Йоганн Франц Йозеф фон Райлі.
Йоганн Франц Йозеф фон Райлі (Franz Johann Joseph von Reilly; 1766—1820), австрійський видавець, картограф та письменник
1789 р. видав у Відні атлас, в якому помістив карти в яких міститься напис Польська Україна: 1) «Der königlichen Republik Polen Woiwodschaft Podolien und die untere Polnische Ukraine nähmlich die Woiwodschaft Braclaw oder Klein Polens südlicher Theil. Nro. 45» (Королівська Республіка Польська воєводства Подільського і Польської України і Брацлавське воєводство) та 2) «Der königlichen Republik Polen Woiwodschaft Kiow das ist die obere Рolnische Ukraine oder Klein Polens östlicher Theil. Nro. 46» (Королівська Республіка Польська воєводства Київського і Польської України й Малої Польщі).
В цьому атласі поміщена карта «Des Russischen Reiches Statthalterschaften Woronesch, Belgorod, Kiow o. Kleinrussland und Charkow od. d. Russische Ukraine. Nro. 63" (Намісництва Російської імперії Воронеж, Бєлгород, Київ або Малоросія і Харків або Російська Україна). Намі́сництво — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії 1776-1796 рр. Створені за указами імператриці Катерини II. На карті написи – Kleinrussland (Малоросія) та Russische Ukraine (Російська Україна). Напис Russische Ukraine простягається аж до р. Дон.
1790 р. Карта «Des Koenigreichs Galizien und Lodomerien mittlere Kreise. Nro. 36» (Середні округи Королівства Галичини і Лодомерії. № 36). Адміністративна карта Галичини станом на 1790 р. На карті показано адміністративні межі, позначено межі округів. Винниківщина належить до Львівського округу.
З історії Галичини. 1773 р. — 1867 р. — Львівський циркул (округ).
За цісарським патентом від 15 серпня 1772 р. проведено демаркацію кордонів нової провінції та розділено її на 6 адміністративно-територіальних одиниць, які отримали назву крайс (від нім. кreis — круг, коло), або циркул. В офіційних документах та картографічних матеріалах, виданих на території Галичини в цей період німецькою мовою, для означення нової адміністративної одиниці провінції вживали слово «кreis». В українській науковій літературі як відповідник новому адміністративно-територіальному утворенню запропоновано назву «округ», натомість у польській – часто трапляється слово «циркул», але вживали також слово «округ» (okręg). Циркули ділили на дистрикти (від нім. кreisdistrikt – «окружна територія»).
6 жовтня 1772 р. у Галичині були ліквідовані усі попередні державні установи і запроваджена загальноприйнята в Австрії централізована система управління. Фактичним керівником краю став губернатор.
3 травня 1773 р. придворна канцелярія видала раднику Кочану інструкцію, якого відправили до Галичини здійснити адміністративну реорганізацію краю. В ній, зокрема, вказувалось, що кількість адмінодиниць — округів — має бути не більше 7. 23 липня 1773 р. губернатор Антон фон Перґен видав циркуляр керівникам новостворюваних адміністративно-територіальних одиниць.
1782 р. австрійський уряд провів чергову адміністративну реформу, за якою замість двоступеневого адміністративно-територіального устрою введено одноступеневий. Округи як великі територіальні одиниці ліквідовано, а дистрикти, які називали округами (циркулами), підпорядковано безпосередньо адміністративному центру провінції. Отже утворилося 18 округів (циркулів) (Бережанський, Бохенський, Вадовицький, Жешувський, Жовківський, Золочівський, Коломийський, Львівський, Перемишлянський, Самбірський, Сандецький, Станіславський, Стрийський, Сяноцький, Тарновський, Тернопільський, Чортківський і Ясловський). У 1786 р. 19-м циркулом стала Буковина, і лише у 1849 р. на вимогу буковинської буржуазії вона відокремилася від Галичини в окремий край.
1799 р. Карта “Repraesentatio Cursuum Veredarioruum Per Imperium Russicum Meridionale”. Це одна із перших німецькомовних карт, на якій зустрічається напис Нова Росія (Новоросія). Видавництво Відень, формат карти – 19,5 × 13,5 дюймів. Мапа поміщена в “Генеральному поштовому атласі світу” (Allgemeine Post Atlas von der ganzen Welt), що складався із 40 карт. На карті показано губернії та їхні межі.
1796 р. був виданий указ російського імператора “Про новий поділ держави на губернії”, за яким в Україні замість намісництв створювалися губернії.
Губернії України станом на 1796 р.:
*Волинська губернія (Новоград-Волинський);
*Київська губернія (Київ);
*Новоросійська губернія (Новоросійськ (Дніпро);
*Подільська губернія (Кам'янець-Подільський);
*Слобідсько-Українська губернія (Харків);
*Малоросійська губернія (Чернігів);
*Курська губернія (Курськ) — частково;
*Мінська губернія (Мінськ) — частково.
На мапі – напис Slobodskiische Ukraine (Слобідська Україна). Губернія була створена на місці ліквідованих 1765 р. московським урядом слобідських козацьких полків та існувала у 1765–1780 та 1796–1835 роках.
На мапі – напис Neu Russland (Нова Росія).
Йоганн Франц Йозеф фон Райлі спочатку працював на державній службі, але пізніше присвятив себе виключно географії. З 1789 по 1806 рр. видавав “Атлас п'яти частин світу” (Schauplatz der fünf Theile der Welt), з яких тільки Європа займала 830 аркушів (серед яких були листи і з українськими землями). Пізніше видав шкільний атлас (1791-1792) та атлас загальної географії. З 1794 р. по 1796 р. видав перший повний австрійський атлас світу під назвою “Великий німецький атлас” (Grosser deutscher Atlas), у 1799 р. — “Генеральний поштовий атлас світу” (Allgemeine Post Atlas von der ganzen Welt) — перший атлас у світі такого плану.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар