АВТОБУСНЕ СПОЛУЧЕННЯ
Початки автобусного руху у Львові (1914 – 1946 рр.).
6 червня 1914 року в газеті «Kurjer Lwowski południowy» з’явилося таке оголошення «Автомобільні омнібуси запроваджує від завтра п. Домічек. Вони курсуватимуть від Львова до Брюхович щодня від 6 год ранку до 8 год вечора що 2 години. Проїзд від Львова до Брюхович коштуватиме 1 крон 50 ґр. Місячні квитки коштують по 60 крон. У разі потреби курсуватимуть дві машини. Зазначимо, що пан Домічек був також власником 6 «автомобільних фіакрів» (тобто автомобілів таксі). Отож, 7 червня 1914 року можна вважати днем народження регулярного автобусного руху у Львові.
Перший регулярний міський автобусний маршрут «А» почав курсувати у Львові 12 квітня 1928 року. Він пов’язував площу Бачевських (нині – пл. Кропивницького) із міським аеродромом на Скнилові. Рейси автобуса починалися у 6-й годині ранку і закінчувалися о 10-й вечора, автобус курсував із годинним інтервалом. Траса маршруту була поділена на 2 секції із 6-ма зупинками. Вартість проїзду в межах однієї секції становила 30, а двох секцій – 50 грошів.
2 вересня 1928 року відкрилося іще два автобусних маршрути, які поєднували із центром міста Персенківку та Новий Львів. Ці маршрути мали позначення «В» і «С».
Перші рейсові автобуси Львова належали трамвайному господарству і безпосередньо підпорядковувалися трамвайній службі руху. Розклади руху трамваїв були узгоджені із графіками руху трамваїв. Щоб уникнути непотрібної конкуренції між трамваєм і автобусом, у серпні 1930 року, коли стала до ладу трамвайна лінія по Городоцькій на Богданівку, кінцеву автобусного маршруту «А» було суміщено із кінцевою трамвайного.
Того ж таки 1930 року було започатковане приміське автобусне сполучення – новий маршрут «D» зв’язав кінцеву зупинку трамваю №10 на Замарстинівській із Брюховичами. Квиток до Брюхович вартував 80 грошів. Цікаво те, що уже 80 років тому транспортники Львова задумувалися про здешевлення пересадок – у трамваях маршруту №10 та у автобусах маршруту «D» можна було придбати квиток для поїздки із пересадкою.
30 серпня 1930 року було запущено автобусний маршрут «Е» від церкви Св. Анни на Клепарів по сучасній вулиці Клепарівській та Варшавській.
На початках на кожному автобусному маршруті працювало по одному автобусу. Восени 1931 року автобусний парк Львова поповнився автобусами «Зауер» польського виробництва, що дозволило скоротити інтервали руху на автобусних маршрутах. Станом на грудень 1931 року у Львові діяло 5 автобусних маршрутів:
А – Алея маршала Фоша (вул. Чернівецька) – Скнилів (льотовище) із інтервалом 30 хв.;
В і С – Площа Мар’яцька (Міцкевича) – Персенківка (інтервал 20 хв.);
D – Гетьманські Вали (пр. Свободи) – Брюховичі (інтервал 2 години);
Е – Церква Св. Анни – вул. Клепарівська – ст.. Клепарів (інтервал 20 хв.).
Як свідчать тогочасні статистичні дані у 1934/35 рр. автобусами було перевезено біля 400 тисяч пасажирів – мізерна кількість порівняно із пасажиропотоком трамваю, який у середині 1930-х років сягав 40 млн. пасажирів.
Із червня 1935 року рух на автобусних маршрутах А і Е було тимчасово припинено, що призвело до значного зниження пасажиропотоку автобусного транспорту. Лише у 1938 році було відновлено роботу всіх автобусних маршрутів, крім того додався іще один автобусний маршрут, який з’єднав район залізничного вокзалу із Левандівкою. Наприкінці 1938 року загальна довжина автобусних маршрутів Львова складала 19,1 км. (по осі вулиць).
З «Економічної характеристики м. Львова» (1940 р. березень) дізнаємося, що на балансі трамвайного тресту на той час знаходилося 16 автобусів, які залишилися московсько-більшовицьким загарбникам у спадок від Польщі. Вже в травні 1940 р. до Львова прибула перша партія радянських автобусів ЗіС 16, яка складалася з шести машин обтічної форми. Проте на подальшій заваді розвитку автобусного руху стала радянсько-німецька війна.
Про автобусне сполучення Винник під час німецької окупації у 1941– 1944 рр. дані відсутні.
На яких автобусах їздили ВИННИКІВЧАНИ у 1920-х - 1930-х роках.
Отже, у 1920–1930-х роках у Львові курсували переважно приватні автобуси (мікроавтобуси) відомих марок, таких як «Lancia Omicron», «Saurer» (Зауер), «Ursus» (польського виробництва). Вони мали літерні позначення маршрутів (А, В, С, D, Е) і з'єднували центр міста з околицями: Скниловом, Брюховичами, Винниками, Клепаровом.
Це були невеликі автобуси капотного типу, часто переобладнані вантажівки, що вміщували мало пасажирів, а згодом — комфортніші автобуси «Зауер» (починаючи з 1931 р.).
Всі автобусні маршрути Львова обслуговувалися «Міськими закладами електричними», яким також належали трамваї і трамвайна інфраструктура. На початку на автобусних маршрутах працювало лише по одному автобусу. Восени 1931 року були закуплені автобуси марки «Saurer», виготовлені в Польщі. Відповідно на маршрутах «А», «В», «С» та «Е» інтервал руху скоротився до 20 – 30 хв.Окрім міських автобусних маршрутів, в 1920-30-х роках курсували і приміські автобусні маршрути.
