Майстерня Петера Шенка I (1660–1711), який був учнем, зятем і компаньйоном амстердамського гравера Ґерарда Фалька (Gerard Valck, 1652–1726), виникла 1696 р. і випускала як збірні атласи, так і окремі карти, зокрема, видавались карти Яна Янсона та його спадкоємців: Йоганнеса ван Весберґена, Мозеса Пітта, Стефена Сварта (Stephen Svart). Значним придбанням для П. Шенка І і Г. Фалька були друкарські форми, що вціліли після пожежі типографії родини Блау. На початку ХІХ ст. плити з майстерні Шенків перейшли до фірми Buder i Sulpke у Амстердамі.
Важливим фактором розквіту голландської картографії було спонсорство та покровительство осіб вищого світу: майже всі знамениті видавці карт мали титули королівських картографів, отримували субсидії та значні грошові винагороди, користувались різноманітними привілеями. Так, Петер Шенк І отримав від короля польського і курфюрста саксонського Августа ІІ титул придворного гравера Regis Poloniae et Electoris Saxoniae sculptor. Його син і спадкоємець Петер Шенк ІІ після смерті Н. Вісшера ІІ (N. Visscher II) придбав плити з майстерні Вісшерів, і видавав їхні карти зі своєю видавничою приміткою nunc apud Petrum Schenk-iunior. Видавництвом надалі керували разом син Ґерарда Фалька, Леонард (Valk Leonard, 1675–1746) і Петер Шенк молодший [Осталецька О. І.АТЛАС П. ШЕНКА I «ThEATRUM BELLICUM, INCIPIENS A CAROLO II» У ФОНДІ СЕКТОРУ КАРТОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ НБУВ ЯК ПАМ’ЯТКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КАРТОГРАФІЇ ПОЧАТКУ XVIII ст. 2011].
Атлас П. Шенка “Theatrum Bellicum, incipiens a Carolo II” (1709), складається з планів, карт і гравюр військових дій, укріплень, фортець, міст, флотилій та ін. В атласі відображаються події війни за іспанську спадщину 1701–1714 рр., що продовжувалась понад 12 років і своїми військовими та економічними відголосками вплинула на весь світовий простір.
Петер Шенк I (старший) (Petrus Schenck; 1660–1711) — німецько-голландський картограф, гравер та видавець. Сім'я Пітера Шенка разом зі своїми партнерами, були серед найвідоміших і найбільш плідних видавців Амстердама в кінці XVII й на початку XVIII ст. Після смерті його справа перейшла до синів, серед яких виділявся Петер Шенк молодший.
Петер Шенк народився в грудні 1660 року в Елберфельді (Elberfeld), в західній частині Священної Римської імперії (Республіка Сполучених провінцій), тепер округ німецького міста Вупперталь. 26 грудня того ж року він був охрещений. У 15 років, в 1675 році переїхав до Амстердама, в якому навчався гравірувальної техніки меццо-тінто і офорту у голландського гравера, видавця і картографа Ґерарда Фалька, який пізніше став його діловим партнером і родичем. Він знайомиться з сестрою свого вчителя Агатою Фальк і 2 листопада 1687 одружується з нею. Це дає можливість стати громадянином Амстердама.
З 1688 він повноцінний громадянин Амстердама - майстер граверної справи. Він мешкав в амстердамському кварталі Йордан, потім переїхав на центральну площу Дам. Пітер Шенк мав чотирьох дітей: трьох синів Яна, Леонарда і Пітера, які вибрали як і батько професію гравера і дочку Марію, що згодом вийшла заміж у 1710 році за сина Ґерарда Фалька Леонарда.
Свою творчу кар'єру Пітер Шенк розпочав в Амстердамі, працюючи гравером у техніці меццо-тінто та офорту. У 1694 році він пробує себе як арт-дилер. Пітер разом із Ґерардом Фальком викупили для подальшого продажу колекцію гравюр у родичів відомого картографа Яна Янсона. Були куплені й інші колекції гравюр, до яких були додані власні роботи Пітера Шенка і Ґерарда Фалька. Всі ці роботи були доставлені до Лондона та були успішно продані.
Розвиваючи свою справу, Пітер Шенк у 1700 році переїжджає до Лейпцигу. Зароблені гроші було витрачено на відкриття магазину, що спеціалізується на продажу географічних карт, а також предметів мистецтва. Відтепер і протягом усього часу проживання у Лейпцигу він стає постійним учасником торгових ярмарків у Лейпцигу. Він продовжує підтримувати зв'язок із Нідерландами, часто приїжджаючи туди, шляхом відвідуючи німецькі міста, де отримує замовлення працювати.
Сім'я Пітера Шенка разом зі своїми партнерами були серед найвідоміших і найплодючіших видавців Амстердама наприкінці XVII і на початку XVIII століть. Він помер 1711 року у Лейпцигу, за іншими відомостями 1713 року у Амстердамі чи 1718-1719 роках. Після смерті його справа перейшла до синів, серед яких вирізнявся Пітер Шенк молодший.
1690 р. видав карту “La Russie Blanche ou Moscovie Divisee Suivant l'Estendue Des Royaumes, Duches, Principautes, Provin.ces et Peuples qui sont Presentement soubs la Domination Du Czar de La Russie Cogneu Soubs le Nom de Grand Duc de Moscovie” (Русь Біла, або Московія), Амстердам. Частина Слобожанщини (Бєлгородщина й аж до верхів’я Дону) позначена як Ocraina (Окраїна). Pole (Поле) виділено в окремий регіон. На карті містяться написи – Siberie (Сибір), Grande Tartaria (Велика Тартарія) – землі на схід від Каспійського моря, Мала Тартарія (Південь України), тартари мордовські, тартари черкеські (на Кубані).
Карта створена на основі карти Гійома Сансона 1674 р.
1690-і рр. Ґерард Фальк та Петер Шенка I. Карта «MAGNI DVCATVS LITHVANIAE, Caeterarumq: Regionum illi adiacentium exacta descrip illssmi ac Excellmi Principis ac Dni. D. Nicolai Christophori Radziwil. D.G. Olycae ac in Nieswies Ducis, S.Rom. Imp. Principis in Szylowiec ac Mir Comitis et S.Sepulchri Hierosolimitani Militis etc. opera et cura lucem lucem edita». Карта була вперше випущена Генріхом Гондієм в 1636 р. Видавнича позначка на карті змінювалася ще двічі, з 1649 р. карта виходила під ім'ям Яна Янсзона і недовго на початку 1680-х (до 1683 р.) - Яна Янсзона ван Васбергена.
Українські етнічні землі: Червона Русь (Russia Rubra), Volhynie (Волинь), Podolie (Поділля), Покуття (Pokutie); та ін.
1700 р. Карта “ESTATS DE POLOGNE Subdiveses suivant l'estendue des PALATINATS». Видавництво Амстердам, формат 464 х 582 см (у трьох різнобарвних варіантах). Карта є копією карти Ніколя Сансона. Була опублікована в «Atlas Contractusiveive Mapparum Geographiacarum». Правобережжя та Лівобережжя з Києвом позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна або Земля (Країна) Козаків). Чорна Русь (Russia Noire) – Львівське воєводство, на півночі якого – Покуття (Pokutie); Брестське воєводство – Полісся (Polesie). На карті написи – Haute Volhynie (Верхня (Горішня) Волинь), «BASSE VOLHYNIE» (Низова (Долішня) Волинь), Haute Podolie (Верхнє (Горішнє) Поділля), «BASSE Podolie» (Низове (Долішнє) Поділля).
1705 р. Карта «Friderico Augusto, vere Augusto, Polon. Lithuan. Borus. Pomer., Regi. Duci. Principi., Saxon. Utr. Duci. S. Imp. Elect., Haec. Imperii. Sui. Regna». Видавництво Амстердам, (у 7 різнобарвних варіантах). Карта створена на основі карти Ніколя Сансона. Правобережжя та Лівобережжя з Сіверщиною позначені як VKRAINIA (Україна). Червона Русь (Russia Rubra) – всі етнічні українські землі (крім Закарпаття, Буковини та Берестейщини). Південь Західної України – Земля Галицька, північ – Земля Холмська. На карті написи – Volhynie (Волинь), Podolie (Поділля) та ін.
Історична довідка. Галицька земля (велика) — територіально-політичне утворення у Південно-Західній Русі. Почала складатися в 1-й пол. XII ст. із Перемишльського, Звенигородського й Теребовльського князівств. З ХІІ ст. відбулось піднесення значення Галича, який занепав після монголо-татарської навали 1240-х років. Галицька земля (мала) (Ziemia halicka) — одна з п'яти земель Руського воєводства у складі Корони королівства польського, І Речі Посполитої (1434–1772). На відміну від інших земель Русі, тут угорські старости найдовше опирались приєднанню земель до Польського Королівства. Головним містом землі був Галич, де з 1564 р. збирався окремий земельний Сеймик, знаходилась резиденція староства гродового. На Сеймику обирали 6 делегатів на Трибунал Коронний і Трибунал Скарбовий. Шляхта Галицької землі на заклик старости збиралась під Галичем.
Бл. 1711 р. Карта «Nouvelle Carte de la Mer Noire et du Canal de Constantinople tres exacte mise au Jour par N Visscher Nunc apud P. Schenk» (Нова карта Чорного моря і Константинопольської протоки…). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна; Брацлавське та Київське воєводства) позначена як UCRANIA (Україна). З українських земель зображено Нижнє Поділля (Podolia). Південь України (землі між Інгульцем і Дніпром та вздовж правого берета Дніпра) названі Диким полем (Dzike Polie sive Campi Deserti et Inhabitati). В районі Причорномор’я написи латиною – Tartaria Minor (Мала Тартарія), Tartaria Budziacensis (Буджацька Тартарія) та Cremia (Крим).
Позначено рік Полтавської битви (1709). Виділено також і Бендери — місце перебування гетьмана Мазепи після поразки під Полтавою.
Мапа неодноразово перевидавалася.
Карта є аналогом опублікованої у 1709 р. Елізабет Вісшер (Elisabeth Visscher) (вдова Ніколаса Вісшера II) карти Чорного моря “Nouvelle carte de la Mer Noire et du canal de Constantinopl”.
Петер Шенк молодший (Peter Schenk der Jüngere; 1693—1775) — німецько-голландський картограф, гравер та видавець.
1752 р. Петер Шенк молодший опублікував «Neuer Sachsischer Atlas» А. Зюрнера (A. Zurner), який перевидавався багато разів протягом 1752– 1812 рр., а також перевидав атлас Н. Вісшера (сина) «Germania inferior sive XVIII provinciarum tabulae...».
1730 р. Карта «Russie Moscovite, Tartarie Moscovite, Ukraine pays des Cosaques». Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine pays des Cosaques (Країна Козаків), Південь України - Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі). Окремо виділено Russie Moscovite (Русь Московську) та Tartarie Moscovite (Московську Тартарію). Московська Тартарія – землі мордви, колишні Казанське та Астраханське ханства.
1734 р. Карта “Lа Pologne...” (Польща). Мапа видана в Амстердамі. Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – Ukraine (Україна), Південь України – Dzykе Pole (Дике поле).
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар