Андрій Байцар: 2025

Наукове значення атласів, виданих у Німеччині в XVIII столітті, було обмеженим. Найвідомішим картографом і видавцем був Йоганн Баптист Гоманн (Johann Baptist Homann; 1664–1724) з Нюрнберга, який видав кілька великих атласів. З його іменем пов'язане перш за все відродження картографічного видавництва в Німеччині в кінці XVII ст., виділення картографії в окрему наукову дисципліну.

Йоганн Баптист Гоманн.

Заслуги та працелюбство Й. Б. Гоманна були оцінені: після публікації 1707 р. свого першого атласу (Atlas Novus) став членом Берлінської Академії Наук; 1715 р. імператор Карл VI Габсбург призначив Гоманна Імператорським географом Священної Римської імперії (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus).

1692 р. Й. Б. Гоманн відкрив у Нюрнберзі власну картографічну майстерню «Ioh. Baptisto Homanno», близько 1702 р. до неї була долучена і типографія, яка в основному видавала книги географічного спрямування. Майстерня через кілька років стала найвідомішою видавничою фірмою XVIIІ ст. у Німеччині (проіснувала понад 100 років (до 1813 р.). Розквіту видавництва Гоманна сприяли старі традиції книгодрукування у Нюрнберзі, близькість Альтдорфського університету та розумний підбір співробітників.

Робота видавництва відзначалась великою працездатністю: лише в період 1702–1716 рр. було виготовлено понад 100 мідних таблиць з розробками мап. Всього у видавництві вийшло понад 600 карт (понад 200 вийшло лише за життя Йогана Баптиста Гоманна), в основі яких були французькі чи голландські зразки. Проте Гоманн і його наступники майже не випускали власноруч зіставлених карт, а збирали, перевидавали або ж перероблювали оригінальні карти, досить часто замовчуючи ім’я авторів чи першоджерела, а також створювали різноманітні компіляції з найкращих тогочасних карт [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178] .

Найвизначнішими картографічними творами є:

*перший німецький атлас з 40 карт «Neuer Atlas» (1707);

*відомий «Atlas von hundert Charten» (Атлас 100 карт) (1712);

*«Atlas Novus» (Новий атлас) (1714 р.; складався зі 103 карт), в якому вперше з’явилась велика кількість географічних карт, які потім передруковувались в інших виданнях Гоманна.

Атлас створено у співпраці з Йоганом Габріелем Доппельмайєром , що спеціально для цього атласу написав «Введення в географію».

Дві важливі компіляції праць Доппельмайєра були видані пізніше «Спадкоємцями Гомана» – «Atlas Coelestis in quo Mundus Spectabilis et in Eodem Stellarum Omnium Phoenomena Notabilia», що складався з 30 карт (1742) і виправлене видання цієї праці «Atlas Novus Coelestis, in quo Mundus Spectabilis, et in Eodem tam Errantium quam Inerrantium Stellarum Phoenomena Notabilia» (1748) із додатковою картою з зображенням сонячного затемнення 1748 р. [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178];

*«Великий атлас всього світу» (Grosser Atlas über die ganze Welt), який виріс з 40 карт (1707 р.) до 126 карт (1716 р.). Його неодноразово перевидавали – 1719, 1725, 1731, 1735, 1737, 1743, 1746, 1748, 1759 рр.;

*«Atlas Methodicus» (1720) тощо.

Спадкоємці Гоманна.

Йоганн Баптист Гоманн помер 1 липня 1724 р. Після його смерті компанія продовжила свою діяльність під назвою «Спадкоємці Гоманна» (Homanns Erben, фр. Heritiers de Homann, лат. Homannianos Heredes).

Його компанія перейшла до його сина Йоганна Хрістофа Гоманна (Johann Christoph Homann; 1703–1730). Однак через шість років він помер. Він призначив своїх двох керуючих директорів, Йоганна Ґеорґа Еберсберґера (Johann Georg Ebersberger, 1695–1760) і Йоганна Міхаеля Франца (Johann Michael Franz, 1700–1761)., спадкоємцями бізнесу.

Спадкоємці Гоманна розширили діяльність товариства. За ініціативи Йогана Міхаеля Франца у 1740 р. було створено наукове «Космографічне товариство в Нюрнберзі» (Cosmographische Gesellschaft). Це було перше товариство географічного спрямування.

У 1759 р. Йоганн Міхаель Франц продав свою частку у «Homännische Erben» своєму молодшому братові Якобу Генріху Францу (Jacob Heinrich Franz; 1713-1769).

У середині XVIII століття в компанії працювали відомі вчені, такі як: Йоганн Міхаель Франц (B. Johann Michael Franz; 1700–1761), Тобіас Майєр, Йоган Матіас Хейс (Hase) (1684–1742), Йоганн Габріель Доппельмайр (Johann Gabriel Doppelmayr), Георг Моріц Ловіц (Georg Moritz Lowitz), Йоганн Хюбнер (Johann Hübner) і Йоганн Готфрід Грегорій (Johann Gottfried Gregorii). Довга і насичена подіями історія успіху лідера галузі закінчилася лише в 1848 році зі смертю останнього власника, Крістофа Франца Фембо (Christoph Franz Fembo).

Географічні карти Гоманна часто перевидавали в атласах протягом усього XVIII ст.

Найбільш відомими картографічними творами, виданими цією установою, були «Atlas Homannianus» (Амстердам, 1731–1796 рр.), «Atlas Coelestis in quo Mundus Spectabilis et in Eodem Stellarum Omnium Phoenomena Notabilia» (1742), «Atlas Auserlesen Land-Charten» (1743), «Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status exactis Tabulis Geographice demonstrans» (1746), «Hommanisher Atlas» (1747 р., перевиданий 1780 р.), Атлас Німеччини» (1750), «Атлас Сілезії» (1750), відомий грандіозний фоліант «Atlas Methodicus explorandis juvenum profectibus in Studio Geographico Ad Methodum Hübnerianam accommodatus» (1750), «Порівняльний атлас» (1752 р., перевидання 1790 р.), «Ручний атлас Беквемера» (1754), «Географічний атлас» (1759 р., перевидання 1784 р.), «Atlas mapparum geographicarum...» (1762), Новий атлас республіки Гельветики (1769), «Atlas Geographicus Maior» (Великий атлас; близько 1780 р.) та ін.

Поряд з успішним нюрнберзьким видавництвом Гоманна досить відомим було картографічне видавництво Матеуса Зойтера в Ауґсбурґу. Загалом, до 1757 р. у майстерні М. Зойтера було вигравіровано і надруковано бл. 500 карт.

Матеус Зойтер.

Матеус Зойтер (George Matthäus Seutter; 1678–1757), видатний німецький видавець і географ, народився в Аугсбурзі, там і проживав. М. Зойтер, виховуючись у відомій сім’ї художників та граверів, отримав початкові знання у свого батька Матеуса Зойтера, а продовжив навчатися мистецтву гравіювання карт у Нюрнберґу, спочатку у Д. Функа, а потім (після 1697 р.) у Й. Б. Гоманна. Після повернення до рідного міста Аугсбурга він спочатку працював у видавництві Єремії Вольфа (1663–1724).

