1890-1907 рр. Герби держав

Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона

Видатні винниківські педагоги: Аркадій Григорович Дорман

Аркадій Григорович Дорман - директор СШ №47 у 1958–1971 рр.

15 липня 1967 року цей навчальний заклад було перейменовано у Львівську СШ №47. 1969 р. — перший випуск десятикласників у СШ №47. Саме за А. Дормана до старого приміщення було добудовано 12 просторих класних кімнат, посаджено сад. Помер А. Дорман на своєму робочому місці в кабінеті. Хоронили А. Дормана з Будинку піонерів. Похоронений на Янівському кладовищі.
На початку 1960-их рр. у школі працювали Пєшко Ромуальда  Михалівна, Корчма Надія Йосипівна, Крейденкова Катерина Федорівна, Смага Ольга Павлівна, Рибак Ірина Євгенівна, Рибак Філомена Василівна та ін.

 

1963 р.

Орографічна ВМЛ в Українських Карпатах

Верхня межа лісу (ВМЛ ) – це сукупний і динамічний організм, що знаходиться на межі лісового поясу і високогір’я. Дослідження проведені у Карпатському регіоні (Чорногора, Свидовець, Горгани, Полонина Боржава, Полонина Красна, Бескиди). Літологічний фактор, залишаючись провідним при формування ВМЛ, у кожному окремому випадку  посилює або послаблює вплив інших факторів.

Виходячи з цього твердження, ми розуміємо ВМЛ як явище географічне (ландшафтне). ВМЛ — смуга елементарних природних систем, що формується на контакті гірсько-лісового і субальпійського поясів і до якої належать лісові ПТК, де дерева мають мінімальну висоту 5 м, мінімальну зімкнутість крон 0,3, проходить природне відновлення деревостану і відбувається середовищетвірна роль лісу.

Чому було взято такі показники? П’ятиметрові дерева, у більшості випадків, піднімаються над середньою або максимальною (4 м) потужністю снігового покриву, тобто вже піддаються дії природних умов зимового часу. Зімкнутість крон деревного ярусу 0,3 (проективне покриття) є показником ступеня ценотичного впливу дерев одного на одне а також всього деревного ярусу на рослинність нижніх ярусів, де формування грунту відбувається за лісовими умовами. Природне відновлення деревостану – важливий критерій, який дає підставу говорити про нормальне функціонування лісових ПТК. Тому ці природні комплекси, в яких відбувається відновлення деревостану, є всі підстави вважати гірсько-лісовими.

ВМЛ вивчається у відношеннях або взаємовідношеннях «живої» і «неживої» природи. Саме тут проявляється різниця в об’єктах дослідження. Біологічні підходи фокусують увагу на біоценозі, екосистемі, біогеоценозі, де на центральне місце у системі винесений біоелемент. Досягнуті у цьому плані успіхи не мають сумніву. Однак на сучасному етапі стану проблеми необхідно більше уваги приділяти взаємозв’язкам між компонентами ПТК. Таким чином, фізико-географа цікавить не стільки стан окремих дерев, їх груп або лісових формацій на верхній межі проростання, стільки комплекс природно-господарських причин, що формують ВМЛ, яка в свою чергу, також впливає на них.

У горах на формування ВМЛ вирішальний вплив мають різноманітні екологічні і антропогенні фактори. Виходячи з цього, в Українських Карпатах можна виділити ландшафтну (природну) і антропогенну (господарську) ВМЛ.

У залежності від лімітую чого фактору ландшафтна ВМЛ поділяється на вісім підтипів: термічний, вітровий, лавинний, орографічний, біотичний, торфово-болотний, греготний, шлейфовий.

Орографічна ВЛМ формується у тих місцях, де просуванню лісу вгору перешкоджають ПТК з дуже крутими (30–45°) або урвистими (45°) схилами. В Українських Карпатах орографічна ВЛМ зафіксована в Чорногорі, Мармароських горах і в ландшафтах Ґорганів. Діапазон висот – 1 500–1 600 м н. р. м. Характерний різкий перехід лісових ПТК у субальпійські. Смуги рідколісся, зазвичай, нема. В зоні орографічної ВЛМ, крім смереки, трапляються чагарники: сосна гірська, ялівець сибірський і вільха зелена. Світлова повнота смереки на верхній межі проростання становить 0,5–0,6 балів з середнім діаметром стовбура 28–30 см. Вік окремих деревостанів досягає 50–60 років.

На Чорногорі така межа трапляється лише в трьох місцях: ПТК північно-східних схилів г. Брескул, г. Смотрич і в урочищі Ребра. Орографічна ВЛМ проходить на г. Брескул на висоті 1 500 м, а на г. Смотрич – 1 600 м. ВЛМ у цих ПТК зумовлена геолого–геоморфологічним чинником.

Орографічна ВМЛ в Чорногорі (на другому плані; г. Брескул). 2019 р., липень

Література

1.Байцар А. Л. Верхня межа лісу // Чорногірський географічний стаціонар. Навчальний посібник. — Львів, 2003, с. 68-74.

2.Байцар А. Л. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101—107.

1539 р. «Carta marina». Новгородська республіка та Білорусь - РУСЬ, а Московія - Московія

«Carta marina» («Морська карта й опис північних земель, з дивовижними явищами, що в них відбуваються, ретельно виконана в рік від Різдва Христового 1539. У Венеції. Коштом ясновельможного Ієронімо Квіріні, патріарха венеціанського») — унікальний документ епохи Відродження, який є неоціненним джерелом для історичної картографії та історії культури європейської Півночі. Створена карта шведським церковним діячем, дипломатом і письменником Олафом Магнусом. 

 

У 1530 р.  О. Магнус з братом були змушені покинути Швецію. З цього моменту О. Магнусом до кінця життя займався вивченням її історії та географії. Результатом цієї роботи стали «Carta marina» і коментарі до неї — книга «Historia de Gentibus Septentrionalibus» (Історія північних народів).  Карта була надрукована в кількості всього декількох екземплярів з присвятою Патріарху Венеціанської республіки Hieronymo Quirino, за підтримки якого О. Магнус зміг закінчити роботу.

 

Карта мала розміри 1,7х1,25 м й була розділена на дев’ять частин. Ці частини були позначені латинськими літерами від А до І де кожна з них мала розмір 55 х 40 см. Джерельною базою для складання цієї карти слугували власні подорожні записи О. Магнуса, а картографічною основою стала «Географія» Птоломея і карти скандинавських мореплавців. Коментарі до карти були перекладені її автором італійською та німецькою мовами й видані окремим накладом.

 

Джерелами для карти йому послужили власні подорожні записи О. Магнуса, а картографічною основою стала Geographia (Географія) Птолемея і карти скандинавських мореплавців.

 

На карті зображені кілька територій з назвою «Russia», зокрема - землі Новгородської республіки як Біла Русь (Russia alba), нижче «Russia regalis nigra» - Русь, іменована Чорною.  Позначена Московія «Moskovia pars». У нижньому правому куті зображений великий князь московський (Magnus Princeps Moscovitar) — Іван Грозний.

Новгородська республіка — олігархічне державне утворення на північному сході Європи з 1136 по 1478 рік із центром у Великому Новгороді, панівну верхівку якого складало велике боярство. У період найбільшого розквіту крім власне Новгородської землі включала також території від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході й від Білого моря на півночі до верхів'їв Волги та Західної Двіни на півдні. 1478 р. московська рать обложила Новгород, після чого відбулося остаточне включення Новгородської землі до Московського князівства. Велику частину новгородської політичної знаті (боярства) було вирізано цілими сім'ями, а більш половини купецьких сімей було вивезено до Московії. На їх місце були завезені купецькі сім'ї із підлеглих Московському князівству східних земель. Таким чином новгородську еліту було обезкровлено. Новгородська феодальна республіка перестала існувати.

З ВІКІПЕДІЇ: "Один примірник карти був знайдений Оскаром Бреннером в 1886 р. у бібліотеці Мюнхена (Hof- und Staatsbibliothek, зараз Bayerische Staatsbibliothek) в Німеччині, де і знаходиться досі. Пізніше, в 1961 р., ще одна копія була виявлена ​​у Швейцарії й вже в наступному році була придбана університетом Уппсали у приватної особи за 150 000 шведських крон. В наш час цей екземпляр знаходиться в бібліотеці університету Carolina Rediviva (en), де він виставлений для загального огляду".

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с.