Приміські автобусні маршрути до Винник і Брюхович у 1928 році мали кінцеву на Мар’яцькій площі (нині – площа А. Міцкевича). Між Львовом і Брюховичами щоденно виконувалося 5 рейсів, по неділям і святам виконувалося іще 5 додаткових рейсів. Вся поїздка зі Львова до Брюхович займала 29 хвилин. Автобус робив зупинки на Краківській площі, Замарстинівській рогачці, Голоско, і дві зупинки в Брюховичах. Його кінцева була біля станції.
Автобусами також можна було доїхати до Винник, звичайно, якщо у вас був 1 злотий на білет. Подорож на дальшу відстань виливалася у більшу суму. Наприклад, білет до Городка коштував 2 злотих, до Перемишлян і Великих Мостів по 4 злотих 50 грош, а подорож до Борислава, виносила із кишені цілих 8 злотих 50 грош. Автобусні маршрути того часу були доволі впорядковані. Існувала практика додаткових рейсів у вихідні дні та свята. Зупинки здійснювалися лише у визначених місцях.
Між Львовом і Винниками виконувалося 6 шоденних рейсів і 4 додаткових по неділям і святам.
Автобус до Винник відправлявся з Маріїнської площі (теперішня площа Міцкевича) о 7. 30 год ранку. По дорозі на Винники автобус мав кілька зупинок:
* 7 год 34 хв – вул. Св. Антонія (біля теперішнього Винниківського ринку);
* 7 год 40 хв – Личаківська рогатка;
* 7 год 44 хв – Кривчиці;
* 7 год 49 хв – Маріївка (біля теперішнього Винниківського озера);
* 7 год 55 хв – Винники (автостанція біля теперішньої міської ради; біля старих воріт на тютюнову фабрику).
Автобуси курсували на Винники часто. Другий рейс на Винники був у 9 год 30 хв, а наступні: 11. 30, 13. 30, 15. 30, 18. 30 (16. 30, 17. 30, 19. 30 і 20 год 30 хв – у неділю та у свята). З Винник на Львів перший автобус відправлявся у 8 год 30 хв, останній – 19 год (в неділю та у свята – 21 год).
З приватних операторів, які обслуговували приміські автобусні маршрути на Львівщині в 1930-х роках, потрібно загадати компанію «PAP», яка у 1931 році обслуговувала маршрут Львів (вул. Личаківська, кінцева трамвая № 1) – м. Винники. На маршруті тоді курсував автобус «URSUS», який щодня виконував по п’ять рейсів. Пізніше цей же маршрут обслуговувала компанія «ZAW» із Винник. Перший автобус із Львова до Винник відправлявся о 05:50, а останній о 21:00 у будні та у 21:45 по неділях. Загалом виконувався 21 рейс в будні й 22 – в неділю. Інтервал руху на цьому маршруті становив близько 1 години в позапікові години, а у ранішній та вечірній «пік» інтервал становив 15 – 40 хв. Перший рейс автобуса із Винник відправлявся о 06:30, а останній – о 22:10 в будні та о 23:15 в неділю.
1928 р. - 1941 р. — автостанція по теперішній вул. Галицькій (біля будинку Винниківської міської ради; біля фабричних воріт).
За спогадами корінної винниківчани Любов Назарук: «З розповідей моєї мами (1919 р. н.): автобус - це було дороге задоволення. Працюючі у Львові добирались поїздом. Купляли пільговий квиток на тиждень (тижнівка), а бідні - ходили пішки».
«Lancia». «Lancia Automobiles SpA — італійська автомобілебудівна компанія. Основне виробництво розташоване в Турині (Італія). Заснована в 1906 році. Засновником став Вінченцо Лянча (Vincenzo Lancia).
Автобус «Lancia» почав працювати на першому регулярному автобусному маршруті у Львові у квітні 1928 року і курсував з пл. Бачевських (нині – пл. Кропивницького) до міського аеродромому на Скнилові. Він міг перевозити загалом 34 пасажирів, в тому числі в салоні було 19 крісел. Точна модифікація цього автобусу невідома, але найпевніше це був автобус моделі «Lancia Omicron», який виготовлявся із 1927 року.
«Saurer». Автобуси під брендом «Saurer» виготовляла однойменна швейцарська фірма, створена у 1853 році Францом Заурером у місті Сент-Гален. Початково це було ливарне підприємство, яке згодом переросло у машинобудівне в Арбоні над Боденським озером. Виготовленням автомобілів компанія «Saurer» почала займатися із 1903 року. У 1908 році на замовлення компанії «Saurer» видатний німецький інженер і винахідник Рудольф Дизель розробив двигун внутрішнього згоряння, який працював на мазуті. У 1930 році складання автомобілів та автобусів «Saurer» розпочалося у Польщі. У Львові курсували автобуси «Saurer 2 BOD». Це була дуже невелика машина – у салоні було 14 пасажирських сидінь, іще 12 пасажирів могли їхати стоячи. Двигун потужністю 67 кінських сил міг розганяти автобус до швидкості 55 км/год. На жаль, автобуси «Saurer», які курсували у Львові, не збереглися. Побачити такий автобус можна в Цюрихському трамвайному музеї у Швейцарії – там такий автобус є діючим експонатом.
«Ursus» (польське виробництво). Виробництво автобусів Ursus почалося ще у 1920-х роках на базі модифікованих вантажівок:
*Ursus AW (1928–1933) — 22-місний автобус на подовженій рамі вантажівки Ursus A.
*Ursus AW33 (1933–1936) — модернізований варіант з потужнішим двигуном.
Автобусний рух у Львові (1946 – 1991 рр.).
По закінченні ІІ світової війни виникла гостра потреба надійних автобусних перевезень як у Львові, так і в межах Львівської області. Отож, у жовтні 1946 року Львівська обласна рада прийняла рішення про створення першого спеціалізованого пасажирського автотранспортного підприємства, яке називалося «Автобусно-таксомоторна база Облавтотресту». Новому автопідприємству виділили територію на вулиці Личаківській. Пізніше підприємство перенесли на вул. Силікатну (нині Пластову).
«Автобусно-таксомоторну базу Облавтотресту» створювали практично на порожньому місці в дуже непростих повоєнних умовах. Весь рухомий склад підприємства на початках складався із 21 автомобіля. Це були як радянські, так і трофейні автомобілі, а також машини які надійшли від союзників. Чотирнадцять машин було ГАЗ-ММ та ЗіС-16, три «Опель-Бліца», а також «Мерседес», «Хаптель» та «Б’юїк». У травні 1948 році «Автобусно-таксомоторна база Облавтотресту» почала обслуговувати два міські автобусні маршрути Львова – від Оперного театру до кінця вулиці Городоцької й від вул. Горького (нині Гнатюка) до міського аеродрому. Міські автобусні маршрути обслуговували автобуси «ЗіС-16».
У 1950 році на балансі підприємства налічувалося 60 автобусів різних моделей, 7 легкових автомобілів таксі «Побєда» та 16 вантажних таксі.
На початку 1950-х років «Автобусно-таксомоторна база Облавтотресту» починає отримувати від московського Заводу імені Сталіна (потім – Завод імені Ліхачова – ЗіЛ) автобуси ЗіС-155. Ці автобуси виготовлялися як у міській, так і у міжміській модифікаціях. Довжина кузова автобуса ЗіС-155 (після 1956 р. – ЗіЛ-155) складала усього 8 метрів. У салоні автобуса було 28 сидінь, загальна пасажиромісткість автобуса – 50 пасажирів. Бензиновий двигун ЗіС-124 потужністю 95 кінських сил розганяв автобус із повною масою 9,9 тон до швидкості 65 кілометрів на годину. Ці автобуси серійно виготовлялися до 1957 року.
Для обслуговування автобусних маршрутів із невеликим пасажиропотоком в повоєнні роки до Львова постачалися автобуси моделі ГЗА-651. Ці автобуси із 1949 року виготовляв Горьківський автобусний завод. Автобус капотного типу був побудований на шасі та агрегатні базі вантажівки ГАЗ-51. Із 1952 року автобус ГЗА-651 уже як ПАЗ-651 виготовлявся автобусним заводом в місті Павлово на Оці. Крім того, автобус капотного типу, аналогічний ГЗА-651, випускався Курганським автозаводом під маркою КАВЗ-651 із 1958 року. Автобус ГЗА-651 мав у салоні 19 місць для сидіння, а загалом міг перевозити 23 пасажирів.
У 1956 році на базі «Автобусно-таксомоторної бази Облавтотресту» було створено два окремі підприємства: Львівське автотранспортне підприємство № 13122, яке займалося автобусними пасажирськими перевезеннями та міський таксомоторний парк (за радянських часів – Львівське АТП № 14606). Львівське АТП № 13122 базувалося в районі сучасної площі Князя Святослава і мало адресу вул. Ярослава Мудрого, 5. Поруч було розміщено перший львівський автовокзал далекого сполучення.
У 1950-х роках функціонувала також приміська автобусна станція з офіційною адресою вул. Пильникарська, 2. У реальності майданчик для автобусів знаходився на пл. Старий Ринок. Звідси вирушали приміські автобуси до Брюхович, Городка, Дублян, Куликова, Винник, Липників, Буську, Куровичів, Миколаєва, Жовтанців та іще низки населених пунктів. Згодом приміську автобусну станцію перенесли до залізничного вокзалу Підзамче на пл. Криничній обабіч вулиці Богдана Хмельницького. Низка близьких приміських автобусних маршрутів отримала кінцеву на пл. Центральній (нині пл. Св. Теодора).
1946 р. — 1950-ті рр. — автостанція по теперішній вул. Галицькій, 40 (навпроти теперішнього ресторану «Гетьман»).
Першими повоєнними автобусами, які курсували зі Львова до Винник, були трофейні автобуси, а також «маршрутки» з відкритими кузовами (на дерев’яних лавках вміщувалося 14 осіб).
Пізніше появилися автобуси моделі ЗІС 154 та ЗІС 155. До Винник курсували з майданчика перед кінотеатром Б. Хмельницького т. зв."полуторки", з простим вантажним дерев'яним кузовом поперек якого були дощаті лави без спинок, на задньому борту висіла драбинка з арматури. Означений цей транспортний засіб був як "МАРШРУТНОЕ ТАКСИ" великим білим написом на бортах.
ЗІС-154 став одним з перших післявоєнних серій автобусів ЗІС. Міська 9,5-метрова модель ЗІС-154 місткістю 60 пасажирів (34 місця для сидіння), випускалася в 1946-1950 роках. Всього було виготовлено 1165 примірників.