Матеус Зойтер працювавши разом з Гоманном, перейнявши досвід створив свій власний успішний картографічний бізнес. Видавництво, яке заснував М. Зойтер 1707 р., спеціалізувалося на друкуванні карт, планів, атласів різних розмірів та виготовленні глобусів.

Попри те, що карти часто були копіями гоманнівських та голландських карт, вони мали великий попит завдяки нововведенням. За короткий час він зумів випередити своїх попередників і конкурентів у гравюрі карт, Йоганна Штрідбека I та його сина Йоганна Штрідбека II (Johann Stridbeck; 1665–1714), а також Джера Вольфа, особливо з погляду багатства та різноманітності картографічного видання, розширення торгівлі картами, якій сприяли воєнні часи. Атласи М. Зойтера видавалися з покажчиком географічних назв, а карти були розділені на квадрати з літерними позначками

Разом зі своїм учнем гравером та видавцем Тобіасом Конрадом Лоттером (Tobias Conrad Lotter; 1717–1777) опублікували в 1728 р. «Atlas novus sive tabulae geographicae totius orbis» (ATLAS NOVAS INDICIBUS INSTRUCTUS). Атлас неодноразово перевидавався у 1730 р., 1735, 1742 р., 1744 р. і т. д. Мапи М. Зойтера є найкращими зразками «золотого століття» німецької картографії.

В 1731/32 рр. імператор Карл VI присвоїв йому титул Імператорського географа (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus). В 1716 р. цей титул Карл VI присвоїв Й. Гоманну.

Атласи Матеуса Зойтера (https://www.vintage-maps.com/en/seutter-george-matthaus-20)

*Atlas Compendiosus oder Die ganze Welt in den nothwendigsten Geographischen Charten, 1720. Перелік 20 карт виглядає наступним чином: Welt, Europa, Asia, Africa, America, Hispania, Gallia, Magna Britania, XVII Provincia, Helvetia, Italia, Germania, Dania, Scandinvia, Polonia, Danubius cum Graecia, Moscovie Super, Moscovia Infer, Terra Sancta;

* Atlas compendiosus scholasticus (без дати), з 26 картами;

*Atlas Geographicus oder Accurate Vorstellung der Ganzen Welt, 1725 з 46 картами;

*Atlas Novus Indicubus Instructus, 1728 (перевидавався багато разів) з 25 картами, близько 1735 р. з 50 картами;

*Atlas Novus sive Tabulae Geographicae Totius Orbis Faciem, Partes, Imperia, Regna et Provincias Exhibentes Exactissima Cura Juxta Recentissimas Observation Aeri Incisae et Venum Expositae a Matthaeo Seutter Chalcogr. Augustae Vindelicorum, 1730 (52 карти), 1741, 1750 [https://archive.org/details/dr_covers-to-atlas-novus-sive-tabulae-geographicae-totius-orbis-faciem-part-12041001];

*Grosser Atlas, 1734;

*ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, 1742;

*Atlas Minor, 1744.

Видавництво М. Зойтера успадковував Тобіас Конрад Лоттер, який одружився з дочкою картографа.

Тобіас Конрад Лоттер.

Тобіас Конрад Лоттер (Tobias Conrad Lotter; 1717–1777), німецький картограф, гравер та видавець карт.

Жив і працював у Аугсбургу (Німеччина). Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Був одружений з дочкою М. Зойтера.

У 1750 р. видав атлас з 35 картами (Atlas Geographicus. Augsburg).

У 1757 р. син М. Зойтера Альбрехт Карл (1722–1762), після смерті батька, продовжував одноосібно керувати компанією. Коли через кілька років він теж помер, видавничі фонди в рівних частках придбали Тобіас Конрад Лоттер і видавець мистецтв Йоганн Міхаель Пробст Старший (Johann Michael Probst der Ältere; 1727–1776), який також був близьким родичем. Вони видалили ім'я Зойтера з більшості карт і атласів, замінили його власним.

За підтримки своїх синів Маттеуса Альбрехта (1741–1810), Георга Фрідріха (1744–1801) і Густава Конрада (1746–1776) Тобіасу Конраду Лоттеру вдалося побудувати успішний картографічно-видавничий бізнес.

Однак під керівництвом двох старших синів компанія почала поступово занепадати. Після смерті Матеуса Альбрехта (1810) вона остаточно занепала під керівництвом його синів Габріеля (1776–1857) і Георга Фрідріха (1787–1864), поки повністю не зникла в середині XIX століття.

Видавнича спадщина рано померлого сина Тобіаса Конрада Лоттера Густава Конрада була придбана в 1789 році аугсбурзьким художнім видавцем Йоганном Мартіном Віллом та його зятем Йоганном Вальхом (Johann Walch), який таким чином заклав основу для своєї власної перспективної компанії з видання карт.

Йоганн Мартін Вілл (Johann Martin Will; 1727-1806), німецький гравер і видавець. Мав майстерню в Аугсбургу. Друкував гравюри, батальні сцени, карти, книги.

Невеликий «ATLAS PORTATILIS» Йоганна Крістофа Вайгеля (Johann Christoph Weigel; гравер) і Йоганна Ґотфріда Грегорія (Johann Gottfried Gregorii) під псевдонімом MELISSANTES (автор тексту) пережив кілька видань між 1717/1723 і 1780 роками. Друга частина під назвою «Continuator ATLAS PORTATILIS GERMANICUS» була вже досить точною завдяки частковому використанню гарних моделей Адама. Фрідріха Цюрнера (Adam Friedrich Zürner), що також пояснює використання цих зручних шкільних і туристичних атласів кишенькового формату протягом десятиліть.

У XIX — першій половині XX століття німецька атласна картографія займала панівне становище з неперевершеними шедеврами. Приблизно до 1870 року приватна картографія була в основному зосереджена в Тюрінгії (Веймар, Гота, Гільдбурггаузен). Згодом Лейпциг став новим центром, коли там оселилися такі видавці, як «Velhagen & Klasing», «Wagner & Debes» і «Bibliographisches Institut». Так було до 1945 року.

На початку XIX опубліковано «Загальний ручний атлас усієї Землі…» (Allgemeiner Hand-Atlas der ganzen Erde…) (пізніша назва: «Великий ручний атлас неба і землі» (Großer Handatlas des Himmels und der Erde), завершений у 1807 році та опублікований Державним промисловим контингентом і Географічним інститутом (1791–1905) у Веймарі. У період 1820–1845 років головним чином Карл Фердинанд Вейланд (Carl Ferdinand Weiland; 1782–1847) надав цьому твору розміром приблизно 60 × 40 см, з 1845 – 55 років Генріх Кіперт (Heinrich Kiepert; 1818–1899) і, нарешті, Карл і Адольф Граф (Carl і Adolf Gräf). Останнє (49-е) видання вийшло у 1880 р.

