вівторок, 14 лютого 2017 р.

З історії: автобусне сполучення Винники-Львів



  12 квітня 1928 р. у Львові запрацював перший автобусний маршрут «А», який сполучив площу Більчевського (тепер Кропивницького) з летовищем на Скнилові. У перший рейс автобус відправлявся о 6 год ранку і працював до 22 год (інтервал в одну год.). Маршрут було поділено на 2 секції і визначено 6 автобусних зупинок. Вартість проїзду в межах однієї секції 30 грошів, а у межах двох 50.

Автобусами також можна було доїхати до Винник, звичайно, якщо у вас був 1 злотий на білет. Подорож на дальшу відстань виливалася у більшу суму. Наприклад, білет до Городка коштував 2 злотих, до Перемишлян і Великих Мостів по 4 злотих 50 грош, а подорож до Борислава, виносила із кишені цілих 8 злотих 50 грош. Автобусні маршрути того часу були доволі впорядковані. Існувала практика додаткових рейсів у вихідні дні та свята. Зупинки здійснювалися лише у визначених місцях.

Автобус до Винник відправлявся з Маріїнської площі (сучасна площа Міцкевича) о 7. 30 год ранку. По дорозі на Винники автобус мав кілька зупинок:

* 7 год 34 хв – вул. Св. Антонія (біля теперішнього Винниківського ринку);

* 7 год 40 хв – Личаківська рогатка;

* 7 год 44 хв – Кривчиці;

* 7 год 49 хв – Маріївка (біля теперішнього Винниківського озера);

* 7 год 55 хв – Винники.

Автобуси курсували на Винники часто. Другий рейс на Винники був у 9 год 30 хв, а наступні: 11. 30, 13. 30, 15. 30, 18. 30 (16. 30, 17. 30, 19. 30 і 20 год 30 хв – у неділю та у свята). З Винник на Львів перший автобус відправлявся у 8 год 30 хв, останній – 19 год (в неділю та у свята – 21 год).

Перший львівський автобус марки «Lancia» мав 19 крісел для пасажирів і міг перевозити ще 15 пасажирів, які їхали стоячи.

Восени 1931 р. автобусний парк Львова поповнився автобусами «Зауер» польського виробництва, що дозволило скоротити інтервали руху на автобусних маршрутах.

З «Економічної характеристики м. Львова» (1940 р. березень) дізнаємося, що на балансі трамвайного тресту на той час знаходилося 16 автобусів, які залишилися московсько-більшовицьким загарбникам у спадок від Польщі. Вже в травні 1940 р. до Львова прибула перша партія радянських автобусів ЗіС 16, яка складалася з шести машин обтічної форми. Проте на подальшій заваді розвитку автобусного руху стала радянсько-німецька війна.

Про автобусне сполучення Винник під час німецької окупації у 1941– 1944 рр. дані відсутні.

