З історії. З праці Миколи Кузанського (1460 р.) у європейський обіг географічних назв входять назви Поділля (Podolia) щодо Центральної України та Русь (Russia) щодо Західної.
Карти 1507 р. Бернарда Ваповського, 1513 р. Мартіна Вальдземюллера та 1522 р. Лоренца Фріза - перші друковані карти із назвами «РУСЬ» (Україна), «Польща» та «Литва» у заголовку. Це також одні з перших джерел, де західноукраїнські землі позначені як «Русь» (Russia). Карта 1507 р. Бернарда Ваповського - «Tabula Moderna Polonie, Ungarie, Boemie, Germanie, Russie, Lithuanie» (Сучасна карта Польщі, Угорщини, Богемії, Німеччини, Русі, Литви).
Перша карта з регіональними назвами українських земель - це карта 1540 р. Себастьяна Мюнстера “POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA” (Нова карта Польщі та Угорщини). На ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: Rvssia (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян; назву «Русь» вжито один раз на території Руського воєводства.) зі Львовом (Leopol), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь), Pokutze (Покуття), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор’я і Кримського півострова). Показано сусідів українських історико-географічних регіонів – Молдову (Mvldavia), Трансільванію (Transilvania), Волощину (Valachia) та ін.
В латинських, західноєвропейських джерелах “Русь” мала декілька назв, що відрізнялись своїм написанням: “Ruthenia” (Рутенія), “Russia”, “Rusia”, “Rosia”, “Rossia”, “Ruscia”, “Roxolania” (Роксоланія). Латинська назва Русі – “Рутенія” не використовувалась стосовно Північно-Східної Русі (Московії), а вживалась до українських етнічних земель та частково білоруських.
Для географа чи історика існує суттєва проблема: як перекладати одне й те саме слово у французькій, німецькій, англійській чи будь-якій іншій європейській мові, яке позначає і Русь (в розумінні середньовічної держави Київської Русі чи українських земель в складі Польського королівства чи Великого князівства Литовського) і Росію тобто Московію (в сенсі російської держави)? Для регіонів які знаходяться в Західній Європі й мають таку ж саму назву “Русь”, тут ми просто подавали транслітерацію (Русія, Руссія). Якщо на карті існує у якійсь формі “Московія” паралельно із “Руссія”, “Россія”, то “Руссію” чи “Россію” ми тлумачимо як “Русь”, без обов'язкової прив'язки до Московської держави. Якщо ж “Московія” зникає, і залишається лише “Руссія” або “Россія” з прив'язкою до Російської держави, то ми перекладаємо як “Росія”.
Назва «Руссія» (Russia) блукає географічними картами XII – поч. XVІІІ ст. від Карпат до Білого моря. Властивою для західноєвропейських карт є наявність двох Русей (Галицької та Новгородської) та окремої від них Московії. Що цікаво, що назва “Rossia” міститься і на карті Британських островів 1546 р. Георга Лілі.
Для картографів XVI ст. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ це - Сарматія Європейська (Sarmatia Evropae), Русь (Rvssia), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь), Pokutze (Покуття), Codimia (Кодимія) та Bessarabia (Бессарабія), а московські - Руссія та МосковіяСебастьян Мюнстер.
Себастьян Мюнстер (нім. Sebastian Münster; 1488—1552) — німецький вчений, гуманіст, космограф, монах францисканець. Викладав в Гайдельберзі богослов'я, а пізніше в Базелі — математику. Подібно до Матвія Меховського, він чітко розрізняв Московію і Русь, називаючи столицею останньої Львів.
Першим з німецьких вчених видав єврейський текст Біблії з латинським перекладом і примітками (Базель, 1535) і посібник з граматики халдейської мови (1527). Справжній внесок С. Мюнстера полягав у тому, щоб популяризувати карту як конкретне джерело інформації та зробити її доступною для читання всім без необхідності особистої подорожі.
Себастьян Мюнстер народився в Інгельхаймі на Рейні, невеликому містечку в землі Рейнланд-Пфальц. Він був сином Андреаса Мюнстера, керівника місцевої лікарні Святого Духа.
Після навчання у монастирській школі францисканців у Гайдельберзі в 1505 році у віці 17 років вступив до францисканського ордену. Там помітили його надзвичайні лінгвістичні здібності і в 1507 році його відправили до Левена, а потім до Фрайбурга. Під час свого однорічного перебування в школі він познайомився з Грегором Рейшем, учителем і пріором картезіанців, який зацікавив його єврейською мовою та географією.
У 1509 році Себастьян Мюнстер переїхав до Руфаша у Франції, де, бувши учнем Конрада Пелікана, продовжував практикувати географію та іврит, а також грецьку мову, математику та астрономію. Ймовірно, лише тут він познайомився з досить вичерпною енциклопедією «Margarita Philosophica» вже знайомого йому Грегора Рейша. Він також познайомився з «De situ orbis libri tres Pomponius Mela». Обидві книги увічнили його інтереси. У 1511 році він пішов слідом за Пеліканом до Базельського університету, а потім до Пфорцгайма, де був висвячений на священника. Після івриту разом з Пеліканом вони вивчали інші семітські мови – арамейську та ефіопську.
З 1514 по 1518 рік Мюнстер працював лектором у францисканській школі в Тюбінгені. До речі, він вивчав астрологію та практичну математику у знаменитого Штеффлера. У 1518 році Себастьян Мюнстер повернувся до Базеля як лектор і викладав у монастирській школі до 1521 року. Після 1518 року він опублікував багато творів на івриті, завдяки чому став відомим.
Людовик V запросив його до Гайдельберзького університету як професора івриту. Він викладав з 1521 по 1529 рік, після чого залишив орден францисканців і перейшов до Базельського університету. Тут він остаточно прийняв протестантизм і змінив релігію. У 1530 році він одружився з Анною Зельбер, вдовою друкаря Базеля Адама Петрі. У 1532 р. у них народилася донька Аретія. Тепер ніщо не заважало підготувати до друку власні твори та переклади. Технічними питаннями, тобто наглядом за гравюрами на дереві, набором і самим друком, займався виключно його пасинок Генріх Петрі. З колофонів книг видно, що він був власником видавництва та друкарні.
На знак визнання його компетентності та заслуг у 1547 році Мюнстера було призначено ректором Базельського університету. Своїм девізом він взяв девіз «Повага до Бога як основа пізнання». Видання «Космографії» 1550 року було останнім варіантом, до якого Мюнстер міг внести корективи, наступні видання відбулися без його участі. Себастьян Мюнстер був похований у Базельському соборі. Похоронну промову на івриті виголосив його колишній друг Еразм Освальд Шрекенфукс, гуманіст.
Головні роботи:
· 1540 р. «Geographia Universalis» (Географія Птолемея). Видання 1551 р. містить зображення міст, портрети людей та костюмів. Ці видання, надруковані в Німеччині, є найбільш цінними.
· 1544 р. «Cosmographia» (Космографія; Базель), в якій друкувалися карти К. Птолемея і власні карти автора.
Видав за все своє життя, загалом, 142 карти, зокрема «Креслення Німеччини» (Germaniae descriptio, 1530), «Новий Світ» (Novus orbis, 1532), «Карту Європи» (Марра Europae, 1536), «Ретію» (Rhaetia, 1538) та ін.
Славу «німецького Страбона» придбав своєю «Загальною Космографією» (лат. Cosmographia universalis) у шести книгах (Базель, 1544), заснованої як на рукописних та друкованих джерелах, включаючи праці Діодора Сицилійського, Енеа Сільвіо Пікколоміні, Альберто Кампензе, Егідія Чуді та Іоанна Боемія, так і на повідомленнях різних осіб та установ.
Викладена загальнодоступно і цікаво, «Космографія» враховувала нові відкриття європейців у Старому та Новому Світі і містила в собі 26 карт, включаючи досить точну карту Куби та інших нововідкритих земель, що супроводжувалися розповіддю про першу зустріч моряків Колумба з «дикунами», а також майже 500 гравюр із зображеннями індіанців. Крім того, її ілюстрували 46 гравюр з видами відомих міст, окрема 30 німецьких.
Наводив досить суперечливі відомості про московитів, приписуючи їм, зокрема, спосіб обрання правителів, характерний для Стародавнього Новгорода, повідомляючи про наявність у їхніх землях родовищ срібла та байдужість їх до спиртних напоїв, ймовірно, запозичивши подібні відомості у Пікколоміні. Незважаючи на ерудицію та допитливість, Мюнстер вказував свої джерела далеко не завжди.
ІСТОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК КОСМОГРАФІЇ У ЄВРОПІ.
Космографія (дав.-гр. κοσμογαφία, лат. cosmographia від дав.-гр. κόσμος — світ, всесвіт та γραφή — пишу) — наукова і навчальна дисципліна, що вивчає будову Всесвіту. Існувала до початку XX ст.
Термін «космографія» запровадив Клавдій Птолемей (ІІ століття). Під космографією у сенсі науки розуміли дисципліну, що охоплювала предметні галузі астрономії та наук про Землю. У процесі спеціалізації науки космографія розділилася на низку наукових дисциплін, перестала бути самостійною наукою і стала навчальною дисципліною в інститутських курсах. У вузькому значенні космографією може називатися опис та картографування небесної сфери та небесних тіл (описова астрономія). Інший вузький зміст терміна існував до XVII століття: космографією називали географію, особливо описову географію у зв'язку з картографією, зокрема, опис країн і народів.
Отже, основи космографії заклав Птолемей, який зібрав свої географічні праці у «Γεωγραφικὴ Ὑφήγησις» (з дав.-гр. — Вступ до географії) у восьми книгах та поєднав знання про астрономію, географію, геологію та математику у нову науку про Всесвіт та його світобудову, обґрунтував геоцентричне походження небесних тіл та явищ. Завдяки візантійському гуманістові Мануїлові Хрисолору, який розшукав рукопис твору, та його учню — Джакопо д'Анджело, праця Птолемея стала відома серед вчених Європи.
Отже, одним із перших європейських дослідників «Географії» К. Птолемея був італійський гуманіст Джакопо д'Анджело (1360–1410), який в 1406 р. переклав її на латинську мову та дав їй назву «Cosmographia»,. У всіх виданнях «Географії» починаючи з 1475 р. і аж до венеціанського видання 1511 р. використовується переклад Джакопо д'Анджело.
Лише в Римському виданні 1478 р. текст був звірений з грецьким оригіналом його видавцем, італійським гуманістом Доміціо Кальдеріні (1446–1478), який вніс в текст деякі поправки. Доміціо Кальдеріні навчався у Вероні, Венеції та Римі. Був папським секретарем Сікста IV.
У 1466 р. німецький картограф, космограф та астролог, чернець-бенедиктинець Ніколаус Германус користуючись латинським перекладом «Вступу до географії» виконав креслення карт в трапецієподібній проєкції Птолемея та видав нову версію «Географії» (з доповненими перевиданнями у 1467 та 1468 роках), у якій, зокрема запропонував нові правила позначення гір, річок, озер та кордонів.
У 1524 році професор математики Інгольштадтського університету Петер Апіан (1495—1552) видав свою «Cosmographia» (Ландсгут 1524, Антверпен 1529, та інші видання). У своєму творі Апіан пропонує для визначення географічних довгот вимірювати відстань між Місяцем і нерухомими зірками і вперше вказує, що хвости комет звернені в сторону, протилежну Сонцю.
З врахуванням виданого у 1533 році за редакцією Еразма Роттердамського грецького тексту «Вступу до географії» учень Аппіана — голландський фізик, математик та картограф Ґемма Фрізіус (1508—1555) у 1545 та 1584 роках видав розширені видання праці свого вчителя. Протягом XVI століття «Cosmographia» Апіана та Фрізіуса була настільки популярною, що її перевидавали 14 мовами понад 30 разів.
Паралельно з Ґеммою Фрізіусом у 1544 р. німецький вчений та космограф Себастьян Мюнстер видає у Базелі свою ґрунтовну «Космографію», яка у період з 1544 р. до 1650 р. зазнала 46 перевидань шістьма мовами (27 німецькою, 8 латинською, 4 англійською, 3 італійською, 3 французькою, 1 чеською). Останнє німецьке видання було опубліковане в 1628 році, задовго після його смерті.
1667 р. голландський картограф Яна Блау видав у 12 томах «Le Grand Atlas, ou Cosmographie Blaviane, en laquelle est exactement descritte la terre, la mer, et le ciel» (Великий атлас, або Космографія Блау).
1650 р. виходить праця голландського географа Бернгарда Варена «Geographia Generalis» (Загальна географія), перевидана у 1664 і 1671 рр., у 1693 р. в Лондоні вийшла в перекладі англійською під назвою «Cosmography and Geography» у 2 томах, першу частину якого складає саме праця Бернгарда Варена, а до другої увійшли твори та записки французького історика та картографа Ніколи Сансона, до яких додано близько сотні космографічних, географічних та гідрографічних таблиць.
1693 р. опублікована праця венеціанського географа та історика Вінченцо Марія Коронеллі «Космографія» (Epitome cosmografica, о Compendiose introduttione all'astronomia, geografia e idrografia, par l'uso dilucedatione a fabrica delle sfere, globi, planisferi, astrolabi, e tavole geografiche e particolarmente degli; stampati, e чріеgati nelle publiche lettioni dal P. Maestro V . Coronelli. Colonia; ad istanza di Andrea Poletti in Veneria).
«Geographia Universalis».
Себастьян Мюнстер був учнем відомого німецького астронома і математика Йоганна Штеффлера (Johannes Stöffler; 1452-1531), автора коментарів до “Географії” Птолемея. Допомагаючи Штеффлеру, С. Мюнстер взяв участь в транскрибуванню географічних назв і термінів, використаних Птолемеєм, на латинську мову. При підготовці Базельського видання (1540) “Географії” Птолемея (Geographia Universalis) С. Мюнстер взяв за основу Страсбурзьке видання 1513 р., але набагато поліпшив його. Видання було присвячене Базельському єпископу, який на цей час вже помер. При підготовці карт він використовував, як вихідний матеріал карти Ульмського видання 1486 р., грецький текст “Географії” Еразма Роттердамського та її Ліонське видання 1535 р., що містило поправки Сервета. Таким чином, він постарався якнайкраще використати праці своїх попередників.
З 27 карт Птолемея «Загальна карта світу» побудована в другій, або геометричній, проєкції Птолемея, як і карти Азії під номерами VII й VIII. Решта регіональні карти побудовані в трапецеїдальній проєкції Ніколауса Германуса (редактора Ульмського видань 1482 р. і 1486 р.). Виключення «Карта XII Азії», складена в прямокутної проєкції географа та картографа Маріна Тірського. По конструкції й по малюнку карти Птолемея в Базельському виданні (1540) близькі до Ульмського, але за географічним змістом дуже відрізняються від них і від останніх Страсбурзьких та Ліонського видання (1522-1535). С. Мюнстер застосував новий спосіб друкування географічних назв – відливав цілі слова і рядки та впроваджуючи виливок в дерев'яні дошки, на яких гравіювалося зображення. Це дозволяло застосовувати одноразове, а не дворазове друкування кожного аркуша. [В. А. Бронштэн«КлавдийПтолемей.Глава12».http://www.argoschool.ru/biblioteka/antichnost_i_ellinizm/va_bronshten_klavdij_ptolemej_glava_12/].
До 27 карт К. Птолемея С. Мюнстер додав 21 нову карту: одну «Загальну карту світу» (з Америкою) і 20 регіональних. «Загальна карта світу» виконана в еліптичній проєкції, регіональні - в прямокутній проєкції, але без координат і з різним орієнтуванням (вгорі – то північ, то південь, то схід).
Крім першого видання “Geographia Universalis”1540 р. С. Мюнстер видав ще чотири, всі в друкарні Генріка Петрі (1542 р., 1545 р., 1551 р., 1552 р.). На титульному аркуші видання “Geographia Universalis” 1545 р. зображений Птолемей-астроном. В цьому та в останньому Базельському виданні 1552 р. замінені й додані деякі «нові» карти.
«Cosmographia».
Себастьян Мюнстер є одним із найвідоміших космографів епохи Відродження разом із Леонардо да Вінчі (1452–1519), Мартіном Бегаймом (1459–1507), Мартіном Вальдземюллером (1472/75–1520), Петером Апіаном (1495–1552) та Герардом Меркатором (1512–1594).
Під час роботи в Гайдельберзькому університеті (найстаріший університет на території Німеччини) в 1524 році Мюнстер познайомився з ельзаським гуманістом Ренанусом. Саме він зацікавив його Птолемеєм і запропонував ідею видання його творів, зокрема «Космографії», призначеної для населення, німецькою мовою. Спонукуваний цією думкою, Мюнстер звернувся до тогочасних мандрівників і вчених з проханням надати йому карти, описи та ін. свідчення своїх подорожей. Він також дав практичні поради для проведення необхідних вимірювань і спостережень. На звернення відгукнулося близько 120 осіб, географи, історики, видавці та гравери (гравери на міді). Відтак «Cosmographia» є результатом співпраці багатьох людей, які часто ризикуючи життям, відгукнулися на звернення та хотіли допомогти. Всупереч видимості, у той час креслити та розпитувати про деталі не було безпечною діяльністю. Теолог Сігісмондо Аркер, який збирав дані на Сардинії, з цієї причини опинився в руках інквізиції.
«Cosmographia» — найдавніший опис світу німецькою мовою, що заснована як на друкованих джерелах, так і на повідомленнях різних людей і закладів. Це збірка історико-географічних даних, що значною мірою сприяла розповсюдженню географічних знань і стала зразком для наступних укладачів «Космографії». «Космографія» була однією з найуспішніших і найпопулярніших робіт XVI століття. Упродовж століття праця витримала 24 перевидання мовою оригіналу — німецькою та в перекладах латинською, французькою, італійською, англійською, чеською мовами.
«Cosmographia» — ґрунтовна праця, яка серед різноманітних історико-географічних даних містила багато гірничої інформації. Розглядались питання видобутку й збагачення корисних копалин, наводились конструкції підйомних, водовідливних, вентиляційних і збагачувальних машин, рушієм яких слугував водний потік. Мюнстер, не маючи професійних знань у гірничій галузі, спирався на праці античних авторів і своїх сучасників (значною мірою на роботи Ґ. Аґріколи), про що шляхетно повідомив читачів. Крім карт, доданих на окремих аркушах, які містяться в самому тексті, вона містила в собі портрети монархів з їх гербами і безліч чудових малюнків, які давали наочне уявлення і про людину, і про навколишнє середовище, і про тварин, і про рослини, і про пояси земної кулі.
Перше видання було надруковане в офісі Генріха Петрі (Heinrich Petri) в Базелі. Генріх Петрі був сином від першого шлюбу дружини Мюнстера з базельським книгодрукарем Адамом Петрі.
Перше видання від 17 серпня 1544 року присвячене Густаву Вазі. Воно мало лише 660 сторінок і 48 карт. До копій «стандартних» карт К. Птолемея, він включав кілька нових карт Європи, які сам Мюнстер розробив на основі своїх попередніх подорожей, а також з надійшлих матеріалів. Нові карти мали велику популярність, що спонукало автора підготувати нові. З цією метою він об’їздив Швейцарію, Францію, Баварію та Пруссію. Останнє авторське видання 1550 року мало понад 1200 сторінок, містило 62 карти та 74 види міст. З цього видання надання міських пейзажів для різних робіт стало стандартним. Видання 1628 року (останнє з майстерні Петрі) мало вже майже 1 800 сторінок. У 1588 році Генріх Петрі вперше збагатив «Космографію» картами на міді, скопійованими з «Theatrum Orbis Terrarum» Ортеліуса. Цей момент можна вважати закінченням ксилографічної ілюстрації.
Ця монументальна праця поєднувала в собі інформацію з історії та географії, астрономії та природничих наук, а також культурні, політичні та побутові відомості. На її підготовку пішло близько 20 років. Після смерті Мюнстера в 1552 р. його «Космографію» продовжували доповнювати і перевидавати Генріх Петрі та його син Себастьян до 1628 р. Видання 1628 р. було відредаговано та розширено базельським теологом Вольфгангом Майєром (Wolfgang Meyer).
«Космографію» видавали з 1544 р. по 1628 р. (46 перевидань шістьма мовами – 27 німецькою (1544, 1546, 1548, 1550, 1553, 1556, 1558, 1561, 1564, 1567, 1569, 1572, 1574, 1578, 1588, 1592, 1598, 1614, 1628 рр.), 8 латинською (1550, 1552, 1554, 1559, 1572 рр.), 4 англійською, 3 італійською (1558, 1575 рр.), 3 французькою (1552, 1556, 1560, 1565, 1568, 1575 рр.), 1 чеською (1554 р.). З моменту свого першого випуску до смерті Мюнстера «Космографія» розтовстіла з 660 до 1162 сторінок, а потім до більш ніж 1750. У друкарській майстерні Петрі за 84 роки (1644–1628) було надруковано близько 50 тис. примірників. примірників «Космографії» німецькою мовою, бл.10 тис. латиною. Частина «Космографії» була видана за межами Базельської майстерні. Серед найбільш відомих репринтів — паризьке видання Франсуа де Бельфоре, модернізоване уривками з «Theatrum Orbis Terrarum Ортеліуса» (1575) та «Civitates Orbis Terrarum» Брауна та Гогенберга.
- Cosmographia, 1544, deutsch, Basel, MDZ München, MDZ München, Google, e-rara.ch, e-rara.ch, Gallica
- Cosmographia, 1545, deutsch, Basel, MDZ München, ULB Düsseldorf
- Cosmographia, 1546, deutsch, Basel, MDZ München
- Cosmographia, 1548, deutsch, Basel, MDZ München
- Cosmographei, 1550, deutsch, Basel, MDZ München, UB Freiburg, Digitalisat Wiso Köln
- Cosmographei, 1553, deutsch, Basel, MDZ München, ULB Düsseldorf, Google
- Cosmographei, 1556, deutsch, Basel, MDZ München
- Cosmographei, 1558, deutsch, Basel,
- Cosmographei, 1561, deutsch, Basel, MDZ München, Google
- Cosmographey, 1564, deutsch, Basel, MDZ München, Internet Archive, BLB Karlsruhe
- Cosmographey, 1567, deutsch, Basel, MDZ München, Internet Archive, Google, UB Freiburg - mit handkolorierten Holzschnitten
- Cosmographey, 1569, deutsch, Basel, MDZ München
- Cosmographey, 1572, deutsch, Basel, UB Freiburg
- Cosmographey, 1574, deutsch, Basel, MDZ München, Google
- Cosmographey, 1578, deutsch, Basel, MDZ München, Google
- Cosmographey, 1588, deutsch, Basel, MDZ München, Google
- Cosmographey, 1592, deutsch, Basel, MDZ München
- Cosmographey, 1598, deutsch, Basel, MDZ München, Gallica
- Cosmographey, 1614, deutsch, Basel, dbc.wroc.pl, rcin.org.pl, Google, MDZ
- Cosmographia, 1628, deutsch, Basel Internet Archive, HAAB Weimar
«Civitates orbis terrarum» — атлас міст світу, виданий у Кельні в 1572-1618 роках Георгом Брауном і Франсом Гогенбергом.
У 1571 р. Томазіні підготував видання «Космографії» у Венеції.
До найвідоміших творців міських видів, включених до «Космографії» належать: Ганс Рудольф Мануель Дойч (Hans Rudolf Manuel Deutsch; 1525–1571), який підписувався ініціалами HRMD, RMD або RM у формі лігатури; Якоб Клаузер (Jakob Clauser; 1520–1578) – IC або IK у формі лігатури; Давид Кандел (David Kandel; 1538 –1587) – DK також у формі лігатури. Інші гравюри на дереві включають: Крістофа Штіммера (CS), Генріха Хольцмюллера (H.H. або HHF), Ієроніма Віссенбаха Базилієнського (HWB), Мартіна Гофмана (Martin Hoffmann; MH або MHF), Грегоріуса Сікінгера (GS).
Слідом за описом Польщі в «Космографії» Мюнстера вміщено опис Литви, Самогітії та Московії.
Свій опис Московського князівства Мюнстер запозичив, головним чином, з творів Матвія Мєховського і данцигського картографа Антонія Віда, автора виданої в 1555 карти Московії, дані якого грунтувалися на повідомленнях окольничого Івана Ляцького і Сигізмунда Герберштейна. Великої уваги заслуговує вміщена в космографії Мюнстера карта Московії: це перший досвід докладного зображення Східно-Європейської рівнини, заснованого на сучасних і більш-менш достовірних звістках, а не на переказах класичної давнини.
На джерела, за якими складено опис цих країн, автор не зробив посилань. Але на початку своєї праці C. Мюнстер перелічує письменників, творами яких користувався, хоча в цьому переліку і немає вказівок на самі твори, з яких внесені були відомості в «Космографію». Джерела ці наступні: 1) твір Енея Сільвія Пікколоміні “De Polonia, Lithuania et Prussia siue Borussia”; 2) твір Деція “De vetustatibus Polonorum”; 3) твір Матвія Меховського “Tractatus de duabus Sarmatiis Asiana et Europiana” [СЕБАСТИАН МЮНСТЕР. КОСМОГРАФИЯ. KOSMOGRAPHIE. ОПИСАНИЕ ЛИТВЫ, САМОГИТИИ, РУССИИ И МОСКОВИИ — СЕБАСТИАНА МЮНСТЕРА (XVI векa) http://drevlit.ru/texts/m/munster.php].
«Cosmographia» містить шість книг:
Книга І: Астрономія, математика, фізична географія, картографія.
Книга II: Англія, Шотландія, Ірландія, Іспанія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Савойя, Трір, Італія.
Книга III: Німеччина, Ельзас, Швейцарія, Австрія, Карніола, Істрія, Богемія, Моравія, Сілезія, Померанія, Пруссія, Лівонія.
Книга IV: Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Ісландія, Угорщина, Польща, Литва, Русь, Валахія, Боснія, Болгарія, Сербія, Греція, Туреччина.
Книга V: Анатолія, Кіпр, Вірменія, Палестина, Аравія, Персія, Центральна Азія, Афганістан, Скіфія, Тартарія, Індія, Цейлон, М'янма, Китай, Ост-Індія, Мадагаскар, Занзібар, Америка.
Книга VI: Мавританія, Туніс, Лівія, Єгипет, Сенегал, Гамбія, Малі, Південна Африка, Східна Африка.
З погляду редагування видання не є надзвичайними. Техніка гравюри на дереві не дозволяла досягти занадто точних форм, що має велике значення, особливо у випадку з картами та видами. Відбитки робили до повного зносу блоку, і лише тоді готували нову версію карти (у назві тоді з’явилася анотація «nova descriptio» або «nova tabula», яка зберігалася наступні кілька років, хоча карта не мала нової інформації).
У 1544 році в «Космографії» Сілезія вперше з'явилася на самостійній карті.
У 1550 р. уявлення про Русь збагатилися картою Сарматії та сусідніх країн (насправді карта не мала назви), складеною на основі карти Йоганнеса Гонтера (Johannes Honter), виданої 1542 р. Додано також окрему карту Польщі. Ціль цієї нової карти є своєрідною головоломкою, оскільки вона показує лише близько 1/3 території, яку охоплює карта Польщі та Угорщини, а крім того, вона не більш детальна, ніж карта Сарматії. Також з 1550 року почала з'являтися самостійна карта Пруссії. Її створено за мапою Генріха Целля (Heinrich Zell), опублікованою в 1542 році.
Картографія.
1532 р. Себастьян Мюнстер склав карту світу «Typus cosmographicus universalis» для видання «Novus orbis regionum ac insularum veteribus incognitarum» Джона Хутіча (Johann Huttich, близько 1480-1544) і Симона Грінеуса (Simon Grynaeus, 1493-1541). Карта ґрунтується на мапі світу Мартіна Вальдземюлера 1507 р. Карта має привабливі образи херувимів на півночі та півдні, які крутять земну кулю “відповідно” з теорією Коперника. Це – одна з найпопулярніших і найдорожчих карт світу XVI ст. Карта була опублікована в «Космографії» Мюнстера (1544). Українські землі на карті позначено як SARMATIA (Сарматія).
Займаючись підготовчими роботами до своєї «Космографії» й вивчаючи спеціально твори стародавніх географів, С. Мюнстер прийшов до висновку, що чинні видання цих вчених не в змозі задовольнити вимогам людей, що займаються землезнавством. Він зважився сам поповнити цю прогалину й видати Гая Юлія Солінуса (Caius Julius Solinus, III ст.), Помпонія Мелу (Pomponius Mela) й Птолемея, що дійсно і зробив: у 1538 р.
С. Мюнстер надрукував Polihistor`a Солінуса разом з твором Мели “de situ orbis” в одному томі, з поясненнями, примітками й безліччю карт, під заголовком “C. Ivlii Solini Polihistor ... hvic ... Pomponii Melae de sitv orbis libros tres ... adiunximus. Basileae, 1538, fol” [Кордт В.А. Материалы по истории русской картографии. 1899].
До свого тексту С. Мюнстер доклав складену ним же картку Русі, на якій зображені найважливіші річки Східної Європи – Західна Двіна, Дніпро, Волга й Дон, що беруть початок на рівнині, причому Західна Двіна на карті витікає з озера. Гори на карті не зображені. Карта Русі – одна із перших друкованих карт східної Європи не птолемеївської традиції. Для свого часу зображення дивно бідне географічними відомостями, зате схема річок – важливих транспортних шляхів – вказана досить чітко. Відзначено три старовинних центри руської культури: Київ, Великий Новгород, Полоцьк, а разом з ними інші важливі міста: Смоленськ; в Литві (Lithuania) Вільнюс і Гродно; Рига в Лівонії; в Московії власне Москва, Твер, Рязань та інші.
«Geographia Universalis»
1540 р. Карта “EVROPA PRIMA NOVA TABVLA” (Європа...). Вперше ця карта була надрукована в “Geographia Universalis”. Українські землі – Rvssia (Русь), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь).
1540 р. Карта “POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA” (Нова карта Польщі та Угорщини). Вперше ця карта була надрукована в “Geographia Universalis”. Гравером карти був відомий німецький художник Ганс Гольбейн-молодший. Формат мапи 34,5 х 25,7 см.
«Географія» і «Космографія» містили карту українських земель під назвою «Польща та Угорщина» (Poloniae et Ungariae). Ця карта значною мірою базується на попередній карті, підготовленій Бернардом Ваповським, опублікованій у 1526 році Флоріаном Унглером (Florian Ungler). Ця карта відома на Заході як «Tabula Poloniae» і приписується Йоганну Вапорському (опечатка в назві). Молдавська частина карти створена на основі карти Райхерсдорфера (Reichersdorfer).
Мюнстерське видання, порівняно з оригіналом, містить від 10 до 60% менше деталей в окремих областях. Ця карта, попри численні недосконалості, була найвідомішою завдяки численним виданням, і саме за нею та супровідними описами формувались уявлення про Русь-Україну. Карта друкувалася до 1588 року, коли Себастьян Генрік-Петрі (Sebastian Henric-Petri) представив абсолютно новий блок, технічно кращий, але не позбавлений старих недоліків розташування та помилок у назві. Вперше на карті позначено Варшаву. Цей блок був вигравіруваний Урсом Графом Старшим із Золотурна.
Карта публікувалася під різними назвами: “POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA”, “POLONIA ET VNGARIA XX NOVA TABVLA”, «Landtafel des Ungerlands / Polands / Rüʃʃen / Littav / Walachei und Bulgarei» (Карта Угорщини, Польщі, Русі, Литви, Волощини і Болгарії), «POLONIA ET VNGARIA Nova Descriptio», “Nouuelle defcription de Poloigne & Hongrie” (Новий опис Польщі та Угорщини).
Мапа регулярно перевидавалася:1542, 1544, 1545, 1550, 1551, 1552 рр. і т. д., аж до 1628 р. (близько 40 видань). У виданнях 1545 і 1552 рр. заголовок в назві карти має позначення “XX”, в інших виданнях – “XV”.
Мапа у 1541-1552 рр. публікувалась у п’яти виданнях «Географії» К. Птолемея латинською мовою, а у 1544-1578 рр. – у декількох десятках видань «Космографії» С. Мюнстера різними мовами. У німецькомовних виданнях вона виходила під назвою «Landtafel des Ungerlands / Polands / Rüʃʃen / Littav / Walachei und Bulgarei» (Карта Угорщини, Польщі, Русі, Литви, Волощини і Болгарії).
Карти 1550 р. мають назви “Nouuelle defcription de Poloigne & Hongrie” (Новий опис Польщі та Угорщини) та «POLONIA ET VNGARIA Nova Descriptio».
Мапа цікава тим, що на ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: Rvssia (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян; назву «Русь» вжито один раз на території Руського воєводства.) зі Львовом (Leopol), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь), Pokutze (Покуття), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія) та ін. Показано сусідів українських історико-географічних регіонів – Молдову (Mvldavia), Трансільванію (Transilvania), Волощину (Valachia) та ін.
Себастьян Мюнстер на цій карті вперше позначив Кодимію.
На карті з'являється «герб» Кримського ханства - тамга. Дизайн її своєрідний. Це похідна від тамги хана Узбека (версія 1312). Чорна тамга вписана в червоне гербове поле та вміщена над Азовським морем. Над цим «гербом» показано назву регіону, яка кочуватиме за європейськими картами кілька століть — «Мала Тартарія» (Tartaria minor). Сам Кримський півострів «належить» перекопським тартарам («Tartaria Preсopens»). Кримська топоніміка на карті лапідарна: на перешийку вже відзначено укріплення - «Preсop»; «Coslo» (Євпаторія); «Kerkel» та «Monсop» (Мангуп).
Тарак-тамга (крим. taraq tamga) — герб кримських татар, родовий знак династії Ґераїв, що правила в Криму. У дослівному перекладі з кримськотатарського — «гребінь-тамга», «тавро». Першим цей символ почав використовувати засновник Кримського ханства Хаджі I Ґерай (кримський хан у 1427–1456, 1456–1466 рр.). Відтоді знак є символом ханської влади.
На північному сході від Києва позначена Біла Русь (Rvussia Alba), і вже далі на схід – Московія (Moscovia).
Біла Русь та Московія знаходяться на схід від Дніпра, в районі річок Десни і Сейму. Розташування річок та міст на мапі ще доволі приблизні, але можна чітко локалізувати по кордоні річок Сейм (де видно Путивль та Рильськ) та Десни. За цим кордоном починається на мапі Московія. Цікава сама назва міста Москви – Moschia (Мосхія). В праці (1773) В. М. Татищева та Г. Ф. Міллера “Исторіиа россійская с самых древниейших времен неусыпными трудами через триттсать лѣт собранная и описанная покойным тайным совѣтником и астраханским губернатором Васильем Никитичем Татищевым: Том 2” теж згадується топонім «Мосхїя» (ріка).
1540 р. Карта «TABLА EUROPAE VIII» (Восьма карта Європи). Українські землі на карті позначено як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaeа). Між Дністром та Дніпром позначено давньоукраїнські племена: CARPIANI (карпи), PEUCINI (певкіни) та BASTERNAE (бастарни).
«Cosmographia»
«Cosmographia» 1544 р. містила карти на яких показані українські землі: «EUROPE. Münster, S., Europa dasein drittheil der Erden, nach gelegenheit unsern zeiten (on verso, within wide woodcut figurative border): Neüw Europa. Es hat Ptolemeus nit sunderlichen Europa[m] beschriben... Basel (Henricpetrina)» (Europa regina), «POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA», «TABULA EVROPAE VIII», «VON DEM KÖNIGREICH POLAND Das In Sarmatia auch begriffen wirt sampt andern laendern diesem königreich zügehörig», «REGNI POLONICI...», «Typus cosmographicus universalis», «EVROPA PRIMA NOVA TABVLA», «TABLА Sarmatia» та ін.
1544 р. Карта «EUROPE. Münster, S., Europa dasein drittheil der Erden, nach gelegenheit unsern zeiten (on verso, within wide woodcut figurative border): Neüw Europa. Es hat Ptolemeus nit sunderlichen Europa[m] beschriben... Basel (Henricpetrina)» (Europa regina).
«Europa Regina». Алегорична, антропоморфна карта. Це карта-картина де європейський континент зображений у вигляді королеви. Європу показано у вертикальному положенні. Піренейський півострів утворює короновану голову королеви, а Богемія – її серце. На карті українські землі позначено як SCYTHIA (Скіфія). Територія теперішньої Росії на карті – Moscovia.
1544 р. Карта «TABLА SARMATIA» (Сарматія). Опублікована в Космографії (Cosmographia). Українські землі на карті позначено як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaeа). Між Дністром та Дніпром позначено давньоукраїнські племена: CARPIANI (карпи), PEUCINI (певкіни) та BASTERNAE (бастарни).
1544 р. Карта «VON DEM KÖNIGREICH POLAND Das In Sarmatia auch begriffen wirt sampt andern laendern diesem königreich zügehörig» (Про Польське Королівство, що також розташоване в Сарматії, з зображеннями інших земель, що до того королівства належать) («Cosmographia» (Космографія). На карті Південна Україна – SCYTIA (Скіфія), Західна Україна – RUSSEN (Русь), Балтика – SARMATIA (Сарматія). Серед українських міст показано – Kiow (Київ), Lemburg (Львів), Premisel (Перемишль) та ін.
1544 р. Карта «EUROPA DAS EIN DRITTHEL DER ERDEN, NACH GELEGENHEIT VNSER ZEITEN» (Європа, третина землі, станом на наш час). Видавництво Базель (опублікована в «Космографії»). Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Ruffia), Волинню (Volbinia), Поділлям (Podolia).
1544 р. Карта “Landtafel des Ungerlands/ Polands / Reuffen / Littaw / Walachen und Bulgaren” (Угорщина, Польща, Русь, Литва, Валахія та Болгарія). Видавництво Базель (опублікована в «Космографії»). Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Ruffia), Волинню (Volbinia), Поділлям (Podolia) та Кодимією (Codinia). Codinia (Кодінія) – між Південним Бугом та Дністром.
1550 р. Карта «MODERNA EVROPÆ DESCRIPTIO» (Сучасний опис Європи). Видавництво Базель (опублікована в «Космографії»). Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Ruffia), Волинню (Volbinia) та Поділлям (Podolia).
1550 р. Карта «VON DEM POLAND. BESCHREIBUNG ALER LÄNDER SO ETWAN DEM KÖNIGREICHE] POLAND VNDERWORFFEN SEIND GEWESEN ODER SONST MIT IM ZUSCHAFFEN GEHABT. CAP. LIIII.» (Про Польщу. Опис усіх країн, які коли-небудь підкорило Королівство Польщі, або взагалі мали з ним справу. Розділ 54. (опублікована в «Космографії»). Карта укладена на основі карти Й. Гонтера (Johann Honter) доданої до нового віршованого підручника з географії «Rudimenta cosmograpbiaе» (Брашів, 1530 р.). Карта є однією з шести карт окремих країн, виготовлених самим Гонтером. Вона друкувалася в наступних виданнях «Космографії) С. Мюнстера.
Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Rüssen) – між Холмом (Chelm) та Львом (Letmburg) і Поділлям (Podolia); у південно- західній частині – гори без назви (Карпати). З українських міст позначено також Луцьк (Lutcko).
1550 р. Карта «VON DEM KONIGREICH POLAND, DAS IN SARMATIA…» (Про Королівство Польщі, що також розташоване у Сарматії) (опублікована в «Космографії»). Карта є переопрацюванням карти Дунайських країн Й. Гонтера (1534 p.). Карта Й. Гонтера була створена на основі карти Південної Сарматії (1528 р.) Б. Ваповського до шкільного підручника «Rudimenta cosmographica» (1530 p.).
Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Rüssen) з містами Львів (Letmburg), Перемишль (Premifel), Луцьк (Lutcko) та Карпатами (без підпису), Поділлям (Podolia) – між річками Південний Буг та Дністер. Приазов’я позначене як Скіфія (Scytia).
Московські землі – Московія (Mofcou), Taртарія (Tartaria) та Псковщина.
1552 р. Карта «SEPTENTRIONALES REGIONES XVIII NO TAB». Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Rüszen).
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
1544 р. Карта “Landtafel des Ungerlands/ Polands / Reuffen / Littaw / Walachen und Bulgaren” (Угорщина, Польща, Русь, Литва, Валахія та Болгарія).

1545 р. (перше видання 1532 р.) 1544 р. Карта «EUROPA DAS EIN DRITTHEL DER ERDEN, NACH GELEGENHEIT VNSER ZEITEN»

1628 р. (опис московитів)
Немає коментарів:
Дописати коментар