Андрій Байцар: Україна на картах Матеуса Зойтера (перша пол. XVIII ст.)

Матеус Зойтер (George Matthäus Seutter; 1678–1757), видатний німецький видавець і географ, народився в Аугсбурзі, там і проживав. Загалом, до 1757 р. у майстерні М. Зойтера було вигравіровано і надруковано бл. 500 карт.

Поряд з успішним нюрнберзьким видавництвом Гоманна досить відомим було картографічне видавництво Матеуса Зойтера (George Matthäus Seutter; 1678–1757) в Ауґсбурґу. М. Зойтер, виховуючись у відомій сім’ї художників та граверів, отримав початкові знання у свого батька Матеуса Зойтера, а продовжив навчатися мистецтву гравіювання карт у Нюрнберґу, спочатку у Д. Функа, а потім у Й. Б. Гоманна.

Матеус Зойтер працювавши разом з Гоманном, перейнявши досвід створив свій власний успішний картографічний бізнес. Видавництво, яке заснував М. Зойтер 1707 р., спеціалізувалося на друкуванні карт, планів, атласів різних розмірів та виготовленні глобусів.

Незважаючи на те, що карти часто були копіями гоманнівських та голландських карт, вони мали великий попит завдяки нововведенням. За короткий час він зумів випередити своїх попередників і конкурентів у гравюрі карт, Йоганна Штрідбека I та його сина Йоганна Штрідбека II (Johann Stridbeck; 1665-1714), а також Джера Вольфа, особливо з точки зору багатства та різноманітності картографічного видання, розширення торгівлі картами, якій сприяли воєнні часи. Атласи М. Зойтера видавалися з покажчиком географічних назв, а карти були розділені на квадрати з літерними позначками

Разом зі своїм учнем гравером та видавцем Тобіасом Конрадом Лоттером (Tobias Conrad Lotter; 1717-1777) опублікували в 1728 р. «Atlas novus sive tabulae geographicae totius orbis» (ATLAS NOVAS INDICIBUS INSTRUCTUS). Атлас неодноразово перевидавався у 1730 р., 1735, 1742 р., 1744 р. і т. д. Мапи М. Зойтера є найкращими зразками «золотого століття» німецької картографії.

В 1731/32 рр. імператор Карл VI присвоїв йому титул Імператорського географа (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus). В 1716 р. цей титул Карл VI присвоїв Й. Гоманну.

Видавництво М. Зойтера успадковував (1756) Тобіас Конрад Лоттер, який одружився з дочкою картографа. Після смерті Зойтера (1757) Лоттер разом з Альбрехтом Карлом Зойтером (1722–1762) (сином видавця) успадкував його підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст. багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його справу продовжив син Маттіас Альбрехт Лоттер (1741–1810), який відновив та видав велику частину батькових мап.

Атласи Матеуса Зойтера (https://www.vintage-maps.com/en/seutter-george-matthaus-20)

*Atlas Compendiosus oder Die ganze Welt in den nothwendigsten Geographischen Charten, 1720. Перелік 20 карт виглядає наступним чином: Welt, Europa, Asia, Africa, America, Hispania, Gallia, Magna Britania, XVII Provincia, Helvetia, Italia, Germania, Dania, Scandinvia, Polonia, Danubius cum Graecia, Moscovie Super, Moscovia Infer, Terra Sancta;

* Atlas compendiosus scholasticus (без дати), з 26 картами;

*Atlas Geographicus oder Accurate Vorstellung der Ganzen Welt, 1725 з 46 картами;

*Atlas Novus Indicubus Instructus, 1728 (перевидавався багато разів) з 25 картами, близько 1735 р. з 50 картами;

*Atlas Novus sive Tabulae Geographicae Totius Orbis Faciem, Partes, Imperia, Regna et Provincias Exhibentes Exactissima Cura Juxta Recentissimas Observation Aeri Incisae et Venum Expositae a Matthaeo Seutter Chalcogr. Augustae Vindelicorum, 1730, 1741 (https://archive.org/details/dr_covers-to-atlas-novus-sive-tabulae-geographicae-totius-orbis-faciem-part-12041001);

*Grosser Atlas, 1734;

*ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, 1742;

*Atlas Minor, 1744.

Основні картографічні роботи М. Зойтера на яких зображені українські етнічні землі.

1720-і рр. (перший варіант). 1742 р. (другий варіант). Карта “NOVA МАРРА MARIS NIGRIET FRETI CONSTANTINOPOLITANI QUAM ЕХАСТІ/ДМЕ CON/IGNATA ET IN LUCEM EDITA PER MATTH. SEUTTER S. С. M. GEOGR (Нова карта Чорного моря і Константинопольської протоки, досконало укладена й видана Матеусом Зойтером, географом священної милості). Перший варіант карти входив у «Grosser Atlas», який М. Зойтер видавав після 1730 р. Описана карта є другим варіантом, який друкувався у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Карта є аналогом опублікованої у 1709 р. Елізабет Вісшер (Elisabeth Visscher) (вдова Ніколаса Вісшера II (Nicolaes Visscher II)) карти Чорного моря «Nouvelle carte de la Mer Noire et du canal de Constantinopl.» бл. 1711 p. цю саму карту зі зміненою видавничою приміткою та незначними змінами у картографічному зображенні опублікував амстердамський видавець Петер Шенк (Peter Schenk), а бл. 1720 p. карта з’явилася в атласах М. Зойтера. Після 1742 р. на карті додається примітка про привілей Священної Римської Імперії. Після смерті М. Зойтера його зять і спадкоємець Тобіас Конрад Лоттер (Tobias Conrad Lotter), який продовжував видавати «Atlas Minor», друкував карту зі своєю видавничою приміткою. З різними видавничими примітками карта зустрічається у багатьох голландських збірних атласах до середини XVIII ст. 1744 р. мапа була опублікована в “Atlas minor praecipua orbis terrarum imperia” (Аугсбург).

Карта є прикладом розквіту картографування земель України, що припав на період тривалих російсько-турецьких воєн.

Українські історико-географічні землі на карті М. Зойтера подані доволі схематично, хоча для їх зображення автор використав Генеральну карту України (Delineatio Generalis Camporum Desertorum Vulgo Ukraina, 1648) Гійома Боплана. Обриси Чорного моря подані також схематично.

Опис карти подано за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора. Заголовок у фігурному картуші у вигляді драпірування, яке підтримують два путті, у лівому верхньому куті. Карта має дволінійну рамку, на якій позначено градуси; на карту нанесено картографічну сітку. Під картушем із заголовком — привілей: Cum Gratia et Privil. S.R.I. Vicariatus, in partib₉ Rheni, Sveviee, et Juris Franconici. У правому нижньому куті, у фігурній рамці, — дві шкали лінійного масштабу. Уздовж південного узбережжя Криму та в Керченській протоці подані позначки глибин.

У правому верхньому куті, у окремій рамці, — карта-врізка протоки Босфор (Fretum Constantinopolianum). На цій карті, у лівому верхньому куті, в картуші у вигляді драпірування, — пояснення умовних позначень. У правому нижньому куті - шкала лінійного масштабу: Milliaria Italica.

Карта Чорного моря охоплює територію від Глинська (Gliafki) на півночі до півночі Малої Азії на півдні, від Бендерів (Текіп als Bebder) на заході до східного узбережжя Чорного моря (Pontus Euxinus hodie Mare Nigrum ou Mer Noir) на сході.

Художніми малюнками на карті зображені лісові масиви, гори, укріплені міста, шляхи сполучення.

Українські землі представлені південною частиною Брацлавського та Київського воєводств, які названі Україною (Ucrania), Нижнім Поділлям, Буджацькою ордою, Очаківською Тартарією (без назви), Кримом.

Землі між Інгульцем і Дніпром та вздовж правого берега Дніпра названі Диким полем (Dzike Polie sive Сатрі Deserti et Inhabitati).

Гідрографічна мережа українських земель представлена нижніми течіями Дністра, Південного Бугу (Bog Fl.) та Дніпра (Boriftenes nunc Nieper Fl.). Найдетальніше зображений фрагмент течії Дніпра від Ржищева (Ryfsow) до впадіння р. Самоткань (Zamochan) та від р. Томаківка (Tomahowka Fl.) до впадіння у Чорне море. На карту нанесені численні дніпровські острови та ліві і праві притоки Дніпра.

Невелика кількість населених пунктів показана на карті. Виділені тільки Полтава, з позначенням дати Полтавської битви (Pultawa, 1709), та Бендери — місце перебування гетьмана Мазепи після поразки під Полтавою. В Криму зображена густа мережа річок та значна кількість населених пунктів, найбільшими з яких є Перекоп (Precop vel Taphroe), Керч (Kirtz), Кафа (Kaffa), Бахчисарай (Bakzifarai).

На північному сході Україна межує з Росією Московською (Russiae Moscoviticae).

Ця карта, як і інші карти М. Зойтера періоду російсько-турецької війни 1735-1739 рр., базується на картографічних працях Академії наук Росії. За дослідженнями Б. Кордана, для відтворення Чорноморського узбережжя М. Зойтер використав також карти російського гідрографа Крістіана Отта, який 1699 р. здійснив експедицію вздовж узбережжя Чорного моря (займався промірами глибин моря). Про використання М. Зойтером даних цієї експедиції свідчить зображення позначок глибин біля південних берегів Криму і в Керченській протоці.

1720 р. Карта “Poloniae Regnum ut et Magni Ducatus Lithuaniae Accuratiss. Delineatione Reprasentat. Opera et studio Matth. Seutteri, Chalc. August” (Нова докладна карта Польського королівства й Великого князівства Литовського, старанно накреслена працею і стараннями Матеуса Зойтера). Видавець, картограф і редактор Матеус Зойтер. Ця карта є компіляцією карт Ф. де Віта «Regni Poloniœ et Ducatus Lithuaniae...» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії; 1670), Й. Б. Гоманна «Hane Regni Poloniarvm Magniqve Ducatvs Lithvanice...» (1705) та Джона Сенекса «POLAND and other of the Countries belonging to that Crowne, Accordingto the Newest Observations» (1719).

На карті детально показана територія України від Полтави (Pultawa) до Львова (Lemberg). Центральне Право- і Лівобережжя назване Україною (Ukraпіа). Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається від західних кордонів Польщі на схід, через Дніпро аж до Полтави. Від північної межі Кам’янецького воєводства, через Брацлавщину і Київщину, позначені землі Козаків (COSACKIRA). Написи Ukrainia, Russia Rubra та COSACKIRA позначені на мапі шрифтом великого розміру, що свідчить про увагу автора до цих територій. У межиріччі Дніпра та Інгульця подано написи: Дике поле (Саmрі Deferti alias Dzike Polie) та Чорний Ліс (Czamy Las). Від Великої татарської переправи (Wielka Preprawa Tatarfka), в околицях Кодака, на Дніпрі до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський шлях (Morawfki Slak Via quam sequuntur Tartari dum soient intrare in).

1728 р. карта увійшла до видання Матеуса Рота та Йоганна Петера ван Гелена “Atlas novus indicibus instructus...” (Відень). На цьому примірнику було нанесено картографічну сітку. 1731 р. карта була опублікована в атласі “МАТТНАЕО SEUTTER. ATLAS NOVUS...”.

У 1744 р. Т. Лотер перевидав карту під назвою «Poloniae Regnum ut et Magni Ducat. Lithuaniae Accuratiss. Delin. opera et studio M. Seutteri, S.C.M. Geogr. Aug. Vindel. C. Privil. S.R. I. Vicariat. Tob. Conr. Lotter sculpsit. (to accompany) Atlas minor praecipua orbis terrarum imperia».

Варіант карти 1750 р. Україну (Ukrania) на карті утворює Поділля та Полтавщина. Назва Ukrania частково накладається на назву «Russia Rubra». На північному сході Україна межує з Московією (Moscoviae). На карті відсутні написи – Козаки, Дике Поле.

1725 р. Карта «Moscoviae seu Russiae Magnae : generalis tabula : quâ Lapponia, Norvegia, Suecia, Dania, Polonia, Hungaria maximaeq. partes Germaniae, Tartariae, Turcici Imperii, aliaeq. regiones adiacentes simul ostenduntur (Московія або Велика Росія). UCRANIA (Україна) охоплює Правобережну Наддніпрянщину. Довкола неї розташовано топоніми VOLHINIA (Волинь), PODOLIA (Поділля) і POLESIA (Полісся). Південь України (землі між Інгульцем і Дніпром) названі Диким полем (Dzike Polie). На сході Московія межує із Тартарією (Tartariae).

1727 р. Карта «MAGNI TURCARUM DOMINATORIS IMPERIUM. per EUROPAM, ASIAM ET AFRICAM, se extendens Regiones tam proprias, quan tributarias et clientelares ut et omnes Beglerbegatus sive Praefecturas Generales oculis sistens accuratissima cura delineatum per MATTHAEUM SEUTTER, S.C. Maj. Geogr. Aug.» (Турецька імперія). Правобережна та Лівобережна Україна – Ucrania.

1728 р. Карта “Europae in Tabula Geographica Delineatio” (Європа) опублікована в атласі “Atlas Novus” (Відень). UCRANIA (Україна) охоплює Наддніпрянщину. Довкола неї розташовано топоніми VOLHINIA (Волинь), PODOLIA (Поділля) і POLESIA (Полісся). Західна Україна – Червона Русь (Russia Rubra), Наддоння – OGRANIA (Окраіна).

1728 р. Карта “Asia Cum Omnibus Imperiis Provinciis, Statibus Et Insulis Iuxta Observationes Recentissimas Et Accuratissimas Correcta Et Adornata Per Matthaeum Seutter” (Азія). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – Ucrania (Україна). Наддоння позначене як Ograina (Ограїна, Окраїна).

1730 р. Карта “Imperii Moscovitici...” (Московська імперія...). Правобережна та Лівобережна Україна – Ucrania Regio Cossaccorum (Україна Земля Козацька). Слобожанщина - Dikia Pole (Дике Поле), у межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Cosacі Zaporovienses). На північ від Азовського моря - Козаки Донські.

1730 р. - 1742 р. Карта «NOVA МАРРА GEOGRAPHICA MARIS ASSOVIENSIS VEL DE ZABACHE ET PALUDIS M/EOTIDIS, ACCURATE TERIINCI/A ET IN LUCE EDITA PER M ATH/EUM SEUTTER, S. С. M. GEOGR.» (Нова географічна карта Азовського, або ж Забашського, моря та Меотійського болота, старанно вигравіювана на міді й видана Матеусом Зойтером, географом священної цісарської величності [1742 р.], Ауґсбурґ). Описана карта друкувалася у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Загалом карта є дуже схематичною, безумовно створеною для потреб ринку в період російсько-турецької війни 1735-1739 рр. В її основу лягли карти тієї ж території, які М. Зойтер створював на основі картографічних праць Академії наук Росії, зокрема Чорного моря (Nova тарра Maris Nigri...), Європейської Татарії (Nova et Accurata Tartarix Europaei...), театру війни (Teatrum belli russorum victoriis illustratum...).

Єдиною важливою деталлю є показ позначок глибин та якірних стоянок вздовж північного узбережжя Азовського моря та у Керченській протоці, позначення яких М. Зойтер, правдоподібно, запозичив з досліджень російського гідрографа Крістіана Отта, який 1699 р. здійснив експедицію вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів, що займалася промірами глибин.

Опис карти подана за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора. Заголовок у прямокутному картуші, прикрашеному зображенням побутових сцен з козаками і турками, у правому нижньому куті. Карта має дволінійну рамку, на якій позначено градуси, а також на карту нанесено картографічну сітку. Під картушем із заголовком — дві шкали лінійного масштабу. Під шкалами лінійного масштабу — привілей: Cum Gratia et Privil. S.R.I. Vicariatus, in partibus Rheni, Svevix, et Juris Franconici.

Українські історико-географічні землі представлені південно-східною частиною Малої Татарії (Tartaria Minor) - Ногайською Татарією (Tartaria Nagaiensis) та східною частиною Кримського півострова (Crimea) у складі Кримського ханства.

На карі зображене Азовське море (Mare Azoviense, Palus Mxotides hodie Mare Zabache) з прилеглими територіями та північне узбережжя Чорного моря (Pontus Euxinus hodieMare Nigrum ou Mer Noire). У західній частині Азовського моря підписана затока Сиваш, названа Гнилим морем (Stagnans Mare).

Уздовж узбережжя Азовського моря позначені лише великі міста: Азов (Azof vel Azak), Таганрог (Taganni Rok die Statt der H. Drei/faltigkeif), Тамань (Taman), Перекоп (Perecop). Значно густіша мережа населених пунктів на Кримському півострові: Керч (Kirtz), Бахчисарай (Bakzifarai), Султансарай (Sultanfarai), Кафа (Kaffa) та ін.

Гідрографічна мережа представлена багатьма лиманами, малими річками, які впадають в Азовське море. На північному узбережжі Азовського моря, в межиріччі річок Молочної (Molosobna Fl.) та Берди (Berda Fl.), зображене соляне озеро (Locus in Mari ftante in quo Sal reperitur). У Криму показані річки Булганак (Bolgana Fl.), Індол (Endel Fl.), Боянак (Bojanak Fl.) та у південно-східній частині півострова річка Geroekefu (не ідентифікована).

Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті зображені кордони Московії (Moscovix Pars) та Османської імперії (Turds Tributaria) імперій, межі земель Донських козаків (Territorium Cosacorum Donnensium) та Кубані (Коеbanse Tarters).

Художніми малюнками зображені гірські хребти, лісові масиви, шляхи сполучення, міста-фортеці та порти. Вздовж північно-східного узбережжя Азовського моря та в Керченській протоці.

1730 р. – 1740 р. (перший варіант). 1742 р. (другий варіант). Карта “Nova et Accurata Tartariae Europae seu Minoris et in specie Crimeae” (Нова й старанно виготовлена географічна карта Єропейської, або Малої, Татарії і особливо Криму з усіма прилеглими провінціями навколо Понту Евксинського й Меотійського озера руками й коштом Матеуса Зойтера, географа священної цісарської і католицької королівської величності. Ауґсбург). Перший варіант карти входив у «Grosser Atlas», який М. Зойтер видавав після 1730 р. Описана карта є другим варіантом, який друкувався у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Карта охоплює територію від Полтави (Pultava) на півночі до півострова Мала Азія на півдні, від Сучави (Czosawa) на заході до східного узбережжя Чорного моря на сході.

Українські землі представлені південною частиною Брацлавського (Palatinatus Braclaviensis) та Київського (Palatinatus Kioviensis) воєводств, Буджацькою ордою (Tartari Buziacensis) у межах Бессарабії (Bessarabia). Як окремі адміністративно-територіальні одиниці виділені Очаківська Татарія (Tartaria Oczacovienses) та Мала, або Перекопська Татарія з позначенням Ногайської Татарії (Tartaria Nagaiensis).

Землі Брацлавського і Київського воєводств по обидва береги Дніпра названі Україною Козацькою (Ucrania five Cosacorum Tractus). На сході від Полтави позначена межа між землями Запорізького козацтва та Донського козацтва (Territorium Cosacorum Donensis Pars).

У межиріччі Південного Бугу (Bog Fl.) і Дніпра (Nieper) позначені місця Нової (Novaja Setsch) та Старої (Sapo rowifche Seize) Січей. Землі між Інгульцем (Ingulet Mali/ Fl.) і Дніпром названі Диким полем (Dzike Polie sive Carnpi Deferti et Inhabitati).

Гідрографічна мережа представлена басейнами Дністра (Niester Fl.), Дніпра, Південного Бугу, Дону та їхніми притоками. Позначені також річки, які безпосередньо впадають у Чорне (Pontus Euxinus Hodie Mare Nigrum, Cara Denghiz Turcis, Zomo More Ruffis, Czamo Morse Polonis, Mauro Thalassa Grsecis, das Schwatze Meer) та Азовське (Palus Мгеоtides Hodie Mer de Zabache Gall, Mare della Tana Italis, Limen More Ruffis, Gnilen Morze Polonis) моря. Назви більшості річок підписані [Вавричин М., 2009].

Пунктирними лініями з кольоровими кантами зображені державні кордони та межі земель. Карта відображає спірні території під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр.: це землі Малої, або Перекопської Татарії та півострова Крим.

На карту нанесена велика кількість населених пунктів, зокрема на шляхах руху армій. Для позначення значущості Полтавської битви окремим умовним позначенням виділене місто Полтава.

На карті позначені місця розташування військових корпусів та шляхи пересування армій. Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма (Isum). Зображена також лінія укріплень біля Дніпровського лиману, що проходить від Дніпра на південь до Колончака. На карті всі фортеці підписані, наприклад, Донецька (Kr. Donetskaja), Троєцька (Kr. Trojetkaja), Базова (Kr. Bazowaja), Нова (Kr. Nowaja) та ін.

Карта Європейської Татарії створена М. Зойтером на основі кількох картографічних джерел, зокрема «Charte der Kriegsoperationen am Donn und Dnieper» (1736) Ж. H. Деліля (J. N. Delisle), підготовленої для першого атласу Росії «Atlas Russicus» (1745). Багато запозичень автор перейняв з карти «Theatrum Belli Ann.» (1737), створеної за матеріалами капітана Карла фон Фрауендорфа (Carl von Frauendorff) та інших карт Академії наук Росії, які ілюстрували російсько- турецьку війну 1735-1739 рр. [Вавричин М., 2009].

Загалом карта повторює карту театру воєнних дій (Teatrum belli russorum victoriis illustratum), яку Зойтер створив для ілюстрації російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Проте, прослідковуються певні зміни, зокрема наближене до бопланівського зображення русла Дніпра, реальніші обриси Кримського півострова, хоча немає густої мережі населених пунктів у його північно-західній частині. Однак, з’являється помилка у зображенні обрисів Азовського моря [Вавричин М., 2009].

1730 р. - 1742 р. Перше видання карти 1730 р. Перше видання карти 1730 р. Карта неоднразово перевидавалася: 1740, 1742 і т. д

Карта «TABULA SYNOPTICA TOTIUS FLUMINIS DANUBIIA FONTIBUS USQUE AD OSTIA, IN QUA OMNES REGIONES, QUAS PERFLUIT ET AMNES, QUOS RECIPIT, IMPRIMIS INTEGRUM HUNGARIÆ REGNUM, PRINCIPAT. TRANSILVANIÆ, MOLDAVIÆ, WALACHIÆ, ARCHIDUCATUS AUSTRIA, REGNA ET DUCAT. STYRIÆ, CARINTHIÆ, CARNIOLÆ, CROATIÆ, DALMATIÆ, SCLAVONIÆ, BOSNIÆ, BESSARABIÆ, BULGARIÆ, ROMANIÆ, CUM MAGNA PARTE TURCIÆ, ET TARTARIÆ. NEC NON MARE ADRIATICUM ET PONTUS EUXINUS OCULIS SISTUNTUR, JUXTA RECENT ISSIMAS OBSERVATIONES ET DESCRIPTIONES DELINEATA ET ÆRIINCISA CURA ETSUMPTIBUS MATHÆISEUTTERI, S. CÆS. ET REG. CATHOL. MAJ. GEOGR. ET CHALC. AUGUSTÆ VINDEL» (Стисла карта усієї течії Дунаю від витоків до тирла, на якій зображено всі краї, через які він протікає, що включає, зокрема, усе Угорське королівство, князівства Трансільванію, Молдавію, Валахію, архикнязівство Австрію, королівства і князівства Штірію, Карінтію, Карніолу, Хорватію, Далматію, Словенію, Боснію, Бессарабію, Болгарію, Румунію, з великою частиною Туреччини і Татарії, а також загальний огляд Адріатичного моря й Понту Евксинського, за найточнішими спостереженнями й описами накреслена й видана стараннями й коштом Матеуса Зойтера, географа і гравера його священної цісарської і королівської католицької величності. Аугсбурґ).