Із 1956 року Львівське АТП № 13122 починає отримувати автобуси львівського виробництва ЛАЗ-695. Ці автобуси на свій час мали дуже прогресивну конструкцію – бензиновий двигун розміщувався у задній частині автобуса, відповідно використовувався короткий карданний вал. В той же час, у автобусів ЗіС-155 і ГЗА-651, які випускалися в той же час, двигун знаходився у передній частині автобуса поруч із сидінням водія, а довгий карданний вал передавав крутний момент на задній міст автобусів.
На міських маршрутах із середнім пасажиропотоком, а також на приміських маршрутах у 1960 – 1990-ті роках активно експлуатувалися автобуси ЛАЗ-695 різних модифікацій. Автобуси ЛАЗ-695 різних модифікацій виготовлялися на Львівському автобусному заводі 45 років.
У 1969 – 1976 рр. міський автопарк № 13121 отримував автобуси модифікації ЛАЗ-695М, а із середини 1970-х років – ЛАЗ-695Н. Починаючи із середини 1980-х років починається експлуатація автобусів ЛАЗ-695НГ із газобалонним обладнанням. Постачання автобусів ЛАЗ-695Н у автопарк Львівського АТП № 14630 тривало майже до кінця 1990-х років. Автобуси ЛАЗ-695Н можна було застати на маршрутах Львівського АТП № 14630 у 2000-х роках.
У 1978 – 1980 рр. Львівське АТП № 31421 отримало 12 автобусів нової моделі ЛАЗ-4202 – це були перші в СРСР міські автобуси із дизельними двигунами і автоматичною гідромеханічною коробкою передач. Перший серійний автобус ЛАЗ-4202 із державним № 78 – 46 ЛВХ був введений в експлуатацію 20 лютого 1979 року. Як виявилося, автобуси ЛАЗ-4202 значно поступалися угорським дизельним автобусам «Ikarus 260» – це стосувалося як дизельного двигуна КамАЗ-740, так і гідромеханічної коробки передач львівського виробництва. Через низку недоліків автобуси ЛАЗ-4202 вирішили експлуатувати не на міських, а на приміських маршрутах. Зокрема такі автобуси працювали на автобусних маршрутах № 43 вул. Лемківська – Брюховичі та № 46 вул. Мечникова – Винники.
Із кінця 1950-х років для обслуговування маршрутів із невеликим пасажиропотоком постачаються автобуси ПАЗ-652, які виготовлялися автобусним заводом у місті Павлово на Оці. Ці автобуси початково призначалися для районних і приміських маршрутів. Довжина автобуса становила 7,15 метрів, у салоні 23 сидіння, максимальна кількість пасажирів – 42. Такі автобуси виготовлялися до 1968 року, коли їх на конвеєрі замінила нова модель ПАЗ-672.
Автобуси ПАЗ 652 і ПАЗ 672 курсували через Винники, з’єднуючи довкільні села (Дмитровичі, Чишки й т. д.) зі Львовом.
Із кінця 1950-х років автобусний парк Львова поповнювався автобусами ЗіЛ-158 (ЛіАЗ-158), які спочатку виготовлялися у Москві на Заводі імені Ліхачова, а із 1960 року випускалися Лікінським автобусним заводом у Підмосков’ї. Автобус ЗіЛ-158 мав довжину 9,03 метри, у салоні було 32 сидіння, загалом автобус міг перевозити до 60 – 70 пасажирів. Через невисоку міцність кузова автобуси ЗіЛ-158 працювали не більше 8 – 10 років.
1968 р. до Львова поступили перші автобуси ЛіАЗ 677, які мали двоє широких ширмових дверей і просторий салон.
У 1970-х роках автобуси ЗіЛ-158 (ЛіАЗ-158) вивели із експлуатації та замінили більш сучасними ЛіАЗ-677.
Автобуси ЛіАЗ-677 постачалися міському автопарку Львова до початку 1990-х років: із 1982 року постачалась удосконалена модифікація автобуса – ЛіАЗ-677М. У кінці 1980-х років автобуси ЛіАЗ-677 можна було зустріти на таких міських маршрутах, як №№ 3, 5, 7, 15, 20, 21, 32, 46 а також на завантажених приміських маршрутах № 44 ЦУМ – смт. Брюховичі – с. Бірки; № 84 вул. Олександра Невського (Митрополита Андрея) – смт. Рудне та № 112 вул. Ботвіна (П. Куліша) – Рясна-Руська. На міських автобусних маршрутах Львова автобуси ЛіАЗ-677 можна було зустріти до кінця 1990-х років.
В кінці 1980-х років Львів отримав партію автобусів ЛіАЗ-5256 великого класу (12 метрів), які були спроєктовані ВКЕІ Автобусобудування.
З 1960-их рр. до поч. 1990 рр. на маршруті Львів — Винники експлуатувалися автобуси моделей ЛАЗ 695 і ЛіАЗ 677. Проїзд в автобусах в радянські часи був найдорожчим серед інших видів громадського транспорту – 5 коп., у тролейбусі – 4 коп., у трамваї – 3 коп. Автобусний маршрут до Винник, мав дві тарифні зони – на проїзд у межах першої зони потрібно було заплатити 5 коп., а якщо їхати до кінця маршруту – 10 коп. На маршруті компостерів не було і водії реалізовували квитки, що відривали від рулону.
З радянської «Історії Львова» (1984 р.) дізнаємося: «З 1960 р. швидко розвивалася також автобусне сполучення: 1961 р. — 43 автобуси й 15 маршрутів, 1962 — 49 автобусів і 17 маршрутів, 1963 р. — 87 автобусів, 1964р — 110 автобусів і 18 маршрутів; перевезено 23 млн пасажирів». Станом на 1978 р. — 26 маршрутів (із маршрутами, що обслуговували Рудно, Винники, Лисиничі, Брюховичі); станом на 1990 р. — близько 40 маршрутів.
У 1970-их - поч. 2000-их рр. автостанція № 6 розташовувалася на невеликій площі на перехресті вул. Леніна (Личаківської), Бівакової (Голинського) та Яловець. Споруда автостанції була у вигляді металевого павільйону із касами, диспетчерською та залом очікування, вона мала адресу вул. Леніна (Личаківська), 154.
Ця автостанція обслуговувала приміські та міжміські маршрути в напрямку Перемишлянського та Золочівського районів. На території автостанції № 6 знаходилася кінцева міського автобусного маршруту № 20 вул. Леніна (Личаківська) – вул. Наукова, поруч були кінцеві міського автобусного маршруту № 19 пл. Різні – вул. Леніна (Личаківська) та приміських автобусних маршрутів № 46 (179) до Винник, № 72 (137) до Лисинич та № 110 (138) до Підбірець. Автостанція була в зоні пішохідної доступності від кінцевої зупинки трамвайного маршруту № 2.
Маршрутні таксі.
12 листопада 1965 року з’явилися перші у Львові маршрутні таксі «Головний вокзал – Аеропорт». За проїзд у них платили 15 копійок. А от на рейсі «Центр – Майорівка» брали 48 копійок, бо це вважалося далекою околицею, але у травні 1966 року там відкрилося кафе «Юність», і Майорівка стала ближчею до міста.
Починаючи із 1970-х років, на балансі таксомоторного парку поряд із легковими автомобілями таксі з’являються радянські мікроавтобуси – спочатку моделі РАФ-977ДМ «Латвія» на базі легковика ГАЗ-21 «Волга», а потім – моделі РАФ-2203 «Латвія» на базі ГАЗ-24 «Волга». Мікроавтобус РАФ-977ДМ мав довжину 4,9 метрів і міг перевозити 11 пасажирів. Його наступник – РАФ-2203 був дещо довшим – 5,07 метри і теж був розрахований на перевезення 11 пасажирів.
Станом на кінець 1980-х років у місті Львові діяло 10 автобусних маршрутів у режимі «маршрутне таксі», 7 із них обслуговувало саме Львівське АТП № 14606. Окрім того в режимі «маршрутне таксі» діяли приміські маршрути до ближніх райцентрів Пустомит та Городка, які обслуговувалися мікроавтобусами РАФ 2203.
Автобусний рух у Львові з 1991 р.
Економічна криза початку 1990-их рр. негативно вплинула на розвиток міського автобусного транспорту. Активно автобусний рух почав деградувати із середини 1990-их рр., коли було запроваджено безкоштовний пільговий проїзд для пенсіонерів. У середині 1990-их рр. всі три найбільших АТП Львова (№ 14606, № 14630 і № 14631) були приватизовані. Міська влада фактично втратила важелі впливу на ці підприємства.
Із середини 1990-их рр. бере свій початок сленгове слово «пижик», яке стало синонімом терміну «маршрутне таксі». В цей період маршрути Львів — Винники обслуговували ЛАЗи та мікроавтобуси моделей РАФ 2203 (Латвія) і «Peugeot J9 Karsan» турецького виробництва (14 пасажирських місць, загальна пасажиромісткість 20 пасажирів). На відміну від мікроавтобусів РАФ 2203 у салоні «Peugeot» люди середнього зросту могли їхати стоячи, для цього було передбачено поручні.
З кінцевої зупинки «рафіки» відправлялися в міру заповнення сидячих місць, стоячих пасажирів не брали, всі розміщувалися в зручних кріслах і диванах і могли вийти на вимогу – всюди, де дозволяли Правила дорожнього руху. Також і підсісти на борт можна було будь-де, «проголосувавши» прямо з узбіччя.
1998 р. на автобусних маршрутах з’являються мікроавтобуси ГАЗель (вироблялися на Горьківському автомобільному заводі з липня 1994 р.) та італійські «Iveco Dailу» виробництва СП «Іveco-КрАЗ». «Iveco» лише умовно можна було назвати пасажирськими, адже пасажири, що стояли практично не могли бачити дороги – вікна були маленькі і низькі.
Наприкінці 1990-их — на початку 2000-их років розповсюдження набули машини, перероблені з вантажних мікроавтобусів «Mercedes-Benz T1», «Mercedes-Benz T2» та ін., які згодом витіснили «Peugeot» та «Іveco». Такі засоби громадського транспорту виявилися вкрай некомфортними. Вони мали малий салон, низьку стелю й одні двері без автоматичного відкривання, салон без вентиляції і обігріву, для пасажирів встановлювали сидіння від списаних ЛАЗів 695 та ЛіАЗів 677.
Починаючи із середини 2000-их років ситуація із громадським автотранспортом почала дещо покращуватися — мікроавтобуси-переробки замінили українські мікроавтобуси «Дельфін» (БАЗ 2215) та «Еталон» (А 079) Бориспільського і Чернігівського автозаводів, «Богдан» (А 091) та «Богдан» (А 092) Черкаського, а потім Луцького автозаводів. Ці автобуси, побудовані на шасі невеликих вантажівок, здатні вміщати біля 40 пасажирів. З 1 січня 2012 р. громадський транспорт Львова зазнав докорінних змін – було зменшено кількість міських автобусних маршрутів; заборонена експлуатація на них автобусів переобладнаних із вантажних машин.
