Каньони Криму

Каньйон — вузька, глибока долина з урвистими, крутими, іноді східчастими схилами і вузьким дном, яке часто повністю зайняте річищем. Характерні для плато, що складаються з горизонтальних осадових порід або лавових покривів, і для гірських районів, які інтенсивно підіймаються. Найчастіше пов’язані з розломами земної кори. В Україні найглибшим каньйоном є Великий каньйон Криму. Каньйоноподібний вигляд мають окремі ділянки річкових долин у Кримських горах (Чорної річки, Качі та ін.) і в Українських Карпатах (Чорного Черемошу та Білого Черемошу). У рівнинній частині території України каньйоноподібною є долина Дністра від с. Нижнів до м. Могилів-Подільський (глибина - 150-180 м), долини його лівих приток у нижній течії, що перетинають Подільську височину, долини Ужа поблизу м. Коростень, сіл Рудня, Пугачівка і Межирічка Житомирської обл., Случі неподалік від м. Новограда-Волинського і с. Городниця Житомирської обл., с. Більчаки Волинської обл., долини Тетерева поблизу с. Дениші Житомирської обл. Каньйоноподібні ділянки долин мальовничі, деякі з них є природно-заповідними об’єктами.

       Та одним із найглибших каньйонів в Україні, як уже зазначено, є Великий каньйон Криму.

Великий каньйон Криму - найглибший каньйон в Україні, розташований у Криму, неподалік від автошляху Ялта-Бахчисарай. Розділяє два гірських масиви - Бойка і Ай-Петрі, довжина - 3 км, максимальна глибина - 320 м, мінімальна ширина 3-5 м. Уперше описаний професором І. І. Пузановим 1925 р. На дні каньйону - р. Аузун-Узень зі значною кількістю порогів, водоспадів, валунів, западин. На території каньйону створений ландшафтний заказник площею 300 га.

Кілька мільйонів років тому відбувся тектонічний розлом, потім роботу з формування каньйону продовжила річка Аузун-Узень. Русло каньйону - це западина з гладкими стінами по бортах, з нагромадженнями брил і валунів на дні, з порогами (тобто виходами твердіших гірських порід), водоспадами до 3-4 м заввишки і з ерозійними улоговинами (так званими ваннами) завглибшки до 2,5 м, завширшки в обидва борти і завдовжки до 10 м. Усього в каньйоні налічують понад 150 подібних улоговин.

Температура води в р. Аузун-Узень (кримськотатар. Гирлова або Ротова ріка) та її притоках ніколи не перевищує +11°С. Від злиття річок Аузун-Узень і Сари-Узень утворюється річка Коккозка, що є лівою притокою найбагатоводнішої річки Криму — Бельбеку. Тільки в період другої половини літа і восени, коли випадає мало опадів, каньйон стає майже сухим і доступнішим для огляду. У Великому каньйоні Криму дивовижний мікроклімат, що сформувався завдяки його геоморфологічним особливостям і розташуванню. Відмінною рисою мікроклімату каньйону є вищий рівень вологості і нижчий рівень температур порівняно з навколишньою територією. Рослинність тут розвивається із запізненням на три-чотири тижні, ніж у навколишніх лісах. У льодовикову епоху добре ізольований каньйон був місцем для теплолюбних видів флори. Деякі з цих реліктових видів трапляються тут і сьогодні. Наприклад, тис ягідний, жасмин чагарниковий, рідкісні папоротій і орхідеї та інші рослини. З фауни Великого каньйону найпримітивнішим видом є струмкова форель, що мешкає в холодній, насиченій киснем воді. В околицях каньйону доволі багато археологічних пам’яток середньовіччя (городища, укріплення, храми).

Чорнорічинський - найдовший каньйон у Криму. Це ущелина р. Чорної на північному схилі Головного пасма Кримських гір. Починається неподалік скелі Кізил-Кая між селами Широке і Передове в Байдарській долині та закінчується поблизу с. Чорноріченське. Його протяжність - близько 12 км, ширина - до 300 м. Правий схил його крутий, лівий — пологий. Тут глибина річки в багатьох місцях нерідко сягає 1,5— 2,0 м за ширини 15-20 м. Порогів і перекатів тут небагато, на відміну від інших кримських річок, що робить р. Чорну цілком придатною для плавання на байдарках. За невисокого рівня води каньйон можна перейти по дну. Стежка проходить уздовж правого борту каньйону, поблизу річки, місцями підіймаючись вище від русла і виходячи на схил. Зі схилів відкривається панорама Чорнорічинського каньйону і самої річки Чорної. Русло річки доволі звивисте; на схилах можна побачити величезні виступи, які подібні за формою на фортечні колони, піраміди. Береги річки заросли густою рослинністю, яка нагадує джунглі.

