середа, 31 січня 2024 р.

Українське видавництво в Польщі Андрія Шмигельського. Різдвяно-великодні листівки

Напевно, це останнє видавництво в Європі поза межами України, яке випускає вітальні листівки. Найстаріша листівка цього видавництва датована 1995 роком. В "Електронному Каталозі Української Діаспорної Листівки" Ігоря Павлишина зібрана інформація про 163 листівки видавництва Андрія Шмигельського.

Якщо хтось бажає придбати ці чи інші листівки, можна замовити на сайті видавництва: http://kartoczky.pl/

вівторок, 23 січня 2024 р.

Видатні винниківчани. Андрій Бялий - командир почетної сотні УСС яка зістрічала делегацію ЗУНР на пероні в Києві під час Злуки 22 січня 1919 р..

 

Народився 1894 р., Іване-Золоте, Заліщицький район, Тернопільська область. Батько – Іван, дружина – Стефанія, син – Олександр. Служив десятником в 1916 р. у 6 сотні 1 полку українських січових стрільців.

Проживав у Винниках до 1941 р. У Винниках був активним діячем гуртка «Рідної школи» ім. А. Гладишовського (22 лютого 1925 р. — перші загальні збори). На початку війни 1941 р. (25-26 червня) замордований в тюрмі НКВС на Лонцького.

Андрій Бялий - командир почетної сотні УСС яка зістрічала делегацію Західних українців на пероні в Києві під час Злуки.(до війни мешканець Винників, керував меблевою фабрикою "Титан").  Його молодший брат Володимир одружився на дівчині Євгенії з родини Домагар (ФБ, Volodia Bialy).


Сотня під командуванням Андрія Бялого 1919 рік, Андрій - другий ряд, сидить по центру в темній папасі (ФБ, Volodia Bialy). 

четвер, 18 січня 2024 р.

Наші птахи. Куди зникають горобці ?

 

·         Українське товариство охорони птахів оголосило 2024 рік - роком горобця хатнього.

Чому саме цей вид?

·         Горобець хатній іще доволі поширений у містах, але їх чисельність з кожним роком невпинно скорочується.

Чому зникають горобці?

Тут є декілька причин:

·         скорочення кількості приватних будинків, під стріхами та шифером яких люблять гніздитися горобці. Змінились і технології будівництва: немає щілин, все ізольовано, скрізь бетон і пластик;

·         «видозміна» смітників, які були кормовою базою пташок: сміття тепер викидають у щільних поліетиленових пакетах, а пакують його у закриті пластикові контейнери. Горобцям важко дістатися до харчових відходів;

·          зменшилася кількість домашніх господарств, де тримають свійську птицю. Тут завжди можна було перехопити трохи зерна;

·         зникнення колгоспних токів та елеваторів, де висипалась на подвір’ях та розсипалась по дорозі значна кількість зерна (пшениця, овес, жито), що є частиною раціону горобців;

·         велика чисельність у містах котів. Ці тварини завжди були ворогами горобця, оскільки є природженими мисливцями-хижаками;

·         гучні святкування у містах з петардами та іншою піротехнікою (ця причина в Україні тимчасово втратила свою актуальність, адже на даний час використання піротехнічних засобів в Україні заборонено).

У світі є 28 видів горобців. В Україні живе 3.Хатній та польовий зустрічаються часто і всюди. До недавна рідкісним залітним видом в Україні вважався горобець чорногрудий. Але  в останні роки ці горобці спочатку заселили Придунав’я і почали розширювати ареал на північ і зараз у національному природному парку «Тузлівські лимани» гніздяться сотні пар.

Відрізнити горобців польового та хатнього доволі легко. Якщо у птаха “брудні щоки” ( є чорна пляма на щоці) - отже, перед вами горобець польовий. Якщо немає - це хатній.

