вівторок, 21 березня 2017 р.

З історії: Старий Винниківський цвинтар



На винниківському цвинтарі знаходяться могили видатних людей, які залишили вагомий внесок в історії та культурі нашої держави. Поруч знаходиться могила січових стрільців, пам'ятник польським воякам — з українсько-польської війни 1918—1919 рр., поховання радянських воїнів.

Старий винниківський цвинтар заснований наприкінці XVIII ст. У 1748 р. Галицьке губернаторство опублікувало декрет, котрий постановляв, що «мають бути скасовані всі кладовища біля храмів, а кожна громада має виділити протягом чотирьох тижнів частину ґрунтів за містом, яких би вистачило на поховання покійників без різниці віросповідань (крім євреїв) на 10–20 років». Але видно, що й у ті часи не дуже ретельно виконувалися постанови, бо губернаторство через декілька місяців змушене було опублікувати цей декрет ще раз. Декретом від 11 грудня 1783 р. австрійський імператор Йосиф II, з огляду на небезпеку виникнення епідемій заборонив проводити поховання в церквах та довкола них, вимагаючи закладати нові цвинтарі.
У Винниках вибрали місце під цвинтар, де він знаходиться й досі. Про це свідчать і найдавніші пам’ятники, які тут збереглися. Це скульптури XVIII ст. роботи Шимзерів, дуже відомих на той час майстрів. До того цвинтар знаходився біля сучасної церкви Воскресіння Господнього (1842 р.), яка була збудована на місці старої дерев’яної церкви (1515 р.). Раніше померлих хоронили біля церкви. Вперше документально зафіксовано існування при церкві цвинтаря у Винниках у 1753 р. Церковний візитор, описуючи парафіяльну церкву Воскресіння Господнього, згадав про церковний місцевий цвинтар. Тоді цвинтар простягався до підніжжя г. Лисівка. Про це свідчать як спогади старожилів міста, так і поодинокі знахідки людей, що згодом забудували цю територію.
У XVIII–XIX ст. кладовище розширювалося і було перенесене на південний схил г. Лисівка, у своєрідне природне урочище. Починався винниківський цвинтар де розміщена стара польська каплиця. Саме там були перші поховання. А оскільки польська громада мала кошти, то, щоб утвердити себе, збудувала каплицю і захоронюючи поблизу неї своїх громадян, таким чином «посувала» можливість поховань українців значно далі. У XIX–XX ст. винниківське кладовище поділилося на польське і українське, яке обслуговувало 2 грабарі.
Протягом багатовікового періоду похоронено не одне покоління жителів, їх могили після ліквідації при церкві цвинтаря австрійським урядом, були забуті і затерлися в пам’яті винниківчан.
Могила воїнів УГА.

Винники одними з перших виконали свій обов'язок стосовно    полеглих воїнів УГА: за одностайною згодою винниківської громади 24  квітня 1921 р. відбувся великий стрілецький похорон,  останки 16 воїнів  (15 стрільців і чотаря Ганкевича) перевезено на місцевий цвинтар і поховано у спільній могилі (дані про загиблих – за краєзнавцем М. Влохом).
Стосовно кількості похоронених бійців УГА достовірної інформації немає.
Можемо констатувати, що розміщений на старому цвинтарі пам’ятник стрільцям УГА є масовим похованням 14 або ж 30 українських воїнів. Кількість похованих потребує ще додаткового вивчення.
Українське товариство допомоги інвалідам у 1922 р. придбало будинок у Винниках (тодішня вул. Собєського) для хворих на туберкульоз, бездомних інвалідів – учасників визвольної війни. Спочатку там проживало 7 інвалідів. Серед них поручник Шафран (похований біля стрілецької могили, з правої сторони), чотар Балич (похований біля стрілецької могили, з правої сторони).
З правої сторони біля цієї могили похований винниківчанин, булавний УСС з 1914 р. Василь Олексів (1897 р. н.).  1916 р. він захворів в армії і був комісований. Брав участь у роззброєнні австрійського гарнізону у Винниках 1 листопада 1918 р., відзначився в боях за Львів. У складі УГА перейшов р. Збруч, був поранений у ногу (від вибуху гранати).
Біля стрілецької могили (перед могилою справа) похований січовий стрілець, в’язень сталінських концтаборів, Почесний громадянин Винник, винниківчанин Степан Титович Копач (1902—1991 рр.).
Зліва від памятника похований січовий стрілець, винниківчанин Тимофій Макар (1894—1967 рр.).
Недалеко від стрілецької могили знаходиться могила о. Д. Бобовника.
Біля могили січових стрільців похований Іван Липа (літературні псевдоніми: Петро
Шелест, Іван Степовик; 24 лютого 1865, м. Керч — 13 листопада 1923, м. Винники) — громадський і політичний діяч (міністр управління культів — 26 грудня 1918 р. — 13 лютого 1919 р.; міністр віровизнання — 13 лютого 1919 р. — 9 квітня 1919 р.), письменник, за фахом лікар. З 1 березня 1922 р. жив і провадив лікарську практику у Винниках. Тут він написав повісті «Кара» та «Утома».
Могила польських воїнів (1920-ті рр.).
Могила знаходиться вище від могили воїнів УГА (з правої сторони). Похоронені 14 польських вояків, які загинули в околицях Винник під час польсько-української війни 19181919 рр. та польсько-більшовицької війни 19191920 рр.
Історичним сакральним об’єктом є капличка, де поховані визначні постаті національно-духовного відродження  о. Григорій Гірняк (1865–1945 рр.) і о. Стефан Хомінський (1815–1890 рр.) з родиною. Поряд з капличкою похована дочка о. Гірняка – Ірина, яка померла у 1980 р. (працювала вчителем молодших класів).
На цвинтарі також знаходяться могили:
*Гуглевича Аркадія (1876—1961 рр.) — священика УГКЦ, громадського діяча і його сина Данила (1910—1983 рр.) — священика УГКЦ, в’язня більшовицьких таборів;
*Полєка Миколи (1880—1960 рр.) — професора-філолога, вчителя і його дружини Фердинанди Калинович-Полєк, яка походила з австрійської аристократичної родини (померла 1947 р.);
*Лиско Володимира (1882—1964 рр.) — священика УГКЦ, релігійного і громадського діяча;

*Прокоповича-Орленко Романа Івановича (1883—1962 рр.) — українського оперного співака (бас-баритон) зі світовим іменем, педагога, музиканта-патріота;
*Шпаківського Євстахія (1884—1974 рр.) — багатолітнього дяка та керівника хору Святовоскресенської церкви у Винниках, члена «Просвіти», керівника просвітянського хору;
*Федюка Миколи (1885—1962 рр.) — живописця, графіка, мистецтвознавця, педагога та його дружини Меланії (1898—1979 рр.);
*Нагляка Якова (1889—1959 рр.) — доктора, січового стрільця та його дружини Константи (з Зелеських) (1891—1977 рр.);
*Сидурко Василя (1891—1959 рр.) — скульптора першого на Україні пам’ятника воїнам УГА у Винниках та його дружини Карії (1891—1958 рр.);
*Любич Парахоняк Олександри (1892—1977 рр.) — оперної та камерної співачки;
*Богонюка Василя (1894—1965 рр.) — священика УГКЦ, доктора і його дружини Олени (1899—1976 рр.);
*Керницького Михайла Васильовича (1896—1979 рр.) — краєзнавця, вчителя;
*Зубрицького Гната Антоновича (1897—1989 рр.) — учасника національно-визвольних змагань 1918—1921 рр.
*Підлісецького Володимира (1898—1972 рр.) — січового стрільця, політичного і громадського діяча (могила знаходиться зліва, через дорогу від могили воїнів УГА);
*Йони Ярослава Григоровича (1900—1970 рр.) — стрільця УГА (з 1 січня 1919 р.), козака 3-ї Залізної дивізії Армії УНР та  його рідних братів: Володимира (1890—1969 рр.) — стрільця УГА та Євгена (1900—1988 рр.) (могила знаходиться зліва від центральної дороги, 100 м не доходячи до могили воїнів УГА);
*Барана Петра (1904—1986 рр.) — українського священика, багатолітнього пароха у Винниках (1959—1986 рр.), Почесного громадянина Винник (2014 р., посмертно) і його дружини Меланії (1907—1983 рр.);
*Кияка Григорія Степановича (1910—1987 рр.) — видатного вченого і педагога в галузі аграрної науки, доктора сільськогосподарських наук, професора, члена-кореспондента Академії наук УРСР, заслуженого діяча науки УРСР, завідувача кафедри рослинництва і луківництва (могила знаходиться зліва, через дорогу від могили воїнів УГА);
*Мороза Володимира (1913—1996 рр.) — священика УГКЦ, в’язня сталінських концтаборів, Почесного громадянина Винник (1998 р., посмертно);
*Гниди Володимира Михайловича (1919—2016 рр.) —  воїна дивізії «Галичина», в’язня сталінських концтаборів, багатолітнього паламаря у Святовоскресенському храмі Винник, Почесного громадянина Винник (2014 р.);
*Чеславського Михайла Степановича (1921—2003 рр.) — видатного педагога, багатолітнього директора СШ №29 і його дружини Лідії (1922—2008 рр.);
*Калитовського Івана Теодоровича (1922—1986 рр.) — відомого хірурга;
*Слоти Зеновія Григоровича (1922—2011 рр.) — громадського діяча, педагога, Почесного громадянина Винник;
*Кипріяна Богдана (1922—1943 рр.) — члена ОУН, редактора самописного ілюстрованого журналу для дітей «Дитячий шлях», що виходив у Винниках у 1934—1935 рр. (рідний брат Мирона Кипріяна);
*Йосифіва Петра Миколайовича (1923—2012 рр.) — громадського діяча, члена ОУН і його дружини Софії Іванівни (1927—2002 рр.)  — Почесних громадян Винник;
*Маркевича Богдана Дмитровича (1925—2002 рр.) — українського футбольного тренера, Почесного громадянина Винник;
*Горячого Миколая (19272014 рр.) митрофорного протоієрея УПЦ Київського патріархату;
*Божик Євгенії Дмитрівни (1936—2012 рр.) — прозаїка;
*Білоуса Богдана Дмитровича (1949—1994 рр.) — майстра спорту з вільної боротьби та самбо, багаторазового переможця і призера першостей України та СРСР;
*Саноцької Олесі (1970—2016 рр.) — художника, директора Львівської міської громадської організації «Спільнота взаємодопомоги «Оселя»;
*Осташевської (Лиско) Теофілії — дружини отця Йосифа Осташевського (1890—1948 рр.) — видатного діяча УГКЦ, декана Винниківського з 1927 р. по 1945 р., пароха с. Підберізці з 1927 р. Могила має незвичний напис: «В пам’ять родини Осташевських». Поховано там лише Теофілію Осташевську, а о. Йосифу Осташевському (помер у Харківській тюрмі), Володимиру і Мирославу Осташевським (синам, які загинули у 1944 р. по дорозі фронт) не судилося мати власних могил.
Джерела.
Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312с.
Влох Михайло. Винники, Звенигород, Унів та довкільні села: історико-краєзнавчий збірник. -  1970, Чикаго (США).
Могила Полєка Миколи (1880—1960 рр.)
Могила Нагляка Якова (1889—1959 рр.)


