понеділок, 13 березня 2017 р.

Назва «РУСЬ» на перших західноєвропейських картах





“Русь”, “Руська земля” таку назву, як відомо, мала держава, що виникла у другій половині IX ст. в середній течії Дніпра, серед українського племені полян з центром у Києві. Назва “Руська земля” виникла подібно до інших літописних назв (Лядська земля, Болгарська земля, Угорська земля) від спільної назви народів, що заселяли цю територію, згодом етнонім (назва народу) перетворився в політонім (назва політичного утворення). Руська земля спочатку ймовірно включала Середню Наддніпрянщину. У середньовічних джерелах територія Русі здебільшого обмежувалася Київською, Чернігівською та Переяславською землями і не вживалася на означення  Галичини чи Новгородської землі. Після монгольської навали назва поширилась на інші східнослов'янські землі де існували приходи християнської церкви візантійського обряду (так звана – русьска віра): з'явилися Біла, Чорна, Червона або Галицька, Мала Русь.
У X ст. візантійський імператор Костянтин Багрянородний написав твір “Про управління імперією”, де землі північніше Чорного моря, відомі давньогрецьким географам як Скіфія, назвав словом ωσία. Форма з двома літерами с у грецьких текстах зустрічається лише з XIV ст. У самій Московщині термін Руссія для позначення власної країни почали вживати лише з XV ст. Від останньої чверті XVI ст.  в титулатурі великих князів московських, за прикладом монархів Литви і Польщі, стали використовувати слово Руссія. У XVII ст.   воно було змінене на Россія під впливом церковно-книжної традиції. Слід зазначити, що термін “Росія” у літописах Київської Русі не зустрічається. Вперше дане слово у східнослов'янських роботах зустрічається лише у 1387 р. у назві титулу митрополита Київського і всія Росѣя Кипріяна, а з двома літерами «с» дане слово починає вживатись лише з XV ст.
Поза сумнівом, що “Московщина” (Росія) вкрала (загарбала) нашу (українську) назву Русь, яка своїм питомим змістом – етнічним, географічним, геополітичним — цілком відповідає сучасному термінові Україна. Назва великої могутньої країни була свідомо перенесена у XV–XVI ст. на невелику частину цієї держави й це дало Московщині, привласнити хоча й підроблену, але, все ж таки, давнью історичну спадщину Київської Русі. Вирішити проблему зміни назви імперії (і то не повною мірою) зміг аж Петро І, який у 1713 і 1721 роках видав укази про офіційне перейменування.  Він розсилав по дворах і посольствах держав депеші, у яких вимагав називати Московію в офіційному листуванні Росією, інакше листи від них він просто не прийматиме. Однак на багатьох європейських картах навіть другої половини XVIII ст. Росія ще позначена як Московія. Тому й Катерина ІІ ще видала письмові вказівки з вимогою перестати населенню Московії називатися московитами під страхом смертної кари.
В латинських, західноєвропейських джерелах «Русь» мала декілька назв, що відрізнялись своїм написанням: “Ruthenia” (Рутенія), “Russia”, “Rusia”, “Rossia”, “Ruscia”, “Roxolania” (Роксоланія). Латинська назва Русі  Рутенія, за всю історію свого існування не використовувалась по відношенню до Північно-Східної Русі (Московії), а вживалась виключно до українських етнічних земель та частково білоруських.
Назва Русь охоплює простори від Карпат до Білого моря. Картографи в Європі знали про наявність двох Русей (Галицької та Новгородської) та окремої від них Московії. Що цікаво, що назва “Rossia” зустрічається і на карті Британських островів 1546 р. Георга Лілі.
Західноєвропейська картографія лише у ХІІ ст. "прописує" Русь на карті світу. Назва стосувалася переважно Середнього Придніпров'я. З часом назва "Русь" починає приживатися по периферії – на заході, а потім на півночі. З'являється вона, в цей період, лише на північноєвропейських картах – в Англії, Ісландії та Нижній Саксонії.
1154 р. Пам'яткою світової картографії є карта світу 1154 p. арабського географа Абу-Абдаллага Мухаммеда аль-Ідрісі (1099-1164). Цю велику мапу (у вигляді срібної півкулі на папері) відомої на той час частини світу було складено за результатами мандрівок і пов'язану з мапою працю - «Книга розради для того, хто прагне подорожувати по областях» (зустрічається також назва «Книга Рожера»). До наших днів дійшли три манускрипти XIV-XV століть з книгою Рожера, з них два – в Національній бібліотеці Франції і один – в Бодліанській бібліотеці в Оксфорді. Перевернута географічна карта світу, складена аль-Ідрісі, перевершувала за точністю всі середньовічні аналоги. Північ на ній поміщено внизу, а Африка – вгорі. Населений світ розділений на сім секторів від екватора до північної сніжної пустелі. Карта зберігала популярність в Італії аж до XV століття, коли її в своїй роботі використовував венеціанець Фра Мауро. Конрад Міллер в 1928 р. зробив латинізовану копію карти аль-Ідрісі.
