Верхня межа лісу (ВМЛ ) – це сукупний і динамічний
організм, що знаходиться на межі лісового поясу і високогір’я. Дослідження
проведені у Карпатському регіоні (Чорногора, Свидовець, Горгани, Полонина
Боржава, Полонина Красна, Бескиди). Літологічний фактор, залишаючись провідним
при формування ВМЛ, у кожному окремому випадку
посилює або послаблює вплив інших факторів.
Виходячи з цього твердження, ми розуміємо ВМЛ як явище
географічне (ландшафтне). ВМЛ — смуга елементарних природних систем, що
формується на контакті гірсько-лісового і субальпійського поясів і до якої
належать лісові ПТК, де дерева мають мінімальну висоту 5 м, мінімальну
зімкнутість крон 0,3, проходить природне відновлення деревостану і відбувається
середовищетвірна роль лісу.
Чому було взято такі показники? П’ятиметрові дерева, у
більшості випадків, піднімаються над середньою або максимальною (4 м)
потужністю снігового покриву, тобто вже піддаються дії природних умов зимового
часу. Зімкнутість крон деревного ярусу 0,3 (проективне покриття) є показником
ступеня ценотичного впливу дерев одного на одне а також всього деревного ярусу
на рослинність нижніх ярусів, де формування грунту відбувається за лісовими
умовами. Природне відновлення деревостану – важливий критерій, який дає
підставу говорити про нормальне функціонування лісових ПТК. Тому ці природні
комплекси, в яких відбувається відновлення деревостану, є всі підстави вважати
гірсько-лісовими.
ВМЛ вивчається у відношеннях або взаємовідношеннях
«живої» і «неживої» природи. Саме тут проявляється різниця в об’єктах
дослідження. Біологічні підходи фокусують увагу на біоценозі, екосистемі,
біогеоценозі, де на центральне місце у системі винесений біоелемент. Досягнуті
у цьому плані успіхи не мають сумніву. Однак на сучасному етапі стану проблеми
необхідно більше уваги приділяти взаємозв’язкам між компонентами ПТК. Таким
чином, фізико-географа цікавить не стільки стан окремих дерев, їх груп або
лісових формацій на верхній межі проростання, стільки комплекс
природно-господарських причин, що формують ВМЛ, яка в свою чергу, також впливає
на них.
У горах на формування ВМЛ вирішальний вплив мають
різноманітні екологічні і антропогенні фактори. Виходячи з цього, в Українських
Карпатах можна виділити ландшафтну (природну) і антропогенну (господарську)
ВМЛ.
У залежності від лімітую чого фактору ландшафтна ВМЛ
поділяється на вісім підтипів: термічний, вітровий, лавинний, орографічний,
біотичний, торфово-болотний, греготний, шлейфовий.
Орографічна ВЛМ формується у тих місцях, де просуванню
лісу вгору перешкоджають ПТК з дуже крутими (30–45°) або урвистими (45°)
схилами. В Українських Карпатах орографічна ВЛМ зафіксована в Чорногорі,
Мармароських горах і в ландшафтах Ґорганів. Діапазон висот – 1 500–1 600 м н.
р. м. Характерний різкий перехід лісових ПТК у субальпійські. Смуги рідколісся,
зазвичай, нема. В зоні орографічної ВЛМ, крім смереки, трапляються чагарники:
сосна гірська, ялівець сибірський і вільха зелена. Світлова повнота смереки на
верхній межі проростання становить 0,5–0,6 балів з середнім діаметром стовбура
28–30 см. Вік окремих деревостанів досягає 50–60 років.
На Чорногорі така межа трапляється лише в трьох місцях:
ПТК північно-східних схилів г. Брескул, г. Смотрич і в урочищі Ребра.
Орографічна ВЛМ проходить на г. Брескул на висоті 1 500 м, а на г. Смотрич – 1
600 м. ВЛМ у цих ПТК зумовлена геолого–геоморфологічним чинником.
Орографічна ВМЛ в Чорногорі (на другому плані; г.
Брескул). 2019 р., липень
Література
1.Байцар А. Л. Верхня межа лісу // Чорногірський
географічний стаціонар. Навчальний посібник. — Львів, 2003, с. 68-74.
2.Байцар А. Л. Типи верхньої межі лісу в Українських
Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина
І. — Львів, 2012, с. 101—107.