Кожна українська родина свято береже традиції та шанує своє коріння. Після свята Миколая (19 грудня) дідо Олег та баба Ганна нас внуків починали вчити колядок: вивчали нову та повторювали старі. В памяті закарбувалася підготовка до Різдвяних свят.
Підготовка до Різдвяних свят розпочиналася в кінці грудня. Керував процесом дідо Олег. Важко уявити Українське Різдво без домашніх ковбасних виробів. Треба було заколоти, або зарізати свиню. Сам процес "різання" свині, як в нас кажуть у Винниках, дуже важливий. Запрошували сусіда різника п. Степана, він не був професійним різником, але цю справу добре знав. Як правило, починалася робота вдосвіта. Аби впорядкувати тушу та свіжину, збиралася вся родина - разом працювали, разом робили традиційні страви зі свіжини, разом куштували. Основна традиційна страва готувалася в обід, коли тушу розібрали - це свіжина. Це тушковані у спеціях та власному соку обрізки свинини, які потім подавалися на стіл з бульбою й квашеною капустою. Також був цікавим процес копчення. М'ясо та сало вимочувалося кілька днів в розсолі. Потім коптили дровами з бука, граба й фруктовими деревами. Після копчення м'ясо та сало знімали й вішали в коморі, або кладовці. Звідки уже за потреби баба відрізала, що коли знадобиться. Мушу сказати, що старші люди ласували м'ясом нечасто, бо кожен тиждень тримали три пісні дні - понеділок, середу та п'ятницю, а крім того - чотири річні пости, коли м'ясо дуже рідко вживали. Тому господарям вистачало однієї-двох свиней.
Традиційно робили кашанку (кишку, кров'янку) з гречкою. Але перед тим була дуже кропітка робота – полоскання і чищення свинячих кишок. Обов'язково до кашанки додавали багато цибулі й шкварок, без яких я не уявляю традиційної кашанки. Називали цю страву кашанка від слова каша, як основного складника на ряду з кров'ю. Без кашанки не обходилися різдвяні свята! Робили ще сальцисон зі свинячої голови. Для приготування треба було добре вимочити й вичистити свинячий шлунок. Начиняли сальцесон злегка привареним і посіченим свинячим м'ясом, салом, вухами, підчеревиною, змішаними з часником, перцем і сіллю. Потім кілька годин варили на вогні. Тримали сальцесон під гнітом (використовували великий річковий камінь), щоб позбавити зайвої вологи. Робили паштет і "зайці". М'ясні страви готові. 6 січня вдосвіта ставили варити холодець і жінки починали готувати ВЕЧЕРЮ. Дідо Олег готував Дідуха і вчив мене вінчувати. У хаті на підлозі грубо настеляли соломи, або сіна. Зверху застеляли коцом, капою, щоби не кололо. Дідух стелили на підлогу, а ввечері перед Святою вечерею, коли вся родина вже зібралася, вносили до хати під ялинку "меншого" Дідуха! Різдвяні свята наближалися!!!
Перед Різдвом. 1974 р. Винники
Немає коментарів:
Дописати коментар