субота, 14 січня 2017 р.

ДО ПИТАННЯ ПРО ЕТНОГЕНЕЗ МОСКОВИТІВ (РОСІЯН)


Етногенез (від «етнос» – народ і «генезис» – походження) є сукупністю історичних явищ і процесів, що приводять до складання етносу.
За місцем проживання з ліва на право: Псков, Твер, Смоленськ, Калуга, Тула; 1862 р.

Портрет великороски. Ілюстрація до книги «Земля і люди. Загальна географія» (т.5), Жана Жака Елізе Реклю, 1880
Московитів (росіян) нараховують близько 137 мільйонів осіб у всьому світі, з них в Російській Федерації — 111,017 млн.(2010 р.), в Україні — 8,334 млн. (2001 р.), Казахстані — 3,797 млн. (2010 р.), Білорусі — 0,785 млн. Російський народ в історичному розвитку утворився у значній мірі шляхом ослов'янення угро-фінських племен: мурома, меря, весь, мещера, мокша, перм, нарова та інших. Такої думки притримуються провідні російські історики, що працювали за часів Російської імперії.
Офіційне класичне тлумачення формування східнослов’янських народів, що подається у Росії. Згідно нього, російський етнос сформувалася на основі таких слов’янських племен: кривичі, в’ятичі, словени ільменські.  Видатний російський лінгвіст, академік РАН Андрій Залізняк, вважає, що якби Новгородське князівство продовжувало своє самостійне існування, цей процес у підсумку повинен був би призвести до формування ще однієї східнослов’янської нації, подібної до української або білоруської. Теж російський академік  В. Янін довів західне, балтське походження новгородських словен. У 1478 московська рать обложила Новгород, після чого відбулося остаточне включення Новгородської республіки (1136-1478) до Московського князівства. Значну частину новгородської політичної знаті (боярства) було вирізано цілими сім'ями, а більш половини купецьких сімей було вивезено до Московії. На їх місце були завезені купецькі сім'ї із підлеглих Московському князівству східних земель. Таким чином новгородську еліту було обезкровлено.
Відомий чеський славіст Павел Шафарик (1842 р.) на своїй етнографічній карті поряд з малорусами (українцями) великорусами та  білорусами  за мовним критерієм, виокремлює і “новгородців”. Пізніше вони зникнуть з етнографічних карт. До речі, серед сучасних етнографів і нині побутує думка про значні відмінності між московськими і новгородськими росіянами. Наприклад, Дмитро Зеленін писав: “с полным правом можно говорить о двух русских народах: севернорусском (окающий говор) й южнорусском (акающий говор)”, а також стверджував, що поділ східних слов’ян на росіян, українців і білорусів є не стільки етнографічним, скільки історико-політичним. Отже, мова йде не про три, а чотири східнослов’янські народи.
Леонід Залізняк (український археолог, доктор історичних наук)  так пише:  "В'ятичі басейну Оки сформувалися у VIII ст. внаслідок змішування місцевого фінського населення зі слов'янськими переселенцями з басейнів Десни та Сейму...Формування кривичів, очевидно, відбувалося у VIII- IX ст.ст. на грунті балто-слов'янської людності, що лишила на Верхньому Дніпрі та Двіні пам'ятки типу Колочин та Тушемля-Банцеровщина в умовах потужного допливу нових слов'янських переселенців з Прип'ятьського Полісся та Середнього Подніпров'я... Ільменські словени... Як і в генезі кривичів, у формуванні словен брали участь далекі нащадки балто-слов'янської культури Тушемля-Банцеровщина, слов'янські колоністи з Полісся VIII ст., а також численні місцеві балтські та фінські племена.." 
В кінці XIX ст. з науковою об’єктивністю став розглядати етногенез росіян професор Петербурзького університету Костянтин Кавелін, який писав: «Розкриймо перший наш літопис, який писаний в усякому разі не пізніше XI ст. Укладач його знає малоросіян і перечисляє різні відділи цієї галузі руського племені; називає північно-західні галузі того ж племені: кривичів (білорусів) і словен, згадує ще радимичів і в’ятичів, які походять від ляхів; але навдивовиж великорусів він зовсім не знає. На схід від західних руських племен, де тепер живуть великоруси, живуть, за літописом, фінські племена, частково існуючі і зараз, частково вже зниклі.
Де ж були тоді великоруси? Про них в переліку племен, які живуть в сучасній Росії, не згадується ні словом… З іншого боку, ми знаємо, колонізація фінського сходу почалася з XII ст. Таким чином, ми маємо всі підстави припускати, що великоруси склалися в окрему галузь не раніше XI ст. (Мысли и заметки о русской истории // Собрание сочинений.— СПб., 1897.— Т. 1.— С. 597.)»
Корифей російської історії М. Соловйов вважав, що говорити про сформований російський етнос можна лише з другої половини XII ст., тобто з часу Воломиро-Суздальського князя Андрія Боголюбського (А. Б. – внук українського монарха Володимира Мономаха, основоположник Московської держави, руйнівник Києва в 1169 р.).
Початок формування російської народності В. О. Ключевський (російський історик проімперського спрямування) датує ХІІІ ст., коли від русів (українців) відокремилась московська гілка: «Великоросійське плем´я вийшло не із розвитку старих реґіональних особливостей, які продовжувалися, а було справою нових різноманітних особливостей, що почали діяти після розриву народності, причому в краю, який лежав поза корінною Руссю і в ХІІ ст. був скоріше «інородчеським», ніж руським краєм" («Курс русской истории», 1904) Він зазначає, що в утворенні великоросійського племені діяло два чинники: плем´яна суміш і природа країни.
Автохтонним населенням межиріччя Оки й Волги були угро-фіни. Ці племена згадує у своїй праці («De origine actibusque Getarum» («Про походження та історію ґотів») візантійсько-ґотський історик VI ст. Йордан у зв´язку з описом ґотського королівства Германаріха в ІV ст., як племена, що входили до цього королівства: ести, весь, меря, мордва, черемис. У Літописі Руському (документальне першоджерело, де значуще кожне слово) племена муроми, мері і весі згадуються ще в ХІ ст. Нині ці народи повністю асимільовані росіянами, вони щезли з етнічної карти сучасної Росії навіки, поповнивши собою кількість росіян і залишивши хіба що широкий спектр своїх етнічних геоґрафічних назв.
Переважна більшість істориків вважає, що угро-фінські племена мали надзвичайно мирну і лагідну вдачу. Колонізація носила мирний характер (військових сутичок не було, бо писемні джерела нічого такого не згадують)
Росіяни сформувалися на базі слов´янських племен радимичів і в´ятичів, внаслідок етнічного змішування з угро-фінами, а пізніше з татарами та частково з монголами, і мають антропологічний тип, відмінний від києво-руського (українського).
Як зазначає Михайло Покровський («Возникновение Московского государства и «Великорусская народность» // Историк-марксист. 1930. Т. 18-19. — С.28.) росіяни є етнічною сумішшю, в якій фінам належить 4/5, а слов'янам —1/5.

Немає коментарів:

Дописати коментар