Злоті Емісійного банку Польщі. 1940 р.

 Грошова одиниця в Галичині з 18 вересня 1941 р. по кінець липня 1944 р.

Злотий Емісійного банку Польщі (польськ. złoty) — грошова одиниця Генерал-губернаторства у 1940—1944 роках. Вживалися розмовні назви «краківський злотий» (польськ. złoty krakowski) та «млинарки» (польськ. młynarki) на прізвище президента Емісійного банку у Польщі Фелікса Млинарського.

 Після окупації Польщі у 1939 році частина території була приєднана до Німеччини. На цих територіях польський злотий був замінений на рейхсмарку. На решті території Польщі було створено Генерал-губернаторство окупованих польських областей.  

Генеральна губернія, або Генерал-губернаторство — тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, утворена 12 жовтня 1939 р. гітлерівським урядом під час Другої світової війни у центрально-східній частині Польської держави. Адміністративний центр був у Кракові. До складу Генеральної губернії входили і українські етнографічні землі — Лемківщина, Підляшшя, Холмщина й частина Надсяння (загальна площа 16 тисяч км²). 1 серпня 1941 р. Генеральна губернія була об'єднана з дистриктом Галичина. Грошовою одиницею  в дистрикті Галичина з 18 вересня 1941 р. замість рубля (карбованця) став злотий для розвитку торгівлі в Генеральній Губернії. Дистрикт Галичина припинив своє існування наприкінці липня 1944 р., коли внаслідок Львівсько-Сандомирської операції, був ліквідований, а німецька окупація змінилася на радянську.

 Окупаційна влада оголосила про вилучення з обігу банкнот Банку Польщі у 100 злотих зразка 1932 та 1934 років та банкнот у 500 злотих зразка 1919 року, які підлягали зарахуванню на депозитні рахунки. На банкноти в 100 злотих було нанесено наддрук General Geuvernement / für die besetzen polnischen Gebiete і вони знову були випущені в обіг. Наддрук масово підроблявся. Незабаром у Польщі було організовано кредитну касу Головного управління імперських кредитних кас та розпочато випуск окупаційної рейхсмарки. Проте вже 15 грудня 1939 року було ухвалено рішення про створення нового емісійного польського банку, оскільки Банк Польщі було евакуйовано до Парижа. 8 квітня 1940 року у Кракові розпочав роботу Емісійний банк у Польщі (Bank Emisyjny w Polsce, Emissionbank in Polen). Банк розпочав випуск банкнот у злотих. Банкноти Банку Польщі вилучалися з обігу, випуск окупаційної рейхсмарки було припинено. За національною ознакою було встановлено різні умови обміну: для німців, поляків та євреїв. Було встановлено курс: 1 рейхсмарка = 2 злотих. 

Банкноти першої емісії були датовані 1 березня 1940 року, випущені банкноти в 1, 2, 5, 10, 20, 100 і 500 злотих. Банкноти другої емісії датовані 1 серпня 1941 року, випустили банкноти в 1, 2, 5, 50 і 100 злотих. Також було підготовлено, але здійснено емісію банкнот в 1000 злотих зразка 1941 року (оригінали невідомі, нині існує лише вигляді новоділів, надрукованих реконструйованими кліше. Банкноти друкувалися у Варшаві та Відні. На банкноті у 100 злотих зразка 1941 року зображено вигляд Львова.

 

1941 р. 100 злотих Емісійного банку Польщі. Вид Львова

Злотий Емісійного банку Польщі (польськ. złoty) — грошова одиниця Генерал-губернаторства у 1940—1944 роках. Вживалися розмовні назви «краківський злотий» (польськ. złoty krakowski) та «млинарки» (польськ. młynarki) на прізвище президента Емісійного банку у Польщі Фелікса Млинарського.

 Після окупації Польщі у 1939 році частина території була приєднана до Німеччини. На цих територіях польський злотий був замінений на рейхсмарку. На решті території Польщі було створено Генерал-губернаторство окупованих польських областей.  

 Окупаційна влада оголосила про вилучення з обігу банкнот Банку Польщі у 100 злотих зразка 1932 та 1934 років та банкнот у 500 злотих зразка 1919 року, які підлягали зарахуванню на депозитні рахунки. На банкноти в 100 злотих було нанесено наддрук General Geuvernement / für die besetzen polnischen Gebiete і вони знову були випущені в обіг. Наддрук масово підроблявся. Незабаром у Польщі було організовано кредитну касу Головного управління імперських кредитних кас та розпочато випуск окупаційної рейхсмарки. Проте вже 15 грудня 1939 року було ухвалено рішення про створення нового емісійного польського банку, оскільки Банк Польщі було евакуйовано до Парижа. 8 квітня 1940 року у Кракові розпочав роботу Емісійний банк у Польщі (Bank Emisyjny w Polsce, Emissionbank in Polen). Банк розпочав випуск банкнот у злотих. Банкноти Банку Польщі вилучалися з обігу, випуск окупаційної рейхсмарки було припинено. За національною ознакою було встановлено різні умови обміну: для німців, поляків та євреїв. Було встановлено курс: 1 рейхсмарка = 2 злотих. 

