Продуктові магазини.
https://zaxid.net/blogi_tag50977/
https://zaxid.net/blogi_tag50977/
Поч. 1930-х рр. Продуктовий магазин у будинку пана Корчовського (Загороддя; тепер вул. Сагайдачного). На теперішній час там мешкає родина Москаль.
«Центральний гастроном» («Старий магазин») - кут вул. Леніна й вул. Танкістів; навпроти міської ради (тепер там торговий центр). Діяв, мабуть, з 1940-х рр.. – поч. 1950-х рр.. до 2010 років.
«Гастроном» («Новий магазин») на вул. Леніна (тепер вул. Галицька); навпроти «Комісійного» (де тепер ресторан «Василина»). Діяв, мабуть, з 1940-х рр.. – поч. 1950-х рр.. до поч. 2000-их років.
Продуктовий магазин «На Глущака» (вул. І. Франка). Діяв приблизно з 1950-х рр.. до поч. 1980-их рр.
Хлібний магазин «Біля міліції» (кол. вул. 1 Травня, тепер вул. Стуса), з’єднання вул. Підлісецького (тоді вул. Червоноармійської) та вул. Стуса (де зараз нечинна піцерія). Цей магазин ще з 1940-х років, а можливо і швидше.
Магазин по вул. Галицька, 36. Будинок збудований на поч. ХХ ст. У 1930-х рр. – 1950 р. тут був м’ясний магазин п. Леми. Коли сім'ю п. Леми в 1950 р. вивезли в Сибір магазин закрили, а пізніше - "Комісійний магазин". Магазин файний, все було в ньому, але ціни теж «файні» були, рідко хто ним користувався. Переважно «торгаші» та «фабриканти» (працівники тютюнової фабрики). На поч. 1990-х рр. магазин повернули спадкоємцям п. Леми.
М’ясна «будка» п. Опалевича (в центрі, по вул. Леніна, біля колишньої перукарні). Діяла в 1950-і – 1960-і рр..
Маленький продуктовий магазинчик (будка) біля кнайпи «Жіночі сльози» (ріг вул. Франка та вул. Незалежності (тоді вул. Радянської). Крім елементарних продуктів продавали морозиво в паперових стаканчиках по 7 коп. Діяв в 1960-і – 1980-і рр..
Магазин «Продукти» (народна назва «Під сходами») – тепер там комплекс «Жупан»). Відкритий десь приблизно у 1960-і рр.. (можливо і швидше).
«Молочний магазин» (навпроти пам’ятника Т. Шевченку). Діяв приблизно з кінця 1960-х рр..до поч. 1980-их рр.
«Молочний магазин» (за теперішнім рестораном «Гопак»; в цей час знаменитий на весь Львів «Гриль бар»). Магазин працював в 1970-х рр.. – 1980-х рр..
«Молочний магазин» по вул. Леніна (тепер вул. Галицька) – між сучасною школою «Берегинею» і Музеєм (приміщення маленьке – будка; 1970-і рр..).
«Молочні магазини» в радянський час на «Неграх» та «Камчатці».
«Овочевий магазин» по вул. Леніна (тепер вул. Галицька); між теперішньою «Василиною» та Універмагом; діяв у 1960-х - 1990-х рр..; раніше тут стояла дошка пошани.
Магазинчик «Лілея» від КООПу на розі вул. Леніна і вул. Танкістів, зі сторони перукарні, там часто можна було купити імпортні вермути і вина. Діяв у 1960-х рр. – 1980-х рр..
Кулінарія на Загородді (недалеко від зупинки на вул. Франка). Діяла в 1970-і рр.. – 1980-і рр..
Кулінарія на вул. Леніна (навпроти колишньої ощадкаси; біля теперішнього ресторану «Василина»). Діяла в 1970-і рр.. – 1990-і рр..
Невеличкий продуктовий магазин був на вул. Спортовій (де вулиця з’єднується з вул. Ломоносова, з правої сторони; 1960-ті-1970-ті рр..).
Біля колишньої цегельні теж був невеличкий продуктовий магазинчик (1960-і – 1970-і рр..).
Горілчані магазини.
Спеціалізованих горілчаних магазинів було два.
Магазин на вул. Івана Франка (навпроти фабричного будинку). Діяв у 1970-х рр. – 1990-х рр..
Магазин на вул. Леніна (біля колишньої ощадкаси). Діяв у 1970-х рр. – 1990-х рр..
Алкогольні напої продавали і в гастрономах: «Центральний гастроном» (біля універмагу, гастроном навпроти колишньої міської ради, в гастрономі «Під сходами» (народна назва), тепер магазин «Жупан».
Промислові магазини.
1920-і рр. – 1930-і рр. Крамниця мішаних товарів Ярослава Костіва (теперішня вул. Стуса, 21). Співвласником цієї крамниці був Возьний Володимир Якович (13.12.1910 р. Новосілка — 1948 р. Винники). Мешканець міста Винники, учасник ОУН-УПА, член виділу товариства «Просвіта» у Винниках. У жовтні 1938 року повністю її викупив. Там і працював з дружиною Філоменою (за матеріалами Остапа Булича). В радянські часи (1940-і-1980-і рр.) тут продавали гас (керосин; застосовується як паливо для приготування їжі, освітлення, обігріву). Біля колишнього "магазину нафти" тепер магазин "Фортуна".
Зі спогадів винниківчанина Володимира Храмова (ФБ, січень 2024 р.): «Я пацаном купляв там гас (незамінна річ при ремонті ровера і жуків колорадських підсмажити), раз на тиждень (середа) приходив продавець з «жилізного» магазину, було відкрито 2 год. Ціна в 1977 р. була 7 коп. за літр, запах стояв незабутній, продавець перше накачував ручною помпою гас у скляну мірну місткість і потім вже виливав через шланг у тару».
Магазин по вул. Леніна, 20. (приміщення міськради до 2020 р.). Це був будинок єврея Бергера Збудований на початку 1920-их рр.. У 1920-х –1930-х роках в одному із приміщень знаходився невеличкий промисловий магазинчик. 1940-і рр. – 1960-і рр.. – канцтовари та книгарня.
Магазин господарських товарів (ріг вул. Стуса та вул. Лесі Українки). Діяв: 1930-і рр. – 1990-і рр. Належав в 1930-их рр. євреям. Тепер тут перукарня.
Універмаг на вул. Леніна (з 1950-х рр..; біля Бібліотеки для дорослих); магазин діє дотепер.
«Культпобуттовари» на вул. Леніна, 61. Діяв з 1950-х рр.. по 1995 р. Народна назва «Залізний» (Жилізний) магазин; колишня німецька Кірха, тепер храм Івана Хрестителя УГКЦ.
Будівельний магазин на вул. Леніна (народна назва "У Сидора") (з 1970-х рр..; навпроти храму Івана Хрестителя; діяв до 2017 р.; тепер подвір’я храму Св. Софії).
Будівельний магазин на вул. Леніна (1980-ті рр. - 2010-ті рр.), біля моста на Кільцевій. Перед тим там було озеро де грали хокей і футбол, а також парк. За Австрії був млин.
Канцтовари, книгарня та ремонт окулярів (1970-і -1990-і рр..) по вул. Леніна (до 1970-их рр. тут була «пивна на зупинці»; тепер приміщення ресторану «Гетьман»). У 1990-их рр. магазин перенесли у приміщення навпроти (через дорогу).
Газетні кіоски.
Газетний кіоск (на розі вул. Леніна і вул. Танкістів, зі сторони міськради), з марками й значками був дуже популярним, потім його перенесли на зупинку біля фабрики. Кіоскери (п. Поліна Іванівна Півнева, п. Катерина Дубовець та п. Зиновія Кітура) завжди були привітними. Діяли в 1950-х рр. – поч. 2000-х рр..
З історії зарплат та цін на продукти у 1970-х – 1980-х рр..
Середня зарплата в СРСР враховувалася за доходами робочого «класу». При її підрахунку виключалися зарплати працівників адміністрацій та керівників. Зараз - за загальною сумою - і багатих, і бідних.
У СРСР зарплата була не просто цифрою в платіжці — це був цілий соціальний квест.
Формально всі «мали роботу» і «отримували стабільно». Інженер — 120 рублів, лікар — 110, вчитель — 90. Звучить рівно й справедливо? А тепер нюанс: гроші не вирішували головного. Вирішував «доступ».
Можна було мати скромну зарплату, але «правильну» посаду — і жити краще за того, хто отримував більше. Ковбаса «по блату», меблі «через знайомих», відпустка «по лінії профспілки». Гроші були, але купити за них щось нормальне — ще те мистецтво.
Офіційно не було багатих і бідних. Неофіційно — були ті, хто стояв у чергах, і ті, хто знав, у які двері зайти без черги.
Зарплата у всіх була різна. Середня зарплата в СРСР на кінець 1970-х – початок 1980-х років становила 150-160 рублів, тоді як мінімальна була близько 70-80 рублів, а вищі посади та спеціалізовані професії (шахтарі, нафтовики, керівники) могли приносити до 500-1000 рублів. Жінки колгоспниці (ланка, телятниці, свинарки) отримували в районі 70 рублів. Вчителі від 100 до 140 рублів. Одночасно, ціни на споживчі товари були значно нижчими, ніж зараз, але це компенсувалося дорожнечею техніки, меблів та труднощами з її придбанням.
Середня зарплата в СРСР в 1970 році становила 122 рублі, вже за п'ять років вона досягла позначки 145,8 рубля, а в 1980 р. — 168,90 руб. Правда, по республіках середня зарплата різнилася. Наприклад, в РРФСР вона становила 126,1 руб., в Україні в 1970 р. отримували 115,2 рубля, в сусідній Білоруській РСР - 106,4 рубля. Найменша середня зарплата фіксувалася в Молдові - 102,8 рубля, а ось «шикувала» Естонія - 135 рублів.
В УРСР:
1970 115,17 руб.
1971 117,57▲
1972 121,91▲
1973 125,30▲
1974 128,46▲
1975 133,54▲
1976 139,84▲
1977 142,88▲
1978 146,22▲
1979 148,74▲
1980 155,12▲
1981 157,89▲
1982 163,08▲
1983 165,75▲
1984 169,55▲
1985 173,95▲
1986 179,00▲
1987 185,01▲
1988 199,79▲
1989 217,74▲
1990 248,40▲
1991 495,40▲
Ціни на продукти.
Говорячи про продукти, важливо пам'ятати, що їх ціна ще не означає, що ви ці продукти в 1970 р. Могли б купити, коли захотілося - просто зайшовши в найближчий гастроном.
У Радянському Союзі ціни регулювала держава і підвищувала їх рідко - раз в 10 років. Така стабільність компенсувалася дефіцитом, продуктами по талонах і відсутністю асортименту.
Хліб. Буханець чорного хліба в СРСР від початку 1960-х років і до середини 1980-х коштував у Львові 14 копійок, у кінці 1980-х його ціна зросла до 20-22 копійок. Так званий «кірпічик» сірий і круглий сірий коштував 16 копійок, білий батон – 15 копійок, білий круглий хліб – 22 копійки, білий «кірпічик» 24 копійки, великий буханець білого хліба «з козирком» – 42 копійки, маленькі білі булочки – 3 копійки, бублики були по 5 копійок, рогалики 6 копійок.
Чай. Цукор. Крупи. 1975 р. Стограмова пачка чаю коштувала 95 копійок, цукор - 78 коп/кг, рис - 88 коп/кг, гречка – 56 коп/кг.
Яйця. Масло. Курячі яйця коштували від 80 копійок до 1 рубля 20 копійок за десяток залежно від розміру. Масло вершкове («Селянське») (1 кг) коштувало 3 руб. У 1980-х подорожчало до 3 руб. 40 коп., олія (250 грамів) - 39 коп. (1985 р.).
Молочні продукти. Сири. У 1970-их рр. молоко коштувало 28 коп. за 1 літру, кефір - 30 коп. за 1 літру (молоко (3 літри) - 1 руб. 02 коп. (1985 р.), ряжанка - 39 коп. за 1 літру, сметана (0, 250 л) - 1 руб. 70 коп., сир кисломолочний (250 г) - 26 коп.
Сир «Ковбасний» - 2,30 руб/кг, сир «Російський» - 3 руб/кг. Сир плавлений «Дружба» (100 г) коштував 26 коп.
Ковбаси і м'ясо. Ковбаса «Чайна» - 1,70 руб/кг, ковбаса «Столова» - 2,20 руб/кг, «Докторська» ковбаса» - 2,30 руб/кг (до кінця 70-х років рецептура «Докторської» залишалася незмінною; м'ясний дефіцит 80-х років призвів до того, що в ковбасу стали помалу додавати сою, крохмаль і добавки з карагену - ірландського моху), «Любительська» - 2,90 руб/кг, «Краківська ковбаса» - 3,30 руб/кг. Сосиски коштували 2,60 руб/кг, сардельки свинні теж 2,60 руб/кг, сардельки яловичі 2,10 руб/кг.
Свинина в магазині коштувала 2 рублі 10 копійок/кг, яловичина з костями 2 рублі /кг. На ринку кілограм домашньої свинини коштував 5 рублів.
Мандарини. Лимони. Офіційна ціна у радянській торгівлі на них була 2 рублі 50 копійок за кілограм.Але за ними завжди були величезні черги. Та й з'являлися вони переважно тільки до Нового року. Саме тому вони асоціюються зі святом. У маленькі містечка типу Винник їх ще й привозили рідко. Пам'ятаю, щоб порадувати дітей, батькам доводилося їхати до Львова перед Новим роком, а там люди стояли перед магазинами мало не з 6 ранку. Грудень. Мороз. Магазин відкривається о 8, а люди вже мерзли з 6 год.
Соки й води (1970-і рр.). Виноградний сік (200 г) – 18 коп., яблучний сік (200 грамів) – 13 коп., томатний сік (200 г) – 11 коп. Хлібний квас з бочки (1 л) – 36 коп., газована вода з автомата (без сиропу) - 1 коп., газована вода з автомата (з сиропом) - 3 коп.
Лимонад у СРСР, залежно від смаку та регіону, коштував приблизно 10-20 копійок за пляшку, причому найпоширеніші сорти, такі як «Буратіно», «Дюшес», «Крем-сода» коштували близько 10 копійок, а були й дорожчі сорти.
1976 р. одночасно з маленькими пляшечками “Пепсі” (заводи у Москві, Ленінграді, Києві, Новоросійську, Таллінні й Ташкенті) на полицях гастрономів з’явилися стандартні півлітровки, вміст яких ні кольором, ні смаком не поступався продукту іменитого бренду. Ото й був знаменитий “Байкал”.“Байкал” став радянською відповіддю на американську “Пепсі-Колу”.
У масовий продаж “Тархун” надійшов 1981 р., і відразу – по 45 копійок за пляшку.
Сигарети. До 1961 р. «Верховина», «Аврора», «Памір» коштували відповідно 1,40 крб; 1,40 крб; 1,00 крб. Після грошової зміни – в 10 разів менше. Після 1961 р. «Гуцульські» коштували 6 коп.
У 1970-х роках сигарети з фільтром «Львів», «Орбіта» коштували 30 коп. «Космос» - 60 коп., а сигарети без фільтра: «Гуцульські» - 6 коп., «Памір» - 10 коп., «Прима» - 14 коп., «Верховина» - 14 коп., «Аврора» - 14 коп., «Астра» – 18 коп., «Друг» – 22 коп.Папіроси «Біломорканал» коштували близько 25 коп.
У 1980-х роках сигарети з фільтром «Львів», «Орбіта», «Фільтр» коштували 40 коп., «Космос» - 70 коп., а сигарети без фільтра: «Памір» - 12 коп., «Прима» - 16 коп., «Ватра» - 25 коп.
До 1982 р. на підприємстві була ділянка, де вироблялися подарункові набори цигарок «Тарас Бульба», «Гайдамаки», «Три богатирі», які користувалися особливо великою популярністю в іноземців.
Алкогодьні напої.
Горілка.
1 січня 1961 року в СРСР відбулася грошова реформа. Обмін грошей здійснювався за курсом 10:1, тобто на 10 крб. особа отримала лише 1 р. Через кілька місяців після реформи в Союзі різко зросли ціни на всі продукти харчування, включно з горілкою. Так «Московська» коштувала 2 рублі 87 копійок, а «Столична» коштувала 3 рублі 12 копійок (ціна до 1961 року – 3.07 руб. з урахуванням «деномінації»).
1972 р. постановою ЦК КПРС «Про боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом» горілку дозволено було продавати лише із 11.00 до 19.00, а ось вино, або те, що тоді вином називалося, - цілий день. Так настала 14-річна «чорнильна епоха». «Чорнилом» спочатку називали «червоне міцне», а згодом - усі винні сурогати не виноградного походження. Їх також іще називали «шмурдяком». В Україні це були переважно кріплені яблучні «Біле міцне» (народна назва «Біоміцин») за 1 руб. 02 коп. та «Біле солодке» за 1 руб. 22 коп., а також виноградні й близькі до них напої. Технічні умови дозволяли виробляти їх на будь-якому консервному заводі, навіть колгоспному. Сотні українських господарств на «плодово-ягідному» заробляли чималу «живу копійку». У райкомах тоді це вино називали «плодово-вигідним», бо воно допомагало районам виконувати фінансовий план.
Аж у 1970-х роках, у Львові, в продажу з’явилися добрі мадярські і румунські якісні сухі вина, мадярські та югославські вермути, а також львівські та прибалтійські лікери.
1972 р. керівництво СРСР вирішило переорієнтувати народ, який щораз більше спивався, із горілки на вино. З прилавків зникли такі марки горілки, як «Особлива», «Пшенична», «Русская» і «Отборная».
1972 р. ціни на горілку знову підняли. Найдешевша «півлітра», знову ж таки без додаткових найменувань на етикетці, коштувала 3 руб. 50 коп. плюс вартість посуду, а це ще 12 коп. Разом виходили ті самі, пам'ятні радянським громадянам «три шістдесят дві». У народі цю горілку за своєрідне оформлення етикетки називали колінвалом. Менше пити наші люди, звісно, не стали.
Наступне подорожчання міцного алкоголю відбулося в 1981 році. Мінімальна ціна на горілку зросла до 5 р. 30 коп. Стільки коштувала «Московська особлива» та «Русская». «Пшенична» та «Столична» коштували вже по 6 р. 20 коп.Експерти стверджують, що подорожчання викликано початком війни в Афганістані. Причиною зростання цін став обвал цін на нафту на ринку в 1980 році.
За короткого перебування на посаді чекіста Андропова, ціни на горілку суттєво знизилися. Напій звався лаконічно - «Водка». Але дотепники «розшифрували» назву: «Вот Он Добрый Какой Андропов». Міцність 40%, ціна 4,70 руб. Одна з «типомоделей», яка називається в народі «Андропівка». Після приходу до влади колишнього голови КДБ СРСР Андропова розпочалася жорстка політика зміцнення дисципліни у державі. Щоб пом’якшити ставлення народу до влади, або щоб народу просто «легше жилося» було викинуто на ринок горілку за такою ціною.
Однак під час антиалкогольної кампанії Горбачова, яка почалася у 1985 році, ціни на горілку різко зросли, до 9 карбованців 10 копійок за найдешевшу пляшку, а продаж був обмежений. В країні викорчовувалися виноградники, а горілку можна було купити в обмеженій кількості тільки після 14:00. До того ж виникло ще й Всесоюзне добровільне товариство тверезості (ВДОБТ), куди загнали добровільно-примусово майже 15 мільйонів людей.
|
Ціни на горілку в СРСР, руб. |
||
|
до 1981 року |
після 1981 року |
|
|
Горілка «Пшенична», 0,5 л |
5,25 |
66,20 |
|
Горілка «Московська особлива», 0,5 л |
2,87 |
55,30 |
|
Горілка «Посольська», 0,5 л |
4,42 |
66,40 |
Настоянка гірка «Перцівка», 0,5 л., 1991, 35%, ціна із вартістю посуду 8 руб. 00 коп.
Порожня пляшка 0, 5 л. у 60—70-ті роки коштувала 12 копійок (з 1981 року 20 копійок).
Вина.
У період 1970–1980-х років ціна на ординарне сухе вино в СРСР коливалася від 1 руб. до 2 руб. за пляшку об'ємом 0,7 л. Вартість залежала від сорту винограду, республіки-виробника. Марочні вина коштували значно дорожче (від 2.50 до 4 рублів і більше). Вони вважалися престижними, їх подавали в ресторанах та купували на великі сімейні свята.
«Струмок» — 1 руб. 10 коп.
«Столове» —1 руб. 10 коп.
«Ркацителі» — 1 руб. 30 коп.
«Аліготе» — 1 руб. 30 коп.
«Каберне» — 1 руб. 50 коп.
«Вазисубані» — 2 руб. 30 коп.
«Гурджаані» (марочне) — 2 руб. 30 коп.
«Цинандалі» — 2 руб. 70 коп.
Найлегендарніша «бормотуха» СРСР - Портвейн «АГДАМ», спирт 19 об.%, ціна від 1,44 до 2,02 рублів. Цю пекельну суміш виноградного соку, що забродив, цукру і картопляного спирту в країні соціалізму, що переміг, пили всі — робітники, студенти, академіки. «Солнцедар» — 20%, 1 руб. 25 коп.; «Золота осінь» — 1 руб. 02 коп., пізніше 1 руб. 15 коп. — народна назва «Зося»; «Васісубані» — 2 руб. 00 коп.; «Портвейн 777» — ціна 1 руб. 87 коп.— народна назва «Три топора», «Лісоповал», «Біле міцне» (0, 5 л) – 17%, ціна 90 коп.
З історії цін на промтовари.
Одяг. 30 рублів - штани, 45 - черевики. Фірма, звичайно, не закордонна, а радянська, не важливо, як на вашу ногу такий черевик «сяде». Костюм двійку чоловічий можна було купити за 150 рублів Чоботи жіночі шкіряні - від 70 рублів, зимове пальто - 220 рублів. Іноді потрібно було вносити своє прізвище до списків і чекати на появу товару.
Меблі. Шафа для одягу - 230 рублів, диван-ліжко – у 230, обідній стіл - 140 рублів, 2 стільці – 35 рублів. Можна було купити цілий меблевий комплект – «стінка» (не забудьте стати за нею в чергу): диван, два м'які крісла, стіл, 6 стільців і тумбочка, і заплатити від 1500 до 4700 рублів.
Техніка.
Холодильники. У 1970-х роках холодильник був у 34% сімей (у 43% сімей в містах), а наймасовішими марками стали «ЗІЛ-Москва» (оновлений «ЗІС-Москва») і «Мінськ». При середній зарплаті в 120–150 руб. їх вартість становила 250–400 руб. (холодильник «Дніпро-2» у 1975 р. коштував 250 руб., «Мінськ-16» - 390 руб.).
Радіоприймачі. Починаючи з 1952 року радіоприймач можна було придбати без черги у вільному продажу, а ціна залежно від місця покупки становила 180–212 руб. Середня зарплата в СРСР тоді була близько 700 руб. Радіоприймач «Океан-203» в 1975 р. коштував 132 руб.
Телевізори. Вартість телевізора становила (після 1960-х років) приблизно 400–1000 руб. («Юність» - 430 руб.). Телевізор ч/б «Горизонт-104» у 1975 р. коштував 525 руб. До 1970 року телевізор був у 61% міських сімей.
Пральні машини. Ціна пральної машини вроздріб була близька до середньомісячної зарплати і становила у 1950-х рр.. близько 600 руб. Власне масове виробництво почалося лише в 1950-х на Ризькому електромеханічному заводі з моделі ЕАЯ. Вже до 1970 року пральна машина була у 64% міських сімей СРСР.
Пилососи. У 1960-х роках вартість цих приладів становила 40–50 руб. при середній зарплаті 80–110 руб.: так, в 1968-му влада встановила на пилосос «Вихрь» ціну в 40 руб. До 1970 року 16% міських сімей мали пилосос, а до 1980 року ця цифра зросла до 37%.
Магнітофони. При середній зарплаті близько 90 руб. після грошової реформи в 1961 р. однією з найдешевших моделей був котушковий магнітофон «Романтик», який коштував близько 160 руб. Аналогічні моделі коштували 180 – 200 руб. і більше. Прості транзисторні моделі коштували близько 160-200 рублів, тоді як складніші і високоякісні (включаючи імпортні) магнітоли і акустичні системи могли досягати 1000 рублів і більше. Ціни залежали від типу магнітофона (котушковий, касетний, портативний), його складності та виробника. Прості портативні магнітофони: Касетні магнітофони: Магнітофон «Весна-2» коштував 190 рублів, а «Супутник-401» - 180 рублів. Більш складні та імпортні моделі: Імпортні магнітоли, такі як «Sharp GF-777», коштували близько 2000 рублів за радянських часів, що було дуже дорого. Магнітофон «Олимп-005» » - 1230 руб. Стереокомплекс «Романтика-002-стерео» - 2700 рублів. На початку 1980-х років магнітофон був в 30% міських сімей.
Автомобілі. 1940-і - 1950-і рр.. Перша модель «Москвича» вийшла в 1946 р. Роздрібна відпускна ціна «Москвича-400» складала 8 000 руб., «Москвича-401» — 9 000 руб. - чималі гроші для середнього громадянина СРСР в ті часи. При середній зарплаті 660 рублів це була просто непідйомна сума. Ще дорожчою була машина ГАЗ М20В «Побєда». Вона коштувала вдвічі більше. Найелітнішим був ГАЗ-12, який могли собі дозволити лише представники вищого суспільства – 40 тисяч рублів. Такий автомобіль міг собі дозволити хіба що Сталін, адже його зарплата складала близько 10 тисяч рублів.
У 1960-і автомобілі стали набагато дешевшими (у порівняні з післявоєнними роками). Але й зарплати суттєво знизилися. Народний автомобіль «Москвич-407» подешевшав у 10 разів і став коштувати 2500 рублів. ГАЗ-21 (Волга) коштував 5100 рублів. Це 40-50 зарплат середньостатистичного громадянина. Найдоступнішим був ЗАЗ-965 («Горбатий Запорожець»).
1970-і – 1980-і рр.. «Запорожець» (наприклад, ЗАЗ-968) коштував від 3500 до 5500 рублів. Нагромадити на нього потрібно близько 30-40 зарплат. «Москвич» (наприклад, Москвич-412/2140): від 4500 до 7500 рублів. Нагромадження могло позичати до 40-50 зарплат. «Жигулі» (наприклад, ВАЗ-2101/2103): від 5620 до 9000 рублів, а пізніші моделі як ВАЗ-2106 могли коштувати до 9100-10000 рублів. «Волга» (ГАЗ-24): 9150 - 10 000 рублів і вище. Цей автомобіль вважався «царем доріг» і був недосяжним для більшості.
Промтовари на вул. Леніна (з 1950-х рр..; народна назва «Залізний» (Жилізний) магазин; колишня німецька Кірха, тепер храм Івана Хрестителя УГКЦ.
2010-ті роки. "Старий магазин" (біля міськради). Фото Юрія Пукальського.
2010-ті роки. Магазин "Барвінок" на вул. В. Івасюка (біля базару). Фото Юрія Пукальського.
2010-ті роки. Будівельний магазин на вул. Леніна (Галицька) (1980-ті рр. - 2010-ті рр.), біля моста на Кільцевій. Фото Юрія Пукальського.
Потрібно ДУЖЕЕЕ-ДУЖЕ ЛЮБИТИ СВОЮ малу БАТЬКІВЩИНУ щоб так змальовувати їі розповіддю !!! Дякую Вам за ПОЧУТТЯ !
ВідповістиВидалитиДуже цікаво,так тримати!!!
ВідповістиВидалити