Картуш (фр. cartouche, італ. cartoccio —
згорток) — скульптурна (ліпна) або графічна прикраса у вигляді декоративно
обрамленого щита чи напіврозгорнутого згортка, на яких вміщують написи, герби,
емблеми тощо. Поширився в XVI—XVIII ст. Картуші прикрашають парадні входи до
палаців. В давнину їх зображали на документах, географічних картах, надгробках
тощо.
1639 р. Гійом Л. де Боплан
(Guillaume Levasseur de Beauplan; бл. 1600—1673 або 1685), французький
військовий архітектор та картограф проводив топографічну зйомку течії Дніпра і
прилеглої території. Вперше карти Дніпра "Tractus Borysthenis" були
опубліковані в 1662 р. анонімно в Амстердамі на 3 аркушах у 2-му томі
латинського видання атласу голандського картографа Яна Блау "Atlas
Maior". Кожен лист ділиться на дві частини; на шести частинах зображено
течію Дніпра від Києва до Чорного моря. Про Боплана відомо, що він особисто не бачив частини
територій, представлених на його картах, зокрема, нижче Хортиці. В якості
співавтора Боплана з виготовлення карт Нижнього Дніпра, починаючи від Хортиці,
виступив польський картограф Юзеф Нароновіч-Наронский (1610-1678). Карти
кольорові і дуже барвисті. Ці карти багато разів перевидавались у подальших
виданнях атласу Я. Блау та атласах Йогана Янсоніуса і його наступників.
Усі карти вирізняються високим художнім рівнем,
деталізацією, яскравими картушами. Окрім назв міст і сіл, карти містять багато
особливих позначок, зроблені Бопланом внаслідок різноманітних досліджень в
Україні. Київ на першій карті зображено як укріплене місто, окремо позначено
Собор святої Софії, Михайлівський Золотоверхий собор, Києво-Печерську Лавру. З
легкої руки Боплана до європейської науки увійшла українська назва південних
придніпровських степів «Дике поле», яку на картах почали позначати як “Dzike
Polie”. На другій карті позначено усі дев’ять порогів і чотири дніпровські
забори. Цікаві вказівки на татарські переправи у нижній частині течії Дніпра.
Острів Хортиця не тільки детально позначений, але й окремо відзначений у назві
другої і третьої карти. Ці примірники зберегли яскраві та оригінальні кольори
ручного розпису.
Також існує окрема четверта карта течії Дніпра від
Черкас до Чорного моря (Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, a
civitate Czуrkasi ad ostia...) Яна Блау, що у виданні «Atlas Maior» 1662 р.
доповнювала три інші карти.
Хоча вона і вважається доповненням до трьох карт
Боплана, але, очевидно, створена на основі карти Дніпра з «Великої карти Литви»
Радзивілла. Ця мапа є її спрощеною версією зі зміненою орієнтацією на
горизонтальну.
1648 р. на основі карти «Tabula Geographica
Ukrainska», Гійом Левассер де Боплан видав «Загальну карту України».
Повна назва: «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina.
Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи
України). Це — географічна карта України та сусідніх країн. Виготовлена як
гравюра голландським картографом Вільгельмом Гондіусом у Данцигу. Ця карта була
видана без зображення Кримського півострова. Формат мапи 42 х 54,5 см, масштаб
— 1:1 800 000. Матеріал – мідь. Видана у кількох варіантах протягом 1648–1660
років. Має південну орієнтацію аркушу. Зображає 1 293 об'єкти — 993 населених
пункти та 153 річки.
Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської
картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву "Україна"
вперше вжито для означення всієї української території "від Московії до
Трансільванії". Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської
картографії у другій половині ХУІІ-ХУШ ст. та утвердження назви
"Україна" не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті
часи володіли певними частинами українських земель. З цього часу Україна у
свідомості європейців відклалася, як територія із чіткими межами, як окрема
країна. Саме після карти Боплана Україна почала фігурувати на всіх європейських
мапах. У французькій вимові Боплан писав по різному: Ukraine,
Ukrainie Ukranie. Але на латинській мові в нього зустрічається лише Ukraina.
Відомо декілька варіантів Загальної (інша назва –
Генеральна) карти Боплана. Описи деяких карт Боплана
подано за виданням «Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на
стародавніх картах. Кінець XV перша половина XVII ст. – К.: ДНВП “Картографія”,
2004. – 207 с., 83 репрод. карт. – Серія “Пам’ятки картографії України”
(продовження серії, започаткованої В. Кордтом у 1899 р.)».
