Любич-Парахоняк Олександра Іванівна (14 березня 1892 р., м. Станіслав
(тепер м. Івано-Франківськ) — 23 лютого 1977 р., м. Винники) — українська оперна та камерна співачка
(лірико-драматичне сопрано), акторка. Дитячі та юнацькі роки Олександри пройшли
у Копичинцях на Тернопільщині. У 1905 р. сім’я переїжджає до Львова, де
Олександра починає брати лекції співу у Володислава Баронча. 1907—1912 рр. навчається у Вищому музичному
інституті у Львові (клас теорії Станіслава Людкевича). 1912 р. одержавши
стипендію та рекомендаційний лист від Музичного товариства ім. Лисенка у
Львові, їде у Варшаву до Олександра Мишуги – професора солоспіву Вищої музичної
школи ім. Ф. Шопена. Після повернення до Львова (1914 р.) продовжує навчання у
Чеслава Заремби. Свої вокальні студії О. Парахоняк поєднує з концертною
діяльністю солістки хорів «Боян» та «Бандурист». 1908 р. успішно виступила в
ролі Наталки в аматорській виставі «Наталка Полтавка».
1917—1937 рр. працювала в
театрах Польщі й Львова.
О. Парахоняк дебютує на сцені Львівської опери в 1917 р. (опера Целлера
«Штигар»). Згодом стає солісткою Нового львівського театру (1919—1920 рр.), Львівського театру «Руська
бесіда». О. Парахоняк з великим успіхом співає на оперних сценах Катовіц,
Познані. У складі цих театрів виступає із гастролями у Бидгощі, Грудзьондзі, а
з концертами у Німеччині та Чехословаччині. Її партнерами на оперних
сценах були відомі співаки А. Дідур, М. Голинський, З. Дольницький, І. Дигас,
Я. Кіпура. Глядачі запам’ятали її в образах Чіо-Чіо-Сан («Мадам Баттерфляй»),
Маргарити («Фауст»), Мімі («Богема»). Їй призначали здебільшого драматичні
партії. Виконувала партії Оксани («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського),
Наталки («Наталка Полтавка» Лисенка), Тетяни, Іоланти («Євгеній Онєгін»,
«Іоланта» Чайковського), Гальки та Аїди (однойменні опери Монюшка й Верді).
Понад 20 років співачка концертувала оперними сценами світу. Вистави з її
участю користувалися шаленою популярністю.
1932 р. О.
Любич-Парахоняк поселилася у Винниках, іноді брала
участь в окремих концертах, а в 1937 р. назавжди
залишила сцену.
У Винниках співачка влаштувалась
працювати на тютюновій фабриці. Поступово співачку забули. Лише в 1950-х роках
її постаттю починає займатися дослідник Іван Деркач. Якщо в 1920—1930-х рр.
вона ще фігурує у пресі, то пізніше її ім’я повністю зникає з газетних шпальт,
а відтак зі світського життя. Померла 23 лютого 1977 р. у Винниках.
У Винниківському історико-краєзнавчому
музеї експонуються речі з особистого архіву: ноти, офіційні документи, листи,
афіші, вирізки з газет. На жаль, записи голосу Любич-Парахоняк не збереглися.
Одна із затишних вуличок міста Винники має ім’я
української співачки Олександри Парахоняк. Тут на першому поверсі будинку
архітектора Є. Еліашевського (тепер № 3) упродовж 1934-1984 рр.
мешкала родина Парахоняків.
2016 р.
7 лютого 1991 р. перейменування вулиць (III сесія ВМР):
Будьонного – Любич-Парахоняк, Жовтневої революції – Керницького, Леніна – Галицька, Ульянова – Соборності, К. Маркса – Винниченка, Калініна –
Жупан, Чкалова
– Бандери, Тітова – Грушевського, Терешкової – Вишнева, Гайдара – Гайдамацька.
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар