середу, 1 березня 2017 р.

Україна - держава козаків (КАРТИ XVII ст.)

Анотація. Розглянуто розвиток картографічних уявлень про Україну, як державу (землю) українських козаків у XVII ст. Проаналізовано погляди українських та закордонних дослідників, що вивчали це питання в різні періоди. 

 Постановка проблеми. У статті зроблено спробу вперше у вітчизняному географічному картознавстві дослідити проблему картографування території Української козацької держави, визначити її межі в XVII ст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Козаччина — одна з героїчних і найславетніших сторінок багатовікової української історії. Понад двісті років з середини XVI ст. і до останньої чверті XVIII ст. козацтво було рушійною силою поступу України, вкарбувало слід у її визвольні змагання, оборону від зовнішніх ворогів, розбудову держави, культурний прогрес. Українське козацтво, як вільне військово-промислове об’єднання сформувалося з усіх станів і прошарків тогочасного суспільства, насамперед селянства, на права і свободу якого посягала польська шляхта, тому увібрало в себе  волелюбні риси українського національного характеру. Утворивши свою козацьку християнську республіку на низу Дніпра, за порогами, козаки вважали основним своїм завданням боротьбу з турецько-татарської агресією, а згодом, з кінця XVI ст., починаються козацьке селянські повстання і тривалі війни проти польсько-шляхетського панування на Україні, що завершилися народно-визвольною війною 1648-1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького. 

Козацькій Україні значну увагу приділяли десятки провідних українських вчених, зокрема, Т. Чухліб [8, 9, 10], О. Гуржій [8] та ін. Значний внесок у розвиток українського картознавства зробили В. Кордт [12, 13, 14], С. Шелухін [20, 21], М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович [6], Р. Сосса [18, 19, 20], К. Галушко [7], А. Байцар [1, 2, 3, 4] та ін.

 Виклад основного матеріалу дослідження. Перша книга про українських козаків вийшла 1594 р. в Австрії. Український вчений-історик Богдан Березенко віднайшов в австрійській бібліотеці унікальну книгу-брошуру під назвою «Die Kossäcken mit hilff der Moldaur und Moscawitter in Podolia 26 000... Wiin, 1594». У книзі «Козаки за допомогою молдаван та московитів на Подолії...» йдеться про участь Війська Запорозького у війні Австрійського цісарства з Османською імперією у 1593-1606 роках. Розкривається участь 26-тисячного українського війська за участю молдавських вояків і донських козаків як союзників Австрії [Тарас Чухліб. 2020. FB].

З появою козацтва Середня Наддніпрянщина, де гуртувалися козаки, дістала назву козацьких україн, що зображено в українському фольклорі: наприклад, у народній пісні: «Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає». В період національно-визвольної війни українців проти Речі Посполитої під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654) Україною називалися не тільки Запоріжжя, а вже всю Наддніпрянщину. З цього часу під Укрáїною стали розуміти цілу країну (державу). Згодом ця назва поширилася й на інші східноукраїнські землі (зокрема, на Слобожанщину, яка деякий час мала офіційну назву «Слободско-Украинская губерния», що існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках). Західноукраїнські землі й далі називалися Руссю, але поступово назва Україна поширилася й на них і стала спільною для всієї української етнічної території. Після впровадження  Г. Бопланом назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців як “країна (земля) козаків”. Українські козаки вважалися своєрідною частиною “руського народу”. 

З XVII ст. у часи розвитку Козаччини назва Україна стає географічною назвою, спершу для Центральноукраїнських земель (Південної Київщини й Південної Брацлавщини), а в часи визвольних змагань Богдана Хмельницького і для Західної України та всієї української етнічної території. Привертає увагу, що європейські картографи в цей період почали вживати термін «Україна» синонімічно політичному терміну «Країна» (PAYS), підкреслюючи окремішність від Московії та Польщі і окремо вживали слово «Окраіна» в якості порубіжжя Московської держави. 1689 р. Московія і Річ Посполита остаточно розділили Гетьманщину. Ця  країна (Гетьманщина) звалася «Україна держава козаків", «Україна земля козаків», «Земля війська Запорозького», або просто Україна. Наприкінці XVII ст. поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на Правобережжі, а московити зберегли його на Лівобережжі.

У західній Європі українське козацтво певний час сприймали як окремий народ, проте невдовзі його почнуть усе ж сприймати як частину русинів. Тому суттєвим з тих часів є зауваження французького автора П'єра Шевальє (1663), що «козаки – це тільки військо, а не народ, як багато дехто думав". Італієць Г. Пріорато тоді ж писатиме, що "ні походженням, ні укладом життя вони (козаки) ні в чому не відрізняються від русів» [цит. за Д. Наливайком].

У віднайденому в польських архівах перекладі турецького оригіналу Бучацького договору на польську мову у пункті 4-му стверджується: «УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ З ДАВНІМИ КОРДОНАМИ КОЗАКАМ ВІДДАТИ...». 20 жовтня 1672 р. між Османською імперією і Річчю Посполитою у м. Бучач на Тернопільщині було укладено мирний договір. На боці турецької сторони взяли участь представники гетьмана Петра Дорошенка. Стосовно українських земель Брацлавщини та Правобережної Київщини, де існував козацький устрій, вперше на міжнародно-правовому рівні вживався термін «Українська держава» (Ukrainskie Panstwo). Козацька старшина під час польсько-турецької комісії вимагала включити до Бучацького договору пункт щодо встановлення західного кордону Української держави по річках Горинь (прит. Прип'яті, бас. Дніпра) і Лабунь [Т. Чухліб, 2019. FB]. 

