З історії Східних католицьких церков невізантійського обряду

Мають статус ПАТРІАРХАТУ: Вірменська Католицька Церква, Коптська Католицька Церква, Маронітська Католицька Церква, Сирійська Католицька Церква, Халдейська Католицька Церква. А УГКЦ, де вірян в тисячу разів більше,  Ватікан ПАТРІАРХАТ не дає!!!

 

«Вселенська Церква є Церквою Церков, до якої входять різні християнські богословські традиції. Поряд із традиційним західним богослов'ям (яке часто визначають як католицьке богослов'я), Східні Католицькі Церкви дедалі краще усвідомлюють, що їхню ідентичність визначає не тільки канонічна та обрядова окремішність, але теж і власна богословська та духовна спадщина».

Верховний архиєпископ УГКЦ Святослав Шевчук

З 22 католицьких церков східного обряду 14 дотримуються візантійського, 8 — інших східних літургійних обрядів.

Основні принципи та норми, які стосуються Східних католицьких церков зазначені у таких соборових документах, як «Світло народів» (Lumen Gentium), «Відновлення єдності» (Unitatis Redintegratio), і перш за все у декреті «Про Східні Церкви» (Orientalium Ecclesiarum). 

Церкви

Східні католицькі церкви різних обрядів подано в алфавітному порядку (вказано: статус, обряд, країни їх поширення, час заснування, кількість вірян, церковний календар).

Вірменська Католицька Церква: патріархат; вірменський; Ліван, Сирія, Туреччина, Грузія (Самцхе-Джавахеті); 1630 р.; 539 806 осіб. Церковний календар григоріанський.

Ефіопська Католицька Церква: архиєпархія; ефіопський; Ефіопія, Еритрея; 1622 р.; 208 093 особи. Церковний календар  Ефіопський, має схожість і з Юліанським.

Коптська Католицька Церква: патріархат; коптський; Єгипет; 1741 р.; 163 849 осіб. Зі 164 тисяч коптів-католиків лише близько 10 000 проживають за межами Єгипту.

Маронітська Католицька Церква: патріархат; маронітський; Ліван, Сирія, Кіпр; V ст.: 3 090 509 осіб. Найбільша Східна Католицька Церква на Близькому Сході.

Сирійська Католицька Церква: патріархат; західно-сирійський; Ірак, Сирія, Ліван; 1677 р.; 161 780 осіб.Церковний календар григоріанський.

Сиро-Малабарська Католицька Церква: верховне архиєпископство; східно-сирійський; Індія, ОАЕ, США; 1498 р.; 3 947 396 осіб. Вона – друга у світі найбільша Церква східного обряду в повному спілкуванні з Римом (після Української Греко-Католицької Церкви).Церковний календар григоріанський.

Сиро-Маланкарська Католицька Церква: верховне архиєпископство; західно-сирійський; Індія, США; 1498 р.; 413 513 осіб.Церковний календар григоріанський (з 1953 р.).

Халдейська Католицька Церква: патріархат; східно-сирійський;; Ірак; 1553 р.; 452 488 осіб.Церковний календар григоріанський.

Обряди

Вірменський обряд розвинувся в давнину у Вірменії після прийняття країною християнства. У своїх основних рисах обряд склався протягом IV і V ст. Первісною основою обряду були сирійські та грецькі традиції, однак вірменське богослужіння швидко набуло свою специфіку, чому сприяв перехід на національну мову, яка в V ст. отримала свою писемність, а також певний ізоляціонізм Вірменської церкви в перші століття свого існування. Церква має свій календар, святкування Різдва Христового і Хрещення в один день (свято Богоявлення 6 січня), Євхаристія на пісному хлібі та нерозбавленому водою вині. Вживання ікон у вірменських храмах обмежене.

Ефіопський обряд походить з Александрії. Він виник у процесі узгодження александрійської й антіохійської літургій, зазнавши згодом візантійського впливу.

Коптський обряд зародився в стародавній Александрійської церкві, що була в перші століття християнства переважно грецька за етнічним складом. Потім обряд поширився серед корінних мешканців Єгипту - коптів, в їх середовищі він зберігся до наших днів.

Західно-сирійський обряд (антіохійський обряд) - літургійна практика, прийнята в деяких Давньосхідних церквах. Зародився у рамках Антіохійської православної церкви, практикується також у Сирійській православній церкві, Сирійській католицькій церкві, Сиро-Маланкарській. У Сиро-Маланкарській католицькій церкві. Божественна літургія відбувається на великому квасному хлібі овальної форми. Літургія - на західному діалекті сирійської мови (який має власний специфічний алфавіт).

Східно-сирійський обряд - богослужбовий обряд, що зберігся в долхалкідонській Ассірійській церкві Сходу і в деяких відокремлених від неї Східних католицьких церквах (Халдейській, Сиро-Малабарській). Відрізняється численними особливостями в літургії, структурі таїнств, церковному календарі. У східно-сирійському обряді зберігся календар, в якому рік складається з 364 днів, тобто 52 повних тижнів. Для компенсації розбіжності з сонячним календарем раз на сім років до року додається додатковий тиждень. Завдяки тому, що в літургійному році містяться тільки повні тижні, більшість свят прив'язані до конкретного дня тижня. Зокрема, свята на честь найбільш шанованих святих припадають на п'ятницю.

Маронітський обряд - один зі східних літургійних обрядів, що використовується в богослужінні Маронітської католицької церкви. Разом з західно-сирійським обрядом належить до західно-сирійської групи антіохійської літургійної традиції Маронітський обряд входить до стародавньої богослужбової практики Антіохійської та Едесської церков. Історичний мова богослужіння - сирійська. У даний час використовуються дві літургійні мови - арабська і сирійська. У період свого становлення заззнав сильного впливу єрусалимського богослужіння, а також східно-сирійського обряду. З 1215 р. для євхаристії використовується прісний хліб. З XVI ст. в маронітський обряд проникли деякі латинські риси. На даний час проводиться поступова реформа богослужіння, спрямована на очищення літургійного обряду від зайвих латинських запозичень.

 

Українські етнічні землі на карті «Європа. Карта народів і мов». 1881-1890 рр. Ріхард Андре.

Перші етнографічні карти Європи. 1837 р. Констант Дежарден (Constant Desjardins; 1787-1876), французький картограф, працював в галузі картографії понад 40 років, автор “Атласу Європи” (1837 р.) опублікував карту “Ethnographische Karte von Europa, oder Darstellung der Haputvertheilung der europaischer Volker nach ihren Sprachen und Religions-Verschiedenheiten; der Jugend gewidmet von C. Desjardins, mit erklarendem Text von J.H” (Етнографічну карту Європи). Мапа була поміщена у “Фізико-статистичному і політичному атласі Європи” (Physisch-statistisch und politischer Atlas von Europa) – одна із шести карт. Видавництво Відень. На карті вперше подано етнографічні межі розміщення українців. Мапа 1847 р. “Етнографічна карта Європи” (Uberlicht von Europa mit Ethnograph ..., 1847 р.) німецького географа Генріха Берґгауса  (Heinrich Berghaus; 1797-1884)  поміщена у першому двотомному виданні (1837-1848) "Фізичного атласу" (Berghaus'. Physik. Atlas, 1848). Видавництво Гота. Розмір мапи 42 х 31,5 см. Українські етнічні землі показані як Klein Russland (Мала Росія).

Ріхард Андре (Richard Andree; 1835–1912) — німецький географ і етнограф. Батько —  Карл Андре, теж географ. Навчався в Лейпцигу. Працював шахтарем у Богемії (на родовищах). Брав активну участь у національних чварах між німцями й чехами. Враження від цієї епохи відображені в його  книгах.

1881 р.  Ріхард Андре  видав  атлас ”Andree's Allgemeiner Handatlas in sechsundachtzig Karten mit erlauterndem Text.”. Названий на честь Р. Андре атлас видавали з 1881 р. до 1937 р. В атласі поміщено серію етнографічних карт.

Карта “Europa. Volker- und Sprachenkart” (Європа. Карта народів і мов). Масштаб – 1:25 000 000. Українці Австро-Угорщини позначені світло-зеленим кольором як Рутени (Ruthenen), українці Росії як Малоруси (Klein-Russen).

Етнічні мапи з атласу  1881 р. ідентично відтворені у Четвертому виданні (1885–1890) “Енциклопедичного словника Мейера”. У цьому виданні поміщена мапа Р.  Андре “Europa. Volker- und Sprachenkart” (Європа. Карта народів і мов). Масштаб – 1:25 000 000. Українці Австро-Угорщини позначені світло-зеленим кольором як Рутени (Ruthenen), українці Росії як Малоруси (Klein-Russen).

Історична довідка. Перше видання «Енциклопедії Мейера» почало виходити в жовтні 1839 р. Протягом 12 років вийшло 46 томів, до 1855 р. було випущено 6 додаткових томів. Всі 52 томи були перевидані у 1858-1859 роках. Протягом 1857-1860 рр. був випущений енциклопедичний словник, що, правда, вже лише 15 томів; саме це видання вважається першим «офіційним» виданням «Енциклопедії Мейера». Друге видання було випущено в 1861-1867 рр. Третє видавалося  в Лейпцигу, — в 1874-1878 роках. Обидва ці видання, як і раніше включали по 15 томів. Четверте видання, випущене у 1885-1890 роках, включало 16 томів, у 1891-1892 роках було випущено два додаткові томи. П'яте видання (1893-1897) включало 17 томів, шосте (1902-1908) — 20. Сьоме видання, випущене в 1924-1930 роках   — лише 12 томів. Восьме видання, що випускалися в період правління нацистів у Німеччині, залишилося незавершеним (видавалося в 1936-1942 роках, були випущені томи з першого по дев'ятий і дванадцятий із дванадцяти запланованих). В період існування двох німецьких держав дев'яте видання енциклопедії було випущено у ФРН в 1971-1979 роках. Воно налічувало 25 томів. У НДР були випущені два видання: у восьми томах у 1961-1964 роках та у вісімнадцяти томах у 1971-1978 роках. Обидва вони були написані відповідно до марксистської ідеології.