Українські землі на Генуезькій карті світу 1457 р. Mappa mundi

 

У 1457 р. з’являється т. зв. Генуезька карта (середньовічна карта світу (Mappa mundi) виготовлена невідомим генуезьким автором. Відображені на карті географічні дані багато в чому спирались на нещодавні звіти італійського мандрівника Нікколо де Конті, що 25 років подорожував країнами Сходу, а не на традиційну інформацію про цей регіон від Марко Поло, що використовувалась до цього часу іншими тогочасними європейськими картографами. Вона є більш пізньою розробкою, ніж карта світу Фра Мавро.

Згідно з нею, ріка Дніпро витікає з гірського хребта, розміщеного далеко на півночі. У нижній течії Дніпро розгалужується на два русла, одне з яких впадає в Чорне море, друге - в Азовське. На північ від Чорного моря - напис: Rossi. На захід від Дніпра в Чорне море впадає ще одна ріка (безіменна), можливо, її треба ідентифікувати з Південним Бугом або Дністром [Вавричин М. Відтворення України: історія картографії, краєзнавство, біографістика / Упоряд. Н. Паславська, Н. Халак; Ред. рада: П. Сохань (голова), Н. Паславська, Н. Халак та ін. – Львів: ІУАД, 2012. – 552 с. + 24 с. іл. + 2 карти].

За українською Вікіпедією: «Кожному континенту надані досить реалістичні пропорції. В Індійському океані на карті зображено трищогловий європейський корабель, хоча європейські кораблі вперше досягнули Індійського океану в складі експедиції Васко да Гами лише через 40 років після виготовлення карти..

На місце виготовлення цієї карти вказує генуезький прапор у її верхньому північно-західному куті, так само як і герб родини Спінола, видатного генуезького купецького роду. Нікколо де Конті, який також походив зі знатної родини генуезьких торговців, у ранньому віці вирішив наслідувати сімейну традицію, започаткувавши прибуткові торгові операції на Сході.

Морські чудовиська на Генуезькій карті свідчать про інтерес картографа до екзотичних чудес і є типовими для наукового світогляду ранньомодерного періоду, розвиток якого спонукала допитливість та захоплення чудесами. Зокрема, демоноподібне чудовисько є свідченням знайомства картографа з тогочасними подорожніми звітами, наповненими згадками про морських чудовиськ.

Ця карта була виконана в насичених кольорах і мала скорше декоративне, ніж практичне призначення. Вважається, що ця карта була надіслана до португальського двору в 1474 році, а відтак потрапила до Колумба, і шо саме цією картою він користувався для подорожі в Індію через Атлантику, хоча це твердження ніколи не було доведене. Сьогодні карта є власністю італійського уряду і знаходиться в Національній бібліотеці Флоренції..

Овальна форма не є унікальною для середньовічних карт. Х'ю з Сент-Віктора описав світ в формі Ноєвого ковчега і карти світу Ранульфа Хігдена також були овальними. Стандартним способом опису землі було порівняння її з яйцем. Основною метою цієї аналогії був опис різних сфер, що оточують землю (яєчний білок, шкаралупа), але з такого опису могла постати і ідея зображення землі у формі яйця. Інше припущення полягає в тому, що овальна форма представляє мандорлу, або німб, який оточував Христа в багатьох середньовічних творах мистецтва».

Українські землі на одній із перших карт XV ст. 1410 р. Карта світу Борджія

До перших карт XV ст., на яких показано українські землі належить т. зв. Карта світу Борджія (Borgia Mappa Mundi). Нинішню назву «карта Борджіа» дано за ім'я італійського кардинала Стефано Борджіа, який купив її в Португалії в 1794 році. Датується дослідниками 1410-1458 років. Зберігається у бібліотеці Ватикану.  Д. Анучін (1895 р.) датує карту 1410 р. Місце видання: можливо південна Німеччина.

Мапа типу Т-О. Орієнтація – південна. Діаметр 63 см. Африка знаходиться у верхній частині карти, а Європа –  внизу праворуч, Азія – ліворуч. Карта вигравіювана на металевій пластині.

На карті зображено екзотичних тварин, гібридних створінь, далеких і невідомих народів. На самому верху - силуети собакоголових фігур, що представляють «сарацинського ефіопського царя з його песиголовими людьми», знаходяться поруч із племенем ефіопських жінок, трохи праворуч.а карті Борджіа Едемський сад розташований поруч з Індією вище - гирла Гангу і зображується як земля чудес та дорогоцінного каміння. Це також досить близько до Китаю, країни, яка представлена крихітними фігурками, що збирають шовк з дерев.

