Картуш (фр. cartouche, італ. cartoccio — згорток) — скульптурна (ліпна) або графічна прикраса у вигляді декоративно обрамленого щита чи напіврозгорнутого згортка, на яких вміщують написи, герби, емблеми тощо. Поширився в XVI—XVIII ст. Картуші прикрашають парадні входи до палаців. В давнину їх зображали на документах, географічних картах, надгробках тощо.
Починаючи з карти Гійома Боплана (1639) і до тепер назва Україна зображується на картушах карт.
1639 р. ГІЙОМ БОПЛАН (Guillaume Levasseur de Beauplan; бл. 1600—1673 або 1685), французький військовий архітектор та картограф, першим створив окрему рукописну карту нашої країни, який вжив назву «Україна» як географічне визначення. Назва карти «Tabula Geographica Ukrainska» (Українська географічна карта). Формат мапи 44,5 × 62,5 см, масштаб 1:1 500 000.
На мапі було відображено 275 населених пунктів, 80 річок, 4 острови, 13 порогів, 4 лісу, 2 моря. Найповніше на ній відображена смуга між 47 та 50 градусами північної широти, особливо гідрографічна мережа і населені пункти біля Дніпра, Бугу та Дністра. Карта була опублікована в рукописному атласі Фрідріха Гетканта, який зберігається у Військовому архіві в Стокгольмі [Вавричин М. Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи.2000.].
1648 р. на основі карти «Tabula Geographica Ukrainska», Гійом Левассер де Боплан видав «Загальну карту України». Повна назва: «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи України). Це — географічна карта України та сусідніх країн. Виготовлена як гравюра голландським картографом Вільгельмом Гондіусом у Данцигу. Ця карта була видана без зображення Кримського півострова. Формат мапи 42 х 54,5 см, масштаб — 1:1 800 000. Матеріал – мідь. Видана у кількох варіантах протягом 1648–1660 років. Має південну орієнтацію аркушу. Зображає 1 293 об'єкти — 993 населених пункти та 153 річки.
Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву "Україна" вперше вжито для означення всієї української території "від Московії до Трансільванії". Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської картографії у другій половині ХУІІ-ХУШ ст. та утвердження назви "Україна" не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті часи володіли певними частинами українських земель. З цього часу Україна у свідомості європейців відклалася, як територія із чіткими межами, як окрема країна. Саме після карти Боплана Україна почала фігурувати на всіх європейських мапах. У французькій вимові Боплан писав по різному: Ukraine, Ukrainie Ukranie. Але на латинській мові в нього зустрічається лише Ukraina.
Відомо декілька варіантів Загальної (інша назва – Генеральна) карти Боплана. Описи деяких карт Боплана подано за виданням «Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV перша половина XVII ст. – К.: ДНВП “Картографія”, 2004. – 207 с., 83 репрод. карт. – Серія “Пам’ятки картографії України” (продовження серії, започаткованої В. Кордтом у 1899 р.)».
1650 р. «Спеціальна (топографічна) мапа України». Повна назва: «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» (Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями). Складається з 8 аркушів розміром 41,5×45 см кожен, загальний розмір 83 × 216 см, масштаб 1:450 000. Відомо шість примірників, які відрізняються один від одного низкою змін і доповнень.
На восьмому фрагменті мапи є додатковий напис про битву під Берестечком в 1651 р.: «Circa Berestetzium ubi haec nota + reperitur IOANNES CASIMIRUS REX POL [oniae] cecidit et in fugam vertit 300000 Tartaros et rebelles Cosacos Ano. 1651 die 30 Junij». Отже, карта не могла бути створена раніше зазначеної на додатковому написі дати битви під Берестечком. Імовірно рік видання цієї карти – 1660.
По центру карти внизу розташовані шкала масштабів і умовні позначення, оточені фігурами людей. Праворуч від цієї композиції – напис, що підтверджує автора: Guilhelmum le Vafseur de Beauplan і видавця: Wilhelmus Hondius. Точність і багате наповнення топографічної Спеціальної карти України забезпечили їй довге життя.
Це – унікальна в історії європейської картографії як топографічна мапа великої території, призначена для військових дій. Виконана за власними вимірами і математичними розрахунками Боплана, насичена різноаспектною інформацією про рельєф, ландшафт, заселеність України, характер населених пунктів, адміністративний, судовий та церковний устрій, гідромережу й мережу доріг, шляхи татарських нападів та обороноздатність території, – ця мапа є невичерпним джерелом для досліджень з історії географії і топонімії, історії демографії, історії картографії України середини XVII ст.
1660 р. карта «CARTE D’UKRANIE CONTENANT PLUSIEURS PROUINCES COMPRISES ENTRE LES CONFINS DE MOSCOUIE ET LES LIMITTES DE TRANSILUANIE DRESSEZ PAR G. L. V. SIEUR DE BEAUPLAN INGENIEUR ET CAPITAINE DE LARTILLERIE DU SERENlySIME ROY DE POLOGNE. A ROUEN CHEZ JACQUES CAILLOUE DANS LA COUR DU PALLAIS» (Карта України з багатьма її провінціями з межами Московії та Трансільванії, накреслена паном Г[ійомом] Л[е] В[ассером] де Бопланом, інженером і капітаном артилерії його королівської величності короля Польщі. У Руані, у Жака Каюе, при королівському дворі). Гравійована Ж. Тутеном (Jean Toutain) у Руані як додаток до другого видання «Опису України» (DESCRIPTION D'UKRANIE, QVI SONT PLUSIEURS PROUINCES DU ROYAUME DE POLOGNE. CONTENVES DEPVIS LES CONFINS DE LA MOSCOUIE. IUSQUES AUX LIMITES DE LA TRANSILVANIE. ENSEMBLE LEURS MOEVRS FAÇONS DE VIURES, ET DE FAIRE LA GUERRE. PAR LE SIEUR DE BEAUPLAN. - ROVEN. - M.DC.LX).
Вона значно відрізняється від загальної карти, підготовленої Гондусом, на ній відсутня інформація про гравера, а також тексти звернень гравера до читача, на місці яких зображено ліси, а також не позначено пасма гір Медоборів. Значні розходження спостерігаються й у зображенні східного берега Азовського моря та Кубані, північної частини Кримського півострову та Перекопського перешийка зокрема. Карта значно збдніла інформативно: так, на відміну від видання 1648 р., на ній позначено 1 223 назв об'єктів, серед яких 953 населених пунктів та 153 річки [Вавричин М. Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи. 2000].
Видавець: Жак Каюе (Jacques Cailloué). Шкали лінійного масштабу: Milliaria Ocrenica, M. Polonica, M. Germanica, Leucæ Gallicæ, M. Italien, M. Moskovitica. Мідерит. Карта одноколірна, папір 59,5 × 45,5 см, масштаб бл. 1:1 800 000. Мова карти – французька, латинська, польська. На карті позначено 1 223 назви об’єктів, з них 953 населені пункти й городища та 153 назви річок.