Йоганн Конрад Гінрікс (Johann Conrad Hinrichs; 1763-1813) — німецький книготорговець і видавець.

З 1815 року «Hinrichs» (Лейпциг) видавав «Новий атлас усього світу…» (Neuen Atlas der ganzen Welt …) з особливим оглядом географічних підручників доктора К. Г. Д. Штайна. Відомий тоді географ доктор Крістіан Готфрід Даніель Штайн (Christian Gottfried Daniel Stein; 1771–1830) був лише однопрізвищник і фактично не мав жодного відношення до атласу. Картографія була принаймні рівною першим виданням ручного атласу Штілера. Карти здебільшого розроблені та намальовані Фрідріхом Вільгельмом Штрайтом (Friedrich Wilhelm Streit; † 1839), пізніше швейцарським картографом Якобом Мельхіором Ціглером (Jakob Melchior Ziegler; 1801–1883). 35-те видання з’явилося в 1878 році (більше подробиць невідомо).

«Видавництво Юстус Пертес» (Justus Perthes Verlag) 1785-2016 рр.

Йоганн Георг Юстус Пертес (Johann Georg Justus Perthes; 1749-1816), німецький видавець, засновник однойменного видавничого дому. Народився в Рудольштадті. Син придворного лікаря.

«Видавництво Юстус Пертес» (нім. Justus Perthes Verlag) — найвідоміше німецьке картографічне видавництво, засноване 1785 р. в м. Гота (Німеччина) Йоганном Георгом Юстусом Пертесом. У 2016 році видавництво було припинено.

До складу фірми входив Географічний інститут Юстуса Пертеса (Justus Perthes Geographischer Anstalt), керівником якого деякий час був Август Петерманн.

Юстус Пертес був перш за все видавцем географічних та історичних атласів і (навчальних) настінних карт.

Після його смерті справу батька продовжив син видавця Вільгельм Пертес (Wilhelm Perthes; 1793-1853) та внук Бернард Пертес (Bernhardt Perthes; 1824-1857); після смерті Бернарда – Адольф Мюллер (Adolph Müller). До початку XX ст. видавництво очолювали нащадки Юстуса Пертеса.

У 1801 р. компанія опублікувала свою першу географічну книгу з картою Німеччини Адольфа Штілера; у 1809 р. — свій перший атлас. Але Наполеонівські війни з їхніми постійними мінливими політичними та адміністративними кордонами не створили належного клімату для цього, і це стало фінансовою катастрофою.

Юстуса Пертеса, однак, не так легко було злякати, і він незабаром погодився на пропозицію Адольфа Штілера опублікувати невдовзі відомий «Stielers Hand-Atlas» (Атлас Штілера). Штілер запропонував створити атлас спільно з Крістіаном Готлібом Райхардом (1758–1837), який пізніше склав частину карт. Перш ніж перший випуск атласу був розповсюджений у 1816 р., Йоганн Георг Юстус Пертес помер, і його спадкоємцем став його 23-річний син Вільгельм Пертес та заклав основу географічної галузі бізнесу, якою вона прославилася..

Вільгельм приєднався до батька ще 1814 р., до того він працював у видавництві племінника Юстуса Фрідріха Крістофа Пертеса в Гамбурзі.

Воно спеціалізувалося на виготовленні високоякісних карт. Саме це видавництво видавало найкращі, точні та високодеталізовані карти в Німеччині у XIX ст. Карти відрізнялися географічною вірогідністю та інформативністю, нерідко слугували зразками для інших видавців.

Фірма публікувала роботи таких відомих картографів, як Адольфа Штілера, Генріха Берґгауса, його учня Августа Петерманна, та ін.

Видавництво друкувало:

· французький «Almanach de Gotha» (нім. Gothaischer Genealogischer Hofkalender) (1785-1944 рр.);

· «Stielers Hand-Atlas» (Атлас Штілера) (1806-1944 рр.);

· «Berghaus' Physikalischer Atlas» (Фізичний атлас Берггауза) (1848 р., 3-є видання 1892 р.);

· «Spruners Historisch-Geographischer Handatlas» (Історико-географічний атлас Шпрунера) (1851 р. і пізніше);

· «Geographische Mitteilungen» Петерманна (1855-2004);

· Кишенькові атласи Юстуса Пертеса («Taschenatlas» (Кишеньковий атлас), «Taschenatlas vom Deutschen Reich» (Кишеньковий атлас Німецької імперії), «See-Atlas» (Морський атлас), «Atlas Antiquus» (Атлас Antiquus), «Geschichtsatlas» (Атлас історії), «Staatsbürger-Atlas» (Атлас громадян);

· різні шкільні атласи, зокрема «Sydow-Wagners Methodischer Schulatlas» (Методичний шкільний атлас Сидова-Вагнера) (1888 р.; 23-є (останнє) видання 1944 р.);

Готський альманах. 1763-1944 рр.

З 1778 року Йоганн Георг Юстус Пертес працював книготорговцем у Готі, де у вересні 1785 року заснував видавничу компанію «Justus Perthes», коли отримав п’ятнадцятирічний договір про оренду «Almanach de Gotha». Лише після другого 15-річного договору оренди в 1816 р. йому було дозволено видавати альманах із відбитком власного видавництва. Видання альманаху як видання Юстуса Пертеса припинилося в 1944 р.

Готський альманах (Almanach de Gotha) — найавторитетніший довідник з генеалогії європейської аристократії, який виходив щорічно німецькою та французькою мовами в 1763 — 1944 роках в місті Гота (герцогство Саксен-Кобург-Гота).

Вперше «Готський Альманах» був опублікований 1763 року, як генеалогічний календар-довідник видавцем Йоганом Християном Дітерихом у місті Готі в князівстві Тюрингії. Він розвинувся з альманаху, що був виданий Вільгельмом фон Ротбергом, головою палати при дворі князя Саксен-Гота-Альтенбурга Фридриха III. З 1780-х рр. виданням «Готського календаря» став займатись Карл Вільгельм Еттінгер.

З 1785 року Альманах почав виходити щорічно у видавництві Юстуса Пертеса. При цьому, хоча К.В. Еттінгер передав в оренду свої права на публікацію календаря Юстусу Пертесу, але тільки з 1816 р. йому було дозволено видавати Альманах від свого імені. Головним редактором та упорядником Альманаху став богослов та науковець Емануїл Крістоф Клупфель.

Пізніше було видано ще одну серію альманахів німецькою мовою:

*Gothaisches genealogisches Taschenbuch der gräflichen Häuser (1825–1941);

*Gothaisches genealogisches Taschenbuch der freiherrlichen Häuser (1848–1942);

*Gothaisches genealogisches Taschenbuch der uradeligen häuser der in Deutschland eingeborene Adel (1900–1919);

*Gothaisches genealogisches Taschenbuch der briefadeligen Häuser (1907–1919).

Видавництво «F. A. Brockhaus» (Бібліографічний інститут Брокгауз) 1805-2009 рр.