Першими повоєнними автобусами, які курсували зі Львова до Винник, були автобуси моделі ЗіС 155. Починаючи із середини 1950-их рр. на маршрут почали виходити автобуси львівського виробництва – ЛАЗ 695. У 1960-их рр. зявилися автобуси ЗіЛ 158 (потім вони виготовлялися під маркою ЛіАЗ 158 у м. Лікіно-Дульово під Москвою). ЗІЛ 158 випускався на Лікінському автобусному заводі з 1959 р. до 1970 р.
1956 р. (лютий) — побудований перший автобус «ЛАЗ» (ЛАЗ 695). Це був двовісний, зі зварним кузовом 9-метровий автобус з механічною коробкою передач, та двигуном ЗіЛ 124, деталі були узяті від автобуса ЛіАЗ 158 (ЗіЛ 158). Максимальна швидкість становила 65 км/год, а узяти «на борт» він міг 67 пасажирів, зокрема 33-х сидячих.
1968 р. до Львова поступили перші автобуси ЛіАЗ 677, які мали двоє широких ширмових дверей і просторий салон. В цей час для маршрутів із невеликими пасажиропотоками почали використовувати малі автобуси ПАЗ 672. Такі автобуси курсували через Винники, з’єднуючи довкільні села (Дмитровичі, Чишки і т. д.) зі Львовом.
З 1960-их рр. до поч. 1990 рр. на маршруті Львів — Винники експлуатувалися автобуси моделей ЛАЗ 695 і ЛіАЗ 677. Проїзд у автобусах в радянські часи був найдорожчим серед інших видів громадського транспорту – 5 коп., у тролейбусі – 4 коп., у трамваї 3 коп. Автобусний маршрут до Винник, мав дві тарифні зони – на проїзд у межах першої зони потрібно було заплатити 5 коп., а якщо їхати до кінця маршруту – 10 коп. На маршруті компостерів не було і водії реалізовували квитки, що відривали від рулону.
З радянської» Історії Львова» (1984 р.) дізнаємося: «З 1960 р. швидко розвивалася також автобусне сполучення: 1961 р. — 43 автобуси і 15 маршрутів, 1962 — 49 автобусів і 17 маршрутів, 1963 р. — 87 автобусів, 1964р — 110 автобусів і 18 маршрутів; перевезено 23 млн пасажирів». Станом на 1978 р. — 26 маршрутів (із маршрутами, що обслуговували Рудно, Виники, Лисиничі, Брюховичі); станом на 1990 р. — біля 40 маршрутів.
Економічна криза початку 1990-их рр. негативно вплинула на розвиток міського автобусного транспорту. Активно автобусний рух почав деградувати із середини 1990-их рр., коли було запроваджено безкоштовний пільговий проїзд для пенсіонерів. У середині 1990-их рр. всі три найбільших АТП Львова (№ 14606, № 14630 і № 14631) були приватизовані. Міська влада фактично втратила важелі впливу на ці підприємства.
Із середини 1990-их рр. бере свій початок сленгове слово «пижик», яке стало синонімом терміну «маршрутне таксі». В цей період маршрути Львів — Винники обслуговували ЛАЗи та мікроавтобуси моделей РАФ 2203 (Латвія) і «Peugeot J9 Karsan» турецького виробництва (14 пасажирських місць, загальна пасажиромісткість 20 пасажирів). На відміну від мікроавтобусів РАФ 2203 у салоні  «Peugeot» люди середнього зросту могли їхати стоячи, для цього було передбачено поручні.
З кінцевої зупинки «рафіки» відправлялися в міру заповнення сидячих місць, стоячих пасажирів не брали, всі розміщувалися в зручних кріслах і диванах і могли вийти на вимогу – всюди, де дозволяли Правила дорожнього руху. Також  і підсісти на борт можна було будь-де, «проголосувавши» прямо з узбіччя.
1998 р. на автобусних маршрутах з’являються мікроавтобуси ГАЗель  (вироблялися на Горьківському автомобільному заводі з липня 1994 р.). та італійські «Iveco Dailу» виробництва СП «Іveco-КрАЗ». «Iveco» лише умовно можна було назвати пасажирськими, адже пасажири, що стояли практично не могли бачити дороги – вікна були маленькі і низькі.
Наприкінці 1990-их — на початку 2000-их років розповсюдження набули машини, перероблені з вантажних мікроавтобусів «Mercedes-Benz T1», «Mercedes-Benz T2» та ін., які згодом витіснили «Peugeot» та «Іveco». Такі засоби громадського транспорту виявилися вкрай некомфортними. Вони мали малий салон, низьку стелю й одні двері без автоматичного відкривання, салон без вентиляції і обігріву, для пасажирів встановлювали сидіння від списаних ЛАЗів 695 та ЛіАЗів 677.
Починаючи із середини 2000-их років ситуація із громадським автотранспортом почала дещо покращуватися — мікроавтобуси-переробки замінили українські мікроавтобуси «Дельфін» (БАЗ 2215) та «Еталон» (А 079) Бориспільського і Чернігівського автозаводів, «Богдан» (А 091) та «Богдан» (А 092) Черкаського, а потім Луцького автозаводів. Ці автобуси, побудовані на шасі невеликих вантажівок, здатні вміщати біля 40 пасажирів. З 1 січня 2012 р. громадський транспорт Львова зазнав докорінних змін – було зменшено кількість міських автобусних маршрутів; заборонена експлуатація на них автобусів переобладнаних із вантажних машин.
Жоден автобусний маршрут до 1992 р. не перетинав центр і пасажирам доводилося робити декілька пересадок. Кінцеві автобусних маршрутів були, як правило, недалеко від трамвайних зупинок. Головними кінцевими пунктами були: пл. св. Теодора (тоді пл. Центральна), пл. Липнева, пл. Петрушевича, вул. Валова, Личаківська рогачка, вул. Куліша і т. д.
1991 р. відзначився ремонтом трамвайних колій по вул. Личаківській (від вул. Мечникова) та експериментом із деякими автобусними маршрутами. У 19921993 роках був проведений ремонт трамвайних колій від пл. Митної до Винниківського ринку. 1996 р. відбувається ремонт трамвайних колій по вул. Личаківській (від костелу св. Антонія до церкви Петра і Павла). Ремонти трамвайних колій вплинули на зміну руху маршруток, що курсували з Винник до Львова.

