Мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією і Болгарським царством з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 року у Бересті (УНР перейшла на Григорянський календар 16 лютого 1918 р., цей день стали вважати 1 березня 1918 р.).
Перші
дві сторінки Берестейської угоди.
Це перший міжнародно-правовий документ,
який визначав міжнародний статус України та її західні кордони. Крім цього, між
Україною та Австро-Угорщиною було підписано таємну заяву 26 січня (8 лютого 1918) і таємний додаток (4
березня 1918), згідно з якими Підляшшя та Холмщина відходили до УНР, Галичина і
Буковина об'єднувалися в один край у складі Австро-Угорщини з наданням
українцям широкої автономії, а в Криму мала утворитися мусульманська
республіка. У відповідь УНР зобов'язалася забезпечити права національних меншин
(поляків, німців, євреїв) у своїй країні. Договір надав Україні можливість
протягом 1918 формувати рівноправні відносини зі своїми сусідами. В наступному
Австро-Угорщина єдиною з учасників договору в односторонньому порядку анулювала
його (як і таємну заяву й таємний додаток), зайнявши цим самим пропольську
позицію.
Підписання мирного договору в Бересті 27 січня (9 лютого) 1918 р.Договір врятував Україну від поглинення більшовицькою Росією. 1 березня московсько-більшовицькі війська змушені були залишити столицю України. Через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. Більшовицьку владу було повалено.
Українська
делегація на переговорах у Брест-Литовську (січень 1918 р.)
Зліва направо: Микола Любинський, Всеволод
Голубович (голова), Микола Левитський, ?, Михайло Полоз, Олександр Севрюк (став
головою наприкінці переговорів, підписав договір).
У Брестському мирному договорі, в розділі першому, ст. 2 були визначені
зовнішні кордони УНР на заході та півночі: "1) Між Австро-Угорщиною, з
одної, і Українською Народною Республікою, з другої сторони, наскільки ті дві
держави граничитимуть з собою, будуть ті границі, котрі існували між
Австро-Угорською монархією і Росією перед вибухом війни. 2) Дальше на північ
ітиме границя Української Народної Республіки, починаючи від Тарнограда западно
по лінії Відгорай, Щебрешин, Красностав, Пугачев, Радин, Межиріччя, Сарнаки,
Мельник, Високолитовськ, Каменець, Литовськ, Пружани, Вигонівське озеро.
Подрібно установлятиме границю мішана комісія після етнографічних відносин із
узглядненням бажань населення".
Запропонована лінія кордону з Польщею в цілому відповідала західним
етнографічним межам розселення українців. Таким чином, за Брестським мирним
договором до УНР відходили Холмщина, Підляшшя, а також Брестський і Кобринський
повіти Гродненської губернії. Передача територій, окупованих німецьким і
австрійським військом під юрисдикцію УНР мала відбутися одразу по ратифікації мирного
договору.
Це перша настінна карта соборної УНР, на якій відображені усі українські етнічні землі, які у 1919 році були у складі України. Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина, Стародубщина (нині вони у складі Росії). Берестейщина і Гомельщина (нині у складі Білорусі). Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Північна Лемківщина (Польща), Південна Лемківщина (Словаччина). Мармарощина, Південна Буковина (нині у складі Румунії). А Придністров’я – окрема держава. На мапі, над якою працювала група істориків і науковців, на основі архівних матеріалів виділені території компактного проживання українців, так звані «клини», де формувалась українська армія. Малиновий клин – це Північний Кавказ, Сірий клин – Північний Казахстан і Південно-Західний Сибір, Зелений клин – Південна частина Далекого Сходу (головне місто – Владивосток), Жовтий клин – Нижнє і Середнє Поволжя. До слова, площа Зеленого клину була удвічі більша від території України, тут українці проводили державотворчі процеси: у 1918 році вони вимагали від російського уряду визнати далекосхідний Зелений Клин частиною України і проголосили культурну Конституцію українців Далекого Сходу і Самостійну Українську Далекосхідну Республіку.
Немає коментарів:
Дописати коментар