В першій половині XVII ст. назва Україна, починаючи з Карти Радзивілла (1613 р.), зустрічається: 1631 р. (Віллем Янсзон Блау); 1638 р., 1650 р. (Маттеус Меріан старший); 1638 та 1639 р. (рукописні карти Боплана); 1640 р. (Ян Віллем Блау та Корнеліус Віллем Блау); 1641 р. (Нікола Сансон); з 1648 р. – друкованих картах Гійома Боплана та в інших картографів.
Після впровадження Г. Бопланом (1638 р.) назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців як “країна (земля) козаків”.
Назва окраі(ї)на на картах починає з’являтися на поч. XVII ст. Це територія у верхів’ї Оки та Дону (Рязанщина), інколи "окраїна" на картах це - українсько-татарське прикордоння. Московська «окраїна» не має жодного відношення до України.
В Московщинні XVI–XVII століть термін “Україна” побутувало у двох принципово відмінних значеннях. Одне стосувалося території, підвладної московському царю, друге – українських земель Речі Посполитої.
У першому випадку московське “україна” / “украйна” справді було синонімом окраїни (“окраина”). У такому значенні ним окреслювали всі терени, які перебували на периферії царських володінь, тобто на прикордонні. Цар Михайло Федорович у своїй грамоті 1614 р. зазначав: “Багато міст від польських та литовських людей очистили, а від німецьких украйн Тихвин монастир та інші численні новгородські пригородки очистили”. 1625 р. царські воєводи Черкаський та Глєбов писали із Пскова про те, що українські козаки “стоять в Прусах, оберегіють ті украйни”. За аналогією до “німецької україна” використовували поняття “литовська україна”. Воно позначало землі на пограниччі з Великим князівством Литовським, які контролювала Москва. Після появи Речі Посполитої 1569 р. почали вживати термін “польська україна”.
Із розширенням Московії землі, які мали статус “украйни”, поступово перетворювали на внутрішні регіони. Натомість “українними” ставали нові землі. Однак традиція називати “украйнами” ті місцевості, які тепер опинилися вже далеко від прикордоння, вивітрювалася доволі повільно. У XVI ст. “українними містами” (“украинные города”) в московських документах названо Тулу, Каширу, Калугу, Тарусу. Найкращим доказом того, що поняттям “україна” не завжди позначали реальну “окраїну”, є розписка про царську службу за 1652 р. У ній так нарекли навіть Серпухов, розташований за 80 км від Москви.
Московити стали пояснювати назву нашого краю Україна як «окраїна Росії», тобто вклали в це слово принизливий і невластивий йому зміст. Картографічні джерела це все добре спростовують, де на одній карті містяться дві назви: «Україна» та «окраі(ї)на».
Аргументовано походження цих термінів подає видатний український мовознавець, етимолог, доктор філологічних наук Григорій Півторак (Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». — К.: Академія, 2001. — 152 с. (2-ге вид., доп. — К.: Арістей, 2004. — 180 с.): "Найвірогіднішою й найпереконливішою слід вважати версію, яка пов'язує назву Україна зі словами край, країна, хоч зв'язок цей не прямий, а значно складніший. Як дослідив український учений В. Скляренко (Скляренко В. Звідки походить назва Україна? // «Україна». — 1991. — № 1. — С. 20, 39.), процес становлення поняття «Україна» був досить тривалим і мав декілька етапів.
Іменник край із значенням «відрізок, шматок; шматок землі» був ще у спільнослов'янській мові (*krajь) і нині відомий багатьом слов'янським мовам. Оскільки слов'янські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами — річками, лісами, болотами, солончаками (отже, ніякої мішанини племен не було), давньослов'янське слово край «відрізок, шматок землі» набуло нового значення — «територія, що належить племені», а згодом також і значення «крайня межа території племені, початок (або кінець) території племені, берег». На означення простору в праслов'янській мові вживався спеціальний суфікс -іна (dol + ina = dolina «долина», niz + ina = nizina «низина»). За цим самим зразком ще в праслов'янський період утворилося і слово країна (kraj + ina) у значенні «територія, яка належить племені».
Разом з іменником край у праслов'янській мові був також іменник украй (*ukrajь), що означав «відрізок від шматка; відділений шматок землі; відділена частина території племені; крайня межа відділеної частини території племені».
Уже після розпаду праслов'янської етномовної спільності (можливо, в антський період) у східних слов'ян від слова украй за допомогою того самого суфікса -ін-а виникло слово україна (*ukraina) із значенням «відділений шматок землі; відділена частина території племені». Коли протягом VI-VIII ст. східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а згодом утворилася ранньоукраїнська держава Русь, змінилося значення і слів країна та україна. Слово країна від значення «територія племені» поступово набуло значення «територія феодального князівства», а потім — «територія Русі». Відповідно до цього змінилося значення й слова україна: замість первісного значення «відділена частина території племені» воно стало означати «відділена частина території феодального князівства», а потім — «відділена частина території Русі»...
Отже, окраі(ї)на – прикордонна земля, крайня частина етнічних земель.
Тлумачення цього терміну Григорієм Півтораком (член-кореспондент Національної Академії наук України, доктор філологічних наук, професор, зав. Відділу загальнославістичної проблематики й східнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України): "поряд зі словом україна у східнослов'янських діалектах здавна існувало і слово окраїна «порубіжна територія племені», утворене від окрай «обріз, край» за допомогою суфікса -ина (-іна, -їна). Ці слова чітко розрізнялися між собою: україна — це вся відділена частина території племені (згодом — уся територія феодального князівства), окраїна — лише погранична територія племені (згодом — погранична територія феодального князівства) [ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ, РОСІЯН, БІЛОРУСІВ ТА ЇХНІХ МОВ, 2001].
З твору анонімного автора «Фальшивий Петро ІІІ» (1775) про відмінність понять «Україна» й «Окраїна»: «Треба розуміти відмінність між Україною (l’Ukraine), яку географи також називають «країною козаків», та Україною чи Окраїною (l’Okraina), про яку йде мова тут. Перша, розташована між Росією та Польщею, є країною дуже родючою, яку перетинає багато річок. Окраїна, навпаки – це країна, що вся вкрита лісами, майже необроблена й заселена татарами, котрі сплачують данину, не мають ні міст, ні містечок, ні сіл. Вона розташована між південною Московією та Малою Татарією». Хоча на титульній сторінці ім’я автора книги було позначене як F. S. G. W. D. B., сам твір оголошувався перекладом з англійської, а в якості місця видання фігурував Лондон, такий дослідник як Володимир Юхимович Січинський вважав, що, насправді, його було видано в Парижі і автором є Франсуа-Мішель Дюран де Дістроф (1714-1778), французький посол у Петербурзі в 1772-1775 рр. [Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 351].
Окраїна – крайня частина якої-небудь території; край (Академічний тлумачний словник (1970—1980).
В тій же Бібл. (Париж. – А. Б.) є знаменитий глобус Корнеліуса, зроблений в 1660-1670 р. На цім глобусі територія по обидва боки Дніпра має надпис великими літерами «Ukrania» (Україна), включаючи в себе Волинь і Подолію. Московію названо Московією. Сумежжя між Московією і Нагайською Татарією має надпис невеликими літерами: «ocraina» — се окраїна Московської Держави на схід і північ од Слободської України, що нині зветься Харківщиною. З цих надписів видно, що географи ясно уявляли собі ріжницю між словами: Україна і окраїна [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].
На європейських картах XVII-XIX ст. містяться написи: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна, або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські) і т. д.
З появою козацтва Середня Наддніпрянщина, де гуртувалися козаки, дістала назву козацьких україн, що зображено в українському фольклорі: наприклад, у народній пісні: «Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає». В період національно-визвольної війни українців проти Речі Посполитої під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654) Україною називалися не тільки Запоріжжя, а вже всю Наддніпрянщину. З цього часу під Укрáїною стали розуміти цілу країну (державу). Згодом ця назва поширилася й на інші східноукраїнські землі (зокрема, на Слобожанщину, яка деякий час мала офіційну назву «Слободско-Украинская губерния», що існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках). Західноукраїнські землі й далі називалися Руссю, але поступово назва Україна поширилася й на них і стала спільною для всієї української етнічної території. Після впровадження Г. Бопланом назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців як “країна (земля) козаків”. Українські козаки вважалися своєрідною частиною “руського народу”.
Ще в XVII ст., e час розвитку Козаччини, назва Україна стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала значні простори Наддніпрянщини (Правобережної й Лівобережної), де в адміністративній системі Речі Посполитої було розташоване Київське воєводство. 1689 р. Московія і Річ Посполита остаточно розділили Гетьманщину. Ця країна (Гетьманщина) звалася “Україна держава козаків”, “Україна земля козаків”, “Земля війська Запорозького”, або просто Україна. Наприкінці XVII ст. поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на Правобережжі, а московити зберегли ще його на Лівобережжі.
У західній Європі українське козацтво певний час сприймали як окремий народ, проте невдовзі його почнуть усе ж сприймати як частину русинів. Тому суттєвим з тих часів є зауваження французького автора П'єра Шевальє (1663), що “козаки – це тільки військо, а не народ, як багато дехто думав”. Італієць Г. Пріорато тоді ж писав, що “ні походженням, ні укладом життя вони (козаки) ні в чому не відрізняються від русів” (цит. за Д. Наливайком).
Гійом Левассер де Боплан (Guillaume Levasseur de Beauplan; 1595—1685), французький військовий архітектор та картограф.
При описі карт Г. Боплана було використано праці Вавричин М.: «Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.»; «Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи // Картографія та історія України: Зб. наук. праць. — Львів; Київ; Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 2000. — С. 19—20»; «Ґійом Левассер де Боплан — картограф України // Спеціальна карта України Ґійома Левасера де Боплана 1650 року / Упорядн. М. Вавричин, О. Голько; Ред. кол. Я. Дашкевич, Ю. Лоза, Р. Сосса. — Київ; Львів, 2000».
1650 р. «Спеціальна (топографічна) мапа України» Повна назва: «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» (Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями). Складається з 8 аркушів розміром 41,5×45 см кожен, загальний розмір 83 × 216 см, масштаб 1:450 000. Відомо шість примірників, які відрізняються один від одного низкою змін і доповнень.
На восьмому фрагменті мапи є додатковий напис про битву під Берестечком в 1651 р.: «Circa Berestetzium ubi haec nota + reperitur IOANNES CASIMIRUS REX POL [oniae] cecidit et in fugam vertit 300000 Tartaros et rebelles Cosacos Ano. 1651 die 30 Junij». Отже, карта не могла бути створена раніше зазначеної на додатковому написі дати битви під Берестечком. Імовірно рік видання цієї карти – 1660.
По центру карти внизу розташовані шкала масштабів і умовні позначення, оточені фігурами людей. Праворуч від цієї композиції – напис, що підтверджує автора: Guilhelmum le Vafseur de Beauplan і видавця: Wilhelmus Hondius. Точність і багате наповнення топографічної Спеціальної карти України забезпечили їй довге життя.
Це – унікальна в історії європейської картографії як топографічна мапа великої території, призначена для військових дій. Виконана за власними вимірами і математичними розрахунками Боплана, насичена різноаспектною інформацією про рельєф, ландшафт, заселеність України, характер населених пунктів, адміністративний, судовий та церковний устрій, гідромережу й мережу доріг, шляхи татарських нападів та обороноздатність території, – ця мапа є невичерпним джерелом для досліджень з історії географії і топонімії, історії демографії, історії картографії України середини XVII ст.
1651 р. (місце видання не вказане). Карта «NOVA TOTIUS REGNI POLONIE MAGNIQ DUCATUS LITHUANIA CUM FUIS PALATINATIBUS AC CONFINIIS EXACTA DELINEATIO PER G. LE VAFFEUR DE BEAUPLAN S.R.MTIS ARCHITECTUM MILITAREM ET CAPITANEUM ANNO 1651» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами докладно виконана Ґ. Ле Вассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном с[вященної] королівської] в[елично]сті року 1651). Гравер і видавець: Вільгельм Гондіус (Wilhelm Hondius). Карта була поміщена у книзі: «STAROVOLSKI SIMONIS. POLONIA NUNC DENUO RECOGNI¬TA ET AUCTA ACCESERUNT TABULAE GEOGRAPHICA ET INDEX RERUM LOCUPLETISSIMUS CUM PRAEFACTIONE HERMANNI CONRINGII WOLFERBYTI, SUMPTIBUS CONRADI BUNONIS. ANNO MDCLVI». Шкали лінійного масштабу: Milliaria Poloni a Communia, Milliaria Germanica, Milliaria Ucranica, Milliaria Mofscovitica. Мідерит. Одноколірна. Папір 33,3 × 25,5 см, масштаб бл. 1: 6 500 000, мова латинська.
Назва Україна (Ukraina) подана в межах Київського (Palatinatus Kyowienfis) та Брацлавського (Palatinatus Braclawienfis) воєводств.
Карта охоплює територію від Фінської затоки (Sinus Finnicus) і Ладоги (Ladoga) на півночі до гирла Дунаю (Danubius fl.) на півдні, від Праги (Praga) на заході до Москви (Mofkua) і нижньої течії Дону (Tenais vulgo Don fl.) на сході. Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Pal. Polefia), Волинню (Pal. Volупіae), Верхньою Волинню (Pal. Volyniae Citerions), Поділлям (Podolia Palatinatus), Холмщиною (Pal. Chelmmensis), Чернігівським князівством (Ducalus Czernihovienfis). На Чорноморському узбережжі — Буджацькою ордою (Budziak) та Кримським півостровом (Сrіm). Назва [Russia] Rubra (Червона Русь) охоплює частину Сандомирського воєводства (Pal. Sandomirienfis), Галицьку землю (без підпису). Простір від лівого берега Інгульця (Ingulet maly fl.) до Сіверського Дінця (Doniec fl.) названий Диким полем (Саmрі deserti).
Окрім свого відомого «Опису України, кількох провінцій королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн» (1651 р.), Боплан по суті один із перших помістив Україну (вже не Русь) на європейські карти. По картах Боплана можна прослідкувати, як за кілька років змінилося уявлення про площу і положення України. Термін «Україна» у працях Боплана спочатку виступає як друга назва «Диких Полів» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи України), де «Україною» вважалися терени розташування Війська Запорозького Низового.
Але через кілька років (у 1660 р.) він вже пише інакше: «Карта України з багатьма її провінціями…». В цей період відбувалося становлення Української держави. Міцний зв’язок між поняттями «Україна» та «козаки» «накидав» назву «Україна» на усі козацькі землі. Через це «Україна» перетворювалась із прикордонного регіону Речі Посполитої (окраїни) в окрему землю (країну). За Бопланом, до «України» належить західний, ближчий до Польщі берег Дніпра, власне саме Дике Поле, воєводства Брацлавське та Київське (останнє обіймало обидва береги Дніпра). Щодо західних меж «карти України» (не самої «України», як її уявляв Боплан – остання у нього була меншою), то на першій карті («Загальному плані…») вона сягає Львова і Західного Бугу, а от на докладнішій «Спеціальній …» – вже Перемишля й Вісли; на першій карті є «Русь», на другій – «Червона Русь».
1657 р. Карта «NOVA DESCRIPTIO TOTIUS REGNI POLONICI NEC NON. MAGNI DUCATUS LITHUANIAE CUM SUIS PALATINATIBUS CASTELLANIIS AC CONFINIIS» (Новий опис усього Польського королівства, а також Великого князівства Литовського з межами їхніх воєводств і каштеляній). Видавець: Йоганн Антон Кінк (Joannes Antonius Kinckius). Кельн. Шкали лінійного масштабу: Milliaria Poloni a Communia; Мііііагіа Germanica, Milliaria Veronica, Milliaria Moscovitica. Мідерит. Карта одноколірна, папір 37 × 34 см, мова латинська.
Назва Україна (Ukraina) подана в межах Київського (Palatinatus Kyowienfis) та Брацлавського (Palatinatus Braclawienfis) воєводств.
Між Чигирином та Кодаком назва – Kozacki (Козаки).
Карта охоплює територію від Ладоги (Ladoga) на півночі до гирла Дунаю (Danubius fl.) на півдні, від Одера (Oder fl.) на заході до Сіверського Дінця (Doniec fl.) і нижньої течії Дону (Tamis vulgo Don fl.) на сході. Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volniniae), Верхньою Волинню (Pal. Volyniae Citerions), Поділлям (Podolia Palatinatus), Холмщиною (Pal. Chelmmensis), Чернігівським князівством (Ducalus Czernihovienfis). На Чорноморському узбережжі — Буджаком (Budziak) та Кримським півостровом (Сrіm). Назва [Russia] Rubra (Червона Русь) охоплює Галицьку землю (без підпису). Простір від лівого берега Інгульця (Ingulet maly fl.) до Сіверського Дінця (Doniec fl.) названий Диким полем (Саmрі deserti).