У раціон горобця входить насіння відходи харчових продуктів🥖, злаки, ягоди вишні, смородина, виноград, навесні пуп'янки квітів та частково комахи, якими вони також вигодовують пташенят. За відсутності поблизу полів вони літають харчуватися на луки, узлісся і в степи, де збирають насіння дикорослих трав і комах. 

·         Горобець хатній важить близько 30 грамів, а його мозок – 1 грам. Таким чином, горобець серед пернатих – найбільш мізкуватий!

·         Горобці зазвичай літають на швидкості 38 км/год, але переляканий горобець може розігнатися до 50 км/год! Через кожні 15 хв. польоту вони зупиняються, щоб відпочити.

·         Під час польоту серце горобця б’ється з частотою 1000 ударів в хвилину у той час як у людини під час бігу – лише 140.

·         По землі горобці пересуваються короткими стрибками, так як їх короткі лапки не пристосовані для ходьби.

·         Горобці бачать світ в рожевих відтінках, що досить незвично, так як зазвичай тварини мають чорно-білий зір.

·         На волі горобці живуть переважно від 4 до 5-ти років. У неволі за хорошого догляду живуть довше.

·         За будівництво гнізда відповідальні самці. Поки йдуть роботи вони намагаються привабити партнерок. Горобчихи оцінюють горобця і нерухомість, а тоді приймають рішення.

·         Горобці — однолюби. Вони створюють сім'ю на все життя. Але, як і більшість дрібних птахів - вони можуть зраджувати партнерам.

·         Це дуже плодючі пташки. Всього за кілька теплих місяців вони можуть дати 2-3 виводки пташенят. За матеріалами ФБ Дунайсько-Карпатська Програма / Danube-Carpathian Programme

·         Пташенята вперше залишають гніздо на 10 день після вилуплення.

В місті Бостоні (США) спорудили пам'ятник горобцю. До 1860 року в Америці горобців не було. Їх завезли з Англії спеціально для боротьби з гусінню. Горобці буквально врятували бостонців від голоду, коли там на полях з'явилася гусінь небаченої досі комахи. Скромні птахи з честю впоралися з покладеною на них місією та так і залишилися жити на новому місці.

За матеріалами ФБ Дунайсько-Карпатська Програма / Danube-Carpathian Programme


вівторок, 16 січня 2024 р.

Спогади Софії із Фредрів Шептицької, мами МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО, про Український Новий (Старий) рік

 Свята в родині Шептицьких пройшли традиційно, як у східній частині Галичини, яка різнилася від інших частин Польщі тим, що після католицьких свят усі разом брали участь в українських різдвяних дійствах. Для передання колориту дамо фрагмент листа, в якому Шептицька описує Софії Попель руські (українські) Різдвяні свята:

«Вчора я думала про вас — як би ж ви любили наш руський Новий Рік. Зі всього села громадками по 10 чи 5 діток, хлопці окремо, дівчата окремо, приходять, неначе подорожні, з торбою і палицею, закликаючи: «На щастя, на здоров’я, на той Новий Рік». А відходять, ще голосніше гукаючи: «Най ся родить тут пшениця, жито!.. — і т.д., і т.д. Із самого рана, як хмари горобців, нападають — по хатах дістають малі булки з разової муки, які окремо печуть, або пироги. Маю для них з п’ятдесят книжок польського і руського Апостольства, в яких всі образки ми розмалювали з хлопцями a la Rubens, образки, горіхи… Стільки, стільки, стільки Христа Господа переходить перед очима в цих, може, 200 личках, які здебільшого променіють, але, як горобці, насправді зухвалі, коли бачать, що вільно. А в деяких теж такі сумні, яких часом старша сестра принесла, щоб «теж мало собі Новий Рік» [«Листи Софії Шептицької». — Т. IV. — С. 139]. Іван МАТКОВСЬКИЙ. Фотографії старого Львова.  Рік 1891, або фрагмент з життя родини Шептицьких. Уривок з біографії о. Климентія. 2018 р.