ФРАНЦУЗЬКА КАРТОГРАФІЧНА ШКОЛА (XVII ст. – XIX ст.) ТА УКРАЇНА

Голландські карти, які протягом XVII ст. славилися своєю новизною, точністю та красою, почали втрачати чільні позиції у світовому картодрукуванні. І, незважаючи на збільшення об’єму та вдосконалення техніки картовидання, навіть найкращі голландські атласи характеризувалися безсистемністю і суто механічним ростом. Для свого подальшого розвитку і якісних зрушень картографія потребувала дійсно нових, цінних наукових ідей, якими раніше вирізнялися роботи Г. Меркатора [Олена ОСТАЛЕЦЬКА. ВИДАННЯ ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КАРТОГРАФІЧНИХ ЗАКЛАДІВ XVI–XVIII ст. У ФОНДАХ СЕКТОРА КАРТОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО. 2010].

У XVIІ ст. Франція посилила свої позиції у світі й стала однією з найрозвиненіших країн Західної Європи. Великі географічні відкриття, внаслідок яких Франція набула значну кількість колоній, стимулювали розвиток картографії. На час правління короля Людовіка XIV припадає початок розвитку наукової картографії у Франції: на основі астрономічних спостережень проведено точні виміри довгот, прокладено першу тріангуляційну мережу в усій державі, проведено геодезичні виміри Франції. Всі роботи проводились під патронатом і при фінансуванні короля.

Французькі мореплавці Дж. Веррацано (1524) та Ж. Картьє (1534–1535) відкрили сх. берег Пн. Америки і р. Св. Лаврентія. Жак Картьє Jacques Cartier; 1491–1557) — французький мореплавець (за походженням бретонець), перший європеєць, що піднявся річкою Св. Лаврентія в 1534 р. Картьє відкрив острови Мадлен і Сен-Жан (нині — острів Принца Едварда) і проплив річкою Св. Лаврентія до майбутніх Квебеку і Монреаля, проте не зумів знайти Північно-Західний прохід (у Тихий океан), котрого шукав, як і багато інших мореплавців. Саме Жаку Картьє світ зобов'язаний появою назви Канада. Під час висадки на острів Монреаль, Картьє відвідав ірокезьке село Ошлага (фр. Hochelaga). Ірокезькою мовою слово «каната» означає «село». Картьє помилково вирішив, що так індіанці називають свою країну.

Гійом Левассер де Боплан (Guillaume Levasseur de Beauplan; 1595—1685), французький військовий архітектор та картограф.

З кінця 1630 р. по 1648 р. – у Польщі, на службі в Сигізмунда III Ваза, Владислава IV Ваза і Яна II Казимира Ваза. Як військ. інженер і архітектор керував будівництвом і укріпленням фортець і замків, переважно на території України (Кременчук, Кодак, Броди, Підгірці, Бар та ін.). З 1637 р. – капітан артилерії, отримав різні привілеї від короля і від польного гетьмана М. Потоцького. В грудні 1637 р. брав участь у битвах проти козацьких військ М.Павлюка, 1638 р. – проти Я.Острянина і Д.Гуні. 1639 р. відбудовував Кодак, спалений 1635 р.  І.Сулимою; водночас складав карту нижнього Дніпра. Весною 1647 р. був звільнений зі служби і 1648 р. повернувся на батьківщину.

Після повернення  Боплан почав упорядковувати матеріал, зібраний за всі роки еміграції. Результатом його роботи стали численні публікації карт і, нарешті, книга, в якій Боплан описав свої багаторічні дослідження. Вона вийшла малим тиражем (100 примірників) у 1651 р. в Руані й вельми оманливо називалася — «Опис країн Королівства Польщі, що міститься від кордонів Московії до меж Трансільванії». Насправді ж у творі містилися відомості про козаків і кримських татар, їхні звичаї, традиції та спосіб життя. Ця коротка робота із довгою назвою була лише «чернеткою» значно більшої за обсягом книги, тому Боплан завершив свій задум, і в 1660 р. паризький книгар видав оновлену версію під назвою «Déscription de l’Ukrainie, qui sont plusieurs provinces du Royaume de Pologne, Contenuës depuis les confins de la Moscovie, jusques aux limites de la Transilvanie. Ensemble leurs moeurs, façcons de vivres et de faire la Guerre. Par le Sieur de Beauplan» (Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн).

Праця Боплана стала сенсацією, адже в ті часи Європа кардинально змінювала своє ставлення до козаків і прагнула свіжого погляду очевидця подій в Україні. Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, активна участь козацтва в подіях Тридцятирічної війни й зростання могутності запорозьких козаків активізували інтерес західного читача до України та її жителів. Друге видання «Опису України» рекламували 1660 р. на сторінках французького часопису Mercure de France під рубрикою «Цікаві книги», а за два роки найстаріший науково-літературний журнал Європи — Journal des Sзavans — високо оцінив роботу Боплана, назвавши «корисною книгою, яка трактує цікаві й не відомі досі речі». Твір перекладали й публікували всіма найпоширенішими європейськими мовами: латинською, голландською, іспанською, англійською, німецькою, польською та російською. Боплана читали король Людовік XIV та його міністр закордонних справ, засновники й перші члени Французької академії наук — Блонд, Буйо і Дюпуї, а також Вольтер, Декарт та імператор Наполеон.

Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву «Україна» вперше вжито для всієї української території «від Московії до Трансільванії». Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської картографії у другій половині ХVІІ-ХVII ст. та утвердження назви «Україна» не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті часи володіли певними частинами українських земель. З цього часу Україна у свідомості європейців відклалася, як територія із чіткими межами, як окрема країна. Саме після карти Боплана Україна почала фігурувати на всіх європейських мапах. У французькій вимові Боплан писав по різному: Ukraine, Ukrainie Ukranie. Але латинською мовою в нього зустрічається лише Ukraina.

Окрім свого відомого «Опису України, кількох провінцій королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн» (1651 р.), Боплан по суті один із перших помістив Україну (вже не Русь) на європейські карти. По картах Боплана можна прослідкувати, як за кілька років змінилося уявлення про площу і положення України. Термін «Україна» у працях Боплана спочатку виступає як друга назва «Диких Полів» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи України), де «Україною» вважалися терени розташування Війська Запорозького Низового.

Але через кілька років (у 1660 р.) він вже пише інакше: «Карта України з багатьма її провінціями…». В цей період відбувалося становлення Української держави. Міцний зв’язок між поняттями «Україна» та «козаки» «накидав» назву «Україна» на усі козацькі землі. За Бопланом, до «України» належить західний, ближчий до Польщі берег Дніпра, власне саме Дике Поле, воєводства Брацлавське та Київське (останнє обіймало обидва береги Дніпра). Щодо західних меж «карти України» (не самої «України», як її уявляв Боплан – остання у нього була меншою), то на першій карті («Загальному плані…») вона сягає Львова і Західного Бугу, а от на докладнішій «Спеціальній …» – вже Перемишля і Вісли; на першій карті є «Русь», на другій – «Червона Русь».

Українські землі на картах Боплана:

*1639 р. Г. Боплан першим створив окрему рукописну карту нашої країни, який вжив назву «Україна» як географічне визначення. Назва карти «Tabula Geographica Ukrainska» (Українська географічна карта);

*1639 р. Карта Дніпра “Tractus Borysthenis”;

*1648 р. «Загальна карта України» (Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis; Загальний план Диких полів, простіше кажучи Україна з суміжними провінціями);

*1650 р. «Спеціальна (топографічна) мапа України» (Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus; Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями);

*1651 р. «NOVA TOTIUS REGNI POLONIE MAGNIQ DUCATUS LITHUANIA CUM FUIS PALATINATIBUS AC CONFINIIS EXACTA DELINEATIO PER G. LE VAFFEUR DE BEAUPLAN S.R.MTIS ARCHITECTUM MILITAREM ET CAPITANEUM ANNO 1651» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами докладно виконана Ґ. Ле Вассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном с[вященної] королівської] в[елично]сті року 1651);

*1657 р. «NOVA DESCRIPTIO TOTIUS REGNI POLONICI NEC NON. MAGNI DUCATUS LITHUANIAE CUM SUIS PALATINATIBUS CASTELLANIIS AC CONFINIIS» (Новий опис усього Польського королівства, а також Великого князівства Литовського з межами їхніх воєводств і каштеляній);

*1659 р. «NOVA TOTIUS REGNI POLONIÆ, MAGNIQ DUCATUS LITHUANIÆ, CUMFUIS PALATINATIBUS AC CONFINIIS» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами);

*1660 р. «CARTE D’UKRANIE CONTENANT PLUSIEURS PROUINCES COMPRISES ENTRE LES CONFINS DE MOSCOUIE ET LES LIMITTES DE TRANSILUANIE DRESSEZ PAR G. L. V. SIEUR DE BEAUPLAN INGENIEUR ET CAPITAINE DE LARTILLERIE DU SERENlySIME ROY DE POLOGNE. A ROUEN CHEZ JACQUES CAILLOUE DANS LA COUR DU PALLAIS» (Карта України з багатьма її провінціями з межами Московії та Трансільванії, накреслена паном Г[ійомом] Л[е] В[ассером] де Бопланом, інженером і капітаном артилерії його королівської величності короля Польщі. У Руані, у Жака Каюе, при королівському дворі) та ін.

Опис карт.

1639 р. Карта «Tabula Geographica Ukrainska» (Українська географічна карта). Формат мапи 44,5 × 62,5 см, масштаб 1:1 500 000.

На мапі було показано 275 населених пунктів, 80 річок, 4 острови, 13 порогів, 4 лісу, 2 моря. Найповніше на ній зображена смуга між 47 та 50 градусами північної широти, особливо гідрографічна мережа і населені пункти біля Дніпра, Бугу та Дністра. Карта була опублікована в рукописному атласі Фрідріха Гетканта, який зберігається у Військовому архіві в Стокгольмі [Вавричин М. Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи.2000.].

1639 р. Гійом Левассер де Боплан проводив топографічне знімання течії Дніпра і прилеглої території. Вперше карти Дніпра "Tractus Borysthenis" були опубліковані в 1662 р. анонімно в Амстердамі на 3 аркушах у 2-му томі латинського видання атласу голландського картографа Яна Блау «Atlas Maior». Кожен лист ділиться на дві частини; на шести частинах зображено течію Дніпра від Києва до Чорного моря. Про Боплана відомо, що він особисто не бачив частини територій, представлених на його картах, зокрема, нижче Хортиці. Співавтором Боплана з виготовлення карт Нижнього Дніпра, починаючи від Хортиці, виступив польський картограф Юзеф Нароновіч-Наронский (1610-1678). Карти кольорові і дуже барвисті. Ці карти багато разів перевидавались у подальших виданнях атласу Я. Блау та атласах Йогана Янсоніуса і його наступників.

Усі карти вирізняються високим художнім рівнем, деталізацією, яскравими картушами. Окрім назв міст і сіл, карти містять багато особливих позначок, зроблені Бопланом внаслідок різноманітних досліджень в Україні. Київ на першій карті зображено як укріплене місто, окремо позначено Собор святої Софії, Михайлівський Золотоверхий собор, Києво-Печерську Лавру. З легкої руки Боплана до європейської науки увійшла українська назва південних придніпровських степів «Дике поле», яку на картах почали позначати як “Dzike Polie”. На другій карті позначено усі дев’ять порогів і чотири дніпровські забори. Цікаві вказівки на татарські переправи у нижній частині течії Дніпра. Острів Хортиця не тільки детально позначений, але й окремо відзначений у назві другої й третьої карти. Ці примірники зберегли яскраві та оригінальні кольори ручного розпису.

1662 р. видавництво «Блау» друкує в II томі (латинською мовою) атласу (Atlas Maior) чотири карти русла Дніпра:

«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Kiovia usque ad Bouzin» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Києва до Бужина). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. У правому нижньому куті – картуш карти, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків;

«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Bouzin ad Chortyca Ostrow» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Бужина до острова Хортиця). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. Посередині нижньої частини карти – картуш прямокутний, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків;

 «Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Chortika Ostro ad Urbem Oczakow..» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Острова Хортиця до міста Очаків, де він впадає до Понту Евксинського). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. У лівому нижньому куті – овальний картуш карти, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків.

1648 р. на основі карти «Tabula Geographica Ukrainska» Г. Боплан видав «Загальну карту України». Повна назва — «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи Україна з суміжними провінціями). Ця  географічна карта України та сусідніх країн, виготовлена як гравюра голландським картографом Вільгельмом Гондіусом у Данцигу. Карта охоплює практично всю територію сучасної України крім південно-західного прикордоння й основної частини Криму. Формат – 42 × 54,5 см, масштаб – 1:1 800 000, матеріал – мідь. Видана у кількох варіантах протягом 1648–1660 рр. Було видано 5 варіантів карти, які постійно доопрацьовувались. Так, на четвертому варіанті карти (бл. 1651 р.) відображено написи про Лоївську (1649) та Берестецьку (1651) битви. Карта має південну орієнтацію аркушу, тобто південь на карті знаходиться вгорі (вона перевернута «догори ногами» відносно звичної нам орієнтації), містить 1 293 об'єкти – 993 населених пункти та 153 річки.

На карті показаний Чорний Шлях (Czarny slak) та Муравський Шлях (Morasky slak).

Відомо декілька варіантів Загальної карти (інша назва – Генеральна). Дослідники виділяють 5 варіантів Генеральної карти України 1648 р. і 6 варіантів карти 1660 р.

1650 р. «Спеціальна (топографічна) мапа України» Повна назва: «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» (Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями). Складається з 8 аркушів розміром 41,5×45 см кожен, загальний розмір 83 × 216 см, масштаб 1:450 000. Відомо шість примірників, які відрізняються один від одного низкою змін і доповнень.

На восьмому фрагменті мапи є додатковий напис про битву під Берестечком в 1651 р.: «Circa Berestetzium ubi haec nota + reperitur IOANNES CASIMIRUS REX POL [oniae] cecidit et in fugam vertit 300000 Tartaros et rebelles Cosacos Ano. 1651 die 30 Junij». Отже, карта не могла бути створена раніше зазначеної на додатковому написі дати битви під Берестечком. Імовірно рік видання цієї карти – 1660.

По центру карти внизу розташовані шкала масштабів і умовні позначення, оточені фігурами людей. Праворуч від цієї композиції – напис, що підтверджує автора: Guilhelmum le Vafseur de Beauplan і видавця: Wilhelmus Hondius. Точність і багате наповнення топографічної Спеціальної карти України забезпечили їй довге життя.

Це – унікальна в історії європейської картографії як топографічна мапа великої території, призначена для військових дій. Виконана за власними вимірами і математичними розрахунками Боплана, насичена різноаспектною інформацією про рельєф, ландшафт, заселеність України, характер населених пунктів, адміністративний, судовий та церковний устрій, гідромережу й мережу доріг, шляхи татарських нападів та обороноздатність території, – ця мапа є невичерпним джерелом для досліджень з історії географії і топонімії, історії демографії, історії картографії України середини XVII ст.

1651 р. (місце видання не вказане) карта «NOVA TOTIUS REGNI POLONIE MAGNIQ DUCATUS LITHUANIA CUM FUIS PALATINATIBUS AC CONFINIIS EXACTA DELINEATIO PER G. LE VAFFEUR DE BEAUPLAN S.R.MTIS ARCHITECTUM MILITAREM ET CAPITANEUM ANNO 1651» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами докладно виконана Ґ. Ле Вассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном с[вященної] королівської] в[елично]сті року 1651). Гравер і видавець: Вільгельм Гондіус (Wilhelm Hondius). Карта була поміщена у книзі: «STAROVOLSKI SIMONIS. POLONIA NUNC DENUO RECOGNI¬TA ET AUCTA ACCESERUNT TABULAE GEOGRAPHICA ET INDEX RERUM LOCUPLETISSIMUS CUM PRAEFACTIONE HERMANNI CONRINGII WOLFERBYTI, SUMPTIBUS CONRADI BUNONIS. ANNO MDCLVI». Шкали лінійного масштабу: Milliaria Poloni a Communia, Milliaria Germanica, Milliaria Ucranica, Milliaria Mofscovitica. Мідерит. Одноколірна. Папір 33,3 × 25,5 см, масштаб бл. 1: 6 500 000, мова латинська.

Назва Україна (Ukraina) подана в межах Київського (Palatinatus Kyowienfis) та Брацлавського (Palatinatus Braclawienfis) воєводств.

Карта охоплює територію від Фінської затоки (Sinus Finnicus) і Ладоги (Ladoga) на півночі до гирла Дунаю (Danubius fl.) на півдні, від Праги (Praga) на заході до Москви (Mofkua) і нижньої течії Дону (Tenais vulgo Don fl.) на сході. Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Pal. Polefia), Волинню (Pal. Volупіae), Верхньою Волинню (Pal. Volyniae Citerions), Поділлям (Podolia Palatinatus), Холмщиною (Pal. Chelmmensis), Чернігівським князівством (Ducalus Czernihovienfis). На Чорноморському узбережжі — Буджацькою ордою (Budziak) та Кримським півостровом (Сrіm). Назва [Russia] Rubra (Червона Русь) охоплює частину Сандомирського воєводства (Pal. Sandomirienfis), Галицьку землю (без підпису). Простір від лівого берега Інгульця (Ingulet maly fl.) до Сіверського Дінця (Doniec fl.) названий Диким полем (Саmрі deserti).

Окрім свого відомого «Опису України, кількох провінцій королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн» (1651 р.), Боплан по суті один із перших помістив Україну (вже не Русь) на європейські карти. По картах Боплана можна прослідкувати, як за кілька років змінилося уявлення про площу і положення України. Термін «Україна» у працях Боплана спочатку виступає як друга назва «Диких Полів» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи України), де «Україною» вважалися терени розташування Війська Запорозького Низового.

Але через кілька років (у 1660 р.) він вже пише інакше: «Карта України з багатьма її провінціями…». В цей період відбувалося становлення Української держави. Міцний зв’язок між поняттями «Україна» та «козаки» «накидав» назву «Україна» на усі козацькі землі. Через це «Україна» перетворювалась із прикордонного регіону Речі Посполитої (окраїни) в окрему землю (країну). За Бопланом, до «України» належить західний, ближчий до Польщі берег Дніпра, власне саме Дике Поле, воєводства Брацлавське та Київське (останнє обіймало обидва береги Дніпра). Щодо західних меж «карти України» (не самої «України», як її уявляв Боплан – остання у нього була меншою), то на першій карті («Загальному плані…») вона сягає Львова і Західного Бугу, а от на докладнішій «Спеціальній …» – вже Перемишля й Вісли; на першій карті є «Русь», на другій – «Червона Русь».

1657 р. Карта «NOVA DESCRIPTIO TOTIUS REGNI POLONICI NEC NON. MAGNI DUCATUS LITHUANIAE CUM SUIS PALATINATIBUS CASTELLANIIS AC CONFINIIS» (Новий опис усього Польського королівства, а також Великого князівства Литовського з межами їхніх воєводств і каштеляній). Видавець: Йоганн Антон Кінк (Joannes Antonius Kinckius). Кельн. Шкали лінійного масштабу: Milliaria Poloni a Communia; Мііііагіа Germanica, Milliaria Veronica, Milliaria Moscovitica. Мідерит. Карта одноколірна, папір 37 × 34 см, мова латинська.

Назва Україна (Ukraina) подана в межах Київського (Palatinatus Kyowienfis) та Брацлавського (Palatinatus Braclawienfis) воєводств.