1659 р. (Амстердам) карта «NOVA TOTIUS REGNI POLONIÆ, MAGNIQ DUCATUS LITHUANIÆ, CUMFUIS PALATINATIBUS AC CONFINIIS» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами). Автори – Боплан та Андреас Целлярій (Andreas Cellarius), гравер та видавець – Ґіллес Янсон Валькеньєр (Gilles Janszoon Valckenier). Карта поміщена у книзі: «CELLARIUS A. REGNI POLONIAE MAGNIQUE DUCATUS LITHUANIAE. OMNIUMQUE REGIONUM JURI POLONICO SUBJECTORUM. NOVISSIMA DESCRIPTIO, URBIUM POTISSIMARUM ICONES ELEGANTISSIMAS ET DELINITIONEM HUJUS REGNI GEOGRAPHICAM OCULIS SUBJICIENS STUDIO. ANDREAE CELLARI GYMNASII HORHANI RECTORE. – AMSTELODAMI, 1659». Шкали лінійного масштабу: Milliaria Poloni a Communia, Milliaria Germanica, Mill. Verenica, Mill. Mofcovitica. Мідерит. Мапа одноколірна, папір 26 × 22 см, масштаб бл. 1: 8 200 000, мова латинська.
Дана карта є переробленням карти Боплана 1651 p. «Nova totius Regni Poloniae», що увійшла до книги Ш. Старовольського «Polonia nunc denuo recognita...» 1651 p. Невеликі зміни стосуються художнього оформлення карти, зображення умовних позначень.
Україна (Ukraina) позначена в межах Київського (Palatinatus Kyowiensis) та Брацлавського (Palatinatus Braclavienfis) воєводств.
Карта охоплює територію від Фінської затоки (Sinus Finnicus) і Ладоги (Ladoga).на півночі до гирла Дунаю (Danubius fl.) на півдні, від Праги (Ргаga) на заході до Москви (Mofcua) і нижньої течії Дону (Tandis vidgo Don fl.) на сході. Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Polesia), Верхньою Волинню (Pal. Volyniae Citerions), Поділлям (Роdoliae Palatinatus), Холмщиною (Pal. Chelmenfis), Чернігівським князівством (Duc. Czernihovienfls). На Чорноморському узбережжі показані Буджацька орда (Budziak) та Кримський півострів (Сrіm). Назва Червона Русь (Russia Rubra) охоплює Галицьку землю. Простір від лівого берега Інгульця до Сіверського Дінця (Donice flu.) названий Диким полем (Саmрі deferta olim Dzike Polie).
1660 р. карта «CARTE D’UKRANIE CONTENANT PLUSIEURS PROUINCES COMPRISES ENTRE LES CONFINS DE MOSCOUIE ET LES LIMITTES DE TRANSILUANIE DRESSEZ PAR G. L. V. SIEUR DE BEAUPLAN INGENIEUR ET CAPITAINE DE LARTILLERIE DU SERENlySIME ROY DE POLOGNE. A ROUEN CHEZ JACQUES CAILLOUE DANS LA COUR DU PALLAIS» (Карта України з багатьма її провінціями з межами Московії та Трансільванії, накреслена паном Г[ійомом] Л[е] В[ассером] де Бопланом, інженером і капітаном артилерії його королівської величності короля Польщі. У Руані, у Жака Каюе, при королівському дворі). Гравійована Ж. Тутеном (Jean Toutain) у Руані як додаток до другого видання «Опису України» (DESCRIPTION D'UKRANIE, QVI SONT PLUSIEURS PROUINCES DU ROYAUME DE POLOGNE. CONTENVES DEPVIS LES CONFINS DE LA MOSCOUIE. IUSQUES AUX LIMITES DE LA TRANSILVANIE. ENSEMBLE LEURS MOEVRS FAÇONS DE VIURES, ET DE FAIRE LA GUERRE. PAR LE SIEUR DE BEAUPLAN. - ROVEN. - M.DC.LX).
Вона значно відрізняється від загальної карти, підготовленої Гондусом, на ній відсутня інформація про гравера, а також тексти звернень гравера до читача, на місці яких зображено ліси, а також не позначено пасма гір Медоборів. Значні розходження спостерігаються й у зображенні східного берега Азовського моря та Кубані, північної частини Кримського півострову та Перекопського перешийка зокрема. Карта значно збідніла інформативно: так, на відміну від видання 1648 р., на ній позначено 1 223 назв об'єктів, серед яких 953 населених пунктів та 153 річки [Вавричин М. Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи. 2000].
Видавець: Жак Каюе (Jacques Cailloué). Шкали лінійного масштабу: Milliaria Ocrenica, M. Polonica, M. Germanica, Leucæ Gallicæ, M. Italien, M. Moskovitica. Мідерит. Карта одноколірна, папір 59,5 × 45,5 см, масштаб бл. 1:1 800 000. Мова карти – французька, латинська, польська. На карті позначено 1 223 назви об’єктів, з них 953 населені пункти й городища та 153 назви річок.
Карта охоплює територію від м. Стародуб (Starodub) на півночі до південного узбережжя Кримського півострова (Crime) на півдні, від Львова (Leopolis) на заході до Сіверського Дінця (Doniec fl.) і м. Азова (Azou sive Azak) на сході. Українські землі, частково у складі Королівства Польського, представлені Поділлям (Podolia), Покуттям (Pocouche), Руссю (Russiæ Pars), Волинню (Volyniæ Pars), Брацлавським воєводством (Palatinatus Braclaviensis), Київським воєводством (Palatinatus Kiioviensis), Чернігівською землею (Terra Czernihovienfis), Сіверським князівством (Severiæ Ducatus). Простір по обидва береги Дніпра, від лівого берега Інгульця (Inhulat R.) до Сіверського Дінця (Doniec R.), названий Диким полем (Locca Deferta abo Dzike Polie).
Різниця між варіантами Генеральної карти 1660 р. полягає в наявності або відсутності на ній Кримського півострова, у деталях зображення Приазов'я та Кубані, в розміщенні додаткових написів.
Втім, усе ж не будемо вже так швидко ховати карту України Гійома Левассера. Вона втрапила ще в паризький "Універсальний атлас" батька і сина Роберів де Вогонді (1757). Але тут ми можемо простежити очевидний “польський слід”, адже Робер-син був вихованцем і співробітником Нансійської академії. Останню утримував колишній польський король, прихильник Просвітництва (та й, згадаємо, в свій час – кореспондент Івана Мазепи) Станіслав Лещинський (правив у 1704–1709, 1733–1734 рр.), у побутування своє герцогом Лотаринзьким (1738–1766). То ж картографічні сюжети, пов'язані з Річчю Посполитою, мали певні пріоритети. Адже “Україна” була картографічним нюансом до карт саме Польщі. У Вогонді вона знаходиться на польському правобережжі Дніпра. Якщо ж ми візьмемо ширші обрії чи більшу перспективу, – наприклад карту Європи, – то у Вогонді ми побачимо лише кордон Польщі і Європейської Росії по Дніпру. Тому під кінець XVIII ст. за умов “скорочення” і зникнення самої Польщі “український сюжет” впав на рівень нижче неї в рейтингу імовірних політико-картографічних проблем. Польща стала "колишньою державою", але залишилася "країною"; Україна ж в силу набагато меншої, або ж цілком відсутньої політичної актуальності себе як назва на карті почала відверто "блимати", згадуючись усе рідше [К. Галушко. Україна на карті Європи. 2013].
1670 р. Гійом Левассер де Боплан та Ян Блау
Нікола Сансон у Франції та Ян Віллем Блау у Голландії працювали майже одночасно, адаптуючи «Спеціальну карту України» для її розміщення в стандартному на той час атласі формату фоліо. На відміну від Н. Сансона (1665 р.), Ян Блау (1670 р.) створив не сім, а чотири карти України на основі карти Боплана:
*«UKRAINAE PARS, Quae Kiovia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Київське воєводство). На карті показано Чорний Шлях (Szarny Szlak), який на самому краю полотна карти у верхів'ях річки Інгулець (Ingulet Maly) неприродно обривається. Можна сказати інакше. Південніше Чорного Лісу (Szarny Las) незрозумілим чином як би з нізвідки починається татарський шлях. У західному напрямку дорога зображена досить докладно, проходячи декількома гілками по заселеним областям Правобережної України;
*«UKRAINAE PARS, QVAЕ BARCLAVIA PALATINATUS Vulgo dicitur» (Частина України, Брацлавське воєводство). Карта є переопрацюванням третьої секції Спеціальної карти України Г. Боплана (1650 р.). Заголовок у картуші у вигляді завіси, яку підтримують п'ять путті, у правому верхньому куті. У лівому нижньому куті, у картуші у вигляді постаменту з постаттю козака, що сидить, — три шкали лінійного масштабу. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначена межа Брацлавського воєводства з Поділлям (Podoliæ pars), Волинню (Volyniæ pars) та Київським воєводством (Kiviæ pars). Зображено дві гілки Чорного Шляху (Czarny Szlak), який пролягає з півдня на північ вододілом між Південним Бугом і Дніпром;
*«UKRAINAE PARS, Quae Podolia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Подільське воєводство). Масштаб 1: 420 000. Карта є переопрацюванням п’ятої секції карти Г. Боплана. Карта охоплює територію від Нового Олексинця (Оlехіnіес) на півночі до Чернівців (Czarnowce) на півдні, від Заболотова (Zablotow) на заході до Красного (Krasne) на сході. (за Вавричин, 2009 р.). Заголовок в картуші у формі постаменту, обабіч якого чотири путті й постать мисливця, в нижній частині карти. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті зображені межі Поділля з Руссю (Russia Pars), Волинню (Volhyniæ Pars), Брацлавським воєводством (Braclaviæ Pars), Покуттям (без назви), Валахією або Верхньою Молдавією (Walachiæ five Moldiwiæ inférioris Pars);
*«UKRAINAE PARS, QVAЕ POKUTIA Vulgo dictur» (Частина України, Покуття).
Карта є переопрацюванням південної частини сьомої секції карти Ґ. Боплана. На півночі карта охоплює територію лише до містечка Журавно, тоді як у Боплана зображення завершується р. Стрий та містами Миколаїв і Стрий. Відсутнє також зображення верхньої течії Дністра (за Вавричин, 2009 р.).
Заголовок у картуші у вигляді кам’яної плити, обабіч якої – постаті козаків і алегоричне зображення Дністра у вигляді діда та перехиленої посудини з водою, у правому нижньому куті. Карта охоплює територію від Завалова (Zawalow) на півночі до р. Білий Черемош (Biale Czeremocze R.) на півдні, від Карпат (Montes Carpathii) на заході до Чернівців (Czarnowce) на сході. На карті позначені межі історико-географічного регіону України Покуття, яке розміщене в басейні правих приток Дністра (Babin feu Tyras). На заході його межа проходить вздовж гір Горгани в Українських Карпатах і межує з Трансільванією (Transilvaniæ Pars), потім тягнеться на північ через Калуш (Kalufza) і Войнилів (Woinilow), далі руслом Дністра на схід, де межує з Нижньою Молдавією або Валахією (Walachiæ five Moldaviæ Inférions Pars). Ha південному сході межа проходить Чорним Черемошем (Czeremscze Czama R.).
Загалом перелік картографічних творів Боплана, присвячених Україні, налічує 23 оригінальні карти, не враховуючи їхніх варіантів, серед яких і Загальна карта України (1648 і 1660 рр.), які зберігаються у 16 бібліотеках, розташованих у 14 містах восьми держав Європи. Зокрема, Бопланом були створені: рукописна українська географічна карта (1639 р.), Генеральна карта України, Спеціальний і докладний план України разом з воєводствами, округами і провінціями (топографічна карта), 3 карти нижньої течії Дніпра і 12 карт окремих частин України.
Всесвітньо відомий український історик Ярослав Дашкевич писав: «Без перебільшення, саме він (Боплан. — Авт.) став фундатором знань про Україну: край, його людей, його картографічне обличчя. Поширення імені Україна на Заході в другій половині ХVII—XVIII ст. — його заслуга. Заслуга, про яку він не думав і яку не усвідомлював».
Нікола Сансон (Nicolas Sanson d’Abbeville; 1600–1667), французький картограф.
1655 р. Нікола Сансон у Парижі видав мапу “Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne, Duches et Provinces De Prusse, Cuiave, Mazovie, Russie Noire &c Duches De Lithuanie, Volynie Podolie &c. De L'Ukraine &c … 1655” (Коронні польські землі, що включають Королівство Польщі, князівства й провінції Пруссії, Куявії, Мазовії, Чорної Русі тощо, Князівства Литовського, Волині, Поділля тощо, України тощо).
Мапа вирізняється деталізацією. Створена вона на основі карт Боплана, карти Радзивілла (1613 р.) та ін..
На мапі зазначено назву Ukraine (Україна) саме так, як її використовував Боплан. Назва Ukraine накладається на назву Volynie, охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця. У добре декорованому картуші позначено назви українських воєводств у поєднанні з назвою Литовське князівство (Duches De Lithuanie).
Серед українських земель виділено: Полісся (Polesie); Волинь (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким (Palatinat de Lufuc) і Київським (Palatinat de Kiow) воєводствами та Нижню Волинь (Basse' Volhynie), Поділля (Podolie), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw); Чорна Русь (Russie Noire), в її межах зображені Холмське (Palatinat de Chehn), Белзьке та Львівське (Palatinat de Lemburg) воєводства й Покуття (Pokutie); Чернігівське (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверське (Duché de Novogrodeck) князівства. У Причорномор’ї позначений Буджак (Budziack) та Очаківська орда у складі Османської імперії. Землі Закарпаття знаходяться на карті у складі королівства Угорщина, а Буковина – у межах Молдавії.
Відомі видання карти 1663, 1675, 1679 рр. та ін.
У середині 1660-их рр. у конкурентній гонитві з видавництвом братів Блау і майже одночасно з ними Нікола Сансон видав сім карт по Україні. Він використав роботи Боплана, розділивши його “Спеціальну карту України” на сім окремих мап українських воєводств та земель. Усі сім карт, як зазначають багато дослідників, відносно посередньої картографічної точності та якості. Сансон не був уважний до деталей. Разом з тим, у кожній з семи мап він посилається на “Генеральну карту України” Г. Боплана. Попри географічну неточність певних елементів карт, що виникли при фактичному копіюванні робіт Боплана, видавництво Сансона відзначилося у художньому оформленні усіх цих карт. На мапах – тонко вирізьблені та гарно оформлені рослинними орнаментами й античними темами картуші.
1665 р. 7 карт Ніколи Сансона (в-во Париж). У п’ятьох із них в назві карти міститься слово Ukraine (Україна).
*«Haute Volhynie, ou Palatinat de Lusuc ; tiré de la Grande Carte d'Ukraine, du Sr. le Vasseur de Beauplan / Par le Sr Sanson d'Abbeville, ...» (Верхня (Горішня) Волинь, т.з. Луцькі землі; частина Великої карти України).
Опис карти подано за виданням – Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.
Карта охоплює територію від річки Стир (Ster fl.) на півночі до Летичева (Laticzow) та Хмільника (Chmielnick) на півдні, від Володимира-Волинського (Wlodzimiers) на заході до Радомишля (Radomyls) на сході. Пунктирною лінією з кольоровими кантами на карті позначено межу Луцького воєводства з сусідніми землями: на півночі з Поліссям (Polesie), на півдні з Верхнім Поділлям (Haute Podolie) і Нижнім Поділлям (Basse Podolie), на сході з Нижньою Волинню (Basse Volhynie), у західній частині карти, з півночі на південь, від Любомля (Lubomlé) до Олесько (Olesko) проходить межа з Чорною Руссю (Russie Noir). На території Верхньої Волині подано підпис: Haute Volhynie ou Palatinat de Lusuc.
У нижній частині карти зі сходу на захід, від Збаража (Zbarаs) до Залізців (Zalogce), позначено Чорний шлях (Czarny Szlack). Біля Берестечка (Веretetsko) позначено місце Берестецької битви (1651. 30 Juny);
*«BASSE VOLHYNIE, ou PALATINAT DE KIOW, tiré entierement de la grade Ukraine du Sr. le Vasseur de Beauplan» (Низова (Долішня) Волинь, частина Великої карти України);
*«Haute Podolie ou Рalatinat de Kamieniec tirée entièrem. de la gr. Ukranie du Sr. le Vasseur de Beauplan, par le Sr. Sanson» (Верхнє (Горішнє) Поділля, частина Великої карти України);
*«Basse Podolie ou Palatinat de Braclaw, tiré de la grande carte d'Ukraine du Sr. le Vasseur de Beauplan» (Низове (Долішнє) Поділля, частина Великої карти України);
*«Russie Noire. divisée en ses Palatinats. & c. tirée pour la plus grande partie de la grande Carte de l' Ukaine, du Sr. le Vasseur de Beauplan. Par le Sr. Sanson d' Abbeville Geogr. ord.re du Roy. A Paris. Chez P. Mariette, rue S. Jacques a l' Esperance Avecq Priuilege pour Vingt Ans. 1665» (Чорна Русь з поділом на її воєводства. В основному це запозичення з великої карти України п. Ле Вассера де Боплана. Уклав королівський географ Сансон д’Аббевіль).
Опис карти подано за виданням – Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.
Чорна Русь охоплює землі Холмського, Белзького, Львівського воєводств та Покуття.
Карта охоплює територію від Влодави (Wlodowa) на півночі до Чорногори (Carnahora) та селища Ясіня (Jaczinow) на півдні, від Дуклі (Ducla) на заході до Луцька (Lucko P., Lusuc G., Luceoria L) на сході.
Пунктирною лінією з кольоровими кантами на карті позначено кордон Чорної Русі на півдні з Угорщиною (Hongrie), Трансільванією (Transylvanie), Молдавією (Moldavie) та з сусідніми землями: Поділлям (Podolie), Поліссям (Polesie), Волинню (Volhynie), Сандомирським воєводством, яке назване частиною Польщі.
Художнім малюнком зображені гори та височини, зокрема Карпати (Mont Crapat).
Гідрографічна мережа представлена річками: Дністром (Niéster fl.) від витоків до Хотина (Chodzin) з правими і лівими притоками (назви яких, здебільшого не підписані), Західним Бугом (Bug fl.) та річками його басейну.
В околицях Берестечка (Beretetsko), Пляшевої (Plaszowa), Щурович (Szorowice), Острова (Ostrow) позначене місце Берестецької битви (1651. 30 Junÿ).
На цій мапі зустрічаємо вже звичну (з 1655 р.) для Сансона стандарту назву Західної України – Чорна Русь (Russie Noire). Однозначно, що Сансон вжив і популяризував неправильне назву цієї частини Русі випадково.
Неточність Н. Сансона, коли Червону Русь помилково названо Чорною Руссю, упродовж кількох десятиліть повторили на своїх картах П. Дюваль (1666), Г. Сансон (1672), А. Ю. Жейо (1685, 1696), П. Мортьє (1711) та ін.
Цю неточність, власне, зрозумів і виправив лише його син Адрієн Сансон в 1706 р. (Adrien Sanson; помер 1718 р.), замінивши Russie Noire на Russie Rouge (Червону Русь).
Причина помилки, мабуть, в тому, що він отримував знання та інформацію про території з усіх доступних джерел, зокрема, від мандрівників або дипломатів, які могли краще знати московську мову, ніж місцеву українську (русинську). У той час Західна Україна називалася, швидше, не Червоною Руссю, як це заведено вимовляти зараз, а на давньоукраїнський взірець, Чормной Руссю, з м'якою вимовою першого “о”. У словнику Даля можна легко відшукати давньоруське (українське) слово “чермний”, що означає темно-червоний, бурий. Отже, сплутати слово «чорний» і «чормний» з м'яким “о” дуже просто, особливо іноземцю. Саме таким чином Червона Русь майже на 70 років стала Чорною в багатьох французьких та інших європейських джерелах;
*«Haute ou Petite Pologne: ou sons les Palatinats de Cracow, Sandomirie, et Lublin» (Верхньої або Малої Польщі: Краківського, Сандомирського, Люблінського воєводств);
*«Tartarie Europeenne ou Petite Tartarie où sont les Tartares du Crim, ou de Perecop; de Nogais, d' Oczacow, et de Budziak. Dressée sur les Relations les plus Recentes. Par le S. Sanson fils Geographe ord.re du Roy. A Paris Chez Pierre Mariette, rüe S. Iacques à l' Esperance Avec Privilege pour Vingt Ans 1665» (Тартарія Європейська, або Мала Тартарія, або Тартари, Крим, або Перекоп).
На карті «Тартарія Європейська, або Мала Тартарія, або Тартари, Крим, або Перекоп» позначені: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Земля (Країна) Козаків), Литва і Московське Царство. Ця карта, схоже, встановила новий стандарт позначення Центральної України, включаючи правий і лівий берег Дніпра. Формат – 40,5 × 51 см.
На карті зображена дорога з Криму (Tartares) в Польщу (Pologne), звана Чорний Шлях (Czarny Szlak). Прямо зі степів Дикого Поля починається Муравський шлях з Малої Тартарії в Московію. Втім, біля Чорного шляху відрізок дороги від Перекопу до Дніпра відсутній. Починається Чорний шлях від дніпровської переправи Nosokowka.
Hа всіх картах H. Сансон змінив орієнтування з південного на північне. Використання умовних позначень різними мовами свідчить про те, що автор користувався не єдиним джерелом, а, можливо, також Радзивіллову карту 1613 р.
Карти увійшли в атлас «Cartes general…». Опублікований його синами разом з паризьким друкарем і видавцем П’єром Мар’єтом II (Pierre Mariette II) у 1665 р.
Уго Аллард (Hugo Allard), голландський картограф, який проживав і видавав головним чином в Амстердамі.
1657 р. Уго Аллард опублікував карту «Nova totius Regni Poloniae, Magnique Ducatus Lithuaniae, cum suis Palatinatibus ac Confiniis» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами). Карта створена на основі карти Боплана 1651 р. «NOVA TOTIUS REGNI POLONIE MAGNIQ DUCATUS LITHUANIA CUM FUIS PALATINATIBUS AC CONFINIIS EXACTA DELINEATIO PER G. LE VAFFEUR DE BEAUPLAN S.R.MTIS ARCHITECTUM MILITAREM ET CAPITANEUM ANNO 1651» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами докладно виконана Г. Ле Вассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном с[вященної] королівської] в[елично]сті року 1651). Придніпров’я (Правобережне) позначене, як Ukraina (Україна). Карту перевидавали 1660 р. і т. д.
Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Pal. Volyniae), Поділлям (Роdoliae) та ін. На Чорноморському узбережжі показано Кримський півострів (Сrіm). Назва Червона Русь (Russia Rubra) охоплює Галицьку землю.
У Голландії в XVII ст. існувало безліч невеликих картографічних майстерень. Одним з найвідоміших і найстаріших було видавництво Клааса Янсзона Вісшера, який підписував свої карти латинізованим ім’ям Piscator (Піскатор).
Піскатори (лат. piscator — рибак) — перекладена латинська назва, під якою був відомий в Європі XVII ст. видавничий дім голландських граверів і картографів Вісшерів (Visscher).
Біля витоків сімейного справи стояв Клаас Янсзон Вісшер (нід. Claes Jansz Visscher; Ніколас Йоанніс Вісшер); 1587, Амстердам — 1652, Амстердам), який забезпечував потреби всієї Європи в картах (переважно настінних), атласах і офортах з міськими видами. Маркою видавництва Вісшерів-Піскаторів було зображення рибалки в картушах карт.
Клаас Янсзон Вісшер був сином теслі, котрий будував човни і вітрильники, але не пішовшляхом батька. У кого навчався гравюрі, невідомо. За припущеннями Константена Гюйгенса міг навчатися у Жака де Гейна молодшого, що і допоміг йому опанувати техніку офорта.
Ще з 1605 року почали з'являтися граюри виробництва його друкарні, майже повністю створені за картинами тогочасних фламандських художників, серед яких були і твори Девіда Вінкбонса (останні й емігрував в Антверпен в 1602 році). В другому десятилітті XVII століття друкарня Піскатора оприлюднила офорти з творів молодих голландських художників, серед яких були Ян ван де Вельде, Есайас ван де Вельде, Віллем Бейтевех. Продукція мала попит і популярність і сприяла першому комерційному успіху друкарні Піскатора. Він сам працював за офортним верстатом і зробив близько двохсот (200) мідьоритів-матриць. Друкарня Піскатора почала спеціалізуватися на створенні мап і планів міст, що мали значний попит серед аристократів, комерсантів і купців, пересічних громадян, що прикрашали власні оселі географічними мапами на кшталт великих картин. Друкарня також робила гравюри-портрети і гравюри за картинами відомих митців.
Проте в історії мистецтва Ніколас Йоанніс Вісшер залишився як видавець Біблії Піскатора (лат. Theatrum Biblicum, 1650), п'ять сотень різцевих гравюр були виготовлені за малюнками фламандських і голландських майстрів попереднього покоління.
Розквіт видавництва припадає на час діяльності його сина Ніколаса Вісшера старшого (Nicolaes Visscher I; 1618–1679), більш відомого як Н. Піскатор. Він був учнем В. Блау, багато мандрував і отримав пристойну освіту. Після смерті батька він очолив картографічну майстерню, переробляв і удосконалював карти батька публікував їх разом зі своїми. Вишукані картуші до карт Н. Вісшера І створювали відомий художник Берґгем (Berghem) та графік Йоганн Вісшер (Ioannis Visscher). 1677 р. отримав титул Картографа Голландії та Західної Фризії, а також привілей на 15 років на друкування карт. Найвідомішими є його збірні атласи «Atlas contractus orbis terrarum...» та «Germania inferior sive XVIII provinciannr…» які вийшли без зазначення року видання. Публікував також карти країн, де у 1667-1701 pp. точилися війни.
1682 р. видавничий патент був виданий його синові Ніколасу Вісшеру молодшому (Nicolaes Visscher II; 1649-1702). При ньому 90% каталогу Піскаторів складала гравійована продукція.
Видавав збірні атласи частин світу під назвою «Atlas Minor sive tonus...» та «Variae tabulae.geographica»e, в які включав карти, виконані у майстерні Вісшерів, а також карти Ф. де Віта, Х. Алларда, П. Шенка I (P. Schenk I), Я. Янсона. Після смерті Ніколаса Вісшера молодшого сімейним підприємством до 1726 р. керувала його вдова. Окремі карти вона видавала з видавничою приміткою «Mise au jour chez veuve de Nicolas Vischer». Пізніше майстерня перейшла до Петера Шенка II (Peter Schenk II), який публікував карти майстерні Вісшерів зі своєю видавничою приміткою «nunc apud Petrum Schenk Junior».
На картографічну майстерню Вісшерів працювали такі відомі гравери як А. Ґос (A. Goos), 7. (G. Gouwens), А. Гоґенбом (A. Hogenboom) та ін.
1657 р. Клаас Янсзон Вісшер. Одна із ранніх карт Угорщини «Totius Regni Hungariae...». Мапа була опублікована вже після смерті автора, його сином Ніколасом. Вона охоплює Центральну, Південно-Західну і Західну Україну. Дану карту брали за основу багато картографів, що допомогло зберегти обриси України на численних версіях карт Угорщини.
Ця мапа має прямий зв'язок з Картою Радзивілла: за аналогією з нею, центральноукраїнські землі позначені там як «Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur» (Східна Волинь, яку називали також Україною і Низом), хоча щодо Угорщини Україна беззаперечний верх. На мапі позначено Podolia (Поділля).
1679 р. Ніколас Вісшер старший видав карту “Tabula nova totius REGNI POLONIÆ. in quo sunt Ducatus et Provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia, Russia Nigra, &c. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &c. in qua Volhynia, et Podolia. cum suis Palatinatibus ac Confinys”. Мапа була надрукована в Амстердамі (це мідна гравюра в чотирьох по-різному забарвлених версіях). Гравюри зроблені з “Карти Королівства Польського” Ніколя Сансона (1655 р.). Мапа виготовлена на високому художньому рівні. Особливо дуже естетично оформлений картуш. Неодноразово перевидавалася, зокрема й у 1690 р. (з доповненнями). Формат карти 42,3 × 55,5 см.
На мапі зазначено назву Ukraine (Україна) саме так, як її використовував Боплан та Сансон. Назва Ukraine накладається на назву Volynie, охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця.
1680 р. Ніколас Вісшер молодший видав у Амстердамі карту “Nouvelle Carte geographique du Grand Royaume de Moscovie representant la Partie Meridionale &c. Kupferstichkarte von Visscher” (Нова географічна карта півдня Великого Московського князівства [створена] Вісшером). Карта друкувалася у атласах фірми Вісшерів (Atlas Minor), пізніше - у збірних атласах інших великих картографічних фірм, зокрема у «Atlas Novus» (1712 р.) Й. Б. Гоманна.
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (на карті назване Руссю Польською (Russie Polonoise), Волинню (Volhynia), Київським (Palatinat de Kiovie) та Брацлавським воєводствами, Чернігівським (Duché et Palatinat de Czernigove) та Новгород-Сіверським (Duché de Severie) князівствами, Ногайською Тартарією (Tartares Nagàis). Запоріжжя та Слобожанщина названі Україною Країною Козаків (Ukraine Pays de Cosaques).
На карті 1712 р. біля Полтави (Pultava) знаком у вигляді двох перехрещених мечів і датою 1709 позначене місце Полтавської битви, а також землі Слобідської України і Запоріжжя виділені в автономну адміністративну одиницю з козацькою столицею в Батурині (Baturin Capitale de Cosaques). Південно-східна частина Лівобережжя названа Російською Україною (Ukraine Russie). Показано козацькі землі: Запорозьких козаків (Cosaques Zaporoski) на Дніпрі; Донських козаків (Cosaques Donski ou Czercasses); Гребенських козаків (Grebenskaia Cosaques) в Поволжі. Через східні українські землі проходить татарський шлях на Московію (Chemin que tiennent les Tartares pour entre en Moscovie).
1681 р. Карта “MOSCOVIAE seu RUSSIAE MAGNAE Generalis Tabula...” (Карта Московiї або Великої Русі...). Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volhynia), Поділлям (Podolia), Новгород-Сіверським (Severia) та Чернігівським (без підпису) князівствами у складі Московського царства, Кримським півостровом (Crimea) та Перекопською Тартарією (Tartaria Przecopensis). Правобережна Україна (Придніпров’я) позначене як UKRANIA (Україна), Подоння – як OKRAINA.
Східний кордон Московії (MOSCOVIAE) – річки Волга та Об. На схід від річки Об – Тартарія (Tartariaе).
Ця карта є удосконаленим переопрацюванням карти Росії «Tabvla Russiae ex autographe...» (Амстердам, 1614) Гесселя Геррітца, яка публікувалася (1635-1640 pp.) в атласах «Theatrum Orbis Terrarum» фірми Я. Блау. На своїй карті Ніколас Вісшер молодший повторив помилки Г. Геррітца у географічному зображенні східноєвропейських земель та території Причорномор’я. Українські землі на цій карті подані доволі схематично, державні кордони, межі історико-географічних областей позначені невірно.
Неодноразово він перевидавав карту батька “Tabula nova totius REGNI POLONIÆ. in quo sunt Ducatus et Provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia, Russia Nigra, &c. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &c. in qua Volhynia, et Podolia. cum suis Palatinatibus ac Confinys”.
1687 р. Карта “TOTIUS REGNI HUNGARIAE et adjacentium Regionum TABULA A.o 1687 ob res bellicas inter Christianos et Turcas de novo correcta ac innummeris locis aucta”. На карті позначено українські історичні землі: RUSSIAЕ (Західна Україна), PODOLIA (Поділля), VOLYNIA (Волинь) та VКRAINA (Україна) – між Бугом та Дніпром. На карті міститься напис «Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur» (Східна Волинь, яку називали також Україною і Низом).
1690 р. Карта “TABULA NOVA TOTIUS REGNI POLONIÆ IN QUO SUNT DUCATUS ET PROVINCE* PRUSSIA, CUJAVIA, MAZOVIA, RUSSIA NIGRA, &C. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &C. IN QUA VOLHYNIA, ET PODOLIA. CUM SUIS PALATINATIBUS AC CONFINŸS” (Нова карта всього Польського королівства, до якого входять князівства й землі Пруссії, Куявії, Мазовії, Чорної Русі тощо, Князівства Литовського, України тощо з Волинню й Поділлям з їхніми воєводствами й межами). Видавництво Амстердам. Масштаб бл. 1: 2 800 000. Мова карти латинська. Карта є переопрацюванням карти Н. Сансона І «Estats de la couronne de Pologne» 1655 р. Дана карта є копією карти Ніколаса Вісшера старшого 1679 р.
Українські історико-географічні землі представлені Україною (охоплює Право- і Лівобережжя від Києва до Чорного моря (Mare Nigrern); Чорною Руссю (Russia Nigra); Волинню (Volhynia), яка простягається від Полісся (Polesia), включаючи Право- та частково Лівобережжя. Верхньою Волинню (Superior Volhynia) названа територія Луцького воєводства (Palatinatus Lusucensis); Нижня Волинь (Volhynia Inferior) займає землі Київського воєводства (Palatinatus Kiowiensis); Поділля (Podolia) охоплює Кам’янецьке (Palatinatus Kamientecki) та Брацлавське (Palatinatus Braclaviensis) воєводства.
Йоганн Янсоніус (Ян Янсон; Johannes Janssonius; 1588–1664), нідерландський картограф та гравер, який жив і працював в Амстердамі.
1658 р. Йоганн Янсоніус (Ян Янсон) видав карту “Typus Generalis VKRAINÆ sive PALATINATUM PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras nova delineatione exhibens” (Генеральна карта України).
Вперше карта, без картографічної сітки, з’явилася у «Atlas Маіог», виданому Я. Янсоном у 1658 p. (Амстердам), і входила у його атласи до 1664 р. Масштаб – 1:1 600 000. Формат карти 42,2 × 54 см. У правому кутку – лінійки масштабів (“Milliaria Oeranica”, “Milliaria Polonica”, “Milliaria Germanica”, “Milliaria Italica”, “Lencæ Gallicæ”, “Milliaria Moscovitica”). На карті позначено межі воєводств Київського, Подільського, Волинського, Брацлавського, на півдні позначено Чорне море й частина Криму. У лівому верхньому кутку під гербом з польською короною нагорі – сувій паперу з назвою карти. На чудово декорованому картуші зображені українські козаки і гетьман Богдан Хмельницький. Внизу зліва – сувій з умовними позначеннями на карті. Мова видання – латинська. Техніка – гравюра на міді. Титул розташований у верхній частині гравюри. Акварельне колірування.