Революційний процес політичного утвердження на теренах східних воєводств Речі Посполитої нової держави у середині XVII ст. спричинив до цікавих свідомісних та мовних явищ, зокрема великих трансформацій у сприйнятті поняття «Україна» та похідних від нього понятійних лексем правителем Війська Запорозького гетьманом Петром Дорошенком. Несподівані політичні та соціальні перетворення вплинули на словотворчі процеси у староукраїнській («руській») мові, в т. ч. започаткували виникнення оригінальних лексичних понятійних моделей, які наповнювалися патріотичною семантикою новопосталого державного утворення. Адже підлегла гетьману територія Війська Запорозького отримала сталу назву «Україна» та, окрім того, означувалася як «Українний край», «Українська земля» та «Українні городи». Вона також усвідомлюється гетьманом і його оточенням як «Отчизна наша Україна», «наша мила Отчизна», «наша Україна». При цьому, «Україна» у дорошенковому дискурсі виступала не тільки як «прадавня, предків наших» історична територія («земля», «край»), але і у якості «держави», що була у політичному підпорядкуванні то «Його Королівській Милості», або ж «Салтана Турського». Окремим важливим питанням протягом періоду гетьманування Петра Дорошенка була проблема територіальної цілісності Війська Запорозького, що спричинило до уживання назви «Україна» поряд з такими локалізаційними означеннями як «того боку», «цього боку», «обидві сторони Дніпра» і похідними від них словоформами – «тамобічна», «цьогобічна», «тогобічна». У свою чергу, такі мовотворчі процеси викликали появу таких простих і складних «об’єднавчих» словосполучень як «вся/уся Україна», «ціла Україна», «цілісність України», «вся Україна в єдності перебувала», «уся Україна обопільних народів Дніпра» тощо. Цікаво, що в універсалах та офіційному листуванні Петра Дорошенка для позначення населення і станів Війська Запорозького поширюються такі мовні патріотично-локалізаційні конструкції як «Українське поспільство», «Українські обивателі», «Українські діти», «Українські люди» та «Українські козаки» [Т. Чухліб, 2016. FB]. 

В тій же Націон. Бібліотеці (Париж. – А. Б.) зберігаються дві географічні карти: одна з 1641 року, перевидана в Римі в 1678 р., а друга з 1657 р., перевидана в Римі в 1688 році. Авторами їх були італійські географи: першої Сансоне (французький географ та картограф Нікола Сансон. – А. Б.), а другої Корнетті. На обох картах територія України має на собі надпис: «Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків). Ся територія займає обидва боки Дніпра з Волинею, Поліссям, Галичиною. Назви Русі або Россії — немає. Московію названо Московією [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921]. 

Після впровадження Г. Бопланом (1635 р.) назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців. Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву «Україна» вперше вжито для всієї української території «від Московії до Трансільванії». Починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XVIII ст.  Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків. Отже назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. (в XIX ст. ця назва міститься дуже рідко). Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово «Cosaques» (Козаки), «Cosaques Zaporoski» (Козаки Запорозькі), рідше – просто «Україна».

Існує величезний масив картографічного матеріалу з терміном «Україна», і саме це, власне, забезпечило популяризацію імені України – саме руками Боплана, Сансона та інших видатних європейських географів-картографів.

 «… початкова залежність петровської російської картографії від західноєвропейських (передовсім французьких) зразків позначилася на тому, що на межі XVII–XVIII ст. вперше (але вкрай ненадовго — хіба що один раз) на російську карту Європи втрапляє «Україна Козацкая Страна». Співіснують на цій карті і «Царство Московское или Российское», і «Рωссиа Черная» в Галичині та Холмщині. Надалі ж «Україна» вже не з’явиться знову, замінена на офіційно прийнятнішу для держави, що нещодавно почала називатися «Росія», «Малоросію». Існування тут «України» пов’язано з імовірним французьким (але, безперечно, іноземним) оригіналом цієї карти — твором Ґійома Сансона (1670-ті роки)» [К. Галушко, 2018].

На європейських картах  XVII-XIX ст. містяться написи: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна,  або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich  (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські) і т. д.

Висловлювання іноземців про Україну та українських козаків

1710 р. Ю. Юст, данський посол, дивувався, що “...не лише українська шляхта, митрополит, а й ченці Києво-Печерської лаври мали високу освіту та культуру, європейську поведінку й розмовляли бездоганною латиною”, і не вірив своїм очам, бачачи письменних селянок... Мешканці України живуть у добробуті і багато співають. Вони купують і продають усякого роду крам, не платячи жодних податків, крім невеликого до гетьманської скарбниці. Вони мають необмежену волю займатися яким хочуть промислом... В місті Немирів найбідніша хата, о небо, чистіша за найбагатший палац у Москві. Місто Кролевець є велике, вулиці гарні, таких я ніде не бачив в Московщині, будови імпозантні, добре, з мистецьким смаком збудовані і дуже чисті, а не такі як в Московщині”.

1731 р. Вольтер (François Marie Arouet; 1694–1778), французький письменник і філософ: “Україна завжди прагнула до свободи, але оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, змушена була шукати собі протекторат в одній з цих держав. Україна піддалась спочатку Польщі, яка поводилась з нею, зовсім як з поневоленою країною, пізніше піддалась московитові, що уярмлював її, неначе рабів, як це й завжди є у московитів. Спочатку українці користувались привілеєм вибирати собі правителя, але скоро Москва позбавила їх цього права і гетьмана почали призначати з Москви”.

1796 р. Й. Енгел автор першої (в Європі) наукової історії України писав: “Україна є граничним муром, що стоїть між культурною Європою і нецивілізованою Азією. Вона є воротами, через які багато азійських орд пробували вдертись до Європи. Вже з одної цієї причини вона заслуговує на увагу... Але як це сталося, що ці горді, вільні козаки опинилися в московському ярмі? Яким чином москвини змогли накласти кайдани на козаків – націю, що була пострахом для Туреччини, Польщі і татар? Як сталось, що місце вільно обраного гетьмана зайняв московський губернатор? Історія козаків мала великий вплив на історію Польщі, Швеції, Трансільванії. Історія козаків багато чого вчить. Треба геніального пера, щоб те все належно описати... Як відомо наприкінці XVIII ст. Московський уряд почав колонізувати чорноморські степи, для завоювання яких, українці на протязі багатьох століть понесли великі жертви. Москвини колонізують степи різними чужинцями, яким давали спеціальні привілеї, як наприклад державні позички, реманент, звільнення від податків і т.п. Такі самі привілеї отримували і чистокровні москвини, яких уряд привозив з Московщини. Але в цей самий час московський уряд вів цілком протилежну політику щодо українців. Українці не лише не діставали тих привілеїв, якими обдаровувались москвини та чужинці, але, навпаки, на українців накладалися побільшені руйнівні податки”.

1799-1800 рр. Франсуа Массон (Charles-François-Philibert Masson; 1762-1807), француз, секретар старшого онука Катерини II князя Олександра, автор “Memoires secrets sur la Russie…” (Секретних записок про Росію). У своєму творі писав: “Нація козаків зменшується через тиск на неї Росії. Хіба що якась щаслива революція позбавить її ярма... Дехто вважає їх ледве не росіянами, одначе козаки не мають нічого спільного з росіянами... Вони в усьому цілком відмінні: вони вигадливіші, чесніші, менше звиклі до рабства, а рабство їх ще не цілком споганило... Козаки не мають нічого спільного з московитами, за винятком грецької релігії та зіпсованої москвинами слов’янської мови. Їхні звичаї, їхній спосіб життя, хати, їжа – все цілком різне. Козаки є гарні, вродливі, спритні, щирі, чесні, хоробрі, не звикли до рабства. Якщо коротко – повна протилежність москвинам... Козацька нація тратить незалежність, яку вона мала перед об’єднанням з Росією... Тепер їхня прадавня республіканська конституція не існує, рівність між ними зникла. Російський уряд використовує козаків у своїх війнах, розбиває їхню територію і приєднує до російських провінцій, переселяє козаків в інші провінції, хоч союз козаків з Московщиною був вільний і умовний. Вся земля в Україні належала козацькій нації, і жодний чужинець, включно з москвинами, не міг оселитись там без дозволу козацької республіки”.

1641 р. Нікола Сансон (Nicholas Sanson; 1600—1667), французький історик та картограф зробив великий внесок у картографування українських земель.  

Близько 1635 p. король Франції Людовик XIII призначив його придворним картографом. Н. Сансон отримав титул “Інженер і географ Короля” (Ingénier et géographe de Roi). Активну діяльність почав з 1627 р. Перші карти створив у співпраці з паризьким видавцем М. Тавернье (M. Tavernier). Все життя співпрацював з його видавничою фірмою, яку в 1644 p., після смерті М. Таверньє, перебрав П’єр Мар’єт.І (Pierre Mariette І), а у 1657 р. очолив його син П’єр Мар’єт II (Pierre Mariette II). Свою першу карту «Postes de France» опублікував у 1632 р. Створював як окремі карти так і багатотомні атласи. Перший атлас «Європа» вийшов 1648 р. 1652 р. розпочав видавництво збірних атласів без назви у форматі folio. Перше видання найважливішої праці Н. Сансона – атлас світу «Cartes generales de toutes les parties dm monde» (1658), перевидавалося багато разів різними мовами. Після його смерті 7 липня 1667 р. в Парижі справу було продовжено його синами (які також стали королівськими картографами) Гійомом Сансоном (1633-1703) і Адрієном Сансоном (1639-1718) у партнерстві з іншими картографами. Брати у 1671 p. об’єдналися з майстернею Юбера Жейо (А. Н. Jaillot). 1692 р. Юбер Жайо зібрав карти Сансона в окремий Новий Атлас.       На мапі Нікола Сансона 1641 р. позначені українські етнічні землі: Верхня Волинь (Alta Volinia), Низова Волинь (Bassa Volinia), Верхнє Поділля (Alta Podolia), Низове Поділля (Bassa Podolia). Разом усі ці землі іменуються як Vcraіna o Paese de Cosacchі (Вкраїна, або Земля (Країна) Козаків).   

1665 р. Нікола Сансон. «Tartarie Europeenne ou Petite Tartarie où sont les Tartares du Crim, ou de Perecop; de Nogais, d' Oczacow, et de Budziak. Dressée sur les Relations les plus Recentes. Par le S. Sanson fils Geographe ord.re du Roy. A Paris Chez Pierre Mariette, rüe S. Iacques à l' Esperance Avec Privilege pour Vingt Ans 1665» (Тартарія Європейська, або Мала Тартарія, або Тартари, Крим, або Перекоп).
На карті «Тартарія Європейська, або Мала Тартарія, або Тартари, Крим, або Перекоп» позначені: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Земля (Країна) Козаків), Литва і Московське Царство. Ця карта, схоже, встановила новий стандарт позначення Центральної України, включаючи правий і лівий берег Дніпра. Формат – 40,5 × 51 см.
На карті зображена дорога з Криму (Tartares) в Польщу (Pologne), звана Чорний Шлях (Czarny Szlak). Прямо зі степів Дикого Поля починається Муравський шлях з Малої Тартарії в Московію. Втім, біля Чорного шляху відрізок дороги від Перекопу до Дніпра відсутній. Починається Чорний шлях від дніпровської переправи Nosokowka.
Hа всіх картах H. Сансон змінив орієнтування з південного на північне. Використання умовних позначень різними мовами свідчить про те, що автор користувався не єдиним джерелом, а, можливо, також Радзивіллову карту 1613 р.
Карта увійшла в атлас «Cartes general…». Опублікований його синами разом з паризьким друкарем і видавцем П’єром Мар’єтом II (Pierre Mariette II) у 1665 р.

1657 р. П. Корнетті. На карті італійського картографа П. Корнетті напис – Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна Земля (Країна) Козаків). Майже уся територія на схід від теперішньої Волині теж має назву Volinia (Волинь). Частина цієї території, Подніпров`я, Запоріжжя, Лівобережжя Дніпра, зветься Низовою Волинню (Bassa Volinia). Землі північного Подністров`я та Південного Бугу названі Podolia (Поділлям). Разом з Волинню Поділля є Україною. 

1658 р. П’єр Дюваль (Pierre Duval; 1619-1683), французький географ та картограф, племінник та учень Ніколи Сансона, працював також у картографічній майстерні Сансонів. Про П’єра Дюваля  відомо, що народився він у 1619 р. в м. Аббевіль (Abbeville), що розташоване на півночі Франції. 1650 р. отримав титул Королівського Географа. Перші карти почали з’являтися з 1646 р., публікувались як окремо, так і входили до збірників карт. Спочатку це були переважно копії мап голландських видавців. До 1654 р. карти П. Дюваля публікував П. Мар’єт-старший, згодом — Ю. Жайо (до 1670 р.). 

1658 р. Карта «Моscovie ou Rvssie». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На південь від Києва на мапі написи  «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).

У відповідному розділі «Московія» П'єр Дюваль пише, що «Московія» складається з Великої та Білої Росії. На прикладеній географічній карті написано «Московія або Росія». Але гербів у книзі наведено два: один «Русь» (вежа), а другий «Московія» (вершник, що вражає дракона).

1658 р. Карта «Мала Тартарія та Крим». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На  мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).  

1658 р. Карта «Трансільванія, Волощина та Молдова". Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки). 

1658 р. Карта «Pologne Royaume». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки). 

1666 р. Карта «NOUVELLE ET EXACTE DESCRIPTION DU ROYAUME DE POLOGNE & DES ESTATS QUI EN DEPENDENT» (Нова й докладна карта Польщі й залежних держав). Видавець – Жерар Жолєн І (Gérard Jollain І), масштаб бл. 1:2 800 000, мова –  французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Територія вздовж правого і лівого берегів Дніпра названа Україною (Vkraine), в районі Дніпровських порогів подано підпис Cosaqves (Козаки). Пунктирними лініями позначені державні кордони Польщі з Трансільванією (Transilvanie), Угорщиною (Hongrie), Молдавією (Moldavie), Московією (Blanche Russie ov Moscovie), Пруссією (Royale Presse) та межі воєводств і земель. Південна Україна – Очаківська Тартарія (Oczackou Tartares), Буджак (Budziak) та Перекопська Тартарія (Precopense ov Petite Tartane).

1667 р. П’єр Дюваль. Нікола Сансон. Карта «LES ROYAVMES DV NORT OU SONT PRINCIPALEMENT LES ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE. A MONSEIGNEUR MONSEIGNEUR MESSIRE IEAN-IACQVES DE MESMES, COMTE D’AUAUX, ETC. PARSON TRES HUMBLE ET TRES-OBEISSANT SERUITEUR P. DV VAL GEOGRAPHE DU ROY» (Північні королівства або зображення земель Польської Корони. Його величності панові Жан-Жаку де Месму, графу д’Аво від його слухняного і покірного слуги, королівського географа П. Дюваля). Видавець – П’єр Дюваль, масштаб бл. 1:3 700 000, мова –  французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Землі в межиріччі Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра (Nieper R.) позначені як Україна (Ukraine); північніше напису Україна – напис Cofaques (Козаки).

