Божий Син сходить із неба на землю і стається чоловіком для нашого спасення. Той, що перед усіма віками зродився з Бога-Отця правдивим Богом, рівним Отцю, той днесь родиться чоловіком із Преблагословенної Діви Марії. Сонце сходить із неба, «схід із висоти». Тайна Божої любові й Божого милосердія звершається в укриттю у Вифлеємському вертепі. Зразу лиш вибрані з вибраних довідалися про народження Дитини-Бога, з часом то сонце правди обнімає своїми проміннями чимраз ширші круги бідного упавшого людства, просвічує їх світлом Божої правди, світлом певної надії спасення, світлом любові Бога й людей, та бідному людству дає їх правдиву радість, радість не з того світа. Це небесна, світла, ясна й чиста радість, що підносить, потішає і скріпляє пригноблених, утруджених, прибитих найбільшими тягарями життя. Тому-то у празник Христового Рождества співаємо пісню радости, в яку вплітаємо слова, висказані більше чим 700 літ перед Христом пророком Ісаїєю: «З нами Бог, разумійте, язици (зглядно погани), і покоряйтеся, бо з нами Бог... Люди, сидячі у тьмі, виділи світло велике, з нами Бог, ви, що живете у стороні темряви і смерти, небесне світло вас просвітить, бо з нами Бог, Дитя родиться нам, і Син даний нам, із нами Бог. Він Богом могутнім, владикою, князем мира, з нами Бог, Отцем будучого віка, з нами Бог».
Могутнє то світло з неба, як і могутня та пісня землі, розходиться по світі доброю вісткою, радістю Євангелія. Як же ріжна та радість від тої другої, що нею тішаться грішники. Як же відмінна та добра вість із неба від усякої вісти, що її грішники у своїй нужді називають доброю. Вість із неба – ясна, як кришталь, а чиста, як джерело свіжої води. Лиш чисті серця вповні відчувають ту радість, лиш щирі серця, хоч і слабі, принимають Добру Вість Євангелія. Вона не з цего світа, можна її відчувати і під хрестом, а навіть під хрестом лучше її розуміється й оцінюється. Вона має дивну силу, осолоджує найбільші терпіння, вчить їх зносити, а душу підносить у небо, вказує на лучшу, щасливу будуччину.
Як же інша і як безконечна марна радість, що її світ дає, що ложний світ обіцює. Бо це перша наука, вступ до Євангелія: є дві дороги, два життя і дві радості, і дві – як ріжні – вічності. Є дорога Христа Ісуса, є життя благодаті, й радість чистої совісти, й по смерті вічне блаженство. А є й дорога, що у смерть веде, є життя у гріхах і радість із гріха на будучий засуд, на вічну смерть.
Є радість Пречистої Діви Марії, про яку сама говорила: «Возрадувався дух мой о Бозі, Спасі моїм». І є мерзенна радість тих богачів, до яких Святе Письмо каже: «Ваші одежі поїли молі, ваше срібло й золото поржавіло, а їх ржа з’їсть, як огонь, се платня робітників, що жали ваші ниви, котру ви задержали, кличе і крик женців дійшов до ушей Господа Саваота» (Як.V). Є смуток Пречистої Діви Марії під хрестом, коли дивилася на смерть Сина, а є смуток проклятого Юди Іскаріота, що в розпуці безхосенного жалю скінчив життя самогубством.
Празник Христового Різдва є празником тої християнської радости, тихої, чистої та покірної, це празник, у якому тішаться вбогі духом, терплячі, упокорені й переслідувані, голодні та спрагнені справедливости. До них усіх, до Вас усіх, де би Ви не були, звертаюся з Євангелієм, із радісною потіхою: «Випростуйте опущені руки і знеможені коліна»5.
І до Вас то слово, бідні, а сердечні браття над Дніпром, приходіть до Христа Ісуса. Він потішить, піднесе, скріпить і спасе навіки. Ідім же всі за Ним, за Христом побідоносним, нашим Вождем, Він побідив смерть Своєю смертию, але нам дарував вічне життя благодаті. Се моя коляда, се мої побажання до Вас, мої дорогі.
Най же Всевишній Бог благословить Вас усіх. Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і Причастіє святого Духа най буде з усіма Вами. Амінь.
Христос Раждається. Славіте Його. Львів. Дня 6 січня 1936 року. †Андрей Митрополит.
Немає коментарів:
Дописати коментар