Легенда поміщена в інший картуш – “Signorum vel Characterum declaratio”, “Vrbs Antiqum Christianum, Oppidum Turcæ, Pagus, Ruinæ, Fous, Flumon, Signum quo Flumen decurerit, Pagi Tartarum Homaijbiorum, Mous Molendinum, B Transitus”. Між рамками карти позначені сторони світу: Septentrio, Meridies, Oriens, Occidens.
На цій карті показано місце Лоївської (1649) (битва між військами гетьмана Богдана Хмельницького під керівництвом Михайла Станіслава Кричевського і литовськими військами під керівництвом Януша Радзивілла) та Берестецької (1651) битв.
Біля міст Лоєва (Lojowogrod) та Любеча (Lubiecz) напис: «А’ Dne. 1649 die 31 July ad Lojowogrod D.V. fub hoc Sig. Princeps Januffius Radziwil Lithuaniæ Generalis, Triginta sex Millia Cofacorum Rebellium profugavit: Du- cemque eorum Michaelem Krayczewski ccepit (У цьому місці 31 липня 1649 року Божого біля міста Лоєва литовський гетьман князь Януш Радзивілл переміг 36 000 бунтівних козаків, а їхній [полковник] Михайло Кричевський загинув (лат.). Між Сокалем (Sokol) та Берестечком (Bereftetzkov), на річці Південний Буг, nt; напис: «Circa Bereftezium ubi hœc nota + reperitus Johannes CafimirusRex Pol. Cecidit et infugam vertit 30 000 Tartaros et Rebelles Cosacos A0. 1651 die 30 Juny (Біля Берестечка, де знаходиться позначка “+“ польський король Ян Казимир побив і змусив до втечі 30 000 татарів та бунтівних козаків року 1651, дня 30 червня).
Карта є переопрацюванням Йоганном Янсоніусом Генеральної карти України Г. Боплана, вигравіюваної і виданої В. Гондіусом у Гданську 1648 p., зокрема її четвертого варіанта, надрукованого бл. 1651 р. і доповненого двома примітками на полі карти про Лоївську (1649) та Берестецьку (1651) битви. Загалом автор повторив за Бопланом зображення території трьох українських воєводств, проте карта має деякі відмінності: землі Брацлавського воєводства продовжені на північний захід, займаючи південну частину Поділля; Покуття зміщене на схід і простягається на невеликому відтинку вздовж правого берега Дністра. Слід відзначити, що рівень виконання гравюри значно нижчий, ніж робота В. Гондіуса. 1680 р. спадкоємець Яна Янсона — Ян Янсон ван Васберґен (Joannes Janssonius van Waesbergen) спільно з книгарем Мозесом Пітом (Mosses Pitt) перевидали карту, здійснивши на формі кілька змін: додали картографічну сітку, змінили картографічне зображення Полісся тощо. У цьому варіанті карта друкувалась у «The English Atlas», що видавався в Амстердамі впродовж 1680-1683 pp. [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.].
Третій варіант карти Я. Янсона був виданий у 1686 р. Герардом Вальком та його учнем Петером Шенком I, які, придбавши плиту карти, додали на ній тільки свою видавничу примітку. Карта зустрічається у голландських збірних атласах. Карта перевидавалася до початку 1700-их рр.
1670 р., 1680 р. Йоганн Янсоніус. Карта “TRACTUS BORYSTHENIS vulgo DNIEPR et NIEPR dicti, à KIOVIA ad Urbum OCZAKOW, Moses Pitt”.
Карта Дніпра Йоганна Янсоніуса є детальним переопрацюванням 3-аркушевої карти Дніпра Г. Боплана, що вперше була надрукована Яном Блау у «Atlas Маіог» (Амстердам, 1662 р.). Карта Я. Янсона складається з трьох частин, кожна з яких відповідає одному аркушеві карти Г. Боплана. Вперше карта, без видавничої примітки, надрукована у атласі одного із спадкоємців автора — Яна Янсона ван Весберґена «The English Atlas» (Амстердам, 1680-1683), виданому спільно з лондонським книгарем Мозесом Пітом. З видавничою приміткою спадкоємців Я. Янсона (Apud Hereies Joannis Janssoni) карта без змін у картографічному зображенні була опублікована бл. 1670 р. Згодом плиту цієї карти, як і інші плити Яна Янсона, придбали амстердамські видавці Герард Вальк і його учень Петер Шенк старший. Бл. 1690 р. вони опублікували карту, єдиною зміною на якій був затертий номер сторінки у правому верхньому куті і замінена видавнича примітка спадкоємців Янсона. Карта входила до багатьох збірних атласів кінця XVII – початку XVIII ст., зокрема й до атласу Й. Гоманна (1712 р.).
1657 р. П. Корнетті. На карті італійського картографа П. Корнетті напис – Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна Земля (Країна) Козаків). Майже уся територія на схід від теперішньої Волині теж має назву Volinia (Волинь). Частина цієї території, Подніпров`я, Запоріжжя, Лівобережжя Дніпра, зветься Низовою Волинню (Bassa Volinia). Землі північного Подністров`я та Південного Бугу названі Podolia (Поділлям). Разом з Волинню Поділля є Україною.
П’єр Дюваль (Pierre Duval; 1619-1683), французький географ та картограф, племінник та учень Ніколи Сансона, працював також у картографічній майстерні Сансонів. Про П’єра Дюваля відомо, що народився він у 1619 р. в м. Аббевіль (Abbeville), що розташоване на півночі Франції. 1650 р. отримав титул Королівського Географа. Перші карти почали з’являтися з 1646 р., публікувались як окремо, так і входили до збірників карт. Спочатку це були переважно копії мап голландських видавців. До 1654 р. карти П. Дюваля публікував П. Мар’єт-старший, згодом — Ю. Жайо (до 1670 р.).
1658 р. Карта «Моscovie ou Rvssie». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На південь від Києва на мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).
У відповідному розділі «Московія» П'єр Дюваль пише, що «Московія» складається з Великої та Білої Росії. На прикладеній географічній карті написано «Московія або Росія». Але гербів у книзі наведено два: один «Русь» (вежа), а другий «Московія» (вершник, що вражає дракона).
1658 р. Карта «Мала Тартарія та Крим». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).
1658 р. Карта «Трансільванія, Волощина та Молдова". Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).
1658 р. Карта «Pologne Royaume». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).
1660 р. Карта “Les Royaumes du Nort ou Sont principalement les Estats de la Couronne de Pologne…”. Формат – 54,5 × 39,5 cм. Неодноразово мапа перевидавалася, зокрема в 1662, 1666, 1677 рр. і т. д. Між р. Пд. Буг та р. Дніпро на мапі напис «UKRAINE».
1666 р. Карта «NOUVELLE ET EXACTE DESCRIPTION DU ROYAUME DE POLOGNE & DES ESTATS QUI EN DEPENDENT» (Нова й докладна карта Польщі й залежних держав). Видавець – Жерар Жолєн І (Gérard Jollain І), масштаб бл. 1:2 800 000, мова – французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Територія вздовж правого і лівого берегів Дніпра названа Україною (Vkraine), в районі Дніпровських порогів подано підпис Cosaqves (Козаки). Пунктирними лініями позначені державні кордони Польщі з Трансільванією (Transilvanie), Угорщиною (Hongrie), Молдавією (Moldavie), Московією (Blanche Russie ov Moscovie), Пруссією (Royale Presse) та межі воєводств і земель. Південна Україна – Очаківська Тартарія (Oczackou Tartares), Буджак (Budziak) та Перекопська Тартарія (Precopense ov Petite Tartane).
1667 р. П’єр Дюваль. Нікола Сансон. Карта «LES ROYAVMES DV NORT OU SONT PRINCIPALEMENT LES ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE. A MONSEIGNEUR MONSEIGNEUR MESSIRE IEAN-IACQVES DE MESMES, COMTE D’AUAUX, ETC. PARSON TRES HUMBLE ET TRES-OBEISSANT SERUITEUR P. DV VAL GEOGRAPHE DU ROY» (Північні королівства або зображення земель Польської Корони. Його величності панові Жан-Жаку де Месму, графу д’Аво від його слухняного і покірного слуги, королівського географа П. Дюваля). Видавець – П’єр Дюваль, масштаб бл. 1:3 700 000, мова – французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Землі в межиріччі Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра (Nieper R.) позначені як Україна (Ukraine); північніше напису Україна – напис Cofaques (Козаки).
Українські історико-географічні землі (у складі Польського королівства) представлені Поліссям (Polesie), Волинню (Volhinie), Покуттям (Pekutie), Поділлям (Podolie), Чорною Руссю (Russie Noire). Теперішня Росія позначена як Московія. (Moscovié).
1677 р. Атлас «Diverses cartes et tables, pour la géographie ancienne, pour la chronologie ...» (170 стор.). У хронологічній таблиці поміщено текст – «Юрій Хмельницький - принц України…».
Юрій Хмельницький – молодший син видатного українського гетьмана Богдана Хмельницького. Здобув блискучу домашню освіту та навчався в Києво-Могилянській колегії. Після смерті свого батька був проголошений гетьманом України в 1657 році. Юрій уклав 27 жовтня 1660 року з Річчю Посполитою так званий Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України, яка зобов'язувалася воювати спільно з військом Речі Посполитої проти Московського царства. Доктор історичних наук Тарас Чухліб вважає, що єрусалимський і константинопольський патріархи висвятили Ю. Хмельницького на князя Сарматського. Тим паче, що усі свої універсали до українського населення він підписував титулом, який розпочинав з означення «Милостю Божою», що прямо свідчило про легітимацію його світської влади тогочасними церковними ієрархами. Князь України-Русі під протекторатом Османської імперії (1677—1681). 1677 року був звільнений султаном з в'язниці та прибув в Україну весною 1677 року разом з османською армією під командуванням Ібрагіма-Шайтана для агітації серед козаків, людності. Його універсали не виконувались, османський напад на Чигирин був невдалим. Лише у 1678 році турецько-козацьким військам під командуванням великого візира вдалось взяти місто, після чого вони зруйнували його. Відходячи, візир наказав «пацифікувати» Україну; Юрій Хмельницький вирушив вздовж Дніпра на північ, зруйнував Канів, Черкаси, Корсунь, Стеблів та інші міста.
1679 р. П. Дюваль видав карту “POLONIÆ Regnum”. На мапі напис «UKRAINE» (охоплює Лівобережжя та Правобережжя).
1703 р. Пласід де Сент-Елен та П’єр Дюваль. Карта «Composite: Le course du Danube» (Карта річища Дунаю). На мапі напис ”UKRAINE ou Pays des Cosaqyes” (Україна Країна (земля) Козаків). На карті позначено Коцюбіїв (Koczuby) - теперішня Одеса.
Йоганн Гофман (Johann Hoffmann; 1629–1698),
друкар і картограф з Нюрнберга. Гравер Вільгельм
Пфан (Wilhelm Pfann; 16..-170.).
1660-і рр. Карта «Typus generalis Ukrainae sive palatinatuum Podoliae, Kioviensis & Braczlaviensis terras nova delineation» (Генеральна карта України). Карта є переопрацюванням карти України Г. Боплана, вигравіюваної і виданої В. Гондіусом у Гданську 1648 p. та карти 1657 р. Йоганна Янсоніуса (Яна Янсона) “Typus Generalis VKRAINÆ sive PALATINATUM PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras nova delineatione exhibens” (Генеральна карта України). Вперше карта, без картографічної сітки, з’явилася у «Atlas Маіог», виданому Я. Янсоном у 1658 p. (Амстердам), і входила у його атласи до 1664 р.
Карел (Карло) Аллард (Carel Allard; 1648—1709) — нідерландський картограф, син Уго Алларда. Проживав і видавався головним чином в Амстердамі. Карти здебільшого на основі даних Блау, Боплана і Ф. де Вітта. Карта 1670 р. одна із перших де Україна ототожнюється з Червоною Руссю.
1670 р. доопрацював і переробив карту батька «Nova totius Regni Poloniae, Magnique Ducatus Lithuaniae, cum suis Palatinatibus ac Confiniis» та видав її під назвою "Regni Poloniæ, Magni Ducatus Lithuaniae...," (Польща Велике князівство Литовське...). Видавництво Амстердам. Формат карти 50 × 58.50 см.
Назва «Ukrainа» (Україна) накладається на назву «Russiа Rubra» (Червона Русь), охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. Західна Україна теж позначена як “Russiа Rubra”.
Українські історико-географічні землі представлені Покуттям, Волинню, Поділлям. Південь України - Дике Поле. На Дніпрі позначено 13 порогів. Це одна із перших карт де Україна ототожнюється з Червоною Руссю.
Ця карта неодноразово перевидавалася, з доповненнями та змінами, зокрема в 1696, 1697, 1703, 1705 рр. та ін.
1695 р. Карта «Accuratissima Europae Tabula Multis Locis». Видавництво Амстердам. Назва «Ukrainа» (Україна) охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. На карті позначено українські історичні землі: RUSSIA RUBRA (Червона Русь (Західна Україна), від м. Люблін до Покуття), PODOLIA (Поділля), Volhynie (Волинь), Polesia (Полісся), Pokutia (Покуття). Південна Україна – Дике Поле (Dzike Polie).
1695 р. Карта «Asia». Видавництво Амстердам. Назва «Ukrainа» (Україна) охоплює Правобережжя та Лівобережжя. На карті позначено українські історичні землі PODOLIA (Поділля) та Volhynie (Волинь).
1705 р. Карта «Europa». Видавництво Амстердам. На карті позначено українські історичні землі: RUSSIA RUBRA (Червона Русь (Західна Україна), PODOLIA (Поділля), Volhynie (Волинь), Polesia (Полісся) та ін.
Фредерік де Віт (Frederick de Wit; 1629/1630–1706), нідерландський картограф, гравер і видавець. Відомі син і онук Фредеріка де Віта, що носили те ж ім'я.
1670 р. Карта «Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae Podoliae Vcraniae Prussiae Livoniae, et Curlandiae» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії). Основою для створення карти стала карта Н. Сансона «Estats de la Couronne», опублікована в Парижі 1655 p. Масштаб бл. 1: 2 800 000; мова – латинська та німецька На цій карті територія по обидва боки Дніпра має напис Vkrania (Україна). Назва Vkrania накладається на назву Volhynia. Написи назв Україна, Волинь, Поділля в заголовку карти не збігаються з написами на карті. Територія України позначена на мапі шрифтом великого розміру, що свідчить про увагу автора до цих територій. Західна Україна на карті – Червона Русь (RUBRA RUSSIA) в межах якої виділено Покуття (POKUTIA). У межиріччі Дніпра та Інгульця (Ingulet Maly flu.) подані написи про Дике поле (Dezike Polie) та землі Козаків Запорозьких (Cofac Zaporovié). Карту неодноразово перевидавали 1675, 1680, 1685, 1689, 1690, 1700, 1710 рр. і т. д.
На картах 1690 та 1700 рр. видання з’являється поділ України між Польщею та Московією по Дніпру, можливо, це трапляється вперше. На карті 1690 р. вперше в картографії у підписі Польщі було вжито термін “республіка”.
З’явиться поділ наступного разу на карті Жана-Батиста Нулена (1704) “L'Europe Dressee Sur les Nouvelles observations faites en toutes les parties de la Terre Rectifiee…” (Європа…), а також на карті «Estats de la couronne de Pologne…» (Коронні польські землі…, 1731 р.) Нікола де Фера, але вже на карті 1737 р. у нього ж зникне.
1680 р., в Амстердамі, Фредерік де Віт видав 5 версій цієї карти (в різних кольорах). Формат – 19,37 × 22,44 дюйма / 56 × 48 cм.
1680 р. Фредерік де Віт та Ніколаас Вітсен (Nicolaes Witsen; 1641-1717). Карта «Imperii Russici sive Moscoviae Status Generalis, in ejus Regna, Ducatus, Provincias, Populos que Subjacentes Divisus / et ex Tabula Spectatmi Domini N. Witsen, Urbis Amstelodamensis Consulis etc. ; pro Maiori Parte Excerptus per F. de Witt. – Amst.» (Російська імперія або Московія…). Лівобережна Україна (в складі МосковіЇ) – UCRANIA, Правобережна Україна (в складі Польщі) теж – UCRANIA; Задоння – OCRAINA (Окраїна).
Гійом Сансон та Юбер Жайо.
Гійом Сансон (Guillaume Sanson; 1633—1703), французький картограф, син картографа Нікола Сансона.
Юбер Жайо (Алексіс Юбер Жайо; Hubert Jaillot; 1632-1712), французький гравер, скульптор, видавець і картограф, упорядник кількох атласів, у тому числі за матеріалами Нікола Сансона та його синів.
1671 р. Юбер Жайо отримав виключне право на публікацію всіх карт Сансонів.
1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. Повна оригінальна назва карти – «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків). Масштаб карти 1:1 900 000. Мова французька.
Унікальна КАРТА. Це перша друкована карта із назвою «Україна або в Країна Козаків» у заголовку.
Центральне Право- і Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Ukraine ou Pays des Cosaques), в межиріччі Інгульця (Itigulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Defertes et Inhabitées).
В околицях Кодака (Kudak), напис про розташування порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені пороги з написом про місця перебування козацького війська і зберігання скарбниці (Ifles ou est la Cache ou le Trésor de l'Armée des Cosacques). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack, Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski flack), який пролягає через Кам’янеччину та Брацлавщину. На Лівобережжі, від Дніпровських порогів на північ до Вязьми (Wiasma), пролягає Муравський шлях (Morawsky fzlak Chemin que suiuent les Tartares pour en trer en Moscovie) [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. 224 с.].
Українські етнічні землі представлені Поліссям (Polesie); Волинню (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким (Palatinat de Lufuc) і Київським (Palatinat de Kiow) воєводствами та Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolié), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de Каmеnіес), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belz) та Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства та Покуття (Pokutie). На сході українські історико-географічні землі представлені Чернігівським (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Sewierjki). У Причорномор’ї показані Тартарія Буджацька (Tartares de Budziak) та Очаківська (Tartares d'Oczakow) у складі Османської імперії [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. 224 с.].
Покуття як південна частина Червоної Русі розташоване на доволі великій території, охоплює фактично все Прикарпаття. Серед покутських міст зафіксовані наступні: Снятин, Заболотів, Коломия, Тисмениця, Тлумач. А також у кордонах Покуття зображення такі прикарпатські міста і містечка: Галич, Єзупіль, Микуличин, Добротів, Богородчани, Войнилів, Рогатин. Усі міста позначені фортечними мурами.
Ця карта була виготовлена на замовлення монсеньйора Луї де Фрасуа (1661-1711), дофіна і наслідного принца Франції, сина короля Людовика XIV з династії Бурбонів. Карта виготовлена на основі більш ранніх карт Нікола Сансона. Неодноразово перевидавалася (до 1806 р.).
1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо.
Карта «1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. «LE ROYAUME DE HONGRIE, ET LES ESTATS QUI ONT ESTÉ SUJETS ET DEPENDANS DE SA COURONNE, sçavoir LA TRANSILVANIE, MOLDAVIE, VALAQUIE, CROACIE, BOSNIE, DALMACIE, SERVIE, BULGARIE, OU SONT PRESENTEMENT LES BEGLERBEGLICZ, ou GOUVERNEMENTS DE BUDE, DE TEMESWAR, DE BOSNIE, ET PARTIE DE CELUY DE ROMELIE; LES PRINCIPAUTÉS DE TRANSILVANIE, MOLDAVIE, VALAQUIE, ET LA REPUBLIQUE DE RAGUSE, QUI FONT AUJOURD'HUY LA PARTIE SEPTENTRIONALE DE LA TURQUIE EN EUROPE; ET OU SONT ENCOR AUX CHRESTIENS PARTIES DE LA HONGRIE, ET DE LA CROACIE A L'EMPEREUR, ET PARTIE DE LA DALMACIE A LA REPUBLIQUE DE VENISE. - Dressé sur les Memoires les plus nouueaux. Par le Sr SANSON, Geogr. Ord.re du Roy»» ([Карта] королівства Угорщина і країн, які входили до нього, а тепер складають північну частину Туреччини у Європі. Виконана королівським географом паном Сансоном за найновішими даними). Мова карти –французька та латинська.
Центральне Правобережжя та Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Vkraine ou Pays des Cosaques); в межиріччі Інгульця (Ingulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzïke Polie ou Campagnes Desertes et Inhabitées).
Українські історико-географічні землі представлені Волинню (Volhynie), Поділлям (Podolié), Чорною Руссю (Russie Noire) у складі Королівства Польського і названі його прикордонними землями (Frontières des Estats de Pologne). У Причорномор'ї — Бессарабією (Bessarabie), Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak), Тартарією Очаківською (Tartares d'Oczakow) та Малою Тартарією (Petite Tartarie) y складі Османської імперії; Закарпаттям – у складі королівства Угорщина (ці землі названі християнською Угорщиною (Hongrie Chrestienne).
1674 р. Гійом Сансон. Використовуючи попередній досвід картографування українських земель та спираючись на нові дані, Г. Сансон створив нову політичну карту України та сусідніх держав. Назва мапи – “La Russie Noire ou Polonoise qui Comprend les Provinces de la Russie Noire de Volhynie et de Polodie divisees en leurs Palatinats Vulgairement Connues sous le Nom D'Vkraine ou Pays des Cosaques” (Чорна Русь, або Польща, яка охоплює провінції Чорної Русі, Волині, Поділля… відомих під назвою Україна або Країна Козаків). Перше видання карти 1674 р. (Париж). Формат – 42 × 56 cм. Карта менш детальна ніж мапа Боплана, зате в ній уточнено й територіальні пропорції, й назви багатьох населених пунктів. На карті добре показано ліси і шляхи. Карта неодноразово перевидавалася.
На мапі позначена Russie Noire (Західна Україна з Холмщиною). Ця помилка буде виправлена Андрієном Сансоном (помер в 1718 р.) лише в 1706 р. (вже після смерті Г. Сансона) заміною Russie Noire на Russie Rouge (Червону Русь).
Назва карти 1706 р. «LA RUSSIE ROUGE ou POLONOISE qui Comprend les PROVINCES DE LA RUSSIE ROUGE de VOLHYNIE et de PODOLIE divisées en leurs Palatinats Vulgairement Connües sous le Nom D’VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES». Мапа видана в Парижі, масштаб – 1 : 2 000 000. На карті Україна – це Країна Козаків “Ukraine ou Pays des Cosaques” (Україна, або Земля (Країна), яка об’єднує Волинь та Східне Поділля. На карті позначені Дике Поле та Чорний шлях. Чорний шлях сходився (розходився) з 3 гілок в одну основну дорогу. Центральне розгалуження дороги виходило від Таванської переправи. Східна гілка Чорного шляху проходила від переправи Nosokowka. Біля міста Teninka, зліва від гирла Інгульця, західна гілка шляху виходила від переправи Burhunka. Вище за течією Дніпра позначена переправа Cuzcosow, а нижче міста Кодак переправа Budilow.
Написи на мапі: Volhynie (Волинь) – землі від Західного Бугу до Подоння і дельти Дніпра; Podolie (Поділля) — землі північного Придністров`я та Побужжя.
Близько 1680-1683 рр. Карта “ESTATS de la Couronne de POLOGNE”. На півночі Правобережжя напис Ukraine (Україна).
1703 р. Карта «Estats de la Couronne de Pologne ou sont les Royame de Pologne, Duches et Provinces de Prusse, Cuiavie, Mazovie. Russie noire &c DUCHES de Lithuanie, Volhynie Podolie &c de l'Ukraine».
1674 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. «La Russie Blanche ou Moscovie divisée suivant l’Estendue des Royaumes, Duchés, Principautés, Provinces et peuples qui sont presentement soubs la domination du Czar de la Russie cogneu soubs le nom de Grand Duc de Moscovie / Dressé sur plusieurs memoires et relations les plus recentes par le S-r Sanson Geogrape ordre du Roy : Presentée à Monseigneur le Dauphin par son tres humble, tres obeissant et tres fidele serviteur H. Jaillot – A Paris : chez H. Jaillot, 1674» (Біла Русь, або Московія, поділена на найважливіші царства, князівства, краї, провінції і народи, що перебувають під владою руського царя, що відомий як Великий князь московський Панове Сансони Королівські ординарні географи). Карта ця перероблена з мапи Нікола Сансона (1648).
Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна Країна Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Рязанщиною і Малою Тартарією – Окраїна (Okraina).
1674 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. Карта «L’Europe divisée suivant l’estendue de ses principaux estats subdivisés en leurs principales provinces» (Європа). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine Pays des Cosaques (Україна земля Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Рязанщиною і Малою Тартарією – Окраїна (Okraina).
1704 р. Нікола Сансон, Гійом Сансон. Карта «Tartarie Europeenne ou Petite Tartarie où sont les Tartares du Crim, ou de Perecop; de Nogais, d' Oczacow, et de Budziak» (Татарія Європейська або Мала Татарія або Татари, Крим, або Перекоп). Перше видання карти 1665 р. На карті позначені: "Ukraine Pays des Cosaques" (Україна Земля (Країна) Козаків), Литва і Московське Царство. Назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово “Cosaques” (козаки), або “Cosaques Zaporoski” (запорозькі козаки).
1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «L'Europe…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1674 р. (автор Гійом Сансон). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine Pays des Cosaques (Україна земля Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна). На карті 1681 р. видання назва Україна відсутня.
1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «L'Asie…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна).
1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «La Russie Blanche ou Moscovie…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1674 р. (автор Гійом Сансон). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine Pays des Cosaques (Україна земля Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна).
1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «Teatre de la Guerre des Couronnes du Nord». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Поділля та Волинь позначені як Ukraine та Pays des Cosaques (Країна Козаків), Західна Україна – Червона Русь.
1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «La Mer Mediterranean» (Середземне море). Опублікована в «Atlas Nouveau...». Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна).
1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «Le Cours de Danube». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1693 р. (автор Юбер Жайо).
Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вrасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).
Традиції та стиль французької картографічної школи Сансонів разом із матеріалами перейшли до родини Жайо, а від них
– до Жіля Робера де Вогонді та його сина.
Юбер Жайо (Алексіс Юбер Жайо; Hubert Jaillot; 1632-1712), французький гравер, скульптор, видавець і картограф, упорядник кількох атласів, у тому числі за матеріалами Нікола Сансона та його синів. З 1657 р. жив і працював у Парижі, кінець XVII ст. – початок XVII ст. – на службі у короля Людовика XIV. 1670 р. отримав титул Королівського скульптора (Sculpteur du Roi). Після смерті свого тестя; видавця Нікола Берея І (Nicolas Berey І) у 1655 р. і шваґра видавця та гравера Нікола Берея II (Nicolas Веrey II) купив від овдовілої своєї сестри карти колекції Berey.
1672 р. Юбер Жайо в Амстердамі видав мапу по Турецькій імперії “Estats de L'Empire des Turqs en Europe, ou sont les Beglerbeglicz our Gouvernements...”, де теж показано українські землі як VKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Мапа неодноразово перевидавалася (1695, 1700 р. і т. д.). Видавали мапу також під назвою “Tabyla Nova Imperii Turkarum...” (дещо видозмінена).
1684 р. Карта “La Russie Blanche ou Moscovie divisee suivant l’Estendue des Royaumes, Duches, Principautes, Provinces et Peuples: qui sont presentement sous la Domination du Czar de la Russie, cognu sous le Nom de Grand Duc de Moscovie” (Біла Русь, або Московія…). Карта ця перероблена з мапи Нікола Сансона (1648). Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podolie), Чорною (Russie Noire), Волинню (Volhynie), Бессарабією (Bessarabie) з Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak). Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie на карті розміщені паралельно і займають одну територію. На півночі Лівобережжя подано межі Чернігівського (Duc de Czernihow) та Новгород-Сіверського (Duché de Novogorod Sewieski) князівств.
На схід від VKRAINE, між Воронезьким (Worotin) і Рязанським (Rezan) князівствами, вказана Okraina (Окраіна), що відповідає землям донських козаків. Карта охоплює Східну Європу, Європейську частину Московщини та частину Центральної Азії. Карта неодноразово перевидавалася. Входила до багатьох сансонівських атласів, опрацьованих Ю. Жайо, що видавалися в Парижі у кінці XVII ст. В атласах початку XVIII ст. (1702, 1710) карта друкувалася без змін у зображенні географічного простору.
1693 р. Карта “LE COURS DU DANVBE DEPUIS SA SOURCE IUSQU’A SES EMBOUCHURES DRESSÉ SUR LES MEMOIRES LES PLUS NOUVEAUX DU P. CORONELI ET AUTRES PAR LE S'. SANSON. PRÉSENTÉ A MONSEIGNEUR LE DAUPHIN. A PARIS CHEZ H. IAILLOT.” (Русло Дунаю від витоків до гирла, подане паном Сансоном за новими даними П. Коронелі та інших. Представлене монсеньйорові дофіну Юбером Жейо в Парижі). Видавництво Париж. Масштаб бл. 1: 1 000 000; мова – французька. Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вrасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).
Прямокутний картуш прикрашений алегоричними постатями, військовою амуніцією та портретами угорського короля Йосифа (Ioseph Roy de Hongrie), імператора Священної Римської Імперії Леопольда Ігнатія І (Leopold Ignace І, EMP. Des Romains), папи Інокентія XII (Innocentius XII), польського короля Яна III (Jеаn III Roy de Pologne), баварського князя Максиміліана Еммануеля.
Під нижньою рамкою, в окремих однолінійних рамках, — плани п’яти міст-фортець з короткими нотатками про їхню історію: Вараждін (Varadin), Надьканіжа (Canise), Тімішоара (Temeswar), Сегед (Sigeth ou Zigeth), Белград (Belgrade) та карта околиць Константинополя та протоки Босфор.
Вперше карта була видана в 1688 р., у Венеції, Вінченцо Марія Коронеллі під назвою «Le Cours du Danube, Depuis sa source, Iusqu’a ses Embouchures ou sont partie de l’Empire d’Allemagne; et des Estats qui ont esté ou sont encore de l’Empire des Turcs en Europe; Avec Partie des Estats de la Ser.me Republique de Venise».
1694 р. Карта “ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE, PRÉSENTÉ A MONSEIGNEUR LE DUC DE BOURGOGNE. PAR SON TRES HUMBLE ET TRES OBEI/SANT SERVITEUR H. IAILLOT 1696”. Видавництво Амстердам. Масштаб бл. 1:2 300 000 Мова: французька та латинська.
Українські землі представлені Поліссям (Polesie) на півдні Великого Литовського князівства (Grand Duché de Lithuanie), Волинню (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким воєводством (Palatinat de Lufuc) і Київським воєводством (Palatinat de Kiow) та Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolie), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de Kamieniec), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belcz) та Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства. Ha півдні Чорної Русі лежить Покуття (Pokutie). Східні українські землі представлені Чернігівським (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Siwierski) князівствами. У Причорномор’ї — Буджацька орда (Tartares de Budziak) та Очаківська орда (Tartares d Oczakow). Центральна Наддніпрянщина (Право- і Лівобережна) названа Україною, або країною козаків (Ukraine ou Pays des Cosaques), y межиріччі Інгульця (Ingulet Maly Flu.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Defertes et Inhabitées).
На Дніпрі, в околицях Кодака — напис про розташування порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені острови з написом про перебування і зберігання на них скарбниці козацького війська (IJles ou eft la Cache ou la Trésor de l'Armée des Cosaques). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski fiack), який пролягає через Брацлавщину та Кам’янеччину [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.].
Перевидана 1696, 1708 р., 1730 р. та ін. (з незначними змінами).
1696 р. Карта “Nova Imperii Turkarum ...” (Турецька імперія). Видавництво Париж, формат – 44 × 60 cм. Українські землі показано як VKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків).
Карти, надруковані в майстерні А. Ю. Жейо, вигідно вирізнялися багатими та ошатними картушами роботи Шарля Сімоно (Charles Simonneau), П'єра Брісара (Pierre Brisart), Франсуа Шово (François Chauveau) та точною різьбою Франсуа Кумартена (François Coumartin) та Луї Кордьє (Louis Cordier).
Жан Шарден (Jean Chardin; 1643-1713), французький торговець, мандрівник, історик та географ Здійснив дві подорожі до Персії. Залишив «Щоденник подорожі кавалера Шардена в Персію та Східну Індію через Чорне море та Колхіду, що включає подорож з Парижу до Ісфагану» (вперше виданий 1686 р.; кілька разів перевидавався з доповненнями). Це одна з найкращих робіт західної науки про Персію та Близький Схід.
1672 р. Карта Чорного моря. Дана карта належить до другої подорожі, коли Шарден перетнув Чорне море з Константинополя через Кафу і прибув до Менгрелії. З Кафи він зробив окрему поїздку до Азова.
Правобережна Наддніпрянщина – Козаки, Україна (Ucraniаe) та Поділля.
Ігор Полуектов (ФБ, 3 березня 2021 р.). Епізод про Україну з книги 1686 року Жана Шардена:
«Візир дасть послу Польщі, при його від'їзді, 1700 екю для виплати боргів та для повернення, а крім того сім возів. Le Pacha de Silistrie отримав наказ змусити його пройти через землі Тартарії й попросити татар затримати його, поки вони не дізнаються, що турецький посланець, який перебував у Польщі, перетнув кордони й в'їхав до Туреччини. Діван зробив усе можливе, щоб владнати справи з цим послом та уникнути війни з його володарем. Порта мала плани на Персію та Червоне море, і лише силою її повернули до Польщі. Темою розходження стала протекція, яку Великий Султан давав Козакам. Польща вимагала, щоб Його Високість публічно відкликав це заступництво, так само як, Він надав його публічно. Це було необхідно, щоб Козаки злякались та без бою підкорилися Його Польській Величності, і щоб Він легше повернувся у володіння України [l’Ukraine], яку вважав особистим надбанням, і спадщиною його предків.
За правління короля Казимира, месьє Ratzieuski приїхав просити про ратифікацію Трактату Хотинського, який укладався між Польщею та Туреччиною, та інші речі. Порта відповіла, що ратифікує це без застережень, якщо це не торкнеться Козаків. Месьє Ratzieuski помер в Адріанополі під час цих переговорів. Його секретар, яким був цей месьє Witzosky, був призначений послом королем-наступником Казимира, і йому було наказано представити, що Україну король вважає своєю особистою власністю, там правив, Й.В. має подвійний інтерес у прагненні повернутись туди. Порта відповідала, що вона не буде заважати Його Польській Величності ввійти туди, і що він може мати власні плани проти Козаків, але Великий Султан тримається свого слова і не може відкликати протекцію, яку Він публічно надав їм.
Месьє Witzosk був різким чоловіком, не хотів прийняти ні цього варіанту домовленості, ні всіх інших, що були йому запропоновані. Він голосно сказав в присутності всього Дівану, що: “коли його король, сенатори і республіка повинні прийняти просту ратифікацію, він заважав би їм це зробити, силою, якою він володів як польський шляхтич”. Візир побачив цю гординю та отримав звістку, що король Польщі просунувся з армією до Львова, а тому Він почав готуватись до війни.
Коли король та сенат побачили, що Великий Султан знову зацікавився ними, і що навесні вони, безперечно, матимуть його у володіннях Польщі, всі вони були здивовані й розгублені. Сам посол не знаходив собі місця. Ошуканий чутками про арабське повстання, розорення Мекки, а також запевненнями, які, як кажуть, месьє de Nointel дав йому, що Його Архихристиянська Величність відправляє п'ятдесят Vailseaux на l'Archipel, керуючись цим, він завжди писав Республіці, щоб були твердими і не поступалися ні в якому разі, бо Великий Султан скоро матиме собі багато великих воєн з різних сторін. Для Польщі було б краще тоді, щоб не відвернути Його Високість від задумів щодо Азії...”.
Як ми знаємо, далі була велика і тривала війна Польщі і Туреччини 1672-1676-х років.
Але про це французький оповідач вже не пише, а продовжує свої нотатки цікавими спостереженнями з Криму та інших країн. Описує історію давньої Кафи (яку ми знаємо як Феодосію; де прожив майже 40 днів), а також Азова і т.д.
Описуючи Чорне море і Босфор, Жан називає народи, які тут між собою борються за місце під сонцем: Turcs, Cosaques, Polonois, Moscovites.
Його наступні нотатки з Кавказу можуть бути цікаві всім, хто цікавиться тим регіоном.
Вже перебуваючи в Персії, при дворі шаха, Шарден зафіксував і цікаві спостереження про послів з Московії. Як заведено, в європейській науці, він їх називає московитами (Moscovites).
Так, зображуючи послів на званому обіді у шаха, він повідомляє одну цікаву особливість тодішніх московитів: незвичка до вживання вина. Коли на високому обіді, всі інші присутні пили вино, послу московитів подавали горілку. Автор з’ясував причину. Йому розповіли про випадок, що стався в 1664 році з московитськими послами в Персії. Покликані до двору, вони за обідом до того напилися п'яні, що їх почало нудити, і один з них, не знайшовши кращого місця, підставив для цієї мети свій капелюх. Присутні, боячись гніву правителя, почали робити знаки послу скоріше вийти; але той, переляканий, поспішно натягнув на голову капелюха і облив вмістом голову і плаття. Це змусило шаха розсміятися і він назвав московитів «франкськими узбеками». Шарден пояснює це так: «Він хотів сказати, що як поміж мусульманами немає більш брудного, здичавілого і неосвіченого народу за узбеків, так і між європейцями за дурним тоном немає народу гіршого за московитів».
Француз, як і перси, невисокої думки про московитів, часто висловлює презирство до них і пише, як про народ низьких моральних якостей, неосвічений, грубий, хитрий, з нахилами до хуліганства та алкоголізму тощо».
Роберт Морден (Robert Morden; біля 1650−1703) − англійський картограф, гравер, продавець книг та видавець.
1672 р. Карта «A New Mapp of the Estates of the Crown of Poland…». Видавництво Лондон (London). Формат карти 43.4 x 56 cм. Територія Київського воєводства названа Україною (Ukrainе). Західноукраїнські землі – Русь (Russia).
Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695), італійський картограф та географ.
1678 р. Карта “Stati Della Corona Di Polonia Divisa nella sue Principali Provincie e Palatinati ...”. Видавець карти Джованні Джакомо де Россі, гравер Вінцензо Маріотті (Vincenzo Mariotti). Мапа видана у Римі. Формат 16,9 × 22,4 дюйма. На карті напис – Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків).
1684 р. Джакомо Кантеллі да Віньола видав ще одну карту із зображенням України – “TARTARIA D EVROPA | ouero PICCOLA TARTARIA | divisa da Giacomo Cantelli da Vignola | ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop Soggetti al proprio Kam. | ne Tartari di Budziack, d'Oczackow, e di Dobruss Soggetti al Turco. | ne Tartari Circassi, e de Mordua Soggetti al Gran Duca di Moscouia | e nesse Due Vckraine | una abitata da Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita, | L`altra de Cossachi de Zaporowa, ora liberi, e gia dependenti dalla Polonia. || Data in Luce da Gio. Giac. de Rossi | dalle Sue Stampe in Roma alla Pace, 1684. | Con Priu. del S. Pont” (Європейська Тартарія або Мала Тартарія…). Видавець карти Джованні Джакомо де Россі. Мапа видана у Римі. Формат – 16,5 × 22 дюйми, масштаб – 1:4 500 000. Середня Наддніпрянщина показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Земля (Країна) Козаків Запорозьких). На схід від неї вказана “Україна або Земля Козаків Донських, залежних від Московії” (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita). Карта – гравюра на міді, вигравіювана Франциском Доріа, перевидана Джованні Джакомо де Россі 1692 р. (атлас “Mercury Geografico”).
Джакомо Кантеллі да Віньола в 1685 р. отримав посаду придворного географа Франческо II д'Есте, герцога Модени та Реджіо. Кантеллі співпрацював з видатним італійським друкарем і видавцем Джованні Джакомо де Россі.
1686 р. Карта “Descritione delli Principati della Moldavia, e Valachia tolta de Giacomo Cantelli da Vignola geografo del Serenissmo. Duca di Modena &c da un Esemplare trovato nel Gabinetto del Prencipe di Transilvania; data in Luce da Gio. Giac. de Rossi dalle sue stampe in Roma alla Pace con Priv. del S. P. 1686”. Мапа видана у Римі, формат – 42 × 54 см, масштаб – 1:1 740 000. Середня Наддніпрянщина показана як Parte dell Vkrania ouero Paese de Cosacchi di Zaporowa (Частина України або Земля (Країна) Запорозьких Козаків), Південна Україна – Дике Поле (Dzike Polie) та Тартарія Очаківська. 1692 р. Джакомо де Россі та Доменіко де Росі (Domenico de Rossi; 1659–1730) перевидали карту в атласі “Mercury Geografico”.
1688 р. Карта «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Воронежчини виділена Оcraina (Окраїна). Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).
Якоб Зандрарт (Jakob von Sandrart; 1630-1708), нюрнберзький гравер, картограф, художник і видавець у своїх працях не тільки приділив значну увагу землям України, а й визначив її як окрему територію. Є відомості, які дають змогу стверджувати, що Я. Зандрарт був знайомий з Г. Бопланом і саме від нього почерпнув чимало знань про нашу країну. Крім того, він вчився у Гданську у Вільгельма Гондіуса, який є першим гравером Генеральної карти України (1648) і видавцем більшості основних карт України Боплана.
1675 р. Карта «Nova totius Regni Poloniæ Mag'nique Ducatus Lituaniæ cum suis Palatinabus ac confiniis Exacta Delineatio per G. le Vasseur de Beauplan..» (Нова карта усього Польського королівства, Великого князівства Литовського разом з їхніми воєводствами та межами. Укладена капітаном і військовим архітектором Г. Ле Вассером де Бопланом). Видавництво Нюрнберг. Карта складена на основі карт Г. Боплана «Nova Totius Regni Poloniae» (1652) та карт Дніпра «Tractus Borysthenis» (1662). Карта Я. Зандрарта у різних варіантах входила у збірні атласи багатьох картографічних фірм кінця ХVI I — поч. XVIII ст., зокрема, Й. Б. Гоманн вмістив її у свій перший великий «Atlas Novus», що вийшов у Нюрнберзі 1712 р. і складався зі 103 карт.
Українські історико-географічні землі представлені Підляшшям (Podlachiæ Раl), Поліссям (Роlesia), Верхньою (Volhyniae Citerioris) та Нижньою (Volhyniæ Ulterior) Волинню, які займають Луцьке воєводство; Червоною Руссю (Russia Rubra), що на карті охоплює землі Львівського воєводства (Раlаtinatus Lemburgienfis), Поділлям (Podolia); Холмським та Белзьким воєводствами; на півночі — Чернігівським та Новгород-Сіверським князівствами. На Чорноморському узбережжі — Буджаком (Budziak) та Кримським півостровом (Сrіm) у складі Кримського ханства; Буковиною — у складі Валахії, Закарпаттям — в межах Угорщини.
Територія Брацлавського (Palatinatus Braclavienfis) та Київського (Palatinatus Kijowienfis) воєводств названа Україною (Ukrainа).
Землі в межиріччі Дністра і Дніпра, а також на лівому березі Дніпра названі Диким Полем (Саmрі Deferti). На Дніпрі, в околицях Кодака (Kudak), позначено цифрами 13 порогів (Porowys du Nieper). Біля островів Таволжанський (Tawolzany о.) і Тавань (Tawan o.) позначені місця великих татарських переправ (Wielka Przeprawa Tatarska), на цьому ж відтинку подано напис про місце козацької військової скарбниці (Skabnica Woÿfkowa Kofasky). Від острова Хортиця на північ проведено Моравський шлях (Moravsky Slac) на Московію.
Карти 1687 р. Якоба Зандрарта безпосередньо присвячені Україні та подіям, що відбувалися на її землях у XVII ст.: “Russia Rubra, Podolia, Volhynia et Ukraina” (Червона Русь, Поділля, Волинь і Україна), “Die 13 Wasserfalle Des Niepers, Samdt DEnen Zaporowischen Inseln, Und Ausfless In Das Schwarze Meer” (13 Дніпровських порогів із Запорозькими островами та гирлом у Чорному морі), “Театр 12-денної битви Яна ІІІ Собеського з турками, татарами і козаками 1672 року”.
На карті “Russia Rubra, Podolia, Volhynia et Ukraina” (Червона Русь, Поділля, Волинь і Україна) позначені межі українських земель і воєводств: Львівського (Palatinatus Lempurgienfis), Луцького (Palatinatus Lusucensis), Белзького (Pal[atinatus] Belz[ensis]), Кам’янецького (Palat. Kamieniecki), Київського (Palatinatus Kijoivienfis), Брацлавського (Palatinatus Braclvienfis), Чернігівського князівства (Duc:[atus] Czernichow).
Чітко виділено межі основних українських історико-географічних регіонів того часу відповідно до сформованих назв щодо кожного з регіонів: Червона Русь (Russia Rubra), Покуття (Pokutie), Волинь (Voïhynia), Поділля (Podolia), Україна (Ukraina). Напис Ukraina на карті поміщено південніше Києва (охоплює Правобережжя та Лівобережжя).
Фактично, вона є однією з небагатьох робіт, в якій назву Україна внесено в картуш (після праць Боплана кінця XVII ст.). Художніми малюнками на карті зображені Карпатські гори (Montes Carpathy vulgo Krapak).
На карті “Die 13 Wasserfalle Des Niepers, Samdt Dеnen Zaporowischen Inseln, Und Ausfless In Das Schwarze Meer” (13 Дніпровських порогів із Запорозькими островами та гирлом у Чорному морі) детально позначені всі пороги на Дніпрі. Південна Україна на карті – Дике Поле (Dzike Polie). Карта є копією зображення нижньої течії Дніпра на Генеральній карті України Г. Боплана (1660 р.).
Карта “Театр 12-денної битви Яна ІІІ Собеського з турками, татарами і козаками 1672 року”. Ця карта без заголовка. Мова мапи – латинська та німецька.
На лінії між Львовом і Самбором написи: «Loca hæc a Turcis, Tartans, Cosaccis obfefsa (Місце, де здійснювали облогу турки, татари і козаки). В околицях Немирова напис: «hic Tartan in ftagnis fummez clade fugati (Тут, в болоті, всі татари були вражені мечем). Біля Лазів: «Pugna et fuga hoftium» (Битва і втеча ворогів). На карту нанесені всі великі населені пункти Галицької землі: Львів (Lwоw ul. Leopolis quae Ruslemburg), Яворів (Jaworow), Любачів (Lubaczow), Перемишль (Przemijsli), Городок (Grodek), Бучач (Buczac), Жидачів (Zydaczow), Калуш (Kalusza), Станіславів (Stanislawow), Журавно, Буськ та ін. [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”. 2009. – 224 с.].
1690 р. Карта «Moscoviae seu Russiae Magnae Generalis Tabula qua Lappoinia, Norvegia, Suecia, Dania, Polonia Maximaeq parte Germaniae, Tartariae Turcici imperii, aliaequ Regiones adjacentes fimul oftendentur de nova correcta et edita pe Iacobium Sandrart» (Загальна карта Московії, або Великої Русі, що включає Лаппонію, Норвегію, Швецію, Данію, Польщу, більшу частину Німеччини, Тартарію, Османську імперію та інші прилеглі краї. Видана з новими виправленнями й опублікована Якобом Зандрартом).
Ця карта є удосконаленим переопрацюванням карти Росії «Tabvla Russiae ex autographe...» (Амстердам, 1614) Гесселя Геррітца, яка публікувалася (1635-1640 pp.) в атласах «Theatrum Orbis Terrarum» фірми Я. Блау. На своїй карті Я. Зандрарт повторив помилки Г. Геррітца у географічному зображенні східноєвропейських земель та території Причорномор’я. Українські землі на цій карті подані доволі схематично, державні кордони, межі історико-географічних областей позначені невірно.
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volhynia), Україною (Ukraina), Поділлям (Podolia), Новгород-Сіверським (Severia) та Чернігівським (без підпису) князівствами у складі Московського царства, Кримським півостровом (Crimea) та Перекопською Тартарією (Tartaria Przecopensis). Межі воєводств та земель на карті не позначені.
По обидва береги Дніпра, від Кодака (Kudak) до гирла річки, зображене Дике Поле (Саmрі Deferti). Від Приазов’я й аж до Подоння – напис DIKOIA POLE (Дике Поле).
Джованні Джакомо де Россі (Giovanni Giacomo De Rossi; 1627–1691) – італійський видавець та картограф. Жив і працював у Римі. Видавництво карт розпочав з гравером Дж. Відманом (G. Widman).Джованні Джакомо де Россі успадкував видавничу справу від свого батька Джузеппе де Россі (Giuseppe de Rossi; 1570-1639). Видав атлас “Mercury Geografico”, спільно з картографом Джакомо Кантеллі да Віньола, в стилі бароко. В атласі поміщено власні карти Россі, карти Кантеллі, а також карти Сансона і Бодранда (Baudrand) (перше видання –1687 р., друге видання 1692 р.). У першому виданні “Mercury Geografico” було опубліковано 19 карт Джакомо Кантеллі. 1692 р. вийшов другий випуск у двох томах, де було поміщено 150 карт (гравер Антоніо Барбе (Antonio Barbey). В подальшому його син Доменіко де Россі (Domenico de Rossi) та його нащадки перевидавали атлас шість разів до 1741 р.
1678 р. Карта «STATI DELLA CORONA DI POLONIA DIUISA NELLE SUE PRINCIPALI PROVINCIE, E PALATINATI DA GVGLIELMO SANSONE GEOGRAFO DEL RÈ CHRIST. E DI NUOUO DATA IN LUCE DA GIO; GIACOMO ROSSI, IN ROMA, ALLA PACE, L’ANNO 1678 ([Карта] коронних польських земель з поділом на головні землі й воєводства за Ґійомом Сансоном, географом короля всіх християн, яка з’явилася на світ завдяки Джакомо Россі у Римі, Алля Паце, року 1678). Масштаб 1:2 700 000, мова італійська. Карта є переопрацюванням карти Н. Сансона «Estate de la couronne de Pologne», (Париж, 1655).
Південна частина Луцького та Київське воєводства названі Україною, або Країною Козаків (Vcraina о Paese de Cosacchi), землі між гирлами Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра — Диким полем (Dzike Polie ouero Deserti).
Серед багатьох українських етнічних земель показано й Покуття (Pochutia) та Підляшшя (Polachia), що займає Більське воєводство (Palatinato di Bielsk).
Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643–1695) – італійський картограф та географ. Джакомо Кантеллі в 1685 р. отримав посаду придворного географа Франческо II д'Есте, герцога Модени й Реджіо. Д. Кантеллі співпрацював з Джованні Джакомо де Россі (1627—1691 рр.), видатним італійським друкарем і видавцем, який видав атлас в стилі бароко «Меркурій Geografico» з картами Кантеллі (перше видання рік випуску невідомий, друге видання вийшло в 1692 р.).
1678 р. Карта “Stati Della Corona Di Polonia Divisa nella sue Principali Provincie e Palatinati ...”. Видавець карти Джованні Джакомо де Россі, гравер Вінцензо Маріотті (Vincenzo Mariotti). Мапа видана у Римі. Формат 16,9 × 22,4 дюйма. На карті напис – Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків).
1684 р. Джакомо Кантеллі да Віньола видав ще одну карту із зображенням України – “TARTARIA D EVROPA | ouero PICCOLA TARTARIA | divisa da Giacomo Cantelli da Vignola | ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop Soggetti al proprio Kam. | ne Tartari di Budziack, d'Oczackow, e di Dobruss Soggetti al Turco. | ne Tartari Circassi, e de Mordua Soggetti al Gran Duca di Moscouia | e nesse Due Vckraine | una abitata da Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita, | L`altra de Cossachi de Zaporowa, ora liberi, e gia dependenti dalla Polonia. || Data in Luce da Gio. Giac. de Rossi | dalle Sue Stampe in Roma alla Pace, 1684. | Con Priu. del S. Pont” (Європейська Тартарія або Мала Тартарія…). Видавець карти Джованні Джакомо де Россі. Мапа видана у Римі. Формат – 16,5 × 22 дюйми, масштаб – 1:4 500 000. Середня Наддніпрянщина показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Земля (Країна) Козаків Запорозьких). На схід від неї вказана “Україна або Земля Козаків Донських, залежних від Московії” (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita). Карта – гравюра на міді, вигравіювана Франциском Доріа, перевидана Джованні Джакомо де Россі 1692 р. (атлас “Mercury Geografico”).
1686 р. Карта “Descritione delli Principati della Moldavia, e Valachia tolta de Giacomo Cantelli da Vignola geografo del Serenissmo. Duca di Modena &c da un Esemplare trovato nel Gabinetto del Prencipe di Transilvania; data in Luce da Gio. Giac. de Rossi dalle sue stampe in Roma alla Pace con Priv. del S. P. 1686”. Мапа видана у Римі, формат – 42 × 54 см, масштаб – 1:1 740 000. Середня Наддніпрянщина показана як Parte dell Vkrania ouero Paese de Cosacchi di Zaporowa (Частина України або Земля (Країна) Запорозьких Козаків), Південна Україна – Дике Поле (Dzike Polie) та Тартарія Очаківська. 1692 р. Джакомо де Россі та Доменіко де Росі (Domenico de Rossi; 1659–1730) перевидали карту в атласі “Mercury Geografico”.
1688 р. Карта «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Воронежчини виділена Оcraina (Окраїна). Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).
Юстус Данкертс (Justus Danckerts; 1635-1701), голландський гравер, картограф та видавець. Юстус Данкертс працював в Амстердамі. З 1670 р. разом з синами Корнелісом (Cornelis), Теодором (Teodoras), Юстином (Iustinus) та Йоаном (Ioannes) видавав збірний «Atlas», в який, окрім його карт, входили карти К. Алларда, Ф. де Віта, П. Дюваля. Карти, створені Данкертсами, здебільшого були переопрацюваннями карт Я. Блау, Я. Янсона, Ф. де Віта та ін. Крім виробництва глобусів, яким займався батько, родина Данкертсів загалом виготувала для своїх атласів понад 300 аркушів карт. Особливу увагу вони приділяли політичним кордонам, різноманітним прикрасам та віньєткам.
1680 р. Карта «NOVISSIMA ET ACCURATISSIMA TOTIUS RUSSIÆ VULGO MOSCOVITE TABULA AIUSTO DANCKERTS» (Новітня докладна карта всієї Росії, яку по-народному називають Московією, Юстуса Данкертса). Видавець: Ніколас Вісшер II (Nicolaes Visscher II). Масштаб бл. 1:5 000 000, мова латинська.
Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті зображені межі князівств та колишніх ханств, які автор називав королівствами, зокрема Сибірське (Siberia Regnum), Астраханське (Regnum Astrachan) та Казанське (Regnum Casan) ханства, що входили до складу Росії, а також кордони суміжних країн. Як окрема адміністративно-територіальна одиниця виділена Окраїна (Ograina), що простягається від східної межі Воротинського князівства (Duc. Worotin) на північний схід і межує з Малою Тартарією (Tartaria Minor), Рязанським князівством (Duc. Rezemiz) та незаселеними землями (Pole).
1680 р. Карта «Accuratissima et maxima totius Turcici Imperii tabula cum omnibus suis regionibus novissima delineatio» (Акуратна і максимально повна карта Турецької імперії). Українські землі представлені Україною (Vkrania) та Поділлям (Podoliа). Напис Vkrania охоплює Правобережжя та Лівобережжя.
1692 р. Карта «Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae, Voliniae, Podoliae, Ucraniae, Prussiae et Curlandiae descriptio emendata per I. Danckerts» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії та Курляндії). Карта складена на основі мапи 1675 р. Фредеріка де Віта «Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae Podoliae Vcraniae Prussiae Livoniae, et Curlandiae» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії). Формат карти – 48, 4 × 58,3; масштаб біля 1:2 350 000.
Лівобережна Україна позначена як Vkrainia (Україна). Назва Vkrainia накладається на назву “Volhynia”. Написи назв Україна, Волинь, Поділля в заголовку карти не збігаються з написами на карті.
Посередині, під р. Куяльник, позначено місто Хаджибей в транскрипції Koczubi (Кочубей), нинішня Одеса, місто, що веде свою історію з ХV ст.
Згодом, в 1789 р. в результаті штурму козацько-російськими військами під командуванням Хосе де Рібаса захоплене в Османської імперії Росією і в 1795 р. перейменоване в Одесу. Раніше, Османи, що правили тут 250 років, у свою чергу, захопили це місто у ВКЛ і перейменували його з Коцюбіїва в Хаджибей.
Мозес Пітт (Moses Pitt; бл. 1639—1697), англійський продавець книг і друкар, відомий випуском свого «Атласу світу» — проєкту, підтриманого Королівським товариством, зокрема, Крістофером Реном. Він також відомий як автор «Крику пригноблених» (1691), розповіді про умови, в яких ув'язнені боржники жили в тюрмах боржників в Англії.
1680 р. “Typus Generalis VKRAINÆ sive PALATINATUM PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras nova delineatione exhibens” (Генеральна карта України...). Гравер – Герард Вальк (рівень його дещо нижчий за рівень Вільгельма Гондіуса та Ж. Туттена, які працювали з Г. Бопланом). Опублікована в «The English Atlas» (про що свідчить римське позначення ХІІ у верхньому лівому куті), яка є перевиданням карти Яна Янсона (1657), що своєю чергою була складена на основі «Генеральної» (видана у кількох варіантах протягом 1648–1660 рр.) та «Спеціальної карти України» Г. Боплана.
Карта охоплює практично всю територію сучасної України. Карта вказує на територію України виокремлену Зборівським договором (1649), і яка була підконтрольною Війську Запорозькому, Гетьманщині (в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств). Карта загалом повторює весь обшир інформації, що її роками збирав і описував Боплан. Крім великої кількості географічних назв, вона містить безліч історичних посилань на відомі битви поряд з такими несподіваними речами, як місце козацької скарбниці (Scabnica woyskowa Kosasky). Тут теж позначено всі пороги та більшість островів Дніпра, три Великі татарські переправи через Дніпро (Wielka Przeprawa Tatarska). Одна з перших друкованих карт з назвою «Україна».
Вільям Беррі (William Berry; 1639–1718) – англійський книгорозповсюджувач, географ та гравер.
1683 р. видав у Лондоні карту “Poland Subdivided according to the Extent of its severall Palatinates... Dedicated To the most serene and most sacred majesty of Charles II...”. Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE or the Counry of the COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie на карті розміщені паралельно і займають одну територію. Західна Україна – Чорна Русь (Black Russia). Південна Україна позначена як Дике Поле (Dzike Polie). На карті показано Чорний шлях (Czarny slack) – стародавній розгалужений торговельний шлях, яким користувалися тюркські народи Північного Причорномор'я для перекочівлі з Лівобережної України на Запоріжжя (Січ), Поділля, Галичину. Чорний шлях починався з Перекопського перешийка і йшов на північ, через запорозькі степи, на верхів'ях річок Інгула, Інгульця і Тясмину, повертав на захід та розгалужувався на декілька шляхів.
Найактивніший період наукової діяльності Вільяма Беррі – приблизно з 1670 р. по 1703 р. Він виправив та вніс зміни до набору карт Ніколя Сансона, який часто називався "Англійською колекцією Сансона". Вони були дуже рідкісні й дуже популярні. Через сильну голландську школу картографії у XVI-XVII ст. мало хто з англомовних картографів досяг високого рівня майстерності. В. Беррі був винятком, складаючи карти, які конкурували б з точністю та красою з великими голландськими картографами.
Ален Манессон Малле (Alain Manesson Mallet; 1630–1706), французький військовий інженер, географ, картограф, гравер, і викладач математики, який служив при королівських дворах Португалії (1663-1668) і Франції (з 1668).
1683 р. Ален Манессон Малле видав мапу “Moscovie” (Московія), лист XXVII з “Опису Вселенної” (Description de L'Univers; п’ять томів). Видавництво Париж. Південь України на карті – Дике Поле (Dikoia Pole), на південь від нього, на межі з Малою Тартарією, вказано Oсraina (Окраіну).
Ще одна його основна публікація – “Les Travaux de Mars ou l'Art de la Guerre” (1684) у трьох томах.
1719 р. Карти “POLOGNE. DE L'EUROPE, FIGURE XXVI” та “POLOGNE. FIGURE XXXIII”. Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Uсraine (Україна). На картах позначено українські історико-географічні землі: Russie (Русь) – територія Західної України, Podolіe (Поділля) та Volhynie (Волинь). Карта була складена і видана в 1683-1685 рр., але на ній була відсутня назва Україна.
Вільям Беррі (William Berry; 1639–1718), англійський книгорозповсюджувач, географ та гравер
1683 р. Вільям Беррі видав у Лондоні карту “Poland Subdivided according to the Extent of its severall Palatinates... Dedicated To the most serene and most sacred majesty of Charles II...”. Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE or the Counry of the COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie на карті розміщені паралельно і займають одну територію. Західна Україна – Чорна Русь (Black Russia). Південна Україна позначена як Дике Поле (Dzike Polie). На карті показано Чорний шлях (Czarny slack) – стародавній розгалужений торговельний шлях, яким користувалися тюркські народи Північного Причорномор'я для перекочівлі з Лівобережної України на Запоріжжя (Січ), Поділля, Галичину. Чорний шлях починався з Перекопського перешийка і йшов на північ, через запорозькі степи, на верхів'ях річок Інгула, Інгульця і Тясмину, повертав на захід та розгалужувався на декілька шляхів.
Найактивніший період наукової діяльності Вільяма Беррі – приблизно з 1670 р. по 1703 р. Він виправив та вніс зміни до набору карт Ніколя Сансона, який часто називався "Англійською колекцією Сансона". Вони були дуже рідкісні й дуже популярні. Через сильну голландську школу картографії у XVI-XVII ст. мало хто з англомовних картографів досяг високого рівня майстерності. В. Беррі був винятком, складаючи карти, які конкурували б з точністю та красою з великими голландськими картографами.
Ален Манессон Малле (Alain Manesson Mallet; 1630–1706), французький військовий інженер, географ, картограф, гравер, і викладач математики, який служив при королівських дворах Португалії (1663-1668) і Франції (з 1668).
1683 р. видав мапу “Moscovie” (Московія), лист XXVII з “Опису Вселенної” (Description de L'Univers; п’ять томів). Видавництво Париж. Південь України на карті – Дике Поле (Dikoia Pole), на південь від нього, на межі з Малою Тартарією, вказано Oсraina (Окраіну).
Ще одна його основна публікація – “Les Travaux de Mars ou l'Art de la Guerre” (1684) у трьох томах.
1719 р. Карти “POLOGNE. DE L'EUROPE, FIGURE XXVI” та “POLOGNE. FIGURE XXXIII”. Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Uсraine (Україна). На картах позначено українські історико-географічні землі: Russie (Русь) – територія Західної України, Podolіe (Поділля) та Volhynie (Волинь). Карта була складена і видана в 1683-1685 рр., але на ній була відсутня назва Україна.
1685 р. — 1721 р. — видавнича фірма «Mortier».
Одним з головних напрямків видавничої фірми було друкування карт. Заснував цей бізнес П’єр (Пітер) Мортьє.
П’єр (Пітер) Мортьє (Mortier Pieter, Pierre; 1661—1711), амстердамський видавець французького походження. Він був сином політичного біженця з Франції, став картографом і гравером.
1681-1685 pp. жив і працював у Парижі. Потім повернувся до Амстердама, де працював видавцем та книготорговцем з 1685 до 1711 року.
15 вересня 1690 р. отримав привілей від штатів Голландії та Західної Фрисландії видавати карти та атласи французьких картографів в Амстердамі для голландського ринку. Це стосувалося перш за все карт Сансона, які він друкує та виправляє докладаючи великих зусиль. Пізніше карти Сансона перевидавалися фірмою «Covens & Mortier». На всіх перевиданнях вказувалися адреса (сигнатура) видавців.
1692 р. Георг Колле і П'єр Мортьє перевидали в Амстердамі атлас (99 карт) Сансона-Жайо під назвою «Atlas Royal a l’Usage de Monseigneur le Duc de Bourgogne…» (Королівський атлас), атлас мав також, як і у французькому виданні, посвяту герцогу Бургундському; 1696 р. – зі 111 картами. У 1707/1708 рр. П'єр Мортьє видав атлас зі 168 картами. Пізніші видання Мортьє розширили атлас ще більше – 1708 р. – 200 карт; близько 1721 р. – 300 карт; близько 1735 р. – 400 карт
У 1693 р. П'єр Мортьє в Амстердамі видав найдорожчий та найвишуканіший атлас XVII ст. — Морський атлас «De Fransche Neptunus, of nieuwe atlas van de zeekaarten, opgenomen en gegraveerd door uitdrukkelyke order des konings, tot het gebruik van zyne zeemachten» (Французький Нептун, або Новий атлас морських карт, складений та відгравірований за терміновим розпорядженням Короля для використання своїми військово-морськими силами).
У 1706 р. П'єр Мортьє успадкував гравіювальні дошки де Вітів.
Після смерті П’єра в 1711 р., його вдова Амелія Гравенсанде (Amelia Gravensande; 1666–1719) продовжувала бізнес чоловіка, поки не виріс їх син Корнель Мортье (Cornelis Mortier; 1699-1783). Корнель почав співпрацювати зі своїм зведеним братом Йоханесом Ковенсом (Covens Johannes; 1697-1774).
З їх прізвищ і походить назва видавничого будинку “Covens & Mortier” (20 листопада 1721 р.). Після смерті Й. Ковенса I (1774) його бізнес продовжив син Йоханес Ковенс II (1722—1794).
1778 р. назву фірми змінено на “J.Covens & Zoon.”. Після смерті Йоханеса Ковенса II видавничим домом керував його син Корнель Ковенс (Cornelis Covens; 1764—1825). Він взяв до себе, у свій видавничий бізнес, Мортьє П’єра IV, правнука Мортьє П’єра I. Ім'я було з 1794 р. по 1866 р.“Mortier, Covens & Zoon Під керівництвом спадкоємців Й. Ковенса і К. Мортьє фірма проіснувала до 1866 р.
Близько 1725 р. з’явилося перевидання «Atlas Major» Фредеріка де Вітта. Чудовий великий атлас (76 карт), розфарбований вручну.
У 1730 та 1742 «Covens & Mortier» видала атлас з картами Ніколи Сансона та Гійома Деліля у гравіруванні Ромейна де Гоге (Гооге; Romeyn de Hooghe, 1645—1708) під назвою «Atlas nouveau, contenant toutes les parties du monde: où sont exactement remarquées les empires, monarchies, royaumes, états, républiques &c» (Новий Атлас, що містить усі частини світу: де саме знаходяться імперії, монархії, королівства, держави, республіки та інші країни).
1733 р. «Covens & Mortier» видала атлас «Atlas Novus - Atlas-Nouveau Contenant toutes les parties du Monde &c».
У 1730 році Пітер ван дер Аа продав свої гравюри «Covens & Mortier».
У 1730, 1733, 1742 рр. і т. д., в Амстердамі, фірма перевидавала мапу 1706 р. французького географа та картографа Гійома Деліля (Guillaume Delisle; 1675-1726) “Carte de Moscovie». Карта видавалася як цілою так і частинами під назвами: “Partie Meridionale de Moscovie” та “Carte de Moscovie”. На цих картах присутні написи Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) козаків), «Cosaques Zaporoski» (Козаки Запорозькі).
Приблизно в 1740 р. з'явилася серія кишенькових атласів різних країн, які були дуже зручні для мандрівників.
