Тарас Шевченко – географ і картограф в Аральській географічній експедиції (1848 -1849 pp.)

В Аральській географічній експедиції Т. Г. Шевченко розкрив себе не тільки як художник, але й як географ-картограф.

30 травня 1847 року учасни­кам Кирило-Мефодіївського товариства оголосили вирок.  А че­рез добу Т. Шевченка в супро­воді фельд'єгеря відправлено до Оренбурга, де містився штаб Окремого Оренбурзького корпусу.

Карта Аральського моря (у її складанні взяв участь Т. Шевченко). Лондон, 1853.

Десять років, від 1847 до 1857 року, пробув великий поет, ху­дожник, мислитель і борець за волю України на засланні. У 1848 - 1849 pp. Т. Шевчен­ко брав участь в Аральський експедиції під керівництвом ві­домого російського мореплав­ця капітана-лейтенанта О. І. Бу­такова. Т. Шевченко служив то­ді рядовим в Оренбурзькому лі­нійному батальйоні № 5, і його відрядили, на прохання капітана-лейтенанта О. І. Бутакова, в географічну експедицію Аральським морем. Метою цієї наукової ек­спедиції було обстежити мало­відоме Аральське море та міс­цевості навколо нього, які були на той час для всього цивілізо­ваного світу в повному розумін­ні слова terra incognita.

З 5 травня 1848 року Тарас Григорович – художник-дослідник Аральської географічної експедиції. В Оренбурзі збудували війсь­кове судно "Константин", яке по­тім розібрали й перевезли на підводах за тисячу верст в ук­ріплення Раїм, споруджене незадовго перед тим на узбереж­жі річки Сирдар'ї, яка була тоді природною прикордонною ме­жею між Російською імперією і володінням незалежних степо­вих народів-кочівників. У Раїмі його знову складено й спуще­но на воду.

Через три місяці починається морська частина експедиції.  30 липня 1848 р. шхуна "Константин" вийшла в море для дослідження берегів Аралу. На шхуні було 27 членів експедиції, серед них і Т. Шев­ченко.

Ця експедиція вперше описа­ла Аральське море з погляду гідрології, геології, ботаніки, клі­матології, визначила режим мо­ря і його глибину, відкрила в ньому невідомі острови, і серед них досить великий (216 км). Перший острів експедиція від­крила 7 вересня 1848 р., О. Бу­таков назвав його ім'ям Воло­димира Панасовича Обручова, чиїми стараннями було влашто­вано експедицію. 9 вересня від­крили ще один острів, на якому від 13-го до 19-го вересня пра­порщик Артемій Оникійович Акишев із сімома матросами провів докладну топографічну зйомку. Неподалік цього остро­ва виявилися ще два інші, мен­ші за площею. Капітан-лейте­нант О. І. Бутаков назвав усю гру­пу Царськими островами.

Один із учасників експедиції О. І. Макшеєв пише у своїх спо­гадах: "Про існування цих остро­вів до 1848 року не було відо­мо. їх не видно з жодного бе­рега, бо вони розташовані що­найменше за шістдесят верст від Усть-Урта, Куланди та Барсакельмеса, а навколишні жи­телі, не маючи вітрильних суден, на яких могли б виходити у від­крите море, обмежуються лише, і то вельми рідко, найближчим прибережним плаванням. Узимку ж море, що відділяє ос­трови від берегів, якщо й замер­зає, то не завжди; але й у ці рід­кі зими навколишні жителі, не маючи ніякої потреби перехо­дити через нього навпростець і наражатися даремно на небез­пеку бути захопленими бура­ном, не могли на них натрапи­ти. Нарешті, судячи з місцевих даних і з того, що про острови не існувало ніяких, навіть тем­них переказів, котрі азіати дуже полюбляють, з вірогідністю мож­на дійти висновку, щодо 1848 р. на них ніколи не ступала нога людини...".

Т. Г. Шевченко й сам чітко ус­відомлював значення для сві­тової науки Аральської експе­диції. У січні 1850 р. він писав В. А. Жуковському з Оренбур­га: "Был я по долгу службы в Киргизской степи и на Араль­ском море, при описной экспе­диции, два лета; видил много оригинального, еще нигде не виданного". А в липні 1857 р. у "Щоденнику" поет писав про своє "двухлетнее плавание по неисследованому еще Араль­скому морю".

Аральська експедиція дала Шевченкові багато в розумінні не тільки художньому (літера­турному і живописному), а й у науковому. На основі матеріалів еспедиції складено першу у сві­товій науці карту Аральського моря і його берегів. Т. Шевчен­ко в листі до В. Жуковського 1850 р. характеризував Араль­ську експедицію як таку, що да­ла світовій науці чимало оригі­нального, нового, ще не баче­ного в Європі.

Робота, яку виконував Т. Шевченко в цій експедиції, була дуже важлива й цінна. Своїм мистецьким талантом поет узагальнював те, чого вчений не міг би схопити сам, чого, тим більше, не могла охопити жодна фотографія, яка тільки починала своє існуван­ня і майже не набула поширення, а тим паче – в практиці на­укових експедицій. Понад 700 акварелей і малюнків створив Шевченко за час експедиції, не враховуючи офіційних альбомів та службових  замальовок про Аральське море. Багато з них, щоправда, збереглося. Це, зокрема, "Прис­тань на Сирдар’ї", "Маяк на Кос- Аралі", "Куч-Арап", "Острів Ми­коли", "Шхуна Константин" тощо.

Усі учасники експедиції і вся пе­редова інтелігенція Росії розу­міли оригінальність і неповтор­ність його малюнків, але не хо­тіло цього розуміти російське самодержавство.

В Аральській експедиції поси­лилося зацікавлення Т. Шевчен­ка природою,  археологічними пам'ятками, етнографією. Прав­да, Т. Шевченко не залишив спеціальних праць з етнографії, бо діяльність у цій галузі не бу­ла для нього основною, але збирання, вивчення і викорис­тання в його творах етнографіч­них матеріалів становить наукову цінність.

ЛІТЕРАТУРА

А. Дрбал, К. Радєй. ТАРАС ШЕВЧЕНКО: УЧАСТЬ В ЕКСПЕДИЦІЯХ ТА НАУКИ ПРО ЗЕМЛЮ І ВСЕСВІТ http://history.org.ua/LiberUA/TShUchEks_2014/TShUchEks_2014.pdf