Вавілонська, Олександрійська, Карфагенська та Римська імперії виділені на карті в упорядкованій послідовності. Щодо хаотичної італійської держави на той час картограф зазначає, що «Італія, гарна, родюча, сильна і горда, через відсутність єдиного правителя немає справедливості». Особливо згадуються різні хрестові походи, у тому числі кампанія Карла Великого в Іспанії, хрестові походи на північному сході Європи, Африка, а також майбутня «загроза» Гога і Магога, яких конкретно називають євреями й велетнями  із «поганими манерами». Карта має добре продуманий дизайн.

Чорне, Азовське і Каспійське моря з ріками, що в них впадають, - угорі, Північний океан і гори вздовж його берегів - унизу. Карта круглої форми, за даними Ф. Аделунга (1840), вона виготовлена на міді, була емальована, розміром у 2 фути (фут - 30,5 см). Гори, ріки, зображення людей, тварин, битв, караванів супроводжуються написами. Останньою за часом подією, згаданою на карті, є перемога Тімура над Баязидом 1402 р. На території Східної Європи в різних місцях позначені гори. З одного такого гірського хребта бере початок Дніпро. Поряд з Пруссією бачимо напис: Russia et Tartaria [Вавричин М. Відтворення України: історія картографії, краєзнавство, біографістика / Упоряд. Н. Паславська, Н. Халак; Ред. рада: П. Сохань (голова), Н. Паславська, Н. Халак та ін. – Львів: ІУАД, 2012. – 552 с. + 24 с. іл. + 2 карти].

З історії м. Винники. Газетні кіоски

Газетні кіоски.

Газетний кіоск (на розі вул. Леніна і вул. Танкістів, зі сторони міськради), з марками й значками був дуже популярним, потім його перенесли на зупинку біля фабрики. Кіоскери (п. Поліна Іванівна Півнева, п. Катерина Дубовець та п. Зиновія Кітура) завжди були привітними. Діяли в 1950-х  рр. – поч. 2000-х рр..

1960-і рр.

Короткі нариси з життя православних Українців Центральної Європи та Балкан

 З життя православних УКРАЇНЦІВ Румунії. 

Характерною рисою є вживання Юліанського календаря (Румунська православна церква користується новоюліанським). Попри довгі роки румунізації на території Південної Мармарощини досі зберігається українська мова і в місті Мармарош-Сигіт діє український ліцей, а більшість сучасних українців Румунії живе саме у Південній Мармарощині — 31 234 особи за переписом 2011 р., або 60,4 % від загальної кількості українців Румунії.

Більшість українського населення в Румунії була православна, греко-католики переважали на Мармарощині і в Банаті. Після ліквідації Греко-Католицької Церкви в Румунії в 1948 році вірні перейшли на православ'я.

За приблизними оцінками на території сучасної Румунії у повоєнні роки проживало не менше 150 тис. українців. Але впродовж 60-х, 80-х років минулого століття тоталітарний комуністичний режим посилив асиміляційний тиск, зокрема, масово закривались українські школи, класи, згорталася інша національно-культурна інфраструктура, особливо в Південній Буковині. Отже, загальна кількість українців в Румунії за офіційними даними на 1992 р. становила 66,8 тис. осіб, у 2011 році – 51,7 тис. осіб. Основним районом розселення українців є Мараморощина (площа ареалу становить 0,7 тис. км²), де проживало за матеріалами перепису близько 31 тис. українців (60,4% від усієї кількості українців Румунії). Українці Мараморощини за основними етнографічними ознаками найбільше споріднені з гуцулами Рахівського району Закарпатської області, відзначаючись порівняно вищою етнонаціональною самосвідомістю від інших груп українського населення. Іншим районом компактного розселення автохтонного українського населення є повіт Сучава (історична Південна Буковина). За даними останнього румунського перепису 2011 р. тут проживало лише понад 6 тис. українців. 

У 1990 році у Румунії відновлено Православний український вікаріат, резиденція якого знаходиться у м.Сігеут-Мармацієй (Мармарош-Сигіт). Вікаріат підпорядковується безпосередньо патріарху Румунському і наділений автономією. Патріарх призначає керівників вікаріатсва та протопопів (благочинних).

Вікаріат поширює свою юрисдикцію на українські парафії на Мараморощині, Кришані, Трансільванії та Банаті. Вікаріат має 32 парафіяльні церкви та 3 монастирі.Чисельність вірян близько 52 тис.

