Більшість Хрестів, що були встановлені у
Винниках, знищено комуністичним
режимом. Сьогодні Хрести встановлено біля усіх Божих Храмів міста.
У період I Світової війни було встановлено Хрест
біля дороги, що веде зі Львова до Винник, недалеко від стежки, що повертає на дачі (при
наближенні до Винниківського озера).
Проєкт Фігури Матері Божої
біля тютюнової фабрики (поч. 1930-х рр.)
Ще один Хрест стояв у колишній Маріївці, біля
ставу графа Ліпського (тепер Винниківське озеро). Легенда говорить, що члени сім’ї графа трагічно
загинули й були поховані недалеко маєтку. Можливо Хрест
було встановлено для очищення цього місця.
До 1914 р. було встановлено Хрест на обійсті
при в’їзді у Винники зі Львова (тепер вул. Галицька). На цьому місці
був пустир, кар’єр, де добували камінь. Люди посвятили місце, поставили Хрест,
збудували хату. Біля хреста було джерело, де подорожуючі могли набрати води. На
поч. 1990-их років господар оселі п. Петро Олексів поновив Хрест
і його освятив о. Петро Паньків.
Хрест у церкві Воскресіння ГНІХ (весна 1938 р.) — встановлено та освячено
перед Пасхою до 950-ліття Хрещення Русі-України (на урочистостях був присутній Митрополит Андрей Шептицький, це остання візитація Митрополита до Винник). 1992 р. (у
Великий Четвер) Хрест перенесли на цвинтар, а пізніше – біля будови церкви свв. Володимира і Ольги (УАПЦ). На жаль, православна
громада цей історичний Хрест не зберегла.
Хрест на роздоріжжі вул. І. Франка — Забава. Недалеко
від нього знаходилася кузня.
Кам’яний Хрест (1939 р.) на вул. Сахарова. Колишні господарі оселі виготовили його для
встановлення на цвинтарі, але війна 1939 р. не дала змоги їм це зробити. Так і
залишився хрест стояти на подвір’ї.
Хрест у церкві Воскресіння Господнього (1988
р.) — встановлено і
освячено на честь 1000-ліття хрещення України-Руси (весною 1992 р. Хрест
перенесли на цвинтар).
Хрест на роздоріжжі вул.
Ломоносова — Шевченка (жовтень 1989 р.) — перенесено з обійстя Опалевичів на узбіччя дороги.
Хрест на символічній могилі
«Борцям за волю України» (1990 р.) (роздоріжжя вул. І. Франка — Стрілецька). Перший Хрест тут
було встановлено у 1850-их рр. на честь скасування панщини.
Історична довідка.
Починаючи з 1849 р. день 16 квітня (скасування панщини) щороку
відзначався як всенародне свято. Люди намагалися увічнити пам’ять про кінець
кріпацької неволі. Народні майстри споруджували пам’ятники з каменю, заліза або
дуба на кошти, зібрані серед селян. Кам’яні пам’ятники завершувалися кам’яним
або залізним хрестом. Ставили їх у річниці скасування кріпацтва. До кінця XIX
ст. таких пам’ятників у Галичині було 1,5 тисячі.
1992 р. було встановлено і
освячено Хрест у церкві Воскресіння ГНІХ
на честь 150-ліття храму.
Хрест на вул. Стуса (відновлено 1995—1996 рр.) — найдавніший Хрест у Винниках; з давнім
відреставрованим розп’яттям. Новий Хрест виготовили винниківчани Дзьордзі.
25 жовтня 1993 р. освячено хрест
на місці майбутнього храму Премудрості Божої – Софії (УГКЦ) (вул. Галицька).
Хрест на вул. Шевченка (біля костелу; 2012 р.) — встановлено
з нагоди 250-ліття завершення будівництва римо-католицького храму і створення латинської парафії у Винниках.
Фігура Божої Матері (4 грудня
1996 р.) біля г. Жупан. Посвятили фігуру — о. Петро Паньків та о. Михайло Дроздовський (УГКЦ), о. Михайло
Романишин (УАПЦ). Суттєву допомогу надали місцеві підприємці П. Герасим, П.
Герасимович, І. Бродило, П. Стецко, О.
Матвіїшин, І. Лишневський, Б. Лишневський, О. Василів, І. Козидра. Прилучилися
до втілення цього задуму у життя й працівники підприємства «Колібрі» (керівник
І. Вархолик), Винниківського лісництва (А. Ціж) і підприємства «Благоустрій»
(Т. Божко).
Хресна Дорога на г. Жупан (29 серпня 1999 р.). Дерев’яні хрести виготовили
винниківські майстри Федір Кожух та Адам Адамчук. Господній гріб споруджений
майстрами Романом Яришем, Ярославом Сичем та Антоном Федоровичем. У неділю, 29 серпня 1999 р., тисячі винниківчан та гостей міста прийшли
до храму Різдва Івана Хрестителя. Там було відслужено Акафіст до Христа
Спасителя священниками Винниківського та інших деканатів. Було освячено 14
хрестів та ікон із зображенням Страстей Господніх. Після цього урочиста
процесія з фанами, хоругвами та хрестами рушила до місця посвячення Хресної
Дороги на г. Жупан. Процесія
розтягнулася на усю центральну вулицю міста.