Приблизно в середині каньйону, з правого його борту, є печера Мурзак-Коба, де знайдено стоянку первісної людини. У заплаві річки ростуть мішані ліси, а на схилах — дуб, ялівець, зарості шибляка.

Чорнорічинський каньйон - ландшафтна пам’ятка природи республіканського значення, 1947 р. оголошений пам’яткою природи, 1974 р. - державним заказником.

На р. Чорній є ще один каньйон - Узунджа, розташований у верхів’ї річки. Висота його скельних стін невелика, проте каньйон дуже оригінальний.

Бельбецький каньйон (Бельбецькі Ворота) - ділянка звуження долини р. Бельбек між селищем Куйбишеве і с. Танкове, де річка перетинає Внутрішню гряду Кримських гір. Довжина каньйону - 5 км, висота бортів — 65—70 м, ширина у найвужчому місці — 300 м. Бельбецький каньйон має важливе наукове значення. Його природний геологічний розріз є еталоном для вивчення стратиграфії верхньої крейди і нижнього палеогену Криму. Вниз за течією річки добре простежуються відклади туронського (білі вапняки і мергелі) і датського (сірі вапняки і пісковики з характерною фауною) верхньокрейдових ярусів; далі виходять вапняки монтського, мергелі і пісковики танетського палеоценового ярусів, а також глини нижнього еоцену. Для всього розрізу характерна значна кількість викопної фауни. На схилах каньйону ростуть скельний і пухнастий дуби, грабинник, дерен, шипшина, держидерево. На одному з південно-західних схилів (лівий берег Бельбеку) є реліктовий тисовий гай з 2 000 дерев, який рішенням Кримського облвиконкому 1980 р. оголошено заповідним об’єктом місцевого значення.

Постановою Ради Міністрів УРСР 1975 р. Бельбецький каньйон оголошено пам’яткою природи загальнодержавного значення.

Качинський каньйон - один із трьох найвідоміших кримських каньйонів, площа долини - 100 га. Є пам’яткою природи з 1969 р., а з 1974 р. - державним заповідним заказником. Розташований за 8 км на південь від Бахчисарая поблизу с. Передущельне на р. Кача, яка не пересихає навіть у найпосушливіше літо. Глибина каньйону практично однакова і становить 140 м, ширина - 150 м. Однак він є доволі важкопрохідним. Схили його скелясті, складені вапняками і мертелями, над ними підіймаються миси-бастіони; поблизу підніжжя безліч гротів. Тут знайдено стоянки первісної людини: кременеві знаряддя, кісткові останки вимерлих тварин. Рослинний світ каньйону представлений лісами з дуба пухнастого і скельного, грабинника, ліщини, шипшини, барбарису. На схилах - цінні рослинні угруповання за участю ендемічних для Криму видів (чабер кримський, румія крупнолиста та ін.).

У Качинському каньйоні розташовано безліч туристичних об’єктів. У каньйоні є руїни ханського монетного двору, щоправда, від нього мало що залишилося, а неподалік шосе розташоване «печерне місто» - Качі-Кальон.

Доволі незвичайна ущелина Уч-Кош (ущелина Трьох Гір), розташована на північ від Ялти. Вся ущелина з прямовисними обривами (їхня висота місцями сягає 200 м), несподіваними поворотами русла, скельними виступами. Окрім описаних вище, у Криму є інші ущелини, менш відомі. Наприклад, невеликий, однак цікавий каньйон на річці Кучук-Карасу, Арпатська ущелина на р. Арпат та ін.
* Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с. 

* Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 с.  

* Подгородецкий. П. Д.  Крым: природа. Симферополь, изд. Таврия, 1988 г. ISBN 5-7780-0002-2

Бельбецький каньйон

 

Великий каньйон Криму