Напевно, це останнє видавництво в Європі поза межами України, яке випускає вітальні листівки. Найстаріша листівка цього видавництва датована 1995 роком. В "Електронному Каталозі Української Діаспорної Листівки" Ігоря Павлишина зібрана інформація про 163 листівки видавництва Андрія Шмигельського.
Народився 1894 р., Іване-Золоте, Заліщицький район, Тернопільська область. Батько – Іван, дружина – Стефанія, син – Олександр. Служив десятником в 1916 р. у 6 сотні 1 полку українських січових стрільців.
Проживав у Винниках до 1941 р. У Винниках був активним діячем гуртка «Рідної школи» ім. А. Гладишовського (22 лютого 1925 р. — перші загальні збори). На початку війни 1941 р. (25-26 червня) замордований в тюрмі НКВС на Лонцького.
Андрій Бялий - командир почетної сотні УСС яка зістрічала делегацію Західних українців на пероні в Києві під час Злуки.(до війни мешканець Винників, керував меблевою фабрикою "Титан"). Його молодший брат Володимир одружився на дівчині Євгенії з родини Домагар (ФБ, Volodia Bialy).
· Українське товариство охорони птахів оголосило 2024 рік - роком горобця хатнього.
Чому саме цей вид?
· Горобець хатній іще доволі поширений у містах, але їх чисельність з кожним роком невпинно скорочується.
Чому зникають горобці?
Тут є декілька причин:
· скорочення кількості приватних будинків, під стріхами та шифером яких люблять гніздитися горобці. Змінились і технології будівництва: немає щілин, все ізольовано, скрізь бетон і пластик;
· «видозміна» смітників, які були кормовою базою пташок: сміття тепер викидають у щільних поліетиленових пакетах, а пакують його у закриті пластикові контейнери. Горобцям важко дістатися до харчових відходів;
· зменшилася кількість домашніх господарств, де тримають свійську птицю. Тут завжди можна було перехопити трохи зерна;
· зникнення колгоспних токів та елеваторів, де висипалась на подвір’ях та розсипалась по дорозі значна кількість зерна (пшениця, овес, жито), що є частиною раціону горобців;
· велика чисельність у містах котів. Ці тварини завжди були ворогами горобця, оскільки є природженими мисливцями-хижаками;
· гучні святкування у містах з петардами та іншою піротехнікою (ця причина в Україні тимчасово втратила свою актуальність, адже на даний час використання піротехнічних засобів в Україні заборонено).
У світі є 28 видів горобців. В Україні живе 3.Хатній та польовий зустрічаються часто і всюди. До недавна рідкісним залітним видом в Україні вважався горобець чорногрудий. Але в останні роки ці горобці спочатку заселили Придунав’я і почали розширювати ареал на північ і зараз у національному природному парку «Тузлівські лимани» гніздяться сотні пар.
Відрізнити горобців польового та хатнього доволі легко. Якщо у птаха “брудні щоки” ( є чорна пляма на щоці) - отже, перед вами горобець польовий. Якщо немає - це хатній.
У раціон горобця входить насіння відходи харчових продуктів🥖, злаки, ягоди вишні, смородина, виноград, навесні пуп'янки квітів та частково комахи, якими вони також вигодовують пташенят. За відсутності поблизу полів вони літають харчуватися на луки, узлісся і в степи, де збирають насіння дикорослих трав і комах.
· Горобець хатній важить близько 30 грамів, а його мозок – 1 грам. Таким чином, горобець серед пернатих – найбільш мізкуватий!
· Горобці зазвичай літають на швидкості 38 км/год, але переляканий горобець може розігнатися до 50 км/год! Через кожні 15 хв. польоту вони зупиняються, щоб відпочити.
· Під час польоту серце горобця б’ється з частотою 1000 ударів в хвилину у той час як у людини під час бігу – лише 140.
· По землі горобці пересуваються короткими стрибками, так як їх короткі лапки не пристосовані для ходьби.
· Горобці бачать світ в рожевих відтінках, що досить незвично, так як зазвичай тварини мають чорно-білий зір.
· На волі горобці живуть переважно від 4 до 5-ти років. У неволі за хорошого догляду живуть довше.
· За будівництво гнізда відповідальні самці. Поки йдуть роботи вони намагаються привабити партнерок. Горобчихи оцінюють горобця і нерухомість, а тоді приймають рішення.
· Горобці — однолюби. Вони створюють сім'ю на все життя. Але, як і більшість дрібних птахів - вони можуть зраджувати партнерам.
· Це дуже плодючі пташки. Всього за кілька теплих місяців вони можуть дати 2-3 виводки пташенят. За матеріалами ФБ Дунайсько-Карпатська Програма / Danube-Carpathian Programme
· Пташенята вперше залишають гніздо на 10 день після вилуплення.
В місті Бостоні (США) спорудили пам'ятник горобцю. До 1860 року в Америці горобців не було. Їх завезли з Англії спеціально для боротьби з гусінню. Горобці буквально врятували бостонців від голоду, коли там на полях з'явилася гусінь небаченої досі комахи. Скромні птахи з честю впоралися з покладеною на них місією та так і залишилися жити на новому місці.
За матеріалами ФБ Дунайсько-Карпатська Програма / Danube-Carpathian Programme
Свята в родині Шептицьких пройшли традиційно, як у східній частині Галичини, яка різнилася від інших частин Польщі тим, що після католицьких свят усі разом брали участь в українських різдвяних дійствах. Для передання колориту дамо фрагмент листа, в якому Шептицька описує Софії Попель руські (українські) Різдвяні свята:
«Вчора я думала про вас — як би ж ви любили наш руський Новий Рік. Зі всього села громадками по 10 чи 5 діток, хлопці окремо, дівчата окремо, приходять, неначе подорожні, з торбою і палицею, закликаючи: «На щастя, на здоров’я, на той Новий Рік». А відходять, ще голосніше гукаючи: «Най ся родить тут пшениця, жито!.. — і т.д., і т.д. Із самого рана, як хмари горобців, нападають — по хатах дістають малі булки з разової муки, які окремо печуть, або пироги. Маю для них з п’ятдесят книжок польського і руського Апостольства, в яких всі образки ми розмалювали з хлопцями a la Rubens, образки, горіхи… Стільки, стільки, стільки Христа Господа переходить перед очима в цих, може, 200 личках, які здебільшого променіють, але, як горобці, насправді зухвалі, коли бачать, що вільно. А в деяких теж такі сумні, яких часом старша сестра принесла, щоб «теж мало собі Новий Рік» [«Листи Софії Шептицької». — Т. IV. — С. 139]. Іван МАТКОВСЬКИЙ. Фотографії старого Львова. Рік 1891, або фрагмент з життя родини Шептицьких. Уривок з біографії о. Климентія. 2018 р.