Книга Рожера. На початку твору дається загальний опис Землі, вона ділиться на сім кліматів (широтних зон), а кожен з них – на 10 зон із заходу на схід. Таким чином, 70 секцій твору пов'язані з 70 доданими картами. За підрахунками К. Міллера, на картах нанесено близько 2 500 найменувань об'єктів, а в тексті – більше 6 000. Зокрема, опис країни ар-Русіййа (Русь) включено в 5 секцію VI клімату і 4 і 5 секції VII клімату і містить назви понад 20 міст [Коновалова И. Г. Ал-Ідриси о странах и народах Восточной Европи: текст, перевод, коментар. М., 2006. С. 13].
Карта аль-Ідрісі подає не тільки територіальне розміщення України, а й уперше на карті міститься назва “Rusia” (Русія, Русь). На карті написи – Ard al Rusia – земля Русії (територія Правобережної та Лівобережної України), muttasil ard al Rusia – з’єднана земля Русії, minal Rusia al tuani – від Русії залежні.
Позначено та підписано річки – Дніпро, Дністер, Дунай, а також Київ (Kiau) та ін. українські міста.
 За А. Чекіним назва "Русь" (Dascia et Russia) зустрічається біля гирла Дунаю на англійській Солійській карті ("Карті Генріха Майнцського") на межі ХІІ–ХІІІ ст. [Чекин Л.С. Картография христианского Средневековья VIII-XIII ст. Тексты, перевод, коментарии. М., 1999].
На Ісландській карті сер. ХІІІ ст. теж вже фігурує назва “Rusia” (Русь). На цій мапі позначені лише три міста у Європі: Рим, Константинополь і Київ (Kio).
На карті Джона Воллінгфордського сер. ХІІІ ст. написи – “Russia”, “Comannia” (Куманія  – “Половецька земля”).
На німецькій Ебсторфській карті ХІІІ ст. показано державу Русь
 (Rucia regio), згадано Київ (Kiwen). У легенді карти вказано античні народи (скіфи, алани, даки, сармати, гети, калліпіди). На карті позначені Карпати.
Ебсторфська карта – середньовічна карта світу. Формат мапи – 3 580 х 3 560 мм. На карті понад 1 600 підписів, що позначають не тільки географічні об'єкти, а й особливості природи, а також події Священної Історії і античної міфології. До 1943 р. була найбільшою з середньовічних Mappa Mundi. В центрі карти зображено Єрусалим. На ній нанесено 1 500 текстових пояснень, 500 будівель, 160 рік, 60 островів, 45 постатей людей, 60 тварин.
На англійській Герефордській карті, яка датується межею XIII і XIV ст., зафіксовані слов'яни  (Sclavi) і  Русь ("Hec et Rusia" – "тут є Русь"). На карті нанесені річки Дон та Дніпро, Азовське море.
Це  — найбільша за розмірами (158 на 133 см) карта європейського Середньовіччя (Mappa Mundi), що збереглася. Зберігається в Англії, в Герефордському соборі. Належить до класичного типу orbis terrae. Автором карти в поясненні на берегах названий якийсь Річард де Белло. У центрі світу з середньовічної традиції зображений Єрусалим.
1339 р. Анджеліно Далорто (Angelino de Dalorto) – картограф другої чверті XIV ст. На його другій карті-портолані (зі збірок Паризької Національної бібліотеки, складена на Мальорці) Середземного та Чорного морів є напис великими літерами “RUTENIA” (біля витоків Дніпра). Ліворуч — напис “montes Rossie” (гори Русі) і малюнок гір, з яких випливає в бік Чорного моря Дніпро. Нижче “гір Русі” ще кілька дрібних написів Rossia.
На карті зображено Львів (… de Leo). Це одне із перших зображень Львова. Львів позначено як європейське місто із прапором, герб якого зустрічається в кастильському гербовнику “Книга знань про всі королівства. Києва на даній карті немає. В українських причорноморських степах, на Лівобережжі – країна ALIANIA” (Аланія), на Правобережжі – країна BURGARIA”, на схід від Аланії (ALIANIA) – країна Куманія (QVMANIA). Під написами ALIANIA та QVMANIA зображені символи влади Золотої орди (тамга Бату (Батия) разом з півмісяцем). На краю карти, східніше Причорномор'я, можна побачити хана Узбека і ті ж символи.
1367 р. Брати Франциск та Домінік Піццигані (Pizzigani) – венеціанські картографи та купці XIV ст. На мапі зустрічаються написи: Rossia,Rutenia qu Rossia і, двічі, Rutenia q Rossia, де “qu” і “q” є скороченням від “quasi”. Це можна перевести як Рутенія можливо Русь, тобто, укладачі карти чомусь не були впевнені в правильності такого порівнювання назв однієї території. Можливо, в силу звички до чисто латинського “Rutenia”.
Франциск і Домінік Піццигані відомі складанням 1367 р. докладного географічного довідника-портулана, який охоплює не тільки Захід, а й Схід Європи (що для італійських карт XIV ст. було рідкістю). Формат мапи 138 х 92 см. Карта призначалася для торговців та мореплавців і містила докладні коментарі маршрутів, географічних об'єктів та історичних місць. Зберігається в Палатинській бібліотеці міста Парма. Братам Піццигані приписується ще декілька портуланів, що зберігаються в Паризькій національній бібліотеці,
Амброзіанській бібліотеці та бібліотеці музею Коррер.
1375 р. Авраам Крескес (Cresques Abraham; 1325-1387) та його син Ієгуда Крескес – єврейські картографи. В їхному Каталонському атласі поміщена мапа “Panel 4 – Eastern Europe” (Східна Європа), що має червоно-синій напис “ROSSIA” (на правому березі Дніпра). Ліворуч зображені гори, підписані: munt lussom de rossia”. Каталонський  атлас підготовлено в Пальма-де-Майорка. Атлас спочатку складався з шести аркушів пергамента, які згодом були розрізані навпіл і натягнуті на дерев'яні щити. У першому та другому аркушах трактуються питання космографії, астрономії та астрології (зокрема, наголошується сферична форма Землі). Також наведено практичні поради мореплавцям. Чотири останніх аркуші атласу є розгорнутою картою-портуланом з включенням інформації про заморські країни по Марко Поло та Джону Мандевілю. Північ за арабською традицією — знизу. Належність міст позначена прапорами. На карті зображено Львів (cintat de Leo), Київ (Chiva). Львів позначено як європейське місто із прапором, герб якого зустрічається в кастильському гербовнику Книга знань про всі королівства. Київ розміщено в cередній течії Дніпра. В українських причорноморських степах, на Лівобережжі – країна CCUMANIA”, на Правобережжі – країна BURGARIA”,  на схід від Куманії (CCUMANIA) – країна ALIANIA” (Аланія).  
Близько. 1380 р. Гілейм Солері (Guillem Soleri) – каталонський картограф. На його карті-порталані на північ від Чорного моря, поблизу витоку Дніпра напис “Rossia”(Русь). Карта не датована, але є підпис – Guilmus Soleri civis maioricaru me fecit”. Зберігається в Паризькій національній бібліотеці.
1385 р. – датований портолан з підписом "Gujllmo soleij ciujs Maoicaru me fecit Año A nt, dñj Mccclxx.v".
1457 р. Паоло Тосканеллі (Paolo dal Pozzo Toscanelli; 13971482) – флорентійський вчений. На його карті світу (перевидана 1912 р.), що виконана в птолемеївському стилі, вздовж Дніпра з півночі на південь нанесено надпис “Roßia” (Русь). Зустрічається теж напис Roпia (права сторона слова, в даному випадку, «згладжена» і більше нагадує літеру «П»), поблизу Дністра (в Галичині). Зображення Індії та Азії набагато чіткіше ніж на пізнішій карті Фра Мауро (1459 р.). Значна частина зображень базується на описі подорожей венеціанських купців та мандрівників – Марко Поло (1254-1324)  та Нікколо Конті (1395–1469).
Карта Світу 1459 р., венеціанського монаха, Фра Мауро або Мавро (Fra Mauro) – одне з перших історичних джерел, в якому згадуються і виділяються три «кольорові» частини Русі: Червона Русь (Rossia Rossa), Чорна Русь (Rossia Negra), Біла Русь (Rossia Biancha).
На карті територія в районі Наддніпров’я (українські землі Великого Литовського Князівства) названа Червоною Руссю (Rossia Rossa). Біла Русь (Rossia Biancha) у Фра Мауро, як і в більшості західноєвропейських авторів XIII—XVI століть — це синонім або Великого Новгорода або його частини, що була заселена колись народністю вепсів (знаходиться на карті між Волгою та Білим озером). Чорна Русь (Rossia Negra) показана на правому березі р. Оки, це переважно північно-західна частина руських земель (теперішня Білорусь).
За звичаєм арабських картографів він поміщав наверх карти південь, а не північ (перевернута географічна карта).
1460 р. Микола Кузанський. Німецький теолог, католицький кардинал, Микола Кузанський (нім. Nicolaus Krebs, Nikolaus von Kues, Chrifftz, лат. Nicolaus Cusanus; 1401-1464) склав близько 1460 р. рукописну мапу Середньої Європи, яка не збереглася в оригіналі. Але карта дійшла до наших часів завдяки пізнішим копіям. Карта була гравійована на міді в місті Ейхштедте у 1491 р. Це перша датована карта, що відгравійована на міді (Нова карта Європи (Nova Europe Tabula). Вона вважається першою друкованою картою Німеччини і обіймає Середню Європу від південного узбережжя Скандинавського півострова до Середземного моря і від Нідерландів до Прибалтійських земель і Чорного моря. Мапу неодноразово перевидавали із незначними доопрацюваннями (Ніколаус Ґерманус, Ґейнріх Мартеллюс, Єронім Мюнцер, Мартін Вальдземюллер та ін.).
На мапі зустрічається назва RVBEA RVSSIA (Червона Русь) (охоплює південний захід України, середню течію Південного Бугу). Біла Русь (RVSSIAE ALBAE PATS) віднесена до Новгородські землі. Позначено на мапі місто Київ (CHIOVIA). Білоруські землі віднесено до Великого Князівства Литовського (LITVANIA MAGNUS DVCATVS). Двічі  зустрічається напис Литва (LITVANIAE).
Карта Миколи Кузанського 1491 р. під назвою “Tabvla Moderna Sarmatiae Eur.” була опублікована у латинському видавництві “Географії” Птолемея (Argentorari, 1513). Написи  на карті – Rvssia (Русь) та Поділля (Podolіa). На ній знаходимо р. Дніпро, Київ та ряд інших українських міст. Назва Біла Русь означає Московію (Russia Alba sive Moscovia). Лежить ця місцевість на схід від Дніпра (Борисфена).
1493 p.у  Нюрнберзі публікується карта [Карта Середньої та Східної Європи] без назви. Автори мапи Єронім Мюнцер (Hieronymus Münzer; 1447-1508) та Микола Кузанський. Карта містить назву Russia (Русь) – на схід від Лівонії.
Фрагмент Карти Британських островів Георга Лілі (1546 р.). Область у Шотландії з назвою "Rоssia"

1339 р.



                                                                                     1367 р.

   1375 р. Фрагмент мапи.
«Panel 4 - Eastern Europe» (Східна Європа)

1375 р. Мапа «Panel 4 - Eastern Europe» (Східна Європа)
 1380 р.

1459 р.
1491 р. Микола Кузанський
1513 р. Микола Кузанський


1475 р.
 
1522 р.  (1541 р.). Лоренц Фрі (Lorenz Fries). Tabula nova Polonia, Ungariae, & Russiǽ” (Нова карта Польщі, Угорщини та Русі)
1540 р., Себастьян Мюнстер.   "POLONIA ET  VNGARIA XV NOVA TABVLA" (Нова карта Польщі та Угорщини).

 
 "Верхній" фрагмент карти Південної Сарматії Бернарда Ваповського, 1526 р.


1548 р.Джакомо Гастальді . «MOSCHOVIA TABULA NOVA» (Нова карта Московії)
1595 р. (Оновлена версія карти 1554 р.)"Європа…".  Ґерард Меркатор
1570-1572 рр. "Європа…".  Ґерард Меркатор


1595 р. Герард Меркатор «Lithuania» (Литва).
1595 р. Герард Меркатор «Lithuania» (Литва).
1595 р. Герард Меркатор. "Rvssia cum Confinijs". 



1570 р. Абрагам Ортеліус. «POLONIAE FINITIMARUMQUE LOCORUM DE/CRIPTIO. AUCTORE WENCESLAO GODRECCIO. POLONO» (Польща, описана в [її] кордонах і місцевостях Вацлавом Гродецьким, поляком).

 
1560 р. Жироламо (Джироламо) Рушеллі «POLONIA ET HUNGARIA NUOVA TAVOLA»
1677 р.  П'єр Дюваль. «Європейська карта Росії» (Moscovie dite autrement Grande et Blanche Russie)



Немає коментарів:

Дописати коментар