Описана карта є другим варіантом, який друкувався у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр.

Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Опис карти подана за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.

Карта представляє країни, розташовані в басейні Дунаю, і охоплює територію від Львова (Luwow Lemerg) та гирла Дону (Don), що впадає в Азовське море (Palus Mzotides Hodie Mer de Zabache Gall. Mare della Tana Italis Limen More Ruffis Gnilen Morze Polonis) на півночі до Салонік (Salonichi) та південного узбережжя Чорного моря (Pontus Euxinus Hodie Mare Nigrum Cara Denghiz Turcis Zomo More Ruffis Czamo Morse Polonis Mauro Thalassa Grzcis das Schwartze Meer) на півдні, від витоків Дунаю (Surse de Danube) біля м. Донауешінґен (Eschingen, Німеччина) на заході до східного узбережжя Чорного моря на сході.

Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначені державні кордони країн, через які протікає Дунай. Художніми малюнками зображені гори, лісові масиви, центри земель та воєводств, великі торгові центри.

Українські історико-географічні землі, на той час у складі Польщі, представлені Червоною Руссю (Russie Rubra), Поділлям (Podolia Pars), що охоплює Теребовлянську (Trebula), Кам’янецьку (Катіепіес) та Брацлавську (Вгасlaw) землі.

Землі від Брацлава на схід аж до Дніпра (Dnieper Fl.) названі Україною, або Країною Козаків (Ucrania five Cosacorum Tractus). У Придніпров’ї виділена Бессарабія (Bessarabie) з позначенням земель Буджацької орди (Tartari Budziacensis) та Білгородського Санджака (Sangiacat Bialogrodensis) у складі Османської імперії. На північному узбережжі Чорного та Азовського морів — Мала, Перекопська, або Ногайська, Татарія (Tartariz Minor, Tartaria Nogaiens., Precopiensis P.) та Кримський півострів (Crimea Chersonesus Taurica) у складі Кримського ханства. Закарпаття з містами Ужгород (Vngvar) та Мукачеве (Monkatz) - в межах Угорщини, а землі Буковини — у складі Молдавії.

Гідрографічна мережа представлена нижніми течіями Дніпра (Dnieper Fl.), Дністра, Південного Бугу (Bog Fl.)’, Західного Бугу (Bug Riv.), Пруту (Pruth Rtv.), Черемоша (Czeremocze Riv.) з їхніми притоками. На відтинку Дніпра від Кизикермена (Kifikermen) до гирла позначені численні острови. На Правобережжі позначене місце Запорізької Січі (Saporowifche Setze), на Лівобережжі, в околицях Чорної Долини (Czamaja Dolina), показана утворена після 1709 р. Нова Січ (Novaja Setsch).

На карті густа мережа населених пунктів, найдетальніше зображені центральна та західна частини Криму. Населені пункти та назви окремих річок, зокрема на Кримському півострові, вздовж русла Дону, в гирлі Дніпра подані у російському, татарському та турецькому звучанні. Виділені міста- фортеці Брацлав (Braclaw), Бендери (Tegin als Tegina olim Bender), Очаків (Oczakow als Dziarcrimenda), Кизикермен (Kifikermen), Перекоп (Perecop).

Біля Немирова (Nemirow) — примітка про конгрес послів 1737 р. (Legatorum Соп- greffus А. 1737), після якого Австрія вступила у війну проти Туреччини.

Біля Азова — напис про захоплення міста 1696 та 1736 рр. російськими, а 1722 р. — турецькими військами (Asoff а Ruffis expegnata А. 1696, Turcis reddica А. 1722 a Ruffis iterum capta A. 1736). Taманський півострів (зображений як острів) названий фортецею (Nawa Krepoft Taman, Tamerof).

Карта Дунаю М. Зойтера створена на основі карт цієї території, укладених багатьма авторами упродовж ста років. Для зображення придунайських країн М. Зойтер використав карту Н. Сансона I (N. Sanson I) Les Cours du Danvbe (1693), яка в свою чергу була створена на основі праць угорського географа, картографа та відомого гуманіста XVI ст. Яноша Самбука (Jan Sambucus), зокрема його карти Угорщини (1571) та раніше виданих картах Лазаря (Lazar) (1528) і Волфганґа Лаціо (Wolfgang Lazius) (1556), які входили до атласів Абрагама Ортелія (Abraham Ortelius).

При зображенні Причорномор’я та Кримського півострова М. Зойтер використав свої карти, опрацьовані для ілюстрації російсько-турецької війни.

1736 р. «Charte der Kriegs Operationen am Donn u: Dnieper Ihro Russisch Kayserl. Majestæt Glorieusen Armeen A: 1736. gestochen beÿ der Kaÿserl: Acad. der Wiſſensch. in S. Petersburg zu haben beÿ Matthæus Seutter, der Röm: Kaÿserl: ũ: Königl: Cathol: Majest: Geogr: in Augsburg» (Карта воєнних операцій на Дону та Дніпрі російської славної армії у 1736 році. Матеус Зойтер, Аугсбург, 1736).

Географічна карта показує територію України та Північного Причорномор’я у першій пол. XVIII cт. Мапа висвітлює перебіг російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Такі карти масово друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.

Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані.

У межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Terrain der Saporogschen Cosaquen) та місце Нової Січі.

1739 р. (перший варіант). 1742 р. (другий варіант). Перший варіант карти воєнних дій входив у «Grosser Atlas», який М. Зойтер видавав після 1730 р. Описана карта є другим варіантом, який друкувався у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Карта “Theatrum belli Russorum victoriis illustratum sive nova et accurata Turcicarum et Tartaricum provinciarum intra fluvios Tyras s. Niester et Taniam s. Don, ad oram ponti Euxini et in pelopon[n]eso Taurica sitarum designatio [Kartenmaterial] : cum gratia et privil. S. R. I. vicariat[us], in partib[us] Rheni, Sveviæ, et juris Franconici / manu et impensis Matthæi Seutteri“ (Зображення перемоги росіян на театрі війни, або турецькі й татарські провінції між річками Тирасом, чи Дністром, і Танаїсом, чи Доном, до берегів Понту Евксинського із позначеннями на Пелопоннесі Таврійському, [виготовлена] руками й коштом Матеуса Зойтера).

Мова карти – латинська. Географічна карта показує територію України та Північного Причорномор’я у першій пол. XVIII cт. Мапа висвітлює перебіг російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Такі карти масово друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.

Землі Брацлавського і Київського воєводств по обидва береги Дніпра названі Україною (Ukraina). У межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Territ. Cosaccorum Zaporoviensi) та місця Нової (Novaja Setsch) і Старої (Saporoger Setsli) Січей. На карті позначені місця розташування військових корпусів, шляхи пересування армій та місця їх зустрічей біля Самари (Rendevous der Armee, an der Samara) та на лівому березі Дніпра біля Січі (General Rendevous gegen der Setz). На карті показано походи Мініха і Лассі 1736 р. Також показаний шлях ген.-лейт. Дугласа з двома драгунськими полками від Азова через Ізюм до Перекопу, або (що більш ймовірно), поворотний марш корпусу ген.-майора Шпігеля в бік Бахмута.

На північному сході Україна межує з Московською Росією (Russiae Moscoviticae), на південному сході – з Перекопською і Ногайською Тартарією (Tartaria Minor Precop, Tartari Nagaiens).

Карта воєнних дій російсько-турецької війни, створена М. Зойтером, є узагальненим переопрацюванням низки карт, виданих Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі в зв’язку з російсько-турецькою війною 1735-1739 рр. Основою стала карта Theatrum Belli Ann. 1737, створена за матеріалами капітана Карла фон Фрауендорфа (Carl von Frauendorff), а також використані карти: воєнних операцій на Дону і Дніпрі (Charte der Kriegs-Operation am Don und Dnieper..., 1736); карта земель між Дніпром і Доном для Російської армії (Charte von der Russischen Armee zwischen und an dem Dnieper u. Don..., 1736); Херсонесу Таврійського, або Криму (Verus Chersonesi Tauricae seu Crimea..., 1737); театру війни між річками Борисфеном, Тирасом і Дунаєм (Theatrun belli ad Borysthenem Tyram et Danubium fluvios gesti..., 1738). Ha думку В. Кордта, M. Зойтер використав також карту Південної Росії Ґ. Менґде на (G. Mengden) і Я. Брюса (J. Bruce) 1699 р., створену під час Азовських походів Петра І [Вавричин М., 2009].

Карту перевидавав Тобіас Конрад Лоттер (зять Зойтера) до кінця XVIII ст. Вона має декоративні оздоблення, вона оформлена двома фігуративними алегоричними картушами, які представляють особливий інтерес. У верхньому лівому картуші зображено переможених турків, в нижньому правому – козаків з гербовими щитами, на яких зображені човен та сова.

1740 р. Матеус Зойтер. Гравер Ґоттфрід Якоб Гаупт (Gottfried Jacob Haupt).

Карта «NOVA ET ACCURATA TARTARIZE EUROPZE/E SEU MINORES ET IN УРЕСІЕ CRIME/E DELINEATIO GEOGRAPHICA, CUM OMNIBUS CIRCA PONTUM EUXINUM ET PALUDEM M/EOTIDF.M IACENTIBUS PROVINCIIS, EXHIBENTUR A GOTTF: IAC: HAUPT CALCOGRAPHO AUG: VIND. Нова докладна географічна карта Європейської або Малої Татарії або Криму з усіма причорноморськими і приазовськими провінціями, видана калькографом Ґоттфрідом Якобом Гауптом у Аутсбурзі [1740 р.], Аугсбург).

Поміщена в атласі без титульного аркуша.

Шкали лінійного масштабу: Milliaria Нипсагіса, Milliaria Соттипіса. Мідерит. Багатоколірна. Папір 55 х 45,7 см. Масштаб бл. 1: 2 000 000. Мова латинська.

Опис карти подана за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.

Заголовок у фігурному картуші, справа від якого зображена постать воїна з мечем та щитом і путті з сурмою, на полі карти на тлі Чорного моря (Pontus Euxinus Hodie Mare Nigrum Das Schwartze Meer Cara Denghiz Turds'). Карта у дволінійній рамці, з вказаними градусами. Над нижньою рамкою, на полі карти, — дві шкали лінійного масштабу. На тлі Чорного моря зображено розу вітрів, що показує напрям на північ. У правому нижньому куті, у фігурному картуші, — історична довідка про Перекоп: Precop auch Or oder Taphrae... (15 рядків).

Карта представляє Чорне та Азовське (Palus Meeotides Hodie Mare Zabache. Asovische Meer) моря та прилеглі до них території.