1662 р. видавництво «Блау» друкує в II
томі (латинською мовою) атласа (Atlas Maior) чотири карти русла Дніпра:
«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr
dicti, а Kiovia usque ad Bouzin» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи
Ніпра – від Києва до Бужина). Масштаб бл. 1 : 230 000. Автор Г. Боплан. У правому нижньому
куті – картуш карти, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків;
«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr
dicti, а Bouzin ad Chortyca Ostrow» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра
чи Ніпра – від Бужина до острова Хортиця). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000.
Посередині нижньої частини карти – картуш прямокутний, обабіч якого зображено
шість постатей козаків;
«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et
Niepr dicti, а Chortika Ostro ad Urbem Oczakow..» (Русло Бористена, або,
по-народному Дніпра чи Ніпра – від Острова Хортиця до міста Очаків, де він
впадає до Понту Евксинського). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. У лівому нижньому
куті – овальний картуш карти, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків;
«TRACTVS BORYSTHENIS, VULGO DNIEPR ET
NIEPR DICTI, A CIVITATE CZYRCASSI AD OSTIA ET ILMIEN LACUM, PER QUEM IN PONTUM
EUXINUM fi EXONERAT. SUPERIOREM HUI FLUMINIS PARTEM, A CZŸRKASSI NIMIRUM AD
FONTES USQUE, VIDE IN TABULA LITHVANIÆ» (Русло Бористена або, по-народному,
Дніпра чи Ніпра – від міста Черкаси до гирла й озера Ільмень, через яке він
впадає в Понт Евксинський. Верхню частину його течії від Черкас аж до витоків
дивись на карті Литви). Карта складена Яном Віллемом Блау 1648 р.
Масштаб бл. 1 : 600 000. Карта
зорієнтована на захід. Заголовок у фігурному картуші, в окремій рамці у верхній
частині, обабіч якого зображені батальні сцени. Карта складається з двох
частин, розміщених горизонтально, між ними в окремій рамці два картуші: один -
з легендою, що пояснює чотири умовні позначення, другий — зі шкалою лінійного
масштабу. Між ними зображено коня, овець і корову.
На карті подано багато текстів з
інформацією про історичні традиції козаків та їхні осади на Хортиці й
Томаківці, про положення та роль фортець Очаків і Перекоп.
Хоча карта й вважається доповненням до
трьох карт Боплана, але, очевидно, створена на основі карти Дніпра з «Великої
карти Литви» Радзивілла. Ця мапа є її спрощеною версією зі зміненою орієнтацією
на горизонтальну.
1657 р. Йоганн Янсоніус (Ян Янсон; Johannes
Janssonius; 1588-1664), нідерландський картограф та гравер, який жив і
працював в Амстердамі, видає карту «Typus Generalis VKRAINÆ sive
PALATINATUM PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras nova
delineatione exhibens» (Генеральна карта України).
Карта створена на основі карт Г. Боплана.
Масштаб 1:1 600 000. У правому кутку – лінійки масштабів (“Milliaria
Oeranica”, “Milliaria Polonica”, “Milliaria Germanica”,
“Milliaria Italica”, “Lencæ Gallicæ”, “Milliaria Moscovitica”). Видавництво
Амстердам. На карті вказані межі воєводств: Київського, Подільського,
Волинського, Брацлавського, на півдні Чорне море і частина Криму. У лівому
вехньої кутку під гербом з польською короною нагорі – сувій паперу з назвою
карти. На чудово декорованому картуші зображені українські козаки і гетьман
Богдан Хмельницький. Внизу зліва - сувій з умовними позначеннями на карті. Мова
видання – латинська. Техніка – гравюра на міді. Титул розташований у верхній
частині гравюри. Акварельне колірування.
Легенда поміщена в інший картуш –
“Signorum vel Characterum declaratio”, “Vrbs Antiqum Christianum,
Oppidum Turcæ, Pagus, Ruinæ, Fous, Flumon, Signum quo Flumen decurerit, Pagi
Tartarum Homaijbiorum, Mous Molendinum, B Transitus”. Між рамками карти
позначені сторони світу: Septentrio, Meridies, Oriens, Occidens.
На цій карті показано місце Лоївської
(1649 р., битва між військами гетьмана Богдана Хмельницького під керівництвом
Михайла Станіслава Кричевського і литовськими військами під керівництвом Януша
Радзивілла) та Берестецької битв (1651 р.). Формат карти 42.2 x 54.0 см.
Цей варіант представлений в наступних
виданнях: Атлас Яна Янсона, що вийшов в Амстердамі в 1657 р.; Англійський атлас
Яна Янсона і Мосіса Пітта (Pitt Moses) 1680 р., Оксфорд (видавництво
"Janssonio-Waesbergiana et Mosis Pitt"); Мосіс Пітт 1681 р., Оксфорд;
Мосіс Пітт 1685 р., Амстердам; варіант, призначений для атласу Герарда Фалка і
Петра Шенка кінця XVII століття і т. д. Карта перевидавалася до початку 1700-их
рр.
Ян Янсон переробив три карти русла Дніпра,
що були зроблені Бопланом і видані Блау в 1662 р. Він зібрав усі три фрагменти
в одну карту та розмістив їх на одному аркуші. З 1680 по 1683 рр. ця карта
«TRACTUS BORYSTHENIS vulgo DNIEPR et NIEPR dicti, à KIOVIA ad Urbum OCZAKOW, Moses
Pitt (Oxford, 1680)» входила до Англійського Атласу (The English Atlas).
Нікола
Сансон у Франції та Ян Віллем Блау у Голландії працювали майже одночасно,
адаптуючи «Спеціальну карту України» для її розміщення в стандартному на той
час атласі формату фоліо. На відміну від Н. Сансона (1665), Ян Блау (1670) створив
не сім, а чотири карти України на основі карти Боплана.
Карта «Ukrainae Pаrs, Quae Podolia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України,
Подільське воєводство). Масштаб 1: 420 000. Карта є переопрацюванням п’ятої
секції карти Г. Боплана. Карта охоплює територію від Нового Олексинця
(Оlехіnіес) на півночі до Чернівців (Czarnowce) на півдні, від Заболотова
(Zablotow) на заході до Красного (Krasne) на сході. (за Вавричин, 2009 р.).
Заголовок в картуші у формі поста-мента, обабіч якого чотири путті і постать
мисливця, в нижній частині карти. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на
карті зображені межі Поділля з Руссю (Russia Pars), Волинню (Volhyniæ Pars),
Брацлавським воєводством (Braclaviæ Pars), Покуттям (без назви), Валахією або
Верхньою Молдавією (Walachiæ five Moldiwiæ inférioris Pars).
Карта «UKRAINAE PARS, QVAЕ POKUTIA Vulgo dictur» (Частина України,
Покуття). Карта є переопрацюванням південної частини сьомої
секції карти Ґ. Боплана. На півночі карта охоплює територію лише до містечка
Журавно, тоді як у Боплана зображення завершується р. Стрий та містами Миколаїв
і Стрий. Відсутнє також зображення верхньої течії Дністра (за: Вавричин, 2009 р.).
Заголовок у картуші у
вигляді кам’яної плити, обабіч якої – постаті козаків і алегоричне зображення
Дністра у вигляді діда та перехиленої посудини з водою, у правому нижньому
куті. Карта охоплює територію від Завалова (Zawalow) на півночі до р.
Білий Черемош (Biale Czeremocze R.) на півдні, від Карпат (Montes Carpathii) на заході до
Чернівців (Czarnowce) на сході. На карті
позначені межі історико-географічного регіону України Покуття, яке розміщене в
басейні правих приток Дністра (Babin feu Tyras). На заході його межа проходить вздовж гір Горгани в
Українських Карпатах і межує з Трансільванією (Transilvaniæ Pars), потім
тягнеться на північ через Калуш (Kalufza) і Войнилів (Woinilow), далі руслом Дністра на схід, де межує з Нижньою
Молдавією або Валахією (Walachiæ five Moldaviæ
Inférions Pars). Ha південному
сході межа проходить Чорним Черемошем (Czeremscze Czama R.).
Карта «UKRAINAE PARS, QVAЕ BARCLAVIA PALATINATUS Vulgo dicitur»
(Частина України, Брацлавське воєводство). Карта є переопрацюванням третьої
секції Спеціальної карти України Г. Боплана (1650 р.). Заголовок у картуші у
вигляді завіси, яку підтримують п'ять путті, у правому верхньому куті.