Ціни на проїзд у винниківських маршрутках змінювалися таким чином:
*весна 1991 р. — 20 коп.; 
*зима 1992 р. — 30 коп.;
*весна  1992 р. — 50 коп.;
*грудень 1992 р. — 5 купонів;
*літо 1993 р. — 10 купонів;
*осінь  1993 р. — 20 купонів;
*грудень 1993 р.— 100 купонів;
*осінь 1994 р. — 1 000 купонів;
*зима 1995 р. — 5 000 купонів;
*осінь 1995 р. — 10 000 купонів;
*весна 1996 р. — 20 000 купонів.
10 січня 1992 р. Національний банк України ввів в обіг купони багаторазового використання. 12 листопада 1992 р. обмінний курс купона до долара становив 403 куп. за долар, 3 лютого 1995 р. — 116 900 куп. за долар. В червні 1993 р. мінімальна зарплата — 6 900 куп. 1995 р. увійшли до обігу мільйонні купюри.
2 вересня 1996 р. купони обміняно на гривні і копійки за курсом 100 000 купонів = 1 гривня = 100 копійок.
Вартість проїзду (1996—1999 рр.) в маршрутних автобусах була досить високою 30–50 коп. (курс долара — 2 грн за долар США, а мінімальна зарплата з 2. 09. 1996 р. по 01. 01. 1998 р. – 15 грн). У 1999 р. курс долара — біля 4 грн, до грудня 2008 р. він зріс до 7 грн.
Вартість проїзду у винниківських маршрутках:
*з 1999 р.— 80 коп.;
*з 1 липняня 2004 р.– 1 грн;
*з 11 грудня 2007 р.– 1,25 грн;
*з серпня 2009 р.– 1,75 грн;
*з 1 лютого 2011 р.– 2 грн;
*з 1 травня 2014 р. – 3 грн;
*з 15 травня 2015 р. – 4 грн.
Наводимо перелік основних автобусних маршрутів з Винник від поч. 1960-их рр.:
№ 6. Вул. Валова Винники (поч.1960-их рр.; автобуси ЛАЗ 695).
№ 6. Площа Радянська (тепер пл. Митна) Винники (1960-ті рр. — поч. 1970-их рр.;автобуси ЛАЗ 695).
№46. Вул. Мечнікова — Винники (1970-ті рр.; автобуси ЛіАЗ 677).
№46. Вул. Леніна (Завод №28) Винники (1980-ті рр. — до 1991 р.; автобуси ЛіАЗ 677).
№179. Площа Галана (тепер пл. Петрушевича) Винники (1991—1993 рр., автобуси ЛіАЗ).
№179. Вул. Личаківська (Завод №28) — Винники (1990-ті рр.; автобуси ЛАЗ).
№179. Порохова вежа — пл. Митна — Медінститут — вул. Мечникова — Завод №28 — вул. Бівакова — Дріжджзавод — Будинок дорожника «Садівник» — Озеро — вул. Забава — Лікарня — Тютюнова ф-ка — Винники АП — розворот (початок 1990-их рр.; автобуси ЛАЗ). Графік роботи: 6. 40 год — 22. 20 год — роб. дні; 7. 20 год 22. 20 год — вихідні.
№179. Краківський ринок — вул. Городоцька — пр. Свободи — вул. Князя Романа — пл. Галицька — вул. Івана Франка пл. Митна вул. Личаківська Винники (кінець1990-их рр.). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14631». Транспорт – «пижики» білого кольору.
№119. Вул. Куліша (через Кривчиці) – Винники (шпиталь ІВВВ) (19911997 рр.; автобуси ЛАЗ 695).
№12. Порохова вежа — вул. Личаківська — АС-6 — Винники (тютюнова ф-ка) — вул. Забава — вул. Личаківська — вул. Заньковецької — вул. Лисенка — Порохова вежа (початок 1990-их рр.; автобуси ПАЗ). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14630». Графік роботи: 6. 10 год — 19. 45 год — роб. дні; 6. 55 год 19. 00 год — вихідні.
№39. Вул. Валова — пл. Митна — вул. Личаківська —Дріжджзавод —Тютюнова фабрика — Винники (початок 1990-их рр.; автобуси ЛАЗ, мікроавтобуси РАФ). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14631». Графік роботи: 7. 10 год — 18. 10 год — всі дні.

