Україна - Країна (держава) Козаків (карти XVII-XVIII ст.)

Анотація. Розглянуто розвиток картографічних уявлень про Україну, як державу (землю) українських козаків у XVII-XVIII  ст. Проаналізовано погляди українських та закордонних дослідників, що вивчали це питання в різні періоди. 

 Постановка проблеми. У статті зроблено спробу вперше у вітчизняному географічному картознавстві дослідити проблему картографування території Української козацької держави, визначити її межі в XVII-XVIII ст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Козаччина — одна з героїчних і найславетніших сторінок багатовікової української історії. Понад двісті років — з середини XVI ст. і до останньої чверті XVIII ст. — козацтво було рушійною силою поступу України, вкарбувало слід у її визвольні змагання, оборону від зовнішніх ворогів, розбудову держави, культурний прогрес. Українське козацтво, як вільне військово-промислове об’єднання сформувалося з усіх станів і прошарків тогочасного суспільства, насамперед селянства, на права і свободу якого посягала польська шляхта, тому увібрало в себе  волелюбні риси українського національного характеру. Утворивши свою козацьку християнську республіку на низу Дніпра, за порогами, козаки вважали основним своїм завданням боротьбу з турецько-татарської агресією, а згодом, з кінця XVI ст., починаються козацьке селянські повстання і тривалі війни проти польсько-шляхетського панування на Україні, що завершилися народно-визвольною війною 1648-1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького. 

Козацькій Україні значну увагу приділяли десятки провідних українських вчених, зокрема, Т. Чухліб [8, 9, 10], О. Гуржій [8] та ін. Значний внесок у розвиток українського картознавства зробили В. Кордт [12, 13, 14], С. Шелухін [20, 21], М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович [6], Р. Сосса [18, 19, 20], К. Галушко [7], А. Байцар [1, 2, 3, 4] та ін. 

 Виклад основного матеріалу дослідження. Перша книга про українських козаків вийшла 1594 р. в Австрії. Український вчений-історик Богдан Березенко віднайшов в австрійській бібліотеці унікальну книгу-брошуру під назвою «Die Kossäcken mit hilff der Moldaur und Moscawitter in Podolia 26 000... Wiin, 1594». У книзі «Козаки за допомогою молдаван та московитів на Подолії...» йдеться про участь Війська Запорозького у війні Австрійського цісарства з Османською імперією у 1593-1606 роках. Розкривається участь 26-тисячного українського війська за участю молдавських вояків і донських козаків як союзників Австрії [Тарас Чухліб. 2020. FB].

У 1657 році в Амстердамі, столиці Голландії, вийшла брошура обсягом 52 стор. Її автором був Якоб Йоостен Толк ван Еммерік, що працював перекладачем у якогось голландського дипломата в Польщі. Назва праці “De groote wonderlijcke Oorlogen ende geschiedenissen, tusschen den Koning van Polen ende Sweeden, desmede tusschen de Starosten ende Weywoden ende Cosacken, desmede den grootvorst van Moscovien, in Polen, Littouwen, Lijflandt, Courlandt ende Pruyssen”. Тут українські землі названо “Cosacken”, тобто землею козаків, подано характеристику українського письма (кирилиці), української мови як самостійної слов’янської мови, що відрізняється від польської мови і має навіть церковний ужиток. Зокрема, в праці відзначено: “Мова в козацькій країні слов’янська, відмінна від польської, з грецькими літерами. Її вживають в церквах, завжди повних народу, бо це країна вельми побожна” [Борщак Ілько (Париж). Європа про українську мову ХVІ–ХVІІ століття // Рідна мова. – 1933. – N 2. – С. 47–50].

З появою козацтва Середня Наддніпрянщина, де гуртувалися козаки, дістала назву козацьких україн, що зображено в українському фольклорі: наприклад, у народній пісні: «Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає». В період національно-визвольної війни українців проти Речі Посполитої під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654) Україною називалися не тільки Запоріжжя, а вже всю Наддніпрянщину. З цього часу під Укрáїною стали розуміти цілу країну (державу). Згодом ця назва поширилася й на інші східноукраїнські землі (зокрема, на Слобожанщину, яка деякий час мала офіційну назву «Слободско-Украинская губерния», що існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках). Західноукраїнські землі й далі називалися Руссю, але поступово назва Україна поширилася й на них і стала спільною для всієї української етнічної території. Після впровадження  Г. Бопланом назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців як “країна (земля) козаків”. Українські козаки вважалися своєрідною частиною “руського народу”. 

З XVII ст. у часи розвитку Козаччини назва Україна стає географічною назвою, спершу для Центральноукраїнських земель (Південної Київщини й Південної Брацлавщини), а в часи визвольних змагань Богдана Хмельницького і для Західної України та всієї української етнічної території. Привертає увагу, що європейські картографи в цей період почали вживати термін «Україна» синонімічно політичному терміну «Країна» (PAYS), підкреслюючи окремішність від Московії та Польщі і окремо вживали слово «Окраіна» в якості порубіжжя Московської держави. 1689 р. Московія і Річ Посполита остаточно розділили Гетьманщину. Ця  країна (Гетьманщина) звалася «Україна держава козаків", «Україна земля козаків», «Земля війська Запорозького», або просто Україна. Наприкінці XVII ст. поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на Правобережжі, а московити зберегли його на Лівобережжі.

У західній Європі українське козацтво певний час сприймали як окремий народ, проте невдовзі його почнуть усе ж сприймати як частину русинів. Тому суттєвим з тих часів є зауваження французького автора П'єра Шевальє (1663), що «козаки – це тільки військо, а не народ, як багато дехто думав". Італієць Г. Пріорато тоді ж писатиме, що "ні походженням, ні укладом життя вони (козаки) ні в чому не відрізняються від русів» [цит. за Д. Наливайком].

У віднайденому в польських архівах перекладі турецького оригіналу Бучацького договору на польську мову у пункті 4-му стверджується: «УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ З ДАВНІМИ КОРДОНАМИ КОЗАКАМ ВІДДАТИ...». 20 жовтня 1672 р. між Османською імперією і Річчю Посполитою у м. Бучач на Тернопільщині було укладено мирний договір. На боці турецької сторони взяли участь представники гетьмана Петра Дорошенка. Стосовно українських земель Брацлавщини та Правобережної Київщини, де існував козацький устрій, вперше на міжнародно-правовому рівні вживався термін «Українська держава» (Ukrainskie Panstwo). Козацька старшина під час польсько-турецької комісії вимагала включити до Бучацького договору пункт щодо встановлення західного кордону Української держави по річках Горинь (прит. Прип'яті, бас. Дніпра) і Лабунь [Т. Чухліб, 2019. FB]. 

Революційний процес політичного утвердження на теренах східних воєводств Речі Посполитої нової держави у середині XVII ст. спричинив до цікавих свідомісних та мовних явищ, зокрема великих трансформацій у сприйнятті поняття «Україна» та похідних від нього понятійних лексем правителем Війська Запорозького гетьманом Петром Дорошенком. Несподівані політичні та соціальні перетворення вплинули на словотворчі процеси у староукраїнській («руській») мові, в т. ч. започаткували виникнення оригінальних лексичних понятійних моделей, які наповнювалися патріотичною семантикою новопосталого державного утворення. Адже підлегла гетьману територія Війська Запорозького отримала сталу назву «Україна» та, окрім того, означувалася як «Українний край», «Українська земля» та «Українні городи». Вона також усвідомлюється гетьманом і його оточенням як «Отчизна наша Україна», «наша мила Отчизна», «наша Україна». При цьому, «Україна» у дорошенковому дискурсі виступала не тільки як «прадавня, предків наших» історична територія («земля», «край»), але і у якості «держави», що була у політичному підпорядкуванні то «Його Королівській Милості», або ж «Салтана Турського». Окремим важливим питанням протягом періоду гетьманування Петра Дорошенка була проблема територіальної цілісності Війська Запорозького, що спричинило до уживання назви «Україна» поряд з такими локалізаційними означеннями як «того боку», «цього боку», «обидві сторони Дніпра» і похідними від них словоформами – «тамобічна», «цьогобічна», «тогобічна». У свою чергу, такі мовотворчі процеси викликали появу таких простих і складних «об’єднавчих» словосполучень як «вся/уся Україна», «ціла Україна», «цілісність України», «вся Україна в єдності перебувала», «уся Україна обопільних народів Дніпра» тощо. Цікаво, що в універсалах та офіційному листуванні Петра Дорошенка для позначення населення і станів Війська Запорозького поширюються такі мовні патріотично-локалізаційні конструкції як «Українське поспільство», «Українські обивателі», «Українські діти», «Українські люди» та «Українські козаки» [Т. Чухліб, 2016. FB]. 

Німецький учений Йоган-Христіан Енгель (1770–1814) у праці “Geschichte der Ukraine und der ukrainischen Kozaken” (Історія України і українського козацтва), що вийшла в Гале 1796 року, свідомо вживав назву Україна та похідні – українець, український. У цій праці подано чітку періодизацію історії України, описано історію церкви і школи, етнокультуру українського народу, його звичаї, обряди, традиції. Ця праця була відома й закарпатським ученим-просвітителям Івану Орлаю, Юрію Гуці-Венеліну, М. Лучкаю, Миколі Кукольнику, О. Духновичу та ін. [Куля Ф. Доба Петра Могили у контексті німецькомовної історіографії // Петро Могила та його доба в історії української культури (до 400-річчя від дня народження): Матеріали наук. конф. – Ужгород, 1997. – С. 52–60].

З історії. На картах назви «Ukraine» (Україна) та «Cosaques» (Козаки) появляються одночасно. Перша відома карта з такими написами відноситься до 1572 р.

 В Арх. Фр. Міністерства Зак. Справ зберігається карта України, зроблена в 1572 році з наказу короля Карла IX для його брата Генриха, кн. Анжуйського. На сій карті територія по обидва боки Дніпра має надпис: «Ukraine» (Україна), захоплюючи і нинішню Харківщину, яка колись звалася Слобідською Україною. Та частина, де нині Кременчук, Єлисаветград, Катеринослав, і нижче має надпис: «Cosaques» (Козаки). З сию картою, по давности вжитку географами назви «Україна», конкурує карта Мотіеля. В Націон. Бібліотеці (Париж) в паперах французького купця Мотіеля є географчіна карта басейну Чорного Моря, зроблена невідомим автором. Мотіель їздив з Франції суходолом в Туреччину через Україну. Виїхав він з дому в 1580 році, а вернувся в 1582 р., пробувши в подорожі 2 роки з лишком. Ясно, що карту, якою він користався в тій подорожі, було зроблено раніше 1580 року.  На сій карті територія по обидва боки Дніпра має на собі надпис: «Uckrania» (Україна). На тій території показані міста Овруч, Житомир, Київ, Каменець-Под., Полтава, Чигрин [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].  

На європейських картах  XVII-XIX ст. містяться написи: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна,  або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich  (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські) і т. д. 

 Після впровадження Г. Бопланом (1635 р.) назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців. Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву «Україна» вперше вжито для всієї української території «від Московії до Трансільванії». Починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XVIII ст.  Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків.

 

 В тій же Націон. Бібліотеці (Париж. – А. Б.) зберігаються дві географічні карти: одна з 1641 року, перевидана в Римі в 1678 р., а друга з 1657 р., перевидана в Римі в 1688 році. Авторами їх були італійські географи: першої Сансоне (французький географ та картограф Нікола Сансон. – А. Б.), а другої Корнетті. На обох картах територія України має на собі надпис: «Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків). Ся територія займає обидва боки Дніпра з Волинею, Поліссям, Галичиною. Назви Русі або Россії — немає. Московію названо Московією [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].   

 

Нікола Сансон (батько Гійома Сансона) є першим європейським картографом, який на карті 1641 р. ототожнив Україну з Козаками  Vcraіna o Paese de Cosacchі (Україна або Країна Козаків). А Гійом Сансон вже на карті 1672 р.  «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків) позначив на картуші (назві мапи) Україну саме як «Країна (земля) Козаків». На карті 1672 р. Гійома Сансона та Юбера Жайо «LE ROYAUME DE HONGRIE..» ([Карта] королівства Угорщина...) Центральне Правобережжя та Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Vkraine ou Pays des Cosaques). На карті 1684 р. італійського географа й картографа Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) Середня Наддніпрянщина вже показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Країна Козаків Запорозьких), а на схід від неї вказана «Україна або Країна Козаків Донських, залежних від Московії» (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita).

 

Отже назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. (в XIX ст. ця назва міститься дуже рідко). Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово «Cosaques» (Козаки), «Cosaques Zaporoski» (Козаки Запорозькі), рідше – просто «Україна». Існує величезний масив картографічного матеріалу з терміном «Україна», і саме це, власне, забезпечило популяризацію імені України – саме руками Боплана, Сансона та інших видатних європейських географів-картографів.

Перша карта де Україна ототожнюється з Козаками (УКРАЇНА або Країна Козаків). Нікола Сансон. 1641 р.

Цікаво, що саме Нікола Сансон є першим європейським картографом, який в карті 1641 р. ототожнив Україну з Козаками  Vcraіna o Paese de Cosacchі (Україна або Країна Козаків), а вже на карті 1672 р. Гійом Сансон позначив на картуші (назві мапи) Україну саме як «Країна (земля) козаків».

Висловлювання іноземців про Україну та українських козаків

      1650 р. Гійом Левассер де Боплан про українських козаків. "Опис України…":

*"Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люб­лять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають";

*"...добре загартовані, легко пере­носять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі, чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать";

*"... високі на зріст, вправні, енергійні, люблять ходити в гарному одязі...";

*"Вони відзначаються міцним здоров'ям...Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави";

*"... серед цих козаків взагалі трапля­ються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будів­ництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготов­ляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гармат­ний порох, їхні жінки прядуть льон і вовну, роблять з них полотно і тканини для щоден­ного вжитку. Всі вони добре вміють оброб­ляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м'ясні страви…".

1710 р. Ю. Юст, данський посол, дивувався, що “...не лише українська шляхта, митрополит, а й ченці Києво-Печерської лаври мали високу освіту та культуру, європейську поведінку й розмовляли бездоганною латиною”, і не вірив своїм очам, бачачи письменних селянок... Мешканці України живуть у добробуті і багато співають. Вони купують і продають усякого роду крам, не платячи жодних податків, крім невеликого до гетьманської скарбниці. Вони мають необмежену волю займатися яким хочуть промислом... В місті Немирів найбідніша хата, о небо, чистіша за найбагатший палац у Москві. Місто Кролевець є велике, вулиці гарні, таких я ніде не бачив в Московщині, будови імпозантні, добре, з мистецьким смаком збудовані і дуже чисті, а не такі як в Московщині”.

1731 р. Вольтер (François Marie Arouet; 1694–1778), французький письменник і філософ: “Україна завжди прагнула до свободи, але оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, змушена була шукати собі протекторат в одній з цих держав. Україна піддалась спочатку Польщі, яка поводилась з нею, зовсім як з поневоленою країною, пізніше піддалась московитові, що уярмлював її, неначе рабів, як це й завжди є у московитів. Спочатку українці користувались привілеєм вибирати собі правителя, але скоро Москва позбавила їх цього права і гетьмана почали призначати з Москви”.

1796 р. Й. Енгел автор першої (в Європі) наукової історії України писав: “Україна є граничним муром, що стоїть між культурною Європою і нецивілізованою Азією. Вона є воротами, через які багато азійських орд пробували вдертись до Європи. Вже з одної цієї причини вона заслуговує на увагу... Але як це сталося, що ці горді, вільні козаки опинилися в московському ярмі? Яким чином москвини змогли накласти кайдани на козаків – націю, що була пострахом для Туреччини, Польщі і татар? Як сталось, що місце вільно обраного гетьмана зайняв московський губернатор? Історія козаків мала великий вплив на історію Польщі, Швеції, Трансільванії. Історія козаків багато чого вчить. Треба геніального пера, щоб те все належно описати... Як відомо наприкінці XVIII ст. Московський уряд почав колонізувати чорноморські степи, для завоювання яких, українці на протязі багатьох століть понесли великі жертви. Москвини колонізують степи різними чужинцями, яким давали спеціальні привілеї, як наприклад державні позички, реманент, звільнення від податків і т.п. Такі самі привілеї отримували і чистокровні москвини, яких уряд привозив з Московщини. Але в цей самий час московський уряд вів цілком протилежну політику щодо українців. Українці не лише не діставали тих привілеїв, якими обдаровувались москвини та чужинці, але, навпаки, на українців накладалися побільшені руйнівні податки”.

1799-1800 рр. Франсуа Массон (Charles-François-Philibert Masson; 1762-1807), француз, секретар старшого онука Катерини II князя Олександра, автор “Memoires secrets sur la Russie…” (Секретних записок про Росію). У своєму творі писав: “Нація козаків зменшується через тиск на неї Росії. Хіба що якась щаслива революція позбавить її ярма... Дехто вважає їх ледве не росіянами, одначе козаки не мають нічого спільного з росіянами... Вони в усьому цілком відмінні: вони вигадливіші, чесніші, менше звиклі до рабства, а рабство їх ще не цілком споганило... Козаки не мають нічого спільного з московитами, за винятком грецької релігії та зіпсованої москвинами слов’янської мови. Їхні звичаї, їхній спосіб життя, хати, їжа – все цілком різне. Козаки є гарні, вродливі, спритні, щирі, чесні, хоробрі, не звикли до рабства. Якщо коротко – повна протилежність москвинам... Козацька нація тратить незалежність, яку вона мала перед об’єднанням з Росією... Тепер їхня прадавня республіканська конституція не існує, рівність між ними зникла. Російський уряд використовує козаків у своїх війнах, розбиває їхню територію і приєднує до російських провінцій, переселяє козаків в інші провінції, хоч союз козаків з Московщиною був вільний і умовний. Вся земля в Україні належала козацькій нації, і жодний чужинець, включно з москвинами, не міг оселитись там без дозволу козацької республіки”.

КАРТИ

1641 р. Нікола Сансон (Nicholas Sanson; 1600—1667), французький історик та картограф зробив великий внесок у картографування українських земель.  

Близько 1635 p. король Франції Людовик XIII призначив його придворним картографом. Н. Сансон отримав титул “Інженер і географ Короля” (Ingénier et géographe de Roi). Активну діяльність почав з 1627 р. Перші карти створив у співпраці з паризьким видавцем М. Тавернье (M. Tavernier). Все життя співпрацював з його видавничою фірмою, яку в 1644 p., після смерті М. Таверньє, перебрав П’єр Мар’єт.І (Pierre Mariette І), а у 1657 р. очолив його син П’єр Мар’єт II (Pierre Mariette II). Свою першу карту «Postes de France» опублікував у 1632 р. Створював як окремі карти так і багатотомні атласи. Перший атлас «Європа» вийшов 1648 р. 1652 р. розпочав видавництво збірних атласів без назви у форматі folio. Перше видання найважливішої праці Н. Сансона – атлас світу «Cartes generales de toutes les parties dm monde» (1658), перевидавалося багато разів різними мовами. Після його смерті 7 липня 1667 р. в Парижі справу було продовжено його синами (які також стали королівськими картографами) Гійомом Сансоном (1633-1703) і Адрієном Сансоном (1639-1718) у партнерстві з іншими картографами. Брати у 1671 p. об’єдналися з майстернею Юбера Жейо (А. Н. Jaillot). 1692 р. Юбер Жайо зібрав карти Сансона в окремий Новий Атлас.       На мапі Нікола Сансона 1641 р. позначені українські етнічні землі: Верхня Волинь (Alta Volinia), Низова Волинь (Bassa Volinia), Верхнє Поділля (Alta Podolia), Низове Поділля (Bassa Podolia). Разом усі ці землі іменуються як Vcraіna o Paese de Cosacchі (Україна Країна (земля) Козаків). 

1657 р. П. Корнетті. На карті італійського картографа П. Корнетті напис – Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна Країна (земля) Козаків). Майже уся територія на схід від теперішньої Волині теж має назву Volinia (Волинь). Частина цієї території, Подніпров`я, Запоріжжя, Лівобережжя Дніпра, зветься Низовою Волинню (Bassa Volinia). Землі північного Подністров`я та Південного Бугу названі Podolia (Поділлям). Разом з Волинню Поділля є Україною. 

1665 р. Нікола Сансон. «Tartarie Europeenne ou Petite Tartarie où sont les Tartares du Crim, ou de Perecop; de Nogais, d' Oczacow, et de Budziak. Dressée sur les Relations les plus Recentes. Par le S. Sanson fils Geographe ord.re du Roy. A Paris Chez Pierre Mariette, rüe S. Iacques à l' Esperance Avec Privilege pour Vingt Ans 1665» (Тартарія Європейська, або Мала Тартарія, або Тартари, Крим, або Перекоп).

На карті «Тартарія Європейська, або Мала Тартарія, або Тартари, Крим, або Перекоп» позначені: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна (земля) Козаків). Литва і Московське Царство. Ця карта, схоже, встановила новий стандарт позначення Центральної України, включаючи правий і лівий берег Дніпра. Формат – 40,5 × 51 см.

На карті зображена дорога з Криму (Tartares) в Польщу (Pologne), звана Чорний Шлях (Czarny Szlak). Прямо зі степів Дикого Поля починається Муравський шлях з Малої Тартарії в Московію. Втім, біля Чорного шляху відрізок дороги від Перекопу до Дніпра відсутній. Починається Чорний шлях від дніпровської переправи Nosokowka.

Hа всіх картах H. Сансон змінив орієнтування з південного на північне. Використання умовних позначень різними мовами свідчить про те, що автор користувався не єдиним джерелом, а, можливо, також Радзивіллову карту 1613 р.

Карта увійшла в атлас «Cartes general…». Опублікований його синами разом з паризьким друкарем і видавцем П’єром Мар’єтом II (Pierre Mariette II) у 1665 р. 

1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо.  Гійом Сансон (Guillaume Sanson; 1633—1703), французький картограф, син картографа Нікола Сансона. Юбер Жайо (Алексіс Юбер Жайо; Hubert Jaillot; 1632-1712),  французький гравер, скульптор, видавець і картограф, упорядник кількох атласів, у тому числі за матеріалами Нікола Сансона та його синів.  1671 р. Юбер Жайо отримав виключне право на публікацію всіх карт Сансонів.

         Карта  «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків). Масштаб карти 1:1 900 000. Мова французька.

       Центральне Право- і Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Ukraine ou Pays des Cosaques), в межиріччі Інгульця (Itigulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Defertes et Inhabitées). 

       В околицях Кодака (Kudak), напис про розташування порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені пороги з написом про місця перебування козацького війська і зберігання скарбниці (Ifles ou est la Cache ou le Trésor de l'Armée des Cosacques). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack, Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski flack), який пролягає через Кам’янеччину та Брацлавщину. На Лівобережжі, від Дніпровських порогів на північ до Вязьми (Wiasma), пролягає Муравський шлях (Morawsky fzlak Chemin que suiuent les Tartares pour en trer en Moscovie).

     Українські етнічні землі представлені Поліссям (Polesie); Волинню (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким (Palatinat de Lufuc) і Київським (Palatinat de Kiow) воєводствами та Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolié), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de Каmеnіес), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belz) та Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства та Покуття (Pokutie). На сході українські історико-географічні землі представлені Чернігівським (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Sewierjki). У Причорномор’ї показані Тартарія Буджацька (Tartares de Budziak) та Очаківська (Tartares d'Oczakow) у складі Османської імперії.

        Карта  «LE ROYAUME DE HONGRIE, ET LES ESTATS QUI EN ONT ESTÉ SUJETS, ET QUI SONT PRESENTEMENT LA PARTIE SEPTENTRIONALE DE LA TURQUIE EN EUROPE. TIRÉ LES MEMOIRES LES PL.’ NOUUEAUX. PAR LE Sr. SANSON, GEOGR. ORD." DU ROY» ([Карта] королівства Угорщина і країн, які входили до нього, а тепер складають північну частину Туреччини у Європі. Виконана королівським географом паном Сансоном за найновішими даними). Мова карти –французька та латинська.

        Центральне Правобережжя та Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Vkraine ou Pays des Cosaques); в межиріччі Інгульця (Ingulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzïke Polie ou Campagnes Desertes et Inhabitées).

Українські історико-географічні землі представлені Волинню (Volhynie), Поділлям (Podolié), Чорною Руссю (Russie Noire) у складі Королівства Польського і названі його прикордонними землями (Frontières des Estats de Pologne). У Причорномор'ї — Бессарабією (Bessarabie), Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak), Тартарією Очаківською (Tartares d'Oczakow) та Малою Тартарією (Petite Tartarie) y складі Османської імперії; Закарпаттям – у складі королівства Угорщина (ці землі названі християнською Угорщиною (Hongrie Chrestienne).

1672 р. Юбер Жайо в Амстердамі видав мапу по Турецькій імперії “Estats de L'Empire des Turqs en Europe, ou sont les Beglerbeglicz our Gouvernements...”, де теж показано українські землі як VKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна Країна (земля) Козаків). Мапа неодноразово перевидавалася (1695, 1700 р. і т. д.). Видавали  мапу також під назвою “Tabyla Nova Imperii Turkarum...” (дещо видозмінена).  

1678 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695), італійський картограф та географ. Карта “Stati Della Corona Di Polonia Divisa nella sue Principali Provincie e Palatinati ...”. Видавець карти Джованні Джакомо де Россі, гравер Вінцензо Маріотті (Vincenzo Mariotti). Мапа видана у Римі. Формат 16,9 × 22,4 дюйма. На карті напис – Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна Країна (земля) Козаків).

1678 р. Джованні Джакомо де Россі (Giovanni Giacomo De Rossi; 1627-1691 рр.), італійський видавець та картограф. Жив і працював у Римі. Видавництво карт розпочав з гравером Дж. Відманом (G. Widman).  

Карта «STATI DELLA CORONA DI POLONIA DIUISA NELLE SUE PRINCIPALI PROVINCIE, E PALATINATI DA GVGLIELMO SANSONE GEOGRAFO DEL RÈ CHRIST. E DI NUOUO DATA IN LUCE DA GIO; GIACOMO ROSSI, IN ROMA, ALLA PACE, L’ANNO 1678 ([Карта] коронних польських земель з поділом на головні землі й воєводства за Ґійомом Сансоном, географом короля всіх християн, яка з’явилася на світ завдяки Джакомо Россі у Римі, Алля Паце, року 1678). Масштаб 1:2 700 000, мова італійська. Карта є переопрацюванням карти Н. Сансона «Estate de la couronne de Pologne», (Париж, 1655).  

Південна частина Луцького та Київське воєводства названі Vcraina о Paese de Cosacchi (Україна Країна (земля) Козаків), землі між гирлами Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра — Диким полем (Dzike Polie ouero Deserti).   Серед багатьох українських етнічних земель показано й Покуття (Pochutia) та Підляшшя (Polachia), що займає Більське воєводство (Palatinato di Bielsk).  

1680 р. Вільям Беррі (William Berry; 1639–1718) – англійський книгорозповсюджувач, географ, картограф та гравер. Найактивніший період наукової діяльності Вільяма Беррі – приблизно з 1670 р.  по 1703 р. Він виправив та вніс зміни до набору карт Ніколя Сансона, який часто називався «Англійською колекцією Сансона». Вони були дуже рідкісні й дуже популярні. Через сильну голландську школу картографії у XVI-XVII ст. мало хто з англомовних картографів досяг високого рівня майстерності. В. Беррі був винятком, складав карти, які конкурували з точністю та красою з картами великих голландських картографів.

1680 р. видав у Лондоні карту «The empire of the Great Turke in Europe, Asia, & Africa : divided into all its beglerbeglicz or governments in which are also distinguished the states that are tributary to him» (Імперія Великої Туреччини в Європі, Азії та Африці…).

Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE or the Counry of the COSAQUES (Україна Країна Козаків). Західна Україна – Чорна Русь (Black Russia). На карті позначено Тартарію Буджацьку, Тартарію Очаківську і т. п.

1682 р. видав у Лондоні карту «Russia Alba, or, Moscovia : divided according to the extent of the kingdoms, dukedoms, principalities, provinces, and peoples that are at present under the dominion of the Czar of Russia, known by the name of Great Duke of Moscovia» (Біла Русь або Московія). Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE or the Counry of the COSAQUES (Україна Країна Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie (Волинь) на карті розміщені паралельно і займають одну територію. Західна Україна – Чорна Русь (Black Russia).

На карті позначено Поділля, Бессарабію, Буджак і т. п.  На південь від Московської Рязанщини позначена ОКРАЇНА (ОKRAINА).

1682 р. видав у Лондоні карту   “Poland Subdivided according to the Extent of its severall Palatinates... Dedicated To the most serene and most sacred majesty of Charles II...”. Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE or the Counry of the COSAQUES (Україна Країна Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie на карті розміщені паралельно і займають одну територію. Західна Україна – Чорна Русь (Black Russia). Південна Україна позначена як Дике Поле (Dzike Polie). На карті показано Чорний шлях (Czarny slack) – стародавній розгалужений торговельний шлях, яким користувалися тюркські народи Північного Причорномор'я для перекочівлі з Лівобережної України на Запоріжжя (Січ), Поділля, Галичину. Чорний шлях починався з Перекопського перешийка і йшов на північ, через запорозькі степи, на верхів'ях річок Інгула, Інгульця і Тясмину, повертав на захід та розгалужувався на декілька шляхів.

Перша карта з назвами «Україна або Країна Козаків Запорозьких» та «Україна або Країна Козаків Донських». 1684 р. Джакомо Кантеллі да Віньола

     1684 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) італійський картограф та географ видав карту із зображенням України – “TARTARIA D EVROPA | ouero PICCOLA TARTARIA | divisa da Giacomo Cantelli da Vignola | ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop Soggetti al proprio Kam. | ne Tartari di Budziack, d'Oczackow, e di Dobruss Soggetti al Turco. | ne Tartari Circassi, e de Mordua Soggetti al Gran Duca di Moscouia | e nesse Due Vckraine | una abitata da Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita, | L`altra de Cossachi de Zaporowa, ora liberi, e gia dependenti dalla Polonia. || Data in Luce da Gio. Giac. de Rossi | dalle Sue Stampe in Roma alla Pace, 1684. | Con Priu. del S. Pont” (Європейська Тартарія або Мала Тартарія…). Видавець карти Джованні Джакомо де Россі. Мапа видана у Римі. Формат – 16,5 × 22 дюйма, масштаб – 1:4 500 000. Середня Наддніпрянщина показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Країна Козаків Запорозьких). На схід від неї вказана “Україна або Країна  Козаків Донських, залежних від Московії” (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita). Карта – гравюра на міді, вигравірувана Франциском Доріа, перевидана Джованні Джакомо де Россі 1692 р. (атлас “Mercury Geografico”).

Джакомо Кантеллі да Віньола в 1685 р. отримав посаду придворного географа Франческо II д'Есте, герцога Модени та Реджіо. Кантеллі співпрацював з видатним італійським друкарем і видавцем Джованні Джакомо де Россі (Giovanni Giacomo De Rossi; 1627-1691 рр.), який видав атлас в стилі бароко “Mercury Geografico” з картами Кантеллі (перше видання – рік випуску невідомий, друге видання 1692 р. у двох томах). Джованні Джакомо де Россі успадкував видавничу справу від свого батька Джузеппе де Россі (Giuseppe de Rossi; 1570-1639). У першому виданні “Mercury Geografico” було опубліковано 19 карт Джакомо Кантеллі, а також карти Сансона і Бодранда (Baudrand). 1692 р. вийшов другий випуск у двох томах, де було поміщено 150 карт (гравер Антоніо Барбе (Antonio Barbey).

1684 р. Юбер Жайо. Карта  “La Russie Blanche ou Moscovie divisee suivant l’Estendue des Royaumes, Duches, Principautes, Provinces et Peuples: qui sont presentement sous la Domination du Czar de la Russie, cognu sous le Nom de Grand Duc de Moscovie” (Біла Русь, або Московія…).  Карта ця перероблена з мапи Нікола Сансона (1648). Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podolie), Чорною (Russie Noire), Волинню (Volhynie), Бессарабією (Bessarabie) з Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak). Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) показана як VKRAINE PAYS DES COSAQUES (Україна Країна (земля) Козаків). Написи VKRAINE та Volhynie на карті розміщені паралельно і займають одну територію. На півночі Лівобережжя подано межі Чернігівського (Duc de Czernihow) та Новгород-Сіверського (Duché de Novogorod Sewieski) князівств.  

На схід від VKRAINE, між Воронезьким (Worotin) і Рязанським (Rezan) князівствами, вказана Okraina (Окраіна), що відповідає землям донських козаків. Карта охоплює Східну Європу, Європейську частину Московщини та частину Центральної Азії. Карта неодноразово перевидавалася. Входила до багатьох сансонівських атласів, опрацьованих Ю. Жейо, що видавалися в Парижі у кінці XVII ст. В атласах початку XVIII ст. (1702, 1710) карта друкувалася без змін у зображенні географічного простору.  

1686 р. Джакомо Кантеллі да Віньола. Карта  “Descritione delli Principati della Moldavia, e Valachia tolta de Giacomo Cantelli da Vignola geografo del Serenissmo. Duca di Modena &c da un Esemplare trovato nel Gabinetto del Prencipe di Transilvania; data in Luce da Gio. Giac. de Rossi dalle sue stampe in Roma alla Pace con Priv. del S. P. 1686”. Мапа видана у Римі, формат – 42 × 54 см, масштаб – 1:1 740 000. Середня Наддніпрянщина показана як Parte dell Vkrania ouero Paese de Cosacchi di Zaporowa (Частина України або Земля (Країна) Запорозьких Козаків), Південна Україна – Дике Поле (Dzike Polie) та Тартарія Очаківська. 1692 р. Джакомо де Россі та Доменіко де Росі (Domenico de Rossi; 1659–1730) перевидали карту в атласі “Mercury Geografico”.  

1688 р. Джакомо Кантеллі да Віньола. Карта  «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна Країна (земля) Козаків). На схід від Воронежчини виділена   Оcraina (Окраїна).  Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).  

1688 р. Вінченцо Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli; 1650-1718), венеціанський історик та географ, генерал ордену міноритів.  Карта «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна Країна (земля) Козаків). На схід від Воронежчини виділена   Оcraina (Окраїна).  Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).  

1690 р. Вінченцо Марія Коронеллі. Карта «L'Asie selon les memoires les plus nouveaux dressée». Правобережжя  та Лівобережжя з Києвом позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна Країна (земля) Козаків). Назва OKRAINA (Окраіна) вжита стосовно Задоння й Рязанщини — московського порубіжжя. Московська (MOSCOVIE) Окраїна до України не має жодного відношення, і, навпаки, Козацька Україна не визначається як чиясь окраїна чи креси (KRESY).  Гравер карти – француз Жан-Батист Нолен (Jean-Baptiste Nolin; 1657-1708).

1694 р. Юбер Жайо. Карта “ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE, PRÉSENTÉ A MONSEIGNEUR LE DUC DE BOURGOGNE. PAR SON TRES HUMBLE ET TRES OBEI/SANT SERVITEUR H. IAILLOT 1696”. Видавництво Амстердам. Масштаб бл. 1:2 300 000 Мова: французька та латинська.  

Українські землі представлені Поліссям (Polesie) на півдні Великого Литовського князівства (Grand Duché de Lithuanie), Волинню (Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким воєводством (Palatinat de Lufuc) і Київським воєводством (Palatinat de Kiow) та Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolie), що поділяється на Верхнє Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de Катепіес), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство (Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belcz) та Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства. Ha півдні Чорної Русі лежить Покуття (Pokutie). Східні українські землі представлені Чернігівським (Duché de Czernihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Siwierski) князівствами. У Причорномор’ї — Буджацька орда (Tartares de Budziak) та Очаківська орда (Tartares d Oczakow). Центральна Наддніпрянщина (Право- і Лівобережна) названа Ukraine ou Pays des Cosaques (Україна Країна (земля) Козаків), y межиріччі Інгульця (Ingulet Maly Flu.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Defertes et Inhabitées).  

На Дніпрі, в околицях Кодака — напис про розташування порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені острови з написом про перебування і зберігання на них скарбниці козацького війська (IJles ou eft la Cache ou la Trésor de l'Armée des Cosaques). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski fiack), який пролягає через Брацлавщину та Кам’янеччину [Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.].  Перевидана 1696, 1708 р., 1730 р. та ін. (з незначними змінами). 

1695 р. Вінченцо Марія Коронеллі. Карта  “Polonia parte Orientale”, видана у Венеції. Правобережна  та Лівобережна Україна позначені як UKRAINA PAESE COSACCHJ (Україна Країна (земля) Козаків). На схід від Дніпра – Дике Поле (Dzike Polie). Позначено фортецю Кодак з написом, що її взяли козаки в 1648 р. На карті позначено Чорний шлях.  

У період української визвольної війни, 1 жовтня 1648 р., після 4-х місячної облоги, Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками й руйнується») козацьким загоном під командуванням полковника Максима Нестеренка (за іншою версією — полковника Ніжинського полку Прокопа Шумейка) та перетворений на опорний пункт українського козацького війська.   

       1696 р. Юбер Жайо. Карта “Nova Imperii Turkarum ...” (Турецька імперія). Видавництво Париж, формат – 44 × 60 cм. Українські землі показано як VKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна Країна (земля) Козаків).

1700 р. Нікола де Фер (Nicolas de Fer; 1646-1720), французький картограф і видавець карт, син паризького книгаря і продавця карт Антуана де Фера (Antoine de Fer). 

  Карта: "Carte des Estats de Suede, de Dannemarq, et de Pologne; sur la Mer Baltique". Написи на мапі – "Ukraine" (Україна) та "Pays des Cosaqyes" (Країна (земля) Козаків).

1701 р. Герман Молль (Herman Moll; 1654—1732), лондонський картограф, гравер та публіцист. Видав у Лондоні атлас в якому помістив карту Польщі (THE KINGDOME OF POLAND WITH ITS CONFINES). До карти додано детальний опис Польщі. Українські землі на карті представлені Червоною Руссю (RUSSIA RUBRA), Волинню (VOLHINIA) та Поділлям (PODOLIA). Волинь та Поділля об’єднані під спільною назвою VKRAINE THE COUNTRY COSAQUES (Україна Країна (земля) Козаків).

 1702 р. А. Феротей де ля Круа (Phérotée de la Croix; 1640-1715) – французький картограф; Даніель де ля Фей (1640–1709) – голландський гравер.

 Карта: «Le Royavme de Pologne avec ses confins» (Польське королівство з його кордонами). Напис на мапі –  "Ukraine pays des Cosaqyes" (Україна Країна (Земля) Козаків).

1703 р.  П’єр Дюваль. Карта "Composite: Le course du Danube" (Карта річища Дунаю). На мапі напис ”UKRAINE ou Pays des Cosaqyes Ukraine” (Україна Країна (земля) Козаків). На карті позначено Коцюбіїв (Koczuby) - теперішня Одеса.

 

1704 р. Нікола Сансон, Гійом Сансон.  Карта  «Tartarie Europeenne ou Petite Tartarie où sont les Tartares du Crim, ou de Perecop; de Nogais, d' Oczacow, et de Budziak» (Татарія Європейська або Мала Татарія або Татари, Крим, або Перекоп). Перше видання карти 1665 р. На карті позначені: "Ukraine Pays des Cosaques" (Україна Земля (Країна) Козаків), Литва і Московське Царство. Назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Країна (земля) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово “Cosaques” (козаки), або “Cosaques Zaporoski” (запорозькі козаки).

1704 р. Жан-Батист Нолен (Jean-Baptiste Nolin; 1657—1708), французький картограф, гравер та видавець. Мав звання з 1694 р. Географа Герцога Орлеанського (1674-1723) та Гравера (з 1701 р.) короля Франції Людовика XIV (1638-1715).  

Карта «L'Europe Dressee Sur les Nouvelles observations faites en toutes les parties de la Terre Rectifiee…» (Європа). Напис на мапі –  "Vkranie ou Pays des Cosaqyes"(Україна Країна (земля) Козаків).

1705 р. Нікола де Фер (Nicolas de Fer; 1646-1720), французький картограф і видавець карт, син паризького книгаря і продавця карт Антуана де Фера (Antoine de Fer). Один з найпродуктивніших картографів XVII ст.   

Карта «La Mer Noire Autrefois Pont-Euxin, Cara-Denghis Et par les Cosaques» (Чорне море…). Напис на мапі –  «Як його називають козаки, Чорне море» (et par les Cosaques Czorno more) та "Pais des Cosaqyes oy Ukraine" (Країна (земля) козаків Україна).

1706 р. Гійом Деліль (Guillaume Delisle; 1675-1726), французький географ та картограф. Був учнем астронома Жана-Домініка Кассіні, який навчив його точного визначення положення за допомогою спостереження точок на небі.

 Карта:  «Carte de Moscovie…» (Карта Московії…). Напис на мапі –  "Ukraine pays des Cosaqyes" (Україна Країна (земля) Козаків). та «Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski» (Дике Поле, або кампанія Запорозьких Козаків).

1706 р. Гійом Деліль. Карта:  «Карта Великої Тартарії. Заснована на звітах декількох мандрівників з різних країн і на проведених у цій місцевості спостереженнях». Напис на мапі –  "Ukraine pays des Cosaqyes"  (Україна Країна (земля) Козаків).

1712 р. В історії європейської картографії кінця XVII ст. – початку XVIII ст. постать Й. Б. Гоманна (1663–1724) є без перебільшення визначною. З його іменем пов'язане перш за все відродження картографічного видавництва в Німеччині в кінці XVII ст., виділення картографії в окрему наукову дисципліну. Й. Б. Гоманн отримав освіту в єзуїтській школі в Міндельгаймі, декілька років перебував у монастирі домініканського ордену, пізніше прийняв лютеранство і переїхав до Нюрнберґу, де в 1687 р. відкрив нотаріальну контору. Тут він навчався мистецтву гравіювання у відомого нюрнберзького гравера, картографа, художника і видавця Якоба фон Зандрарта (Jakob Sandrart; 1630–1708).

1702 р. Й. Б. Гоманн відкрив у Нюрнберзі власну картографічну майстерню «Ioh. Baptisto Homanno», яка через кілька років стала найвідомішою видавничою фірмою XVIIІ ст. у Німеччині (проіснувала понад 100 років (до 1813 р.). Розквіту видавництва Гоманна сприяли старі традиції книгодрукування у Нюрнберзі, близькість Альтдорфського університету та розумний підбір співробітників. Протягом багатолітнього існування закладу вийшло понад 200 картографічних творів, серед яких найвизначнішими є перший німецький атлас (1707 р.), «Atlas Novus» (1712 р.; складався зі 103 карт), «Великий атлас всього світу» (Grosser Atlas über die ganze Welt), який виріс з 40 карт (1707 р.) до 126 карт (1716 р.), «Atlas Methodicus» (1720 р.) тощо. Українські землі детально зображені на картах Польщі та Литви і Російської імперії в навчальних атласах «Kleiner Atlas von 50 Auserlesenen Homanns Land-Charten...»] та «Kleiner Atlas Scholasticus von sechs und zwantzig Charten» (1720 р.). Більшість карт Й. Б. Гоманна випускались без зазначення року видання, тому вони перевидавались його нащадками практично без змін.

Карти Гоманна цінувались за географічну вірогідність, витонченість гравіювання та оформлення картушів і нерідко служили зразками для інших видавців.Заслуги та працелюбство Й. Б. Гоманна були оцінені: після публікації у 1707 р. свого першого атласу він став членом Пруської академії наук у Берліні, а в 1716 р. імператор Карл VI присвоїв йому титул Імператорського географа (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus).  

На тих картах, що були видані пізніше, на картушах зазначено його посаду – “Rхm. Kays. Maj. 168 Geogr.” чи “Sac. Cіs. Mai. Geographo” («головний географ кайзера Священної Римської імперії») або ж є посилання на привілей (cum privilegio) [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178].

В основі виданих закладом Гоманна карт лежали французькі та голландські зразки, але деякі карти були складені за російськими  джерелами. Цікавим є той факт, що Й. Б. Гоманн був агентом Петра І, з ним листувався Я. Брюс (Jacov Bruce, 1670–1735), російський генерал-фельдмаршал, державний діяч і вчений, один з найбільш освічених людей петрівських часів, який з 1706 р. завідував російським книгодрукуванням. Прихильність російського монарха до Гоманна створювала взаємовигідні умови для обох сторін: Петро І друкував потрібні йому карти за кордоном, а Гоманн, отримавши в 1722 р. патент російського агента комерції в Нюрнберзі і постійно поновлюючи карти території Росії за новими зразками, забезпечував своїм виданням високий попит як в Росії, так і в усьому світі.

В першу чергу необхідно відзначити створений у 1716 р. шедевр «Grosser Atlas uber die ganze Welt... = Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status...» (Великий атлас всього світу), який містить карти різних частин та країн світу, старовинні плани і панорами великих європейських міст: Риму, Відня, Гамбурґа, Нюрнберґа тощо. В кінці атласу вміщені детальні описи моделей суден та навігаційних приладів, прапори усіх великих морських країн світу, а останньою розташована таблиця, присвячена фортифікаційним спорудам і різноманітним видам зброї для захисту та нападу на суші і на морі. Атлас вміщує найбільш відому карту України Й. Б. Гоманна «Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldaviae, Minorisq, Tartariae provinciis» (Україна або Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії). Коли. спадкоємці Й. Б. Гоманна отримали імператорський привілей на картографічні видання тоді на карі з’явилась  (1729) примітка Cum Privilegio Sac. Caes.Majest.

Першою європейською картою, на якій за порадою Я. Брюса назву Московської імперії Гоманн змінив на Російську імперію, була карта «Generalis totius Imperii Russorum: novissima tabula...» (Генеральна карта Московської імперії на великому глобусі Землі від Арктичного полюса до Японського моря і північних кордонів Китаю) (1720).

Спадкоємцями Й. Б. Гоманна були: його син Йоганн Хрістоф Гоманн (Johann Christoph Homann, 1703–1730), а після його смерті Йоганн Ґеорґ Еберсберґер (Johann Georg Ebersberger, 1695–1760) та Йоганн Міхаель Франц (Johann Michael Franz, 1700–1760), які до 1848 р. продавали карти під торговою маркою «Homannische Erben» (фр. Homannianos Heredes, лат. Heritiers de Homann).

Нащади Й. Б. Гоманна видали: «Atlas Auserlesen Land-Charten» (1743), «Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status exactis Tabulis Geographice demonstrans» (1746), «Atlas mapparum geographicarum...» (1762), відомий грандіозний фоліант «Atlas Methodicus explorandis juvenum profectibus in Studio Geographico Ad Methodum Hübnerianam accommodatus» (1750) та ін. 

1712 р. Йоганн  Гоманн. Карта “Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis” (Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії й Малої Тартарії). Інший український варіант назви карти – “Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Тартарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном”. Автор, видавець та гравер – Й. Б. Гоманн. 

Гоманн східну частину скопіював з карти Деліля, північно-східне узбережжя Чорного моря – з мапи Джіакомо Кантеллі да Віньйолі “Tartaria d’Europa…” 1684 р., для зображення правого берега Дніпра використовував відповідну частину карти Польщі Корнелія Данкертса. Зображення території Криму було скопійовано з книги Якоба фон Зандрарта “Des Kхnigreibung. Sulzbach. 1687”. Для Лівобережжя Дніпра Гоманн додав українську лінію, а для решти знову використав карту Деліля. До того ж, Гоманн відокремив Таманський півострів від суходолу і дав йому назву "Nova Krepost Taman" [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178].

Написи Russia  Rubra (Червона Русь) та Ukraina (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію. Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається із заходу на схід через Нижню Волинь, захоплюючи північ Київського воєводства (Palat. Kioviensis). Напис Ukraina займає Верхнє Поділля і центральні області Брацлавського та Київського воєводств.

У межиріччі Південного Бугу і Дніпра та на Правобережжі зображене Дике Поле (Dzike Polie Ave Саmрі Deserti et Inhabitati). Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa Tanarska), в околицях Кодака на Дніпрі, до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський шлях [Вавричин, 2009].

На цій мапі також позначені: Покуття (Pokutia), Верхня та Нижня Волинь (Volhynia), Поділля (Podolia Inferior) з Брацлавщиною (Pal. Braclaviensis). В Причорномор’ї, у складі Кримського ханства, виділені Буджацька (Tartaria Budziacensis), Ногайська (Tartaria Nagajensis) і Мала (Tartaria Minor) Тартарії та Кримський півострів (Сrеmiа). Північні регіони представлені землями Чернігівського (Ducatus Palatinat Czernihoviens) та Новгород-Сіверського (Novogrodensis Severiensis Ducatus) князівств. На заході Холмське і Белзьке воєводства не входять у межі українських земель.

Карта Гоманна відома у трьох варіантах. Перше видання 1712 р. (Нюрнберг). Опублікована в його атласі “ATLAS NOVUS TERRA- RUM ORBISIMPERIA, REGNA ET STATUS EXACTIS TABULIS GEOGRAPHI- CE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTA HOMANNI. NORIMBER- GA, MDCCXII. - № 168.”. Формат – 48 × 58 см. Масштаб бл. 1:3 000 000, в німецьких і польських милях Мова: латинська. У виданні 1720 р. (видавець Крістоф Вайгель) Тартарія позначена як частина Московії (Tartariae Moscoviticae pars). 

У варіанті карти 1712 р. подано дві назви теперішньої Росії – Moscovitica та Russia Rusica (варіант 1720 р. – лише одну – Russia Rusica). На лівому березі Дніпра південно-cхідна частина Київського воєводства названа Київщиною Московською (Kiovia Moscovitica) (варіант карти 1720 р. - Київщиною Руссійською (Kiovia Russica). Гоманн, який був офіційно винагороджений   Петром І у 1722 р., приклав значні зусилля  і відпрацював гроші  російського царя за появу на картах такої штучної конструкції, як напис “Russia Rusica” на історичних землях Московії.

1729 р. спадкоємці картографа отримали привілей на його видання, і на карті з’явилася примітка “Cum Privilegio Sac. Caes. Majest”. Після 1740 р. на площину карти було внесено численні додатки, зокрема, проведено фортифікаційну лінію між Дніпром і Доном, внесено низку змін до назв населених пунктів. У такому варіанті карта друкувалася в усіх атласах фірми “Спадкоємці Гоммана” до кінця XVIII ст.

Техніка виконання – гравюра на міді. Акварельне колорування. Карта Гоманна, складена на основі Загальної карти України Гійома де Боплана, карти Польщі Ю. Данкертса і карти Московії Г. Деліля. На карті картуш розміщено в верхньому лівому куті. На ньому зображено шість чоловічих постатей. В центрі – сидяча фігура гетьмана України Івана Мазепи, ліворуч від нього — шведський емісар у військовому мундирі з шаблею в правиці, поряд з ним — три сидячі фігури козаків. Праворуч від гетьмана І. Мазепи на задньому плані  постать Петра І на тлі московського державного прапора, ближче до гетьмана — постать в шляхетському одязі — вірогідно, що це Станіслав Ліщинський (польський магнат, один з претендентів на польську корону і майбутній король Польщі), Пилип Орлик — генеральний писар за гетьманування Мазепи чи можливо Андрій Войнаровський — небіж гетьмана.  На задньому плані — панорама палаючого міста (Полтава). На мапі позначене місце Полтавської битви 1709 р.; землі Задунайської Січі, які у 1711 р. були передані Османській імперії, позначені у складі Кримського ханства; вказане будівництво Перекопського валу тощо. В картуші Україну названо на латинський манер Vkranіa (Укранія, Вкранія), так Україна досі позначається деякими романськими мовами (італійською, іспанською, португальською), а вже на самій карті позначено Ukraina.

На карті  бачимо, що внаслідок тривалої боротьби козацьких гетьманів поміж Варшавою та Москвою, попри поділи по Дніпру між двома зовнішніми потугами, Україна тут "виводилася" на карті зі звичних "польських" кольорів, але при тому й не зафарбовувалася у «московські».  «Україна» Гоманна  максимально наближена до своїх етнічних меж – від Слобожанщини до Перемишля. Терени «України» Боплана були Гоманном розширеним (зокрема на захід до Карпат). Він на мапі показав усі терени, на яких живуть русини (українці), або ж усю колишню «Польську Русь».

       Загалом Гоманн явно намагався показати саме широкий «театр воєнних дій», адже у нього по суті – це карта південно-східної Європи і Причорномор'я; окрім України показані не лише згадані на картуші Молдавія, Валахія і Мала Татарія (Кримські володіння), але й Трансільванія, Болгарія, Стамбул, чорноморське узбережжя Кавказу, а з боку Московії – Смоленщина, Рязанщина та відповідна частина Дикого Поля. Зрозуміло, що стратегічні витівки Карла та Петра могли занести «фронт» вже не зовсім "Північної" війни у ще дальші незвідані землі. Але інтерес становить саме побачити Гоманнову Україну на такому широкому тлі. Оскільки на карті адміністративні утворення виділені кольором, цікавим видається один колір на усю Україну від «Покуття» до «татарського шляху на Москву», попри чинні польські воєводства на захід від Дніпра і польсько-московський кордон по Дніпру. Навряд Гоманна вразило те, що Мазепа у 1704–1706 рр. накинув своє гетьманування на обидва береги Дніпра і дійшов військом до Замостя, бо ж усе одно, – до Перемишля влада його булави де-юре вочевидь не поширювалася. Польща на цій карті явно просто ігнорується…” [К. Галушко. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання. 2013]. 

1714 р. Пітер ван дер Аа (Piter van der Aa; 1659-1733), голландський картограф та видавець. Карта “La Moscovie meridionale” (Московія південна). Правобережжя, Лівобережжя та Слобожанщина – UKRAINE PAYS DES COSAQUES (Україна Країна) Козаків). Південь України – COSAQUES ZAPOROSKI (Козаки Запорозькі).

1716 р. Нікола де Фер. Карта «L'Europe suivant les nouvelles observations_de Mrs de l'Académie royale des sciences» (Європа…). Напис на мапі –  "Pays des Cosaques" (Країна (земля) Козаків).

1716 р. Габріель Боденер (Gabriel Bodenehr; 1664 —1758), німецький картограф, гравер та видавець, автор військових карт і планів міст. Друкування атласів розпочав з родиною німецьких купців і видавців Йоганном Штрідбеком І і Йоганном Штрідбеком II бл. 1680 р. Після смерті Штрідбеків викупив плити з їхньої картографічної майстерні й видавав «Atlas curieux» впродовж 1704-1757 pp. (найвідоміша його робота), здебільшого не вказуючи рік видання та використовуючи карти, створені разом зі Штрідбеками. Його батько Йоганн Георг Боденер (Johann Georg Bodenehr; 1631–1704) був гравером і видавцем;  брати Моріц (Moritz; 1665–1749) та Георг Конрад (Georg Conrad; 1673–1710),  а також і його син Габріель Боденер молодший (Gabriel Bodenehr der Jüngere; 1705–1792) теж були гравери.

Найвідоміша робота Габріеля Боденера – «Atlas Curieux» (1704 р.). 1716 р. Габріель Боденер  видав атлас. В атласі поміщено карти Габріеля Боденера, які містять інформацію про територію України. Атлас складається з 99 карт та 3 таблиць. Більшість карт розфарбовані вручну. Тут поміщені карти світу, півкуль, гідрографічні карти, карти материків. Багато карт з декоративним картушем. Деякі карти латинською мовою.

1716 р. Габріель Боденер. Карта «Assoph, Azow oder Azak, mit der Kleinen Tartarey, dem Schwarzen Meer ...». Написи на мапі –   «UKRAYNE COSACKISCHE LANDER» (Україна Козацька Земля) та "UKRAYNE" (Україна).

1716 р. Габріель Боденер. Карта «Compendiosa Poloniae Repraesentatio Polen». Напис на мапі –   «UKRAYNE COSACKISCHE LANDER» (Україна Козацька Земля).

1716 р. Габріель Боденер. Карта «Die Gegend zwischen Pultava und Bender Mitt Angraenzenden Polnisch, Turkisch und Tartarischen Landschaften. Augspurg Gabriel Bodenehr fec. et Excudit. Cum Gratia et Privilegio S. Caes. Maj.» (Шлях від Полтави до Бендер з позначенням кордонів між польськими, турецькими й татарськими краями). Масштаб 1:2 000 000.  Лівобережна та Правобережна Україна позначена як “UKRAINE COSACKISCHE LANDER” (Україна Козацька Земля). Поділля (Podolien) на карті позначене від Брацлава до Андрієва (Andryiow). Нижня Волинь (Nieder Volynien) простягається від Білої Церкви до Полтави. Назва «Україна» на цій карті пишеться з літерою «I», а не «Y» як у двох попередніх. У Подніпров'ї, між Чигирином (Czehryn) і Кодаком — Дике поле (Dzike Pole, Unbewohnte Wüefteneÿ, Wüeste ungebawte Felder). На карті позначено місце Полтавської битви (1709 р.).

На карті позначений Татарський шлях на Польщу (Strasfe welche die Tartam nehmen wan sie in Polen ein fallen; Chemin que Prement les Tartares pour entrer en Pologne), Кучманський шлях (Kusmansky flack) та Чорний шлях (Czamy flack). Біля Кодака позначене місце 13 порогів (les 13 Porouys) та переправи Будилівська (Budilow Passage), Таванська (Tawan Pafsage), Бургунська (Burhunka Pafsage) та ін.

1716 р. Крістоф Вайгель Старший (Christoph Weigel; 1654—1725), німецький гравер, картограф, видавець, торговець творами мистецтва, у Нюрнберзі,  видає мапу «Ukrania seu Cosacorum Regio Walachia item Moldavia et Tartaria minor» (Україна, або Козацька Земля…). Масштаб 1 : 4 600 000. Написи “Russia  Rubra” (Червона Русь) та «UKRAINA» (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію і зображені великими літерами, як Московія, Татарія та ін. держави. Південна Україна – напис «Dzikе Pole» (Дике поле). З українських земель зображено Поділля (Podolia), Волинь (Volhynia), Pokutia (Покуття). В районі Причорномор’я написи латиною: Tartaria Minor (Мала Татарія), Буджацька Татарія та Cremia (Крим). На мапі позначено м. Батурин (спалене московитами 1708 р.). Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема і в 1720 р.

1698 р. Крістоф Вайгель Старший заснував у Нюрнберзі своє видавництво і видав понад 70 книг і велику кількість гравюр та карт. Після смерті К. Вайгеля і до 1734 р. його видавничу справу  продовжувала вдова, вона опублікувала багато творів свого чоловіка. Найбільш відомі його видання з описом кораблів, зброї та серія геральдичних календарів.

 

1730, 1733 р., 1740 р, 1742 р. 1744 р. і т. д. Фірма "Covens & Mortier". Написи на мапі – «Ukraine pays des Cosaqyes» (Україна Країна (земля) Козаків), «Cosaques Zaporoski» (Козаки Запорозькі), Дике поле.

 

Поряд з успішним нюрнберзьким видавництвом Гоманна досить відомим було картографічне видавництво Матеуса Зойтера (George Matthäus Seutter; 1678–1757) в Ауґсбурґу. М. Зойтер, виховуючись у відомій сім’ї художників та граверів, отримав початкові знання у свого батька Матеуса Зойтера, а продовжив навчатися мистецтву гравіювання карт у Нюрнберґу, спочатку у Д. Функа, а потім у Й. Б. Гоманна.

Матеус Зойтер працювавши разом з Гоманном, перейнявши досвід створив свій власний успішний картографічний бізнес. Видавництво, яке заснував М. Зойтер 1707 р., спеціалізувалося на друкуванні карт, планів, атласів різних розмірів та виготовленні глобусів.

1730 р. Матеус Зойтер. Карта «NOVA ET ACCURATA TARTARIÆ EUROPÆ SEU MINORIS ET IN УРЕСІЕ CRIMEÆ DELINEATIO GEOGRAPHICA, CUM OMNIBUS CIRCA PONTUM EUXINUM ET PALUOEM MÆOTIDEM JACENTIBUS PROVINCIIS, MANU ET SUMPTIBUS MATHÆI SEUTTERI» (Нова й старанно виготовлена географічна карта Європейської, або Малої, Тартарії й особливо Криму з усіма прилеглими провінціями навколо Понту Евксинського й Меотійського озера руками й коштом Матеуса Зойтера). Землі Брацлавського і Київського воєводств по обидва береги Дніпра названі Україною (Ucrania five Cosacorum Tractus). На сході від Полтави позначена межа між землями Козаків Запорозьких та Донських (Territorium Cosacorum Donensis P[ars]). У межиріччі Південного Бугу й Дніпра позначені місця Нової (Novaja Setsch) та Старої (Saporowifche Setze) Січей (у виданні 1742 р.). Землі між Інгульцем і Дніпром названі Диким полем (Dzike Polie sive Campi Deferti et Inhabitati). 

1740 р. Матеус Зойтер. Карта: "Nova et accurata Turcicarum et Tartaricarum Provinciarum intra fluvios Tyras, S Niester et Tanaim S. Don ad Oram Ponti Euxini et in Peloponneso Taurica" (Нова і точна Туреччина та Taтарія…). Написи на мапі – "Terr. Cosaccorum zaporoviensium" (Земля Козаків запорозьких)  та "Ukraina" (Україна).

1742 р. Гійом Деліль (Guillaume Delisle; 1675-1726), французький географ та картограф опублікував мапу “Theatre de la guerre, Petite Tartarie, Crimee, la Mer Noire” (Театр війни, Мала Тартарія, Крим, Чорне море). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukraine ou Pays des Cosaqyes” (Україна або Країна (Земля) Козаків). Південна Україна показана як територія де проживають Cossaques Zeporoski (Козаки Запорозькі). Міститься на карті й напис «Cosaques Donski ou Czercasses» (Донські Козаки або Черкеси). На південь від земель Козаків Запорозьких – Мала Тартарія (Petite Tartarie Moscovite). 

1740-і  рр. Матеус Зойтер. Карта: "Theatrum belli Russorum victoriis illustratum sive nova et accurata Turcicarum et Tartaricum provinciarum… (Карта огляду війн і зображення перемог або Нова і точна карта турецьких і татарських провінцій…).  Написи на мапі – «Territ Cosaccorum Zaporoviensium» (Земля Запорозьких Козаків) та «Ukraina» (Україна).

 1748 р. Ердман Махенбауер (ERDMAN MACHENBAUER J. A.), німецький картограф, в Агбургу видав карту “La Pologne...” (Польща...). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou pais des Cosaques (Україна земля (країна) Козаків). Західна Україна показана як  Чорна Русь (Russie Noir). Виділено українські історико-географічні регіони: Волинь (Volhyniе), Поділля (Podolie), Полісся (Polesie). На північному сході українські землі межують з Московією (Moscovie).

 1774 р. Джованні Антоніо Річчі Занноні. Карта "Carte De La Partie Septentrionale De L Empire Otoman Contentant la Crimee, la Moldavie, la Valakie, la Bulgarie, avec la Nouvelle Russie, les Gouvernement d'Astracan, et de Voronez, les Tartares, Cosques &c. Par le Sr. Rizzi Zannoni . . . 1774" (Карта північної частини Османської імперії…). Між Пд.Бугом та Дніпром напис на мапі "Territoire des Zaporoviens" (Територія (земля) Запорожців). Північніше території запорожців на карті позначено кордон між Російською та Османською імперіями, який був до Бєлградського мирного договору 1739 р. Над лінією кордону на карті напис - "Kozaci Slobodsczy" (Козаки Слобідські). Між Українською лінією та полком Гусарів Хорватських напис -"Regimеnt Ukraincow" (Полк Українців).

     1788 р. Моріль Муаті (Maurille Antoine Moithey; 1732-1810), французький картограф. Карта:  «Carte générale de l'Empire de Russie Comprise en Europe, pour l'intelligence de la Guerre présente entre l'Impératrice de toutes les Russies et les Turcs / d'Après les meilleurs Auteurs, par le Sr. Moithey Ingenieur Gеographe du Roy. Publicе en 1788. A PARIS. Chez Crepy rue St. Jacques’a St. Pierre pres la rue de la parcheminerie» (Карта Європейської частини Російської імперії для розуміння сучасної війни між Імператрицею усіх росіян та Турками, створена королівським інженером географом Муаті згідно кращих авторів. Надрукована в Парижі в 1788  Крепі, вул. Св. Жака і Св. Петра неподалік вулиці пергаментщиків). Написи на мапі – "Ukraine pays des Cosaqyes" (Україна країна (земля) Козаків), «Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski» (Дике Поле або Земля Запорозьких козаків).

Картуші з українськими козаками на європейських картах (XVII -XVIII ст.)

 

Картуш (фр. cartouche, італ. cartoccio — згорток) — скульптурна (ліпна) або графічна прикраса у вигляді декоративно обрамленого щита чи напіврозгорнутого згортка, на яких вміщують написи, герби, емблеми тощо. Поширився в XVI—XVIII ст. Картуші прикрашають парадні входи до палаців. В давнину їх зображали на документах, географічних картах, надгробках тощо.

1639 р. Гійом Л. де Боплан  (Guillaume Levasseur de Beauplan; бл. 1600—1673 або 1685), французький  військовий архітектор та картограф проводив топографічну зйомку течії Дніпра і прилеглої території. Вперше карти Дніпра "Tractus Borysthenis" були опубліковані в 1662 р. анонімно в Амстердамі на 3 аркушах у 2-му томі латинського видання атласу голандського картографа Яна Блау "Atlas Maior". Кожен лист ділиться на дві частини; на шести частинах зображено течію Дніпра від Києва до Чорного моря.  Про Боплана відомо, що він особисто не бачив частини територій, представлених на його картах, зокрема, нижче Хортиці. В якості співавтора Боплана з виготовлення карт Нижнього Дніпра, починаючи від Хортиці, виступив польський картограф Юзеф Нароновіч-Наронский (1610-1678). Карти кольорові і дуже барвисті. Ці карти багато разів перевидавались у подальших виданнях атласу Я. Блау та атласах Йогана Янсоніуса і його наступників.

Усі карти вирізняються високим художнім рівнем, деталізацією, яскравими картушами. Окрім назв міст і сіл, карти містять багато особливих позначок, зроблені Бопланом внаслідок різноманітних досліджень в Україні. Київ на першій карті зображено як укріплене місто, окремо позначено Собор святої Софії, Михайлівський Золотоверхий собор, Києво-Печерську Лавру. З легкої руки Боплана до європейської науки увійшла українська назва південних придніпровських степів «Дике поле», яку на картах почали позначати як “Dzike Polie”. На другій карті позначено усі дев’ять порогів і чотири дніпровські забори. Цікаві вказівки на татарські переправи у нижній частині течії Дніпра. Острів Хортиця не тільки детально позначений, але й окремо відзначений у назві другої і третьої карти. Ці примірники зберегли яскраві та оригінальні кольори ручного розпису.

Також існує окрема четверта карта течії Дніпра від Черкас до Чорного моря (Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, a civitate Czуrkasi ad ostia...) Яна Блау, що у виданні «Atlas Maior» 1662 р. доповнювала три інші карти.

Хоча вона і вважається доповненням до трьох карт Боплана, але, очевидно, створена на основі карти Дніпра з «Великої карти Литви» Радзивілла. Ця мапа є її спрощеною версією зі зміненою орієнтацією на горизонтальну.