1740, 1742, 1744 рр. і т. д., в Амстердамі, “Covens & Mortier” видавала ще одну карту Г. Деліля «Theatre de la Guerre Dans La Petite Tartarie La Crimee La Mer Noire». Карта присвячена подіям і системним змінам політичного ландшафту Європи та Росії середини XVIII ст. Вона продовжує традиції, започатковані Бопланом і Сансоном. На карті ще присутні домінантні позначення Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), «Cosaques Zaporoski» (Козаки Запорозькі), Дике поле.
Протягом свого існування фірмою було видано безліч різних мап, атласів, портоланів. Зокрема уточнені і перевидані атласи і мапи Нікола Сансона, Йоганна Янсоніуса, Фредеріка де Віта, Гійома Деліля, Пітера ван дер Аа та ін.
Під час Золотого століття голландських географічних досліджень та відкриттів (бл. 1590—1720-ті рр.) і Золотого століття голландського / нідерландської картографії (бл. 1570-1670-ті рр.) голландські мореплавці, дослідники, географи та картографи були першими, хто наніс на карту багато невідомих регіонів суходолу та океану. Протягом приблизно століття нідерландські (голландські й фламандські) картографи зробили важливий внесок в науку і мистецтво створення карт. Їх публікації – чудові віхи в історії картографії. Ці збережені видання є не тільки цінними джерелами сучасних географічних знань, а й чудовими творами мистецтва. Основну роль в цьому зіграла особлива художня атмосфера Нідерландів XVI та XVII ст. Унікальна атмосфера зробила картографування видом мистецтва. Картографія та образотворче мистецтво були взаємопов'язаними видами діяльності: мистецтво і картографування взаємодіяли один з одним: багато картографічних елементів, такі як зображення, колір і написи, були спільними з мистецтвом; інструменти та методи, що використовувалися для створення карт і художніх творів, були дуже схожі в гравюрі та картографуванні: гравюри на мідній пластині, які пізніше розфарбовувалися вручну, вимагали певних художніх навичок.
Нікола де Фер (Nicolas de Fer; 1646-1720), французький картограф і видавець карт, син паризького книгаря і продавця карт Антуана де Фера (Antoine de Fer).
1687 р. Карта «Le Cours du Danube et des riviéres qui s'y déchargent, où se trouvent les Frontiéres des Empires d'Allemagne et de Turquie. Moyenne partie du cours du Danube, ou se trouvent la Hongrie, Transilvanie, Esclavonie, Croatie, Bosnie, Servie &c. / Dressée sur les Memoires de Birken, Wischer, Willius, Brown, &c. Et sur les Relations les plus nouvelles. Par N. de Fer». Українські землі - Червона Русь.
З картографування Причорномор'я відома мапа Нікола де Фера “La Mer Noire Autrefois Pont-Euxin, Cara-Denghis Et par les Cosaques” (Чорне море, колишній Понт Евксинський, названий турками Кара-деніз, а козаками Чорно море). Карта видана 1705 р. у Парижі. Для неї характерний лаконічний художній виклад, чіткі обриси моря, де вказано фактично усі вживані тогочасні назви, разом з “як його називають козаки, Чорне море” (et par les Cosaques Czorno more). Нижнє Подніпров’я (частина сучасних Одеської та Миколаївської областей) позначене за французькою традицією із винесенням на перший план домінантного на той час терміну “козаки”: ”Pays des Cosaqyes Ukraine” (Країна (земля) Козаків Україна).
1705 р. Карта «Les Estats de la Couronne de Pologne». На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків). Виділено на мапі українські історико-географічні землі: Russie Rouge (Русь Червона) – Правобережжя та Лівобережжя, Russie Particuliere (Західна Україна), Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь) та ін. Білоруські землі – Русь Литовська (Russie Lithuanique).
1711 р. Карта «CARTE POUR L’INTELLIGENCE DES AFFAIRES PRESENTE, DES TURCS, DES TARTARES, DES HONGROIS, DES POLONOIS, DES SUEDOIS, ET DES MOSCOVITES AUX ENVIRONS DE LA MER NOIRE ET DE LA MER BALTIQUE. DRESSÉE SUR DE NOUVEAUX MEMOIRES PAR N. DE FER, GEOGRAPHE DE SA MAJESTÉ CATOLIQUE» (Карта сучасного стану стосунків турків, татар, угорців, поляків, шведів та московитів на узбережжі Чорного і Балтійського морів, укладена географом його католицької величності Н. де Фером за новими даними). Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Russi Rouge) (охоплює територію Руського воєводства та Верхньої Волині аж до кордонів з Чернігівщиною), Верхньою (Haute Volhinie) і Нижньою (Fasse Volhinie) Волинню, Поділлям (Podolie), Чернігівщиною (Czemikow), Новгород-Сіверщиною (Ncrvogrod Sievierskie), Бессарабією, або Буджацькою ордою (Befsarabie Habitée par les Tartares de Bugiac), Кримським півостровом (Presque Ifle Tartane Appelé Crimski), Малою Тартарією (Petite Tartarié). Львівська, Белзька та Холмська землі об’єднані в одне адміністративне утворення і названі Руссю окремою (особливою) – Rufsie Particuleire.
Через землі Поділля та Нижньої Волині проходить назва Pays des Cosaque (Країна Козаків). На схід від Воронежчини позначена Окраїна (OGRAINA).
Російська імперія названа – Moscovie Méridionale. На північний схід від Астрахані – Золота Орда (Solitaia Ordes), на південний схід від Казані – Королівство Булгарія (Royaume de Bulgar).
ЗОЛОТА ОРДА, улус Джучі – держава, що існувала між 1240–1502 роками у степах Східної Європи (включно з укр. землями), Центральної Азії та Зх. Сибіру.
Волзька Болгарія, Волзька Булгарія — держава, яка існувала у VII–XIII сторіччі навколо злиття Волги й Ками. Сьогодні, республіки Татарстан, і Чувашія, а також деякі інші області Російської Федерації розташовуються на землях колишньої Волзької Булгарії.
На картуші зображені герби країн, що представлені на карті: Швеції, Бранденбургу, Московії, Туреччини, Польщі, Тартарії (герб з совою), Данії, Угорщини і якоїсь неназваної Імперії. Судячи з вигляду, мається на увазі Священна Римська Імперія Німецької нації.
1714 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne…” (Коронні польські землі…). Видавництво Париж. Між Дністром та Дніпром напис Ukraine. Виділено на мапі українські історико-географічні землі: Russie Noire ou Rouge (Чорна Русь, або Червона) – територія Західної України, Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь), Polesiе (Полісся). Назва Volhyniе охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. Карта неодноразово перевидавалася і перероблялася. Карта входила до атласів “Atlas ou recueil des cartes géographiques”, що видавалися y Парижі впродовж 1716-1753 pp. (видавництво атласів під цією назвою Н. де Фер розпочав у 1709 p.).
1717 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne” опублікована в “L'Atlas Curieux ou le Monde”. Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Ukrainе (Україна). Українських історико-географічних земель не виділено.
Карта “Estats de la couronne de Pologne” 1720 р. Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Ukrainе (Україна).
1716 р. Карта “Les êtats de la couronne de Pologne sous lesquels sont compris la grande et la petite Pologne, le grand duché de Lithuanie, les Prusses et la Curlande, divisez en provinces et Palatinats. Tirez de plusieurs auteurs par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique” (Королівство Польське, яке складається з великої та малої Польщі, великого герцогства Литовського, Пруссії, Курляндії, розділене на провінції й намісництва). Гравер П. Старкман (P. Starckman; 16..?-17..?). Мапа видана в Парижі. У нижній частині рамки — герби Польщі, Литви, Пруссії, Курляндії, Росії. Землі Брацлавського воєводства між Дністром і Дніпром та частина Чернігівщини названі Україною (Ukraine). Закінчення слова з літерами “ne” заходить на Лівобережну Україну. Східна частина Брацлавщини, аж до Дніпра — Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Desertes).
Серед українських історико-географічних земель виділено: Київське (Palatinat de Kiovie), Волинське (Palatinat de Volhinie), Белзьке (Palatinat de Belsko), Руське (Palatinat de Russie), Подільське (Palatinat de Podolie), Брацлавське (Palatinat de Braclaw) воєводства, Полісся (Palatinat de Bezescie, Polesié), Чернігівщину, Бессарабією. Червона Русь (Russie Rouge ou Polonoise) простягається з півдня на північний схід, займаючи землі Руського, Волинського воєводств та велику частину білоруських земель у Мстиславському воєводстві (Palatinat de Mscislaw), до Смоленська (Smolensk).
Російська імперія названа Білою Руссю, або Московією (Estats du Czar ou Grand duc de Moscovie ou Russie Blanche ou Moscovite).
Цього ж року (1716) Нікола де Фер видав ще одну карту “L'Europe suivant les nouvelles observations de Mrs de l'Académie royale des sciences” (Європа…). На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків). Напис Russie Rouge (Червона Русь) охоплює все Середнє Придніпров'я (Правобережне та Лівобережне). Позначено Поділля (Podolie), Волинь (Volhinie) та інші українські землі. Напис Волинь (Volhinie) зустрічається на мапі два рази: перший – на Поліссі, другий – в гирлі Дніпра (на землях Запорозької Січі). На північ від Бєлгорода – OGRAINA (Окраїна).
Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в 1737 р. під назвою «Carte Pour L’Intelligence Des Affaires Presente …» (Карта сучасного стану стосунків турків, татар, угорців, поляків, шведів та московитів на узбережжі Чорного і Балтійського морів…). На даній карті поміщено герби деяких європейських держав (Польщі, Данії, Швеції, Бранденбургу, Тартарії, Московії, Угорщини, Туреччини та ін.). У картуші карти подано координати великих європейських міст. На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків).
1717 р. Карта
«Le Cours Du Danube Depuis Sa Source Jusqu'a Son Embouchure Aux Environs Duquel
Se Trouve Une Grande Partie Des Estats D'Allemagne, De Hongrie De Transilvanie
De Valaquie De Moldavie & Et Ou Les Frontieres Des Deux Empires Sont
Exactement Marquées / Par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique…». Надбужжя
позначене як Ukrainе (Україна).
Вінченцо Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli; 1650-1718), венеціанський історик та географ, генерал ордену міноритів.
Вінченцо Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli; 1650–1718), венеціанський історик та географ, генерал ордену міноритів. Вінченцо Марія Коронеллі займався головним чином космографією. Виготовив у Парижі, за дорученням короля Людовика XIV, земний і небесний глобуси, які досі зберігаються в Паризькій національній бібліотеці.
1688 р. Карта «Le Cours du Danube, Depuis sa source, Iusqu’a ses Embouchures ou sont partie de l’Empire d’Allemagne; et des Estats qui ont esté ou sont encore de l’Empire des Turcs en Europe; Avec Partie des Estats de la Ser.me Republique de Venise» (Русло Дунаю від витоків до гирла…). Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вгасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).
Карту прикрашає великий алегоричний картуш, в якому поміщені всі монархи, чиї королівства перетинає Дунай (від його джерела (у Шварцвальді, Німеччина) до його гирла (Чорне море, в сучасній Румунії).
1688 р. Карта «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Воронежчини виділена Оcraina (Окраїна). Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).
1690 р. Карта «L'Asie selon les memoires les plus nouveaux dressée». Правобережжя та Лівобережжя з Києвом позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна або Земля (Країна) Козаків). Назва OKRAINA (Окраіна) вжита стосовно Задоння й Рязанщини — московського порубіжжя. Московська (MOSCOVIE) Окраїна до України не має жодного відношення, і, навпаки, Козацька Україна не визначається як чиясь окраїна чи креси (KRESY).
Гравер карти – француз Жан-Батист Нолен (Jean-Baptiste Nolin; 1657–1708).
1690 р. Карта «Parte Orientale Dell' Europa, Descritta, e Dedicata Dal P. Cosmografo Coronelli All Illustrissimo, et Eccellentissimo Signore Giovanni da Mula, Senatore amplissimo Nella Serenissima Republica de Venetia», видана у Венеції. Між Тартарією і Рязанщиною – UKRAINА (Україна).
На карті показано історико-географічні українські регіони: Волинь (Volinia) (простягнулась від р. Прип`яті до Причорномор`я та Сіверського Дінця, включаючи все Середнє Подніпров`я; теперішні Волинська, Рівненська, Житомирська, Хмельницька, Київська, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Дніпропетровська, Донецька області); Поділля (Podoliа) (територія Північного Придністров`я та Середнього Побужжя; теперішні – Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська області), Чорна Русь (Russia Negra) (територія Прикарпаття та Холмщини; теперішні Львівська, Івано-Франківська області); Полісся (Polesia) (землі у верхів`ях річки р. Прип`ять, навколо Шацьких озер; нині частина Польщі, Білорусі, Волині; теперішня Волинська область); Бессарабія – теперішні Одеська, Миколаївська області; Новгород – теперішня Чернігівська область; Тартарія – теперішні Донецька, Запорізька, Херсонська області та Крим.
Мапа неодноразово перевидавалася (1691 р., 1692 р. і т. д.).
1695 р. Карта “Polonia parte Orientale”, видана у Венеції. Правобережна та Лівобережна Україна позначені як UKRAINA PAESE COSACCHJ (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Дніпра – Дике Поле (Dzike Polie). Позначено фортецю Кодак з написом, що її взяли козаки в 1648 р. На карті позначено Чорний шлях.
У період української визвольної війни, 1 жовтня 1648 р., після 4-х місячної облоги, Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками й руйнується») козацьким загоном під командуванням полковника Максима Нестеренка (за іншою версією — полковника Ніжинського полку Прокопа Шумейка) та перетворений на опорний пункт українського козацького війська.
Жерард ван Шаген (Gerard van Schagen; 1642-1724), гравер та картограф з Амстердама.
1689 р. Жерард ван Шаген опублікував карту “Europa”. На схід від Бєлгорода напис – «OGRAINA» (Окраїна). Приазов’я позначено як Дике Поле (Dikoia Pole). Українські землі в складі Речі Посполитої – Червона Русь (Russia Rubra), Волинь (Volinia), Поділля (Podolia).
Це одна із перших карт, які були створені після “Вічного миру” 1686 р.
“Вічний мир” – договір між Московією та Річчю Посполитою, підписаний 6 травня у Москві. Укладений в результаті складних польсько-московських переговорів, які розпочалися в лютому 1686 р. Його текст підтверджував домовленості Андрусівського договору (перемир'я) 1667 р. про розподіл сфер впливу над Україною. Згідно з договором, уся територія Лівобережної України мала залишатися під зверхністю московського царя. Річ Посполита остаточно відмовлялася від Києва з навколишніми землями. Над більшістю земель Правобережної України (Київщина, Волинь, Сх. Поділля) закріплювалася зверхність польського короля.
1689 р. Карта “Nova totius TERRARUM ORBIS...” (Карта світу). На мапі українські землі показано ще до «Вічного миру». З українських міст - Київ; українські землі в складі Польщі (Polonia); Південна Україна – Мала Тартарія; теперішня Росія - Московія (Moscovia).
Петер Шенк старший (Petrus Schenck; 1660–1711), німецький картограф, гравер та видавець.
1690 р. Петер Шенк старший видав карту “La Russie Blanche ou Moscovie Divisee Suivant l'Estendue Des Royaumes, Duches, Principautes, Provin.ces et Peuples qui sont Presentement soubs la Domination Du Czar de La Russie Cogneu Soubs le Nom de Grand Duc de Moscovie” (Русь Біла, або Московія), Амстердам. Частина Слобожанщини (Бєлгородщина і аж до верхів’я Дону) позначена як Ocraina (Окраїна). Pole (Поле) виділено в окремий регіон. На карті містяться написи – Siberie (Сибір), Grande Tartaria (Велика Тартарія) – землі на схід від Каспійського моря, Мала Тартарія (Південь України), тартари мордовські, тартари черкескі (на Кубані).
1700 р. Карта “ESTATS DE POLOGNE Subdiveses suivant
l'estendue des PALATINATS». Видавництво Амстердам, формат
464 х 582 см (у трьох різнобарвних варіантах). Карта є копією карти Ніколя
Сансона.
Була опублікована в «Atlas Contractusiveive Mapparum Geographiacarum».
Правобережжя та
Лівобережжя з Києвом позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна
або Земля (Країна) Козаків). Чорна Русь (Russia Noire) –
Львівське воєводство, на півночі якого – Покуття (Pokutie); Брестське
воєводство – Полісся (Polesie). На карті
написи – Haute Volhynie (Верхня
(Горішня) Волинь), «BASSE VOLHYNIE» (Низова
(Долішня) Волинь), Haute Podolie (Верхнє
(Горішнє) Поділля), «BASSE Podolie» (Низове
(Долішнє) Поділля).
Сім'я Пітера Шенка разом зі своїми партнерами, були серед найвідоміших і найбільш плідних видавців Амстердама в кінці XVII і на початку XVIII ст. Після смерті його справа перейшла до синів, серед яких виділявся Пітер Шенк молодший.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. (у співавторстві). Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. 367 с.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.).Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
 |
| 1692 р. Ґійом Сансон |
Немає коментарів:
Дописати коментар