№ 68. Головний залізничний вокзал — вул. Городоцька — вул. Любінська — вул. Виговського — вул. В. Великого — вул. Стрийська — вул. Хуторівка — просп. Червоної Калини — вул. Сихівська — вул. Зелена — вул. Вашингтона — вул. Пасічна — вул. Личаківська — Винники (1998 р. — 2004 р.; мікроавтобуси «Peugeot J9 Karsan» синього кольору, з початку 2000-их рр. автобуси ПАЗ 3205). Обслуговувало маршрут ТК «Ференс і Ко».

№36. Вул. Валова (пізніше – Під Дубом) – вул.Личаківська – Винники (вул. Сахароза) (середина 1990-их рр. — до кінця 2011 р.).

№36-А. Ринок «Галицьке перехрестя» — вул. Мазепи — просп. Чорновола  — просп. Свободи — вул. Личаківська — Винники (вул. Забава) (середина 1990-их рр. —до кінця 2011 р.).

№36-Б. Вул. Валова – вул. Личаківська – м. Винники (шпиталь ІВВВ) (2000-ні рр. (короткий період часу) —до кінця 2011 р.).

№7-А. Автовокзал (пізніше – ТЦ «King Kross Leopolis») – вул. Стрийська – вул. Хуторівка – вул. Сихівська – вул. Зелена – вул. Дж. Вашингтона – вул. Пасічна – вул. Личаківська – Винники (2004 р. — кінець 2011 р.).

№ 117. Рясне-2 – Сихів – Винники (2004 р. —  2008 р.). Обслуговувало маршрут ТзОВ «Атто».

№ 117. Вул. Виговського (поліклініка №5) — вул. Кульпарківська — вул. Наукова — вул. Хуторівка — просп. Червоної Калини — вул. Сихівська — вул. Зелена — вул. Джорджа Вашингтона — вул. Пасічна — вул. Личаківська — Тракт Глинянський — с. Лисиничі — м. Винники (вул. Івасюка). Деякий період маршрут було продовжено до вул. Галицької. (2008 р. — 2013 р.). Обслуговувало маршрут ТзОВ «Атто».