Українські історико-географічні землі (у складі Польського королівства) представлені Поліссям (Polesie), Волинню (Volhinie), Покуттям (Pekutie), Поділлям (Podolie), Чорною Руссю (Russie Noire). Теперішня Росія позначена як Московія. (Moscovié). 

1703 р.  Карта "Composite: Le course du Danube" (Карта річища Дунаю). На мапі напис UKRAINE ou Pays des Cosaqyes Ukraine” (Україна Країна (земля) Козаків). На карті позначено Коцюбіїв (Koczuby) - теперішня Одеса.

1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо.  Гійом Сансон (Guillaume Sanson; 1633—1703), французький картограф, син картографа Нікола Сансона. Юбер Жайо (Алексіс Юбер Жайо; Hubert Jaillot; 1632-1712),  французький гравер, скульптор, видавець і картограф, упорядник кількох атласів, у тому числі за матеріалами Нікола Сансона та його синів.  1671 р. Юбер Жайо отримав виключне право на публікацію всіх карт Сансонів.

         Карта  «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків). Масштаб карти 1:1 900 000. Мова французька.
       Центральне Право- і Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Ukraine ou Pays des Cosaques), в межиріччі Інгульця (Itigulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Defertes et Inhabitées). 
       В околицях Кодака (Kudak), напис про розташування порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені пороги з написом про місця перебування козацького війська і зберігання скарбниці (Ifles ou est la Cache ou le Trésor de l'Armée des Cosacques). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack, Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski flack), який пролягає через Кам’янеччину та Брацлавщину. На Лівобережжі, від Дніпровських порогів на північ до Вязьми (Wiasma), пролягає Муравський шлях (Morawsky fzlak Chemin que suiuent les Tartares pour en trer en Moscovie).
     Українські етнічні землі представлені Поліссям (Polesie); Волинню (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким (Palatinat de Lufuc) і Київським (Palatinat de Kiow) воєводствами та Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolié), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de Каmеnіес), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belz) та Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства та Покуття (Pokutie). На сході українські історико-географічні землі представлені Чернігівським (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Sewierjki). У Причорномор’ї показані Тартарія Буджацька (Tartares de Budziak) та Очаківська (Tartares d'Oczakow) у складі Османської імперії.
        Карта  «LE ROYAUME DE HONGRIE, ET LES ESTATS QUI EN ONT ESTÉ SUJETS, ET QUI SONT PRESENTEMENT LA PARTIE SEPTENTRIONALE DE LA TURQUIE EN EUROPE. TIRÉ LES MEMOIRES LES PL.’ NOUUEAUX. PAR LE Sr. SANSON, GEOGR. ORD." DU ROY» ([Карта] королівства Угорщина і країн, які входили до нього, а тепер складають північну частину Туреччини у Європі. Виконана королівським географом паном Сансоном за найновішими даними). Мова карти –французька та латинська.
        Центральне Правобережжя та Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Vkraine ou Pays des Cosaques); в межиріччі Інгульця (Ingulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzïke Polie ou Campagnes Desertes et Inhabitées).

Українські історико-географічні землі представлені Волинню (Volhynie), Поділлям (Podolié), Чорною Руссю (Russie Noire) у складі Королівства Польського і названі його прикордонними землями (Frontières des Estats de Pologne). У Причорномор'ї — Бессарабією (Bessarabie), Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak), Тартарією Очаківською (Tartares d'Oczakow) та Малою Тартарією (Petite Tartarie) y складі Османської імперії; Закарпаттям – у складі королівства Угорщина (ці землі названі християнською Угорщиною (Hongrie Chrestienne).

1672 р. Юбер Жайо в Амстердамі видав мапу по Турецькій імперії “Estats de L'Empire des Turqs en Europe, ou sont les Beglerbeglicz our Gouvernements...”, де теж показано українські землі як VKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Мапа неодноразово перевидавалася (1695, 1700 р. і т. д.). Видавали  мапу також під назвою “Tabyla Nova Imperii Turkarum...” (дещо видозмінена).  

1678 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695), італійський картограф та географ. Карта “Stati Della Corona Di Polonia Divisa nella sue Principali Provincie e Palatinati ...”. Видавець карти Джованні Джакомо де Россі, гравер Вінцензо Маріотті (Vincenzo Mariotti). Мапа видана у Римі. Формат 16,9 × 22,4 дюйма. На карті напис – Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). 

1678 р. Джованні Джакомо де Россі (Giovanni Giacomo De Rossi; 1627-1691 рр.), італійський видавець та картограф. Жив і працював у Римі. Видавництво карт розпочав з гравером Дж. Відманом (G. Widman).  

Карта «STATI DELLA CORONA DI POLONIA DIUISA NELLE SUE PRINCIPALI PROVINCIE, E PALATINATI DA GVGLIELMO SANSONE GEOGRAFO DEL RÈ CHRIST. E DI NUOUO DATA IN LUCE DA GIO; GIACOMO ROSSI, IN ROMA, ALLA PACE, L’ANNO 1678 ([Карта] коронних польських земель з поділом на головні землі й воєводства за Ґійомом Сансоном, географом короля всіх християн, яка з’явилася на світ завдяки Джакомо Россі у Римі, Алля Паце, року 1678). Масштаб 1:2 700 000, мова італійська. Карта є переопрацюванням карти Н. Сансона «Estate de la couronne de Pologne», (Париж, 1655).  

Південна частина Луцького та Київське воєводства названі Україною, або Країною Козаків (Vcraina о Paese de Cosacchi), землі між гирлами Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра — Диким полем (Dzike Polie ouero Deserti).   Серед багатьох українських етнічних земель показано й Покуття (Pochutia) та Підляшшя (Polachia), що займає Більське воєводство (Palatinato di Bielsk).  

1683 р. Вільям Беррі (William Berry; 1639–1718),​ англійський книгорозповсюджувач, географ та гравер видав у Лондоні карту   “Poland Subdivided according to the Extent of its severall Palatinates... Dedicated To the most serene and most sacred majesty of Charles II.... Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE or the Counry of the COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie на карті розміщені паралельно і займають одну територію. Західна Україна – Чорна Русь (Black Russia). Південна Україна позначена як Дике Поле (Dzike Polie).

На карті показано Чорний шлях (Czarny slack) - стародавній розгалужений торговельний шлях, яким користувалися тюркські народи Північного Причорномор'я для перекочівлі з Лівобережної України на Запоріжжя (Січ), Поділля, Галичину. Чорний шлях починався з Перекопського перешийка і йшов на північ, через запорозькі степи, на верхів'ях річок Інгула, Інгульця і Тясмину, повертав на захід та розгалужувався на декілька шляхів.

1684 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643–1695), італійський картограф та географ. Джакомо Кантеллі в 1685 р. отримав посаду придворного географа Франческо II д'Есте, герцога Модени й Реджіо. Д. Кантеллі співпрацював з Джованні Джакомо де Россі (1627—1691 рр.), видатним італійським друкарем і видавцем, який видав атлас в стилі бароко «Меркурій Geografico» з картами Кантеллі (перше видання рік випуску невідомий, друге видання вийшло в 1692 р.). 

Карта “TARTARIA D EVROPA | ouero PICCOLA TARTARIA | divisa da Giacomo Cantelli da Vignola | ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop Soggetti al proprio Kam. | ne Tartari di Budziack, d'Oczackow, e di Dobruss Soggetti al Turco. | ne Tartari Circassi, e de Mordua Soggetti al Gran Duca di Moscouia | e nesse Due Vckraine | una abitata da Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita, | L`altra de Cossachi de Zaporowa, ora liberi, e gia dependenti dalla Polonia. || Data in Luce da Gio. Giac. de Rossi | dalle Sue Stampe in Roma alla Pace, 1684. | Con Priu. del S. Pont” (Європейська Тартарія або Мала Тартарія…). Видавець карти Джованні Джакомо де Россі. Мапа видана у Римі. Формат – 16,5 × 22 дюйми, масштаб – 1:4 500 000. Середня Наддніпрянщина показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Земля (Країна) Козаків Запорозьких). На схід від неї вказана “Україна або Земля  Козаків Донських, залежних від Московії” (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita). Карта – гравюра на міді, вигравіювана Франциском Доріа, перевидана Джованні Джакомо де Россі 1692 р. (атлас “Mercury Geografico”).  

1684 р. Юбер Жайо. Карта  “La Russie Blanche ou Moscovie divisee suivant lEstendue des Royaumes, Duches, Principautes, Provinces et Peuples: qui sont presentement sous la Domination du Czar de la Russie, cognu sous le Nom de Grand Duc de Moscovie” (Біла Русь, або Московія…).  Карта ця перероблена з мапи Нікола Сансона (1648). Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podolie), Чорною (Russie Noire), Волинню (Volhynie), Бессарабією (Bessarabie) з Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak). Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie на карті розміщені паралельно і займають одну територію. На півночі Лівобережжя подано межі Чернігівського (Duc de Czernihow) та Новгород-Сіверського (Duché de Novogorod Sewieski) князівств.  

На схід від VKRAINE, між Воронезьким (Worotin) і Рязанським (Rezan) князівствами, вказана Okraina (Окраіна), що відповідає землям донських козаків. Карта охоплює Східну Європу, Європейську частину Московщини та частину Центральної Азії. Карта неодноразово перевидавалася. Входила до багатьох сансонівських атласів, опрацьованих Ю. Жейо, що видавалися в Парижі у кінці XVII ст. В атласах початку XVIII ст. (1702, 1710) карта друкувалася без змін у зображенні географічного простору.  

1686 р. Джакомо Кантеллі да Віньола. Карта  “Descritione delli Principati della Moldavia, e Valachia tolta de Giacomo Cantelli da Vignola geografo del Serenissmo. Duca di Modena &c da un Esemplare trovato nel Gabinetto del Prencipe di Transilvania; data in Luce da Gio. Giac. de Rossi dalle sue stampe in Roma alla Pace con Priv. del S. P. 1686”. Мапа видана у Римі, формат – 42 × 54 см, масштаб – 1:1 740 000. Середня Наддніпрянщина показана як Parte dell Vkrania ouero Paese de Cosacchi di Zaporowa (Частина України або Земля (Країна) Запорозьких Козаків), Південна Україна – Дике Поле (Dzike Polie) та Тартарія Очаківська. 1692 р. Джакомо де Россі та Доменіко де Росі (Domenico de Rossi; 1659–1730) перевидали карту в атласі “Mercury Geografico”.  

1688 р. Джакомо Кантеллі да Віньола. Карта  «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Воронежчини виділена   Оcraina (Окраїна).  Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).  

1688 р. Вінченцо Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli; 1650-1718), венеціанський історик та географ, генерал ордену міноритів. Карта «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Воронежчини виділена   Оcraina (Окраїна).  Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).  

1690 р. Карта «L'Asie selon les memoires les plus nouveaux dressée». Правобережжя  та Лівобережжя з Києвом позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна або Земля (Країна) Козаків). Назва OKRAINA (Окраіна) вжита стосовно Задоння й Рязанщини — московського порубіжжя. Московська (MOSCOVIE) Окраїна до України не має жодного відношення, і, навпаки, Козацька Україна не визначається як чиясь окраїна чи креси (KRESY).  Гравер карти – француз Жан-Батист Нолен (Jean-Baptiste Nolin; 1657-1708).

1694 р. Юбер Жайо. Карта “ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE, PRÉSENTÉ A MONSEIGNEUR LE DUC DE BOURGOGNE. PAR SON TRES HUMBLE ET TRES OBEI/SANT SERVITEUR H. IAILLOT 1696”. Видавництво Амстердам. Масштаб бл. 1:2 300 000 Мова: французька та латинська.  

Українські землі представлені Поліссям (Polesie) на півдні Великого Литовського князівства (Grand Duché de Lithuanie), Волинню (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким воєводством (Palatinat de Lufuc) і Київським воєводством (Palatinat de Kiow) та Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolie), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de Катепіес), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belcz) та Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства. Ha півдні Чорної Русі лежить Покуття (Pokutie). Східні українські землі представлені Чернігівським (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Siwierski) князівствами. У Причорномор’ї — Буджацька орда (Tartares de Budziak) та Очаківська орда (Tartares d Oczakow). Центральна Наддніпрянщина (Право- і Лівобережна) названа Україною, або країною козаків (Ukraine ou Pays des Cosaques), y межиріччі Інгульця (Ingulet Maly Flu.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Defertes et Inhabitées).  

На Дніпрі, в околицях Кодака — напис про розташування порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені острови з написом про перебування і зберігання на них скарбниці козацького війська (IJles ou eft la Cache ou la Trésor de l'Armée des Cosaques). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski fiack), який пролягає через Брацлавщину та Кам’янеччину [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.].  Перевидана 1696, 1708 р., 1730 р. та ін. (з незначними змінами).

1695 р. Вінченцо Марія Коронеллі. Карта  “Polonia parte Orientale”, видана у Венеції. Правобережна  та Лівобережна Україна позначені як UKRAINA PAESE COSACCHJ (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Дніпра – Дике Поле (Dzike Polie). Позначено фортецю Кодак з написом, що її взяли козаки в 1648 р. На карті позначено Чорний шлях.  

У період української визвольної війни, 1 жовтня 1648 р., після 4-х місячної облоги, Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками й руйнується») козацьким загоном під командуванням полковника Максима Нестеренка (за іншою версією — полковника Ніжинського полку Прокопа Шумейка) та перетворений на опорний пункт українського козацького війська.   

1696 р. Юбер Жайо. Карта “Nova Imperii Turkarum ...” (Турецька імперія). Видавництво Париж, формат – 44 × 60 cм. Українські землі показано як VKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) козаків). 

Висновок. Хронологічно висвітлено основні картографічні твори вчених XVII ст., на яких міститься напис “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків). Зроблено опис багатьох історико-географічних карт. 
На картах назви «Ukraine» (Україна) та «Cosaques» (Козаки) появляються одночасно, Перша відома карта з такими написами відноситься до 1572 р.   А  починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків. Назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто словами “Cosaques” (Козаки), або “Cosaques Zaporoski” (Козаки Запорозькі). Хоча ці терміни (“Cosaques”, “Cosaques Zaporoski”) існували на картах протягом XVI-XIX ст.  В першій половині 1700-х рр. на картах появляється термін «Cosaci Bialagorodski» (Козаки Білгородські), а в другій половині - терміни «Kozaci Slobodsczy» (Козаки Слобідські) та «Human Cosaks» (Уманські Козаки). У 1820-х рр. на картах появляється термін «Czernomorische Kosaken» (Чорноморські Козаки). На картах 17-19 ст. позначено й інших козаків - «Козаки Тартарські» (KASAKI TARTARI - з 1620-х рр.) і «Козаки Донські» (Cosaques Donski - з 1680-х рр.) які не мають прямого відношення до УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ.
 На європейських картах  XVI-XIX ст. містяться написи: «Cosaques» (Козаки), Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна,  або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich  (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські) і т. д.
Отже, протягом віків Україна завжди ототожнювалася зі своїми лицарями-захисниками - Запорозькими Козаками. Це яскраво ілюструють і європейські карти XVII ст.

1. Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

2. Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

3. Байцар Андрій. (у співавторстві). Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. 367 с.

4. Байцар А., Манько А. Назва «Україна - Держава (Земля) козаків» на Європейських картах XVII // International scientific innovations in human life. Cognum Publishing House, Manchester, United Kingdom. 2022. С. 299-308.

5. Борщак Ілько. Європа про українську мову ХVІХVІІ століття // Рідна мова. – 1933. – N 2. – С. 47–50

6. Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. 224 с. 

7. Галушко К. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання / К. Галушко. – К., 2013. – 143 с.

8.  Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVII-XVIII ст.: кордони, населення, право [Текст] / О. Гуржій. - К. : Основи, 1996. -223 с. 

9. Гуржій О., Чухліб Т. Історія козацтва. Держава - військо - битви [Текст] / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. - К. : Арій, 2012. - 463 с. 

10. Гуржій О., Чухліб Т. Козацька Україна. Боротьба за державу (XVI-XVII ст.). ‒ К.: АРІЙ, 2020. ‒ 368 с.  

11. Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. / Д. С. Наливайко. К. : Основи, 1998 . 578 с. 

12. Кордт В. А. Материалы по истории русской картографии / В.А. Кордт. К., 1899. Вып. 1: Карты всей России и южных ее областей до половины ХVІІ в. 15 с.; ХХХІІ на 42 л. карт. 

13. Кордт В. А. Материалы по истории русской картографии / В.А. Кордт. К., 1910. Вып. ІІ: Карты всей России и Западных ее областей до конца ХVІІ в. 31 с.; ХLV на 56 л. карт. 

14. Кордт В. О. Матеріали до історії картографії України / В.О. Кордт.
К., 1931. Ч. 1. 198 с.

15. Куля Ф. Доба Петра Могили у контексті німецькомовної історіографії // Петро Могила та його доба в історії української культури (до 400-річчя від дня народження): Матеріали наук. конф. – Ужгород, 1997. – С. 52–60

          16. Максимович М. А. Собрание починений. К. 1876. Т. 1. С. 373-374. 
17. Сосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. // Р.І. Сосса. К. : Наук. думка, 2000. 248 с. 
18. Сосса Р. І. Історія картографування території України: підручник / Р.І. Сосса. К. : Либідь, 2007. 336 с. 
19. Сосса Р. І. Картографування території України: історія, перспективи, наукові основи / Ростислав Сосса. К. : Наук. думка, 2005. 292 с., 56 іл. 
20. Шелухин С. Назва України: з картами / С. Шелухин Відень: тов. «Франко син і спілка», 1921. 30 с. 
21. Шелухин С. Україна назва нашої землі з найдавніших часів [Текст] / Сергій Шелухин. – Репр. вид. кн. 1936/7 р. – Дрогобич: Бескид, 1992. – 249 с.




1657 р. П. Корнетті. Карта з книги ("Волинь в сутінках української історії XIV-XVI століть", Троневич П.О., стор.98-99, Луцьк: "Місійна книжкова фабрика "Християнське життя"", 2003). 

1665 р. Нікола Сансон  (Nicholas Sanson). "Tartarie Europeenne ou Petite Tartari ou sont Les Tartares, Du Crim, ou de Perecop" ("Татарія, Україна - держава козаків, Московія та Польща").
1665 р. Фрагмент

1672 р.
(1700 р.).Гійом Сансон та Юбер Жайо
1674 р. Ґійом Сансон. "La Russie Noire ou Polonoise qui Comprend les Provinces de la Russie Noire de Volhynie et de Polodie divisees en leurs Palatinats Vulgairement Connues sous le Nom D'Ukraine ou Pays Des Cosaques" (Чорна Русь або Польща, яка включає в себе провінції Чорної Русі, Волині, Поділля… відомих під назвою Україна або Країна Козаків).
1678 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola). "Stati Della Corona Di Polonia Divisa nella sue Principali Provincie e Palatinati ..."

1684 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola). "Tartaria D Europa ouro Piccola Tartaria divisa da Giacomo Cantelli da Vignola ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop . . . soggetti al Gran Duca di Moscovia e nelle Due Uckraine . . . e gia dipedenti dall Polonia . ." (Європейська Татарія або Мала Татарія…).

1685 р. Юбер Жайо (Hubert Jaillot). "La Russie Blanche ou Moscovie divisee suivant l’Estendue des Royaumes, Duches, Principautes, Provinces et Peuples: qui sont presentement sous la Domination du Czar de la Russie, cognu sous le Nom de Grand Duc de Moscovie" (Біла Русь або Московія…). 
1690 р. Вінченцо-Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli). Фрагмент. європейської частини карти "L'Asie selon les memoires les plus nouveaux dressée"
1692 р. Ґійом Сансон. «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques. Sur les memoires les plus Nouveaux 1692» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які включають в себе Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків. На нових даних 1692 року). 


Немає коментарів:

Дописати коментар