вівторок, 30 травня 2023 р.

Винники. 1960-і рр.

Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.

З архіву Юрія Карманчука
 

субота, 13 травня 2023 р.

Карта 1749 р. Польської Русі з Нижньою Волинню та Нижнім Поділлям. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді

 

1749 р. Карта  «Partie orientale de la Russie Polonoise, où se trouvent la Basse Volhynie et la Basse Podolie» (Східна частина Польської Русі, де розташована Нижня Волинь і Нижнє Поділля). Пд. Україна -  землі Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski). 

Жіль Робер де Вогонді (Gilles Robert de Vaugondy; 1688—1766) та Дідьє Робер де Вогонді (Didier Robert de Vaugondy; 1723-1786) (син Жіля Робера), французькі картографи. Жіль Роберт де Вуоонді, як правило, підписував свої карти «М. Robert», а Дідьє – «Robert de Vaugondy» (іноді додаючи «fils» або «filio»). У деяких випадках до кінця не з’ясовано Жіль чи Дідьє склали карту. Від Людовіка XV обидва Робери отримали титули королівських географів. З 1740-х років картографічна фірма Жіля і Дідьє Роберів видавала велику кількість атласів, великоформатних карт і глобусів й була на той час найвідомішою і найприбутковішою у Парижі. Робери перевидавали карти П. Мулляра-Сансона та Н. Сансона, зокрема його карту Польщі «Les Estats de la couronne de Pologne...». 

Серед багатьох картографічних праць Роберів основною є «Atlas universel» (Універсальний атлас, Париж, 1757, 108 карт), який вважається одним із найважливіших атласів XVIII ст. Його основу становлять картографічні матеріали, успадковані від Сансонів, і картографічні плити Ю. Жейо, придбані 1712 р. після його смерті. Для його створення були використані старі джерела, звірені з більш сучасними картами. На багатьох були виправлені широти й довготи згідно з астрономічними спостереженнями. Старий матеріал був змінений з додаванням безлічі нових топонімів. З 1757 р. Робери почали публікувати «Nouvel atlas portatif» (Новий портативний атлас), який протягом п’ятнадцяти років перевидавався п’ять разів.

Жіль Робер де Вогонді, відомий також як Le Sieure або Monsieur Robert, походив з родини Нікола Сансона (1600-1667) і є нащадок його онука П'єра Мулляра-Сансона (Pierre Moullart-Sanson). Він був племінником і спадкоємцем П’єра Мулляра-Сансона якому перейшла велика частина плит карт Н. Сансона. Від нього успадкував більшу частину картографічного матеріалу Нікола Сансона. Цей матеріал він разом з сином об'єднав з картами й пластинами, набутими після смерті Юбера Жайо 1712 р., щоб створити основу Всесвітнього Атласу. Після Абрагама Ортеліуса (Abraham Ortelius; 1527 —1598) і Герарда Меркатора (Gerhardus Mercator; 1512—1594) Вугонді спираючись на їх джерела значно просунули вперед картографію тієї епохи. Основні праці: “Géographie sacrèe et historique de l'Ancien et du Nouveau Testament” (1747), “Usage des globes céleste et terrestre” (1752), “Petit Atlas” (1748), “Atlas universel” (1757), “Atlas portatif” (1762). Робер Вогонді склав “Карту середньовічного світу” в кращих європейських традиціях. На ній він показав країни Середнього Сходу та Південного Кавказу. На мапі детально показано контури морів, кордони держав відтінені різнобарвною кантівкою. Основа історичної карти Робера Вогонді досить точна, автор використовував найдетальніші матеріали картографів-сучасників. Обидва (батько та син) отримали титули Королівських географів «Geograpne du Roi» від Аюдовіка XV та шляхетство.
Дідьє Робер де Вогонді спільно з батьком створив універсальний атлас (Atlas Universel) з 108 карт. Даний атлас вперше був опублікований в 1757 р. Для його створення були використані старі джерела, звірені з більш сучасними картами. На багатьох були виправлені широти і довготи згідно з астрономічними спостереженнями. Старий матеріал був змінений з додаванням безлічі нових топонімів. 1760 р. Дідьє Робер де Вогонді був призначений географом Людовика XV, був також Королівським географом польського короля Станіслава Лещинського, з 1756 р. членом Академії наук. Основні праці: “Essai sur l'histoire de la géographie” (1755), “Tablettes parisiennes” (1760), “Cosmographie” (1763), “Institutions géographiques” (1766), “Atlas de la France et de l'Europe” (1785). Після смерті батька Дідьє співпрацював з Шарлем-Франсуа Делямаршем (Charles-François Delamarche), який бл. 1784 р. перебрав майстерню Д. Робер де Вогонді й став його спадкоємцем.

Винники (Львівщина). 1956 р. Вулиця Шевченка

 Вулиця Шевченка — одна з головних та найдавніших вулиць міста Винники, розташована в історичній частині міста. 1911 р.  Винниківська міська рада присвоїла назву вулицям (Тараса Шевченка та Маркіяна Шашкевича (теперішня вул. Л. Українки).


1956 р. З архіву Юрія Карманчука

четвер, 4 травня 2023 р.

Річиця (Rzeczyca) – українське село колишнього Рава-Руського повіту (Закерзоння)

Річиця (Rzeczyca) – українське село колишнього Рава-Руського повіту. Тепер належить до гміни  Ульгівок (пол. Gmina Ulhówek)  Томашівського повіту Люблінського воєводства (Польща). Село знаходиться за 23 км на схід від Томашова. За даними Володимира Кубійовича в 1939 р. у селі проживало  2 540 осіб: 2 200 – українців, 60 – поляків, 90 – латинників, 190 – євреїв.

У с. Річиця 7 березня 1946 р. народилася моя мама – Марія в сім'ї Олега Сабаля (Соболя) (уродженця с. Улазова Любачівського повіту) та Ганни Кулешка (уродженки с. Річиця). В селі народилися моя баба Ганна, вуйко Павло (воїн УПА, убитий поляками 1947 р.), мої прадіди, прапрадіди, прабаби, прапрабаби і т.д.

У травні 1946 р. все сімейство Кулешків, разом з ними Олег з Ганною і дочкою Марією були депортовані. Вся велика родина прибула потягом в Радянську Україну, всіх переселенців висадили на станції «Сихів». З Сихова через Великий ліс родина добралася до с. Чишки. Чишки – польське село (колись було українським), поляків з нього було переселено до Польщі, а їхні будинки займали українці (Кулешкам «попалася» старенька польська хата, кращі будинки вже були заселені переселенцями).

Після депортації, в умовах сталінських репресій, мій дід Олег змінив прізвище Сабаль на Соболь (заміна букви «а» на букву «о»). Це було зроблено вимушено, щоб НКВС не зміг встановити родинні стосунки між братами Олегом і Юрієм, адже Юрій воював в лавах УПА.

*Моя баба – Соболь (Кулешка) Ганна Іванівна (7 січня 1923 р. с. Річиця Рава-Руського повіту – 29 липня 1985 р. м. Винники).

*Мій прадід – Іван Кулешка (помер 1962 р. у с. Чишки).

*Моя прабаба – Теодозія Кулешка (померла 1973 р. у с. Чишки).

Троє дітей Івана і Теодосії померли у малолітньому віці.

Брати та сестри моєї баби:

*Петро (1923 р. н.) – проживав, помер і похований в с. Чишки.

*Михайло (1929 р. н.) – проживав, помер і похований у Винниках.

*Агафія – проживала з сім’єю сестри Марії, померла і похована у с. Чишки.

*Марія (1932 р. н) – проживала з сином Володимиром (1964 р. н.) та його сім’єю у Чишках. Померла у 2016 р.

*Павло (3 грудня 1926 р. — 1 жовтня 1947 р.); псевда: «Горобець», «Діброва» — стрілець     сотні «Месники-2» (сотня «Шума»).    У лавах УПА з осені 1945 р. Схоплений солдатами Війська Польського  та засуджений до смертної кари 10 вересня 1947 р. Страчений 1 жовтня 1947 р. у Ряшеві (Польща).

З історії села. Селом тече Коритницький потічок. Вода в ріці була чиста і прозора. Село мальовниче, земля чорноземна родюча, територія рівнинна. Дровами тут ніхто не палив, а лише торфом. Влітку торф копали спеціальними машинами, сушили й розвозили   по домах, заготовляючи паливо на зиму.

На півночі височіє «Глинна (Глиняна) гора». Одну з частин села називали Губинком, іншу – Кути, а ще одну – Майданом. Центр села називався Ринком. До двору належав фільварок Березина та лісничівка Дубина. За часів І Речі Посполитої село належало до королівських дібр і було садибою староства, яке охоплювало Річицю, Губинок, Журавці, Любичу Королівську, Гуту Любицьку, Гребенне і Кам’янку Волоську (Кам’янка Старе Село (тепер Старе Село). У 1760 р. тут був вибранецький лан, на якому господарювали солтиси Яндрух та Яцентій. Згідно привілею Августа ІІІ, даного 26 травня 1755 р., деякі селяни мали право варити пиво і горілку для власних потреб. Тут існував млин з двома жорнами та корчма. В 1765 р. власником села був Андрій Річицький. До ІІ світової війни село належало до Равського повіту. Діяли читальня «Просвіти» і Товариство «Сокіл». В селі часто організовувались концерти, вистави. Перед війною тут перебувала два тижні театральна трупа акторів зі Львова. Артисти ставили вистави, вхід на які коштував 1 злотий. Приміщення читальні в цей час, де відбувалися театральні дійства, було переповнено людьми.

Тогочасна греко-католицька парафія налічувала бл. 1 800 осіб, тут діяло Старше Братство св. Миколая і Молодше Братство Покрови Пресвятої Богородиці. Уперше церква в Річиці згадується у документах під 1531 р. 1687 р. була збудована нова дерев’яна церква свв. Бориса і Гліба (Романа і Давида). 1766 р. її замінила нова, теж дерев’яна будівля з дзвіницею над бабинцем. 1882 р. церкву ремонтував майстер Семен Козак. Окрему дзвіницю звели 1901 р. Церква і дзвіниця згоріли 1944 р. під час акції «Батальонув хлопскіх» на село. Парох о. Омелян Котис разом із донькою Іванкою в червні 1947 р. був ув’язнений в таборі «Явожно», де й перебував до 1948 р. Помер невдовзі після звільнення.

У селі діяли дві початкові школи, три кооперативи, одна з яких називалася «Господарська торгівля», велика молочарня,  де люди здавали молоко, з якого тут виготовляли масло та інші молочні продукти. У селі знаходився і великий панський фільварок. Був тут вітряний млин, шинок, кузня. На старому цвинтарі (при дорозі Ульгівок — Томашів Любельський) збереглася давня цвинтарна каплиця, вимурована в ХІХ ст., квадратна в плані, увінчана банею з ліхтарем, під нею розташовані крипти. На території цвинтаря є кільканадцять кам’яних надгробків, виконаних бруснянськими майстрами. Також зберігся будинок давнього двору, на жаль, в середині 70-х рр. ХХ ст. був сильно перебудований.

У селі є зупинка для рейсових автобусів та бусиків, курсує кілька рейсів до Ульгівка і Томашова Любельського.

Після депортації 1944—1946 рр. та акції «Вісла» 1947 р. польська комуністична влада завершила етнічну чистку теренів Закерзоння від українців. Більшість мешканців Річиці було переселено в с. Зубра та Пасіки Зубрецькі (колись Пустомитівський район, Львівська обл.).



середа, 3 травня 2023 р.

Русь зі Львовом і Поділля з Києвом. 1550 р. Карта Себастьяна Мюнстера

 

Себастьян Мюнстер (нім. Sebastian Münster; 1488—1552) — німецький вчений, гуманіст, космограф, монах францисканець. Викладав в Гейдельберзі богослов'я, а пізніше в Базелі — математику. Першим з німецьких вчених видав єврейський текст Біблії з латинським перекладом і примітками (Базель, 1535) і посібник з граматики халдейської мови (1527).

Головні роботи:

·        1540 р. «Geographia Universalis» (Географія Птолемея). Видання 1550 р. містить зображення міст, портрети людей та костюмів. Ці видання, надруковані в Німеччині, є найбільш цінними.;

·        1544 р. «Cosmographia» (Космографія; Базель), в якій друкувалися карти К. Птолемея і власні карти автора.

«Космографія» — найдавніший опис світу німецькою мовою, що заснована як на друкованих джерелах, так і на повідомленнях різних людей і закладів. Це збірка історико-географічних даних, що значною мірою сприяла розповсюдженню географічних знань і стала зразком для наступних укладачів «Космографії». «Космографія» була однією з найуспішніших і найпопулярніших робіт XVI століття. Упродовж століття праця витримала 24 перевидання мовою оригіналу — німецькою та в перекладах латинською, французькою, італійською, англійською, чеською мовами. Крім карт, вона включала портрети державних діячів, з їх гербами та великою кількістю гравюр, серед яких були роботи Ганса Гольбейна Молодшого, Урса, Ганса Рудольфа Мануеля Дойча та Девіда Канделя. Останнє німецьке видання було опубліковане в 1628 році, задовго після його смерті.

1550 р. Карта «Beschreibung aller Laender so etwann dem Koenigreich Poland underworffen seind gewesen» (Королівство Польське). На мапі позначено Rvssen (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян) зі Львовом (Lemburg), Поділля  (Podolіa) з Києвом та ін. міста. Поміщена карта в «Космографії».

1598 р.