Українські новорічні листівки. 1950-і рр. (фотоальбом)

 

  Українські новорічні листівки друкували видавництва: «Мистецтво», «Радянська Україна», «Прапор», «Укрдержвидав»,  «Укррекламафільм», «Укрфото», Державне виробництво образотворчого мистецтва. Листівки українською мовою зустрічаються досить рідко. Вони виконані у радянській стилістиці, лише на деяких з них зустрічається традиційний український орнамент, шрифт, а також національні символи – вишитий рушник, куманець та ін. Українські новорічні листівки вирізнялися аполітичністю. На українських поштових листівках  переважно зображували персонажів казок, мультфільмів, зимові сюжети та композиції. На російських листівках традиційно зображували кремль й годинник, Діда Мороза та Снігуроньку. Їх купували заздалегідь штук по 30 і відправляли поштою по різних містах.  Листівки перемальовували для новорічних стінгазет і роками зберігали у коробках з-під взуття.

У радянські часи, після 1917 р., у період войовничого атеїзму й викорінення релігії в СРСР, новорічні та різдвяні листівки як предмет побуту буржуазного суспільства були заборонені. І з 1925 р. Новий рік офіційно не святкували. У 1935 р. на пропозицію одного з організаторів Голодомору Павла Постишева в СРСР вирішили повернутися до прикрашання ялинки, зробивши її не різдвяною, а новорічною. Вперше в СРСР новорічну ялинку на заміну різдвяній встановили саме в Україні, у Харкові. Лише у 1937 р. було встановлено першу кремлівську новорічну ялинку. У цей час у радянський вжиток повернувся російський  Дід Мороз, як раз напередодні 1936 р.

Проте вітальні листівки вистояли в боротьбі за існування. І перші радянські вітальні листівки з новорічними святами кустарного виробництва з’явилися в 1920-х рр. Українські різдвяні листівки виходили на заході України в 1920-30-ті рр. У 1929 р.  в Радянському союзі було заборонено святкування Різдва, а  з 1941 р. почали друкувати Новорічні листівки. 

Отже, випуск листівок на державному рівні розпочався під час Німецько-радянської війни. У грудні 1941 року видавництво «Искусство» підготувало спеціальну серію поштівок патріотичної тематики. Надписи мали надихати бійців Червоної армії на перемогу у війні: «З Новим роком, товаришу фронтовик! У 1942 році бажаємо тобі нових подвигів і повної перемоги над ворогом. Смерть німецьким окупантам», «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!», «З Новим роком, товариші бійці, командири та політпрацівники! В ім'я Батьківщини вперед, на повний розгром ворога!» тощо.

В СРСР поштову листівку використовували як з пропагандистською метою, так і для висвітлення головних подій у державі. З 1953 р. розпочався масовий випуск новорічних листівок. Розквіт новорічних поштових листівок припадає на 1960-і рр. Передусім переважала дитяча тематика. Згодом запанувала космічна.

                                                                       1954 р.

                                                                       1952 р.

                                                                               1954 р.

                                                                     1955 р.

                                                                  1955 р.

                                                                   1956 р.
                                                                     

                                                                                1956 р.

                                                                            1957 р.

                                                                      1959 р.

Джерела
*https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/istoriya-ukrajinskih-rizdvyanih-listivok-50877.html?fbclid=IwAR0whKsshl-qGGkcz7T_UHIeDHPCyeKXIM3pxEpXOFnK-2cuz0hUb6rrG4g

Усім шампанського! Українська радянська новорічна листівка. 1971 р.

Перші українські різдвяні та новорічні листівки почали видавати в Києві ще на початку ХХ ст. Восени 1929 року в СРСР Новий рік і Різдво були оголошені звичайними робочими днями, а будь-які святкування  заборонялися. Зимові свята обізвали «буржуазної затією». У грудні та січні спеціальні патрулі з добровольців ходили по вулицях і заглядали у вікна, перевіряючи виконання урядового указу. Новорічна ялинка перейшла на нелегальне становище. Ті, хто не хотів позбавляти своїх дітей свята, робили це таємно. Ситуація змінилася в 1935 році. Тодішньому секретареві ЦК Компартії більшовиків України Павлу Постишеву вдалося-таки переконати Сталіна, що красуня-ялинка з «попівського дерева» цілком може перетворитися на символ щасливого дитинства в СРСР. Новий 1936 рік вже зустрічала вся країна, нарядивши ялинки й підписавши саморобні листівки. Святкування Нового року стало невід'ємною частиною радянського життя.

Впродовж 1937-1939 рр.  новорічні листівки в СРСР друкувалися невеликими тиражами (заборонені в 1929 р.).  Перші радянські фронтові новорічні листівки були видані до Нового 1942 р. Найпопулярнішими були листівки з написами «Новогодний привет героическим защитникам Родины!» і «Новогодний привет с фронта!». Масовий випуск листівок налагодився в 1953 р.; практично всі вони мали напис "З Новим роком", зображення кремлівських зірок і червононосого Діда Мороза.  Над цим активно працювали союзні та республіканські видавництва: «Планета», «Правда», «Изогиз», «Міністерство зв’язку СРСР», «Советская Россия» (Москва, РФ), «Аврора», «Советский художник» (Ленінград, РФ), «Мистецтво», «Радянська Україна», «Прапор», «Укрдержвидав», (Київ, Україна), ім. Якуба Коласа (Мінськ, Білорусь), «Мінтіс» (Вільнюс, Литва), «Лієсма», «Авотс» (Рига, Латвія), «Еесті Раамат» (Таллінн, Естонія) тощо.

Неодмінним атрибутом зустрічі Нового року в СРСР на самому початку 1960-х років стало «Советское шампанское». Цей бренд з’явився у 1936 р.,  у 1937 році було  запущено завод шампанських вин у Ростові-на-Дону, у 1940 – заводи в Горькому, Тбілісі, Харкові. Іншого шампанського в СРСР не випускали. Через високу вартість ігристий напій могли собі дозволити далеко не всі радянські громадяни. У 1961 році процес виробництва автоматизували, і шампанське подешевшало на 20%, таким чином попит на нього зріс. Для порівняння, у 1936 році в СРСР було випущено 300 тис. пляшок цього напою, в 1940  – 8 млн, 1956 – 27,3, 1966  – 60,8, 1980  – 177. Відтак протягом 1960–1970-х років на листівках почали з’являтися зображення постатей з келихом ігристого в руках. Ще один святковий сюжет – особливі композиції з ялинковими гілками, новорічними іграшками, свічками та бокалами шампанського (Олександр Васянович. Гастрономічні сюжети радянських новорічних листівок. 2019 р.).