З історії Винник. Новий Винниківський цвинтар

1 листопада 2005 р. було освячено Новий цвинтар (поміж Винниками і Підбірцями). Цього ж дня було здійснене перше захоронення.

На цвинтарі також знаходяться могили видатних людей.

Сапеляк Андрій (13 грудня 1919 р., Ришкова Воля, Польща — 6 листопада 2017 р., Винники) — єпископ-емерит української греко-католицької єпархії в Аргентині.

Він був першою дитиною в українській селянській родині Михайла Сапеляка та Агафії Ярош, та мав молодших братів та сестер: Василя, Емілію, Марію та Ярослава. Його батько мав тільки народну освіту. Однак у австрійському війську служив у чині підофіцера. Після закінчення Перемишльської гімназії Андрій вступив до згромадження Отців Салезіян. 29 червня 1949 р. був висвячений у священики. Вищу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (Турин), факультет канонічного права.

1951 р. організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором.

1961 р. о. Андрія іменовано першим єпископом українських вірних у Аргентині, де він працював 36 років. Спочатку Владика Андрій був іменований Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині, а після створення єпархії — Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині. Владика Андрій Сапеляк відомий як діяч Вселенської Церкви: член комісії Східних Церков на II Ватиканському Соборі (1962 — 1966).

1968 р. разом з владикою протопресвітером Борисом Арійчуком був обраний до керівних органів Української Центральної Репрезентації в Аргентині.

1997 р. Владика Андрій повернувся в Україну. На 80-у році життя відбув з пасторальною місією у місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де працював до 2014 р. Восени 2013 р. 93-річний Єпископ Української Греко-Католицької Церкви у Львові отримав паспорт громадянина України. Отримуючи документ, владика оповів що зробив це з любові до України:

2014 р. переїхав в ораторію у м. Винники, де прожив до останніх днів. Похований поблизу могили брата о. Василя Сапеляка, який помер у лютому 2016 р.

Сапеляк Василь – парох храму (1991-2007) Покрови Пресвятої Богородиці у Львові і перший настоятель салезіянської присутності східного обряду УГКЦ в Україні. Народився 15 лютого 1923 р. у с. Рижкова Воля Ярославського повіту. Гімназійні студії закінчив в Салезіянській малій семінарії в Івреа – Італія (1938-1942), курс філософії у Фольїццо (1943-1946), а богослов’я - у Боленго (1949-1953) (обидва міста поблизу італійського Турина).

Вступив до Салезіанського згромадження 16 серпня 1942 р., а вічні обіти склав 28 серпня 1949 р. Висвячений на священика єпископом Іваном Бучком в Римі 28 червня 1953 р.

В римському університеті «La Sapienza» навчався у 1954-1961 рр., де захистив докторат з класичної філології. Вчителював в українській Папській малій семінарії (Рим) з 1960 року, будучи вчителем, катехитом і ректором (1967-1976). Лектор з української літератури в університеті «La Sapienza» (Рим) з 1979 року. Відповідальний за підготовку текстів для Української секції Італійської державної телерадіокомпанії «RAI» з 1979 року.

З 1991 по 2007 рік – парох храму Покрови Пресвятої Богородиці у Львові. З 2007 р. перебуває в м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область, сіючи зерно віри. 2014-2016 належить до монашої спільноти Львів-Винники.

Помер 26 лютого 2016 р. в монастирі в м. Винники у віці 93 років, з яких 73 монашого і 67 священичого життя.