Старий Винниківський цвинтар (військові поховання)

На винниківському цвинтарі знаходяться могили січових стрільців, пам'ятник воїнам УГА, пам'ятник польським воякам, два пам'ятники радянським танкістам, з десяток могил радянських воїнів.

Винники одними з перших виконали свій обов'язок стосовно    полеглих воїнів УГА: за одностайною згодою винниківської громади 24  квітня 1921 р. відбувся великий стрілецький похорон,  останки 16 воїнів  (15 стрільців і чотаря Ганкевича) перевезено на місцевий цвинтар і поховано у спільній могилі (дані про загиблих – за краєзнавцем М. Влохом).

Стосовно кількості похоронених бійців УГА точної інформації немає.

Газета «Свобода» (США) від 25 травня 1921 р. згадує про перепоховання (23 квітня, субота) 15 стрільців, з яких лише двоє відомі – Лука Семчук з Пирятина Радехівського повіту, згаданий у наступному «Інформаційному звіті» (документ 3 , ч.2 , стор. 4) та Петро Довгий з Романова – у звіті О. Козака. не згаданий. Газета «Батьківщина»  (ч.50/1921), описуючи цю ж подію називає кількість перепохованих – 16 воїнів (п’ятнадцятьох стрільців і чотаря Ганкевича).

Народився Петро Довгий у с. Романів Бібрського повіту (нині Перемишлянського р-ну Львівської обл.). В автрійській армії під час І світової війни був у званні капрала. Старший десятник Романівської залізної сотні ІІ Коломийської бригади. Про приналежність сотні до якогось куреня цієї бригади зимою 1918-1919 р.р. відомостей не маю. До травня 1919 сотня воювала поряд із Станіславівськими куренями, але деякі дослідники, не наводячи джерел, стверджують, що сотня до середини весни 1919 була окремим приділом і підпорядковувалась безпосередньо штабу, пізніше ввійшла у структуру січових стрільців і на її основі формувався ІІ полк. Петро Довгий в грудні 1918 (?), йдучи з дорученням, заблукав в околицях Винник під час завірюхи і вийшов випадково на позиції поляків, які його вбили. Перепохований у присутності родини 23 квітня 1921 року у Винниках (цит. за Ярославом  Іванишином).

Воробець Іван (д. н. н. – д. с. н.) – поручник УГА. Доброволець УСС. Поручник 2 куреня 2 полку УСС, учасник Чортківської офензиви. 1919 р. командант шпиталю в Одесі. Перепохований 23. 04. 1921 у  Винниках (у звіті О. Козака не згаданий).

Можемо констатувати (за даними О. Козака), що розміщена на старому цвинтарі могила воїнів УГА є масовим похованням (14 або ж 15 чи 16, чи 30) українських воїнів. Кількість похованих потребує ще додаткового вивчення.

Українське товариство допомоги інвалідам у 1922 р. придбало будинок у Винниках (тодішня вул. Собєського) для хворих на туберкульоз, бездомних інвалідів – учасників визвольної війни. Спочатку там проживало 7 інвалідів. Серед них поручник Шафран (похований біля стрілецької могили, з правої сторони), чотар Балич (похований біля стрілецької могили, з правої сторони).

З правої сторони біля цієї могили похований винниківчанин, булавний УСС з 1914 р. Василь Олексів (1897 р. н.).  1916 р. він захворів в армії і був комісований. Брав участь у роззброєнні австрійського гарнізону у Винниках 1 листопада 1918 р., відзначився в боях за Львів. У складі УГА перейшов р. Збруч, був поранений у ногу (від вибуху гранати).

Біля стрілецької могили (перед могилою справа) похований січовий стрілець, в’язень сталінських концтаборів, Почесний громадянин Винник, винниківчанин Степан Титович Копач (1902—1991 рр.).

Зліва від пам’ятника був похований січовий стрілець, винниківчанин Тимофій Макар (1894—1967 рр.). 3 лютого 2018 р. відбулася церемонія перепоховання Тимофія Макара у братську могилу воїнам УГА.

На цвинтарі похований учасник національно-визвольних змагань 1918—1921 рр. Зубрицький Гнат Антонович (1897—1989 рр.). Через дорогу від могили воїнів УГА знаходиться могила Підлісецького Володимира (1898—1972 рр.) — січового стрільця, політичного і громадського діяча. Зліва від центральної дороги, 100 м не доходячи до могили воїнів УГА, поховані брати Йони (Йона Ярослав Григорович (1900—1970 рр.) — стрілець УГА (з 1 січня 1919 р.), козак 3-ї Залізної дивізії Армії УНР; Володимир Йона (1890—1969 рр.) — стрілець УГА та Євген Йона (1900—1988 рр.).

Могила польських воїнів (1920-ті рр.).

Могила знаходиться вище від могили воїнів УГА (з правої сторони). Похоронені 14 польських вояків, які загинули в околицях Винник під час польсько-української війни 1918—1919 рр. та польсько-більшовицької війни 1919—1920 рр.

Могили радянських воїнів-танкістів (1941 р., 1944 р.).

Могила 1944 р. При вході на цвинтар, з правої сторони, знаходиться пам’ятник воїнам-танкістам. На монументі напис: «Загиблим воїнам-танкістам, які полягли в бою з німецькими загарбниками за визволення м. Винники 24 червня 1944 р.». Воїни загинули не 24 червня, а мабуть, 24 липня, адже тільки 20 липня радянські війська зайняли Перемишляни. Винники були визволені лише 27 липня (Львівсько-Сандомирська операція розпочалася 18 липня 1944 р.; мета - силами 1-го Українського фронту і лівого крила 1-го Білоруського фронту розгромити групу армій “Північна Україна”, звільнити Західну Україну).

Могила 1941 р. За капличкою, теж з правої сторони (між могилою воїнів УГА та капличкою), знаходиться ще один пам’ятник воїнам-танкістам. В червні 1941 р. боїв запеклих в районі Винник не було. Як загинули радянські воїни, що тут поховані, достеменно не відомо.

 

2018 р.

 

1920-1930-ті рр.

Джерела.

Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312с.
Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.