У лівому
нижньому куті, у картуші у вигляді постамента з постаттю козака, що сидить, —
три шкали лінійного масштабу. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на
карті позначена межа Брацлавського воєводства з Поділлям (Podoliæ pars),
Волинню (Volyniæ pars) та Київським воєводством (Kiviæ pars). Зображено дві
гілки Чорного шляху (Czarny Szlak), який пролягає з півдня на північ вододілом
між Південним Бугом і Дніпром.
Карта «UKRAINAE PARS, Quae Kiovia palatinatus
vulgo dicitur» (Частина України, Київське воєводство). На карті показано Чорний Шлях (Szarny Szlak), який на самому краю
полотна карти у верхів'ях річки Інгулець (Ingulet Maly) неприродно обривається.
Можна сказати інакше. Південніше Чорного Лісу (Szarny Las) незрозумілим чином
як би з нізвідки починається татарський шлях. У західному напрямку дорога зображена
досить докладно, проходячи декількома гілками по заселеним областям
Правобережної України.
Це — чотири окремі роботи, що в картушах
містять крім вказаних назв окреме позначення щодо кожного з них: «Частина
України» та посилання на Боплана. Назви кожної з чотирьох карт суттєво відмінні
від найменувань, застосованих Сансоном, і, очевидно, відповідають розумінню
компанії «Блау» українських реалій середини XVII ст. Географічна деталізація, художній рівень виконання й оформлення карт
Яна Блау значно перевищує рівень робіт Н. Сансона.
1710 р. Пітер ван дер Аа (Piter van der
Aa; 1659-1733) голландський картограф та видавець опублікував мапу «Ukraine,
grand pays de la Russie Rouge, Kartenmaterial, avec une partie de la
Pologne, Moscovie, Bulgarie, Valachie, Podolie et Volhynie» (Україна,
велика країна Червоної Русі, що межує з частиною Польщі, Московії,
Болгарії, Валахії, Поділля й Волині).
На картуші карти зображені українські
козаки. Цей варіант назви України буде неодноразово ще траплятися на
західноєвропейських картах. Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема в 1714,
1729 рр. та ін.
В історії
європейської картографії кінця XVII ст. – початку XVIII ст. постать Й. Б. Гоманна (1663–1724) є без
перебільшення визначною. З його іменем пов'язане перш за все відродження
картографічного видавництва в Німеччині в кінці XVII ст., виділення картографії
в окрему наукову дисципліну. Й. Б. Гоманн отримав освіту в єзуїтській школі в
Міндельгаймі, декілька років перебував у монастирі домініканського ордену,
пізніше прийняв лютеранство і переїхав до Нюрнберґу, де в 1687 р. відкрив
нотаріальну контору. Тут він навчався мистецтву гравіювання у відомого нюрнберзького гравера,
картографа, художника і видавця Якоба фон Зандрарта
(Jakob Sandrart; 1630–1708).
1702 р. Й. Б. Гоманн відкрив у
Нюрнберзі власну картографічну майстерню «Ioh. Baptisto Homanno», яка через
кілька років стала найвідомішою видавничою фірмою XVIIІ ст. у Німеччині (проіснувала понад 100 років (до 1813 р.). Розквіту видавництва Гоманна
сприяли старі традиції книгодрукування у Нюрнберзі, близькість Альтдорфського
університету та розумний підбір співробітників. Протягом багатолітнього
існування закладу вийшло понад 200 картографічних творів, серед яких
найвизначнішими є перший німецький атлас (1707 р.), «Atlas Novus» (1712 р.; складався
зі 103 карт), «Великий атлас всього світу» (Grosser Atlas über
die ganze Welt), який виріс з 40 карт (1707 р.) до 126 карт (1716 р.), «Atlas
Methodicus» (1720 р.) тощо. Українські землі детально зображені на картах
Польщі та Литви і Російської імперії в навчальних атласах «Kleiner Atlas von 50
Auserlesenen Homanns Land-Charten...»] та «Kleiner Atlas Scholasticus von sechs
und zwantzig Charten» (1720 р.). Більшість карт Й. Б. Гоманна випускались без
зазначення року видання, тому вони перевидавались його нащадками практично без
змін.