Банат – історична область на Південному Сході Європи, між Дунаєм, Тисою, Мурешулом і Трансільванськими Альпами, де компактно проживають українці, зокрема бойки та незначна частина гуцулів на території Румунії. Вони переселились туди на початку ХХ століття (1907-1918 рр.) з Мараморощини (сучасних Міжгірського, Хустського, Тячівського, Рахівського та частини Іршавського районів Закарпатської області).

Велика громада українців є в Руській Поляні (біля 10 000). Більшість володіють як русинською (українською), так і румунською мовами. Старші люди не знають румунської, а деякі молоді люди не говорять місцевим гуцульським говором. 

Вишня Рівня, Верхня Рівня, Рона-де-Сус (Rona de Sus) — село у повіті Марамуреш. Адміністративний центр комуни Вишня Рівня.  Українців - 3 745осіб.

Богослужіння провадиться київським ізводом церковнослов'янської мови, українською та частково румунською мовою. У с. Русково є український монастир, настоятель о. Ігнат, служать українською мовою.

Хрестовоздвиженська церква, Сигіт.

Українська церква в Руській Поляні

Падурень (Банат).

Вишня Рівня, Верхня Рівня, Рона-де-Сус. Українська церква

Короткі нариси про українців греко-католиків Словаччини, Чехії, Румунії, Угорщини та Балкан

УКРАЇНЦІ греко-католики  Словаччини, Чехії, Румунії, Угорщини, Хорватії, Словенії, Боснії і Герцеґовини, Сербії та Чорногорії входять до складу не УГКЦ, а до адміністративно-територіальних утворень інших Східних Церков свого права. Така сумна реальність.

Словаччина. Словацька греко-католицька церква.На сході країни компактно проживає від 35 до 100 тис. українців-русинів, частково асимільованих. Стосовно Словацької Греко-Католицької Церкви, то у Пряшівській архиєпархії близько 2006 року була посада «синкела для русинів». З 94 парафій Кошицької єпархії тоді ж лише п’ять вважалися русинсько-українськими, хоча сам єпарх є етнічним русином.

Українське село Камйонка (Словаччина)

Єдина греко-католицька  парафія в Словаччині (Пряшівщина) де відправа українською мовою (русинський діалект). В селі є українсько-русинська  греко-католицька церква св. верховних апостолів Петра і Павла 1790 р. Належить церква, як і всі інші українські греко-католицькі церкви в Словаччині до Словацької греко-католицької церкви. Хоча історично більшість вірян були українцями (русинами), зараз значна їх частина вважає себе словаками. Як богослужіння, так і релігійні тексти — словацькою мовою. Греко-католицьким парохом в селі є священник Франтішек Крайняк, який з групою однодумців перекладає християнські релігійні тексти  русинським діалектом української мови. В селі проживає 1 392 осіб. Національний склад населення (за даними останнього перепису населення — 2001 року):словаки — 77,13 %, русини — 16,83 %, українці — 3,27 %, цигани — 2,20 %. Склад населення за приналежністю до релігії станом на 2001 рік: греко-католики — 88,78 %,,римо-католики — 7,60 %, православні — 0,28 %.римо-католики — 7,60 %, православні — 0,28 %. 

 Чехія. Русинський католицький апостольський екзархат Чеської Республіки. З близько 10 тис. «офіційних» вірних Апостольського екзархату для католиків візантійського обряду в Чеській Республіці і значно більшого числа непостійних парафіян місцевих церков більшість становлять громадяни України – трудові мігранти як із Закарпаття, так і з Галичини. Також із Закарпаття походив перший очільник екзархату владика Іван (Лявинець), а серед його священників багато українців.

Румунія.  Румунська греко-католицька церква. Український греко-католицький вікаріат Румунії — адміністративна церковна одиниця зі спеціальним місіонерсько-пастирським режимом, який виконує роль координації духовного життя вірян греко-католиків українців з Румунії в межах греко-католицької єпархії Марамуреша Румунської греко-католицької церкви. Наразі український греко-католицький вікаріат у Румунії базується у місті Радівці. Вікаріат очолює єпископ-вікарій Михайло Дубович. Наразі український греко-католицький вікаріат у Румунії організований у два деканати. Ці два деканати поширюють свою юрисдикцію на 22 парафії, розташовані в Буковині, Марамуреші та Банаті. Кількість вірян становить близько 14 000, і вони використовують Юліанський календар. 