Фігура Божої Матері (2001 р.) на вул. Кільцевій. Посвятили фігуру
— о. Петро Паньків та о. Михайло Дроздовський (УГКЦ), о. Василь Петрик (УАПЦ).
Фігура Божої Матері (4 грудня 2005 р.) біля церкви Воскресіння
ГНІХ (у скверику). Меценати — Олег Наставський, Богдан Голіян, Олег Голіян.
Фігура Божої Матері (2006 р.) у Винниківській санаторній
школі-інтернат.
Фігура Матері Божої біля тютюнової фабрики (1950-ті рр.)
Капличка Божої Матері (17 травня 2006
р.) на розі вул. Шевченка — Галицької.
17 травня 2006 р. відбулося посвячення
каплички Божої Матері. Скульптор —
народний художник України Іван Самотос (автор пам'ятника В'ячеславу Чорноволу у
Львові; 2002 р.). Автор портретних мозаїк митрополитів Андрея Шептицького та
Івана Огієнка — Анатолій Слободян. Скульптура зроблена з найкращого каменю, з
якого постала неповторна архітектура Львова. Капличку посвятили о. Петро
Паньків (УГКЦ) та о. Василь Петрик (УАПЦ).
Богородиця
повернулася на своє законне місце після більше ніж півстолітньої відсутності,
відколи руки вандалів зруйнували фігуру. Колись на цьому місці римо-католицька громада Винник встановила (поч.
1930-их рр.) фігуру Матері Божої (на фото вгорі). 20
квітня 1950 р. рішенням виконкому Винниківської районної ради «Про
впорядкування рогу вулиць Леніна та Шевченка» передбачалося знести фігуру Божої
Матері, що стояла на тому розі. Знесення пам’ятника мотивувалося тим, що він нібито
«робить гострий ріг і закриває видимість для водіїв машин». Цей документ
зобов’язував директора тютюнової фабрики Лебедя та директора МТС Квашу надати
допомогу в проведенні цього «міроприємства». Контроль за виконанням цього
рішення було покладено на завідувача Райкомунгоспу Новосада. В основних
закладах міста були розміщені оголошення (російською мовою). Оголошення роз’яснювало
причини зняття «фігури Матки Боски» (як писалося там) і одночасно оповіщало
мешканців, що у випадку заяви громади фігура може бути перенесена в інше місце.
Однак, для подання заяви було обмаль часу, лише 4 дні. Скульптуру важко було
зняти за допомогою техніки, тому вирішили її підірвати. Під час вибуху в
адміністративному корпусі тютюнової фабрики розбилося скло на вікнах, а
директор вигукнув: «Через ту заразу мені шибки повибивало!» і після цього копав
ногами голову скульптури Богородиці, яка відкотилася. В одного із робітників,
які брали участь у підриві фігури народилася безрука дитина.
Уродженець Винник отець
Роман-Андрій Кияк у своїй книзі «Перлини християнської мудрості» згадує про
трагічну подію, пов’язану з руйнуванням фігури Матері Божої: «У місті Винники,
що біля Львова, навпроти тютюнової фабрики стояла чудова фігура Матері Божої. Під час першого перебування наших червоних
«визволителів» радянська влада не торкала її. А коли нас «визволили» вдруге,
директор тютюнової фабрики Лебідь, який повернувся з фронту в званні
полковника, бажаючи сподобатися владі «геройським вчинком», а радше, щоб
замаскувати свої злодійські справи, дає вказівку трактором знести фігуру Матері
Божої й кинути її у велику яму на території фабрики.
Злодійські дії директора, члена бюро райкому партії (викрадав і продавав вагонами
тютюнову продукцію) було викрито. Його засудили на 15 років тюрми. За ґратами в
нього почалася гангрена обидвох ніг. Ноги ампутували. Після звільнення з тюрми,
він приїхав на інвалідному візочку до своїх колишніх робітників і в каятті та з
великим жалем у серці говорив їм: «Якби мені Господь повернув ноги, я б сам
переніс фігуру Матері Божої на те місце, де вона стояла».
Фігура Матері Божої біля Воскресіння
ГНІХ (2017 р., лютий)
За споминами (січень 2015 р.) п.
Люсі Литвин: «Я ще як була мала мені про
цю фігурку розказував пан Іван Кравець (нині вже покійний), що біля цієї фігури
були ще дві - це апостоли Іван та Яків. Коли їх зруйнували то потім
закопали на території нашого стадіону. Руку одного з апостолів так і не
знайшли. На скільки це правдиво не можу сказати. Але
це все зі слів пана Івана».
28 серпня 2013 р. освячено Фігурку Матері Божої на вул.
Любич-Парахоняк,
17. Освятили фігурку о. Петро Паньків (УГКЦ), о. Леонтій Саламон (РКЦ) та о. Андрій Петрик (УАПЦ). Фігура була встановлена з ініціативи п. Віктора Гавриха (депутат ВМР). Символічно, що
фігура була встановлена на тому ж місці, де 28 червня 1941 р. радянські військові під час відступу та навантаження на залізничній станції
розстріляли невинних винниківчан, деякі з них проживали в даному районі.
31 серпня 2014 р. освячено Фігурку
Матері Божої на перехресті вул. Грушевського та Лугової.
28 серпня 2015 р. освячено Фігурку Матері Божої на вул.
Ціолковського.
Немає коментарів:
Дописати коментар