Могила січового стрілеця  Тимофія Макара (1894—1967 рр.).
Могила скульптора першого на Україні пам’ятника воїнам УГА Сидурко Василя (1891—1959 рр.)
Могила священика УГКЦ Богонюка Василя (1894—1965 рр.) 
Могила мистецтвознавця, живописця, графіка Федюка Миколи (1885—1962 рр.)

Могила січового стрільця, політичного і громадського діяча, керівника Листопадового чину у Винниках (1918 р.) Підлісецького Володимира (1898—1972 рр.)

Могила  Барана Петра (1904—1986 рр.) — українського священика, багатолітнього пароха у Винниках




 
Могила Йони Ярослава Григоровича (1900—1970 рр.) — стрільця УГА , козака 3-ї Залізної дивізії Армії УНР та  його рідних братів: Володимира (1890—1969 рр.) — стрільця УГА та Євгена (1900—1988 рр.)
   
Могили Гуглевича Аркадія (1876—1961 рр.) — священика УГКЦ, громадського діяча і його сина Данила (1910—1983 рр.) — священика УГКЦ, в’язня більшовицьких таборів
Могила січового стрільця, в’язня сталінських концтаборів  Степана Титовича Копача (1902—1991 рр.).
Могила Кипріяна Богдана (1922—1943 рр.) — члена ОУН, редактора самописного ілюстрованого журналу для дітей «Дитячий шлях», що виходив у Винниках у 1934—1935 рр. (рідний брат Мирона Кипріяна)
Могила видатного краєзнавця Керницького Михайла Васильовича (1896—1979 рр.) 

Могила Білоуса Богдана Дмитровича (1949—1994 рр.) — майстра спорту з вільної боротьби та самбо, багаторазового переможця і призера першостей України та СРСР

Могила Маркевича Богдана Дмитровича (1925—2002 рр.) — українського футбольного тренера, Почесного громадянина Винник

Могила Кияка Григорія Степановича (1910—1987 рр.) — видатного вченого і педагога

Немає коментарів:

Дописати коментар