Жоден автобусний маршрут до 1992 р. не перетинав центр і пасажирам доводилося робити декілька пересадок. Кінцеві автобусних маршрутів були, як правило, недалеко від трамвайних зупинок. Головними кінцевими пунктами були: пл. св. Теодора (тоді пл. Центральна), пл. Липнева, пл. Петрушевича, вул. Валова, Личаківська рогачка, вул. Куліша і т. д.
1991 р. відзначився ремонтом трамвайних колій по вул. Личаківській (від вул. Мечникова) та експериментом із деякими автобусними маршрутами. У 1992—1993 роках був проведений ремонт трамвайних колій від пл. Митної до Винниківського ринку. 1996 р. відбувається ремонт трамвайних колій по вул. Личаківській (від костелу св. Антонія до церкви Петра і Павла). Ремонти трамвайних колій вплинули на зміну руху маршруток, що курсували з Винник до Львова.
Вартість проїзду в трамваях, тролейбусах, автобусах змінювалися таким чином:
* Із 1960-х до кінця 1980-х років вартість проїзду в міському транспорті була такою: найдешевшим був трамвай – 3 копійки, далі йшов тролейбуси – 4 копійки. Вартість квитка в міському автобусі становила 5 копійок. У автобусах, що працювали в режимі «експрес» проїзд вартував 10 копійок, а у «маршрутках» – 15 копійок. Автобусні маршрути до Винник, Рудного та Брюхович мали по дві тарифні зони – на проїзд у межах першої зони потрібно було заплатити 5 копійок, а якщо їхати до кінця маршруту – 10 копійок.
* Вартість проїзду в трамваях, тролейбусах, автобусах розміром 3, 4 і 5 копійок протрималася до 1 квітня 1987 року. Тоді «на прохання трудящих» був запроваджений єдиний тариф 5 коп. на проїзд в трамваях, тролейбусах, автобусах.
* З 2 квітня 1991 р. вартість проїзду в міському електротранспорті та міських автобусах - 15 коп.
* Щодо винниківських автобусів, двоставковий тариф був у маршрутах № 46, 137 і 179 (5 і 10 коп. до 1.04.1991 р.). У 119-му автобусі був трьохставковий тариф. 5 коп. від Куліша до Личаківської, 10 коп. від Куліша до озера і 15 коп до кінцевої (госпіталя).
*весна 1991 р. — 20 коп.;
*зима 1992 р. — 30 коп.;
*весна 1992 р. — 50 коп.;
*грудень 1992 р. — 5 купонів;
*літо 1993 р. — 10 купонів;
*осінь 1993 р. — 20 купонів;
*грудень 1993 р.— 100 купонів;
*осінь 1994 р. — 1 000 купонів;
*зима 1995 р. — 5 000 купонів;
*осінь 1995 р. — 10 000 купонів;
*весна 1996 р. — 20 000 купонів.
10 січня 1992 р. Національний банк України ввів в обіг купони багаторазового використання. 12 листопада 1992 р. обмінний курс купона до долара становив 403 куп. за долар, 3 лютого 1995 р. — 116 900 куп. за долар. В червні 1993 р. мінімальна зарплата — 6 900 куп. 1995 р. увійшли до обігу мільйонні купюри.
2 вересня 1996 р. купони обміняно на гривні і копійки за курсом 100 000 купонів = 1 гривня = 100 копійок.
* Вартість проїзду (1996—1999 рр.) в маршрутних автобусах була досить високою — 20–80 коп. (курс долара — 2 грн за долар США, а мінімальна зарплата з 2. 09. 1996 р. по 01. 01. 1998 р. – 15 грн). У 1999 р. курс долара — біля 4 грн, до грудня 2008 р. він зріс до 7 грн.
Вартість проїзду у винниківських маршрутках з 1996 р. :
*з 1996 р.— 20 коп.;
*з 1999 р.— 80 коп.;
*з 1 липня 2004 р.– 1 грн;
*з 11 грудня 2007 р.– 1,25 грн;
*з серпня 2009 р.– 1,75 грн;
*з 1 лютого 2011 р.– 2 грн;
*з 1 травня 2014 р. – 3 грн;
*з 15 травня 2015 р. – 4 грн;
*з грудня 2017 р. – 5 грн;
*з 1 лютого 2019 р. – 7 грн;
*з травня 2021 р. – 10 грн;
*з 2 червня 2022 р. – 15 грн;
*з 1 червня 2025 р.: 17 грн за оплати «ЛеоКарт» (або додатком), 20 грн банківською карткою, 25 грн готівкою, а для студентів зі студентською «ЛеоКарт» — 8,5 грн.
*з 16 травня 2026 р.: при оплаті ЛеоКарт для студентів — 11,5 грн; при оплаті загальною ЛеоКарт або через мобільний додаток — 23 грн; при оплаті банківською карткою/телефоном з підтримкою NFC — 26 грн; при оплаті готівкою — 30 грн. Вартість перевезення багажу при безготівковому розрахунку –23 грн, а при оплаті готівкою – 30 грн. Студентський абонемент на всі види транспорту – 575 грн, загальний абонемент на всі види транспорту – 1150 грн. Штраф за безквитковий проїзд – 520 грн грн.
ПЕРЕЛІК основних автобусних маршрутів з Винник від 1928 р.
Площа Маріїнська (теперішня площа Міцкевича) — Винники (автостанція біля теперішньої міської ради; біля старих воріт на тютюнову фабрику). 1928-1931 рр.
Личаківська рогатка — Винники (автостанція біля теперішньої міської ради; біля старих воріт на тютюнову фабрику). 1931-1941 рр.; автобуси «URSUS».
Вул. Пильникарська, 2 (пл. Старий Ринок) — автостанція на теперішній вул. Галицькій, 40 (навпроти теперішнього ресторану «Гетьман»).
Як встановив дослідник історії львівського електротранспорту С.А. Тархов, перші два повоєнні міські автобусні маршрути міста Львова були запущені в травні 1948 року. Один із них курсував від Оперного театру до кінця вулиці Городоцької, а інший – від вулиці Горького (нині – Гнатюка) до Львівського цивільного аеропорту. Ці два маршрути обслуговувалися довоєнними автобусами ЗіС-16.
1940-і - 1950-і рр. До Винник курсували т. зв. «полуторки», з простим вантажним дерев'яним кузовом поперек якого були дощаті лави без спинок, на задньому борту висіла драбинка з арматури. Означений цей транспортний засіб був як «МАРШРУТНОЕ ТАКСИ» великим білим написом на бортах. Пізніше автобуси моделі ЗШС-16, ЗІС 154 та ЗІС 155.
№ 5 А. Пл. Різні — просп. Свободи — пл. Галицька — пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники (з 1 січня 2012 р.). З січня 2016 р. схема маршруту № 5А: м. Винники (вул. Кільцева) – м. Винники (вул. Галицька) – м. Винники (вул. Івасюка) – вул. Тракт Глинянський – вул. Личаківська – пл. Митна – вул. Підвальна – пл. Данила Галицького – вул. І. Ґонти – пл. князя Ярослава Осмомисла – пл. Різні – просп. В. Чорновола – вул. гетьмана І. Мазепи – вул. І. Миколайчука (міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги).
З 8 лютого 2017 р. маршрут: м. Винники (вул. Кільцева) – с. Лисиничі – пл. Різні. Обслуговувало маршрут АТП №1.
4 грудня 2017 р., на маршруті 5А почало курсувати 6 великих автобусів. У зв’язку з тим, що машини великогабаритні, було змінено схему руху маршруту. 5А курсував за таким маршрутом: м. Винники – с. Лисиничі – вул. Тракт Глинянський – вул. Богданівська – вул. Пластова – вул. Кукурудзяна (Автовокзал Північний) – вул. Б.Хмельницького – вул. Замарстинівська – пл. 700-річчя Львова – пр. Чорновола – пл. Різні.
З 27 травня 2021 р. відновили маршрут Винники (вул. Забава) - Львів (площа Різні). З 2 червня 2022 р. змінено схему руху. Маршрут №5А продовжений від площі Різні по просп. Чорновола, вул. Липинського до вул. Варшавської (в зворотному напрямку вул. Варшавська, просп. Чорновола і далі за звичним маршрутом).
№ 6. Вул. Валова — Винники (поч.1960-их рр.; автобуси ЛАЗ 695).
№ 6. Площа Радянська (тепер пл. Митна) — Винники (1960-ті рр. — поч. 1970-их рр.; автобуси ЛАЗ 695).
№ 6. Вул. Валова — Винники (поч. 1970-их рр.; автобуси ЛАЗ 695).
№7-А. Автовокзал (пізніше – ТЦ «King Kross Leopolis») – вул. Стрийська – вул. Хуторівка – вул. Сихівська – вул. Зелена – вул. Дж. Вашингтона – вул. Пасічна – вул. Личаківська – Винники (2004 р. — 2012 р.).
№12. Порохова вежа — вул. Личаківська — АС-6 — Винники (тютюнова ф-ка) — вул. Забава — вул. Личаківська — вул. Заньковецької — вул. Лисенка — Порохова вежа (початок 1990-их рр.; автобуси ПАЗ). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14630». Графік роботи: 6. 10 год — 19. 45 год — роб. дні; 6. 55 год — 19. 00 год — вихідні.
№29. Головний залізничний вокзал – вул. Чернівецька – вул. Городоцька – вул. І. Гонти – вул. Підвальна – вул. Личаківська – вул. Глинянський тракт – с. Лисиничі – м. Винники (Шпиталь ветеранів). – м. Винники (вул. Івасюка) (з березня 2015 р.). Маршрут поступово продовжували. Кінцевими пунктами були: с. Лисиничі, Шпиталь ветеранів, вул. Івасюка. Обслуговує маршрут АТП №1.
№36. Вул. Валова (пізніше – Під Дубом) – вул. Личаківська – Винники (вул. Сахароза) (кінець 1990-их рр. — 1 січня 2012 р.).
№36. (з 1 січня 2012 р., приблизно до 2015 р.) м. Винники (вул. Ломоносова) — вул. Личаківська — вул. І. Мечникова — вул. К. Левицького — вул. Дніпровська (у зворотньому напрямку — вул. Студентська) — вул. Зелена — пл. Є. Петрушевича.
№36. Пл. Кропивницького — вул. Городоцька — вул. Гонти — вул. Підвальна — вул. Личаківська — Винники (вул. Забава) (приблизно з 2015 р.). Обслуговувало маршрут АТП-14630.
Під час конкурсу на міські перевезення у кінці жовтня 2018 року на маршрут №36 не подався жоден перевізник. Відтак мерія підписала тимчасовий договір з АТП-14630. У листопаді 2018 року АТП-1 запустило шатл-бас №36А, який довозив мешканців Винників до центру містечка, після чого маршрут №36 перестав курсувати.
№36 А. Ринок «Галицьке перехрестя» — вул. Мазепи — просп. Чорновола — просп. Свободи — вул. Личаківська — Винники (вул. Забава) (кінець 1990-их рр. — 1 січня 2012 р.).
№36 Б. Вул. Валова – вул. Личаківська – м. Винники (шпиталь ІВВВ) (2008 р. (приблизно) — 1 січня 2012 р.).
№39 А. (маршрутне таксі). вул. Валова — Підвальна — Личаківська — через Винниківський ліс — Тютюнова фабрика — вул. Забава (середина 1990-их рр.; мікроавтобуси «Iveco TurboDail», мікроавтобуси РАФ). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14631». Графік роботи: 7. 10 год — 18. 10 год — всі дні.
№ 40. ТЦ «King Kross Leopolis» — вул. Стрийська – вул. Хуторівка – вул. Сихівська – вул.Зелена – вул. Дж. Вашингтона – вул. Пасічна – вул. Личаківська – Винники (вул. Сахарова) (з 1 січня 2012 р.). Обслуговує маршрут «Міра і К».
№46. Вул. Мечнікова — Винники (1970-ті рр.; автобуси ЛіАЗ 677, ЛАЗ-4202 ).
№46. Вул. Леніна (Завод №28) — Винники (1980-ті рр. — до 1991 р.; автобуси ЛіАЗ 677, ЛАЗ-4202 ).
№ 68. Головний залізничний вокзал — вул. Городоцька — вул. Любінська — вул. Виговського — вул. В. Великого — вул. Стрийська — вул. Хуторівка — просп. Червоної Калини — вул. Сихівська — вул. Зелена — вул. Вашингтона — вул. Пасічна — вул. Личаківська — Винники (1998 р. — 2004 р.; мікроавтобуси «Peugeot J9 Karsan» синього кольору, з початку 2000-их рр. автобуси ПАЗ 3205). Обслуговувало маршрут ТК «Ференс і Ко».
№75. Білогорща – вул. Широка – вул. Сяйво – вул. Городоцька – вул. С. Бандери – вул. Коперника – вул. Дорошенка – просп. Свободи – вул. Личаківська – Винники (вул. Шевченка – вул. Ломоносова) (кінець 1990-их рр. — 1 січня 2012 р.; мікроавтобуси «Peugeot J9 Karsan» білого і жовтого кольору. Обслуговувало маршрут ТзОВ «Радар».
№ 117. Рясне-2 – Сихів – Винники (2004 р. — 2008 р.). Обслуговувало маршрут ТзОВ «Атто».
№ 117. Вул. Виговського (поліклініка №5) — вул. Кульпарківська — вул. Наукова — вул. Хуторівка — просп. Червоної Калини — вул. Сихівська — вул. Зелена — вул. Джорджа Вашингтона — вул. Пасічна — вул. Личаківська — Тракт Глинянський — с. Лисиничі — м. Винники (вул. Івасюка). Деякий період маршрут було продовжено до вул. Галицької. (2008 р. — 2013 р.). Обслуговувало маршрут ТзОВ «Атто».
№119. Вул. Куліша (через Кривчиці) – Винники (шпиталь ІВВВ) (1991—1997 рр.; автобуси ЛАЗ 695).
№ 137. Львів (вул. Личаківська) – Винники (тютюнова фабрика), через Лисиничі (друга пол. 1980-х рр. - поч. 1990-х рр.).
№ 139 (маршрутне таксі); мікроавтобуси «Iveco TurboDaily»,(кінець 1990-их років). Вул. Валова — Личаківська (через Винниківський ліс) — Винники.
№179. Площа Галана (тепер пл. Петрушевича) — Винники (1991—1993 рр., автобуси ЛіАЗ).
№179. Вул. Личаківська (Завод №28) — Винники (1990-ті рр.; автобуси ЛАЗ).
№179. Порохова вежа — пл. Митна — Медінститут — вул. Мечникова — Завод №28 — вул. Бівакова — Дріжджзавод — Будинок дорожника «Садівник» — Озеро — вул. Забава — Лікарня — Тютюнова ф-ка — Винники АП — розворот (кінець 1990-их рр.; автобуси ЛАЗ). Графік роботи: 6. 40 год — 22. 20 год — роб. дні; 7. 20 год — 22. 20 год — вихідні.
№179. Краківський ринок — вул. Городоцька — пр. Свободи — вул. Князя Романа — пл. Галицька — вул. Івана Франка — пл. Митна — вул. Личаківська — Винники (кінець 1990-их рр.). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14631». Транспорт – «пижики» білого кольору.
Приміські маршрути (які з'єднують населені пункти і протяжність яких не перевищує 50 км) через Винники з площі Митної (з 1 січня 2012 р.):
№102. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — Кільцева дорога — с. Соснівка — с. Дмитровичі.
№105. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — с. Підгірне — с. Підберізці.
№110. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — Кільцева дорога — с. Чишки.
№147. Пл. Митна — м. Винники — Кільцева дорога — с. Миклашів (деякий період початок маршруту був біля Винниківського базару).
У 2016 р. на короткий період маршрути з Площі митної припинилися (кінцевий пункт приміських маршрутів – вул. Личаківська (колишній 28 завод), але невдовзі були відновлені.
Література
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.
*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.
* Антон ЛЯГУШКІН, Юрій КАУКАЛОВ. Із історії автобусних перевезень у Львові. Частина перша. https://photo-lviv.in.ua/iz-istorii-avtobusnykh-perevezen-u-lvovi-chastyna-persha/
* Антон ЛЯГУШКІН, Юрій КАУКАЛОВ. Із історії автобусних перевезень у Львові. Частина друга. https://photo-lviv.in.ua/iz-istorii-avtobusnykh-perevezen-u-lvovi-chastyna-druha/
Розклад руху автобусів між Львовом і Винникамиі та Брюховичами. 1930-і рр..
Немає коментарів:
Дописати коментар