Пунктирними лініями з кольоровими кантами зображені адміністративно-територіальні та історико-географічні одиниці: Мала, або Перекопська чи Ногайська, Татарія (Tartaria Minor feu Precop. Tartaria Nogajensis) та її кордон з Росією (Russiae Pars); Бессарабія (Bessarabia), що поділена на Очаківську (Tartaria Oczacoviensis) та Буджацьку (Budziack) орди. На східному узбережжі Чорного та Азовського морів — Грузія (Georgia) та Черкеси (Circassi). На півдні — узбережжя Малої Азії, або Анатолії (Natolia olim Asia Minor).

Художніми малюнками на карті відображено гірські масиви, ліси.

Українські землі на карті зображені доволі схематично. Вони представлені Кримським півостровом (Сгетіа), північним узбережжям Азовського та північно-західним узбережжям Чорного морів, затокою Сиваш, або Мертвим морем (Mare Mortuum), Приазов’ям, півднем Подніпров’я, північно-західним Причорномор’ям. На цих землях доволі густа гідрографічна мережа приток Дніпра, Дністра, Південного Бугу (Bog Fl.), Сіверського Донця (Donez Fl.). Вздовж узбережжя Азовського моря також зображено багато річок: Малий Утлюк (Molotznievadi Fl.), Молочна (Moloczna Fl.), Токмак (Tokmak Fl.), Бер- дянка (Berdinka Fl.), Берда (Berda Fl.), Солона (Selenafa), Кальміус (Calmius Fl.).

Детально на карті зображений Кримський півострів: Кримські гори (без назви) та мережа річок, а також міста Бахчисарай (Baczisarai), Кафа (Kaffa), Керч (Kertz), Єнікале (Ienikale) та численні малі поселення.

Карта ілюструє воєнні дії російсько- турецької війни 1735-1739 рр., на ній нанесені місця розташування корпусів та шляхи пересування армій, а також кілька оборонних ліній, зокрема Українська, що простягається від Дніпра, вздовж Орілі аж до Ізюма, та оборонні вали в околицях Переволочної (Porkunutza).

Карта, фактично, є компіляцією карт М. Зойтера Teatrum Belli... (1742) та Nova et Accurata Tartariae Europe (1742), створених на основі низки російських карт, виданих Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі у зв’язку з російсько-турецькою війною. У бібліографії відомий ще один варіант цієї карти з орнаментованою рамкою, на якій у фігурних картушах вміщено дев’ять планів і видів міст та фортець, а також опис Малої Татарії.

Описана карта походить зі збірного атласу, у якому налічується 38 карт європейських країн, укладених М. Зойтером. Атлас без назви, з рукописним переліком карт.

Історична довідка.

Російсько-турецька війна 1735—1739 років (також Російсько-османська війна 1735—1739 років) — воєнний конфлікт, який був наслідком російсько-османських протиріч, що загострилися через російсько-польську війну 1733—1735 рр. та набіги кримських татар. Вона стала продовженням боротьби Російської імперії за вихід до Чорного моря.

Белградська мирна угода 1739 року — договір, що завершив російсько-турецьку війну 1735-1739 років. Угоду було підписано 18 (29) вересня 1739 року в Белграді.

Наслідки:

· за Російською імперією визнавалися Азов і Запорожжя (землі між Південним Бугом і Сіверським Дінцем, які їй було заборонено заселяти);

· Російській імперії заборонялося тримати флот у Чорному й Азовському морях;

· передбачалося ведення торгівлі між Османською імперією і Російською імперією лише османськими суднами;

· Північне узбережжя Чорного моря, життєво важливе для Російської імперії, лишилось за Османською імперією.

Белградський мирний договір був анульований 1774 року Кючук-Кайнарджійським договором.

1742 р. Карта “Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens...” ([Карта] найобширнішого Українського королівства з Київським і Брацлавським воєводствами та прилеглими провінціями, за найдокладнішими вимірами мистецьки вигравіювана на міді та [видана] коштом Матеуса Зойтера, географа с[вященної] імп[ераторської] і кор[олівської] катол[ицької] велич[ності] у Аугсбургу). Опублікована в його «ATLAS UNIVERSALIS».

Опис карти подано за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.

Шкали лінійного масштабу: Millaria Ucranica 13. in uno Gradu, Millaria Pollonica 20. in uno Gradu, Millaria Germanica 15. in uno Gradu, Millaria Mofcovitica 80. in uno Gradu. Мідерит. Багатоколірна. Папір 56 x 49 см. Масштаб бл. 1: 600 000. Мова латинська.

Заголовок карти у фігурному картуші, обрамленому снопами збіжжя, обабіч якого алегоричні постаті богині хліборобства Церери та бога торгівлі Меркурія, а також зображення двох волів, у лівому верхньому куті. Карта має дволінійну рамку, на якій позначені градуси і вказані сторони світу: Septentrio, Меridies, Occidens, Oriens. Під картушем із заголовком привілей: Cum Gratia et Privil. S.R.I. Vicariatus, in partibg Rheni, Sveviz, et Juris Franconici. У правому верхньому куті, у фігурному картуші, прикрашеному рослинним орнаментом із зображенням вола та снопів жита, — таблиця умовних позначень (Sic Notantur) з позначенням великих міст (Urbes Majores), малих міст (Urbes Minires), містечок (Oppida), малих містечок (Oppidula), сіл (Pagi), архиепископств, єпископств, академій.

Під картушем — роза вітріз у вигляді багатопроменевої зірки у колі зі стрілкою, що вказує напрям на північ.

Карта охоплює територію від Гомеля (Homel) на півночі до гирла Дунаю (Donau Fl.) на півдні, від Львова (Lemberg, Luwow, Leopolis) на заході до Бєлгорода (Biello grod) та р. Оскіл (Ofkal Fl.), де вона впадає у Сіверський Донець (Donnetz Fl.), на сході.

Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначені державні кордони Трансільванії (Principatg Тгапsilvaniz P[ars]) з окремим регіоном Moldavia Populi, Валахїї (Pricipatg Valachiz P[ars]), Молдавії (Pricipatus Moldavia), Росії Московської (Russiz Moscoviticz Pars) та межі українських воєводств і земель: Київського (Palatinatus Kiaviensis) і Брацлавського (Palatinatus Braclaviensis) воєводств, які названі Україною (Ukraina); Волині (Volhyniz Pars), що представлена Нижньою Волинню (Volhyniz Inferior); Поділля (Podolia), яке поділяється на Верхнє (Podolia Superior]) та Нижнє (Podolia ІнДегіог]); Покуття (Pocutiz Pars); Чернігівського воєводства (Due. Palat. Czemichoviensis); Бессарабїї (Bessarabia) та Очаківської Татарії (Tartari Oczacovienses); Криму (Cremiz P[ars]) та Малої, або Перекопської, Татарії (Fartaria Minor feu Precop Pars) у складі Османської імперії.

Умовними знаками на карті показано рельєф, гідрографію та населені пункти. Художнім малюнком відображено гори, ліси у вигляді невеликих груп листяних дерев.

Мережа населених пунктів неоднорідна: південна Брацлавщина, Волинь та Чернігівщина представлені незначною кількістю населених пунктів, натомість Поділля, північно-західна Брацлавщина, Київське воєводство та північ Кримського півострова мають дуже густу мережу міст, містечок і сіл.

Найважливіші водні артерії - Дніпро (Dnieper V. Borysthene), Дністер (Niefter Fl.), Південний Буг (Bog Fl.) - зображені з багатьма лівими та правими притоками. На Дніпрі, на відтинку між фортецями Кодак (Kudack) і Очаків (Oczakow als Dziarcrimenda) підписано дев’ять порогів і чотири забори: 1. Сурський (Sluski), 2. Лоханський (Lochany), 3. забора Стрільча (Strelczij), 4. Звонецький (Dzwanice), 5. Княгинин поріг, або Тя- гинська забора (Kniahinow), 6. Ненаситець (Nenasytec), 7„ 8. Воронова забора (Woronowa Zabora), 9. Вовнигівський (Wolniow), 10. Будилівський (Budijlow), 11. Таволжанська забора (То- wotzany), 12. Лішній (Lisianka), 13. Вільний (Wolny). Біля Хортиці, а також між Вовнигівським і Будилівським порогами позначені дві Великі татарські переправи (Wielka Przeprawa Tatarska). З великої кількості островів, що зображені на Дніпрі, підписані Хортиця (Chortijka Ostro), Томаківка (Tomahowka oftro), Вовчий (Wolczny ostrow), Красний (Krasay ostrow). На Правобережжі, між притоками Носоківка (Nofokowka Fl.) та Сокорівка (Sokorowka Fl.), позначена Золота, або Дурна, балка (Zlota Dolina abo Duma).

Карта України створена М. Зойтером на основі кількох картографічних джерел. В основу її покладені Генеральна, карта України (1650) та карти течії Дніпра (1662) Ґ. Боплана, про що свідчить зображення нижньої течії Дніпра, Поділля та північно-західної частини Брацлавського воєводства. Для зображення південних регіонів та Криму автор використав карти російсько-турецької війни 1736-1739 рр. створені Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі. М. Зойтер використав також праці Я. Янсона та Й. Б. Гоманна. Проте на карті додано багато нової інформації, зокрема, нанесена велика кількість географічних назв на території Бессарабїї, Молдавії, Валахїї, Криму та вздовж Дніпра на південь від Києва.

Описана карта є другим варіантом карти України М. Зойтера. Вона була опублікована бл. 1742 р., відразу після отримання Зойтером королівського привілею. У наш час по-різному датують створення першого варіанта карти (без привілею): на думку В. Кордта, карта укладена після 1736 р.; Б. Кордан вважає, що вперше вона з’явилася в атласі М. Зойтера «Atlas Novus» 1728 р. За дослідженнями Б. Кмецікової карта опублікована не раніше 1745 р.

Після смерті М. Зойтера (1757) карту перевидав Тобіас Конрад Лоттер до кінця XVIII ст. Назва карти частково змінена – з'явилося ім'я Лоттера – “Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens, cum adjacentibus provinciis juxta recentissimam designationem aeri incisa arte et sumtibus Tobiae Conradi Lotteri, geographie, Augustae Vindel. Cum Gratia et Privil. S. R. I. Vicariatus, in partibg. Rheni, Sveviae et Juris Franconici”. Окрім частково зміненого заголовка, на третьому варіанті карти не було здійснено ніяких змін.

1753 р. Карта «Polonia seraphico-observans, juxta domicilia propriae & alienae jurisdictionis geographice delineata». Друге видання карти 1756 р., в картуші прізвище Матеус Зойтер (M. Seutter) змінено на Тобіас Конрад Лоттер (Tob. Conradi Lotter, Chalc. et Geogr. Aug. Vind).

Українські землі представлені такими адміністративно-територіальними одиницями: Поліссям (Polesia), Холмським (Palatinat Chelmensis), Белзьким (Palatinat Belzensis), Волинським (Palatin. Volhyniae), Руським або Львівським (Palatinatus Ruffiae sive Lembergensis), Подільським або Кам’янецьким (Palatinatus Podolia sive Kamenienfis), Брацлавським (Palatinat. Braclavienfis) та Київським (Palatinatus Kiovienfis) воєводствами.

Підпис “Червона Русь” (Russia Rubra) поданий на території Руського, Волинського та Київського воєводств, Покуття, охоплюючи Лівобережжя таПравобережжя.

Карта має поясненням, де знаходилися які церкви та університети монахів-францисканців, в тому числі і на наших землях з 1241 року. Цей орден відомий в Україні з ХІІІ століття, брав участь переговорах короля Данила зі Святим Престолом. Мав право викладати в університетах (1256), займатися пастирськими обов'язками, утримувати освітні заклади (1565).

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.