|
Юліус Іван Кеттлер (Julius Iwan Kettler; 1852-1921), німецький професор, статистик, географ, журналіст, редактор і картограф; мав чин таємного радника. Під час Першої світової війни з 1914 року Кеттлер редагував і видав кілька десятків настінних і спеціальних карт, які друкувалися в Берліні й Глогау, наприклад, «Карта війни Флеммінга» (Flemmings Kriegskarte) або під такими назвами, як «Настінні карти світової війни Флеммінга» (Flemmings Wandkarten des Weltkrieges), або «Спеціальна карта всього Західного фронту Флеммінга» (Flemmings Spezialkarte der gesamten Westfront). На додаток до численних картах німецьких земель і європейських держав, також були зроблені карти Китаю, Японії та Південної Азії в якості оглядових військових карт. Особливо цікава карта під назвою, «Затоплення наших підводних човнів за місцем розташування і кількості, представленому на основі офіційних матеріалів про морські битви, обмежених районів, фронтах, завоюваннях і втрат на суші» (Die Schiffsversenkungen unserer U-Boote nach Lage und Zahl dargestellt auf Grund amtlichen Materials mit Seeschlachten, Sperrgebieten, Landfronten, Land-Gewinn und -Verlust). При Веймарській республіці Кеттлер редагував десятки карт під такими назвами, як «Руйнування Німеччини після вимог нашого ворога на мирній конференції» (Die Zertrümmerung Deutschlands nach der Forderung unserer Feinde auf der Friedenskonferenz) або «Німеччина і сусідні райони відповідно до Версальського договору» (Deutschland und Nachbargebiete nach den Bestimmungen des Friedens von Versailles), а також "Демографічна карта Північної Польщі та Східної Німеччини" (Völkerkarte von Nordpolen und Ostdeutschland). Ю. Кеттлер розглядав кордони народів Європи з національного погляду, про що свідчить назва його етнічної карти “Національна точка зору. Кордони народів Європи” (“Völkische Gesichtspunkte. Die Völkergrenzen Europas”. – Berlin; Glogau (тепер Ґлоґув, Польща), 1916). На карті зеленим кольором окреслено як суцільну територію, так і мішані (смужками) українські землі: Підляшшя, Холмщину, Таврію, Ставропільщину, південь Курщини і Вороніжчини. Крим подано як територію, заселену росіянами і татарами. Це не єдина карта цього німецького вченого, де зображені етнічні українські землі. Інші його мапи – це “Карта народів австро-угорських земель” (“Völkerkarte der österreich-ungarischen Länder”. – Berlin; Glogau, [1918]), де подані етнічні межі українців Галичини, та мапа “Україна і Кавказ” (“Ukraine und Kaukasien”. – Berlin; Glogau, 1918.), масштаб 1:3 275 000. Карта вийшла у світ після підписання Берестейського мирного договору (9 лютого 1918 р.). Створена в т. ч. за працями О. Ф. Ріттіха і С. Рудницького, вона точно зображала межі розселення українців та інших народів. Карта мала сприяти проведенню кордонів між новоствореними державами, зокрема УНР, за етнічним принципом. Українці, колишньої Російської імперії, позначені як Ukraine. Слід зазначити, що на створення етнічних карт німецькими вченими, що видавались у період І світової війни, мала безпосередній вплив зовнішня політика Німеччини щодо Росії і України. Підтримуючи національно-визвольні рухи неросійських народів Російської імперії, уряд Німеччини прагнув у такий спосіб послабити Росію в політичному, економічному і військовому плані. Тогочасні німецькі карти популяризували у дещо завуальованій формі цю політику. |
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