Між Чигирином та Кодаком назва – Kozacki (Козаки).

Карта охоплює територію від Ладоги (Ladoga) на півночі до гирла Дунаю (Danubius fl.) на півдні, від Одера (Oder fl.) на заході до Сіверського Дінця (Doniec fl.) і нижньої течії Дону (Tamis vulgo Don fl.) на сході. Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volniniae), Верхньою Волинню (Pal. Volyniae Citerions), Поділлям (Podolia Palatinatus), Холмщиною (Pal. Chelmmensis), Чернігівським князівством (Ducalus Czernihovienfis). На Чорноморському узбережжі — Буджаком (Budziak) та Кримським півостровом (Сrіm). Назва [Russia] Rubra (Червона Русь) охоплює Галицьку землю (без підпису). Простір від лівого берега Інгульця (Ingulet maly fl.) до Сіверського Дінця (Doniec fl.) названий Диким полем (Саmрі deserti).

1659 р. (Амстердам) карта «NOVA TOTIUS REGNI POLONIÆ, MAGNIQ DUCATUS LITHUANIÆ, CUMFUIS PALATINATIBUS AC CONFINIIS» (Нова карта всього Польського королівства, Великого князівства Литовського з їхніми воєводствами та їхніми межами). Автори –  Боплан та Андреас Целлярій (Andreas Cellarius), гравер та видавець – Ґіллес Янсон Валькеньєр (Gilles Janszoon Valckenier). Карта поміщена у книзі: «CELLARIUS A. REGNI POLONIAE MAGNIQUE DUCATUS LITHUANIAE. OMNIUMQUE REGIONUM JURI POLONICO SUBJECTORUM. NOVISSIMA DESCRIPTIO, URBIUM POTISSIMARUM ICONES ELEGANTISSIMAS ET DELINITIONEM HUJUS REGNI GEOGRAPHICAM OCULIS SUBJICIENS STUDIO. ANDREAE CELLARI GYMNASII HORHANI RECTORE. – AMSTELODAMI, 1659». Шкали лінійного масштабу: Milliaria Poloni a Communia, Milliaria Germanica, Mill. Verenica, Mill. Mofcovitica. Мідерит. Мапа одноколірна, папір 26 × 22 см, масштаб бл. 1: 8 200 000, мова латинська.

Дана карта є переробленням карти Боплана 1651 p. «Nova totius Regni Poloniae», що увійшла до книги Ш. Старовольського «Polonia nunc denuo recognita...» 1651 p. Невеликі зміни стосуються художнього оформлення карти, зображення умовних позначень.

Україна (Ukraina) позначена в межах Київського (Palatinatus Kyowiensis) та Брацлавського (Palatinatus Braclavienfis) воєводств.

Карта охоплює територію від Фінської затоки (Sinus Finnicus) і Ладоги (Ladoga).на півночі до гирла Дунаю (Danubius fl.) на півдні, від Праги (Ргаga) на заході до Москви (Mofcua) і нижньої течії Дону (Tandis vidgo Don fl.) на сході. Українські землі, на той час у складі Королівства Польща, представлені Поліссям (Polesia), Верхньою Волинню (Pal. Volyniae Citerions), Поділлям (Роdoliae Palatinatus), Холмщиною (Pal. Chelmenfis), Чернігівським князівством (Duc. Czernihovienfls). На Чорноморському узбережжі показані Буджацька орда (Budziak) та Кримський півострів (Сrіm). Назва Червона Русь (Russia Rubra) охоплює Галицьку землю. Простір від лівого берега Інгульця до Сіверського Дінця (Donice flu.) названий Диким полем (Саmрі deferta olim Dzike Polie).

1660 р. карта «CARTE D’UKRANIE CONTENANT PLUSIEURS PROUINCES COMPRISES ENTRE LES CONFINS DE MOSCOUIE ET LES LIMITTES DE TRANSILUANIE DRESSEZ PAR G. L. V. SIEUR DE BEAUPLAN INGENIEUR ET CAPITAINE DE LARTILLERIE DU SERENlySIME ROY DE POLOGNE. A ROUEN CHEZ JACQUES CAILLOUE DANS LA COUR DU PALLAIS» (Карта України з багатьма її провінціями з межами Московії та Трансільванії, накреслена паном Г[ійомом] Л[е] В[ассером] де Бопланом, інженером і капітаном артилерії його королівської величності короля Польщі. У Руані, у Жака Каюе, при королівському дворі). Гравійована Ж. Тутеном (Jean Toutain) у Руані як додаток до другого видання «Опису України» (DESCRIPTION D'UKRANIE, QVI SONT PLUSIEURS PROUINCES DU ROYAUME DE POLOGNE. CONTENVES DEPVIS LES CONFINS DE LA MOSCOUIE. IUSQUES AUX LIMITES DE LA TRANSILVANIE. ENSEMBLE LEURS MOEVRS FAÇONS DE VIURES, ET DE FAIRE LA GUERRE. PAR LE SIEUR DE BEAUPLAN. - ROVEN. - M.DC.LX).

Вона значно відрізняється від загальної карти, підготовленої Гондусом, на ній відсутня інформація про гравера, а також тексти звернень гравера до читача, на місці яких зображено ліси, а також не позначено пасма гір Медоборів. Значні розходження спостерігаються й у зображенні східного берега Азовського моря та Кубані, північної частини Кримського півострову та Перекопського перешийка зокрема. Карта значно збідніла інформативно: так, на відміну від видання 1648 р., на ній позначено 1 223 назв об'єктів, серед яких 953 населених пунктів та 153 річки [Вавричин М. Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи. 2000].

Видавець: Жак Каюе (Jacques Cailloué). Шкали лінійного масштабу: Milliaria Ocrenica, M. Polonica, M. Germanica, Leucæ Gallicæ, M. Italien, M. Moskovitica. Мідерит. Карта одноколірна, папір 59,5 × 45,5 см, масштаб бл. 1:1 800 000. Мова карти – французька, латинська, польська. На карті позначено 1 223 назви об’єктів, з них 953 населені пункти й городища та 153 назви річок.

Карта охоплює територію від м. Стародуб (Starodub) на півночі до південного узбережжя Кримського півострова (Crime) на півдні, від Львова (Leopolis) на заході до Сіверського Дінця (Doniec fl.) і м. Азова (Azou sive Azak) на сході. Українські землі, частково у складі Королівства Польського, представлені Поділлям (Podolia), Покуттям (Pocouche), Руссю (Russiæ Pars), Волинню (Volyniæ Pars), Брацлавським воєводством (Palatinatus Braclaviensis), Київським воєводством (Palatinatus Kiioviensis), Чернігівською землею (Terra Czernihovienfis), Сіверським князівством (Severiæ Ducatus). Простір по обидва береги Дніпра, від лівого берега Інгульця (Inhulat R.) до Сіверського Дінця (Doniec R.), названий Диким полем (Locca Deferta abo Dzike Polie).

Різниця між варіантами Генеральної карти 1660 р. полягає в наявності або відсутності на ній Кримського півострова, у деталях зображення Приазов'я та Кубані, в розміщенні додаткових написів.

Загалом перелік картографічних творів Боплана, присвячених Україні, налічує 23 оригінальні карти, не враховуючи їхніх варіантів, серед яких і Загальна карта України (1648 і 1660 рр.), які зберігаються у 16 бібліотеках, розташованих у 14 містах восьми держав Європи. Зокрема, Бопланом були створені: рукописна українська географічна карта (1639 р.), Генеральна карта України, Спеціальний і докладний план України разом з воєводствами, округами і провінціями (топографічна карта), 3 карти нижньої течії Дніпра і 12 карт окремих частин України.

Втім, усе ж не будемо вже так швидко ховати карту України Гійома Левассера. Вона втрапила ще в паризький "Універсальний атлас" батька і сина Роберів де Вогонді (1757). Але тут ми можемо простежити очевидний “польський слід”, адже Робер-син був вихованцем і співробітником Нансійської академії. Останню утримував колишній польський король, прихильник Просвітництва (та й, згадаємо, в свій час – кореспондент Івана Мазепи) Станіслав Лещинський (правив у 1704–1709, 1733–1734 рр.), у побутування своє герцогом Лотаринзьким (1738–1766). То ж картографічні сюжети, пов'язані з Річчю Посполитою, мали певні пріоритети. Адже “Україна” була картографічним нюансом до карт саме Польщі. У Вогонді вона знаходиться на польському правобережжі Дніпра. Якщо ж ми візьмемо ширші обрії чи більшу перспективу, – наприклад карту Європи, – то у Вогонді ми побачимо лише кордон Польщі і Європейської Росії по Дніпру. Тому під кінець XVIII ст. за умов “скорочення” і зникнення самої Польщі “український сюжет” впав на рівень нижче неї в рейтингу імовірних політико-картографічних проблем. Польща стала "колишньою державою", але залишилася "країною"; Україна ж в силу набагато меншої, або ж цілком відсутньої політичної актуальності себе як назва на карті почала відверто "блимати", згадуючись усе рідше [К. Галушко. Україна на карті Європи. 2013].

Всесвітньо відомий український історик Ярослав Дашкевич писав: «Без перебільшення, саме він (Боплан. — Авт.) став фундатором знань про Україну: край, його людей, його картографічне обличчя. Поширення імені Україна на Заході в другій половині ХVII—XVIII ст. — його заслуга. Заслуга, про яку він не думав і яку не усвідомлював».

1670 р. Гійом Левассер де Боплан та Ян Блау

Нікола Сансон у Франції та Ян Віллем Блау у Голландії працювали майже одночасно, адаптуючи «Спеціальну карту України» для її розміщення в стандартному на той час атласі формату фоліо. На відміну від Н. Сансона (1665 р.), Ян Блау (1670 р.) створив не сім, а чотири карти України на основі карти Боплана:

*«UKRAINAE PARS, Quae Kiovia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Київське воєводство). На карті показано Чорний Шлях (Szarny Szlak), який на самому краю полотна карти у верхів'ях річки Інгулець (Ingulet Maly) неприродно обривається. Можна сказати інакше. Південніше Чорного Лісу (Szarny Las) незрозумілим чином як би з нізвідки починається татарський шлях. У західному напрямку дорога зображена досить докладно, проходячи декількома гілками по заселеним областям Правобережної України;

* «UKRAINAE PARS, QVAЕ BARCLAVIA PALATINATUS Vulgo dicitur» (Частина України, Брацлавське воєводство). Карта є переопрацюванням третьої секції Спеціальної карти України Г. Боплана (1650 р.). Заголовок у картуші у вигляді завіси, яку підтримують п'ять путті, у правому верхньому куті. У лівому нижньому куті, у картуші у вигляді постаменту з постаттю козака, що сидить, — три шкали лінійного масштабу. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначена межа Брацлавського воєводства з Поділлям (Podoliæ pars), Волинню (Volyniæ pars) та Київським воєводством (Kiviæ pars). Зображено дві гілки Чорного Шляху (Czarny Szlak), який пролягає з півдня на північ вододілом між Південним Бугом і Дніпром;

* «Ukrainae Pаrs, Quae Podolia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Подільське воєводство). Масштаб 1: 420 000. Карта є переопрацюванням п’ятої секції карти Г. Боплана. Карта охоплює територію від Нового Олексинця (Оlехіnіес) на півночі до Чернівців (Czarnowce) на півдні, від Заболотова (Zablotow) на заході до Красного (Krasne) на сході. (за Вавричин, 2009 р.). Заголовок в картуші у формі постаменту, обабіч якого чотири путті й постать мисливця, в нижній частині карти. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті зображені межі Поділля з Руссю (Russia Pars), Волинню (Volhyniæ Pars), Брацлавським воєводством (Braclaviæ Pars), Покуттям (без назви), Валахією або Верхньою Молдавією (Walachiæ five Moldiwiæ inférioris Pars);

*«UKRAINAE PARS, QVAЕ POKUTIA Vulgo dictur»  (Частина України, Покуття).

Карта є переопрацюванням південної частини сьомої секції карти Ґ. Боплана. На півночі карта охоплює територію лише до містечка Журавно, тоді як у Боплана зображення завершується р. Стрий та містами Миколаїв і Стрий. Відсутнє також зображення верхньої течії Дністра (за  Вавричин, 2009 р.).

Заголовок у картуші у вигляді кам’яної плити, обабіч якої – постаті козаків і алегоричне зображення Дністра у вигляді діда та перехиленої посудини з водою, у правому нижньому куті. Карта охоплює територію від Завалова (Zawalow) на півночі до р. Білий Черемош (Biale Czeremocze R.) на півдні, від Карпат (Montes Carpathii) на заході до Чернівців (Czarnowce) на сході. На карті позначені межі історико-географічного регіону України Покуття, яке розміщене в басейні правих приток Дністра (Babin feu Tyras). На заході його межа проходить вздовж гір Горгани в Українських Карпатах і межує з Трансільванією (Transilvaniæ Pars), потім тягнеться на північ через Калуш (Kalufza) і Войнилів (Woinilow), далі руслом Дністра на схід, де межує з Нижньою Молдавією або Валахією (Walachiæ five Moldaviæ Inférions Pars). Ha південному сході межа проходить Чорним Черемошем (Czeremscze Czama R.).

Засновником французької картографічної школи та однієї з найбільших династій картографів був географ, історик та картограф Нікола Сансон (Nicolas Sanson d’Abbeville; 1600–1667). За свою кар'єру Н. Сансон створив понад 300 карт. Він започаткував видавництво атласів світу у Франції, розробив картографічну проєкцію, названу на його честь. Завдяки Н. Сансону французька картографічна школа мала суттєвий вплив на західноєвропейську картографію XVII–XVIIІ ст. Вважається, що з появою мап Н. Сансона європейський центр картографії перемістився з Амстердама до Парижа. Зважаючи на точність використаної географічної інформації та деталізацію зображення роботи Н. Сансона відкрили епоху наукової картографії. Хоча його карти багато в чому ґрунтувалися на голландських матеріалах, але підбір карт у його атласах відрізняється систематичністю та внутрішньою єдністю, вилучено невірогідні елементи змісту та надмірні прикраси. Однак, Сансон не був захищений від накладення старих і нових світоглядних поглядів та картографічних міфів своєї доби. Поряд з реальними територіями та країнами на картах Сансона містяться нереальні.

Завдяки особистому знайомству з королем Франції Людовиком ХІІІ, близько 1635 р. Сансон отримав титул «Королівського інженера та географа» (Ingénier et géographe de Roi), а у 1643 р. отримав привілей королівського картографа («geographe ordinaire du Roy»), що надавало йому право бути радником та репетитором з географії та картографії у двох королів — Людовика ХІІІ та Людовика XIV.

Н. Сансон одним із перших почав використовувати картографічні праці свого краянина Г. Л. де Боплана. Карти складені Сансонами на основі Бопланових карт: “Basse Volhynie, ou Palatinat de Kiow...(1665), “Description de la Tartarie...” (1654) та ін., а також три томи “Atlas Nouveau de diverses cartes de Geographie...” (1727) було надруковано у видавництві П’єра Марієтта, з яким співпрацювали брати Сансони. Такі фундаментальні видання Сансонів, як “Atlas Universel” (1674) та “Atlas Nouveau contenants Toutes les parties du Monde...” (1692 р.) створило видавництво Юбера Жайо.

Близько 1630 р. Н. Сансон розпочав співпрацю з паризьким видавцем і гравером Мельхіором Таверньє (Melchior Tavernier, 1594—1665) у видавництві якого у 1632 р. опублікував докладну карту «Postes de France» (Поштовий зв'язок Франції). Все життя співпрацював з його видавничою фірмою, яку в 1644 p., після смерті М. Таверньє, перебрав П’єр Мар’єт.І (Pierre Mariette І), а у 1657 р. очолив його син П’єр Мар’єт II (Pierre Mariette II).

1637 р. Карта «Romani Imperii qua Oriens est Descriptio Geographica...». Видана у Парижі. Українські землі на карті позначено як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaeа), між Доном та Волгою – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiaticae), на схід від Волги – SCYTHIAE PARS (Скіфія).

На мапі Нікола Сансона 1641 р. позначені українські етнічні землі: Верхня Волинь (Alta Volinia), Низова Волинь (Bassa Volinia), Верхнє Поділля (Alta Podolia), Низове Поділля (Bassa Podolia). Разом усі ці землі іменуються як Vcraіna o Paese de Cosacchі (Україна, або Країна Козаків).  Отже, починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків.

1648 р. Н. Сансон видав свій перший географічний атлас під назвою «Europe», а з 1652 р. розпочав публікувати збірні атласи світу у форматі «folio» без назви. 1658 р. збірка отримала назву «Cartes generales de toutes les parties du monde» (Загальні карти всіх частин світу). У ньому, зокрема, розміщені мапи території України. Цей атлас перевидавався різними мовами у 1664–1668, 1670, 1671 рр., а у 1675, 1676 і близько 1681 рр. виходив під назвою «Cartes generales de la geographie ancienne et nouvelle» (Загальні карти стародавньої та сучасної географії).

1651 р. Нікола Сансон. Карта “Cimmeria qua postea Scythia Europaea Seu Parua Scythia» (Кіммерія, пізніше Європейська Скіфія або Мала Скіфія). Лівобережна та Південня Україна – Скіфія (Scythaе), Північна Україна та Слобожанщина – Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea). 1665 р. Гійом Сансон перевидав  мапу «Cimmeria qua postea Scythia Europaea Seu Parua Scythia».

1655 р. Нікола Сансон у Парижі видав мапу “Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne, Duches et Provinces De Prusse, Cuiave, Mazovie, Russie Noire &c Duches De Lithuanie, Volynie Podolie &c. De L'Ukraine &c … 1655” (Коронні польські землі, що включають Королівство Польщі, князівства й провінції Пруссії, Куявії, Мазовії, Чорної Русі тощо, Князівства Литовського, Волині, Поділля тощо, України тощо).

Мапа вирізняється деталізацією. Створена вона на основі карт Боплана, карти Радзивілла (1613 р.) та ін..

На мапі зазначено назву Ukraine (Україна) саме так, як її використовував Боплан. Назва  Ukraine накладається на назву Volynie, охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця. У добре декорованому картуші позначено назви українських воєводств у поєднанні з назвою Литовське князівство (Duches De Lithuanie). 

Серед українських земель виділено: Полісся (Polesie); Волинь (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким (Palatinat de Lufuc) і Київським (Palatinat de Kiow) воєводствами та Нижню Волинь (Basse' Volhynie), Поділля (Podolie), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw); Чорна Русь (Russie Noire), в її межах зображені Холмське (Palatinat de Chehn), Белзьке та Львівське (Palatinat de Lemburg) воєводства й Покуття (Pokutie); Чернігівське (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверське (Duché de Novogrodeck) князівства. У Причорномор’ї позначений Буджак (Budziack) та Очаківська орда у складі Османської імперії. Землі Закарпаття знаходяться на карті у складі королівства Угорщина, а Буковина – у межах Молдавії.

Відомі видання карти 1663, 1675, 1679 рр. та ін.

1655 р. Нікола Сансон. Карта  «Germano-sarmatia; Kartenmaterial; in qua populi maiores Venedi, et Æstiæi; Peucini, et Bastarnæ in minores populos divisi ad hodiernam locorum». Видавництво Париж, формат – 38.7 x 55.5 cм. На Поліссі позначено CARPINI (карпи); Прикарпаття, Карпати та Закарпаття – PEUCINI (певкіни); Поділля та Причорномор’я – бастарни.

У середині 1660-х рр. у конкурентній гонитві з видавництвом братів Блау і майже одночасно з ними Нікола Сансон видав сім карт по Україні. Він використав роботи Боплана, розділивши його “Спеціальну карту України” на сім окремих мап українських воєводств та земель. Усі сім карт, як зазначають багато дослідників, відносно посередньої картографічної точності та якості. Сансон не був уважний до деталей. Разом з тим, у кожній з семи мап він посилається на “Генеральну карту України” Г. Боплана. Попри географічну неточність певних елементів карт, що виникли при фактичному копіюванні робіт Боплана, видавництво Сансона відзначилося у художньому оформленні усіх цих карт. На мапах – тонко вирізьблені та гарно оформлені рослинними орнаментами й античними темами картуші.

1665 р. 7 карт Нікола Сансона (в-во Париж). У п’ятьох із них в назві карти міститься слово Ukraine (Україна).

*«Haute Volhynie, ou Palatinat de Lusuc ; tiré de la Grande Carte d'Ukraine, du Sr. le Vasseur de Beauplan / Par le Sr Sanson d'Abbeville, ...» (Верхня (Горішня) Волинь, т.з. Луцькі землі; частина Великої карти України).

Опис карти подано за виданням – Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.

Карта охоплює територію від річки Стир (Ster fl.) на півночі до Летичева (Laticzow) та Хмільника (Chmielnick) на півдні, від Володимира-Волинського (Wlodzimiers) на заході до Радомишля (Radomyls) на сході. Пунктирною лінією з кольоровими кантами на карті позначено межу Луцького воєводства з сусідніми землями: на півночі з Поліссям (Polesie), на півдні з Верхнім Поділлям (Haute Podolie) і Нижнім Поділлям (Basse Podolie), на сході з Нижньою Волинню (Basse Volhynie), у західній частині карти, з півночі на південь, від Любомля (Lubomlé) до Олесько (Olesko) проходить межа з Чорною Руссю (Russie Noir). На території Верхньої Волині подано підпис: Haute Volhynie ou Palatinat de Lusuc.

У нижній частині карти зі сходу на захід, від Збаража (Zbarаs) до Залізців (Zalogce), позначено Чорний шлях (Czarny Szlack). Біля Берестечка (Веretetsko) позначено місце Берестецької битви (1651. 30 Juny);

*«BASSE VOLHYNIE, ou PALATINAT DE KIOW, tiré entierement de la grade Ukraine du Sr. le Vasseur de Beauplan» (Низова (Долішня) Волинь, частина Великої карти України);

*«Haute Podolie ou Рalatinat de Kamieniec tirée entièrem. de la gr. Ukranie du Sr. le Vasseur de Beauplan, par le Sr. Sanson» (Верхнє (Горішнє) Поділля, частина Великої карти України);

*«Basse Podolie ou Palatinat de Braclaw, tiré de la grande carte d'Ukraine du Sr. le Vasseur de Beauplan» (Низове (Долішнє) Поділля, частина Великої карти України);

* «Russie Noire. divisée en ses Palatinats. & c. tirée pour la plus grande partie de la grande Carte de l' Ukaine, du Sr. le Vasseur de Beauplan. Par le Sr. Sanson d' Abbeville Geogr. ord.re du Roy. A Paris. Chez P. Mariette, rue S. Jacques a l' Esperance Avecq Priuilege pour Vingt Ans. 1665» (Чорна Русь з поділом на її воєводства. В основному це запозичення з великої карти України п. Ле Вассера де Боплана. Уклав королівський географ Сансон д’Аббевіль).

Опис карти подано за виданням – Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.

Чорна Русь охоплює землі Холмського, Белзького, Львівського воєводств та Покуття.

Карта охоплює територію від Влодави (Wlodowa) на півночі до Чорногори (Carnahora) та селища Ясіня (Jaczinow) на півдні, від Дуклі (Ducla) на заході до Луцька (Lucko P., Lusuc G., Luceoria L) на сході.

Пунктирною лінією з кольоровими кантами на карті позначено кордон Чорної Русі на півдні з Угорщиною (Hongrie), Трансільванією (Transylvanie), Молдавією (Moldavie) та з сусідніми землями: Поділлям (Podolie), Поліссям (Polesie), Волинню (Volhynie), Сандомирським воєводством, яке назване частиною Польщі.

Художнім малюнком зображені гори та височини, зокрема Карпати (Mont Crapat).

Гідрографічна мережа представлена річками: Дністром (Niéster fl.) від витоків до Хотина (Chodzin) з правими і лівими притоками (назви яких, здебільшого не підписані), Західним Бугом (Bug fl.) та річками його басейну.

В околицях Берестечка (Beretetsko), Пляшевої (Plaszowa), Щурович (Szorowice), Острова (Ostrow) позначене місце Берестецької битви (1651. 30 Junÿ).

На цій мапі зустрічаємо вже  звичну (з 1655 р.) для Сансона стандарту назву Західної України – Чорна Русь (Russie Noire). Однозначно, що Сансон вжив і популяризував неправильне назву цієї частини Русі випадково.

Неточність Н. Сансона, коли Червону Русь помилково названо Чорною Руссю, упродовж кількох десятиліть повторили на своїх картах П. Дюваль (1666), Г. Сансон (1672), А. Ю. Жейо (1685, 1696), П. Мортьє (1711) та ін.

Цю неточність, власне, зрозумів і виправив лише його син Адрієн Сансон в 1706 р. (Adrien Sanson; помер 1718 р.), замінивши Russie Noire на Russie Rouge (Червону Русь).

Причина помилки, мабуть, в тому, що він отримував знання та інформацію про території з усіх доступних джерел, зокрема, від мандрівників або дипломатів, які могли краще знати російську (московську) мову, ніж місцеву українську (русинську). У той час Західна Україна називалася, швидше, не Червоною Руссю, як це заведено вимовляти зараз, а, на давньоукраїнський взірець, Чормной Руссю, з м'якою вимовою першого “о”. У словнику Даля можна легко відшукати давньоруське слово “чермний”, що означає темно-червоний, бурий. Отже, сплутати російське (московське) слово чорний і давньоукраїнське (русинське) чормний з м'яким “о” дуже просто, особливо іноземцю. Саме таким чином Червона Русь майже на 70 років стала Чорною в багатьох французьких та інших європейських джерелах;

*«Haute ou Petite Pologne: ou sons les Palatinats de Cracow, Sandomirie, et Lublin» (Верхньої або Малої Польщі: Краківського, Сандомирського, Люблінського воєводств);

*«Tartarie Europeenne ou Petite Tartarie où sont les Tartares du Crim, ou de Perecop; de Nogais, d' Oczacow, et de Budziak. Dressée sur les Relations les plus Recentes. Par le S. Sanson fils Geographe ord.re du Roy. A Paris Chez Pierre Mariette, rüe S. Iacques à l' Esperance Avec Privilege pour Vingt Ans 1665» (Тартарія Європейська, або Мала Тартарія, або Тартари, Крим, або Перекоп).

На карті «Тартарія Європейська, або Мала Тартарія, або Тартари, Крим, або Перекоп» позначені: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Земля (Країна) Козаків), Литва і Московське Царство. Ця карта, схоже, встановила новий стандарт позначення Центральної України, включаючи правий і лівий берег Дніпра. Формат – 40,5 × 51 см.

На карті зображена дорога з Криму (Tartares) в Польщу (Pologne), звана Чорний Шлях (Czarny Szlak). Прямо зі степів Дикого Поля починається Муравський шлях з Малої Тартарії в Московію. Втім, біля Чорного шляху відрізок дороги від Перекопу до Дніпра відсутній. Починається Чорний шлях від дніпровської переправи Nosokowka.

Hа всіх картах H. Сансон змінив орієнтування з південного на північне. Використання умовних позначень різними мовами свідчить про те, що автор користувався не єдиним джерелом, а, можливо, також Радзивіллову карту 1613 р.

Карти увійшли в атлас «Cartes general…». Опублікований його синами разом з паризьким друкарем і видавцем П’єром Мар’єтом II (Pierre Mariette II) у 1665 р.

1667 р. П’єр Дюваль. Нікола Сансон. Карта «LES ROYAVMES DV NORT OU SONT PRINCIPALEMENT LES ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE. A MONSEIGNEUR MONSEIGNEUR MESSIRE IEAN-IACQVES DE MESMES, COMTE D’AUAUX, ETC. PARSON TRES HUMBLE ET TRES-OBEISSANT SERUITEUR P. DV VAL GEOGRAPHE DU ROY» (Північні королівства або зображення земель Польської Корони. Його величності панові Жан-Жаку де Месму, графу д’Аво від його слухняного і покірного слуги, королівського географа П. Дюваля). Видавець – П’єр Дюваль, масштаб бл. 1:3 700 000, мова –  французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Землі в межиріччі Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра (Nieper R.) позначені як Україна (Ukraine); північніше підпису Україна – підпис Cofaques (Козаки).

Українські історико-географічні землі (у складі Польського королівства) представлені Поліссям (Polesie), Волинню (Volhinie), Покуттям (Pekutie), Поділлям (Podolie), Чорною (Russie Noire). Теперішня Росія позначена як Московія. (Moscovié).

Назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово “Cosaques” (козаки), або “Cosaques Zaporoski” (козаки запорозькі).

Разом з Н. Сансоном у картографічній майстерні працювали його сини: Нікола (Nicolas II Sanson, 1626?–1648), Гійом (Guillaume Sanson; 1633-1703) та Адрієн (Adrien Sanson, 1639—1718), а також небіж П'єр Дюваль. З 1665 р. нащадки Сансона фігурували у назвах атласів як автори або видавці й підписувалися «Les Sieurs Sanson geographes ordinaires du Roy» (Панове Сансони королівські ординарні географи). Після його смерті 7 липня 1667 р., в Парижі, справу продовжили його сини Гійом і Адрієн у партнерстві з іншими картографами. Брати у 1671 p. об’єдналися з майстернею Юбера Жайо (А. Н. Jaillot). 1692 р. Юбер Жайо зібрав карти Сансона в окремий Новий Атлас.

Нікола Сансон-син мав теж титул королівського географа. Загинув у юному віці. Створив досить багато карт, які були здебільшого згенералізованими мапами Н. Сансона-батька. Свої карти підписував «Par N. Sanson le fils Geographe du Roy» (Н. Сансон-син, королівський географ). Його мапи поміщені в атласі Н. Сансона-батька «L’Europe» 1648 р. та наступних перевиданнях.

Карти Н. Сансона-сина входили також до атласів і книг, що були опубліковані вже після його смерті, зокрема, до вже згаданих атласів «Cartes generales des toutes les partes du monde» (Париж: П. Мар’єт, 1658) і видання 1670 р. «Cartes generale de la geographie ancienne et nouvelle» (Париж : П. Мар’єт, 1675), а також «Geographie universelle» («Універсальна географія», Париж, 1675) і «Description de tout l’univers» («Описвсесвіту», Амстердам: Ф. Гальма, 1700). Крім того, Н. Сансон-син був автором історико-географічної праці «In geographiam antiquam» («У стародавній географії», 1683), що немала мап [Неоніла Падюка. КАРТОГРАФІЧНА СПАДЩИНА НІКОЛЯ САНСОНА (1600—1667) ТА ЙОГО СПАДКОЄМЦІВ У ФОНДІ КАБІНЕТУ КАРТОГРАФІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ імені В. СТЕФАНИКА. 2013].

Гійом Сансон (Guillaume Sanson; 1633—1703). Після смерті батька в 1667 р., Гійом продовжив його справу. За успіхи в картографуванні отримав титул королівського географа («geographe ordinaire du Roy». В основному відомий картами Європи й Африки.

Серед карт України відома його робота «Vkraine ou Pays des Cosaques» (Україна, або Країна Козаків), видана у Парижі 1674 р. Г. Сансон працював у партнерстві з Юбером Жайо, з яким перевидавав окремі карти й атласи батька, зокрема «Atlas François», перше видання якого вийшло в Парижі у 1695 р. і перевидавалося багато разів аж до 1719 p., та «Atlas Nouveau» (Париж, 1681).

1670 р. Г. Сансон уклав угоду на видання 18 карт Сансонів з французьким картографом, скульптором та видавцем Юбером Жайо.

Комерційний успіх робіт родини Сансонів призвів до піратського видання їх атласів та мап. Так, голландський друкар Антоні д'Вінтер (Anthony d'Winter) з 1683 р. незаконно видавав картографічну продукцію під маркою «SANSON», зокрема у 1705 р. виготовлену Ніколою Сансоном та видану у 1680 р. його спадкоємцями мапу Польщі. У 1700 р. голландський друкар Франсуа Альма (François Halma; 1653—1722) під назвою «Description de tout l'Univers, en plusieurs Cartes, & en divers Traitez de Geographie et d'Histoire» (Опис Всесвіту, в декількох картах та в різних географічних та історичних посібниках) без дозволу спадкоємців Ніколи Сансона видав кишенькову версію сансонського атласу 1658 р.

Українські землі на картах Гійома Сансона:

·       1665 р. Гійом Сансон. “Cimmeria qua postea Scythia Europaea Seu Parua Scythia” (Кімерія, пізніше Європейська Скіфія, або Мала Скіфія).

·       1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків).

·       1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. «LE ROYAUME DE HONGRIE, ET LES ESTATS QUI EN ONT ESTÉ SUJETS, ET QUI SONT PRESENTEMENT LA PARTIE SEPTENTRIONALE DE LA TURQUIE EN EUROPE. TIRÉ LES MEMOIRES LES PL.’ NOUUEAUX. PAR LE Sr. SANSON, GEOGR. ORD." DU ROY» ([Карта] королівства Угорщина і країн, які входили до нього, а тепер складають північну частину Туреччини у Європі. Виконана королівським географом паном Сансоном за найновішими даними).

·       1674 р. «La Russie Noire ou Polonoise qui Comprend les Provinces de la Russie Noire de Volhynie et de Polodie divisees en leurs Palatinats Vulgairement Connues sous le Nom D'Vkraine ou Pays des Cosaques» (Чорна Русь, або Польща, яка охоплює провінції Чорної Русі, Волині, Поділля… відомих під назвою Україна або Країна Козаків). На мапі позначена Russie Noire (Західна Україна з Холмщиною).  Ця помилка буде виправлена Андрієном Сансоном (помер в 1718 р.) лише в 1706 р. (вже після смерті Г. Сансона) заміною Russie Noire на Russie Rouge (Червону Русь).

·       1674 р. «La Russie blanche ou Moscovie divisée suivant l'estendue des royaumes, duchés, principautés, provinces et peuples qui sont présentement soubs la domination du czar...» (Біла Русь, або Московія).

·       Близько 1680-1683 рр. «ESTATS de la Couronne de POLOGNE» (Коронні польські землі).

·       1703 р. «Estats de la Couronne de Pologne ou sont les Royame de Pologne, Duches et Provinces de Prusse, Cuiavie, Mazovie. Russie noire &c DUCHES de Lithuanie, Volhynie Podolie &c de l'Ukraine».

·       1674 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. «L’Europe divisée suivant l’estendue de ses principaux estats subdivisés en leurs principales provinces» (Європа).

·       1704 р. Нікола Сансон, Гійом Сансон.  «Tartarie Europeenne ou Petite Tartarie où sont les Tartares du Crim, ou de Perecop; de Nogais, d' Oczacow, et de Budziak» (Татарія Європейська або Мала Татарія або Татари, Крим, або Перекоп).

·       1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. «L'Europe…» (Європа…). На карті 1681 р. видання назва Україна відсутня.

·       1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. «L'Asie…» (Азія…).

·       1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. «La Russie Blanche ou Moscovie…» (Біла Русь, або Московія).

·       1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. «Teatre de la Guerre des Couronnes du Nord».

·       1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. «La Mer Mediterranean» (Середземне море).

·       1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. «Le Cours de Danube» та ін.

Опис карт.

1665 р. Гійом Сансон. Карта “Cimmeria qua postea Scythia Europaea Seu Parua Scythia” (Кімерія, пізніше Європейська Скіфія, або Мала Скіфія). На карті показано українські землі. Лівобережна та Південна Україна – Скіфія (Scythaе), Північна Україна та Слобожанщина – Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea).

1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. Повна оригінальна назва карти – «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків). Масштаб карти 1:1 900 000. Мова французька.

Центральне Право- і Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Ukraine ou Pays des Cosaques), в межиріччі Інгульця (Itigulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Defertes et Inhabitées).

В околицях Кодака (Kudak), напис про розташування порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені пороги з написом про місця перебування козацького війська і зберігання скарбниці (Ifles ou est la Cache ou le Trésor de l'Armée des Cosacques). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack, Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski flack), який пролягає через Кам’янеччину та Брацлавщину. На Лівобережжі, від Дніпровських порогів на північ до Вязьми (Wiasma), пролягає Муравський шлях (Morawsky fzlak Chemin que suiuent les Tartares pour en trer en Moscovie) [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.].

Українські етнічні землі представлені Поліссям (Polesie); Волинню (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким (Palatinat de Lufuc) і Київським (Palatinat de Kiow) воєводствами та Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolié), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de Каmеnіес), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belz) та Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства та Покуття (Pokutie). На сході українські історико-географічні землі представлені Чернігівським (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Sewierjki). У Причорномор’ї показані Тартарія Буджацька (Tartares de Budziak) та Очаківська (Tartares d'Oczakow) у складі Османської імперії.

Ця карта була виготовлена на замовлення монсеньйора Луї де Фрасуа (1661-1711), дофіна і наслідного принца Франції, сина короля Людовика XIV з династії Бурбонів. Карта виготовлена на основі більш ранніх карт Нікола Сансона. Неодноразово перевидавалася (до 1806 р.).

1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо.

Карта  «LE ROYAUME DE HONGRIE, ET LES ESTATS QUI EN ONT ESTÉ SUJETS, ET QUI SONT PRESENTEMENT LA PARTIE SEPTENTRIONALE DE LA TURQUIE EN EUROPE. TIRÉ LES MEMOIRES LES PL.’ NOUUEAUX. PAR LE Sr. SANSON, GEOGR. ORD." DU ROY» ([Карта] королівства Угорщина і країн, які входили до нього, а тепер складають північну частину Туреччини у Європі. Виконана королівським географом паном Сансоном за найновішими даними). Мова карти –французька та латинська.

Центральне Правобережжя та Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Vkraine ou Pays des Cosaques); в межиріччі Інгульця (Ingulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzïke Polie ou Campagnes Desertes et Inhabitées).

Українські історико-географічні землі представлені Волинню (Volhynie), Поділлям (Podolié), Чорною Руссю (Russie Noire) у складі Королівства Польського і названі його прикордонними землями (Frontières des Estats de Pologne). У Причорномор'ї — Бессарабією (Bessarabie), Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak), Тартарією Очаківською (Tartares d'Oczakow) та Малою Тартарією (Petite Tartarie) y складі Османської імперії; Закарпаттям – у складі королівства Угорщина (ці землі названі християнською Угорщиною (Hongrie Chrestienne).

1674 р. Гійом Сансон. Використовуючи попередній досвід картографування українських земель та спираючись на нові дані, Г. Сансон створив нову політичну карту України та сусідніх держав. Назва мапи – “La Russie Noire ou Polonoise qui Comprend les Provinces de la Russie Noire de Volhynie et de Polodie divisees en leurs Palatinats Vulgairement Connues sous le Nom D'Vkraine ou Pays des Cosaques” (Чорна Русь, або Польща, яка охоплює провінції Чорної Русі, Волині, Поділля… відомих під назвою Україна або Країна Козаків). Перше видання карти 1674 р. (Париж). Формат – 42 × 56 cм. Карта менш детальна ніж мапа Боплана, зате в ній уточнено й територіальні пропорції, й назви багатьох населених пунктів.  На карті добре показано ліси і шляхи. Карта неодноразово перевидавалася.

На мапі позначена Russie Noire (Західна Україна з Холмщиною).  Ця помилка буде виправлена Андрієном Сансоном (помер в 1718 р.) лише в 1706 р. (вже після смерті Г. Сансона) заміною Russie Noire на Russie Rouge (Червону Русь).

Назва карти 1706 р. «LA RUSSIE ROUGE ou POLONOISE qui Comprend les PROVINCES DE LA RUSSIE ROUGE de VOLHYNIE et de PODOLIE divisées en leurs Palatinats Vulgairement Connües sous le Nom D’VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES». Мапа видана в Парижі, масштаб – 1 : 2 000 000. На карті Україна – це Країна Козаків “Ukraine ou Pays des Cosaques” (Україна, або Земля (Країна), яка об’єднує Волинь та Східне Поділля. На карті позначені Дике Поле та Чорний шлях. Чорний шлях сходився (розходився) з 3 гілок в одну основну дорогу. Центральне розгалуження дороги виходило від Таванської переправи. Східна гілка Чорного шляху проходила від переправи Nosokowka. Біля міста Teninka, зліва від гирла Інгульця, західна гілка шляху виходила від переправи Burhunka. Вище за течією Дніпра позначена переправа Cuzcosow, а нижче міста Кодак переправа Budilow.

Написи на мапі: Volhynie (Волинь) – землі від Західного Бугу до Подоння і дельти Дніпра; Podolie (Поділля) — землі північного Придністров`я та Побужжя.

1674 р. Карта «La Russie blanche ou Moscovie divisée suivant l'estendue des royaumes, duchés, principautés, provinces et peuples qui sont présentement soubs la domination du czar...» (Біла Русь, або Московія). Видавництво Париж, формат – 90 × 59,5 см. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine des Cosaques (Україна Козацька), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія.

Близько 1680-1683 рр. Карта “ESTATS de la Couronne de POLOGNE”. На півночі Правобережжя напис Ukraine (Україна).

1703 р. Карта  «Estats de la Couronne de Pologne ou sont les Royame de Pologne, Duches et Provinces de Prusse, Cuiavie, Mazovie. Russie noire &c DUCHES de Lithuanie, Volhynie Podolie &c de l'Ukraine».

1674 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо. Карта «L’Europe divisée suivant l’estendue de ses principaux estats subdivisés en leurs principales provinces» (Європа). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine Pays des Cosaques (Україна земля Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Рязанщиною і Малою Тартарією – Окраїна (Okraina).

1704 р. Нікола Сансон, Гійом Сансон.  Карта «Tartarie Europeenne ou Petite Tartarie où sont les Tartares du Crim, ou de Perecop; de Nogais, d' Oczacow, et de Budziak» (Татарія Європейська або Мала Татарія або Татари, Крим, або Перекоп). Перше видання карти 1665 р. На карті позначені: "Ukraine Pays des Cosaques" (Україна Земля (Країна) Козаків), Литва і Московське Царство. Назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово “Cosaques” (козаки), або “Cosaques Zaporoski” (запорозькі козаки).

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «L'Europe…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1674 р. (автор Гійом Сансон). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine Pays des Cosaques (Україна земля Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна). На карті 1681 р. видання назва Україна відсутня.

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «L'Asie…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна).

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «La Russie Blanche ou Moscovie…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1674 р. (автор Гійом Сансон). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine Pays des Cosaques (Україна земля Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна).

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «Teatre de la Guerre des Couronnes du Nord». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Поділля та Волинь позначені як Ukraine та Pays des Cosaques (Країна Козаків), Західна Україна – Червона Русь.

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «La Mer Mediterranean» (Середземне море). Опублікована в «Atlas Nouveau...». Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна).

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «Le Cours de Danube». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1693 р. (автор Юбер Жайо).

Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вrасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).

Традиції та стиль французької картографічної школи Сансонів разом із матеріалами перейшли до родини Жайо, а від них – до Жіля Робера де Вогонді та його сина.

Юбер Жайо (Алексіс Юбер Жайо; Hubert Jaillot; 1632-1712), французький гравер, скульптор, видавець і картограф, упорядник кількох атласів, у тому числі за матеріалами Нікола Сансона та його синів. З 1657 р. жив і працював у Парижі, кінець XVII ст. – початок XVII ст. – на службі у короля Людовика XIV. 1670 р. отримав титул Королівського скульптора (Sculpteur du Roi). Після смерті свого тестя; видавця Нікола Берея І (Nicolas Berey І) у 1655 р. і шваґра видавця та гравера Нікола Берея II (Nicolas Веrey II) купив від овдовілої своєї сестри карти колекції Berey. 1667 р. очолив картографічну майстерню, використовуючи початково плити Береїв. Таким чином, він одержав цінну основу, для майбутньої видавничої діяльності. Створив картографічну фірму “Les Deux Globes” (сини та внуки Жайо забезпечили фірмі процвітання аж до 1781 р.).

1670 р. придбав у Г. Сансона (помер 1703 р.) та Андрієна Сансона (помер 1718 р.) їхні матеріали. 1671 р. Юбер Жайо отримав виключне право на публікацію всіх карт Сансонів. Продовж 1672—1680 рр. мапи публікували окремо у видовженому форматі folio.

Юбер Жайо увійшов у видавничу справу в сприятливий момент. Починаючи з 1668 р. французький король Людовик XIV почав вигравати свої битви. Територія Франції постійно розширювалася. Це сприяло високому попиту на карти. 20 липня 1686 р. одержав від короля титул Géographe du Roy.

Початково майстерня Жейо видавала окремі карти у видовженому форматі folio, тільки у 1681 p., у співпраці з Г. Сансоном, вийшло перше видання відомого «Atlas nouveau contenant toutes les partiers du monde...» (46 карт); друге видання — 1684 р. (72 карти) і третє видання — 1689 р. (80 карт).

Більшість карт в атласі належали Н. Сансону, проте відсутність його прізвища на титульному аркуші спричинилася до хибної версії про авторство А. Ю. Жейо, хоча сам Жейо не мав ні географічної, ні математичної освіти. Створені ним карти були фактично копіями сансонівських карт.

1692 р. атлас (99 карт) Сансона-Жайо був перевиданий в Амстердамі Георгом Колле і П'єром Мортьє (помер 1724) під назвою  «Atlas Royal a l’Usage de Monseigneur le Duc de Bourgogne…», атлас мав також, як і у французькому виданні, посвяту герцогу Бургундському; 1696 р. – зі 111 картами. У 1707/1708 рр. П'єр Мортьє видав атлас зі 168 картами. Пізніші видання Мортьє розширили атлас ще більше – 1708 р. –  200 карт; близько 1721 р. – 300 карт; близько 1735 р. – 400 карт.

1692 р. за дорученням французького короля Юбер Жайо для герцога Бургундії видав великий атлас з 95 мап Н. Сансона «Atlas novus ad serenissime Burgundiæ ducis. Atlas françois à l'usage de monseigneur le duc de Bourgogne contenant les cartes, et des empires, monarchies, royaumes, et états du monde» (Новий Атлас герцога Бургундії. Французький Атлас для використання монсеньєра герцога Бургундії, що містить мапи імперій, монархій, королівств та держав світу). 1692 р. Атлас Сансона-Жайо був перевиданий в Амстердамі Георгом Колле і П'єром Мортьє (Pieter, Pierre Mortier, 1661—1711) під назвою «Atlas Royal a l'Usage de Monseigneur le Duc de Bourgogne…» та мав, як і у французькому виданні, посвяту герцогові Бургундському. Видання отримало шалений комерційний успіх і сім перевидань до 1742 р. 1696 р. – Атлас зі 111 картами. У 1707/1708 рр. П'єр Мортьє видав Атлас зі 168 картами. Пізніші видання Мортьє розширили атлас ще більше – 1708 р. – 200 карт; близько 1721 р. – 300 карт; близько 1735 р. – 400 карт.

1695 р. Ю. Жейо і Ґ. Сансон розпочали видавати «Atlas Fran-çois...», який був їхньою останньою спільною працею, проте перевидавався багато разів аж до 1719 р. Тоді з майстернею Ю. Жейо співпрацювали відомі художники і гравери, зокрема, Шарль Сімоно (Charles Simonneau, 1645–1728), П’єр Брісар (Pierre Brisart; помер у 1682 р.), Франсуа Шово (François Chauveau, 1613–1676), Франсуа Кумартен (François Coumartin), Луї Кордьє (Louis Cordier; помер у 1711 р.), які здійснювали художнє оформлення карт і картушів [Неоніла Падюка. КАРТОГРАФІЧНА СПАДЩИНА НІКОЛЯ САНСОНА (1600—1667) ТА ЙОГО СПАДКОЄМЦІВ У ФОНДІ КАБІНЕТУ КАРТОГРАФІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ імені В. СТЕФАНИКА. 2013].

Українські землі на картах Юбера Жайо.

1672 р. Юбер Жайо в Амстердамі видав мапу по Турецькій імперії “Estats de L'Empire des Turqs en Europe, ou sont les Beglerbeglicz our Gouvernements...”, де теж показано українські землі як VKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Мапа неодноразово перевидавалася (1695, 1700 р. і т. д.). Видавали мапу також під назвою “Tabyla Nova Imperii Turkarum...” (дещо видозмінена).

1684 р. Карта “La Russie Blanche ou Moscovie divisee suivant l’Estendue des Royaumes, Duches, Principautes, Provinces et Peuples: qui sont presentement sous la Domination du Czar de la Russie, cognu sous le Nom de Grand Duc de Moscovie” (Біла Русь, або Московія…).  Карта ця перероблена з мапи Нікола Сансона (1648). Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podolie), Чорною (Russie Noire), Волинню (Volhynie), Бессарабією (Bessarabie) з Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak). Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie на карті розміщені паралельно і займають одну територію. На півночі Лівобережжя подано межі Чернігівського (Duc de Czernihow) та Новгород-Сіверського (Duché de Novogorod Sewieski) князівств.

На схід від VKRAINE, між Воронезьким (Worotin) і Рязанським (Rezan) князівствами, вказана Okraina (Окраіна), що відповідає землям донських козаків. Карта охоплює Східну Європу, Європейську частину Московщини та частину Центральної Азії. Карта неодноразово перевидавалася. Входила до багатьох сансонівських атласів, опрацьованих Ю. Жайо, що видавалися в Парижі у кінці XVII ст. В атласах початку XVIII ст. (1702, 1710) карта друкувалася без змін у зображенні географічного простору.

1693 р. Карта “LE COURS DU DANVBE DEPUIS SA SOURCE IUSQU’A SES EMBOUCHURES DRESSÉ SUR LES MEMOIRES LES PLUS NOUVEAUX DU P. CORONELI ET AUTRES PAR LE S'. SANSON. PRÉSENTÉ A MONSEIGNEUR LE DAUPHIN. A PARIS CHEZ H. IAILLOT.” (Русло Дунаю від витоків до гирла, подане паном Сансоном за новими даними П. Коронеллі та інших. Представлене монсеньйорові дофіну Юбером Жейо в Парижі). Видавництво Париж. Масштаб бл. 1: 1 000 000; мова – французька. Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вrасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).

Прямокутний картуш прикрашений алегоричними постатями, військовою амуніцією та портретами угорського короля Йосифа (Ioseph Roy de Hongrie), імператора Священної Римської Імперії Леопольда Ігнатія І (Leopold Ignace І, EMP. Des Romains), папи Інокентія XII (Innocentius XII), польського короля Яна III (Jеаn III Roy de Pologne), баварського князя Максиміліана Еммануеля.

Під нижньою рамкою, в окремих однолінійних рамках, — плани п’яти міст-фортець з короткими нотатками про їхню історію: Вараждін (Varadin), Надьканіжа (Canise), Тімішоара (Temeswar), Сегед (Sigeth ou Zigeth), Белград (Belgrade) та карта околиць Константи­нополя та протоки Босфор.

Вперше карта була видана в 1688 р., у Венеції, Вінченцо Марія Коронеллі під назвою «Le Cours du Danube, Depuis sa source, Iusqu’a ses Embouchures ou sont partie de l’Empire d’Allemagne; et des Estats qui ont esté ou sont encore de l’Empire des Turcs en Europe; Avec Partie des Estats de la Ser.me Republique de Venise».

1694 р. Карта “ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE, PRÉSENTÉ A MONSEIGNEUR LE DUC DE BOURGOGNE. PAR SON TRES HUMBLE ET TRES OBEI/SANT SERVITEUR H. IAILLOT 1696”. Видавництво Амстердам. Масштаб бл. 1:2 300 000 Мова: французька та латинська.

Українські землі представлені Поліссям (Polesie) на півдні Великого Литовського князівства (Grand Duché de Lithuanie), Волинню (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким воєводством (Palatinat de Lufuc) і Київським воєводством (Palatinat de Kiow) та Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolie), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de Kamieniec), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belcz) та Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства. Ha півдні Чорної Русі лежить Покуття (Pokutie). Східні українські землі представлені Чернігівським (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Siwierski) князівствами. У Причорномор’ї — Буджацька орда (Tartares de Budziak) та Очаківська орда (Tartares d Oczakow). Центральна Наддніпрянщина (Право- і Лівобережна) названа Україною, або країною козаків (Ukraine ou Pays des Cosaques), y межиріччі Інгульця (Ingulet Maly Flu.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Defertes et Inhabitées).

На Дніпрі, в околицях Кодака — напис про розташування порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені острови з написом про перебування і зберігання на них скарбниці козацького війська (IJles ou eft la Cache ou la Trésor de l'Armée des Cosaques). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski fiack), який пролягає через Брацлавщину та Кам’янеччину [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.].

Перевидана 1696, 1708 р., 1730 р. та ін. (з незначними змінами).

1696 р. Карта “Nova Imperii Turkarum ...” (Турецька імперія). Видавництво Париж, формат – 44 × 60 cм. Українські землі показано як VKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків).

Карти, надруковані в майстерні А. Ю. Жейо, вигідно вирізнялися багатими та ошатними картушами роботи Шарля Сімоно (Charles Simonneau), П'єра Брісара (Pierre Brisart), Франсуа Шово (François Chauveau) та точною різьбою Франсуа Кумартена (François Coumartin) та Луї Кордьє (Louis Cordier).

П’єр Дюваль (Pierre Duval; 1619-1683), французький географ та картограф, племінник та учень Ніколи Сансона, працював також у картографічній майстерні Сансонів. Про П’єра Дюваля  відомо, що народився він у 1619 р. в м. Аббевіль (Abbeville), що розташоване на півночі Франції. 1650 р. отримав титул королівського географа. Перші карти почали з’являтися з 1646 р., публікувались як окремо, так і входили до збірників карт. Спочатку це були переважно копії мап голландських видавців. До 1654 р. карти П. Дюваля публікував П. Мар’єт-старший, згодом — Ю. Жейо (до 1670 р.). 1654 р. заснував власне видавництво і відмовився перевидавати свої старі карти, що згодом призвело до розриву з Ю. Жайо. У цьому ж році до свого прізвища почав додавати: д’Аббевіль. 1658 р. П. Дюваль склав карти Франції та її провінцій і написав до своїх карт «Description de la France ou Géographie françoise» (Опис Франції й французька географія). Найвагомішими здобутками П. Дюваля є збірний атлас «Cartes geographiques...» (Париж, близько 1654 р.) (зібраний із мап відомих голландських і французьких картографів XVII ст. і невеликої кількості карт самого П. Дюваля; видавався у 1667 р., 1684 р.), праця «La géographie universelle...» (Париж, 1661) з картами країн Європи, яка перевидавалася багато разів до 1712 р., і атлас «Cartes et Tables de Geographie, des Provinces eschûës a la Reine....» (Париж, 1667).

П’єр Дюваль був упорядником атласу “Geographiae universellis” (Загальна географія). Атлас був надрукований у Нюрнберзі 1682 р. видавцем Йоганном Гофманом (перевидавали у 1691 р., 1694 р.).

Після смерті П. Дюваля картографічною фірмою керувала його вдова, а згодом — доньки.

Українські землі на картах П’єра Дюваля.

1654 р. Карта «Carte de Pologne et des Estats qui en dependent». Видавництво Париж. Західна Україна на карті позначена як Русь Мала, або Чорна (RUSSIE PETITE ov NOIRE), Московщина (Росія) позначена як Велика Біла Русь, або Московія (La GRANDE BLANCHE RUSSIE ov MOSCOVIE).

1660 р. Карта “Les Royaumes du Nort ou Sont principalement les Estats de la Couronne de Pologne…”. Формат – 54,5 × 39,5 cм. Неодноразово мапа перевидавалася, зокрема в 1662, 1666, 1677 рр. і т. д. Між р. Пд. Буг та р. Дніпро на мапі напис – UKRAINE.

1666 р. Карта «NOUVELLE ET EXACTE DESCRIPTION DU ROYAUME DE POLOGNE & DES ESTATS QUI EN DEPENDENT» (Нова й докладна карта Польщі й залежних держав). Видавець – Жерар Жолєн І (Gérard Jollain І), масштаб бл. 1:2 800 000, мова –  французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Територія вздовж правого і лівого берегів Дніпра названа Україною (Vkraine), в районі Дніпровських порогів подано підпис Cosaqves (Козаки). Пунктирними лініями позначені державні кордони Польщі з Трансільванією (Transilvanie), Угорщиною (Hongrie), Молдавією (Moldavie), Московією (Blanche Russie ov Moscovie), Пруссією (Royale Presse) та межі воєводств і земель. Південна Україна – Очаківська Тартарія (Oczackou Tartares), Буджак (Budziak) та Перекопська Тартарія (Precopense ov Petite Tartane).

1667 р. П’єр Дюваль. Нікола Сансон. Карта «LES ROYAVMES DV NORT OU SONT PRINCIPALEMENT LES ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE. A MONSEIGNEUR MONSEIGNEUR MESSIRE IEAN-IACQVES DE MESMES, COMTE D’AUAUX, ETC. PARSON TRES HUMBLE ET TRES-OBEISSANT SERUITEUR P. DV VAL GEOGRAPHE DU ROY» (Північні королівства або зображення земель Польської Корони. Його величності панові Жан-Жаку де Месму, графу д’Аво від його слухняного і покірного слуги, королівського географа П. Дюваля). Видавець – П’єр Дюваль, масштаб бл. 1:3 700 000, мова –  французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Землі в межиріччі Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра (Nieper R.) позначені як Україна (Ukraine); північніше підпису Україна – підпис Cofaques (Козаки).

Українські історико-географічні землі (у складі Польського королівства) представлені Поліссям (Polesie), Волинню (Volhinie), Покуттям (Pekutie), Поділлям (Podolie), Чорною (Russie Noire). Теперішня Росія позначена як Московія. (Moscovié).

1679 р. П. Дюваль видав карту “POLONIÆ Regnum”. На мапі напис – UKRAINE (охоплює Лівобережжя та Правобережжя). 

Нікола де Фер (Nicolas de Fer; 1646-1720), французький картограф і видавець карт, син паризького книгаря і продавця карт Антуана де Фера (Antoine de Fer).