Карта охоплює територію від м. Стародуб (Starodub) на півночі до південного узбережжя Кримського півострова (Crime) на півдні, від Львова (Leopolis) на заході до Сіверського Дінця (Doniec fl.) і м. Азова (Azou sive Azak) на сході. Українські землі, частково у складі Королівства Польського, представлені Поділлям (Podolia), Покуттям (Pocouche), Руссю (Russiæ Pars), Волинню (Volyniæ Pars), Брацлавським воєводством (Palatinatus Braclaviensis), Київським воєводством (Palatinatus Kiioviensis), Чернігівською землею (Terra Czernihovienfis), Сіверським князівством (Severiæ Ducatus). Простір по обидва береги Дніпра, від лівого берега Інгульця (Inhulat R.) до Сіверського Дінця (Doniec R.), названий Диким полем (Locca Deferta abo Dzike Polie).
Різниця між варіантами Генеральної карти 1660 р. полягає в наявності або відсутності на ній Кримського півострова, у деталях зображення Приазов'я та Кубані, в розміщенні додаткових написів.
1655 р. Нікола Сансон. Великий внесок у картографування українських земель зробив французький історик та картограф Нікола Сансон (Nicholas Sanson; 1600—1667).
Близько 1635 p. король Франції Людовик XIII призначив його придворним картографом. Н. Сансон отримав титул “Інженер і географ Короля” (Ingénier et géographe de Roi). Активну діяльність почав з 1627 р. Перші карти створив у співпраці з паризьким видавцем М. Тавернье (M. Tavernier). Все життя співпрацював з його видавничою фірмою, яку в 1644 p., після смерті М. Таверньє, перебрав П’єр Мар’єт.І (Pierre Mariette І), а у 1657 р. очолив його син П’єр Мар’єт II (Pierre Mariette II). Свою першу карту «Postes de France» опублікував у 1632 р. Створював як окремі карти так і багатотомні атласи. Перший атлас «Європа» вийшов 1648 р. 1652 р. розпочав видавництво збірних атласів без назви у форматі folio. Перше видання найважливішої праці Н. Сансона – атлас світу «Cartes generales de toutes les parties dm monde» (1658), перевидавалося багато разів різними мовами. Після його смерті 7 липня 1667 р. в Парижі справу було продовжено його синами (які також стали королівськими картографами) Гійомом Сансоном (1633-1703) і Адрієном Сансоном (1639-1718) у партнерстві з іншими картографами. Брати у 1671 p. об’єдналися з майстернею Юбера Жейо (А. Н. Jaillot). 1692 р. Юбер Жайо зібрав карти Сансона в окремий Новий Атлас.
1655 р. Нікола Сансон у Парижі видав мапу “Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne, Duches et Provinces De Prusse, Cuiave, Mazovie, Russie Noire &c Duches De Lithuanie, Volynie Podolie &c. De L'Ukraine &c … 1655” (Коронні польські землі, що включають Королівство Польщі, князівства й провінції Пруссії, Куявії, Мазовії, Чорної Русі тощо, Князівства Литовського, Волині, Поділля тощо, України тощо).
Мапа вирізняється деталізацією. Створена вона на основі карт Боплана, карти Радзивілла (1613 р.) та ін..
На мапі зазначено назву Ukraine (Україна) саме так, як її використовував Боплан. Назва Ukraine накладається на назву Volynie, охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця. У добре декорованому картуші позначено назви українських воєводств у поєднанні з назвою Литовське князівство (Duches De Lithuanie).
Серед українських земель виділено: Полісся (Polesie); Волинь (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким (Palatinat de Lufuc) і Київським (Palatinat de Kiow) воєводствами та Нижню Волинь (Basse' Volhynie), Поділля (Podolie), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw); Чорна Русь (Russie Noire), в її межах зображені Холмське (Palatinat de Chehn), Белзьке та Львівське (Palatinat de Lemburg) воєводства й Покуття (Pokutie); Чернігівське (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверське (Duché de Novogrodeck) князівства. У Причорномор’ї позначені Буджак (Budziack) та Очаківська орда у складі Османської імперії. Землі Закарпаття знаходяться на карті у складі королівства Угорщина, а Буковина – у межах Молдавії.
Відомі видання карти 1663, 1675, 1679 рр. та ін..
У середині 1660-их рр. у конкурентній гонитві з видавництвом братів Блау і майже одночасно з ними Нікола Сансон видав сім карт по Україні. Він використав роботи Боплана, розділивши його “Спеціальну карту України” на сім окремих мап українських воєводств та земель. Усі сім карт, як зазначають багато дослідників, відносно посередньої картографічної точності та якості. Сансон не був уважний до деталей. Разом з тим, у кожній з семи мап він посилається на “Генеральну карту України” Г. Боплана. Попри географічну неточність певних елементів карт, що виникли при фактичному копіюванні робіт Боплана, видавництво Сансона відзначилося у художньому оформленні усіх цих карт. На мапах – тонко вирізьблені та гарно оформлені рослинними орнаментами й античними темами картуші.
1665 р., в Парижі, вийшли друком 7 карт Нікола Сансона (у п’ятьох із них в назві карти міститься слово Ukraine (Україна):
*«Haute Volhynie, ou Palatinat de Lusuc ; tiré de la Grande Carte d'Ukraine, du Sr. le Vasseur de Beauplan / Par le Sr Sanson d'Abbeville, ...» (Верхня (Горішня) Волинь, т.з. Луцькі землі; частина Великої карти України).
Опис карти подано за виданням – Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.
Карта охоплює територію від річки Стир (Ster fl.) на півночі до Летичева (Laticzow) та Хмільника (Chmielnick) на півдні, від Володимира-Волинського (Wlodzimiers) на заході до Радомишля (Radomyls) на сході. Пунктирною лінією з кольоровими кантами на карті позначено межу Луцького воєводства з сусідніми землями: на півночі з Поліссям (Polesie), на півдні з Верхнім Поділлям (Haute Podolie) і Нижнім Поділлям (Basse Podolie), на сході з Нижньою Волинню (Basse Volhynie), у західній частині карти, з півночі на південь, від Любомля (Lubomlé) до Олесько (Olesko) проходить межа з Чорною Руссю (Russie Noir). На території Верхньої Волині подано підпис: Haute Volhynie ou Palatinat de Lusuc.
У нижній частині карти зі сходу на захід, від Збаража (Zbarаs) до Залізців (Zalogce), позначено Чорний шлях (Czarny Szlack). Біля Берестечка (Веretetsko) позначено місце Берестецької битви (1651. 30 Juny);
*«BASSE VOLHYNIE, ou PALATINAT DE KIOW, tiré entierement de la grade Ukraine du Sr. le Vasseur de Beauplan» (Низова (Долішня) Волинь, частина Великої карти України);
*«Haute Podolie ou Рalatinat de Kamieniec tirée entièrem. de la gr. Ukranie du Sr. le Vasseur de Beauplan, par le Sr. Sanson» (Верхнє (Горішнє) Поділля, частина Великої карти України);
*«Basse Podolie ou Palatinat de Braclaw, tiré de la grande carte d'Ukraine du Sr. le Vasseur de Beauplan» (Низове (Долішнє) Поділля, частина Великої карти України);
* «Russie Noire. divisée en ses Palatinats. & c. tirée pour la plus grande partie de la grande Carte de l' Ukaine, du Sr. le Vasseur de Beauplan. Par le Sr. Sanson d' Abbeville Geogr. ord.re du Roy. A Paris. Chez P. Mariette, rue S. Jacques a l' Esperance Avecq Priuilege pour Vingt Ans. 1665» (Чорна Русь з поділом на її воєводства. В основному це запозичення з великої карти України п. Ле Вассера де Боплана. Уклав королівський географ Сансон д’Аббевіль).
Опис карти подано за виданням – Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.
Чорна Русь охоплює землі Холмського, Белзького, Львівського воєводств та Покуття.
Карта охоплює територію від Влодави (Wlodowa) на півночі до Чорногори (Carnahora) та селища Ясіня (Jaczinow) на півдні, від Дуклі (Ducla) на заході до Луцька (Lucko P., Lusuc G., Luceoria L) на сході.
Пунктирною лінією з кольоровими кантами на карті позначено кордон Чорної Русі на півдні з Угорщиною (Hongrie), Трансільванією (Transylvanie), Молдавією (Moldavie) та з сусідніми землями: Поділлям (Podolie), Поліссям (Polesie), Волинню (Volhynie), Сандомирським воєводством, яке назване частиною Польщі.
Художнім малюнком зображені гори та височини, зокрема Карпати (Mont Crapat).
Гідрографічна мережа представлена річками: Дністром (Niéster fl.) від витоків до Хотина (Chodzin) з правими і лівими притоками (назви яких, здебільшого, не підписані), Західним Бугом (Bug fl.) та річками його басейну.
В околицях Берестечка (Beretetsko), Пляшевої (Plaszowa), Щурович (Szorowice), Острова (Ostrow) позначене місце Берестецької битви (1651. 30 Junÿ).
На цій мапі зустрічаємо вже звичну (з 1655 р.) для Сансона стандарту назву Західної України – Чорна Русь (Russie Noire). Однозначно, що Сансон вжив і популяризував неправильне назву цієї частини Русі випадково.
Неточність Н. Сансона, коли Червону Русь помилково названо Чорною Руссю, упродовж кількох десятиліть повторили на своїх картах П. Дюваль (1666), Г. Сансон (1672), А. Ю. Жейо (1685, 1696), П. Мортьє (1711) та ін.
Цю неточність, власне, зрозумів і виправив лише його син Адрієн Сансон в 1706 р. (Adrien Sanson; помер 1718 р.), замінивши Russie Noire на Russie Rouge (Червону Русь).
Причина помилки, мабуть, в тому, що він отримував знання та інформацію про території з усіх доступних джерел, зокрема, від мандрівників або дипломатів, які могли краще знати російську (московську) мову, ніж місцеву українську (русинську). У той час Західна Україна називалася, швидше, не Червоною Руссю, як це заведено вимовляти зараз, а, на давньоукраїнський взірець, Чормной Руссю, з м'якою вимовою першого “о”. У словнику Даля можна легко відшукати давньоруське слово “чермний”, що означає темно-червоний, бурий. Отже, сплутати російське (московське) слово чорний і давньоукраїнське (русинське) чормний з м'яким “о” дуже просто, особливо іноземцю. Саме таким чином Червона Русь майже на 70 років стала Чорною в багатьох французьких та інших європейських джерелах.
1657 р. Йоганн Янсоніус (Ян Янсон; Johannes Janssonius; 1588-1664), нідерландський картограф та гравер, який жив і працював в Амстердамі, видає карту «Typus Generalis VKRAINÆ sive PALATINATUM PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras nova delineatione exhibens» (Генеральна карта України).
Карта створена на основі карт Г. Боплана. Масштаб 1:1 600 000. У правому кутку – лінійки масштабів (“Milliaria Oeranica”, “Milliaria Polonica”, “Milliaria Germanica”, “Milliaria Italica”, “Lencæ Gallicæ”, “Milliaria Moscovitica”). Видавництво Амстердам. На карті вказані межі воєводств: Київського, Подільського, Волинського, Брацлавського, на півдні Чорне море і частина Криму. У лівому верхньої кутку під гербом з польською короною нагорі – сувій паперу з назвою карти. На чудово декорованому картуші зображені українські козаки і гетьман Богдан Хмельницький. Внизу зліва - сувій з умовними позначеннями на карті. Мова видання – латинська. Техніка – гравюра на міді. Титул розташований у верхній частині гравюри. Акварельне колірування.
Легенда поміщена в інший картуш – “Signorum vel Characterum declaratio”, “Vrbs Antiqum Christianum, Oppidum Turcæ, Pagus, Ruinæ, Fous, Flumon, Signum quo Flumen decurerit, Pagi Tartarum Homaijbiorum, Mous Molendinum, B Transitus”. Між рамками карти позначені сторони світу: Septentrio, Meridies, Oriens, Occidens.
На цій карті показано місце Лоївської (1649 р., битва між військами гетьмана Богдана Хмельницького під керівництвом Михайла Станіслава Кричевського і литовськими військами під керівництвом Януша Радзивілла) та Берестецької битв (1651 р.). Формат карти 42.2 x 54.0 см.
Цей варіант представлений в наступних виданнях: Атлас Яна Янсона, що вийшов в Амстердамі в 1657 р.; Англійський атлас Яна Янсона і Мосіса Пітта (Pitt Moses) 1680 р., Оксфорд (видавництво «Janssonio-Waesbergiana et Mosis Pitt»); Мосіс Пітт 1681 р., Оксфорд; Мосіс Пітт 1685 р., Амстердам; варіант, призначений для атласу Герарда Фалка і Петра Шенка кінця XVII століття і т. д. Карта перевидавалася до початку 1700-их рр.
Ян Янсон переробив три карти русла Дніпра, що були зроблені Бопланом і видані Блау в 1662 р. Він зібрав усі три фрагменти в одну карту та розмістив їх на одному аркуші. З 1680 по 1683 рр. ця карта «TRACTUS BORYSTHENIS vulgo DNIEPR et NIEPR dicti, à KIOVIA ad Urbum OCZAKOW, Moses Pitt (Oxford, 1680)» входила до Англійського Атласу (The English Atlas).
Нікола Сансон у Франції та Ян Віллем Блау у Голландії працювали майже одночасно, адаптуючи «Спеціальну карту України» для її розміщення в стандартному на той час атласі формату фоліо. На відміну від Н. Сансона (1665 р.), Ян Блау (1670 р.) створив не сім, а чотири карти України на основі карти Боплана.
Карта «Ukrainae Pаrs, Quae Podolia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Подільське воєводство). Масштаб 1: 420 000. Карта є переопрацюванням п’ятої секції карти Г. Боплана. Карта охоплює територію від Нового Олексинця (Оlехіnіес) на півночі до Чернівців (Czarnowce) на півдні, від Заболотова (Zablotow) на заході до Красного (Krasne) на сході. (за Вавричин, 2009 р.). Заголовок в картуші у формі поста-мента, обабіч якого чотири путті і постать мисливця, в нижній частині карти. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті зображені межі Поділля з Руссю (Russia Pars), Волинню (Volhyniæ Pars), Брацлавським воєводством (Braclaviæ Pars), Покуттям (без назви), Валахією або Верхньою Молдавією (Walachiæ five Moldiwiæ inférioris Pars).
Карта «UKRAINAE PARS, QVAЕ POKUTIA Vulgo dictur» (Частина України, Покуття). Карта є переопрацюванням південної частини сьомої секції карти Ґ. Боплана. На півночі карта охоплює територію лише до містечка Журавно, тоді як у Боплана зображення завершується р. Стрий та містами Миколаїв і Стрий. Відсутнє також зображення верхньої течії Дністра (за: Вавричин, 2009 р.).
Заголовок у картуші у вигляді кам’яної плити, обабіч якої – постаті козаків і алегоричне зображення Дністра у вигляді діда та перехиленої посудини з водою, у правому нижньому куті. Карта охоплює територію від Завалова (Zawalow) на півночі до р. Білий Черемош (Biale Czeremocze R.) на півдні, від Карпат (Montes Carpathii) на заході до Чернівців (Czarnowce) на сході. На карті позначені межі історико-географічного регіону України Покуття, яке розміщене в басейні правих приток Дністра (Babin feu Tyras). На заході його межа проходить вздовж гір Горгани в Українських Карпатах і межує з Трансільванією (Transilvaniæ Pars), потім тягнеться на північ через Калуш (Kalufza) і Войнилів (Woinilow), далі руслом Дністра на схід, де межує з Нижньою Молдавією або Валахією (Walachiæ five Moldaviæ Inférions Pars). Ha південному сході межа проходить Чорним Черемошем (Czeremscze Czama R.).
Карта «UKRAINAE PARS, QVAЕ BARCLAVIA PALATINATUS Vulgo dicitur» (Частина України, Брацлавське воєводство). Карта є переопрацюванням третьої секції Спеціальної карти України Г. Боплана (1650 р.). Заголовок у картуші у вигляді завіси, яку підтримують п'ять путті, у правому верхньому куті. У лівому нижньому куті, у картуші у вигляді постаменту з постаттю козака, що сидить, — три шкали лінійного масштабу. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначена межа Брацлавського воєводства з Поділлям (Podoliæ pars), Волинню (Volyniæ pars) та Київським воєводством (Kiviæ pars). Зображено дві гілки Чорного шляху (Czarny Szlak), який пролягає з півдня на північ вододілом між Південним Бугом і Дніпром.
Карта «UKRAINAE PARS, Quae Kiovia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Київське воєводство). На карті показано Чорний Шлях (Szarny Szlak), який на самому краю полотна карти у верхів'ях річки Інгулець (Ingulet Maly) неприродно обривається. Можна сказати інакше. Південніше Чорного Лісу (Szarny Las) незрозумілим чином як би з нізвідки починається татарський шлях. У західному напрямку дорога зображена досить докладно, проходячи декількома гілками по заселеним областям Правобережної України.
Це — чотири окремі роботи, що в картушах містять крім вказаних назв окреме позначення щодо кожного з них: «Частина України» та посилання на Боплана. Назви кожної з чотирьох карт суттєво відмінні від найменувань, застосованих Сансоном, і, очевидно, відповідають розумінню компанії «Блау» українських реалій середини XVII ст. Географічна деталізація, художній рівень виконання й оформлення карт Яна Блау значно перевищує рівень робіт Н. Сансона.
1670 р. Гійом Сансон. «Tabula nova totius REGNI POLONIAE in quo sunt DUCATUS et PROVINCIAE PRUSSIA, CUJAVIA, MAZOVIA RUSSIA NIGRA &c. DUCATUS LITHUANIA UKRANIA, &c. in qua VOLHYNIA, et PODOLIA, cum suis Palatinatibus ac Confinys». Копія карти (з частковою зміною назви) карти 1655 р. Ніколи Сансона.
Гійом Сансон (Guillaume Sanson; 1633—1703). Після смерті батька в 1667 р., Гійом продовжив його справу. За успіхи в картографуванні отримав титул Королівського географа («geographe ordinaire du Roy»). В основному відомий картами Європи й Африки.
Г. Сансон працював у партнерстві з Юбером Жайо, з яким перевидавав окремі карти й атласи батька, зокрема «Atlas François», перше видання якого вийшло в Парижі у 1695 р. і перевидавалося багато разів аж до 1719 p., та «Atlas Nouveau» (Париж, 1681).
1670 р. Г. Сансон уклав угоду на видання 18 карт Сансонів з французьким картографом, скульптором та видавцем Юбером Жайо, який у 1671 р. отримав привілей на публікацію усіх мап Сансонів. Упродовж 1672—1680 рр. мапи публікували окремо у видовженому форматі folio.
1679 р. Ніколас Вісшер старший видав карту “Tabula nova totius REGNI POLONIÆ. in quo sunt Ducatus et Provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia, Russia Nigra, &c. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &c. in qua Volhynia, et Podolia. cum suis Palatinatibus ac Confinys”. Мапа була надрукована в Амстердамі (це мідна гравюра в чотирьох по-різному забарвлених версіях). Гравюри зроблені з “Карти Королівства Польського” Ніколя Сансона (1655 р.). Мапа виготовлена на високому художньому рівні. Особливо дуже естетично оформлений картуш. Неодноразово перевидавалася, зокрема й у 1690 р. (з доповненнями). Формат карти 42,3 × 55,5 см.
На мапі зазначено назву Ukraine (Україна) саме так, як її використовував Боплан та Сансон. Назва Ukraine накладається на назву Volynie, охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця.
Неодноразово Ніколас Вісшер молодший перевидавав карту батька “Tabula nova totius REGNI POLONIÆ. in quo sunt Ducatus et Provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia, Russia Nigra, &c. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &c. in qua Volhynia, et Podolia. cum suis Palatinatibus ac Confinys”.
1690 р. Ніколас Вісшер молодший. Карта “TABULA NOVA TOTIUS REGNI POLONIÆ IN QUO SUNT DUCATUS ET PROVINCE* PRUSSIA, CUJAVIA, MAZOVIA, RUSSIA NIGRA, &C. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &C. IN QUA VOLHYNIA, ET PODOLIA. CUM SUIS PALATINATIBUS AC CONFINŸS” (Нова карта всього Польського королівства, до якого входять князівства й землі Пруссії, Куявії, Мазовії, Чорної Русі тощо, Князівства Литовського, України тощо з Волинню й Поділлям з їхніми воєводствами й межами). Видавництво Амстердам. Масштаб бл. 1: 2 800 000. Мова карти латинська. Карта є переопрацюванням карти Н. Сансона І «Estats de la couronne de Pologne» 1655 р. Дана карта є копією карти Гійома Сансона 1670 р. і Ніколаса Вісшера старшого 1679 р.
