пʼятниця, 11 грудня 2020 р.

Легенди м. Винники. Шуфриган.

Винниківчани з дитинства памятають легенду про настоятеля монастиря Шуфригана. Очевидно, Шуфриган є певною народною інтерпретацією слова «суфраган» і далеко не всі знають, що це була історична особа. Ще  недавно у Винниках лякали дітей страшним Шуфриганом або Шуфригою.

В історії міста Винник є одна така доволі цікава фігура – останнього власника Винник львівського суфрагана (помічника єпископа) - Самуеля Ґловінського. Самуель Ґловінський (18 лютого 1703 р.  — 14 вересня 1776 р.) — польський католицький релігійний діяч, меценат, львівський єпископ-суфраган, володар Винник (16 січня 1750 р. — 1775 / 1776 рр.).

16 січня 1750 р. Ґловінський купив за 400 000 польських злотих маєтності у Винниках і Підберізцях для забезпечення діяльності майбутнього закладу.

1756 р. (липень) С. Ґловінський передав Винники у тимчасове користування ордену піарів. У старому замку вони влаштували свій монастир,  а Ґловінський став настоятелем монастиря. Поява піарів негативно сприйнялася мешканцями Винник, яких піари змушували відробляти 4-6 днів у тиждень панщини. Самуель  Ґловінський прибутки від Винник направляв на утримання львівської колегії піарів. Та австрійська влада у 1783 р. ліквідувала піарську колегію, а наступного року реквізувала всі золоті й срібні прикраси та вотиви з винниківської ікони у костелі. Саме отці-піари обслуговували новостворену римо-католицьку парафію (1766 р.) у Винниках. До парафії були прилучені латинники з Лисинич, Підборець, Миклашова й Винничок.

До наших днів дійшла легенда про настоятеля Шуфригана (очевидно йдеться про С. Ґловінського).

Настоятелем монастиря був жорстокий і лютий єпископ-суфраган Самуель Ґловінський, якого люди називали Шуфриган. Селяни тяжко працювали на монастир, а Шуфриган переслідував усіх, хто без його дозволу збирав в лісі хмиз. Високий на зріст, з палицею в руках, з'являвся несподівано з-під землі у лісі Діброва і лупцював усіх, кого піймав.

Згодом виявилось, що з монастиря вели підземні ходи до лісів, тому то страшний монах і випірнав з-під землі. Селянам здавалось, що він володіє якоюсь надприродною силою.

Шуфриган одержував особливе задоволення від катувань, і Господь його прокляв. Коли Шуфриган помер і його поховали, на другий день труна з'явилася на поверхні. Земля не прийняла його. Ще двічі його ховали на цвинтарі, і кожного разу земля викидала назад. Врешті поховали його на роздоріжжі. Але й тепер під час бурі чи грози блукає Дібровою привид лютого монаха і тяжко стогне.

Працівники тютюнової фабрики розповідають, що бачили його привид у підвалах і на тютюнових складах, а деколи чули сильний гуркіт, що лунав з-під землі.

 

Джерела

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.


 

Немає коментарів:

Дописати коментар