1648 р. на основі  карти «Tabula Geographica Ukrainska»,  Гійом Левассер де Боплан видав «Загальну карту України». Повна назва: «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (Загальний план Диких полів, простіше кажучи України). Це — географічна карта України та сусідніх країн. Виготовлена як гравюра голландським картографом Вільгельмом Гондіусом у Данцигу. Ця карта була видана без зображення Кримського півострова. Формат мапи 42 х 54,5 см, масштаб — 1:1 800 000. Матеріал – мідь. Видана у кількох варіантах протягом 1648–1660 років. Має південну орієнтацію аркушу. Зображає 1 293 об'єкти — 993 населених пункти та 153 річки.

Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву "Україна" вперше вжито для означення всієї української території "від Московії до Трансільванії". Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської картографії у другій половині ХУІІ-ХУШ ст. та утвердження назви "Україна" не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті часи володіли певними частинами українських земель. З цього часу Україна у свідомості європейців відклалася, як територія із чіткими межами, як окрема країна. Саме після карти Боплана Україна почала фігурувати на всіх європейських мапах. У французькій вимові Боплан писав по різному: Ukraine, Ukrainie Ukranie. Але на латинській мові в нього зустрічається лише Ukraina.

Відомо декілька варіантів Загальної (інша назва – Генеральна) карти Боплана. Описи деяких карт Боплана подано за виданням «Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV перша половина XVII ст. – К.: ДНВП “Картографія”, 2004. – 207 с., 83 репрод. карт. – Серія “Пам’ятки картографії України” (продовження серії, започаткованої В. Кордтом у 1899 р.)». 

1662 р. видавництво «Блау» друкує в II томі (латинською мовою) атласа (Atlas Maior) чотири карти русла Дніпра:

«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Kiovia usque ad Bouzin» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Києва до Бужина). Масштаб бл. 1 : 230 000. Автор Г. Боплан. У правому нижньому куті – картуш карти, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків;

«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Bouzin ad Chortyca Ostrow» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Бужина до острова Хортиця). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. Посередині нижньої частини карти – картуш прямокутний, обабіч якого зображено шість постатей козаків;

 «Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Chortika Ostro ad Urbem Oczakow..» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Острова Хортиця до міста Очаків, де він впадає до Понту Евксинського). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. У лівому нижньому куті – овальний картуш карти, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків;

«TRACTVS BORYSTHENIS, VULGO DNIEPR ET NIEPR DICTI, A CIVITATE CZYRCASSI AD OSTIA ET ILMIEN LACUM, PER QUEM IN PONTUM EUXINUM fi EXONERAT. SUPERIOREM HUI FLUMINIS PARTEM, A CZŸRKASSI NIMIRUM AD FONTES USQUE, VIDE IN TABULA LITHVANIÆ» (Русло Бористена або, по-народному, Дніпра чи Ніпра – від міста Черкаси до гирла й озера Ільмень, через яке він впадає в Понт Евксинський. Верхню частину його течії від Черкас аж до витоків дивись на карті Литви). Карта складена Яном Віллемом Блау 1648 р.

Масштаб бл. 1 : 600 000. Карта зорієнтована на захід. Заголовок у фігурному картуші, в окремій рамці у верхній частині, обабіч якого зображені батальні сцени. Карта  складається з двох частин, розміщених горизонтально, між ними в окремій рамці два картуші: один - з легендою, що пояснює чотири умовні позначення, другий — зі шкалою лінійного масштабу. Між ними зображено коня, овець і корову.

На карті подано багато текстів з інформацією про історичні традиції козаків та їхні осади на Хортиці й Томаківці, про положення та роль фортець Очаків і Перекоп.

Хоча карта й вважається доповненням до трьох карт Боплана, але, очевидно, створена на основі карти Дніпра з «Великої карти Литви» Радзивілла. Ця мапа є її спрощеною версією зі зміненою орієнтацією на горизонтальну.

1657 р. Йоганн Янсоніус (Ян Янсон; Johannes Janssonius; 1588-1664),  нідерландський картограф та гравер, який жив і працював в Амстердамі, видає карту «Typus Generalis VKRAINÆ sive PALATINATUM PODOLIÆ, KIOVIENSIS et Braczlawiensis terras  nova delineatione   exhibens» (Генеральна карта України).

Карта створена на основі карт Г. Боплана. Масштаб 1:1 600 000. У правому кутку – лінійки масштабів (“Milliaria Oeranica”, “Milliaria Polonica”, “Milliaria Germanica”, “Milliaria Italica”, “Lencæ Gallicæ”, “Milliaria Moscovitica”). Видавництво Амстердам. На карті вказані межі воєводств: Київського, Подільського, Волинського, Брацлавського, на півдні Чорне море і частина Криму. У лівому вехньої кутку під гербом з польською короною нагорі – сувій паперу з назвою карти. На чудово декорованому картуші зображені українські козаки і гетьман Богдан Хмельницький. Внизу зліва - сувій з умовними позначеннями на карті. Мова видання – латинська. Техніка – гравюра на міді. Титул розташований у верхній частині гравюри. Акварельне колірування.

Легенда поміщена в інший картуш – “Signorum vel Characterum declaratio”, “Vrbs Antiqum Christianum, Oppidum Turcæ, Pagus, Ruinæ, Fous, Flumon, Signum quo Flumen decurerit, Pagi Tartarum Homaijbiorum, Mous Molendinum, B Transitus”. Між рамками карти позначені сторони світу: Septentrio, Meridies, Oriens, Occidens.

На цій карті показано місце Лоївської (1649 р., битва між військами гетьмана Богдана Хмельницького під керівництвом Михайла Станіслава Кричевського і литовськими військами під керівництвом Януша Радзивілла) та Берестецької битв (1651 р.). Формат карти  42.2 x 54.0 см.

Цей варіант представлений в наступних виданнях: Атлас Яна Янсона, що вийшов в Амстердамі в 1657 р.; Англійський атлас Яна Янсона і Мосіса Пітта (Pitt Moses) 1680 р., Оксфорд (видавництво "Janssonio-Waesbergiana et Mosis Pitt"); Мосіс Пітт 1681 р., Оксфорд; Мосіс Пітт 1685 р., Амстердам; варіант, призначений для атласу Герарда Фалка і Петра Шенка кінця XVII століття і т. д. Карта перевидавалася до початку 1700-их рр.  

Ян Янсон переробив три карти русла Дніпра, що були зроблені Бопланом і видані Блау в 1662 р. Він зібрав усі три фрагменти в одну карту та розмістив їх на одному аркуші. З 1680 по 1683 рр. ця карта «TRACTUS BORYSTHENIS vulgo DNIEPR et NIEPR dicti, à KIOVIA ad Urbum OCZAKOW, Moses Pitt (Oxford, 1680)» входила до Англійського Атласу (The English Atlas).

Нікола Сансон у Франції та Ян Віллем Блау у Голландії працювали майже одночасно, адаптуючи «Спеціальну карту України» для її розміщення в стандартному на той час атласі формату фоліо. На відміну від Н. Сансона (1665), Ян Блау (1670) створив не сім, а чотири карти України на основі карти Боплана. 

  Карта - «Ukrainae Pаrs, Quae Podolia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Подільське воєводство). Масштаб 1: 420 000. Карта є переопрацюванням п’ятої секції карти Г. Боплана. Карта охоплює територію від Нового Олексинця (Оlехіnіес) на півночі до Чернівців (Czarnowce) на півдні, від Заболотова (Zablotow) на заході до Красного (Krasne) на сході. (за Вавричин, 2009 р.). Заголовок в картуші у формі поста-мента, обабіч якого чотири путті і постать мисливця, в нижній частині карти. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті зображені межі Поділля з Руссю (Russia Pars), Волинню (Volhyniæ Pars), Брацлавським воєводством (Braclaviæ Pars), Покуттям (без назви), Валахією або Верхньою Молдавією (Walachiæ five Moldiwiæ inférioris Pars).

Карта -   «UKRAINAE PARS, QVAЕ POKUTIA Vulgo dictur»  (Частина України, Покуття). Карта є переопрацюванням південної частини сьомої секції карти Ґ. Боплана. На півночі карта охоплює територію лише до містечка Журавно, тоді як у Боплана зображення завершується р. Стрий та містами Миколаїв і Стрий. Відсутнє також зображення верхньої течії Дністра (за:  Вавричин, 2009 р.).

Заголовок у картуші у вигляді кам’яної плити, обабіч якої – постаті козаків і алегоричне зображення Дністра у вигляді діда та перехиленої посудини з водою, у правому нижньому куті. Карта охоплює територію від Завалова (Zawalow) на півночі до р. Білий Черемош (Biale Czeremocze R.) на півдні, від Карпат (Montes Carpathii) на заході до Чернівців (Czarnowce) на сході. На карті позначені межі історико-географічного регіону України Покуття, яке розміщене в басейні правих приток Дністра (Babin feu Tyras). На заході його межа проходить вздовж гір Горгани в Українських Карпатах і межує з Трансільванією (Transilvaniæ Pars), потім тягнеться на північ через Калуш (Kalufza) і Войнилів (Woinilow), далі руслом Дністра на схід, де межує з Нижньою Молдавією або Валахією (Walachiæ five Moldaviæ Inférions Pars). Ha південному сході межа проходить Чорним Черемошем (Czeremscze Czama R.).
        Карта - «UKRAINAE PARS, QVAЕ BARCLAVIA PALATINATUS Vulgo dicitur» (Частина України, Брацлавське воєводство). Карта є переопрацюванням третьої секції Спеціальної карти України Г. Боплана (1650 р.). Заголовок у картуші у вигляді завіси, яку підтримують п'ять путті, у правому верхньому куті. У лівому нижньому куті, у картуші у вигляді постамента з постаттю козака, що сидить, — три шкали лінійного масштабу. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначена межа Брацлавського воєводства з Поділлям (Podoliæ pars), Волинню (Volyniæ pars) та Київським воєводством (Kiviæ pars). Зображено дві гілки Чорного шляху (Czarny Szlak), який пролягає з півдня на північ вододілом між Південним Бугом і Дніпром.

Карта «UKRAINAE PARS, Quae Kiovia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Київське воєводство). На карті показано Чорний Шлях (Szarny Szlak), який на самому краю полотна карти у верхів'ях річки Інгулець (Ingulet Maly) неприродно обривається. Можна сказати інакше. Південніше Чорного Лісу (Szarny Las) незрозумілим чином як би з нізвідки починається татарський шлях. У західному напрямку дорога зображена досить докладно, проходячи декількома гілками по заселеним областям Правобережної України. 

Це — чотири окремі роботи, що в картушах містять крім вказаних назв окреме позначення щодо кожного з них: «Частина України» та посилання на Боплана. Назви кожної з чотирьох карт суттєво відмінні від найменувань, застосованих Сансоном, і, очевидно, відповідають розумінню компанії «Блау» українських реалій середини XVII ст. Географічна деталізація, художній рівень виконання й оформлення карт Яна Блау значно перевищує рівень робіт Н. Сансона.

1710 р. Пітер ван дер Аа. (Piter van der Aa; 1659-1733), голландський картограф та видавець опублікував мапу  «Ukraine, grand pays de la Russie Rouge, Kartenmaterial, avec une partie de la Pologne, Moscovie, Bulgarie, Valachie, Podolie et Volhynie» (Україна, велика країна Червоної Русі, що межує з частиною Польщі, Московії, Болгарії, Валахії, Поділля й Волині).

