9 березня 1923 р. держава Греція перейшла на григоріанський календар. У травні 1923 р. у Вселенському патріархаті відбувся конгрес православних східних церков, скликаний патріархом Мелетієм IV. Всеправославний конгрес працював у Константинополі з 10 травня по 8 червня 1923 р. На конгресі відмовилися бути присутніми представники трьох найстаріших після Константинопольського патріархатів: Александрійського, Антіохійського та Єрусалимського. Не брали участь у конгресі Синайська архієпископія, і навіть Болгарська церква (Константинопольська Патріархія тоді вважала її схизматичною). У роботі наради брали участь архієреї Православної Російської Церкви — Кишинівський та Хотинський архієпископ Анастасій (Грибановський).
На ньому було обговорено календарне питання і прийнято рішення про реформу. Щоб не приймати григоріанський календар, що «виходить від католицького папи», було вирішено запровадити календар, названий новоюліанським. Цей календар був розроблений сербським астрономом, професором математики та небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем (1879—1956). Його головна особливість полягає в незначній зміні правила обрахунку високосних років. Тому в новоюліанському календарі, на відміну від григоріанського, вилучаються не 3 доби за 400 років, а 7 — за 900. Проте на практиці ця різниця стане помітною аж у 2800 році, а до того усі свята збігатимуться і в католиків, і у православних.
Отже, Новоюліанський календар 1923 р. був проголошений Вселенським патріархатом одноосібно, без згоди трьох Східних найстаріших патріархатів (Александрійського, Антіохійського і Єрусалимського). І найголовніше – це був конгрес з 10 учасниками, а не собор Православної церкви, на якому вирішуються такі важливі питання.
Згодом рекомендації конгресу трохи переглянули. Дату святкування Великодня вирішили визначати за юліанським стилем. Оскільки відповідно до нових календарів інколи вона може випадати раніше єврейського Песаха, що суперечить настановам першого Вселенського собору 325 року і було одним із головних аргументів критиків календарної реформи.
Запровадження новоюліанського календаря в Греції теж відбулося не без проблем. Якщо керівництво Елладської церкви це рішення у цілому схвалило, то багато звичайних священників та вірян його розкритикували.
Противники Новоюліанського календаря наводили багато аргументів. Наприклад, що реформу може ухвалити лише Вселенський собор, а не конгрес з 10 учасниками, чи що при народженні Христа усі користувалися юліанським календарем, а тому від нього не можна відмовлятися. А також звинувачували реформаторів у тому, що вони продалися Папі Римському, масонському Ватикану і т.д. Але найголовніший їхній аргумент - Константинопольський собор ще 1583 р. засудив Григоріанську пасхалію та Григоріанський календар й анафемствував всіх тих, хто прийме Григоріанську пасхалію та Григоріанський календар.
Владислав Бурда (Чому православні українці святкують Різдво 7 січня, а греки, румуни та болгари — 25 грудня. Історія про календарні суперечки та вірність давнім традиціям. 2023): «Спочатку протистояння мало більш-менш мирний характер. Однак у травні 1927 року активіст старостильного руху перукар Константин Караяннідіс накинувся з ножицями на архієпископа Афінського Хризостома, відрізав тому шмат бороди та поранив обличчя.
Після цього керівництво Елладської церкви звернулося за допомогою до уряду і той відповів репресіями проти старостильників. Опозиційних священників заарештовували, їхні храми позачиняли. Час від часу це супроводжувалося кривавими сутичками із вірянами.
В 1935-му до старостильників приєдналися три єпископи, після чого їхній рух оформився в Істинно православну церкву Греції. Активне протистояння тривало ще два десятиліття. В залежності від позиції правлячого прем'єр-міністра старостильники то йшли в підпілля, то отримували формальне визнання. Втім, за цей час противники календарної реформи встигли між собою розсваритися та поділитися на кілька окремих церков, однак і до сьогодні вони нікуди не зникли».
Подібно розвивалися події й в інших країнах, зокрема Румунії. Кожну церкву, яка перейшла на новоюліанський календар, супроводжував розкол та відокремлення окремої старостильної церкви. Відмова від давніх традицій ніде не далася легко. Тож і в Україні далеко не усі спокійно сприймуть перенесення святкування Різдва і відмовою від тисячолітньої української християнської традиції.
Немає коментарів:
Дописати коментар