Унікальна карта світу 1648 р. Ян Віллем Блау

Карти світу з назвою «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula» видавалася багатьма картографами XVII ст., переважно нідерландськими. Українські землі на цих картах позначено як Поділля (Podolia), або - тільки міста.

 1648 р. Ян Віллем Блау. У 1648 році Ян Блау почав продавати карту, яка вважається одним із найбільших картографічних досягнень ранньої модерної Європи. Маючи розміри майже 7 x 10 футів (21 аркуш паперу). Ян Блау зображує весь світ як дві півкулі з багатьма деталями, які базуються на нещодавніх спостереженнях під час торгівлі та колонізації.

Карта унікальна. Автор виготовив цю карту як висновок Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.) та підписання  в 1648 р. Вестфальського миру.

Це була перша карта, яка представляла геліоцентристську систему світу. Вперше на карті Сонце займало центральне місце в системі під заголовком  «NOVA  TOTIUS  ORBIS  TABULA».

На карті вперше зображена (після експедиції Абеля Тасмана 1642-1644 рр.) заново відкрита Австралія в її справжній формі та об'ємі. Західна частина материка прийняла після цього плавання контури, які ми бачимо і на сучасних картах.

Нова Голландія (Австралія) здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року, коли Абель Тасман обігнув її з півдня, слідуючи від острова Маврикій через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 року він відкрив поблизу 42-го градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід, він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 році він пройшов уздовж берегів затоки Карпентарія, обігнув півострів Арнемленд і, дійшовши до 24-го градуса південної широти, завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що всі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.

Віллем Янсзон Блау (Willem Janszoon Blaeu; 1571—1638) — голландський гравер, картограф та видавець. У 1633 році він був призначений картографом Голландської республіки, а також офіційним картографом Голландської Ост-Індської компанії. Блау створив велику колекцію карт і здійснив широку видавничу діяльність, опублікувавши праці таких вчених, як Рене Декарт, Віллеброрд Снелл, Герхард Йоганн Фосс, Пітер Корнеліс Хофт та інших.

Сини Віллема Блау:

Ян Віллем Блау (Jan (Joan) Willemsz Blaeu; 1596—1673) — голландський гравер, картограф та видавець. Про життя Яна Блау відомо небагато. Він навчався в Лейдені в 1620 році й отримав там ступінь доктора права. У 1623 році вступив до Падуанського університету. Ян Блау був одружений на Ґертруді Вермюлен, у них було шестеро дітей.

Його ім'я з'являється в «Atlantis Appendix», опублікованому в 1631 році, вірогідно, що він допомагав батькові в його бізнесі після завершення навчання. У 1635 році з'явилося перше видання 2-томного «Нового атласу» (повна назва: лат. Theatrum orbis terrarum або Atlas novus), редагування та перевидання якого підтвердило репутацію Блау як картографа. Протягом усього життя фірма Блау конкурувала з видавництвом Яна Янсона. У 1638 році, після смерті батька, Ян разом зі своїм братом Корнелієм продовжив його справу, а також став наступником батька на посаді картографа Ост-Індської компанії. Після смерті брата Корнеліуса в 1648 р. він сам керував створеною батьком компанією.

Корнеліус Блау (CORNELIUS Blaeu; 1610—1648) — голландський гравер, картограф та видавець.

1648 р. https://www.hrc.utexas.edu/joan-blaeu-map-of-the-world/

Унікальна карта світу 1630 р. із зображенням 7 чудес світу.Віллем Янсзон Блау

Карти світу з назвою «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula» видавалася багатьма картографами XVII ст., переважно нідерландськими. Українські землі на цих картах позначено як Поділля (Podolia), або - тільки міста. 

1630 р. Віллем Янсзон Блау. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw» (Нова географічна і гідрографічна карта всієї Землі). Вона суттєво зменшена з великої карти світу 1605 р. Карта друкувалася в Атласах Блау з 1630 р. по 1658 р. У нижньому правому кутку підписаний гравер Йосуа ван ден Енде (Josua van den Ende). У верхній частині розташовані алегоричні сонячні проміння, Місяць та відомі п'ять планет – Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. Зліва - чотири малюнки, що ілюструють елементи (вогонь, вода, повітря та земля), а справа - чотири пори року. У нижній частині розташовані сім віньєток із семи давніх чудес світу (сади Семіраміди, Колос Родоський, Єгипетські піраміди, Галікарнаський мавзолей, храм Артеміди в Ефесі, статуя Зевса та Олександрійський маяк на острові Фарос). На карті містяться декоративні карти північного та південного полюсів, рожевого компаса та численних кораблів і морських монстрів. Українські землі представлені Поділлям (Podolia).  На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.

Віллем Янсзон Блау (Willem Janszoon Blaeu) (1571—1638) — голландський картограф та видавець. Сімейна фірма «Блау» була заснована 1596 р. Віллемом Янсзоном Блау. Спеціалізувалася з випуску карт, книг, географічних атласів, а також земних і небесних глобусів. Глобуси фірми «Блау» вирізнялися своєю точністю та вишуканістю. Атласи виробництва Віллема Блау поряд із картами подають розлогий текст географічного та історичного змісту. 1638 р., після смерті батька (Віллема Блау) Ян Блау (Jan (Joan) Willemsz. Blaeu; 1596-1673) разом з братом Корнеліусом продовжив його справу, а також став наступником свого батька на посаді картографа Голландської Ост-Індської компанії. Після смерті брата в 1648 р. він сам керував створеною батьком компанією.

Відомий мандрівник, якого знає весь світ, Микола Миклухо-Маклай був українцем за походженням з козацького роду

 Микола Миколайович Миклухо-Маклай (Миклу́ха-Макла́й) 17 липня 1846 — 14 квітня 1888 — видатний мандрівник українського походження; антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць.

Був підданим Російської імперії, але майже все своє свідоме життя провів поза її межами, де й зробив свої знакові дослідження та відкриття.

Родовід великого мандрівника

Ігор Сюндюков, «День»: «Знаменитий мандрівник знав свій родовід і прекрасно пам’ятав, що серед його предків по батьківській лінії - десятки поколінь справжніх українців, завзятих запорозьких козаків.

Отже, далекі предки уславленого українця (ми маємо право так написати) мали прізвище Макухи. Один з них, відважний козак Охрім Макуха, був у 30-ті роки XVII століття курінним отаманом Війська Запорозького. І всі три його сини - Омелько, Назар і Хома - теж взяли зброю в руки та стали до боротьби з польською шляхтою. Але середній син, Назар, закохавшись в чарівну шляхтянку під час облоги військом козаків польської фортеці, зрадив товаришів, за що був засуджений на смерть і особисто покараний своїм батьком. Принаймні так розповідають родинні перекази. І цікаво, що рідний дядько майбутнього вченого, Григорій Ілліч, який у 1824-1828 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук і товаришував там з юним Миколою Гоголем, не раз розповідав йому цю сімейну легенду й до кінця життя був абсолютно переконаний, що саме вона була покладена геніальним письменником в основу одного з найдраматичніших епізодів «Тараса Бульби»!

Не зганьбив традиції славного козацького роду й Степан Макуха, правнук згаданого нами Охріма, прапрадід Миколи Миколайовича. У 1769-1774 роках Степан, син сільського коваля Карпа Макухи (в молоді роки - відважного рубаки), брав активну участь у російсько-турецькій війні, відзначився дивовижною хоробрістю й навіть під час одного з боїв зумів узяти в полон «високого» турецького командира - Сафар-бея. За бойові заслуги Степан Макуха отримав від головнокомандувача російською армією фельдмаршала Петра Румянцева звання сотника, потім, після баталії під Очаковом, здобув чин хорунжого. За клопотанням Румянцева Степану було дароване потомствене дворянство.

Батько Миколи Миколайовича, Микола Ілліч, вважався дворянином Стародубського повіту Чернігівської губернії. Військовим був і дід видатного мандрівника, Ілля Захарович; він брав участь у війні 1812 року, бувши офіцером Низовського полку, дослужився до чину прем’єр-майора, був тяжко поранений у битві при Березині, після чого подав у відставку.

У 50-ті роки XIX століття Микола Ілліч Миклуха став начальником Петербурзької пасажирської станції та вокзалу. Але за рік до смерті (1856) він був звільнений з посади й мало не заарештований за те, що, бажаючи полегшити долю Тараса Григоровича Шевченка, послав йому на заслання кошти (150 крб.)! Якщо додати, що батько Миклухи-Маклая завжди тримав у себе на столі портрет Тараса Бульби (свого символічного предка), то ясно, скільки важила Україна для цієї сім’ї.

А ким же вважав себе сам Миклухо-Маклай? Підкреслюючи, що є російським вченим і водночас відзначаючи: «Я дуже люблю вітчизну свого батька», - мандрівник, проте, дав жорсткий і вельми об’єктивний аналіз розвитку «російської ідеї» та державності.

Ось він: «На Русі, коли ми простежимо історію Російської держави від Івана Грозного до наших днів, відкинувши хіба що добу Петра I, не допускалося під страхом смерті чи тюремного ув’язнення не тільки мати іншу думку, а навіть сумніватися в чомусь такому, що було усталеним і прийнятим у державі».

 

Україна ПОВЕРТАЄТЬСЯ до СВОГО СПРАВЖНЬОГО ПОЯСНОГО ЗИМОВОГО ЧАСУ!

Закон скасовує перехід на «літній» та «зимовий» час. На території України закріплюють єдиний київський час – UTC+2. Відтак у цьому році в останню неділю жовтня українці останній раз переведуть стрілки годинника на зимовий час, і далі вже переведення на літній час - з 2025 року та надалі - не буде. Точка відліку для часових поясів — нульовий гринвіцький меридіан, який проходить через Королівську Гринвіцьку обсерваторію у Лондоні. Третина держав світу ніколи не переводить годинники ані на зимовий, ані на літній час. Ще одна третина перейшла на літній і більше не переводить. А решта держав, зокрема, у Європі, “переходять туди-сюди”. Перехід на зимовий і літній час двічі на рік застосовується приблизно в 70 країнах світу. Україна переводить годинники з 1981 року.

Центральний український астрономічний час це теперішній зимовий, так званий "GMT +2".

Астрономічний час збігається з місцевим, коли тінь о 12 годині дня має найменшу довжину. В зимовий час найменша тінь о 12:07 за київським часом, але якщо перейти на літній час із додаванням однієї години, найменша тінь буде приблизно о 13 годині.Для того, щоб пересвідчитися достатньо визначити середину між розрахованим часом сходу та заходу Cонця.Наприклад можна переглянути часи сходу і заходу Cонця, розраховані на кожен день.

Так 2 листопада схід о 6:53, а захід о 16:35, тобто середина приблизно о 11:44. 9 листопада схід о 7:05, а захід о 16:23 - середина так само о 11:44. 26 березня - схід о 5:47, захід о 18:19, середина о 12:03. Але після 26 березня, після переходу на літній час ми почнемо жити не за астрономічним часом: наприклад, 27 березня середин світового дня буде о 13:02:30 (6:45 схід, 19:20 захід), а не о 12, як це повинно бути.

Що таке часовий пояс?

Часовий пояс — це частина поверхні земної кулі, на якій прийнятий один стандартний час.

Місцевий час — це однаковий час на добу в точках, розташованих на одному меридіані.

Для зручності відліку поточного часу вся територія земної кулі поділена на 24 часові пояси шириною 15 градусів. У межах кожного поясу встановлюється єдиний поясний час. Територія України за довготою має протяжність 17°57′, приблизно 1,23 години. Вона розташована в межах другого часового поясу. Близько 85% території України (приблизно 527 тис. км²) розташовано в другому годинному поясі (східноєвропейському). Лише незначну частину Закарпатської області на заході й Харківської, Луганської, Донецької на сході перетинають перший і третій годинні пояси.

На заході заходить на півтори хвилини у перший часовий пояс, а на сході аж на 15 хвилин заходить у третій часовий пояс. Приблизно так: сонце сходить на сході на годину раніше, ніж на заході. А Київ — посередині. І дехто каже: як ми перейдемо на літній час, то нашим дітям узимку треба буде йти до школи потемки. А на сході кажуть так: а нашим дітям треба буде потемки іти зі школи… Як же краще? З географічного погляду, варто залишати зимовий час!!!