Андрій Байцар: "Цісарська криниця" у Винниках: історія та сучасність

За часів австрійського панування було заведено давати назви багатьом історичним чи географічним об’єктам назву «цісарський», або «цісарська». Не минула ця «мода» і Винники.

1787 р. зі Львова через Винники прокладено Бродську дорогу (цісарську) на Золочів і Броди. Ця дорога і сьогодні проходить біля г. Шипшина.

Біля підніжжя гори розташована «Цісарська криниця». Це — невеличка кам’яна споруда з аркоподібним входом і нішами у стінах з двох боків від нього та викарбуваною латинською цифрою «MDCCCXXVI» (1826) на фронтоні під кам’яним дахом, що заріс мохом і травами. Таких збірників води започаткованих у 20-ті — 40-ві рр. XIX ст. було збудовано декілька на Погулянці у Львові. Від них йшли водоводи до центру міста: Францисканський, I Венглінський, II Венглінський.

Ігор Тимець у книзі «Таємниці тютюнової фабрики» згадує про неї: «Зі збільшенням обсягів виробництва виникли проблеми із забезпеченням фабрики тютюну водою. Криниці, якими користувалися ще з часів існування замку вже не давали необхідної кількості води. Тому в 1823—1826-их рр. у г. Жупан проклали штольні й збудували закритий резервуар, який отримав назву «Цісарська криниця». Вода з «Цісарської криниці» надходила на тютюнову фабрику.

За переказами «Цісарською» її назвали через те, що воду з неї пив австрійський цісар. Легенда частково правдоподібна. За матеріалами М. Влоха, австрійський імператор Франц І під час подорожі Галичиною у 1817 р. відвідав фабрику тютюну у Винниках та оглянув виробництво».

Михайло Влох у розділі «Хроніка тютюнової фабрики» пише: «1817р. Кам’яний збірник на воду, будова нового табачного млина із шлюзою».

«Цісарська криниця» відома з княжих часів і являє собою шахтний колодязь з чистою водою, яка надходить з джерел, через складну систему таємних переходів та галерей, що були споруджені під г. Жупан. З історичних джерел відомо, що ці підземні ходи мали довжину до декілька кілометрів і можливо зв’язували між собою Винниківський замок і Чатову скелю.

1826 р. будують дерев’яний самопливний водопровід від «Цісарської криниці» до тютюнової фабрики, а на місці криниці закрите приміщення розмірами 5 м х 6 м. За переказами, у нішах на фасаді, були встановлені кам’яні статуї (можливо ікони) Матері Божої та Ісуса Христа. Тепер ніша пустує і доля скульптур невідома. Всередині споруди поміщають збірник для води (3 м х 2.5 м х 1.2 м), вода в який надходить, просочуючись через стіни та стікаючи по підземній галереї аркового типу (ширина до 1 м, висота 1,5 м, довжина до 15 м), що прилягає до приміщення з басейном.

Очевидно, що дана галерея і є залишком древнього підземного переходу княжих часів. Ідентичні за розмірами та способом кладки каменю підземні ходи знайдені в 1992 р. на території тютюнової фабрики. На фабриці цей водозбір закінчується біля колишнього приміщення їдальні, де був обладнаний кам’яний басейн з джерелом.

Відомості про перебудову даного водозабору і водопроводу до 1940 р. відсутні. Старожили згадують, що під час Другої світової війни в ходах «Цісарської криниці» переховувалися молоді винниківчани від призову до лав Червоної армії й відправки на фронт, після чого значна частина шахт криниці була замурована, а дерев’яний водопровід було замінено на сталевий D 100 мм, який діє до наших днів. Оскільки водопровід прокладено вулицями: На Куті, Крушельницької, Пушкіна, Жупан, Ринок, то практично кожен житловий будинок цього кварталу користується водою з даного водопроводу. Хоча офіційно до 1976 р. до водопроводу були підключені лише будинки господарів Домазар та Проць (водопровід прокладався через їхні землі).

У період з 1946 р. по 1976 р. приміщення водозабору і водопровід експлуатує й обслуговує тютюнова фабрика. Дебіт води не задовольняє виробничі потреби фабрики, тому в 1976 р. обладнують свердловину біля села Волиця і будують новий водопровід (D 300 мм) на фабрику через південну частину міста. Практично з цього часу водозабір «Цісарської криниці» стає безгосподарним.

За даними Ігоря Германа, який досліджував «Цісарську криницю», дебіт води у кінці 1990-их рр. становив 12 м куб. на добу в зимовий період і до 7 м куб. у літній період.

20 листопада 2020 р. у Винниках відбулося святкове відкриття й освячення комплексного природно-антропогенного об’єкта екологічного та релігійного туризму екскурсійної спрямованості "Стежка митрополита Андрея Шептицького". Монументальні скульптури та «Цісарську криницю» освятив Архієпископ Львівський Української греко-католицької церкви, Митрополит Львівський Ігор Возьняк.

Отже, «Цісарська криниця» є тією історичною пам’яткою, котра приносить практичну користь і донині.

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.