Українські історико-географічні землі представлені Україною (охоплює Право- і Лівобережжя від Києва до Чорного моря (Mare Nigrern); Чорною Руссю (Russia Nigra); Волинню (Volhynia), яка простягається від Полісся (Polesia), включаючи Право- та частково Лівобережжя. Верхньою Волинню (Superior Volhynia) названа територія Луцького воєводства (Palatinatus Lusucensis); Нижня Волинь (Volhynia Inferior) займає землі Київського воєводства (Palatinatus Kiowiensis); Поділля (Podolia) охоплює Кам’янецьке (Palatinatus Kamientecki) та Брацлавське (Palatinatus Braclaviensis) воєводства.
Піскатори
Крім потужних видавничих центрів, у Голландії, в XVII ст., існувало безліч невеликих картографічних майстерень. Серед них однією з найвідоміших і найстаріших було видавництво Клааса Янсзона Вісшера, який підписував свої карти латинізованим іменем Piscator (Піскатор).
Піскатори (лат. piscator — рибак) — перекладена латинська назва, під якою був відомий в Європі XVII ст. видавничий дім голландських граверів і картографів Вісшерів (Visscher).
Біля витоків сімейного справи стояв Клаас Янсзон Вісшер (нід. Claes Jansz Visscher; Ніколас Йоанніс Вісшер); 1587, Амстердам — 1652, Амстердам), який забезпечував потреби всієї Європи в картах (переважно настінних), атласах і офортах з міськими видами. Маркою видавництва Вісшерів-Піскаторів було зображення рибалки в картушах карт.
Клаас Янсзон Вісшер був сином теслі, котрий будував човни і вітрильники, але не пішовшляхом батька. У кого навчався гравюрі, невідомо. За припущеннями Константена Гюйгенса міг навчатися у Жака де Гейна молодшого, що і допоміг йому опанувати техніку офорта.
Ще з 1605 року почали з'являтися граюри виробництва його друкарні, майже повністю створені за картинами тогочасних фламандських художників, серед яких були і твори Девіда Вінкбонса (останні й емігрував в Антверпен в 1602 році). В другому десятилітті XVII століття друкарня Піскатора оприлюднила офорти з творів молодих голландських художників, серед яких були Ян ван де Вельде, Есайас ван де Вельде, Віллем Бейтевех. Продукція мала попит і популярність і сприяла першому комерційному успіху друкарні Піскатора. Він сам працював за офортним верстатом і зробив близько двохсот (200) мідьоритів-матриць. Друкарня Піскатора почала спеціалізуватися на створенні мап і планів міст, що мали значний попит серед аристократів, комерсантів і купців, пересічних громадян, що прикрашали власні оселі географічними мапами на кшталт великих картин. Друкарня також робила гравюри-портрети і гравюри за картинами відомих митців.
Проте в історії мистецтва Ніколас Йоанніс Вісшер залишився як видавець Біблії Піскатора (лат. Theatrum Biblicum, 1650), п'ять сотень різцевих гравюр були виготовлені за малюнками фламандських і голландських майстрів попереднього покоління.
Розквіт видавництва припадає на час діяльності його сина Ніколаса Вісшера старшого (Nicolaes Visscher I; 1618–1679), більш відомого як Н. Піскатор. Він був учнем В. Блау, багато мандрував і отримав пристойну освіту. Після смерті батька він очолив картографічну майстерню, переробляв і удосконалював карти батька публікував їх разом зі своїми. Вишукані картуші до карт Н. Вісшера І створювали відомий художник Берґгем (Berghem) та графік Йоганн Вісшер (Ioannis Visscher). 1677 р. отримав титул Картографа Голландії та Західної Фризії, а також привілей на 15 років на друкування карт. Найвідомішими є його збірні атласи «Atlas contractus orbis terrarum...» та «Germania inferior sive XVIII provinciannr…» які вийшли без зазначення року видання. Публікував також карти країн, де у 1667-1701 pp. точилися війни.
1682 р. видавничий патент був виданий його синові Ніколасу Вісшеру молодшому (Nicolaes Visscher II; 1649-1702). При ньому 90% каталогу Піскаторів складала гравійована продукція.
Видавав збірні атласи частин світу під назвою «Atlas Minor sive tonus...» та «Variae tabulae.geographica»e, в які включав карти, виконані у майстерні Вісшерів, а також карти Ф. де Віта, К. Алларда, П. Шенка I (P. Schenk I), Я. Янсона. Після смерті Ніколаса Вісшера молодшого сімейним підприємством до 1726 р. керувала його вдова. Окремі карти вона видавала з видавничою приміткою «Mise au jour chez veuve de Nicolas Vischer». Пізніше майстерня перейшла до Петера Шенка II (Peter Schenk II), який публікував карти майстерні Вісшерів зі своєю видавничою приміткою «nunc apud Petrum Schenk Junior».
На картографічну майстерню Вісшерів працювали такі відомі гравери як А. Ґос (A. Goos), А. Гоґенбом (A. Hogenboom) та ін.
1680 р. Мозес Пітт (Moses Pitt; бл. 1639—1697) — англійський продавець книг і друкар, відомий випуском свого «Атласу світу» — проєкту, підтриманого Королівським товариством, зокрема, Крістофером Реном. Він також відомий як автор «Крику пригноблених» (1691), розповіді про умови, в яких ув'язнені боржники жили в тюрмах боржників в Англії.
Карта “Typus Generalis VKRAINÆ sive PALATINATUM
PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras
nova delineatione exhibens” (Генеральна карта України...). Гравер – Герард
Вальк (рівень його дещо нижчий за рівень Вільгельма Гондіуса, який працював
з Г. Бопланом). Опублікована в «The English Atlas» (про що свідчить римське
позначення ХІІ у верхньому лівому куті), яка є перевиданням карти Яна Янсона (1657), що своєю чергою була
складена на основі «Генеральної» та «Спеціальної карти України» Боплана. В
порівнянні з картою Боплана в ній лише частково змінено пропорції та додано
згадки про Лоєвську (1649) і Берестецьку битви (1651). Карта вказує на
територію України виокремлену Зборівським договором (1649), і яка була
підконтрольною Війську Запорозькому, Гетьманщині (в межах Київського,
Чернігівського і Брацлавського воєводств). Карта загалом повторює весь обшир
інформації, що її роками збирав і описував Боплан. Крім великої кількості
географічних назв, вона містить безліч історичних посилань на відомі битви
поряд з такими несподіваними речами, як місце козацької скарбниці (Scabnica
woyskowa Kosasky). Тут теж позначено всі пороги та більшість островів Дніпра,
три Великі татарські переправи через Дніпро (Wielka Przeprawa Tatarska). Одна з
перших друкованих карт з назвою «Україна».
