В Аральській географічній
експедиції Т. Г. Шевченко розкрив себе не тільки як
художник, але й як географ-картограф.
30 травня 1847 року
учасникам Кирило-Мефодіївського
товариства оголосили вирок. А через добу Т. Шевченка в супроводі
фельд'єгеря відправлено до Оренбурга, де містився штаб Окремого Оренбурзького
корпусу.
Карта Аральського моря (у її складанні взяв участь Т. Шевченко). Лондон, 1853.
Десять років, від 1847 до 1857 року,
пробув великий поет, художник, мислитель і борець за волю України на засланні.
У 1848 - 1849 pp. Т.
Шевченко брав участь в Аральський експедиції під керівництвом відомого
російського мореплавця капітана-лейтенанта О. І. Бутакова. Т. Шевченко служив тоді рядовим в
Оренбурзькому лінійному батальйоні № 5, і його відрядили, на прохання капітана-лейтенанта
О. І. Бутакова, в географічну
експедицію Аральським морем. Метою цієї наукової експедиції було обстежити
маловідоме Аральське море та місцевості навколо нього, які були на той час
для всього цивілізованого світу в повному розумінні слова terra incognita.
З 5 травня 1848 року Тарас Григорович – художник-дослідник Аральської
географічної експедиції. В
Оренбурзі
збудували військове судно "Константин", яке потім розібрали й
перевезли на підводах за тисячу верст в укріплення Раїм, споруджене незадовго
перед тим на узбережжі річки Сирдар'ї, яка була тоді природною прикордонною межею
між Російською імперією і володінням незалежних степових народів-кочівників. У
Раїмі його знову складено й спущено на воду.
Через три місяці починається морська частина експедиції. 30 липня 1848 р. шхуна "Константин"
вийшла в море для
дослідження берегів Аралу. На шхуні було 27 членів експедиції, серед них і Т.
Шевченко.
Ця експедиція вперше описала
Аральське море з погляду гідрології, геології, ботаніки, кліматології,
визначила режим моря і його глибину, відкрила в ньому невідомі острови, і
серед них досить великий (216 км). Перший острів експедиція відкрила 7 вересня
1848 р., О. Бутаков назвав
його ім'ям Володимира Панасовича Обручова, чиїми стараннями було влаштовано
експедицію. 9 вересня відкрили ще один острів, на якому від 13-го до 19-го
вересня прапорщик Артемій Оникійович Акишев із сімома матросами провів докладну
топографічну зйомку. Неподалік цього острова виявилися ще два інші, менші за
площею. Капітан-лейтенант О. І. Бутаков назвав
усю групу Царськими островами.
Один із учасників експедиції О. І.
Макшеєв пише у своїх спогадах: "Про існування цих островів до 1848 року
не було відомо. їх не видно з жодного берега, бо вони розташовані щонайменше
за шістдесят верст від Усть-Урта, Куланди та Барсакельмеса, а навколишні жителі,
не маючи вітрильних суден, на яких могли б виходити у відкрите море,
обмежуються лише, і то вельми рідко, найближчим прибережним плаванням. Узимку ж
море, що відділяє острови від берегів, якщо й замерзає, то не завжди; але й у
ці рідкі зими навколишні жителі, не маючи ніякої потреби переходити через
нього навпростець і наражатися даремно на небезпеку бути захопленими бураном,
не могли на них натрапити. Нарешті, судячи з місцевих даних і з того, що про
острови не існувало ніяких, навіть темних переказів, котрі азіати дуже
полюбляють, з вірогідністю можна дійти висновку, щодо 1848 р. на них ніколи не ступала нога
людини...".
Т. Г. Шевченко й сам чітко усвідомлював
значення для світової науки Аральської експедиції. У січні 1850 р. він писав
В. А. Жуковському з Оренбурга: "Был я
по долгу службы в Киргизской
степи и на Аральском море, при описной экспедиции,
два лета; видил много оригинального, еще нигде не виданного". А в липні 1857 р. у "Щоденнику" поет
писав про своє "двухлетнее
плавание по неисследованому еще Аральскому морю".
Аральська експедиція дала Шевченкові
багато в розумінні не тільки художньому (літературному і живописному), а й у
науковому. На основі матеріалів еспедиції складено першу у світовій науці
карту Аральського моря і його берегів. Т. Шевченко в листі до В. Жуковського
1850 р. характеризував Аральську експедицію як таку, що дала світовій науці
чимало оригінального, нового, ще не баченого в Європі.
Робота, яку виконував Т. Шевченко в
цій експедиції, була дуже важлива й цінна. Своїм мистецьким талантом поет
узагальнював те, чого вчений не міг би схопити сам, чого, тим більше, не могла
охопити жодна фотографія, яка тільки починала своє існування і майже не набула
поширення, а тим паче – в практиці наукових експедицій. Понад 700 акварелей і малюнків створив Шевченко за час експедиції,
не враховуючи офіційних альбомів та службових замальовок про
Аральське море. Багато з
них, щоправда, збереглося. Це, зокрема, "Пристань на Сирдар’ї",
"Маяк на Кос- Аралі", "Куч-Арап", "Острів Миколи",
"Шхуна Константин" тощо.
Усі учасники експедиції і вся передова
інтелігенція Росії розуміли оригінальність і неповторність його малюнків, але
не хотіло цього розуміти російське самодержавство.
В Аральській експедиції посилилося
зацікавлення Т. Шевченка природою, археологічними пам'ятками, етнографією. Правда,
Т. Шевченко не залишив спеціальних праць з етнографії, бо діяльність у цій
галузі не була для нього основною, але збирання, вивчення і використання в
його творах етнографічних матеріалів становить наукову цінність.
ЛІТЕРАТУРА
А. Дрбал, К.
Радєй. ТАРАС ШЕВЧЕНКО: УЧАСТЬ В ЕКСПЕДИЦІЯХ ТА НАУКИ ПРО ЗЕМЛЮ І ВСЕСВІТ http://history.org.ua/LiberUA/TShUchEks_2014/TShUchEks_2014.pdf
Немає коментарів:
Дописати коментар