Один з найпродуктивніших картографів XVII ст. Автор численних планів міст та карт театрів воєнних дій. 1687-1720 рр. – Королівський Географ. 1690 р. отримав титул “Великий Дофін географії”. Співпрацював з А. Ю. Жайо, створюючи спільні збірні атласи. Нікола де Фер видав понад 600 окремих карт і був призначений географом короля. Одна із праць по території України – «План Мукачівської фортеці». Його основна робота, «l'Atlas Curieux où le Monde représenté dans les cartes générales et particulières du Ciel et de la Terre» (Атлас Кюрі), була видана в Парижі в 1700 р.

Українські землі на його картах позначені як Ukraine (Україна) та Pais des Cosaqyes  (Країна Козаків). Ці дві назви містяться роздільно, а не в поєднанні як на картах Сансонів.

Українські землі на картах Нікола де Фера:

*1687 р. Карта «Le Cours du Danube et des riviéres qui s'y déchargent, où se trouvent les Frontiéres des Empires d'Allemagne et de Turquie. Moyenne partie du cours du Danube, ou se trouvent la Hongrie, Transilvanie, Esclavonie, Croatie, Bosnie, Servie &c. / Dressée sur les Memoires de Birken, Wischer, Willius, Brown, &c. Et sur les Relations les plus nouvelles. Par N. de Fer».

*1700 р. Карта “Carte des Estats de Suede, de Dannemarq, et de Pologne; sur la Mer Baltique” (Карта Швеції, Данії та Польщі).

*1705 р. Карта “La Mer Noire Autrefois Pont-Euxin, Cara-Denghis Et par les Cosaques” (Чорне море, колишній Понт Евксинський, названий турками Кара-деніз, а козаками Чорно-море).

*1705 р. Карта «Les Estats de la Couronne de  Pologne» (Коронні польські землі).

*1711 р. Карта «CARTE POUR L’INTELLIGENCE DES AFFAIRES PRESENTE, DES TURCS, DES TARTARES, DES HONGROIS, DES POLONOIS, DES SUEDOIS, ET DES MOSCOVITES AUX ENVIRONS DE LA MER NOIRE ET DE LA MER BALTIQUE. DRESSÉE SUR DE NOUVEAUX MEMOIRES PAR N. DE FER, GEOGRAPHE DE SA MAJESTÉ CATOLIQUE» (Карта сучасного стану стосунків турків, татар, угорців, поляків, шведів та московитів на узбережжі Чорного і Балтійського морів, укладена географом його католицької величності Н. де Фером за новими даними).

*1714 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne…” (Коронні польські землі…).

*1716 р. Карта “Les êtats de la couronne de Pologne sous lesquels sont compris la grande et la petite Pologne, le grand duché de Lithuanie, les Prusses et la Curlande, divisez en provinces et Palatinats. Tirez de plusieurs auteurs par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique” (Королівство Польське, яке складається з великої та малої Польщі, великого герцогства Литовського, Пруссії, Курляндії, розділене на провінції і намісництва).

*1716 р. Карта “L'Europe suivant les nouvelles observations de Mrs de l'Académie royale des sciences” (Європа…).

*1717 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne”.

*1717 р. Карта «Le Cours Du Danube Depuis Sa Source Jusqu'a Son Embouchure Aux Environs Duquel Se Trouve Une Grande Partie Des Estats D'Allemagne, De Hongrie De Transilvanie De Valaquie De Moldavie & Et Ou Les Frontieres Des Deux Empires Sont Exactement Marquées / Par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique…».

*1720 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne”.

*1737 р. Карта «Carte Pour L’Intelligence Des Affaires Presente …» (Карта сучасного стану стосунків турків, татар, угорців, поляків, шведів та московитів на узбережжі Чорного і Балтійського морів…) та ін.

 

 

Опис карт.

1687 р. Карта «Le Cours du Danube et des riviéres qui s'y déchargent, où se trouvent les Frontiéres des Empires d'Allemagne et de Turquie. Moyenne partie du cours du Danube, ou se trouvent la Hongrie, Transilvanie, Esclavonie, Croatie, Bosnie, Servie &c. / Dressée sur les Memoires de Birken, Wischer, Willius, Brown, &c. Et sur les Relations les plus nouvelles. Par N. de Fer». Українські землі - Червона Русь.

1700 р. Карта “Carte des Estats de Suede, de Dannemarq, et de Pologne; sur la Mer Baltique” (Карта Швеції, Данії та Польщі). Видавництво Париж. Масштаб – 1:4 200 000, формат 35 × 43 см. Оригінальна мапа складалася з двох частин. Волинь (VOLHONIA) разом з Поділлям (Podolie) названа Ukraine (Україною) та Pais des Cosaqyes (Країною (землею) Козаків). Землі Волині (Volhonie) тягнуться від Західного Бугу на лівобережжя Дніпра та до Причорномор`я. Написи на карті: Русь Червона Польська (Russie Rouge Polonoise), Русь Біла або Литовська, Московське Царство або Велике князівство Московське і т. д. 

З картографування  Причорномор'я  відома мапа  Нікола де Фера  “La Mer Noire Autrefois Pont-Euxin, Cara-Denghis Et par les Cosaques” (Чорне море, колишній Понт Евксинський, названий турками Кара-деніз, а козаками Чорно море). Карта видана 1705 р. у Парижі. Для неї характерний лаконічний художній виклад, чіткі обриси моря, де вказано фактично усі вживані тогочасні назви, разом з “як його називають козаки, Чорне море” (et par les Cosaques Czorno more). Нижнє Подніпров’я (частина сучасних Одеської та Миколаївської областей) позначене за французькою традицією із винесенням на перший план домінантного на той час терміну “козаки”: ”Pays des Cosaqyes Ukraine” (Країна (земля) Козаків Україна).

1705 р. Карта «Les Estats de la Couronne de  Pologne». На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків). Виділено на мапі українські історико-географічні землі: Russie Rouge (Русь Червона) – Правобережжя та Лівобережжя, Russie Partienliere (Західна Україна), Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь) та ін. Білоруські землі – Русь Литовська (Russie Lithuanique).

1711 р. Карта «CARTE POUR L’INTELLIGENCE DES AFFAIRES PRESENTE, DES TURCS, DES TARTARES, DES HONGROIS, DES POLONOIS, DES SUEDOIS, ET DES MOSCOVITES AUX ENVIRONS DE LA MER NOIRE ET DE LA MER BALTIQUE. DRESSÉE SUR DE NOUVEAUX MEMOIRES PAR N. DE FER, GEOGRAPHE DE SA MAJESTÉ CATOLIQUE» (Карта сучасного стану стосунків турків, татар, угорців, поляків, шведів та московитів на узбережжі Чорного і Балтійського морів, укладена географом його католицької величності Н. де Фером за новими даними). Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Russi Rouge) (охоплює територію Руського воєводства та Верхньої Волині аж до кордонів з Чернігівщиною), Верхньою (Haute Volhinie) і Нижньою (Fasse Volhinie) Волинню, Поділлям (Podolie), Чернігівщиною (Czemikow), Новгород-Сіверщиною (Ncrvogrod Sievierskie), Бессарабією, або Буджацькою ордою (Befsarabie Habitée par les Tartares de Bugiac), Кримським півостровом (Presque Ifle Tartane Appelé Crimski), Малою Тартарією (Petite Tartarié). Львівська, Белзька та Холмська землі об’єднані в одне адміністративне утворення і названі Руссю окремою (особливою) – Rufsie Particuleire.

Через землі Поділля та Нижньої Волині проходить назва Pays des Cosaque (Країна Козаків). На схід від Воронежчини позначена Окраїна (OGRAINA).

Російська імперія названа – Moscovie Méridionale. На північний схід від Астрахані – Золота Орда (Solitaia Ordes), на південний схід від Казані – Королівство Булгарія (Royaume de Bulgar).

ЗОЛОТА ОРДА, улус Джучі – держава, що існувала між 1240–1502 роками у степах Східної Європи (включно з укр. землями), Центральної Азії та Зх. Сибіру.

Волзька Болгарія, Волзька Булгарія — держава, яка існувала у VII–XIII сторіччі навколо злиття Волги й Ками. Сьогодні, республіки Татарстан, і Чувашія, а також деякі інші області Російської Федерації розташовуються на землях колишньої Волзької Булгарії.

На картуші зображені герби країн, що представлені на карті: Швеції, Бранденбургу, Московії, Туреччини, Польщі, Тартарії (герб з совою), Данії, Угорщини і якоїсь неназваної Імперії. Судячи з вигляду, мається на увазі Священна Римська Імперія Німецької нації.

1714 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne…” (Коронні польські землі…). Видавництво Париж. Між Дністром та Дніпром напис Ukraine. Виділено на мапі українські історико-географічні землі: Russie Noire ou Rouge (Чорна Русь, або Червона) – територія Західної України, Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь), Polesiе (Полісся). Назва Volhyniе охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. Карта неодноразово перевидавалася і перероблялася. Карта входила до атласів “Atlas ou recueil des cartes géographiques”, що видавалися y Парижі впродовж 1716-1753 pp. (видавництво атласів під цією назвою Н. де Фер розпочав у 1709 p.).

1717 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne” опублікована в “L'Atlas Curieux ou le Monde”. Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Ukrainе (Україна). Українських історико-географічних земель не виділено.

Карта “Estats de la couronne de Pologne” 1720 р. Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Ukrainе (Україна).

1716 р. Карта “Les êtats de la couronne de Pologne sous lesquels sont compris la grande et la petite Pologne, le grand duché de Lithuanie, les Prusses et la Curlande, divisez en provinces et Palatinats. Tirez de plusieurs auteurs par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique” (Королівство Польське, яке складається з великої та малої Польщі, великого герцогства Литовського, Пруссії, Курляндії, розділене на провінції й намісництва). Гравер П. Старкман (P. Starckman; 16..?-17..?). Мапа видана в Парижі. У нижній частині рамки — герби Польщі, Литви, Пруссії, Курляндії, Росії. Землі Брацлавського воєводства між Дністром і Дніпром та частина Чернігівщини названі Україною (Ukraine). Закінчення слова з літерами “ne” заходить на Лівобережну Україну. Східна частина Брацлавщини, аж до Дніпра — Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Desertes).

Серед українських історико-географічних земель виділено: Київське (Palatinat de Kiovie), Волинське (Palatinat de Volhinie), Белзьке (Palatinat de Belsko), Руське (Palatinat de Russie), Подільське (Palatinat de Podolie), Брацлавське (Palatinat de Braclaw) воєводства, Полісся (Palatinat de Bezescie, Polesié), Чернігівщину, Бессарабією. Червона Русь (Russie Rouge ou Polonoise) простягається з півдня на північний схід, займаючи землі Руського, Волинського воєводств та велику частину білоруських земель у Мстиславському воєводстві (Palatinat de Mscislaw), до Смоленська (Smolensk).

Російська імперія названа Білою Руссю, або Московією (Estats du Czar ou Grand duc de Moscovie ou Russie Blanche ou Moscovite).

Цього ж року (1716) Нікола де Фер видав ще одну карту “L'Europe suivant les nouvelles observations de Mrs de l'Académie royale des sciences” (Європа…). На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків). Напис Russie Rouge (Червона Русь) охоплює все Середнє Придніпров'я  (Правобережне та Лівобережне). Позначено Поділля (Podolie), Волинь (Volhinie) та інші українські землі. Напис Волинь (Volhinie) зустрічається на мапі два рази: перший – на Поліссі, другий – в гирлі Дніпра (на землях Запорозької Січі). На північ від Бєлгорода – OGRAINA (Окраїна).

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в 1737 р. під назвою «Carte Pour L’Intelligence Des Affaires Presente …» (Карта сучасного стану стосунків турків, татар, угорців, поляків, шведів та московитів на узбережжі Чорного і Балтійського морів…). На даній карті поміщено герби деяких європейських держав (Польщі, Данії, Швеції, Бранденбургу, Тартарії, Московії, Угорщини, Туреччини та ін.). У картуші карти подано координати великих європейських міст. На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків).

1717 р. Карта «Le Cours Du Danube Depuis Sa Source Jusqu'a Son Embouchure Aux Environs Duquel Se Trouve Une Grande Partie Des Estats D'Allemagne, De Hongrie De Transilvanie De Valaquie De Moldavie & Et Ou Les Frontieres Des Deux Empires Sont Exactement Marquées / Par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique…». Надбужжя позначене як Ukrainе (Україна).

Ален Манессон Малле (Alain Manesson Mallet; 1630–1706), французький військовий інженер, географ, картограф, гравер, і викладач математики, який служив при королівських дворах Португалії (1663-1668)  і Франції (з 1668).

1683 р. видав мапу “Moscovie” (Московія), лист XXVII з “Опису Вселенної” (Description de L'Univers; п’ять томів). Видавництво Париж. Південь України на карті – Дике Поле (Dikoia Pole), на південь від нього, на межі з Малою Тартарією, вказано Oсraina (Окраіну).

Ще одна його основна публікація – “Les Travaux de Mars ou l'Art de la Guerre” (1684) у трьох томах.

1719 р. Карти “POLOGNE. DE L'EUROPE, FIGURE XXVI” та “POLOGNE. FIGURE XXXIII”.  Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Uсraine (Україна). На картах позначено українські історико-географічні землі: Russie (Русь) – територія Західної України, Podolіe (Поділля) та Volhynie (Волинь). Карта була складена і видана в 1683-1685 рр., але на ній була відсутня назва Україна.

Жан-Батист Нолен (Jean-Baptiste Nolin; 1657—1708), французький картограф, гравер та видавець. Мав звання гравера короля Франції Людовика XIV (1638-1715) та  географа Герцога Орлеанського (1674-1723). Автор карти “Le Globe Terreste” (Земна куля; 1700 р.). Карта є однією з вершин картографічного мистецтва. Можливо, однією з останніх в старовинному жанрі майстерно і розкішно ілюстрованих карт. Вона прикрашена 6 сценами зі Старого Завіту, півкулі тримають на плечах чотири пори року, в полі карти зображено 6 днів творіння Світу.

Жан-Батист Нолен організував сімейний видавничий бізнес у Парижі на вул. Сен-Жак, де він гравіював та продавав великий асортимент географічних карт. Неодноразово Нолен незаконно користувався “брендовими” клеймами “Гравер Короля” та “Географ герцога Орлеанського”. За скаргою Гійома Деліля (1675-1726; французький географ, картограф, член Паризької АН) Нолен був звинувачений та засуджений за плагіат (незаконне використання товарних знаків). Однак бізнесу цей непривабливий факт не завадив зовсім – сімейна фірма продовжувала процвітати. Процвітала і після смерті батька-засновника. Багато карт Нолена  створено на основі робіт Вінченцо-Марія Коронеллі (1650-1718), а також на роботах французького географа Jean Nicolas Du Tralage (?-1699).

Жан-Батист Нолен II (Jean Baptiste Nolin II; 1686—1762),  син Жана-Батиста Нолена, французький гравер і видавець займався сімейним бізнесом протягом багатьох років, і підготував знаменитий Загальний Атлас (Globe Celeste da Atlas General), виданий посмертно 1783 р.

Цитую за К. Галушко: “Цікавим також є означення України на карті “Королівства Польського” французького картографа Жана-Батиста Нолена (1742). На ній ми бачимо три Русі. Одна – “Русь польська або червона” (суч. Україна), друга – південно-східна Білорусь (решта Білорусі – “Литва”), третя – “Московія або Велика Русь”. “Україна” на карті – це Поділля і Наддніпрянщина. Фігурує також прикметник “Мала” (Petite), але незрозуміло, до чого він відноситься, адже “Мала Польща” вже показана у районі Кракова та Любліна, імовірно – це Мала Русь. Розлогий поземельний коментар до карти пояснює вжиті назви:

“Русь Польська, яка також має назву Мала Русь, поділяється на Русь Литовську і Русь Червону. Далі ми говоримо (уточнюємо), що Русь Литовська належить державі Литовській.

Русь Червона є частиною держави Польської і поділяється на Русь окрему (Russie particuliere) та Україну (Ukraine).

Русь Окрема – це воєводства (palatinates) Хелма, Белза і Русі.

Україна – це землі козаків, що охоплюють провінції Волинь і Поділля або козаків польських, козаків московських і козаків турецьких.

Провінція Волинь, яка поділяється на Верхню та Нижню Волинь, містить воєводства Луцьке і Київське; з додачею великої частини, що належить московитам.

Провінція Поділля, яка поділяється на Верхнє та Нижнє Поділля, містить воєводства Кам’янецьке і Брацлавське; з додачею великої частини Кам’янця у турків з 1672”. 

Українські землі на картах батька та сина Нолен.

1690 р. Жан-Батист Нолен. Карта  «Азія» (L'Asie selon les memoires les plus nouveaux dressée). Велика Тартарія (Grande Tartarie) включала Московську (Сибір), Східну і Китайську Тартарію. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Vkranie ou Pays des Cosaqyes (Україна або Земля (Країна) Козаків). Кримське ханство - Petite Tartarie (Мала Тартарія).

1700 р. Карта “Le Globe Terreste” (Земна куля; 1700 р.). Карта є однією з вершин картографічного мистецтва. Можливо, однією з останніх в старовинному жанрі майстерно і розкішно ілюстрованих карт. Вона прикрашена 6 сценами зі Старого Завіту, півкулі тримають на плечах чотири пори року, в полі карти зображено 6 днів творіння Світу.

1704 р. Жан-Батист Нолен  у Лондоні видав мапу “L'Europe Dressee Sur les Nouvelles observations faites en toutes les parties de la Terre Rectifiee…” (Європа…). Серед українських регіонів позначено Поділля (Podolie) та Волинь (Volhinie). Напис Поділля (Podolie) міститься на мапі два рази: перший – біля Кам’янця, другий – вздовж Дністра (на Правобережжі, майже до гирла річки). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Vkranie ou Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (Країна) Козаків). Слобожанщина позначена як OCRAINA. На карті зображений московсько-польський кордон.

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема, в 1740 р. його сином, Жаном-Батистом Ноленом II у Парижі. Карта Жана-Батиста Нолена II є витвором мистецтва.

1708 р. Карта “Carte de la Russie en Europe” (Карта Росії в Європі). Лівобережна Україна позначена як Ukraine, Росія – Moscovie (Московія).

У 1692 р. власником картографічної фірми Сансонів став онук Н. Сансона-батька, син його доньки Франсуази, П’єр Мулляр-Сансон (Pierre Moullart Sanson, помер 1730 р.), який викупив частину плит у своїх дядьків Ґійома і Адріена Сансонів. П. Мулляр-Сансон поновив публікацію атласу світу, перевидавши сансонівські карти та включивши до нього власні. Перше видання атласу  з’явилось 1692 р. під зміненим титулом «Les tables et les cartes de la geographie ancienne et nouvelle» (Таблиці та карти старої й нової географії), оскільки частина плит залишилась уфірмі Мар’єт. 1695 р. П. Мулляр-Сансон отримав титул королівського географа. Після його смерті у 1730 р. маєток фірми, за заповітом, перейшов у спадок трьом особам, в т. ч. Жілю Роберу де Воґонді (Jilles Robert de Vaugondy, 1688–1766), племіннику П. Мулляра-Сансона, майбутньому видатному географу. Невдовзі Жіль Робер скупив майже всю спадщину Ніколя і Ґійома Сансонів, викупивши також частину плит від фірм П. Мар’єта і Ю. Жейо [Неоніла Падюка. КАРТОГРАФІЧНА СПАДЩИНА НІКОЛЯ САНСОНА (1600—1667) ТА ЙОГО СПАДКОЄМЦІВ У ФОНДІ КАБІНЕТУ КАРТОГРАФІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ імені В. СТЕФАНИКА. 2013].