1687 р. Якоб Зандрарт (Jakob von Sandrart; 1630-1708), нюрнберзький гравер, картограф, художник і видавець у своїх працях не тільки приділив значну увагу землям України, а й визначив її як окрему територію. Є відомості, які дають змогу стверджувати, що Я. Зандрарт був знайомий з Г. Бопланом і саме від нього почерпнув чимало знань про нашу країну. Крім того, він вчився у Гданську у Вільгельма Гондіуса, який є першим гравером Генеральної карти України (1639) і видавцем більшості основних карт України Боплана.
На карті “Russia Rubra, Podolia, Volhynia et Ukraina” (Червона Русь, Поділля, Волинь і Україна) позначені межі українських земель і воєводств: Львівського (Palatinatus Lempurgienfis), Луцького (Palatinatus Lusucensis), Белзького (Pal[atinatus] Belz[ensis]), Кам’янецького (Palat. Kamieniecki), Київського (Palatinatus Kijoivienfis), Брацлавського (Palatinatus Braclvienfis), Чернігівського князівства (Duc:[atus] Czernichow).
Чітко виділено межі основних українських історико-географічних регіонів того часу відповідно до сформованих назв щодо кожного з регіонів: Червона Русь (Russia Rubra), Покуття (Pokutie), Волинь (Voïhynia), Поділля (Podolia), Україна (Ukraina). Напис Ukraina на карті поміщено південніше Києва (охоплює Правобережжя та Лівобережжя). Фактично, вона є однією з небагатьох робіт, в якій назву Україна внесено в картуш (після праць Боплана кінця XVII ст.). Художніми малюнками на карті зображені Карпатські гори (Montes Carpathy vulgo Krapak).
1710 р. Пітер ван дер Аа. (Piter van der Aa; 1659-1733) голландський картограф та видавець опублікував мапу «Ukraine, grand pays de la Russie Rouge, Kartenmaterial, avec une partie de la Pologne, Moscovie, Bulgarie, Valachie, Podolie et Volhynie» (Україна, велика країна Червоної Русі, що межує з частиною Польщі, Московії, Болгарії, Валахії, Поділля й Волині).
На картуші карти зображені українські козаки. Цей варіант назви України буде неодноразово ще траплятися на західноєвропейських картах. Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема в 1714, 1729 рр. та ін.
1712 р. Йоганн-Баптист Гоманн (Johann Baptist Homann; 1664-1724). Карта – “Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis” (Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії й Малої Тартарії). Інший український варіант назви карти – “Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Тартарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном”. Автор, видавець та гравер – Й. Б. Гоманн. Написи Russia Rubra (Червона Русь) та Ukraina (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію. Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається із заходу на схід через Нижню Волинь, захоплюючи північ Київського воєводства (Palat. Kioviensis). Напис Ukraina займає Верхнє Поділля і центральні області Брацлавського та Київського воєводств.
У межиріччі Південного Бугу і Дніпра та на Правобережжі зображене Дике Поле (Dzike Polie Ave Саmрі Deserti et Inhabitati). Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa Tanarska), в околицях Кодака на Дніпрі, до Смоленська (Smolensko) проходить Моравський шлях [Вавричин, 2009].
На цій мапі також позначені: Покуття (Pokutia), Верхня та Нижня Волинь (Volhynia), Поділля (Podolia Inferior) з Брацлавщиною (Pal. Braclaviensis). На лівому березі Дніпра південно-західна частина Київського воєводства названа Московською Київщиною (Kiovia Moscovitica). В Причорномор’ї, у складі Кримського ханства, виділені Буджацька (Tartaria Budziacensis), Ногайська (Tartaria Nagajensis) і Мала (Tartaria Minor) Тартарії та Кримський півострів (Сrеmiа). Північні регіони представлені землями Чернігівського (Ducat: Palatinat Czernihoviens) та Новгород-Сіверського (Novogrodensis Severiensis Ducatus) князівств. На заході Холмське і Белзьке воєводства не входять у межі українських земель.
Карта Гоманна відома у трьох варіантах. Перше видання 1712 р. (Нюрнберг). Опублікована в його атласі “ ATLAS NOVUS TERRA- RUM ORBISIMPERIA, REGNA ET STA¬TUS EXACTIS TABULIS GEOGRAPHI- CE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTA HOMANNI. NORIMBER- GA, MDCCXII. - № 168.”. Формат – 48 × 58 см. Масштаб бл. 1:3 000 000, в німецьких і польських милях Мова: латинська. У виданні 1720 р. (видавець Крістоф Вайгель) Татарія позначена як частина Московії (Tartariae Moscoviticae pars). В одному варіанті карти подано дві назви теперішньої Росії – Moscovitica та Russia (в іншому – лише одну – Russia). 1729 р. спадкоємці картографа отримали привілей на його видання, і на карті з’явилася примітка “Cum Privilegio Sac. Caes. Majest”. Після 1740 р. на площину карти було внесено численні додатки, зокрема, проведено фортифікаційну лінію між Дніпром і Доном, внесено низку змін до назв населених пунктів. У такому варіанті карта друкувалася в усіх атласах фірми “Спадкоємці Гоммана” до кінця XVIII ст.
Техніка виконання – гравюра на міді. Акварельне колорування. Карта Гоманна, складена на основі Загальної карти України Гійома де Боплана, карти Польщі Ю. Данкертса і карти Московії Г. Деліля. На карті картуш розміщено в верхньому лівому куті. На ньому зображено шість чоловічих постатей. В центрі – сидяча фігура гетьмана України Івана Мазепи, ліворуч від нього — шведський емісар у військовому мундирі з шаблею в правиці, поряд з ним — три сидячі фігури козаків. Праворуч від гетьмана І. Мазепи на задньому плані постать Петра І на тлі московського державного прапора, ближче до гетьмана — постать в шляхетському одязі — вірогідно, що це Станіслав Ліщинський (польський магнат, один з претендентів на польську корону і майбутній король Польщі), Пилип Орлик — генеральний писар за гетьманування Мазепи чи можливо Андрій Войнаровський — небіж гетьмана. На задньому плані — панорама міста (Полтава) у полум'ї
. На мапі позначене місце Полтавської битви 1709 р.; землі Задунайської Січі, які у 1711 р. були передані Османській імперії, позначені у складі Кримського ханства; вказане будівництво Перекопського валу тощо. В картуші Україну названо на латинський манер Vkranіa (Укранія, Вкранія), так Україна досі позначається деякими романськими мовами (італійською, іспанською, португальською), а вже на самій карті позначено Ukraina.
На карті бачимо, що внаслідок тривалої боротьби козацьких гетьманів поміж Варшавою та Москвою, попри поділи по Дніпру між двома зовнішніми потугами, Україна тут "виводилася" на карті зі звичних "польських" кольорів, але при тому й не зафарбовувалася у «московські». «Україна» Гоманна максимально наближена до своїх етнічних меж – від Слобожанщини до Перемишля. Терени "України" Боплана були Гоманном розширеним (зокрема на захід до Карпат). Він на мапі показав усі терени, на яких живуть русини (українці), або ж усю колишню «Польську Русь». Загалом Гоманн явно намагався показати саме широкий "театр воєнних дій", адже у нього по суті – це карта південно-східної Європи і Причорномор'я; окрім України показані не лише згадані на картуші Молдавія, Валахія і Мала Татарія (Кримські володіння), але й Трансільванія, Болгарія, Стамбул, чорноморське узбережжя Кавказу, а з боку Московії – Смоленщина, Рязанщина та відповідна частина Дикого Поля. Зрозуміло, що стратегічні витівки Карла та Петра могли занести «фронт» вже не зовсім "Північної" війни у ще дальші незвідані землі. Але інтерес становить саме побачити Гоманнову Україну на такому широкому тлі. Оскільки на карті адміністративні утворення виділені кольором, цікавим видається один колір на усю Україну від «Покуття» до «татарського шляху на Москву», попри існуючі польські воєводства на захід від Дніпра і польсько-московський кордон по Дніпру. Навряд Гоманна вразило те, що Мазепа у 1704–1706 рр. накинув своє гетьманування на обидва береги Дніпра і дійшов військом до Замостя, бо ж усе одно, – до Перемишля влада його булави де-юре вочевидь не поширювалася. Польща на цій карті явно просто ігнорується…” [К. Галушко. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання. 2013].
1716 р. Крістоф Вайгель Старший (Christoph Weigel; 1654—1725), німецький гравер, картограф, видавець, торговець творами мистецтва, у Нюрнберзі, видає мапу «Ukrania seu Cosacorum Regio Walachia item Moldavia et Tartaria minor» (Україна, або Козацька Земля…). Масштаб 1 : 4 600 000. Написи “Russia Rubra” (Червона Русь) та «UKRAINA» (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію і зображені великими літерами, як Московія, Татарія та ін. держави. Південна Україна – напис «Dzikе Pole» (Дике поле). З українських земель зображено Поділля (Podolia), Волинь (Volhynia), Pokutia (Покуття). В районі Причорномор’я написи латиною: Tartaria Minor (Мала Татарія), Буджацька Татарія та Cremia (Крим). На мапі позначено м. Батурин (спалене московитами 1708 р.). Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема і в 1720 р.
1698 р. Крістоф Вайгель Старший заснував у Нюрнберзі своє видавництво і видав понад 70 книг і велику кількість гравюр та карт. Після смерті К. Вайгеля і до 1734 р. його видавничу справу продовжувала вдова, вона опублікувала багато творів свого чоловіка. Найбільш відомі його видання з описом кораблів, зброї та серія геральдичних календарів.
1726 р. Оттенси. Йоахим Оттенс (Joachim Ottens; 1663-1719), Райнер Оттенс (Reiner Ottens; 1698-1750) та Джошуа Оттенс (Josua Ottens; 1704-1765) – голландські картографи та видавці які працювали в Амстердамі у XVIII ст.
Брати Райнер та Джошуа Оттенси були синами єврейського гравера Йоахима Оттенса, який на початку своєї кар'єри співпрацював з Ф. де Вітом, а наприкінці 1680-х рр. створив власне видавництво, що займалося друкуванням карт. Брати продовжили справу батька і більшість їх творів має спільний авторський підпис “R. & J. Ottens”. Основна праця – “Atlas Major” (Великий атлас), надрукований в Амстердамі 1740 р.
1726 р. Райнер Оттенс (Reiner Ottens; 1698-1750) та Джошуа Оттенс (Josua Ottens; 1704-1765), голландські картографи та видавці. Карта – «REIPUBLICÆ ET STATUS GENERALIS POLONIÆ NOVA TABULA, COMPREHENDENS MAIORIS ET MINORIS POLONIÆ REGNIMAGNIDUCATUS LITHUANIÆ DUCATUS PRUSSIÆ, CURLANDIÆ, SAMOGITIÆ MASSOVIÆ VOLHYNIÆ PODOLIÆ RUSSIÆ UCRANIÆ ET DE MOSCOVIÆ PARS ACCURATAM DESCRIPTIONEM» (Нова карта Речі Посполитої і загального стану Польщі, що включає королівство Велику і Малу Польщу, Велике князівство Литовське, князівство Прусське, Курляндію, Самоґітію, Мазовію, Волинь, Поділля, Русь, Україну і частину Московії). Масштаб бл. 1: 2 000 000. Мова: латинська. Перший варіант карти Польщі був створений Йоахимом Оттенсом (1663-1719) 1710 р. Карта міститься у восьмитомному «Atlas Major» Оттенсів до 1745 р. 1793 р. амстердамський видавець Йозеф Кармін (Joseph Carmine) викупив плиту карти у Оттенсів і видав її зі своєю видавничою приміткою, позначивши кордони, актуальні після другого поділу Польщі.
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesia); як окремі адміністративно-територіальні одиниці виділена Волинь (Volhynia), що поділяється на Верхню Волинь (Volhynia Superior) та Нижню Волинь (Volhynia Inferior); Поділля (Podolia), що поділяється на Верхнє Поділля (Podolia Superior) та Нижнє Поділля (Podolia Inferior); Червона Русь (Russia Rubra). На півдні Червоної Русі лежить Покуття (Pokutia). Східні українські землі представлені Чернігівським (Ducatus Czernihow) та Новгород-Сіверським (Ducatus Novogrodeck) князівствами без позначення їхніх меж у складі Російської імперії; у Причорномор’ї — Очаківською Тартарією (Tartaria Oczacowiensis) та Ногайською Тартарією (Tartaria Nogaiensis).
Київське воєводство на карті позначене на лівому березі Дніпра, а тільки невелика частина (між Києвом та Каневом) захоплює правий берег, названа Україною (Ukrania). Між Інгульцем (Ingulet Maly fl.) і Дніпром (Nieper Olim Borysthenes) позначено Дике поле (Dezike Polie Cainpi Deferti et Inliabitati) та землі козаків (Cosacci Zaporoviensis), а також Чорний ліс (Sylva Nigra).
