субота, 18 лютого 2017 р.

Винники на австрійській карті «Spezialkarte der österreichisch-ungarischen Monarchie» (1873 р.)



 Карта «Spezialkarte der österreichisch-ungarischen Monarchie» (Нова спеціальна карта Австро-Угорської монархії та приєднаних областей). 1873—1918 pp. Масштаб 1:75 000. 

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен  (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); урочище Діброва (Dabrowa); Чортова cкеля 414 м (Czаrtowska Skala); Ліс Жупан 303 м н. р. м. (Las Zupan); урочище Приска (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; бровар Ґрунда (Brauhaus) на території теперішнього дріжджзаводу; між Млинівцями і Ялівцем – урочище Маєрівка (Majerówka); тютюнова фабрика; тютюнові млини на р. Марунька; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька та довкільні села.

Видавництво: Військово-географічний інститут, Відень.

Карта неодноразово перевидавалася.

Аркуш «ZONE 6 СOL XXX LEMBERG». 1898 р.

Аркуш «ZONE 6 СOL XXX LEMBERG». 1904 р.

Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1911 р.

Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1912 р.

Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1915 р.

На основі другого Францисканського топографічного знімання, що виконували у масштабі 1:28 800 (в 1 віденському дюймі — 400 махових сажнів), було укладено «Топографічну карту Австрійської монархії» масштабу 1:144 000 у проекції Кассіні-Сольднера, яку видавали упродовж 1810–1879 рр. Проте, наприкінці 1860-х років ця карта (сьогодні відома як «стара спеціальна карта») уже не відповідала вимогам армії та економічного розвитку країни, які потребували точніших і докладніших карт. 

Упродовж 1869–1887 рр. на основі оновленої тріангуляційної мережі Військово-географічний інститут проводить третє топографічне знімання (Францискансько-Йосифінське). У результаті кожної такої зйомки територія Австро-Угорщини  була покрита топографічними картами. Високий розвиток військового топографічного знімання Австро-Угорщини у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. пов’язаний насамперед з успішною діяльністю Військово-географічного інституту. Кайзерівський і королівський військово-географічний інститут (K. u. K. Militärgeographische Institut) був заснований 7 січня 1839 р. у Відні шляхом об’єднання Військово-географічного інституту в Мілані (I. R. Istituto geografico militare) і Топографічно-літографічного закладу Генерального штабу армії Австрійської імперії. До 1888 р. інститут носив назву «K. K. Militärgeographisches Institut», після цього — «K. u. K. Militärgeographisches Institut». Він підпорядковувався шефові Генерального штабу австрійської армії, а з 1913 р. — безпосередньо військовому міністерству.

 Отже, у 1868 р. було видано тимчасові, а в 1875 р. остаточні інструкції для наступного третього топографічного знімання у масштабі 1:25 000 (а в околицях великих міст — у масштабі 1:12 500). За матеріалами знімання масштабу 1:25 000 у 1873—1889 рр. було створено «Нову спеціальну карту Австро-Угорської монархії та приєднаних областей» масштабу 1:75 000, яка називалась ще Генеральною штабною картою.

Вся територія картографування була розділена за довготою на 35 колон і за широтою на 37 зон. Карти укладені в багатогранній проекції на еліпсоїді Бесселя, довгота від острова Ферро в Атлантичному океані. Розмір карти за широтою становив 15', за довготою — 30', тобто аркуш топокарти масштабу 1:75 000 укладався на основі чотирьох планшетів масштабу 1:25 000. Спочатку було видано 715 аркушів, пізніше додано ще 185 аркушів на територію Югославії та Румунії. Всі карти видруковані чорною фарбою, частина — п'ятьма фарбами. Зображення рельєфу окрім штрихів Леманна і відмивки (тіньовання) уперше в топографічному картографуванні в Австрії було показано горизонталями з висотою перерізу 50 м на рівнинній території та 100 м — у гірських районах. Назви окремих аркушів спочатку означали комбінацію арабських і римських цифр (нумерація зон і колон), але після 1910 р. було прийнято нове (чотирьох цифрове) позначення. Карту розмножували у Військово-географічному інституті способом мідериту. Вся територія України, що входила до складу Австро-Угорської монархії, була закартографована на 88 аркушах. Зі спеціальної карти масштабу 1:75 000 було виготовлено відбиток околиць Львова. Карта неодноразово перевидавалась.

Немає коментарів:

Дописати коментар