Банкноти першої емісії були датовані 1 березня 1940 року, випущені банкноти в 1, 2, 5, 10, 20, 100 і 500 злотих. Банкноти другої емісії датовані 1 серпня 1941 року, випустили банкноти в 1, 2, 5, 50 і 100 злотих. Також було підготовлено, але здійснено емісію банкнот в 1000 злотих зразка 1941 року (оригінали невідомі, нині існує лише вигляді новоділів, надрукованих реконструйованими кліше. Банкноти друкувалися у Варшаві та Відні. На банкноті у 100 злотих зразка 1941 року зображено вигляд Львова.

https://photo-lviv.in.ua/lviv-na-monetakh-banknotakh-tsinnykh-paperakh-i-medaliakh/

Четвертинне зледеніння

 

Рельєф та берегова лінія суходолу під час крайнього четвертинного льодовикового максимуму (20 000-21 000 років тому).

 

У цей час температура залежно від регіону була на 4-7°С нижче, ніж у наш час, а рівень Світового океану тоді був на 120-135 метрів нижчим від сучасного рівня через те, що вода, що накопичилася у вигляді льоду в льодовикових покривах товщиною 3-4 км, була вилучена із рідкої гідросфери. Відповідно, Британія та Ірландія були частиною континентальної Європи. Балтійського та Жовтого моря, як і Перської та Гудзонової заток не було. Чорне море являло собою велике прісне озеро, Австралія поєднувалася з Новою Гвінеєю, Індія - зі Шрі-Ланкою, Японія - з Сахаліном. Льодовики займали 8% поверхні Землі та 25% площі суходолу (нині відповідно приблизно 3,1% і 10,7%). Суходіл становив тоді 38% поверхні Землі, а Світовий океан відповідно 62%.

Як "Червона Русь" (західноукраїнські землі) у 1655 р. стала "Чорною Руссю". Карти XVII- XVIII ст. французів Сансон

Засновником французької картографічної школи та однієї з найбільших династій картографів був географ, космограф, історик та картограф Нікола Сансон (Nicolas Sanson d’Abbeville; 1600–1667). За свою кар'єру Н. Сансон створив понад 300 карт.

Завдяки особистому знайомству з королем Франції Людовиком ХІІІ, близько 1635 р. Сансон отримав титул «Королівського інженера та географа» (Ingénier et géographe de Roi), а у 1643 р. отримав привілей королівського картографа («geographe ordinaire du Roy»), що надавало йому право бути радником та репетитором з географії та картографії у двох королів — Людовика ХІІІ та Людовика XIV.

Ще в 1655 р. Нікола Сансон у Парижі видав мапу “Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne, Duches et Provinces De Prusse, Cuiave, Mazovie, Russie Noire &c Duches De Lithuanie, Volynie Podolie &c. De L'Ukraine &c … 1655” (Коронні польські землі, що включають Королівство Польщі, князівства й провінції Пруссії, Куявії, Мазовії, Чорної Русі тощо, Князівства Литовського, Волині, Поділля тощо, України тощо), де серед українських земель позначено Russie Noire (Чорну Русь) – територія Західної України.

1665 р. Нікола Сансон. Карта  «Russie Noire. divisée en ses Palatinats. & c. tirée pour la plus grande partie de la grande Carte de l' Ukaine, du Sr. le Vasseur de Beauplan. Par le Sr. Sanson d' Abbeville Geogr. ord.re du Roy. A Paris. Chez P. Mariette, rue S. Jacques a l' Esperance Avecq Priuilege pour Vingt Ans. 1665» (Чорна Русь, частина Великої карти України).

На цій мапі зустрічаємо вже  звичну (з 1655 р.) для Сансона стандарту назву Західної України – Чорна Русь (Russie Noire). Однозначно, що Сансон вжив і популяризував неправильне назву цієї частини Русі випадково.

Неточність Н. Сансона, коли Червону Русь помилково названо Чорною Руссю, упродовж кількох десятиліть повторили на своїх картах П. Дюваль (1666), Г. Сансон (1672), А. Ю. Жейо (1685, 1696), П. Мортьє (1711) та ін.

Цю неточність, власне, зрозумів і виправив лише його син Адрієн Сансон в 1706 р. (Adrien Sanson; помер 1718 р.), замінивши Russie Noire на Russie Rouge (Червону Русь).

 Причина помилки, мабуть, в тому, що він отримував знання та інформацію про території з усіх доступних джерел, зокрема, від мандрівників або дипломатів, які могли краще знати московську мову, ніж місцеву українську (русинську). У той час Західна Україна називалася, швидше, не Червоною Руссю, як це заведено вимовляти зараз, а на давньоукраїнський взірець, Чормной Руссю, з м'якою вимовою першого “о”. У словнику Даля можна легко відшукати давньоруське (українське) слово “чермний”, що означає темно-червоний, бурий. Отже, сплутати слово "чорний" і  "чормний" з м'яким “о” дуже просто, особливо іноземцю. Саме таким чином Червона Русь майже на 70 років стала Чорною в багатьох французьких та інших європейських джерелах.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. (у співавторстві). Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. 367 с.

1655 р.

1665 р. 

1706 р.