Карти Гоманна
цінувались за географічну вірогідність, витонченість гравіювання та оформлення
картушів і нерідко служили зразками для інших видавців.Заслуги та працелюбство
Й. Б. Гоманна були оцінені: після публікації у 1707 р. свого першого атласу він
став членом Пруської академії наук у Берліні, а в 1716 р. імператор Карл VI
присвоїв йому титул Імператорського
географа (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus).
На тих картах, що були видані
пізніше, на картушах зазначено його посаду – “Rхm. Kays. Maj. 168
Geogr.” чи “Sac. Cіs. Mai. Geographo” («головний географ кайзера
Священної Римської імперії») або ж є посилання на привілей (cum
privilegio) [Оксенич
М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею
історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук.
пр. 2006. Число 9. С. 163–178].
В основі виданих
закладом Гоманна карт лежали французькі та голландські зразки, але деякі карти
були складені за російськими джерелами. Цікавим є
той факт, що Й. Б. Гоманн був агентом Петра І, з ним листувався Я. Брюс (Jacov
Bruce, 1670–1735), російський генерал-фельдмаршал, державний діяч і вчений,
один з найбільш освічених людей петрівських часів, який з 1706 р. завідував
російським книгодрукуванням. Прихильність російського монарха до Гоманна створювала
взаємовигідні умови для обох сторін: Петро І друкував потрібні йому карти за
кордоном, а Гоманн, отримавши в 1722 р. патент російського агента комерції в
Нюрнберзі і постійно поновлюючи карти території Росії за новими зразками,
забезпечував своїм виданням високий попит як в Росії, так і в усьому світі.
В першу чергу
необхідно відзначити створений у 1716 р. шедевр «Grosser Atlas uber die ganze
Welt... = Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status...» (Великий
атлас всього світу), який містить карти різних частин та країн світу,
старовинні плани і панорами великих європейських міст: Риму, Відня, Гамбурґа,
Нюрнберґа тощо. В кінці атласу вміщені детальні описи моделей суден та
навігаційних приладів, прапори усіх великих морських країн світу, а останньою
розташована таблиця, присвячена фортифікаційним спорудам і різноманітним видам
зброї для захисту та нападу на суші і на морі. Атлас вміщує найбільш відому
карту України Й. Б. Гоманна «Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis
Walachiae, Moldaviae, Minorisq, Tartariae provinciis» (Україна або
Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії).
Коли. спадкоємці Й. Б. Гоманна отримали імператорський привілей на
картографічні видання тоді на карі з’явилась
(1729) примітка Cum Privilegio Sac. Caes.Majest.
Першою європейською картою, на якій за порадою Я. Брюса назву
Московської імперії Гоманн змінив на Російську імперію, була карта «Generalis
totius Imperii Russorum: novissima tabula...» (Генеральна карта Московської
імперії на великому глобусі Землі від Арктичного полюса до Японського моря і північних
кордонів Китаю) (1720).
Спадкоємцями Й. Б.
Гоманна були: його син Йоганн Хрістоф
Гоманн (Johann Christoph Homann, 1703–1730), а після його смерті Йоганн Ґеорґ Еберсберґер (Johann Georg
Ebersberger, 1695–1760) та Йоганн
Міхаель Франц (Johann Michael Franz, 1700–1760), які до 1848 р. продавали
карти під торговою маркою «Homannische Erben» (фр. Homannianos Heredes, лат.
Heritiers de Homann).
Нащади Й. Б. Гоманна
видали: «Atlas Auserlesen Land-Charten» (1743), «Atlas Novus Terrarum Orbis
Imperia, Regna et Status exactis Tabulis Geographice demonstrans» (1746),
«Atlas mapparum geographicarum...» (1762), відомий грандіозний фоліант «Atlas
Methodicus explorandis juvenum profectibus in Studio Geographico Ad Methodum Hübnerianam
accommodatus» (1750) та ін.
1712 р. Карта “Vkrania
quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris,
Tartariæ provinciis” (Україна або Козацька Земля з прилеглими
провінціями Валахії, Молдавії й Малої Тартарії). Інший український варіант
назви карти – “Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії,
Молдавії, Малої Тартарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном”. Автор,
видавець та гравер – Й. Б. Гоманн.
Починаючи з карт Нікола
Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як
держава або країна козаків (Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків).
Гоманн
східну частину скопіював з карти Деліля, північно-східне узбережжя
Чорного моря – з мапи Джіакомо Кантеллі да Віньйолі “Tartaria d’Europa…”
1684 р., для зображення правого берега Дніпра використовував відповідну
частину карти Польщі Корнелія Данкертса. Зображення території Криму
було скопійовано з книги Якоба фон Зандрарта “Des Kхnigreibung.
Sulzbach. 1687”. Для Лівобережжя Дніпра Гоманн додав українську лінію, а
для решти знову використав карту Деліля. До того ж, Гоманн відокремив
Таманський півострів від суходолу і дав йому назву "Nova Krepost
Taman" [Оксенич
М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею
історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук.
пр. 2006. Число 9. С. 163–178].
Написи Russia Rubra
(Червона Русь) та Ukraina (Україна) проведені паралельно через
всю українську етнічну територію. Червона Русь (Russia Rubra) на карті
простягається із заходу на схід через Нижню Волинь, захоплюючи північ
Київського воєводства (Palat. Kioviensis). Напис Ukraina займає Верхнє
Поділля і центральні області Брацлавського та Київського воєводств.
У межиріччі Південного Бугу
і Дніпра та на Правобережжі зображене Дике Поле (Dzike Polie Ave Саmрі
Deserti et Inhabitati). Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa
Tanarska), в околицях Кодака на Дніпрі, до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський
шлях [Вавричин, 2009].
На цій мапі також
позначені: Покуття (Pokutia), Верхня та Нижня Волинь (Volhynia), Поділля
(Podolia Inferior) з Брацлавщиною (Pal. Braclaviensis). В Причорномор’ї, у складі
Кримського ханства, виділені Буджацька (Tartaria Budziacensis), Ногайська
(Tartaria Nagajensis) і Мала (Tartaria Minor) Тартарії та Кримський
півострів (Сrеmiа). Північні регіони представлені землями Чернігівського (Ducatus
Palatinat Czernihoviens) та Новгород-Сіверського (Novogrodensis Severiensis
Ducatus) князівств. На заході Холмське і Белзьке воєводства не входять у межі
українських земель.
Карта Гоманна відома у
трьох варіантах. Перше видання 1712 р. (Нюрнберг). Опублікована в його атласі
“ATLAS NOVUS TERRA- RUM ORBISIMPERIA, REGNA ET STATUS EXACTIS TABULIS
GEOGRAPHI- CE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTA HOMANNI. NORIMBER- GA,
MDCCXII. - № 168.”. Формат – 48 × 58 см. Масштаб бл. 1:3 000 000, в
німецьких і польських милях Мова: латинська. У виданні 1720 р. (видавець
Крістоф Вайгель) Тартарія позначена як частина Московії (Tartariae Moscoviticae
pars).
У варіанті карти 1712 р. подано дві назви теперішньої Росії – Moscovitica
та Russia Rusica (варіант 1720 р. – лише одну – Russia Rusica). На
лівому березі Дніпра південно-cхідна частина Київського воєводства
названа Київщиною Московською (Kiovia Moscovitica) (варіант
карти 1720 р. - Київщиною
Руссійською (Kiovia Russica). Гоманн, який був офіційно
винагороджений Петром І у 1722 р., приклав значні зусилля і відпрацював гроші російського царя за появу на картах
такої штучної конструкції, як напис “Russia Rusica” на історичних землях
Московії.
1729 р. спадкоємці картографа
отримали привілей на його видання, і на карті з’явилася примітка “Cum
Privilegio Sac. Caes. Majest”. Після 1740 р. на площину карти було внесено
численні додатки, зокрема, проведено фортифікаційну лінію між Дніпром і Доном,
внесено низку змін до назв населених пунктів. У такому варіанті карта
друкувалася в усіх атласах фірми “Спадкоємці Гоммана” до кінця XVIII ст.
Техніка виконання – гравюра
на міді. Акварельне колорування. Карта Гоманна, складена на основі Загальної
карти України Гійома де Боплана, карти Польщі Ю. Данкертса і карти Московії Г. Деліля. На карті
картуш розміщено в верхньому лівому куті. На ньому зображено шість чоловічих
постатей. В центрі – сидяча фігура гетьмана України Івана Мазепи, ліворуч від
нього — шведський емісар у військовому мундирі з шаблею в правиці, поряд з ним
— три сидячі фігури козаків. Праворуч від гетьмана І. Мазепи на задньому
плані постать Петра І на тлі московського державного прапора, ближче до
гетьмана — постать в шляхетському одязі — вірогідно, що це Станіслав Ліщинський
(польський магнат, один з претендентів на польську корону і майбутній король
Польщі), Пилип Орлик — генеральний писар за гетьманування Мазепи чи можливо
Андрій Войнаровський — небіж гетьмана. На задньому плані — панорама
палаючого міста (Полтава). На мапі позначене місце Полтавської битви 1709 р.;
землі Задунайської Січі, які у 1711 р. були передані Османській імперії,
позначені у складі Кримського ханства; вказане будівництво Перекопського валу
тощо. В картуші Україну названо на латинський манер Vkranіa (Укранія,
Вкранія), так Україна досі позначається деякими романськими мовами
(італійською, іспанською, португальською), а вже на самій карті позначено Ukraina.
На карті бачимо, що
внаслідок тривалої боротьби козацьких гетьманів поміж Варшавою та Москвою, попри
поділи по Дніпру між двома зовнішніми потугами, Україна тут
"виводилася" на карті зі звичних "польських" кольорів, але
при тому й не зафарбовувалася у «московські». «Україна» Гоманна
максимально наближена до своїх етнічних меж – від Слобожанщини до Перемишля.
Терени «України» Боплана були Гоманном розширеним (зокрема на захід до Карпат).
Він на мапі показав усі терени, на яких живуть русини (українці), або ж усю
колишню «Польську Русь».
Загалом Гоманн явно намагався
показати саме широкий «театр воєнних дій», адже у нього по суті – це карта
південно-східної Європи і Причорномор'я; окрім України показані не лише згадані
на картуші Молдавія, Валахія і Мала Татарія (Кримські володіння), але й
Трансільванія, Болгарія, Стамбул, чорноморське узбережжя Кавказу, а з боку
Московії – Смоленщина, Рязанщина та відповідна частина Дикого Поля. Зрозуміло,
що стратегічні витівки Карла та Петра могли занести «фронт» вже не зовсім
"Північної" війни у ще дальші незвідані землі. Але інтерес становить
саме побачити Гоманнову Україну на такому широкому тлі. Оскільки на карті
адміністративні утворення виділені кольором, цікавим видається один колір на
усю Україну від «Покуття» до «татарського шляху на Москву», попри чинні
польські воєводства на захід від Дніпра і польсько-московський кордон по
Дніпру. Навряд Гоманна вразило те, що Мазепа у 1704–1706 рр. накинув своє
гетьманування на обидва береги Дніпра і дійшов військом до Замостя, бо ж усе
одно, – до Перемишля влада його булави де-юре вочевидь не поширювалася. Польща
на цій карті явно просто ігнорується…” [К. Галушко. Україна на карті Європи:
Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття:
науково-популярне видання. 2013].
1716 р. Крістоф Вайгель Старший (Christoph Weigel;
1654—1725), німецький гравер, картограф, видавець, торговець творами мистецтва,
у Нюрнберзі, видає мапу «Ukrania seu Cosacorum Regio Walachia
item Moldavia et Tartaria minor» (Україна, або Козацька Земля…). Масштаб
1 : 4 600 000. Написи “Russia Rubra” (Червона
Русь) та «UKRAINA» (Україна) проведені паралельно через всю
українську етнічну територію і зображені великими літерами, як Московія,
Татарія та ін. держави. Південна Україна – напис «Dzikе Pole» (Дике
поле). З українських земель зображено Поділля (Podolia), Волинь (Volhynia),
Pokutia (Покуття). В районі Причорномор’я написи латиною: Tartaria Minor (Мала
Татарія), Буджацька Татарія та Cremia (Крим). На мапі позначено м. Батурин
(спалене московитами 1708 р.). Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема і в
1720 р.
1698 р. Крістоф Вайгель Старший заснував у
Нюрнберзі своє видавництво і видав понад 70 книг і велику кількість гравюр та
карт. Після смерті К. Вайгеля і до 1734 р. його видавничу справу
продовжувала вдова, вона опублікувала багато творів свого чоловіка. Найбільш
відомі його видання з описом кораблів, зброї та серія геральдичних календарів.
1648 р. Картуш карти «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше
кажучи України).
1648 р. Картуш карти «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше
кажучи України).
1648 р. Карта «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше
кажучи України).
Немає коментарів:
Дописати коментар