№75. Білогорща – вул. Широка – вул. Сяйво – вул. Городоцька – вул. С. Бандери – вул. Коперника – вул. Дорошенка – просп. Свободи – вул. Личаківська – Винники (вул. Шевченка – вул. Ломоносова) (кінець 1990-их  рр. — 2012 р.; мікроавтобуси «Peugeot J9 Karsan» білого і жовтого кольору. Обслуговувало маршрут ТзОВ «Радар».

№ 5-А. Пл. Різні — просп. Свободи — пл. Галицька — пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники (з 1 січня 2012 р.). З січня 2016 р. схема маршруту № 5А: м. Винники (вул. Кільцева) – м. Винники (вул. Галицька) – м. Винники (вул. Івасюка) – вул. Тракт Глинянський – вул. Личаківська – пл. Митна – вул. Підвальна – пл. Данила Галицького – вул. І. Ґонти – пл. князя Ярослава Осмомисла – пл. Різні – просп. В. Чорновола – вул. гетьмана І. Мазепи – вул. І. Миколайчука (міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги). З 8 лютого 2017 р. маршрут: м. Винники (вул. Кільцева) – с. Лисиничі – пл. Різні. Обслуговує маршрут АТП №1.

№36. Пл. Кропивницького — вул. Городоцька —  вул. Гонти — вул. Підвальна — вул. Личаківська — Винники (вул. Забава) (з 1 січня 2012 р.). Обслуговує маршрут АТП-14630.

№ 40. ТЦ «King Kross Leopolis» — вул. Стрийська – вул. Хуторівка – вул. Сихівська – вул.Зелена – вул. Дж. Вашингтона – вул. Пасічна – вул. Личаківська – Винники (вул. Сахарова) (з 1 січня 2012 р.). Обслуговує маршрут «Міра і К».

№29. Головний залізничний вокзал – вул. Чернівецька – вул. Городоцька – вул. І. Гонти – вул. Підвальна – вул. Личаківська – вул. Глинянський тракт – с. Лисиничі – м. Винники (Шпиталь ветеранів). – м. Винники (вул. Івасюка) (з березня  2015 р.). Маршрут поступово продовжували. Кінцевими пунктами були: с. Лисиничі, Шпиталь ветеранів, вул. Івасюка. Обслуговує маршрут АТП №1.

Приміські маршрути (які з'єднують населені пункти і протяжність яких не перевищує 50 км) через Винники з площі Митної (з 1 січня 2012 р.):

№102. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — Кільцева дорога — с. Соснівка — с. Дмитровичі.

№105. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — с. Підгірне — с. Підберізці.

№110. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — Кільцева дорога — с. Чишки.

№147. Пл. Митна — м. Винники — Кільцева дорога — с. Миклашів (деякий період початок маршруту був біля Винниківського базару).

У 2016 р. маршрути з Площі митної припинилися (кінцевий пункт приміських маршрутів – вул. Личаківська (колишній 28 завод).

Внутрішні маршрути. На початку 1970-их років у Винниках почали курсувати автобуси внутрішнього сполучення. Першим було введено маршрут №13: Тютюнова фабрика – Радгосп (зупинка в кінці вул. І. Франка). Через деякий час — другий маршрут №12: Тютюнова фабрика – вул. Забава – вул. Ломоносова. На лінії їздили автобуси марки «ПАЗ». Внутрішні автобусні маршрути проіснували до початку 1990-их рр.

Згідно із рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20. 03. 2012 р. №90 «Про відкриття міського автобусного маршруту загального користування в м. Винники», у червні 2012 р. було відкрито маршрут №1В, що здійснював перевезення пасажирів за схемою: вул. В. Івасюка – вул. Галицька – вул. Т. Шевченка – вул. М. Ломоносова – вул. Забава – вул. І. Франка – вул. Галицька – вул. В. Івасюка. З часом маршрут було скорочено (вул. В. Івасюка – вул. Галицька). Маршрут проіснував до літа 2015 р.

1 квітня 2016 р.поч. літа 2016 р.експериментальний внутрішній маршрут по Винниках (вул. Шевченка (площа Степана Бандери) новий цвинтар).



Немає коментарів:

Дописати коментар