Розорення Києва (8-12 березня 1169 року) — захоплення і розграбування
Києва коаліцією з 11 князів, зібраною Володимиро-Суздальським
князем Андрієм Боголюбським та очоленою його сином Мстиславом Андрійовичем. Проти Київського князя наприкінці 1168 р. готові були виступити 12 князів удільних, а
також їхні союзники половці.
У 1169 р. Андрій Боголюбський зібрав велике військо, до
якої входили муромські, смоленські, полоцькі, чернігівські та дорогобузькі князі,
та рушив походом на Київ. «Ціла хмара українських князів посунула нищити Київ
на славу його північного суперника», як описав цю подію Михайло Грушевський.
Взяти місто штурмом не вдалося, але й сили Мстислава були малими, адже
напередодні Київський князь відіслав дружину на допомогу своєму синові до
Новгорода. Тепер же за порадою дружини, що була в Києві, великий князь втік з
міста і пішов на Волинь збирати допомогу. Про те, що Андрій Боголюбський творив
нову державу на сході, а не претендував на Київський престол, свідчить те, що
він не залишився правити в Києві після його завоювання.
Російський історик Ключевський
називав суздальського князя Андрія Боголюбського першим власне російським
князем: «З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену». Це підтверджують і літописи:
Галицько-волинського князя Романа Мстиславича вони називають «самодержцем усієї
Русі», у той час як Андрія Боголюбського — «самовладцем усієї Суздальської
землі».
1173 р. намагаючись остаточно підпорядкувати
собі Київ, Андрій Боголюбський послав туди величезне на той час військо (50
тис.). У ніч на 19 грудня 1173 р.
під Вишгородом це військо було дощенту розгромлене русинами-українцями під
командуванням Мстислава Ростиславича та луцького князя Ярослава Ізяславича,
який після перемоги став великим київським князем.
Історична довідка.
Син
міністра освіти Російської імперії, президента академії наук, графа Сергія Уварова
Олексій, в 1851 році на території Московщини (на
Ростово-Суздальських та Рязанських землях) розкопав тисячі курганів і не знайшов жодної слов’янської могили. Усі
останки були фінського походження, а кургани датувались VІІІ—XVІ століттями:
«В
1851 году под моим наблюдением разрыто в Суздальском и Владимирском уездах на
17 группах 757 курганов. В 1852 году раскопки произведены были в
Юрьевском и Суздальском уездах, и на 77 группах разрыто 2318
курганов. В 1853 году раскопки произведены были под наблюдением
П.С. Савельева в 44 уездах Юрьевского и Переславского уездов, и разрыто 3414
курганов. В 1854 году раскопки произведены были в Переславском и
Ростовском уездах; в 25 пунктах разрыто 1240 курганов. Всего исследовано в
протяжении четырех лет 163 местности и разрыто всего 7729
курганов» ... «Даже присутствие, к прмеру, норманнов в
Городце, не отвергает первоначального тут поселения Мерян, которое также
подтверждается раскопкой вещей, обычных, как мы видели, наряду одних Мерян и
сродных с ними других финских
племен».
Археолог також наводить сотні найменувань річок, озер та населених пунктів, де ці назви, з одного боку, доводять належність до одного народу, а з іншого – жодного відношення до слов’ян : «…Эти названия не имеют славянского корня и поражают нас совершенно чуждыми звуками…. Многие из этих названий повторяются в самых отдаленных между собою местностях, доказывая этим не только свое этимологическое единство или сродство, но также и единство происхождения первых обитателей этих стран. Только один и тот же народ мог, раскинув свои селения на обширном пространстве повторять те же имена, или давать названия одинакового этимологического происхождения» .
Археолог також наводить сотні найменувань річок, озер та населених пунктів, де ці назви, з одного боку, доводять належність до одного народу, а з іншого – жодного відношення до слов’ян : «…Эти названия не имеют славянского корня и поражают нас совершенно чуждыми звуками…. Многие из этих названий повторяются в самых отдаленных между собою местностях, доказывая этим не только свое этимологическое единство или сродство, но также и единство происхождения первых обитателей этих стран. Только один и тот же народ мог, раскинув свои селения на обширном пространстве повторять те же имена, или давать названия одинакового этимологического происхождения» .
Михайло Фартух «Москалі руйнують Київ». Ілюстрація до підручнику:
Лотоцький А. Л. (1934) Історія України для дітей, Львів: Світ дитини, pp. 38
Зображено події 1169 року, коли військо Володимиро-Суздальського князя Андрія Боголюбського та союзних йому князів захопило та зруйнувало Київ.
Так, на думку радянського антрополога Герасимова, міг виглядати князь Андрій Боголюбський
Таким уявляв Боголюбського російський художник Васнецов (1848-1926)
Немає коментарів:
Дописати коментар