Буковинський деканат (базується в Качиці, очолює о. Мікола Николаїшин) — для українських віруючих греко-католиків у жудеці Сучава; складається з 11 парафій: парафії Качика, Кимплунґ, Кліт, Гропени, Майдан, Радівці, Рунку, Садів, Серет, Сучава та Ватра-Дорней. Відповідно до перепису населення 2002 року, всі ці парафії мали 1652 віруючих.

Мармароський деканат (базується в Сиґоті) — для українських греко-католиків повіту Марамуреш.

·  Крім того, є кілька парафій в Банаті. Українські деканати  щоправда, підлягають одному з місцевих єпархів. Треба зауважити, що місцеві вірні-українці вважають себе частиною УГКЦ, поминають її главу під час богослужінь та бажали б мати власного єрарха.

Українські греко-католицькі церкви — це церкви, побудовані українськими віруючими. Церковні служби проводяться українською мовою, але в селах, де також є румуни служать і проповідують румунською мовою.

У парафіях Кимпулунґ-Молдовенеск, Сучава та Ватра-Дорней літургії проводяться в римо-католицьких церквах.

Угорщина. Угорська греко-католицька церква. Більшість вірних Угорської Греко-Католицької Церкви – це автохтонні, нині змадяризовані русини-українці, натомість власне українцями визнали себе лише 5 тис. осіб. Україномовна громада існує в Будапешті.

Хорватія, Словенія, Боснія та Герцеговина, Сербія. Греко-католицька церква Хорватії та Сербії. Церква складається з греко-католицької Крижевецької єпархії, яка охоплює Хорватію, Словенію, Боснію та Герцеговину, та греко-католицьку єпархію святого Миколая в Руському Крстурі, що охоплює Сербію. Хоча дві єпархії канонічно пов'язані, Церква не має єдиної структури, ані власної церковної провінції, оскільки Крижевська єпархія є суфраганом Латинської архієпархії Загреба, а Єпархія Руських Крстур безпосередньо підпорядковується Ватикану. Близько 8 тис. українців і русинів-українців належать, поряд з греко-католиками хорватами, до Крижевацької греко-католицької єпархії. Три громади у Хорватії та одна в Словенії вважаються українськими. У Боснії й Герцеговині є 19 парафій і громад, до яких  належать майже виключно українські вірні.

Чорногорія. У 2013 році всі католики візантійського обряду в Чорногорії були довірені місцевим латинським єпископам.

З життя УКРАЇНЦІВ греко-католиків Хорватії.

Належать УКРАЇНЦІ до Крижевецької єпархії Греко-католицької церкви Хорватії та Сербії. Літургічна мова – сербохорватська, використовують староцерковнослов'янську мову та кирилицю.

За переписом 2001 року в Хорватії проживало 2 337 українців-русинів, які досі зберегли свою регіональну культурну ідентифікацію з сильно або слабше помітною українською самосвідомістю, та 1 977 українців з третьої хвилі переселень XIX-ХХ ст. вже з українською свідомістю та мовою. За релігією більшість українців (71 %) та українців-русинів (87 %) Хорватії належать до греко-католицької церкви.

Українські поселення та греко-католицькі парафії у 1970-х роках були в таких містах і селах Хорватії: Петрівці, Міклушевці, Вуковар, Осієк, Славонський Брод, Каніжа, Сибинь, Липовляни, Раєво Село та інші. Вони належать до  Крижевецької єпархії.

 Перші поселення українців у Хорватії датовано 1745 роком, з моменту переселення русинів-українців у Бачку, пізніше у Срем, Славонію та Боснію. Наприкінці XIX ст. — на початку ХХ ст. відбувся другий етап переселень, тоді в основному з Галичини, які поселилися на сучасній території Славонії, а саме Бродсько-Посавської та Сисацько-Мославинської жупанії. Всі переселенці обох періодів були греко-католики.

 Паннонські русини — слов'янські меншини в Сербії і Хорватії. Вони офіційно вважаються окремою національністю в Сербії та Хорватії, але є нащадками українців-русинів, які живуть в основному в Україні, Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині. Основна відмінність між паннонськими русинами і українцями-русинами — це мова: мова паннонських русинів має більш західні слов'янські риси, ніж мова карпатських українців-русинів.

 

Кафедральний собор Пресвятої Тройці в Крижевцях (Хорватія)

Українське село Камйонка. Єдина греко-католицька  парафія в Словаччині (Пряшівщина) де відправа українською мовою (русинський діалект).

Українська Греко-Католицька церква  (Славонський Брод, Хорватія).