1736 р. Карта «Theatre de la Guerre sur les Frontieres Entre les deux Grands Monarques de Russie & de Turquie ou Carte Nouvelle d'une Grande Partie de la Russie, ou l'on a la Petite Tartarie, l'Ukraine la Crimée & le Pais des Cosaques la Mer de Azof & la Mer Noire & les Pais Circomvoisins Dressée Suivant une Carte Faite Sur les Lieux Rectifiée & Augmentée par R. & I. Ottens, Geogr. a Amsterdam». Картуш карти прикрашений алегоріями, гербом Росії, портретом Петра I та ін. Правобережна та Лівобережна Україна на карті позначена як Ukraine (напис охоплює Поділля та Малу Русь (Pars Rossiae Minoris). Напис Pars Rossiae Minoris на карті сягає Смоленщини. Росія позначена як Pars Rossiae Maximae. Карта складена під час Російсько-турецької війни (1735—1739 pp.). Ця війна велася Росією (у союзі з Австрією) за вихід до Чорного моря і з метою припинення набігів кримських татар. Влітку 1736 р. російські війська зайняли Азов, в ході боїв в 1737 р. – фортецю Очаків, а в 1739 р. – фортецю Хотин. Туреччина була змушена піти на мир. За Бєлградським мирним договором (1739 р.) Росія повернула собі Азов, але повинна була знищити його укріплення. Крім того, до Росії були приєднані незначні території Правобережної України, зайнятої раніше Туреччиною. «Бар’єром» між Росією і Туреччиною були оголошені кабардинські землі на Північному Кавказі і Приазовські території. Проте ні виходу до Чорного моря, ні права мати фортеці та флот в Азовському морі Росія так і не отримала.
1740 р. Йоганн Якоб Лідл (Johann Jacob Lidl; 1696-1771), австрійський картограф, жив і працював у Відні.
Карта «Accurate Landkarte die Königreiche ober-und nieder-Hungarn, Slavonien, Croatien, Dalmatien, Bosnien, Servien, Bulgarien und Romanien, das gross Fürstenthum Siebenbürgen, die Fürstenthümer Moldau, Wallachien, Bessarabien, die Oczakowisch und Crimische Tartarey, die Pohlnische provinz Podolien, wie auch ein Theil von Ukranien und übrige angränzende Ländere vorstellend» (Точна карта королівств Верхньої та Нижньої Угорщини, Славонії, Хорватії, Далмації, Боснії, Сербії, Болгарії та Румунії, Великого князівства Трансільванії, князівств Молдавії, Валахії, Бессарабії, Очаківської та Кримської Тартарії, польської провінції Поділля, а також частини України та інших сусідніх країн).
Українські історико-географічні землі представлені Руссю, Поділлям, Волинню і т. д. На карті містяться написи – Дике поле та Запорозькі козаки. Південь України – Тартарія Буджацька і Тартарія Очаківська.
1742 р. Матеус Зойтер. Карта “Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens...” ([Карта] найобширнішого Українського королівства з Київським і Брацлавським воєводствами та прилеглими провінціями, за найдокладнішими вимірами мистецьки вигравіювана на міді та [видана] коштом Матеуса Зойтера, географа с[вященної] імп[ераторської] і кор[олівської] катол[ицької] велич[ності] у Аугсбургу). Опублікована в його «ATLAS UNIVERSALIS».
На карті зображено і тоновані різними кольорами історико-географічні області України та прилеглі до неї території: Київське (Palatinatus Kioviensis) і Брацлавське (Palatinatus Braclaviensis) воєводства, які названі Україною (Ukraina); Волинь (Volhynix Pars), що представлена Нижньою Волинню (Volhynix Inferior); Поділля (Podolia), яке поділяється на Верхнє (Podolia Swp[erior]) та Нижнє (Podolia Іns[егіог]); Покуття (Pocutix Pars); Чернігівське воєводство (Due. Palat. Czemichoviensis); Бессарабія (Bessarabia) та Очаківська Тартарія (Tartari Oczacovienses); Крим (Cremix P[ars]) та Мала, або Перекопська Тартарії (Тагtaria Minor feu Precop Pars). Позначено також українські міста: Київ, Львів, Брацлав, Черкаси, Полтава, Кам'янець, Путивль, Бєлгород, Курськ і багато інших населених пунктів. На північному сході Україна межує з Росією Московською (Russiae Moscoviticae).
Карті притаманне декоративне оформлення, вона прикрашена двома витонченими гравірованими орнаментованими картушами з символічними і міфологічними композиціями, які надають особливий ефект гравюрі. Заголовок карти у фігурному картуші, обрамленому снопами збіжжя, обабіч якого алегоричні постаті богині хліборобства Церери та бога торгівлі Мер-курія, а також зображення двох волів, у лівому верхньому куті.
Після смерті М. Зойтера (1757) карту перевидав Тобіас Конрад Лоттер (зять Зойтера) до кінця XVIII ст. Назва карти частково змінена – з'явилося ім'я Лоттера – “Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens, cum adjacentibus provinciis juxta recentissimam designationem aeri incisa arte et sumtibus Tobiae Conradi Lotteri, geographie, Augustae Vindel. Cum Gratia et Privil. S. R. I. Vicariatus, in partibg. Rheni, Sveviae et Juris F».
1769 р. Тобіас Конрад Лоттер (Tobias Conrad Lotter; 1717–1777), німецький картограф, гравер та видавець карт.
Жив і працював у Аугсбургу (Німеччина). Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Був одружений з дочкою М. Зойттера. Після смерті М. Зойтера (1757) Лоттер разом з найближчим родичем видавця успадкував його підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст. багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його справу продовжив син Маттіас Альбрехт Лоттер (1741-1810), який відновив та видав велику частину батькових мап.
Карта «Carte Geographique representant le Théatre de la Guerre entre les Russes, les Turcs, et les Polonois Confédérés C'est à dire: Les Provinces d'Ukraine, de Nouvelle Servie, de Moldavie, Valachie, Krimée, le Gouvernement de Woronez et d'Astracan comme aussi la Tartarie de Kuban» (Географічна карта, що представляє театр війни між росіянами, турками та польськими конфедератами, тобто: провінції Україна, Нова Сербія, Молдавія, Валахія, Крим, Воронеж і Астрахань, а також Тартарія Кубанська). Брацлавське та Київське воєводства (по обидва береги Дніпра) названі Україною (Ukraine). На картуші карти подано опис подій 1736, 1737, 1738, 1739, 1769 рр.
1776 р. Паоло Сантіні (Paolo Santini), італійський картограф, опублікував карту “Сarte des Environs de la Mer-Noire ou se trouvent L'Ukrayne, La Petite Tartarie, et les Confins de la Russe Européene, et de la Turkie”. Видавництво Венеція. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrayne (Україна), Південна Україна – Novel le Servie (Новосербія). На схід від Novel le Servie містяться напис Cosaques Zaporisk (Козаки Запорозькі), на південь напис – Dzike Pole (Дике Поле). Опублікована в «Atlas Universel dressée sur les meuilleures cartes modernes, 1776».
ДЖЕРЕЛА
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. Українські землі на картах Клавдія Птолемея http://baitsar.blogspot.com/2017/04/blog-post_24.html
*Байцар Андрій. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА КАРТАХ КЛАВДІЯ ПТОЛЕМЕЯ // Журнал «Дніпро». № 7-12. 2022. С. 158-177.
1639 р. ГІЙОМ БОПЛАН
1740 р. Йоганн Якоб Лідл
Немає коментарів:
Дописати коментар