Фрідріх Арнольд Брокгауз (нім. Friedrich Arnold Brockhaus; 1772—1823) — німецький видавець, засновник видавничої фірми «Брокгауз» і видавець енциклопедії «Брокгауз».

«Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus AG» — німецьке видавництво, що випускало різноманітну довідкову та енциклопедичну літературу. Трьома його найвідомішими виданнями були багатотомні універсальні енциклопедії «Брокгауз», «Меєр» і «Дуден».

Восени 1805 року в Амстердамі торговцем мануфактурними товарами Ф. А. Брокгаузом було засновано підприємство з торгівлі та видання німецьких книг. Оскільки сам Брокгауз, бувши іноземцем, не міг бути членом такої корпорації, звання видавця взяв на себе друкар І. Г. Ролоф, і попередньою назвою видавництва стало «Rohloff & Co.». У 1807 році його перейменували в «Kunst- und Industrie-Comptoir».

У 1811 році у зв'язку з нестабільним становищем в країні (роком раніше Нідерланди були приєднані до Французької імперії і перестали існувати як самостійна держава) Брокгауз переніс видавництво до Німеччини, в місто Альтенбург, де воно почало працювати під назвою «Kunst- und Industrie Comptoir von Amsterdam», а з 1814 року — «F. A. Brockhaus» (ця назва збереглася практично незмінним до сьогоднішнього дня).

Видавнича діяльність швидко розширювалася, і до 1818 року фірма перебазувалася в Лейпциг, де Брокгаузом був заснований великий видавничий дім.

1863 р. видавництво «F. A. Brockhaus» видало атлас «Illustrirter Handatlas fur Freunde der Erdkunde und Zum Gebrauch Beim Unterricht im verein mit Heinrich Leutemann Herausgegeben von Ehrenfried Leeder und Theodor Schade. Zweiundzwanzig Blatter in Stahlstich mit erlauterndem Terte. Leipzig: F.A. Brockhaus. 1863». Автори карт – Еренфрід Ледер (Ehrenfried Leeder; 1820-1884) та Генріх Лютеманн (Heinrich Leutemann; 1824-1905), масштаб – 1:19 000 000.

Атлас складався з 22 карт. 32 сторінки супроводжувального тексту були підготовлені під керівництвом Теодора Шаде (Theodor Schade; 1820-1882). Генріх Лютеманн видав понад 200 гравійованих на сталі ілюстрацій, більшість з яких використовувалися як малюнки навколо карт. Таким чином, кожен аркуш мав кольорову карту у центрі, оточену відповідними сценами, що ілюструють землю, людей, тварин та рослин, що їх можна зустріти на даній території, а також будівлі та ландшафти.

В атласі міститься карта «Russland». В легенді карти під №11 – напис Ukraine (Україна), що охоплює територію Лівобережжя. Під №№ 8 та 9 – Волинь (Volhynien) та Поділля (Podolien). На карті представлені 12 чудових гравюр, що описують природу, побут і типи народів які населяли Європейську Росію.

В атласі поміщено гравюри українців і московитів.

«Brockhaus Enzyklopädie». (Енциклопедія Брокгауз)1808-2014 рр.

«Енциклопедія Брокгауз» (нім. Brockhaus Enzyklopädie) — німецька багатотомна універсальна енциклопедія, що видається з початку XIX століття. Хоча в різні роки вона виходила під різними назвами, загальна неофіційна назва лишається незмінною — «Брокгауз». Енциклопедія випускається видавництвом «F. A. Brockhaus», заснованим Ф. А. Брокгаузом (згодом — «Bibliographisches Institut & FA Brockhaus AG»).

Історія енциклопедії починається з 1796 року, коли в Лейпцигу почав виходити «Енциклопедичний словник із визначною увагою до теперішніх часів» (нім. Conversations-Lexikon mit vorzüglicher Rücksicht auf die gegenwärtigen Zeiten) під редакцією доктора Ренатуса Ґоттгельфа Льобеля[de] (1767–1799). «Словник …» включав статті по географічній і історичній тематиці, біографії, статті з міфології, філософії, природознавства та інші. Тома 1—4 (від A до R; видання «Leipzig: FA Leupold») вийшли в 1796–1800 роках, том 5 (видання «Leipzig: JC Werther») з'явився в 1806 році.

В 1808 році Ф. А. Брокгауз викупив у збанкрутілого видавця за 1800 талерів на Лейпцизькому книжковому ярмарку право видання «Словника …» і завершив його випуск до 1811 року, додавши до спочатку запланованих шести ще два томи доповнень (перший — видання «Amsterdam: F. A. Brockhaus»; другий — видання «Leipzig: F. A. Brockhaus»). Редактором останнього, шостого, тому був запрошений Крістіан Вільгельм Франке (нім. Christian Wilhelm Franke)[1]. Зрозумівши важливість цього підприємства, 1812 року Брокгауз розпочав працювати над другим виданням енциклопедії (в 10 томах), з відповідними змінами та доповненнями, взявши додатково на себе роль редактора енциклопедії. Вже це, друге, видання отримало загальне визнання.

В 1814 році, паралельно з другим, почався випуск третього видання, яке так само, як і попереднє, редагував сам Брокгауз. Обидва видання були завершені до 1819 року. У випуску четвертого і п'ятого видання Брокгаузу допомагали доктор Людвіг Гайн (нім. Ludwig Hain[de]), потім професор Ф. Гассе (нім. F. C. Hasse). Після смерті Брокгауза в 1823 році видання продовжили його сини — Фрідріх і Генріх Брокгаузи, які виконали спільно з Гассе роботу над шостим і сьомим виданнями енциклопедії. Редактором восьмого і дев'ятого видань був доктор Карл Август Еспе (нім. Karl August Espe). 1839 року до енциклопедії був доданий покажчик (нім. Universal-Register).

Доктор Август Куртцель (нім. August Kurtzel) і Оскар Пільц (нім. Oskar Pilz) редагували десяте видання (в роботі також брав участь Генріх-Едуард Брокгауз (нім. Heinrich Edward Brockhaus)); в роботі над одинадцятим виданням взяв участь Генріх-Рудольф Брокгауз (нім. Heinrich Rudolf Brockhaus). Після смерті в 1871 році Куртцеля редакторами енциклопедії стали доктори Густав Штокманн (нім. Gustav Stockmann) і Карл Віпперманн (нім. Karl Wippermann).

«Атлас Штілера» (Stielers Hand-Atlas). 1816-1944 рр.

Адольф Штілер (Adolf Stieler; 1775–1836), німецький картограф, географ та правник. Народився в сім'ї мера Готи. Вивчав право в Єнському університеті та Геттінгенському університеті (1793–1796), а з 1796 р. почав працювати в суді. Через кілька років влаштувався на роботу картографом у видавництво Пертеса де почав створювати атласи.

«Stielers Hand-Atlas» (Ручний атлас Штілера), або повна назва «Hand-Atlas über alle Theile der Erde und über das Weltgebäude betitelt» (Ручний атлас усіх частин землі та космосу) був провідним картографічним посібником протягом XIX-го і до середини XX-го ст.

«Атлас Штілера» (Hand – Atlas Uber Alle Theile Der Erde nach dem neuesten Zustande Und Uber Das Weltgebaude). Автор — Адольф Штілер. Видаництво «Юстус Пертес (видавництво)» (Justus Perthes Geographische Anstalt Gotha). Цей картографічний твір пройшов через 12 видань (видавався з 1816 р. по 1944 р.).

ВИДАННЯ «Атласу Штілера»: попереднє — Попереднє видання «Атласу Штілера» (Stielers Hand-Atlas) опубліковано в 1816—1833 рр. в трьох версіях: Версія А — 1816—1823 рр., версія В — 1823—1831 рр., версія С — 1831—1833 рр. (50 карт); перше — 1834—1845 рр. (50); друге — 1845—1847 рр. (83); третє — 1852—1854 рр. (83); четверте — 1862—1864 рр. (84); п'яте — 1866—1868 (84)» шосте — 1871—1875 рр. (90); сьоме — 1879—1882 рр. (95); восьме — 1888—1891 рр. (95); дев'яте — 1901—1905 рр. (100); десяте — 1920—1925 рр. (108); інтернаціональне — 1934—1940 рр. (84).

Власне, всі карти першої половини ХІХ століття мають однаковий вигляд: та сама типографія, те саме гусеничне зображення гір, схожих на гілки ялини. Південно-Західна Німеччина та Швейцарія в «Атласі Штілера» (1868), розроблена Карлом Фогелем (Carl Vogel; 1828–1897), можна вважати першою сучасною картою атласу.

Об'єктивний текст Х. Еберхардта (H. Eberhardt) і тривимірне зображення місцевості В. Вейлера (W. Weiler) наслідували повсюдно. Однак це займе до 9-го видання 1905 року, перш ніж усі карти в «Атласі Штілера» будуть виготовлені таким чином.

Це 9-е видання, вперше виконане в літографії, містило 100 карт. Це було подвоєння розміру першого видання 1823 року і вважається найкращим у Штілера з погляду технології друку. Зображення рельєфу в ранніх виданнях 10-го видання (1925 р.) надто важке, що погіршує читабельність. Це столітнє видання, яке включало 108 карт і покажчик із 320 000 імен, публікувалося до 1944 року.

Видавництво «Бібліографічний інститут» (Bibliographisches Institut). З 1826 р.

Йозеф Меєр (нім. Joseph Meyer; 1796—1856) — німецький публіцист та видавець, засновник «Бібліографічного інституту». З 1816 р. по 1819 р. проживав у Лондоні, де займався промисловістю, але зазнав невдачі. У 1823 р. повернувся в Готу і став видавати «Листок для промисловців», переклав деякі твори Шекспіра й Вальтера Скотта. З 1825 р. став видавати журнал «Meyer's British Chronicle». Успіх цих видань спонукав його в 1826 р. заснувати в Готі видавництво «Бібліографічний інститут», який у 1828 р. був перенесений в Гільдбурггаузен.

1830 році Меєр заснував журнал «Друг народу», але він скоро був заборонений. Тоді він почав видавати журнал «Всесвіт». У 1830-х роках цей журнал мав понад 80 000 передплатників. Бібліографічний інститут у 1840—1855 роках видав «Великий енциклопедичний словник» (нім. «Das Grosse Conversations-Lexikon») в 46 основних та 6 додаткових томах (5-е і 6-е видання словника лягли в основу російської «Великої енциклопедії», виданої товариством «Просвещение»).

Видавництво «Бібліографічний інститут» (нім. Bibliographisches Institut) — видавництво, засноване Йозефом Меєром в 1826 р. у Готі. В 1828 р. видавництво перенесено у Гільдбурггаузен. З «Бібліографічним інститутом» тісно співпрацював видатний німецький картограф Карл Крістіан Франц Радефельд .

У XIX столітті «Бібліографічний інститут» опублікував численні великі ручні атласи, серед яких «Große Hand-Atlas über alle Theile der Erde» (Великий ручний атлас усіх частин світу) на 170 карт (1843–1860), був найбільшим.

Усі атласи, опубліковані «Бібліографічним інститутом» між 1892 і 1945 роками, базувалися на картах з енциклопедій Мейєра та/або його подорожніх книжок. Першими великими атласами, виданими «Бібліографічним інститутом» після Другої світової війни, були «Meyers Neuer Geographischer Handatlas» (1966) і «Großes Duden-Lexikon Weltatlas» (1969). Картографічна діяльність «Brockhaus Verlag» була менш значною і зводилася в основному до картографічних додатків до своїх енциклопедій.

«Бібліографічний інститут» з самого початку набув гучну популярність, завдяки новим у той час методами підписки на книги та видання випусками. Видавництвом випускалися збірники німецьких, грецьких і римських класиків, збірки книг по історичних та природничих наук, карти, атласи, гравюри та ін. У 1856 р. Герман-Юліус Меєр, син Йозефа Меєра, став завідувачем «Бібліографічним інститутом». В 1874 р. «Бібліографічний інститут» був перенесений в Лейпциг. 1915 р. «Бібліографічний інститут» був перетворений в акціонерне товариство. В роки правління Гітлера «Бібліографічний інститут» став на шлях прославляння націонал-соціалізму. Восьме видання «Великого енциклопедичного словника», перерване на дев'ятому томі в 1942 р., носило відверто фашистський характер. Після перемоги над фашизмом в 1945 році «Бібліографічний інститут» був ліквідований як акціонерне товариство. 1946 р. він був відновлений в НДР як народне підприємство. В 1953 році «Бібліографічний інститут» засновують в Мангеймі (ФРН) як акціонерне товариство. В 1984 р. відбулось об'єднання «Бібліографічного інституту» з «F. A. Brockhaus» у спільне підприємство «Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus», яке в 1988 р. увійшло до складу видавничої групи «Лангеншайдт».

«Енциклопедія Меєра». 1839 р.

«Енциклопедії Меєра» (Meyers Konversations-Lexikon (Meyers Enzyklopädisches Lexikon або Meyers Lexikon)) - одна з головних німецьких енциклопедій, що існувала під різними назвами і виходила у вигляді різних видань з 1839 по 1984, поки не була об'єднана з енциклопедій «Брокгауз». Спочатку видавалася заснованим у 1826 році Йосипом Меєром видавництвом «Бібліографічний інститут». До 1874 року, видавництво перебувало у Хільдбурхаузені.

Перше видання «Енциклопедії Меєра» почало виходити в жовтні 1839 р. Протягом 12 років вийшло 46 томів, до 1855 р. було випущено 6 додаткових томів. Всі 52 томи були перевидані у 1858-1859 роках. Протягом 1857-1860 рр. був випущений енциклопедичний словник, що, правда, вже лише 15 томів; саме це видання вважається першим «офіційним» виданням «Енциклопедії Меєра».

Друге видання було випущено в 1861-1867 рр. Третє видавалося в Лейпцигу, — в 1874-1878 роках. Обидва ці видання, як і раніше включали по 15 томів. Четверте видання, випущене у 1885-1890 роках, включало 16 томів, у 1891-1892 роках було випущено два додаткові томи. П'яте видання (1893-1897) включало 17 томів, шосте (1902-1908) — 20. Сьоме видання, випущене в 1924-1930 роках — лише 12 томів. Восьме видання, що випускалися в період правління нацистів у Німеччині, залишилося незавершеним (видавалося в 1936-1942 роках, були випущені томи з першого по дев'ятий і дванадцятий із дванадцяти запланованих).

В період існування двох німецьких держав дев'яте видання енциклопедії було випущено у ФРН в 1971-1979 роках. Воно налічувало 25 томів. У НДР були випущені два видання: у восьми томах у 1961-1964 роках та у вісімнадцяти томах у 1971-1978 роках. Обидва вони були написані відповідно до марксистської ідеології.

Атлас «Berghaus Physikalischer Atlas». 1837-1892 рр.

Між 1833 і 1837 роками Генріх Берґгаус створив «Атлас Азії». Він був задуманий як перша частина, так і не реалізованого проєкту під назвою «Великий атлас неєвропейських континентів». Публікація призвела не лише до величезної втрати 5 240 рейхсталерів, але й до вічної слави. Як сказав Бернхард Пертес, видавець четвертого покоління, у 1885 році: «Хоча прямий прибуток був абсолютно нульовим – так, навіть гірше того, компанії довелося зазнати цієї невдачі протягом багатьох років – непрямий прибуток був величезним. Атлас Азії зробив Юстус Пертес свого часу всесвітньо відомим».

Наступним великим проєктом, у якому компанія спробувала щастя, був «Physikalischer Atlas» (Фізичний атлас) Генріха Берґгауса. Перший тематичний атлас світу (з питаннями метеорології, гідрографії, геології, магнетизму, географії рослин, географії тварин, антропології, етнографії) був виданий як додаток до 5-томної праці Олександра фон Гумбольдта «Космос». Генріх Берґгауз редагував перші два видання сам, тоді як його племінник Герман Берґгаус редагував третє видання. Фон Гумбольдт надав Берґгаусу багато даних, які він отримав під час своїх досліджень, і Берґгаус обробив їх у фізичні карти, для яких він використав багато видів ізоліній і цілу низку нових символів. Він любив проєктувати тематичний зміст поверх топографічних карт, а також був дуже зацікавлений у правильному зображенні висот. На деяких картах першого видання є підпис «намальовано та вигравірувано в «Географічній художній школі» у Потсдамі».

Між 1839 і 1844 роками він викладав серед інших у Августа Петермана, Генріха Ланге та свого племінника Германа Берґгауса, за винятком Ланге за власні кошти. Як компенсацію учням довелося редагувати, серед іншого, карти для Атласу Штілера та Фізичного атласу.

У 1850 році великий атлас був перетворений на шкільний. Цей перший тематичний атлас мав такий великий вплив свого часу, що видавець Олександр Кейт Джонстон попросив Берґгауса зробити кілька карт для першої частини його Фізичного атласу природних явищ. Хоча Берґгаус не вважав британський науковий клімат достатньо сприятливим для таких публікацій, він підкорився. Його критику повторив через півстоліття Дж. Г. Бартолом’ю, який заявив, що британський внесок у географічні науки в основному полягає в «пошуку», тоді як німецький внесок в основному лежав у «дослідженні». Для другої частини свого атласу Джонстон потребував співпраці Генріха Ланге та Августа Петерманна, які тому й переїхали до Шотландії у 1844 та 1845 роках відповідно.

Між 1850 і 1852 роками Берґгаус опублікував чотири випуски «Geographisches Jahrbuch», які мали бути додатками до кількох атласів Пертеса. У 1854 році редакцію цих щорічників перебрав його колишній учень Август Петерманн.

Перше видання: Dr. Heinrich Berghaus' Physikalischer Atlas oder Sammlung von Karten, auf denen die hauptsächlichsten Erscheinungen der anorganischen und organischen Natur nach ihrer geographischen Verbreitung und Vertheilung bildlich dargestellt sind, 1837–1848, 90 карт.

Друге видання: Dr. Heinrich Berghaus' Physikalischer Atlas, Sammlung von 93 Karten, auf denen die hauptsächlichsten Erscheinungen der anorganischen und organischen Natur nach ihren geographischen Verbreitung und Vertheilung bildlich dargestellt sind, 1849–1863, 93 карти.

Третє видання: Berghaus' Physikalischer Atlas, 1886–1892, 75 карт.

«Historisch-geographischer Hand-Atlas» (Історико-географічний ручний атлас Шпрунера).1837-1879 рр.

«Historisch-geographischer Hand-Atlas» (Історико-географічний ручний атлас) (1837-1839 рр.; перше видання), 2-ге видання (1854), 3-є видання 1862–1879, перероблено Т. Менке. Іноземні видання виходили в Лондоні, Турині та Нью-Йорку.

Видавництво Карла Флеммінга «Verlag Carl Flemming».

Карл Флеммінг (Carl Flemming; 1806—1878) — німецький книготорговець і видавець з особливими заслугами в галузі дитячої літератури та картографії.

«Hand-Atlas der neueren Erdbeschreibung von Sohr darf nicht vergessen werden» (Повний ручний атлас новітньої географії Зора), виданий видавництвом Карла Флеммінга. Згідно з деякими джерелами, Зор є вигаданим персонажем, але професор Вільгельм Бонакер присвятив йому похвальну статтю. Зор склав цей атлас у співпраці з Генріхом Берггаузом (1797–1884). Атлас був вперше опублікований між 1842 і 1844 роками, а 9-е і останнє (незакінчене) видання з'явилося між 1902 і 1906 роками. Видавництво було ліквідовано в 1932 році.

«Emil von Sydow Methodischer Schulatlas» (Шкільний методичний атлас).

Викладаючи в Ерфуртській військовій школі, Еміль фон Сюдов (1812-1873) був захоплений проблемами, як покращити недосконалість географічних навчальних засобів. Зрештою він потрапив до Пертеса, який хотів опублікувати серію настінних карт. У той час як картографи, такі як Фрідріх фон Штюльпнагель і Крістіан Бер, малювали контури для карт, які Сюдов фарбував у зелений колір для низин і коричнево-червоний для високих областей, ця система використовується й сьогодні. Коли Карл Ріттер побачив першу карту Азії, він був дуже захоплений тим, як вона була очищена від зайвих топонімів і як вона була розфарбована. Коли серію настінних карт фон Сюдова у 20-му столітті було замінено серією, розробленою Германом Хааком, останній наголошував на червоному для вищих гірських районів.

Як продовження «Шкільного атласу» Штілера Е. фон Сюдов створив «Методичні шулатласи», які після 1879 до 1943 р. видавалися як «Методичні шулатласи» Сюдова-Вагнера. Щоб підкреслити контраст між текстом і атласом при описі ландшафтів, він писав у своєму вступі: «Навіть коли текст повинен розділити предмет географії на кілька частин і виокремити його для систематичного навчання на незалежних рівнях, це переважно завдання карти, щоб нейтралізувати цей поділ і злити незалежні частини в єдине ціле».

Е. фон Сюдов витратив більшу частину своєї енергії на редагування «Der kartographische Standpunkt Europas» (Картографічний огляд Європи), який був опублікований дванадцять разів між 1857 і 1872 роками в «Petermanns Geographical Notices» і містив загалом 357 сторінок.

Журнал «Petermanns Geographische Mitteilungen» («Географічні відомості Петерманна»). 1855-2004 рр.

Август Генріх Петерманн (August Heinrich Petermann; 1822-1878) – німецький географ та картограф, учень Генріха Берґгауса. Брав участь у складанні великої кількості важливих атласів і карт. Редактор п'ятого (1866—1868 рр. (84 карти) та шостого (1871–1875 рр. (90 карт) видання “Атласу Штілера”. Август Генріх Петерманн був дуже активним у Королівському географічному товаристві, яке нагородило його в 1868 р. «Founders medal» (медаллю засновників).

1855 р. Август Петерманн почав видавати журнал «Mittheilungen aus Justus Perthes' Geografier Anstalt» про нові важливі дослідження. у загальній географії. Після його смерті в 1878 р. перейменовано в «Petermanns Geographical Communications» (PGM).

Виходив до 2004 р. із неймовірно великим тиражем у 4 000 примірників при 1 000 передплатах за кордоном. Оскільки, в Готу надходило стільки інформації, що вона не могла бути опублікована в 40-сторінкових виданнях журналу, було вирішено розпочати публікацію так званих додаткових номерів. Хоча перші додаткові випуски, що вийшли в 1860 р., були лише невеличкими буклетами, вони незабаром стали здоровенними книгами. Останній додатковий номер 294 було опубліковано в 1999 р.

«Petermanns Geographische Mitteilungen» були вперше опубліковані 16 березня 1855 року у видавництві Юстуса Пертеса в Готі під назвою «Mittheilungen aus Justus Perthes’ Geographischer Anstalt über wichtige neue Erforschungen auf dem Gesammtgebiete der Geographie von Dr. A. Petermann.» (Повідомлення Географічного інституту Юстуса Пертеса про важливі нові дослідження в усій галузі географії проводені доктором А. Петерманном). У першому номері Петерманн чітко пояснив мету журналу: «Наші «Mittheilungen» відрізняються від усіх подібних видань тим, що вони узагальнюють і графічно ілюструють кінцеві результати нових географічних досліджень на ретельно відредагованих і чисто виконаних картах. Таким чином, жодне число нашої публікації ніколи не буде видано без одного або кількох додатків до карт, і вони будуть розроблені з особливою увагою, щоб гарантувати, що вони будуть доступні всім власникам Ручного атласу Штілера, Фізичного атласу Генріха Берґгауса та інших картографічних робіт, які вийшли з закладу, надають постійний, легкодоступний додаток у зручній формі. Ми завжди будемо прагнути представити нашим читачам особливо важливі нові відкриття негайно або якомога швидше».

Публікація відкриттів великої північноафриканської експедиції 1849–1855 рр. Генріха Барта та Адольфа Овервега вперше принесла молодому журналу наклад понад 4 000 примірників, близько 1 000 з яких були підписані за кордоном. Петерманну вдалося заохотити подальші експедиції для дослідження Африки, Австралії та полярних регіонів і забезпечити публікацію їхніх звітів і результатів досліджень для «Mitnachrichten». У міру зростання популярності журналу Петерманн розширив «Mitigungen», включивши додаткові номери (1–294, 1860–1999), у яких з 1860 року публікувалися більші оригінальні звіти про дослідження. Ернст Бем, наступник Петерманна на посаді головного редактора, був тим, хто опублікував перший том Geographischen Jahrbuchs (Географічного щорічника) (том 1-66, 1866-1983) як другий додаток до PGM з 1866 року. Петерманн або Бем, відзначаючи події в Журналі Королівського географічного товариства, вирішили, що PGM слід доповнити 10-річними кумулятивними індексами.

Від початку часопис містив невеликі звіти про розвиток географії під рубрикою «Geographische Notizen/Monatsbericht» (Географічні записки/Місячний звіт) (1855–...). Деякі з них стосувалися нещодавно виданої літератури, переважно цитат із книг. У 1860 році Петерманн вирішив, що вони повинні бути перелічені більш структуровано, останній тимчасово як Звіт про географічну літературу за (1886–1909), можливо, натхненний списками літератури Кронера в журналі «Zeitschrift für allgemeine Erdkunde der Gesellschaft für Erdkunde».

Книги та карти були б не лише перелічені, але й перевірені, якби вони були частиною бібліотеки Пертеса. На відміну від більшості списків, він також включатиме статті з основних журналів, оскільки, як він зазначив, це були першоджерела, що відображають останні розробки в географії. Це дозволить інформувати читачів PGM.

Іншими розділами журналу були: Географічна некрологія року (1858–1884), Географія та дослідження полярних регіонів (№ 51/1871-№ 135/1878), Щомісячний звіт про історію відкриттів і Колонізація (1885), Малі повідомлення (1889–1939), Географічний вісник (1899–1902), Щомісячний картографічний звіт Географічного інституту Юстуса Пертеса в Готі (1908–1911), Військова картографія (1909–1914), Держави та народи (1923), Нові дослідження в галузі (1935–1939), Військова географія (1935–1936), картографія (1941–1945).

Головні редактори:

1855–1878 Август Петерманн

1878–1884 Ернст Бем (Ernst Behm);

1884–1908 Олександр Супан (Alexander Supan);

1909–1937 Пол Ленгханс (Paul Langhans);

1938–1945 Ніколаус Кройцбург (Nikolaus Creutzburg);

1948–1954 Герман Хаак (Hermann Haack);

1954–1968 Вернер Горн (Werner Horn);

1968–1971 Йозеф Вустельт (Josef Wustelt);

1972–1986 Франц Келер (Franz Köhler);

1987–1991 Еберхард Бенсер (Eberhard Benser);

1992–2004 кілька редакторів.

Видавництво Дітріха Раймера «Dietrich Reimer».

Відомий картограф Генріх Кіперт (Heinrich Kiepert; 1818–1899) редагував великий атлас із Веймара. Однак його найважливіша діяльність була для видавця Дітріха Раймера з Берліна. Перш за все, добре відомий його «Atlas Antiquus» (1859), виданий там; сотні тисяч примірників були розповсюджені по всьому світу та перекладені багатьма мовами. Найважливішою географічною роботою Кіперта є його «Werk ist sein Neuer Handatlas» (Новий ручний атлас) 1860 року, третє видання якого було опубліковано в 1896 році.

Видавництво «Velhagen & Klasing».

Видавництво засноване в 1835 році, було передане Францу Корнельсену (Franz Cornelsen) в 1954 році та розпущено приблизно в 1990 році.

У цьому видавництві видавався атлас ”Andree's Allgemeiner Handatlas in sechsundachtzig Karten mit erlauterndem Text.”.

Інші відомі картографічні твори «Velhagen & Klasing»:

· «Putzgers Historischer Schulatlas» Історичний шкільний атлас Путцгера / Атлас світу (за Фрідріхом Вільгельмом Пуцгером) з 1877 р., 100-е видання 1979 р.;

· «Großer Volksatlas» (Великий народний атлас) 1935 р.;

· «Großer Wehratlas» (Великий оборонний атлас) 1937 р.

Ріхард Андре (Richard Andree; 1835–1912), німецький географ і етнограф. Батько — Карл Андре, теж географ. Навчався в Лейпцигу. Працював шахтарем у Богемії (на родовищах). Брав активну участь у національних чварах між німцями й чехами. Враження від цієї епохи відображені в його книгах.

1881 р. Атлас ”Andree's Allgemeiner Handatlas in sechsundachtzig Karten mit erlauterndem Text.” В атласі поміщено серію етнографічних карт.

«Andrees Allgemeiner Handatla». 1881–1937 рр.

1881–1937 рр. «Andrees Allgemeiner Handatla» — велика картографічна робота (загальний атлас), опублікована в кількох німецьких та іноземних виданнях 1881–1937. Він був названий на честь Річарда Андре (1835–1912) і видавався «Velhagen & Klasing» у Білефельді й Лейпцигу (Німеччина). Використовуючи хромолітографію замість гравюри на мідних пластинах, але відтворюючи карти з цинкових пластин, які були вигравірувані рельєфно (так само як високий друк), «V & K» зміг запропонувати детальні карти за набагато нижчою ціною, ніж конкуруючі роботи, такі як 7-е та 8-е видання «Stielers Handatlas». Видання «Andrees Handatlas» 1937 року було надруковано за допомогою офсетного друку.

Перше видання з’явилося в 1881 році. 4-е та 5-те видання були відредаговані Карлом Паулем Альбертом (1851-1912); 6-8 видання Ернстом Амброзіусом і останнє видання Конрадом Френцелем. Картографи: Г. Юнгк (†1932), Р. Кохер, Е. Умбрайт (†1904), Т. Адольф (†1930), Г. Міліш (†1925), К. Тенцлер (†1944), хоча виробництво ряду карт було передано географічним інститутам, таким як Peip, Wagner & Debes, Sternkopf, Sulzer.

Найбільш повним виданням було 8-е видання. Карти атласу Андре були використані для Універсального атласу Касселла (Cassell's Universal Atlas), який був опублікований у Лондоні в 1891-1893 роках. В Атласі Касселла були використані карти англійською мовою надруковані у Лейпцигу з другого видання 1887 р. і третього видання 1893 р. «Andrees Handatlas».

Карти атласу Андре були використані і для «Times Atlas» за 1895-1900 рр. Отже, в 1887 р. вийшли друком англомовні варіанти мап.

Австрійські видання Атласу виходили у Відні в 1881, 1889, 1893, 1903 і 1913 роках. У Стокгольмі було опубліковано чотири видання "Andree's Stora Handatlas" (1881, 96 карт; 1899, друге видання, 130 великих карт і 140 карт із вставками; 1907, третє видання, 143 великі карти та 163 карти з вставками), з додатковими картами Скандинавії; і 1924. Текст на зворотному боці та вступний матеріал були шведською мовою.

Французькі видання Атласу виходили з 1882 р. Італійські видання були опубліковані в 1899 і 1915 роках. Данські видання були опубліковані в 1882 році та після Шлезвізьких плебісцитів (пройшли 10 лютого і 14 березня 1920 року на території німецького Шлезвігу щодо приналежності цього регіону Німеччині або Данії) в 1923 році. Норвезькі видання були опубліковані в 1882 і 1923 роках. Фінське видання було опубліковано в 1899 році.

Інші видавництва.

Geographischen Anstalt von Wagner & Debes (Географічний інститут «Wagner & Debes»).

Останній із великих ручних атласів Німеччини XIX та першої половини XX сторіччя міг би бути й першим: «Debes Neuer Handatlas» (названий на честь Ернста Дебеса (Ernst Debes; 1840–1923), 1895 р., 4-е видання 1913 р. – 2-е видання 1914 р. Цей атлас видавався з 1935 року як «Columbus WeltAtlas» (Всесвітній атлас Колумба), доповнений картами з «Columbus Verlag P. Oestergaard» (5-е видання; 8-е видання 1941 р.) з деякими скороченими виданнями після війни.

Однак «Wagner & Debes» переважно працювали на замовлення і постачали, наприклад, карти для туристичних путівників Бедекера (Reiseführer von Baedeke) та енциклопедій Пірера (Universal-Lexikon der Gegenwart und Vergangenheit) та Гердера (Herders Conversations-Lexikon).

Фірма «Georg Westermann».

Фірма «Georg Westermann» з Брауншвейгу, заснована в 1838 році, є видавцем «Westermanns Weltatlas» (Атласу світу Вестерманна) (1922 р.; 39-е видання близько 1932 р.) і все ще існуючого «Diercke Schul-Atlas» (Атласу шкільного Дірке) (1883 р.); з 1950 р. (83-е видання) під назвою «Diercke World Atlas».

Фірма «Droemer Knaur».

Діяльність фірми «Droemer Knaur» з самого початку асоціювалося з виданням атласів, але картографію створювали інші компанії: з 1928 по 1935 рік і з 1950 по 1964 роки «Columbus Verlag Paul Oestergaard», а з 1937 по 1939 рік – Бібліографічний інститут.

«Knaurs Grosser Weltatlas» є німецьким перекладом англійського «Times Atlas of the World».

Навіть після 1945 року видавалися чудові німецькі атласи, хоча вони здебільшого не були й наполовину такими вичерпними, як ручний атлас Андре чи Штілера, але майже всі вони мали позначку «великий».

Після 1945 р.

Прикладами є «Der Große Bertelsmann Weltatlas» (Великий атлас світу Бертельсмана) 1961 року та «Bertelsmann Atlas International» (Міжнародний атлас Бертельсмана) 1963 року, який був похідним від нього, атлас світу «Duden Lexicon», «Die Erde – Meyers Großkarten-Edition» (Великий атлас світу Гердера) 1958 року та справді чудове видання «Die Erde – Meyers Großkarten» 1978 року.

У НДР «Haack Großer Weltatlas» (Великий атлас світу Хаака) було опубліковано в 1968. Проте з 1945 року вже не можна говорити про німецьку гегемонію в цій області; це було перейнято Великою Британією та Сполученими Штатами.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.