А. Феротей де ля Круа (Phérotée de la Croix; 1640-1715) – французький картограф; Даніель де ля Фей (1640–1709) – голландський гравер.

1702 р. Карта “Le Royavme de Pologne avec ses confins” (Польське королівство з його кордонами). На карті міститься напис “Ukraine pays des Cosaqyes” (Україна земля (країна) Козаків). Напис проходить уздовж Волині, Київщини та Поділля. Галичина та Берестейщина – Rvssie Noire (Чорна Русь), окреслені окремо від “України”. Північний схід України – Polesie (Полісся). Видавництво Амстердам, формат карти - 14,8 х 21,0 см. Карта поміщена в “Atlas Portatif”. Відомі версії карти 1707,1708, 1717, 1732, 1747 та 1753 рр.

1702 р. амстердамський гравер Даніель де ля Фей видав “Атлас кишенькового театру війни в Європі”, в якому щодо східного театру застосував варіант карти француза А. Феротея де ля Круа “Польське королівство з його кордонами”, створену до 1693 р. На ній зображено 12 щитів з гербами воєводств та територій, що входили до Речі Посполитої; є серед них (можливо уперше на карті) і герб України (на щиті – Ukrine, на мапі – Ukraine) зі стоячим галицьким левом.Це поки єдиний відомий на карті геральдичний зв’язок між Наддніпрянщиною та Галичиною [К. Галушко. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання. 2013].

Гійом Деліль (Guillaume Delisle; 1675-1726), французький географ та картограф. Був учнем астронома Жана-Домініка Кассіні, який навчив його точного визначення положення за допомогою спостереження точок на небі. Перші карти видав у 1700 р. (світу, Америки, Африки, та Азії). З 1702 року був пов'язаний з Французькою Академією Наук і згодом став першим вченим, який отримав титул "Premier Géographe du Roi" (Головний Королівський Географ). З 1716 р. – ад’юнкт, з 1718 р. був її членом. У той час, коли Деліль проводив свої картографічні дослідження, престиж картографа і авторитетність його карт залежали від правдивості джерел, тобто докладних відомостей, що надавалися дослідниками і мандрівниками європейським географам і картографам. За дорученням Петра I склав карту Каспійського моря, на якій вперше дав його справжні положення і конфігурацію. У 1700-1714 рр. видав всесвітній атлас на основі нових матеріалів, критично переглянувши картографічні уявлення того часу; повністю переробив карту Африки; вперше дав більш вірні пропорції Середземного моря, усунувши помилку в довготі, яка збереглася на географічних картах ще з часів К. Птолемея.

Батько – Клод Деліль (викладач географії та історії), брати: Жозеф Ніколя Деліль (академік в Парижі та Петербурзі, увійшов в історію тим, що таємно надсилав до Франції копії російських карт, до яких мав доступ в Академії наук); Симон – історик; Луї – астроном (помер 1741 р. на Камчатці).

Деліль завжди наносив на свої мапи градусну сітку. За декретом французького уряду 1634 р. французькі мапи приймали за нульовий меридіан острів Ферро (Ферро – крайній західний острів групи Канарських островів, в період 1634–1884 рр. меридіан острова Ферро (17°39’51”) на захід від Гринвіча приймався за початковий).

Українські землі на картах Гійома Деліля.

1700  р.  Карту світу «Mappe-Monde» (в-во Париж). Серед українських міст позначено Київ. Карта неодноразово перевидавалася.

1701 р. Карта  “Carte de la Turquie, de l'Arabie et de la Perse” (Карта Туреччини...). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine. Карта неодноразово перевидавалася (1742 р. – під назвою “Tabula nova imperii Turcarum Arabum et Persarum”).

1702 р. Карта “La Pologne, Dressée sur ce qu´en ontdonné Starovolsk..”. Видавництво – Covens & Martier. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Карта неодноразово перевидавалася (1730, 1734, 1736, 1741, 1742 рр. і т. д.). Версія 1742 р. була опублікована в “Atlas Nouveau”.

1703 р. Карта “Carte de la Hongrie et des pays qui en dependoient autrefois” (Карта Угорщини). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна).

1705 р. Карта «Theatrum historicum ad annum Christi quadringentesimu. in quo tum Imperii Romani tu...» (Історична карта Римської імперії та сусідніх варварських народів). На карті позначена Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea) та Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), Південь України – напис Sarmatia ubi Sarmatae sive Sauromate. Sarmatia Europaea охоплює Правобережну та Лівобережну Україну (до р. Дон). Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в атласі «Atlas nouveau» (Amsterdam).

1706 р. Карта  “Carte de Moscovie. Dressee par Guillaume De l'Isle de l'Academie royale des Sciences a Son Excellence Monseigneur Andre Artemonides de Matueof Ministre d'Etat de sa Majeste Csarienne l'Empereur des Russes, son Lieutenant gnal. en la Principaute de Jaroslavie ... Par son tres humble et tres obeisst. Serviteur De l'Isle. A Paris, chez l'Auteur sur le Quai de l'Horologe, avec Privilege” (Карта Московії. Складена Гійомом Делілем Першим королівським географом. Його світлості монсеньйору Андрію Артамоновичу Матвеєву, державному міністру Його величності Царя. Від найскромнішого і найпокірнішого слуги Деліля. Париж). Опублікована в «Atlas de Geographie». Масштаб – 1:2 600 000. Карта розміщена на двох аркушах.

На карті позначено Батурин, як столицю козаків і Москву (з 1712 р. – Санкт-Петербург), як столицю Московії. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukraine pays des Cosaqyes” (Україна Країна) Козаків). Напис сягає м. Бєлгорода (тепер місто в Росії). Південна Україна показана як територія де проживають Cossaques Zаporoski (Козаки Запорозькі).

Міститься на карті й напис «Cosaques Donski ou Czercasses» (Донські Козаки або Черкасси). На схід від земель Донських козаків – Тартарія Московська (Tartarie Moscovite), на північ – Русія Московська (Russie Moscovite).

На карті також показано українські історико-географічні регіони: Запоріжжя, Слобожанщина, Поділля, Покуття тощо. Тут зазначено українські землі в складі Московії (намісництво Київське “Gouvernem de Kiow”, князівство та намісництво Чернігівське “D. Et Palat. Czernigow”, князівство Сіверське “Duchе De Severie”) так й інші регіони (воєводство Волинське “Palatinat de Volhinie”, воєводство Брацлавське “Palatinat de Braclaw”, воєводство Кам’янецьке “Palatinat de Kaminieck”, воєводство Руське (Покуття) “Palatinat de Russie” (Pokucie) та ін. На карті показано 13 порогів по течії р. Дніпро (Борисфен) без назв.

Карта неодноразово перевидавалася. Фірма “Covens & Mortier” у 1730, 1733, 1742 рр. і т. д., в Амстердамі, теж перевидавала цю карту. У 1733 р. карта була опублікована в “Atlas nouveau, contenent touts les parties du monde ou sont exactement remarquees les empires, monarcuies, royaumes,  republiques etc. Amsterdam. J. Covens et C. Mortier. 1733” (Новий атлас, що вміщує всі частини світу з точними примітками імперій, монархій, королівств, республік тощо. Амстердам. Ковенс і Мортьє. 1733). В атласі були зібрані мапи, що Гійом Деліль склав в період 1700-1726 рр.

Карта видавалася як цілою, так і частинами під назвами: “Partie Meridionale de Moscovie” та “Carte de Moscovie”.

В цьому ж році (1706) Гійом Деліль видав ще одну карту – “Carte de Tartarie...” (Карта Тартарії. Заснована на звітах декількох мандрівників з різних країн і на проведених у цій місцевості спостереженнях). Мапа видана на основі карти “Великої Тартарії” 1705 р. голландського картографа Ніколааса Вітсена (Nicolaes Witsen; 1641 —1717). На карті міститься теж аналогічний напис, як у попередній Ukraine pays des Cosaqyes (Україна  Країна Козаків).

Виконана Делілем карта включає значну частину Азії, а також частину Скандинавії та Росії на схід від Уральських гір. На даній карті зображені Сибір та регіони Азії, розташовані за Північним полярним колом, європейські дослідники вперше відвідали ці краї тільки в XVII ст. На карті показано лісові масиви, водозбірні басейни та інші природні особливості місцевості, а також Велика китайська стіна, дороги та політичні кордони. Масштаб вказано у французьких, російських, китайських і перських одиницях виміру. Картуш із заголовком прикрашений зображеннями чоловічих фігур в національному одязі та коней.

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в атласі «Atlas nouveau».

1711 р. Карта “Ukraine ou Palatinat de Kiowie”. Карта поміщена в книзі “Théatre complet et particularisé de la guerre du nort”.

1711 р. Карта “Carte generale qui sert a montrer en abrege les seize cartes suivantes”. Карта поміщена в книзі “Théatre complet et particularisé de la guerre du nort”. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrane (без літери «і»).

1723 р. Карта “Carte d'Asie, dressée pour l'Usage du Roy”. На мапі Лівобережна Наддніпрянщина, Південно-східна Білорусь та частина Смоленщини позначені як PETTIE RUSSIE (Мала Русь). Ця назва перетинається в районі Наддніпрянщини з іншою, що простягається до р. Дон: UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків). Дана карта була складена на основі його попередньої карти «L'Asie», яка опублікована в Парижі 1700 р. На карті 1700 р. написи Україна та Козаки – відсутні.

Багато зі створених Делілем карт були перевидані в Амстердамі видавництвом Корнеля Мортьє і Йоганна Ковенса у «Atlas nouveau» який неодноразово публікувався в різних редакціях починаючи з 1708 р.

Карта «Asia» була перевидана в атласі «Atlas nouveau» (Amsterdam, 1742) під назвою «Asia accurate in imperia, regna, status & populos divisa, ad usum Ludovici XV, Galliarum Regis». На карті напис – UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків).

У цьому ж атласі поміщено карту «Europa accurate in imperia regna status & populos divisa, ad usum Ludovici XV Galliarum Regis. J. Condet sc» (Європа...). На карті (Лівобережжя та Слобожанщина) міститься напис Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки). Напис сягає р. Дон.

1731 р. Карта  «Alexandri Magni Imperium et Expeditio» (Імперія Олександра Великого та походи). На карті південь України позначено як Scythia Europaea (Скіфія Європейська), територія на схід від Каспійського моря – Scythia. Карта поміщена в географічному атласі.

1742 р. Карта “Theatre de la guerre, Petite Tartarie, Crimee, la Mer Noire” (Театр війни, Мала Тартарія, Крим, Чорне море). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukraine ou Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (країна) Козаків). Південна Україна показана як територія де проживають Cossaques Zeporoski (Козаки Запорозькі). Міститься на карті й напис «Cosaques Donski ou Czercasses» (Донські Козаки або Черкеси). На південь від земель Козаків Запорозьких – Мала Тартарія (Petite Tartarie Moscovite).

В атласі «Atlas nouveau» 1742 р. поміщена карта «Imperii Orientalis et Circumjacentium Regionum» (Східна Імперія за творами Константина Багрянородного, X ст.) французького географа та картографа Гійома Деліля (Guillaume Delisle; 1675-1726). На карті Західна Україна та частина Поділля – MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія), яка на сході межує з Руссю (RUSSIA). MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія) є частиною SCLAVONIA (Склавонії).

Костянтин VII Багрянородний, або Порфірородний, чи Порфірогенет (грец. Κωνσταντίνος Ζ Πορφυρογέννητος, буквально — «народжений у багряниці, у порфірі, у царському палаці»; 17 або 18 травня 905 — 9 листопада 959) — візантійський імператор (913—959, фактично 945—959) з Македонської династії. Автор творів, що містять важливі відомості про русько-візантійські відносини 10 століття. Син Лева VI, його співправитель з 908 р.

1745 р. Карта “Nova et Accurata Regni Hungariae Tabula, ad Usum Serenissimi Burgundiae Ducis Le royaume de Hongrie et des pays qui en dependoient autrefois Dressée sur un grand nombre de memoires et Cartes manuscrites ou imprimées Rectifiez par les observations du c.te Marsilii et quelques autres / Par Guillaume De l’Isle geographe, de l’Academie Royale des Sciences Chez I. Covens et C. Mortier” (Мапа нової Угорщини). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), південніше – напис Dzykе Pole (Дике поле). В межах Руського воєводства виділено Pokucie (Покуття).

Пласід де Сент-Хелен (Placide de Sainte-Hélène; 1648-1734), французький картограф, географ королів Людовика XIV і XV.

1703 р. опублікував 4-х листову карту “Le Cours du Danube dédiй au Roy”. Карта міститься в атласі “Cartes de geographie”, що був опублікований  в Парижі між 1686-1704 рр. Гравер мапи Клод Огюст Бері (Claude-Auguste Berey; 1651-1732). На карті Нижня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukranie ou Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (Країна) Козаків).

Це  дуже рідкісна і детальна карта Чорноморського регіону. Карта особливо цікава, оскільки намальовано демонструє походи кримських татар в Україну. Позначено та підписано дніпровські пороги,  шлях татар на Польщу – “Route des petits Tartares en Pologne”. Південна Україна – “Passage des Tartarres a la nage”.

Пласід де Сент-Хелен був свекром П'єра Дюваля (французького географа та картографа).

Клод Буффі (Claude Buffier; 1661–1737), французький єзуїт, картограф, географ, філософ та історик.

1714 р. видав у Парижі кишеньковий атлас «Geographie Universelle». В атласі поміщена карта Польщі “La Pologne suivant les degrés de l'academie des sciences de Paris”. Ukraine ou pays des Cosaques (Україна Країна Козаків) охоплює Наддніпрянщину (Правобережну та Лівобережну). На схід від неї розташовано топоніми VOLHINIE (Волинь), PODOLIE (Поділля) і Russie (Русь – Західна Україна).

Атлас перевидавався багато разів. Карта Польщі містилася у всіх виданнях під різними назвами:

1725 (?), 1758, 1767 рр.: «POLONIA Secondo le Observazioni dell' Accademia di Parigi»;

1738, 1739, 1744 рр.: «LA POLOGNE Suivant les degrés de l'Académie des Sciences de Paris, Desbrulins Sculp»;

1739, 1772 рр.: «LA POLOGNE Suivant les degrés de l'Académie des Sciences de Paris, 1714»;

1750, 1752, 1759, 1768, 1789 рр.: «LA POLOGNE, Suivant les degrés de l'Académie des Sciences de Paris, faure Sculp»;

1762, 1764, 1778 рр.: «LA POLOGNE Suivant les degrés de l'Académie des Sciences de Paris»;

1786 р. «LA POLOGNE»;

1790 р.: «LA POLONIA» (італійське видавництво, Венеція).

Жорж Луї Ле Руж (Georges Louis Le Rouge; 1722-1779), французький картограф, географ та видавець. Після 1740 р. отримав титул Королівського інженера-географа.

1746 р. Карта – “La Moscovie” (Московія). На карті теперішня Росія це Московія (Moscovie), а українські землі -  Zaporousk Cosaques (Запорозькі Козаки).

1769 р. Карта – THÉАTRE DE LA GUERRE ENTRE LES RUSSES, LES TURCS, ET LES POLONOIS (Театр воєнних дій між росіянами, турками та поляками). Масштаб бл. 1:1 350 000. Мова: французька. Карта опублікована в період російсько-турецької війни 1768— 1774 pp., фактично ілюструє воєнні дії російсько-турецької війни 1735-1739 pp. Землі Київського воєводства на Правобережжі та Київської губернії на Лівобережжі аж до Гадяча названі Україною (Ukraine). На території Нової Сербії позначено полковий устрій, зокрема землі полків сербських гусарів (Regiment des Houssards), пандурів (Reg. des Pandours) українського (Reg. des Ukrainiens) та слобідського (Reg. des Slobodiens), a також місце Нової Січі (Setscha ou Retraite des Cosaques Zaporowski). 

На карті детально позначені оборонні лінії з редутами та фортецями, місця розташування турецьких та татарських гарнізонів та місця битв. На лівому березі Дніпра від гирла Орілі на схід до Ізюма  позначена Українська оборонна лінія (Ligne de 1738), яка існувала у 1730-1760 pp. для оборони від нападів кримських та ногайських татар. Вздовж течії р. Самари позначена чинна російська оборонна лінія (Lignes actuelles des Rufses), a південніше, від гирла річки Кінської верхів’ями річок басейну Азовського моря до Таганрога зображений проєкт Нової лінії (Projet des Nouvelles Portyfications des Russes depuis VEmbouchere de la Saliwa Konskich Wodi jusqu’à l'Embouchere du Pleuve Minz ou Krinska au dessus de Taganrog), спорудження якої розпочалось y зв’язку з просуванням російської армії на південь [Вавричин, 2009].

Історична довідка. Слобідські козацькі полки — військово-територіальні козацькі формування на території Слобідської України у 1651—1765 роках. Полки входили до складу Московського царства, але мали автономне самоврядування. Виникли у XVII сторіччі у наслідку переселення переважно українського населення на вільні землі Дикого поля. Наприкінці XVIII сторіччя військову структуру полків було реформовано у регулярні гусарські полки, а територію включено до складу нової Слобідсько-Української губернії.

Жіль Робер де Вогонді (Gilles Robert de Vaugondy; 1688—1766) та Дідьє Робер де Вогонді (Didier Robert de Vaugondy; 1723-1786) (син Жіля Робера), французькі картографи. Жіль Роберт де Вогонді, як правило, підписував свої карти «М. Robert», а Дідьє – «Robert de Vaugondy» (іноді додаючи «fils» або «filio»). У деяких випадках до кінця не з’ясовано Жіль чи Дідьє склали карту. Від Людовіка XV обидва Робери отримали титули королівських географів. З 1740-х років картографічна фірма Жіля і Дідьє Роберів видавала велику кількість атласів, великоформатних карт і глобусів й була на той час найвідомішою і найприбутковішою у Парижі. Робери перевидавали карти П. Мулляра-Сансона та Н. Сансона, зокрема його карту Польщі «Les Estats de la couronne de Pologne...».

Серед багатьох картографічних праць Роберів основною є «Atlas universel» (Універсальний атлас, Париж, 1757, 108 карт), який вважається одним із найважливіших атласів XVIII ст. Його основу становлять картографічні матеріали, успадковані від Сансонів, і картографічні плити Ю. Жейо, придбані 1712 р. після його смерті. Для його створення були використані старі джерела, звірені з більш сучасними картами. На багатьох були виправлені широти й довготи згідно з астрономічними спостереженнями. Старий матеріал був змінений з додаванням безлічі нових топонімів. З 1757 р. Робери почали публікувати «Nouvel atlas portatif» (Новий портативний атлас), який протягом п’ятнадцяти років перевидавався п’ять разів.

Жіль Робер де Вогонді, відомий також як Le Sieure або Monsieur Robert, походив з родини Нікола Сансона (1600-1667) і є нащадок його онука П'єра Мулляра-Сансона (Pierre Moullart-Sanson). Він був племінником і спадкоємцем П’єра Мулляра-Сансона якому перейшла велика частина плит карт Н. Сансона. Від нього успадкував більшу частину картографічного матеріалу Нікола Сансона. Цей матеріал він разом з сином об'єднав з картами й пластинами, набутими після смерті Юбера Жайо 1712 р., щоб створити основу Всесвітнього Атласу. Після Абрагама Ортеліуса (Abraham Ortelius; 1527 —1598) і Герарда Меркатора (Gerhardus Mercator; 1512—1594)

Вогонді спираючись на їх джерела значно просунули вперед картографію тієї епохи. Основні праці: “Géographie sacrèe et historique de l'Ancien et du Nouveau Testament” (1747), “Usage des globes céleste et terrestre” (1752), “Petit Atlas” (1748), “Atlas universel” (1757), “Atlas portatif” (1762). Робер Вогонді склав “Карту середньовічного світу” в кращих європейських традиціях. На ній він показав країни Середнього Сходу та Південного Кавказу. На мапі детально показано контури морів, кордони держав відтінені різнобарвною кантівкою. Основа історичної карти Робера Вогонді досить точна, автор використовував найдетальніші матеріали картографів-сучасників. Обидва (батько та син) отримали титули Королівських географів «Geograpne du Roi» від Аюдовіка XV та шляхетство.

Дідьє Робер де Вогонді спільно з батьком створив універсальний атлас (Atlas Universel) із 108 карт. Даний атлас вперше був опублікований в 1757 р. Для його створення були використані старі джерела, звірені з більш сучасними картами. На багатьох були виправлені широти і довготи згідно з астрономічними спостереженнями. Старий матеріал був змінений з додаванням безлічі нових топонімів. 1760 р. Дідьє Робер де Вогонді був призначений географом Людовика XV, був також Королівським географом польського короля Станіслава Лещинського, з 1756 р. членом Академії наук. Основні праці: “Essai sur l'histoire de la géographie” (1755), “Tablettes parisiennes” (1760), “Cosmographie” (1763), “Institutions géographiques” (1766), “Atlas de la France et de l'Europe” (1785). Після смерті батька Дідьє співпрацював з Шарлем-Франсуа Делямаршем (Charles-François Delamarche), який бл. 1784 р. перебрав майстерню Д. Робер де Вогонді й став його спадкоємцем.

Українські землі на картах батька та сина Вогонді.

1748 р. Карта “L'Europe. Divisee suivant ses principaux Etats” (Європа...). Напис на мапі (від Дніпра до Дону) – “Ukraine ou Cosaquie” (Україна Козацька).

1748 р. Карта “Russie Blanche ou Moscovie...” (Русь Біла, або Московія) поміщена в атласі “Atlas portatif universel et militaire”. Лівобережна Україна позначена як Ukraie ou Cosaquie (Україна Козацька), Правобережна Україна – Pologne (Польща). Формат мапи 16 × 14,2 cм. 

1749 р. Карта «Partie orientale de la Russie Polonoise, où se trouvent la Basse Volhynie et la Basse Podolie» (Східна частина Польської Русі, де розташована Нижня Волинь і Нижнє Поділля). Пд. Україна -  землі Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski).

1751 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді створили карту “L'Europe divisee en ses principaux Etats…” (Європа...). Видана в Парижі, поміщена в “Atlas Universel”. Масштаб 1:9 500 000. На півдні Київська та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski) і Ногайців (Tartares Nogayes). На карті напис Dzyke Pole (Дике Поле) розміщений на землях Запорозьких козаків.

У наступному році (1752) Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді створили ще одну карту “Partie méridionale de la Russie européenne où sont distinguées exactement toutes les provinces, d'après le détail de l'Atlas Russien” де показано українські землі. Ця мапа теж видана в Парижі в 1757 р. в “Atlas Universel”. Масштаб 1:3 400 000. На півдні Київська та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski) і Ногайців (Tartares Nogayes).

1752 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді.

Карта «Le Royaume de Pologne divise enses duches et provinces et subdivise en Palatinats» (Польське королівство, поділене на князівства, краї та воєводства). Видавництво Париж. Поділля (Кам’янецьке та Брацлавське воєводства) та Київщина (Київське воєводство) позначені як UКRAINE; Західна Україна позначена як Червона Русь (Russia Rouge); окремо виділено Покуття (Pokutie).

1752 р. Дідьє Робер де Вогонді. Карта «PARTIE MERIDIONALE DE LA RUSSIE EUROPÉENNE OU SONT DISTINGUÉES EXACTEMENT TOUTES LES PROVINCES, D’APRÈS LE DÉTAIL DE L’ATLAS RUSSIEN. PAR LES. ROBERT DE VAUGONDY FILS» (Південна частина Європейської Росії з детальним зображенням всіх країв згідно з Російським атласом, створена паном Робером де Вогонді сином). Південь України – землі Козаків Запорозьких (Cosaques Zaporiski); Мала Татарія (Petite Tatarie), що позначена на північному узбережжі Чорного та Азовського морів; включає землі очаківських татар (Tatares d'Oczacow), землі ногайських татар (Tatares Nogayes) та Кримський півострів (Сrіmее). На карті позначена Кубань.

1754 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді доповнили карту “Partie méridionale de la Russie européenne où sont distinguées exactement toutes les provinces, d'après le détail de l'Atlas Russien” картою-вставкою “Developpement de la Nouvelle Servie” (Адміністративні кордони Нової Сербії). Мапа видана в Парижі. Франсуа Сантіні в 1776 р. перевидав її в “Atlas Universel dressée sur les meuilleures cartes modernes 1776”, а пізніше у Венеції 1784 р.

На карті з’явився напис UКRAINE. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як UКRAINE. На півдні Київська (Gouvernem.t de Kiowie) та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Сzaporowski) та Ногайців (Tartares Nogayes).

На основній карті землі Запорозьких козаків (Cosagues Czaporowski) та Кримського ханства (Petite Tatarie) замальовані одним кольором і в одних кордонах. Таким чином, французькі картографи показали землі Запорозьких козаків у складі Кримського ханства, яке в цей час знаходилося (до 1774 р.) в складі Османської імперії. На карті добре видно, що Zaporozskaia Sjecza (Запорізька Січ) і Kudak (тепер м. Дніпро) позначені як міста з невеликими фортецями. Elisabethgorod (Кропивницький), Ingulgorod (?) показані містами без фортець.

На спеціальній вставці “Developpement de la Nouvelle Servie” (Адміністративні кордони Нової Сербії) розташування Нової Сербії відповідає північній частині Кіровоградської області нинішньої України. Територія Нової Сербії з адміністративним поділом на полки показана у складі Російської імперії. Таким чином, підтверджувалася належність земель до Росії. А ось територію Запорозьких козаків показано як нейтральну (Neutre). У нижній (південній) частині вставки вказаний кордон з Туреччиною (Frontieres de la Turquie).

1762 р. Жіль Робер де Вогонді у Парижі видав карту “Partie Meridionale de la Russie Européenne, Tartarie Rusienne, Petite Tartarie..”. Формат карти 24 × 30 cм. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як UКRAINE, напис досягає Бахмута (на Донеччині). На території Кримського ханства (Petite Tartarie) показано Запорозьких Козаків (Cosaques Saporowi), на Дону – Донських козаків (Cosaques du Don).

Жозеф-Нікола Деліль (Joseph-Nicolas Delisle; 1688-1768),  французький астроном і картограф, член Паризької АН (1716).

1710 р. склав мапу “Carte de Moscovie dresse par G. de L'Isle”. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Південь України - Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі), нижня течія Дону – Cosaques Donski (Козаки Донські). Окремо виділено Russie Moscovite (Русь Московську) та Tartarie Moscovite (Московську Тартарію). Московська Тартарія – землі мордви, колишні Казанське та Астраханське ханства.

1710 р. Карта “Pologne”. Карта публікувалася до 1757 р. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine ou pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Західна Україна – Russie Noire (Чорна Русь).

1736 р. Карта “Charte derer von der Russisch-Keyser Armee im Jahr 1736”. 1745 р. опублікував її в “Russischer Atlas: Welcher in einer General-Charte und neunzehen Special-Charten das gesamte Russische Reich und dessen angraentzende Laender, nach den Regeln der Erd-Beschreibung und den ne Academie der Wissenschafften (СПб., 1745)”.

До цього атласу ввійшли ще кілька його карт українських земель: “Charte der Kriegs Operationen am Donn und Dnieper. Ihro Russisch Key Serl: Maiesty: Glorieusen Armeen Ao.1736” (Карта військових дій на Дону і Дніпрі її Російської Імператорської величності славної армії в 1736 році), “Theatrum Belli Ao MDCCXXXVII. a milite Augustae Russorum Imperatricis adversus Turcas Tattarosque gesti. Ex. autographis in Acad. Scient: Petropol” (Карта театру військових дій в Російсько-турецькій війні в 1737 р.), “Verus Chersonesi Tauricae Seu Crimeae Conspectus” (1737 р.), “Theatrum Belli ad Borysthenem Tyram & Danubium Fluvios gesti” (1738 р.).

На цих картах позначено укріплення, розташування військ, шляхи їх руху в кампанії 1736, 1737, 1738 рр.; російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Підписи на картах – німецькою мовою.

На карті “Charte derer von der Russisch-Keyser Armee im Jahr 1736” Лівобережна Україна це “Ukraine”, Правобережна представлена Волинню (Volhinien) та Поділлям (Podolien). Також на карті позначена Українська лінія, турецько-російський кордон та Кубань.

1745 р. Карта “TATARIA MINOR CUM ADIACENTIBUS KIOVIENSI ET BELGORODENSI GUBERNIIS” (Мала Татарія з прилеглими Київською та Бєлгородською губерніями). Мапа була опублікована в атласі “ATLAS RUSSICUM” (Санкт-Петербург). У межиріччі Інгульця і Базавлуку позначена Запорізька Січ (Zaporozskaja Sjecza). На лівому березі Дніпра, ближче до гирла, позначені Чорна (Czornaja Dolina) та Циганська (Cyganskaja Dolina) долини.

Карта походить з атласу Росії, підготованого Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі і виданого 1745 р. Роботи над створенням атласу розпочалися у 20-х роках XVIII ст. Для організації астрономічних досліджень та удосконалення картографічних робіт в Росію був запрошений Жозеф-Ніколя Деліль, який з 1725 р. обійняв посаду астронома, а у 1739 р. — став головою Географічного департаменту Академії наук Росії. У 1728 р. Ж. Н. Деліль видав “Основні правила для створення карт Росії” в яких висловив думку про необхідність грунтовного опрацювання та зіставлення всіх картографічних першоджерел та описових матеріалів (рукописних карт, астрономічних досліджень, морських карт, щоденників мандрівників та ін.), що, зрештою, дуже затягувало роботу над атласом. Надмірно вимогливе ставлення.Деліля до роботи російських геодезистів спричинилося до відсторонення його у 1740 р. від керівництва Географічним департаментом [Вавричин, 2009].

Рідний брат – Гійом Деліль (Guillaume Delisle; 1675—1726) французький географ та картограф. У Росію Жозеф-Нікола Деліль прибув 1727 р. Саме цей учений енциклопедичного типу, з багатогранним науковим хистом та великою культурою сформував ядро майбутньої Санкт-Петербурзької Академії наук, став центральною фігурою у вченій спільноті і джерелом нових наукових ідей. За пропозицією Деліля при АН був створений Географічний департамент для керівництва картографуванням, і він став його першим директором (1739-1740). 

Анрі Шателен (Henri Chatelain; 1684-1743), французький картограф, письменник і вчений

1710 р. у Парижі видав мапу “Nouvelle Carte Du Royaume De Pologne, Divisee Selon Ses Palatinates Et Ses Provinces, Avec Des Remarques Historiques…”. Середнє Придніпров’я (Київське та Брацлавське воєводства) позначене як Ukraine (Україна), Південь України – Дике Поле (Dzikе Pole).

1710 р.  Карта “Nouvelle Carte des Etats du Grand Duc de Moscovie en Europe” (Ката Московії). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) й Слобожанщина позначені як “Ukranie Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (Країна) Козаків). На півдні України напис Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі).

1712 р. Карта  “Carte De Pologne Avec La Chronologie Des Rois Et Des Ducs De Lithuanie, Ainsi Que Des Grands Maitres De L'Ordre Teutonique Les Evechez et Archeveches, et Les Armes Des Provinces…”  (Карта Польщі...). Видавництво Париж. На карті позначено українські історико-географічні землі: Russie Noire (Чорна Русь) – територія Західної України, Podolіe (Поділля) та Volhynie (Волинь). Поділля поділяється на Верхнє Поділля (Нaute Podolіe) та Нижнє Поділля (Basse Podolіe); аналогічно і Волинь – Верхня Волинь (Нaute Volhynie) та Нижня Волинь (Basse Volhynie). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou pais des Cosaques (Україна земля (країна) Козаків). Південна Україна показана як територія Дикого Поля (Dzikе Pole). Карта доповнена таблицями. З лівого та правого боків карти поміщено герби провінцій. Карта неодноразово перевидавалася. Зокрема, в 1719 р. карта була опублікована в Амстердамі, в атласі  “Atlas Historique” (1705-1739). Формат карти 20 x 24 дюйми.

1713-1719 рр. Карти: «Carte historique chronologique et géographique de l'empire romain où l'on fait observer son étendue et diverses remarques pour l'intelligence de l'histoire...» та «Carte pour servir d'introduction à  l'Histoire Romaine et à  celle de l'Empire o๠l'on fait observer la Généalogie de César, d'Auguste et de Constantin; et la suite des Empereurs, ...». Опубліковані в його атласі “Atlas Historique” в семи томах, (виданий між 1705 і 1720 роками).

На першій карті назва  Sarmatе зустрічається двічі. Один раз на Правобережній Україні, східніше Поділля (Podolie), другий – між Доном та Волгою.

На іншій карті позначена Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea) та Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica). На північний схід від Каспійського моря міститься напис «Scythia intra Imaum».

1714 р. Карта  “Carte Genealogique Des Princes Et Rois De Pologne Et Des Familles Roiales Et Ducales De Piaste Et De Iagelon...”.  Це карта генеалогії князів та королів Польщі. На карті позначено українські історико-географічні землі: Podolіe (Поділля) та Volhynie (Волинь). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou Pais des Cosaques (Україна Земля (Країна) Козаків). Територія Західної України позначена помилково як Prussie Noire (Чорна Прусія). В карті за 1712 р. ці землі позначені як Russie Noire (Чорна Русь).

1719 р. Карта “Carte de la Turquie, de l'Arabie et de la Perse avec leurs dependances...” (Карта Туреччини, Аравії й Персії). Середнє Придніпров’я позначене як Ukraine (Україна). Карта опублікована в Амстердамі в атласі “Atlas Historique”. Формат карти – 36 x 44 cм.

1720 р. Карта «NOUVELLE CARTE DES CONCILES GENERAUX ET PARTICULIERS QUI SE SONT TENUS EN EUROPE, EN ASIE, EN AFRIQUE, ET EN AMERIQUE : AVEC DES TABLES QUI EN INDIQUENT LE NOMBRE ET LANNÉE AVEC LA SITUATION DES VILLES OÙ SE SONT TENUS CES CELEBRES ASSEMBLÉES» (НОВА КАРТА ЗАГАЛЬНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ВИПРАВЛЕНЬ В ЄВРОПІ, АЗІЇ, АФРИЦІ ТА АМЕРИЦІ). Видавництво Амстердам. Формат мапи 48 x 56 cм. Середнє Придніпров’я  позначене як Ukraine (Україна). Україна ототожнюється із Європейською Сарматією (SARMATIE EN EUROPE), напис – північніше Києва. На карті показано українські історико-географічні землі: Russia Noire (Чорна Русь, Галичина), Поділля (Podolie), Волинь (Volhinie), Полісся (Polesie), Сіверщина (Severie). 

1723 р. Карта “Moscovia” (Московія). Середнє Придніпров’я позначене як Ukraine (Україна).

1743 р. Карта  “Estates de la Couronne de Pologne”. Видавництво Париж. Формат – 14.5 x 16.2 cм. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou Pais des Cosaques (Україна Земля (Країна) Козаків). На карті показано українські історико-географічні землі: Russia Noire (Чорна Русь, Галичина,), Поділля (Podolie), Волинь (Volhinie), Полісся (Polesie).

Анрі Шателен походив з родини Шателен, яка володіла видавничим домом, за походженням француз, працював в Голландії. Видавничий дім Шателен – сім'я французьких картографів, які працювали в Голландії. Фірма складалася з батька Захарії Шателена (Zacharie Chatelain; помер 1723) та  його синів Анрі та Захарії-молодшого (Zacharie Chatelin; Zacharias II Chatelain; Zacharias Chastelain; 1690-1754). Найвідоміша праця цього видавничого дому –  “Atlas Historique” в семи томах, виданий між 1705 і 1720 роками, друге видання – 1732 р. Атлас був створений на картографічних матеріалах Гійома Деліля, а також інших відомих картографів. Інформація в атласі представлена в енциклопедичній формі. Тут були матеріали з космографії, географії, історії, хронології, генеалогії, топографії, геральдики та етнографії.

Жорж Луї Ле Руж (Georges Louis Le Rouge; 1722-1779), французький картограф, географ, видавець. Після 1740 р. отримав титул Королівського інженера-географа.

1746 р. Карта “La Moscovie” (Московія). На карті теперішня Росія це Московія (Moscovie), а українські землі -  Zaporousk Cosaques (Запорозькі Козаки).

1769 р. Карта THÉАTRE DE LA GUERRE ENTRE LES RUSSES, LES TURCS, ET LES POLONOIS (Театр воєнних дій між росіянами, турками та поляками). Масштаб бл. 1:1 350 000. Мова: французька. Карта опублікована в період російсько-турецької війни 1768— 1774 pp., фактично ілюструє воєнні дії російсько-турецької війни 1735-1739 pp. Землі Київського воєводства на Правобережжі та Київської губернії на Лівобережжі аж до Гадяча названі Україною (Ukraine). На території Нової Сербії позначено полковий устрій, зокрема землі полків сербських гусарів (Regiment des Houssards), пандурів (Reg. des Pandours) українського (Reg. des Ukrainiens) та слобідського (Reg. des Slobodiens), a також місце Нової Січі (Setscha ou Retraite des Cosaques Zaporowski). 

На карті детально позначені оборонні лінії з редутами та фортецями, місця розташування турецьких та татарських гарнізонів та місця битв. На лівому березі Дніпра від гирла Орілі на схід до Ізюма  позначена Українська оборонна лінія (Ligne de 1738), яка існувала у 1730-1760 pp. для оборони від нападів кримських та ногайських татар. Вздовж течії р. Самари позначена існуюча російська оборонна лінія (Lignes actuelles des Rufses), a південніше, від гирла річки Кінської верхів’ями річок басейну Азовського моря до Таганрога зображений проєкт Нової лінії (Projet des Nouvelles Portyfications des Russes depuis VEmbouchere de la Saliwa Konskich Wodi jusqu’à l'Embouchere du Pleuve Minz ou Krinska au dessus de Taganrog), спорудження якої розпочалось y зв’язку з просуванням російської армії на південь [Вавричин, 2009].

Назва Russie Noire (Чорна Русь) стосовно Галичини міститься в атласі 1755 р. “Atlas Methodique, Compose pour l'Usage de son Altesse Serenissime Monseigneur le Prince d'Orange et de Nassau Stadhouder des Sept Provinces-Unis…”; під редакцією французького картографа Жана Паларета (Jean Palairet; 1697-1774). Цей напис поміщено біля Львова (Lemberg). 

Жан Батист Бургіньон д’Анвіль (Jean Baptiste Bourguignon d’Anville; 1697-1782), французький географ і картограф, Почесний член Петербурзької академії наук. Призначений Географом короля у віці 21 р.  в 1718 р. Жан Батист Бургіньон д'Анвіль був особистим секретарем герцога Орлеанського і з 1775 р. - ад'юнкт-академіком Паризької академії наук. Він створив понад двісті карт, серед яких «Atlas général» (Париж, 1737-80 рр., 46 карт на 66 аркушах), «Nouvel atlas de Chine» (Гаага, 1737 р., 42 карти) і «Atlas antiquus major» (12 аркушів); текстом для останнього служить «Géographie anciènne abrégée» (3 томи, Пар., 1768 р.). 

Його карти з давньої географії характеризується детальністю і базуються головним чином на власних оригінальних дослідженнях і тому є особливо цінними.

1760 р. Його карти з давньої географії характеризується детальністю і базуються головним чином на власних оригінальних дослідженнях і тому є особливо цінними. На карті «Troisieme partie de la carte d’Europe, contenant le midi de la Russie, la Pologne, et la Hongrie, la Turquie y compris celle d’Asie presqu"entiere» (Карта Європи) міститься напис KRAYN ou UКRAINE (Країна або Україна). Напис охоплює Київське воєводство (Річ Посполита) та Київську і Бєлгородську губернії (тепер Росія).

Західна Україна позначена як Русь  (Russie), а Росія – Grande Russie (Велика Росія). Волинь та Полісся на карті – Русь Польська (Russie Poloneise), Південна Україна – Буджак або Бессарабія, Новосербія та Дике Поле. На карті позначені також Podolіe (Поділля), Volynie (Волинь), Покуття та ін. українські землі.

Жак-Нікола Беллін (Jacques-Nicolas Bellin; 1703—1772), французький гідрограф та картограф, офіційний гідрограф короля Франції, Головний картограф та гідрограф Військово-морських сил Франції, Перший інженер Французького гідрографічного бюро, член Морської Академії (Académie de marine), Французької інтелектуальної групи філософів та Лондонського королівського товариства.

Після створення у 1720 р. Французького гідрографічного бюро (Dépôt des cartes et plans de la Marine) в 1721 р. у 18-річному віці призначений гідрографом (головним картографом) Французького військового флоту. Понад п'ятдесяти років працював у Французькому гідрографічному бюро, де у серпні 1741 р. став його Першим Інженером (Ingénieur hydrographe de la Marine). У 1761 р. отримав титул Гідрографа короля Франції (Hidrographe du Roy) Людовика XV.

Рігобер Бонн (Rigobert Bonne; 1727–1795) – один з найвидатніших французьких картографів XVIII ст.. 1773 р. змінив Жака-Ніколаса Белліна  на посаді Королівського картографа у відділі гідрографії картографічного бюро французького флоту. На цій посаді Р. Бонн створив найбільш детальні й точні карти свого часу.

1750 р. Карта «ROYAUME DE POLOGNE, ET DUCHE DE LITHUANIE». Київське воєводство на карті – Ukrainе (Україна). На карті позначені українські історико-географічні регіони: Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь), Polesiе (Полісся).

1770 р. Карта «CARTE DU ROYAUME DE POLOGNE ET SES FRONTIERES. PAR M. B... INGENIEUR DE LA MARINNE ET DU DÉ POST DES CARTES ET PLANS. 1770» (Карта Королівства Польща та його кордонів, створена інженером Картографічного бюро морського флоту паном Б[онном]. 1770). Видавництво Париж.

Південна частина Київського та центральна Брацлавського воєводств названі Україною (Ukraine). На схід від Брацлавщини, в межиріччі Південного Бугу та Дніпра, позначено межу Нової Сербії (Nouvle Servie). Південніше простягається Дике Поле (Plaine Deserte), на землях якого не позначені поселення, показані лише річки, назви яких не підписані.

Українські землі у складі Малої Польщі представлені Руським воєводством (Pal. de Russie), що включає Львівську (T. Leopol), Жидачівську (Т. Zydaczew), Галицьку (Г. Halicz) землі; Белзьким (P. Belz) воєводством; Холмською землею (T. Chelm, Pals de Chelm); Волинським (Palatinat de Wolhinie), Подільським (Palat. de Podolié), Брацлавським (Pal. de Braclawie) воєводствами.

Карта інженера-картографа Р. Бонна та його учня Ю. Ерісона є першим варіантом карти Польщі, на основі якої у 1786 р. вони створили карту Carte du Royaume de Pologne et du Grand Duché de Lithuanie... для показу першого поділу Польщі 1772 р. [Вавричин, 2009].

1780 р. Карта “L'Asie” (Азія). Карта поміщена в атласі “Atlas de toutes les parties connues du Globe Terrestre” (Атлас всіх відомих частин земної кулі. Женева) відомого французького історика Гійома Рейналя (Guillaume-Thomas; 1713-1796). Вся Правобережна Україна (включаючи й Західну Україну) позначена як UКRAЇNE (Україна).

В цьому атласі поміщено карту території Східної частини Римської імперії теж авторства Рігобера Бонні. На мапі напис – UСRAЇNE (Україна). Напис міститься північніше Києва й охоплює Правобережжя та Лівобережжя. Серед українських історико-географічних регіонів – Поділля та Волинь, між Бугом та Дніпром – древляни. Показано присутність хазар в Криму і прибережних регіонах. Каспійське море позначене, як було заведено в цей час, як Хазарське море.

Август Відель (August Videl), французький картограф.

1760 р. видав мапу «Europe…» (Європа...). Напис «UКRANIA» (Україна) зображено великими літерами, як позначені держави. Напис охоплює територію від Південного Бугу (тодішня Польща) до Бєлгородщини (тодішня і теперішня Росія).

Луї Бріон де ля Тур (Louis Brion de la Tour; 1743–1803), французький географ та демограф.

1766 р. у своєму атласі «Atlas Generale, Civil et Ecclesiastique, Methodique et Elementaire pour l'etude de la geographie et de l'historie» помістив карту «ETATS DE POLOGNE ET DE LITHUANIE...AVEC ROYAUME DE PRUSSE, ET LE DUCHE DE CURLANDE…» (Країни Польщі і Литви з Королівством Пруссії та Курляндським князівством…). Напис на карті UКRANЕ (Україна) міститься північніше Києва і охоплює Правобережжя та Лівобережжя. Правобережна Україна яка на цей період була в складі Польщі позначена як Русь Польська (RUSSIE POLONOISE).

В цьому ж атласі поміщена карта «Turquie Européenne avec les états qui en sont tributaires...» (Туреччина Європейська) де українські землі позначено як “Ukraine Рais des Cosaques” (Україна земля (країна) Козаків).

1775 р. Карта «Carte curieuse des nouvelles limites de la Pologne, de l'empire Ottoman et des états voisins». Українські землі позначені як UКRANЕ (Україна) – Центральна Правобережна Україна, Kosaks (напис на карті біля Умані), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі Козаки або Гайдамаки) – Південна Україна. На карті позначено Запорозьку Січ (Нова Січ; N. Sicza). Українські землі на Лівобережжі – Мала Русь (PETITE RUSSIE) простягається аж до Волги.

Історична довідка.

Гайдамаки — (від тур. hajdamak — бродник, кочівник, розбійник) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII ст. під владою Речі Посполитої. Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти народного поневолення на Правобережній Україні наприкінці XVIII — на початку XIX ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині. Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів. У 1768 р. під керівництвом запорожця М. Залізняка та сотника надвірного козацтва І. Гонти розпочалося одне з найбільших тогочасних повстань нижчих станів у Східній Європі, яке в історіографії отримало назву Коліївщини. Воно продовжило традиції попередніх визвольних змагань українців.

Нова Січ (Підпільненська Січ) — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734–1775 роках, створений після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат у наслідку підписання Лубенського договору. Остання Запорозька Січ розташовувалася на великому півострові, що омивався р. Підпільною (притока Дніпра). Наприкінці травня 1775 р. командуючий 1-ю російською армією, яка поверталася з турецького фронту, генерал П. Текелій вступив зі своїми військами на Запорожжя, зайняв усі паланки і слободи. 4 червня один із загонів підійшов до Н. С., блокував її, заволодів укріпленнями. Наступного дня гарнізон Н. С. капітулював перед царськими військами. Козацька артилерія, боєзапаси, військові регалії, січовий архів та матеріальні цінності були вивезені. У січі і паланкових укріпленнях розмістилися царські гарнізони. Катерина II розправилася із заарештованою запорозькою старшиною. Уся територія Вольностей Війська Запорозького низового була поділена між Новоросійською губернією та Азовською губернією. Частина запорожців переселилася на підвладну Османській імперії територію, де утворила Задунайську Січ. Козаки, які залишалися на запорозьких землях, започаткували нове об'єднання – Чорноморське козацьке військо. 1791 р. чорноморців переселено на Тамань, а згодом – на р. Кубань, де 1860 р. шляхом об'єднання Чорноморського козацького війська і Лінійного козацького війська було утворене Кубанське козацьке військо.

Філіп де Прето (Philippe de Prétot; 1710-1787), французький географ.

1771 р.  у Парижі опублікував карту “Carte de l'Ancien et du Nouveau Monde, Suivant une Projection Nouvelle, pour les Premieres Etudes; Dirigee par Mr. Philippe...” в атласі “Atlas Universel”. Гравер мапи Жан-Еммануель Джером Валле (Jean Emmanuel JeromeVallet), формат – 41,4 × 27,7 cм. В межах Московії показана Україна (UКRAINE). На півдні України – Мала Тартарія (P. Tartarіee). Кордон між Україною та Кримським ханством не проведено (Кримське ханство ввійшло в склад Росії лише в 1783 р.). На даній карті Кримське ханство показано як складова частина Росії.

Дуже рідкісна карта світу, оформлена в цікавому стилі. Карта побудована в проєкції Меркатора. Карта дуже детальна, особливо в океанах. Позначена вже Гренландія, Канада, південна частина Тихого океану та північна частина Тихого океану. Відсутній будь-який натяк на півострів Аляска. Австралія з’єднана з островами Тасманія та Нова Гвінея. Показано тільки частину узбережжя Нової Зеландії. Композиція красиво прикрашена складним, у французькому стилі,  картушем (з глобусом) та компасом.

1787 р. видано чорно-білий варіант карти. Автори мапи – Філіп де Прето та Муріль Муаті (Maurille Antoine Moithey), гравер – Жан-Еммануель Джером Валле. Формат карти 26,4 × 37,6 см. Карта поміщена в атласі “Atlas universel pour l'étude de la géographie et de l'histoire ancienne et moderne”.

Моріль Муаті (Maurille Antoine Moithey; 1732-1810) – французький картограф.

1787 р. видав карту  “Carte Nouvelle de la Pologne Avant son demenbrement dirigee par Mr. Philippe…” (Карта Польщі). Карта опублікована в “Cosmographie universelle, physique et astronomique” (Париж). Лівобережна Наддніпрянщина позначена як Ukraine (Україна); Галичина – Русь Польська (Russie Polonoise).

1788 р. Карта – “Carte générale de l'Empire de Russie Comprise en Europe, pour l'intelligence de la Guerre présente entre l'Impératrice de toutes les Russies et les Turcs / d'Après les meilleurs Auteurs, par le Sr. Moithey Ingenieur Gеographe du Roy. Publicе en 1788. A PARIS. Chez Crepy rue St. Jacques’a St. Pierre pres la rue de la parcheminerie” (Карта Європейської частини Російської імперії для розуміння сучасної війни між Імператрицею усіх росіян та Турками, створена королівським інженером географом Муаті згідно кращих авторів. Надрукована в Парижі в 1788 Крепі, вул. Св. Жака і Св. Петра неподалік вулиці пергаментщиків). Власне картографічне зображення було скопійоване з карти Гійома Деліля 1706 р. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків). Напис сягає м. Білгорода (тепер місто в Росії). Південна Україна показана як Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле або Земля Запорозьких Козаків).

Опис карти подано за Мариною Оксенич (“ЗАГАЛЬНА КАРТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЧАСТИНИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ” 1788 р. із зібрання Національного музею історії України як зразок компілятивної картографії).

Мапа одностороння, прямокутна. Складається з двох аркушів –  перший має розмір 620 × 420 мм, другий – 620 × 425 мм. Вона багатоколірна, з використанням окрім чорного і білого, світло-жовтого, жовтого, рожевого, червоного, світло-зеленого, зеленого та блакитного кольорів. Зображення вміщене в рамку. Внутрішня рамка поділена на градуси і мінути (ціна поділки 15’). Географічна протяжність карти становить

30°30’ – 87°  довготи і 46°20’ – 68°10’ широти. Карта містить градусну сітку в 1°. Для позначення географічних об’єктів та назв використана французька мова, хоча іноді трапляються деякі назви,  подані польською мовою. Знизу другого аркуша карти подано масштаб – в 140 з половиною російських верстах міститься 20 польських миль.

Філіп Буаш (Philippe Buache; 1700-1773), французький королівський географ та картограф

1788 р. склав карту “Carte de la mer Noire comprenant la plus grande partie de l'Empire Ottoman, partie des etats de l'empereur, de la Russie...” (Карта Чорного моря і частини Оттоманської імперії). Видавець карти – Жан-Клод Дезош, гравер – П’єр-Антуан-Франсуа  Тард’є (1757-1822). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrayne (Україна), Південна Україна – Novel le Servie (Новосербія).

Навчався на архітектора. Займався географією та етнографією під керівництвом Деліля, одружився з його донькою. 1729 р. обійняв посаду першого королівського географа; в 1730 р. став членом Французької академії наук. Створив нову фізико-географічну систему, в якій дав розподіл земної поверхні по річкових басейнах. Іменував найбільший океан, що по площі перевищує всю сушу земної кулі, Великим океаном (фр. La Grande Mer; 1752); такий термін був одним з двох уживаних назв і визнавався більшістю географами і океанографами, особливо російськими та німецькими, проте назва Тихий океан, дана мандрівником Магелланом (1520) і вживалася виключно англійцями і французами, стала повсякденною.

Жан-Анрі Кастера  (Jean-Henri Castéra; 1749-1838), французький дипломат та історик.

1800 р. Карта – «Carte Générale de la Pologne avec ses differens  Démembremens par les Puissances Partageantes en 1773 et 1795». Напис UKRAINЕ охоплює центральну Правобережну та Лівобережну Україну; Південна Україна – Dzyke Pole  (Дике Поле) та Мала Тартарія.  На карті позначено українські воєводства: Белзьке, Руське, Волинське, Подільське, Берестейське, Київське, а також – Покуття та Сіверська земля.

1806 р. французький атлас “Atlas Portatif, contenant la Gеographie Universelle Ancienne et Moderne” Євстаха Еріссона (Eustache Herisson; 1759-1816).

Атлас виданий в Парижі. Атлас містить 45 унікальних карт форматом 27 × 21 см. На одній із мап (La Russie 2eme Feuille; масштаб мапи 1:10 300 000.) напис UKRAINE, що охоплює всю Правобережну та Лівобережну Україну в складі Росії. На правобережжі Дніпра невеличкий напис N-lle Russie (Нова Росія), що розташована на запорозьких землях.

Карта “La Pologne” в цьому ж атласі. Масштаб карти – 1:6 700 000.

Напис на мапі UKRAINE (охоплює Правобережжя та Лівобережжя).

1811 р. «Историческая карта России со времен изгнания татар, или с 1462 по 1811 год». Розпочата в 1809 р., закінчена в 1811 р. Рукописна, розмір аркуша 71 x 52 см. На карті колірними фонами виділені території та підписані етноси, що проживають на них і що були приєднані до Московії (Росії) в різні історичні періоди (до 1811 р.). На карті – напис «Украйна» охоплює Слобожанщину (Харківщина та частина Сумщини); Малоросія - Правобережна Україна.

Адрієн Жаррі де Менсі (Adrien Jarry de Mancy; 1796—1862) — французький історик та картограф.

1832 р. Карта «Tableau Historique Des Revolutions de Pologne» (Історична таблиця революцій в Польщі). Видавництво Париж. Українські етнічні землі представлені Волинню, Поділлям та Україною (UKRAINE).

Дюваль Анрі (Duval Henri) французький географ.

1834 р. опублікував у Парижі «Atlas Universel».  В атласі поміщена карта «Tableau historique et geographique des Royaumes de Pologne, de Boheme et de Hongrie. ... Par Henri Duval, Chevalier de la Legion d'honneur, Professeur d'Histoire, de Geographie, de Belles-lettres, & & &». Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). На карті виділено українські етнічні землі: Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь), Polesiе (Полісся), Pokucie (Покуття).

Констант Дежарден (Constant Desjardins; 1787-1876), французький картограф, працював в галузі картографії понад 40 років, автор “Атласу Європи” (1837 р.).

1837 р. опублікував карту “Ethnographische Karte von Europa, oder Darstellung der Haputvertheilung der europaischer Volker nach ihren Sprachen und Religions-Verschiedenheiten; der Jugend gewidmet von C. Desjardins, mit erklarendem Text von J.H” (Етнографічну карту Європи). Мапа була поміщена у “Фізико-статистичному і політичному атласі Європи” (Physisch-statistisch und politischer Atlas von Europa) – одна із шести карт. Видавництво Відень. На карті вперше подано етнографічні межі розміщення українців. Масштаб мапи 1:12 500 000. Розмальовка від руки. Формат мапи  без тексту 33,5 × 42 см (з текстом 50 × 66 см). Літографія. На “Етнографічній карті Європи” автор виділяє окремо два етноси – Russen (русів) та Kosaken (козаків), кількість яких разом досягає до 30 000 000 осіб. До Russen (русів) Констант Дежарден відносить Gross Russen (великорусів), Klein Russen (малорусів), Rusniaken (русняків) на Поділлі та Буковині, Ruthenen (рутенів) в Галичині і на Закарпатті. Ареал малорусів – Центральна та Північна Україна. Білоруси на карті не позначені. Kosaken (козаків) автор поділяє на етнічні групи: 1) Ukrainiichen (українські), 2) Tshernomoricen (чорноморські на Кубані), 3) донські, 4) уральські.

Луї-Етьєн Дюсьє (Louis Dussieux; 1815-1894), французький історик та географ.

1856 р. видав у Парижі «Carte Ethnographique de L'Europe...» (Етнографічну карту Європи). Формат мапи 31 × 40 см. Мапа була складена 1848 р., але видана лише у 1856 р. Опублікував її Луї-Етьєн Дюсьє у своєму атласі  “Atlas General De Geographie Physique, Politique Et Historique”. На карті виділено мовні сім’ї та групи. Слов'яни об'єднані в одну мовну групу. Ареал проживання слов’ян позначений лінією синього кольору. Серед слов’ян автор виділяє як окремі етноси – Grаnds Ruses ou Moscovites (великороси або московити); Petit Ruses ou Russniaque, ou Ruthenes (малороси або русняки, або рутени) та ін.  Серед українців (малоросів) Луї-Етьєн Дюсьє  розрізняє: Запорозьких Козаків (Cozaques Zaporoguues, нижня течія р. Дніпро), білих хорватів (на північ від Львова), древлян (на південь від р. Прип’ять, між написами Волинь та Полісся), бужан (середня течія р. Зх. Буг), дулібів (на Поділлі, у верхів’ї Пд. Бугу), сіверян (на північ від р. Десна), тиверців (Одещина, між ріками Дністер та Пд. Буг) та ін.

На Кубані та Донщині – Козаки (Cozaques), Південна Кубань – Tcerkesses (Черкесія) та Cauease (Кавказ).

На Заході України автор виділив Galicie (Галичину) та на захід від Львова – Russie Rouge (Червону Русь); Південна Україна – Oukrainе.

 

 

 

 

 

1700 р.

JAILLOT | SANSON | Atlas Nouveau. Contenant toutes les parties du Monde. 1692-1693 рр.