Усім шампанського! Українська радянська новорічна листівка. 1971 р.

Перші українські різдвяні та новорічні листівки почали видавати в Києві ще на початку ХХ ст. Восени 1929 року в СРСР Новий рік і Різдво були оголошені звичайними робочими днями, а будь-які святкування  заборонялися. Зимові свята обізвали «буржуазної затією». У грудні та січні спеціальні патрулі з добровольців ходили по вулицях і заглядали у вікна, перевіряючи виконання урядового указу. Новорічна ялинка перейшла на нелегальне становище. Ті, хто не хотів позбавляти своїх дітей свята, робили це таємно. Ситуація змінилася в 1935 році. Тодішньому секретареві ЦК Компартії більшовиків України Павлу Постишеву вдалося-таки переконати Сталіна, що красуня-ялинка з «попівського дерева» цілком може перетворитися на символ щасливого дитинства в СРСР. Новий 1936 рік вже зустрічала вся країна, нарядивши ялинки й підписавши саморобні листівки. Святкування Нового року стало невід'ємною частиною радянського життя.

Впродовж 1937-1939 рр.  новорічні листівки в СРСР друкувалися невеликими тиражами (заборонені в 1929 р.).  Перші радянські фронтові новорічні листівки були видані до Нового 1942 р. Найпопулярнішими були листівки з написами «Новогодний привет героическим защитникам Родины!» і «Новогодний привет с фронта!». Масовий випуск листівок налагодився в 1953 р.; практично всі вони мали напис "З Новим роком", зображення кремлівських зірок і червононосого Діда Мороза.  Над цим активно працювали союзні та республіканські видавництва: «Планета», «Правда», «Изогиз», «Міністерство зв’язку СРСР», «Советская Россия» (Москва, РФ), «Аврора», «Советский художник» (Ленінград, РФ), «Мистецтво», «Радянська Україна», «Прапор», «Укрдержвидав», (Київ, Україна), ім. Якуба Коласа (Мінськ, Білорусь), «Мінтіс» (Вільнюс, Литва), «Лієсма», «Авотс» (Рига, Латвія), «Еесті Раамат» (Таллінн, Естонія) тощо.

Неодмінним атрибутом зустрічі Нового року в СРСР на самому початку 1960-х років стало «Советское шампанское». Цей бренд з’явився у 1936 р.,  у 1937 році було  запущено завод шампанських вин у Ростові-на-Дону, у 1940 – заводи в Горькому, Тбілісі, Харкові. Іншого шампанського в СРСР не випускали. Через високу вартість ігристий напій могли собі дозволити далеко не всі радянські громадяни. У 1961 році процес виробництва автоматизували, і шампанське подешевшало на 20%, таким чином попит на нього зріс. Для порівняння, у 1936 році в СРСР було випущено 300 тис. пляшок цього напою, в 1940  – 8 млн, 1956 – 27,3, 1966  – 60,8, 1980  – 177. Відтак протягом 1960–1970-х років на листівках почали з’являтися зображення постатей з келихом ігристого в руках. Ще один святковий сюжет – особливі композиції з ялинковими гілками, новорічними іграшками, свічками та бокалами шампанського (Олександр Васянович. Гастрономічні сюжети радянських новорічних листівок. 2019 р.).