         На картуші карти зображені українські козаки. Цей варіант назви України буде неодноразово ще траплятися на західноєвропейських картах. Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема в 1714, 1729 рр. та ін.

 1712 р. Йоганн-Баптист Гоманн. Карта “Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis” (Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії й Малої Тартарії). Інший український варіант назви карти – “Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Тартарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном”.                 

1716 р. Крістоф Вайгель Старший. Карта «Ukrania seu Cosacorum Regio Walachia item Moldavia et Tartaria minor» (Україна, або Козацька Земля…).

Висновок. Хронологічно висвітлено основні картографічні твори вчених XVII-XVIII ст., на яких міститься напис “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків).

Зроблено опис багатьох історико-географічних карт. 

На картах назви «Ukraine» (Україна) та «Cosaques» (Козаки) появляються одночасно, Перша відома карта з такими написами відноситься до 1572 р.   А  починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків. Назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто словами “Cosaques” (Козаки), або “Cosaques Zaporoski” (Козаки Запорозькі). Хоча ці терміни (“Cosaques”, “Cosaques Zaporoski”) існували на картах протягом XVI-XIX ст.  В першій половині 1700-х рр. на картах появляється термін «Cosaci Bialagorodski» (Козаки Білгородські), а в другій половині - терміни «Kozaci Slobodsczy» (Козаки Слобідські) та «Human Cosaks» (Уманські Козаки). У 1820-х рр. на картах появляється термін «Czernomorische Kosaken» (Чорноморські Козаки). На картах 17-19 ст. позначено й інших козаків - «Козаки Тартарські» (KASAKI TARTARI - з 1620-х рр.) і «Козаки Донські» (Cosaques Donski - з 1680-х рр.) які не мають прямого відношення до УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ.

Отже, протягом віків Україна завжди ототожнювалася зі своїми лицарями-захисниками - Запорозькими Козаками. Це яскраво ілюструють і європейські карти XVI-XIX ст.

1. Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

2. Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

3. Байцар Андрій. (у співавторстві). Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. 367 с.

4. Байцар А., Манько А. Назва «Україна - Держава (Земля) козаків» на Європейських картах XVII // International scientific innovations in human life. Cognum Publishing House, Manchester, United Kingdom. 2022. С. 299-308.

5. Борщак Ілько. Європа про українську мову ХVІ–ХVІІ століття // Рідна мова. – 1933. – N 2. – С. 47–50

6. Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с. 

7. Галушко К. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання / К. Галушко. – К., 2013. – 143 с.

8.  Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVII-XVIII ст.: кордони, населення, право [Текст] / О. Гуржій. - К. : Основи, 1996. -223 с. 

9. Гуржій О., Чухліб Т. Історія козацтва. Держава - військо - битви [Текст] / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. - К. : Арій, 2012. - 463 с. 

10. Гуржій О., Чухліб Т. Козацька Україна. Боротьба за державу (XVI-XVII ст.). ‒ К.: АРІЙ, 2020. ‒ 368 с.  

11. Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. / Д. С. Наливайко. – К. : Основи, 1998 . – 578 с. 

12. Кордт В. А. Материалы по истории русской картографии / В.А. Кордт. – К., 1899. – Вып. 1: Карты всей России и южных ее областей до половины ХVІІ в. – 15 с.; ХХХІІ на 42 л. карт. 

13. Кордт В. А. Материалы по истории русской картографии / В.А. Кордт. – К., 1910. – Вып. ІІ: Карты всей России и Западных ее областей до конца ХVІІ в. – 31 с.; ХLV на 56 л. карт. 

14. Кордт В. О. Матеріали до історії картографії України / В.О. Кордт. – К., 1931. – Ч. 1. – 198 с.

15. Куля Ф. Доба Петра Могили у контексті німецькомовної історіографії // Петро Могила та його доба в історії української культури (до 400-річчя від дня народження): Матеріали наук. конф. – Ужгород, 1997. – С. 52–60

          16. Максимович М. А. Собрание починений. К. 1876. Т. – 1. С. 373-374. 

17. Сосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. // Р.І. Сосса. – К. : Наук. думка, 2000. – 248 с. 

18. Сосса Р. І. Історія картографування території України: підручник / Р.І. Сосса. – К. : Либідь, 2007. – 336 с. 

19. Сосса Р. І. Картографування території України: історія, перспективи, наукові основи / Ростислав Сосса. – К. : Наук. думка, 2005. – 292 с., 56 іл. 

20. Шелухин С. Назва України: з картами / С. Шелухин – Відень: тов. «Франко син і спілка», 1921. – 30 с. 

21. Шелухин С. Україна – назва нашої землі з найдавніших часів [Текст] / Сергій Шелухин. – Репр. вид. кн. 1936/7 р. – Дрогобич: Бескид, 1992. – 249 с.

 

1641 р. Нікола Сансон

1657 р. П. Корнетті. Карта з книги ("Волинь в сутінках української історії XIV-XVI століть", Троневич П.О., стор.98-99, Луцьк: "Місійна книжкова фабрика "Християнське життя"", 2003). 

1665 р. Нікола Сансон  (Nicholas Sanson). "Tartarie Europeenne ou Petite Tartari ou sont Les Tartares, Du Crim, ou de Perecop" (Татарія, Україна - держава козаків, Московія та Польща)

 1674 р. Ґійом Сансон. "La Russie Noire ou Polonoise qui Comprend les Provinces de la Russie Noire de Volhynie et de Polodie divisees en leurs Palatinats Vulgairement Connues sous le Nom D'Ukraine ou Pays Des Cosaques" (Чорна Русь або Польща, яка включає в себе провінції Чорної Русі, Волині, Поділля… відомих під назвою Україна або Країна Козаків).

1682 р. Вільям Беррі

1678 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola). "Stati Della Corona Di Polonia Divisa nella sue Principali Provincie e Palatinati ..."

1684 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola). "Tartaria D Europa ouro Piccola Tartaria divisa da Giacomo Cantelli da Vignola ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop . . . soggetti al Gran Duca di Moscovia e nelle Due Uckraine . . . e gia dipedenti dall Polonia . ." (Європейська Татарія або Мала Татарія…).  

1685 р. Юбер Жайо (Hubert Jaillot). "La Russie Blanche ou Moscovie divisee suivant l’Estendue des Royaumes, Duches, Principautes, Provinces et Peuples: qui sont presentement sous la Domination du Czar de la Russie, cognu sous le Nom de Grand Duc de Moscovie" (Біла Русь або Московія…)

1690 р. Вінченцо-Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli). Фрагмент європейської частини карти "L'Asie selon les memoires les plus nouveaux dressée" 

1692 р. Ґійом Сансон. «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques. Sur les memoires les plus Nouveaux 1692» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які включають в себе Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків. На нових даних 1692 року).

1700 р. Нікола де Фер. "Carte des Estats de Suede, de Dannemarq, et de Pologne; sur la Mer Baltique"

1702 р. А. Феротей де ля Круа  та Даніель де ля Фей . «Le Royavme de Pologne avec ses confins» (Польське королівство з його кордонами)

1704 р. Жан-Батист Нолен. «L'Europe Dressee Sur les Nouvelles observations faites en toutes les parties de la Terre Rectifiee…» (Європа) 

1704 р. Нікола Сансон, Гійом Сансон

1705 р. Нікола де Фер. "La Mer Noire Autrefois Pont-Euxin, Cara-Denghis Et par les Cosaques..." (Чорне море…)

1706 р. Гійом Деліль.  «Carte de Moscovie…» (Карта Московії…) 

1706 р. Гійом Деліль. «Карта Великої Тартарії. Заснована на звітах декількох мандрівників з різних країн і на проведених у цій місцевості спостереженнях»

1710 р. Абрахам Аллард.  «Sades Belli in POLONIA et in Moscovia…»

1712 р. Йоганн Баптист Гоманн. «Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis» (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії)

1716 р. Нікола де Фер. «L'Europe suivant les nouvelles observations de Mrs de l'Académie royale des sciences» (Європа…) 

1716 р. Габріель Боденер. «Assoph, Azow oder Azak, mit der Kleinen Tartarey, dem Schwarzen Meer ...» 

1716 р. Габріель Боденер. «Die Gegend Zwischen Pultava und Bender Mitt Angraenzenden Polnisch ...».   

1716 р. Габріель Боденер. «Compendiosa Poloniae Repraesentatio Polen». 

1740 р. Матеус Зойтер. "Nova et accurata Turcicarum et Tartaricarum Provinciarum intra fluvios Tyras, S Niester et Tanaim S. Don ad Oram Ponti Euxini et in Peloponneso Taurica" (Нова і точна Туреччина та Taтарія…).  

1740 р. Матеус Зойтер. "Nova et Accurata Tartariae Europae seu Minoris et in specie Crimeae" (Нова і точна Taтарія Європейська або Мала і конкретно Крим). 

1740-ві  рр. Матеус Зойтер. "Theatrum belli Russorum victoriis illustratum sive nova et accurata Turcicarum et Tartaricum provinciarum… (Карта огляду війн і зображення перемог або Нова і точна карта турецьких і татарських провінцій…). 

1748 р.  Жіль Робер де Вугонді та Дідьє Робер де Вугонді. «L'Europe. Divisee suivant ses principaux Etats».   

1751 р.  Жіль Робер де Вугонді та Дідьє Робер де Вугонді. «L'Europe divisee en ses principaux Etats…».  

1752  р.  Жіль Робер де Вугонді та Дідьє Робер де Вугонді. «Partie méridionale de la Russie européenne où sont distinguées exactement toutes les provinces, d'après le détail de l'Atlas Russien». 

1754  р.  Жіль Робер де Вугонді та Дідьє Робер де Вугонді. «Partie méridionale de la Russie européenne où sont distinguées exactement toutes les provinces, d'après le détail de l'Atlas Russien».  

1762  р.  Жіль Робер де Вугонді. «Partie Meridionale de la Russie Européenne, Tartarie Rusienne, Petite Tartarie..». 

 

1772 р. Джованні Антоніо Річчі Занноні

1774 р. Джованні Антоніо Річчі Занноні. Фрагмент карти

1788 р. Моріль Муаті.   «Carte générale de l'Empire de Russie Comprise en Europe, pour l'intelligence de la Guerre présente entre l'Impératrice de toutes les Russies et les Turcs / d'Après les meilleurs Auteurs, par le Sr. Moithey Ingenieur Gеographe du Roy. Publicе en 1788. A PARIS. Chez Crepy rue St. Jacques’a St. Pierre pres la rue de la parcheminerie» (Карта Європейської частини Російської імперії для розуміння сучасної війни між Імператрицею усіх росіян та Турками, створена королівським інженером географом Муаті згідно кращих авторів. Надрукована в Парижі в 1788  Крепі, вул. Св. Жака і Св. Петра неподалік вулиці пергаментщиків). 

1795 р.   Роберт Лорі  та Джеймс Уіттл. “Europe, divided into it’s empires, kingdoms, states, republics etc. by Kitchin, Hydrographer to THE KING, with many Additions and Improvements… of Mr.D’Anville. London”. 

1799 р.  Вільям Фаден. «A map of the Kingdom of Poland and Grand Dutchy of Lithuania including Samogitia and Curland, divided according to their dismemberments, with the Kingdom of Prussia» (Карта Королівства Польського і Великого Князівства Литовського, в тому числі Самоготіі та Курляндії, що розділені відповідно до їх розчленуванням, з Королівством Пруссії).