Це одна з небагатьох правдивих етнографічних московитських карт!
Вся територія Донеччини
та Луганщини – українські етнічні землі. Все Підляшшя, Холмщина, Надсяння (тепер Польща) та Пряшівщина (тепер Словаччина) – теж українська земля. На мапі
показано, що перед Першою світовою війною переважно українцями
("малоросами" за імперською термінологією) були заселені не лише Крим,
але й в сучасних межах – майже цілком Кубань (Краснодарський край),
Бєлгородська область, значні частини Курської, Ростовської та Воронезької областей –
територія теперішньої Росії. Цікаво
й те, що Полісся і практично всю нинішню Брестську область Білорусі
(Берестейщина) та Пінщину російські академіки віднесли до північномалоросійського
діалекту російської мови, тобто до української мови.
На цій же карті наочно
показані й інші етнографічні кордони. Сірим кольором позначено ареал поширення
білоруської мови ("діалекту" по-імперськи) у двох варіантах говорів -
південно-західному та північно-східному. Так, ареал білоруської мови на сході
охоплював нинішню Смоленську область, великі частини Брянської й Калузької
областей, південь Псковської та південний-захід Тверської областей Росії.
Мапа
складена 1914 р. Назва - «Дiалектологическая карта русскаго языка в Европѣ». Видана
в 1915 р. в Петрограді Російським імператорським географічним товариством.
Карту складали шляхом анкетування місцевого сільського населення. Роботою
керувала Московська діалектологічна комісія на чолі з академіком О. О.
Шахматовим та професорами М. М. Дурново, Д. М. Ушаковим, М. М.
Соколовим.
Автори карти – Микола Миколайович Дурново, Дмитро Миколайович Ушаков, . Виконана членом Російського імператорського географічного
товариства - І. П. Піддубним. Кольоровий
формат - 101 х 83 см. Літографія Козловської (спосіб Янова).
У 1903 р. створюється Московська діалектологічна
комісія (МДК), керівником якої став Ф. Є. Корш, а справжнім натхненником – О.
О. Шахматов. Комісія опублікувала дві програми («Програма для збирання
відомостей, необхідних для складання діалектологічної карти російської мови») в
1909 і 1911 роках. Комісією була прийнята і розвинена класифікація російських
говірок О. О. Шахматова. Програма містила розгорнуті питання по всіх
мовних явищах, головним чином фонетичних і морфологічних. На цю програму були
отримані сотні відповідей, в основному від представників сільської інтелігенції
- вчителів, лікарів, духівництва.
1915 р. була опублікована робота «Опытъ дiалектологической карты
русскаго языка въ Европѣ съ
приложенiемъ очерка русской дiалектологiи» (Опыт
диалектологической карты русского языка в Европе), в
якій були накреслені межі говорів східнослов'янських мов, окреслено території
української, російської, білоруської мов, дано розмежування цих мов на наріччя
і групи говірок, виділені перехідні говірки між наріччями та мовами. В якості додатка до карти було подано «Очерк русской диалектологии», підготовлений
членами МДК М. М. Дурново, М. М. Соколовим, Д. М. Ушаковим.
Фрагмент з праці «Опыт
диалектологической карты русского языка в Европе» «§ 73. I. Южномалорусская группа (называемая так
же «украинскимъ» нарѣчiемъ
или поднарѣчiемъ).»
«Примечанiя» сообщают: «212.
Терминъ «украинскiй» по отношению къ языку употребляется въ
разныхъ значенiяхъ. У старыхъ ученыхъ — Михальчука, Житецкаго (прим. 197) и др.
- этим терминомъ обозначаются лишь в. говоры ю.-м.-р. нарѣчiя, называемые нами
«восточно-украинскими»; «подольскiй говоръ» и «галицкiй говоръ» ими отдѣляются отъ «украинскаго».. Въ
томъ же смыслѣ
употребленъ этот терминъ и у Соболевскаго… . Но тотъ же терминъ употребляется
многими учеными, главнымъ образомъ, малорусскими, для обозначенiя всей м.-р. рѣчи, а так же — какъ названiе м.-р.
литературнаго языка (въ основу котораго легъ одинъ изъ украинскихъ говоровъ).
...» .
Олексій Шахматов — один з
авторів роботи «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (1916), брав участь
у написанні декларації Петербурзької АН «Про отмену ограничений малорусского
печатного слова» (1905-1906), автор докладних рецензій на граматики української
мови А. Кримського і С. Смаль-Стоцького, словник української мови Б. Грінченка.
Олексій Шахматов з інтересом і співчуттям ставився до розвитку української
літератури й української мови, але скептично висловлювався стосовно
прагнення діячів «українського руху» до відділення малоросійської народності
від єдиного російського народу.
О. Шахматов в своїй праці «О государственных задачах
русского народа в связи с национальными задачами племен, населяющих Россию»
писав: «Где же та русская народность, о которой мы говорили выше и которую хотели
признать естественною носительницей и представительницей государственных
интересов? Признаем ли мы такою русскою народностью только великорусскую? Не
будет ли это признание тяжким преступлением против государства, созданного и
выношенного всем русским племенем в его совокупности? Решение объявить
«инородцами» малорусов и белорусов не умалит ли самое значение русской
народности в нашем государстве, вводя его в сравнительно тесные пределы
Московского государства XVI—XVII вв.?» [2].
1. Дурново
Н. Н., Соколов Н. Н., Ушаков Д. Н.
Опыт диалектологической карты русского языка в Европе с
приложением очерка русской диалектологии. — М., 1915. —
132 с.
2. Шахматов Алексей. О государственных задачах русского
народа в связи с национальными задачами племен, населяющих Россию. - Режим
доступу: http://www.mosjour.ru/index.php?id=922
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
ФРАГМЕНТИ КАРТИ
Немає коментарів:
Дописати коментар