Винники. Унікальна Чортова (Чатова) скеля.

          Понад 20 цікавих і рідкісних світлин.

Чортова (Чатова) скеля (414 м н. р. м.) — унікальний природний та історичний об'єкт в околицях Винник, пам'ятка природи місцевого значення. Дістатися до неї можна по-різному: від дороги Львів-Винники, від Глинянського тракту, від Лисинич, чи від Винник. Головне — підніматися весь час догори, а лісові стежки виведуть до скелі. 

Щодо походження назви скель у Винниківському лісі: «Чортові» чи «Чатові»?

Існує дві версії назви цього природного утворення та його  походження. Народна (Чортові скелі) пов’язує назву з нечистим, покладаючись на кілька легенд (легенди опублікував письменник Ю. Винничук). Натомість деякі науковці схильні вважати, що скелі здавна називалися Чотовими з огляду на їх використання як сторожового форпосту княжих часів.

Східні підступи до Львова звідси проглядалися на десятки кілометрів (адже висота скель в минулому була значно більшою). Каменоломня, яка тут діяла до кінця 1930-их рр.., завдала значного руйнування цьому природному комплексу. Каміння з Чортових скель йшло на будівництво доріг і будинків у Львові, Винниках, Лисиничах та околицях. Ще у 1911 році львівський історик Ф. Яворський писав, що “якщо так піде далі з тамтешніми каменоломнями, то вже за декілька років Чортові Скелі залишаться тільки у спогадах. А шкода!”.

У середині XIX ст. дослідник історії Галицько-Волинського князівства Ісидор Шараневич стверджував, що первісний Львів повинен був лежати на Чортовій скелі, бо це найвище місце, звідки можна було побачити сяйво палаючого Холма в 1256 році. 

Цю сенсаційну гіпотезу Шараневича не підтримали сучасники. Однак археологічні розкопки, проведені на території Чортової скелі фахівцями Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, відкрили найдавніший мисливський табір-поселення на теренах сучасного Львова, знайшли залишки матеріальної культури часів короля Данила. Тепер, у зв’язку з виявленням давньосередньовічної кераміки, варто повернутися до такого припущення.

Львівський історик Людвік Зелінський у XIX ст., досліджуючи територію Чортових скель, у журналі «Львовянин» писав про знайдені там руїни поганського замку, побудованого в VIII ст. В XVII ст. львівська монахиня, а в кінці XVIII ст. якась міщанка Гертруда, розповіли, що вони особисто бачили на скелі руїни стародавніх мурів і замку (залишки валів можна побачити біля скель також нині).

Чортові скелі, однозначно, виконували функцію сторожового форпосту княжих часів. Місцеве населення Винник та Лисиничів, ніколи не називало і не називає скелі «Чатовими». На всіх топографічних картах (починаючи з 19 ст.) назва сель – «Чортові». Ні в одному історичному джерелі не міститься назва «Чатові»!

  

12 липня 1931 р. Вилазка на Чортові  скелі

1864 р. Тут - Чортова скала,  й по-німецьки то само - Teufes Felsen

1909 р.

Природа. Належить до ландшафту Давидівського пасма. Знаходиться у Винниківському лісопарку. Є найвищою вершиною в околицях Львова.

Максимальна висота скель — до 20 м. Плосковершинний ерозійний останець гори увінчаний оригінальними (химерними) формами вивітрювання  пісковиків верхньої частини баденського регіоярусу (середній міоцен, кайзервальдські верстви, 14 млн p.). У карбонатних пісковиках різної щільності чітко виражена скісна шаруватість. Типовий приклад ерозійних останців. На схилах гори трапляються суфозійні карстові лійки та зсуви. Гори є об’єктом туристичного відпочинку та тренувань з техніки скелелазіння.

Чортові скелі колись були більшими та вищими. Але протягом останніх століть звідси видобували каміння для будівництва та мощення доріг. Центральна скеля, що розташована на самій вершині пагорба, невисока, при своєму підніжжі має невеликий грот (очевидно рукотворний). Деякі інші скелі використовуються альпіністами для тренувань.

 

Кінець 19 ст.

                                                                                    1920-і рр.

Археологія. Львівська обласна експедиція Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України у 1973 р. відкрила та обстежила багато пам'яток.

Найбільш значні роботи провели на пункті Львів-VII в урочищі Чортова  скеля у межах навісу Романа і майданчика перед ним. У верхньому горизонті зафіксовані матеріали ХІХ—ХХ ст., а також фрагменти посуду доби раннього заліза (скіфський період) та численні кістки тварин, зокрема, одомашнених.

На глибинах від 50 до 140 см виявлені рештки тільки диких тварин (оленів благородного і північного, лисиці, борсука, птахів тощо) і крем'яні вироби, скребки та ножі. Цим знахідкам понад 8 тисяч років.

Ще глибше (2 м під поверхнею землі) знайдені рештки мамонта, північного оленя, птахів, інших тварин, а з крем'яних виробів – скребки, різці та ножі, якими користувалися наші предки понад 13 тис. років тому.

У горизонті IV виявлені кістки мамонта, північного оленя, первісного коня та інших тварин, а з кам'яних і кістяних виробів – скребло, ножі тощо. Комплекс датований пізнім палеолітом (понад 27 тис. р. тому).

На думку археологів, під скелею було найдавніше поселення на території Львова – мисливський табір. Він існував раніше, ніж Кирилівська стоянка у Києві (19 тис. р. тому) та поселення на вулиці Спажистій у Кракові (25 тис. р. тому). Давні мисливці полювали на території нинішнього Львова на мамонтів, печерних ведмедів та левів.

У верхніх відкладах у навісі Львів-VII виявлено також рештки матеріальної культури часів короля Данила та його сина Лева.

1914 р. Чортова Скеля. Фото Ч. Павловського з подорожі Академічного Клубу Туристичного. "Путівник по Ґаліції" . 

Види каменоломні, 1937 рік. Copyright © Krzysztof Duda 2018

Вид з Чортових Скель в сторону Львова. 1936 рік. Copyright ©  Krzysztof Duda 2018

Історія. На території Чортової скелі археологи знайшли залишки культури часів короля Данила. Колись наші предки з неї чатували за підходом татар. Гори Високий Замок, Лиса гора, а також Чортова були спостережними пунктами, на яких перебували княжі чати, що стерегли підступи до давнього Львова.

У часи воєн Чортова скеля ставала справді Чатовою, бо біля її підніжжя не раз розігрувалися битви: з турками (1672 р.), татарами (1695 р.), більшовиками (1920 р.).

1672 р., з турецько-татарською навалою на Львів, частина селян навколишніх сіл і деякі передміщани переховувалися із своїми сім'ями та майном у лісах біля Чортової скелі. Під час останньої навали татар на Львів у 1695 р. кілька ночей на Чортовій скелі за дорученням захисників міста розвідник спостерігав за пересуванням татарських орд, пильно стежив, звідки буде їх наступ на львівську фортецю.

Коли у листопаді 1918 р. українське військо залишило Львів, Чортова скеля ще кілька місяців перебувала в руках УГА. В околицях скелі воювали взимку 1918—1919 рр. частини групи «Схід», відтоді, напевно, залишились окопи, що прорізали ліс. А на самій скелі перебував спостережний пункт для коригування артилерійського вогню.

У середині XIX ст. відомий дослідник історії Галицько-Волинського князівства Ісидор Шараневич стверджував, що первісний Львів повинен був знаходитися в околицях Чортової скелі, оскільки на той час вона була найвищим місцем на цих теренах. Саме звідти, згідно з його припущенням, можна було побачити велику пожежу в Холмі, про яку згадано у Галицько-Волинському літописі. Цю сенсаційну гіпотезу Шараневича не підтримали сучасники. Однак нещодавні археологічні розкопки, проведені на території Чотової скелі фахівцями Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, відкрили найдавніший мисливський табір-поселення на теренах сучасного Львова, знайшли залишки матеріальної культури часів короля Данила. Тепер, у зв'язку з виявленням давньосередньовічної кераміки, варто повернутися до такого припущення.

Історик Людвік Зелінський, який у XIX ст. досліджував цю територію, у журналі «Львовянин» писав, що були руїни якогось поганського замку, датовані VIII ст., коли у скелях робили оборонні споруди. Німецькомовний поет Саломон писав у 1822 р. у «Львівському пілігрімі», що якийсь боярин Ігор, «гордий, енергійний і жадібний багатства, мав замок у Лисинецькому борі на скелі». Замок цей називався Орлом, а Чортову скелю називали в народі Ігрець.

У народі щодо цього є кілька переказів. Один із них – на скелі був замок якогось боярина Ігоря, названий Орлиним. Може, саме тому одна із скель, найвища, має назву «Орлине гніздо». За часів Австрії скелю перетворили на каменоломню.

Винниківчани приписують скелі цікаву властивість, вважаючи, що вона береже місто від граду та бурі. Якщо хмари закриють верхівку дерев, — це до тривалої негоди. «Закурив чорт файку», — жартують винниківчани.

Старожили стверджують, що в час війни німці хотіли підірвати скелю і прокласти пряму дорогу до Львова, однак геологи дослідили, що глибоко під скелею є великий резервуар води. Тільки це врятувало її від знищення.

Чортова скеля й ліс були власністю родини Сапоровських, які подарували їх львівським монашкам-бенедиктинкам.

Одна монахиня у кінці ХVІІ ст. оповідала, що бачила тут залишки мурів і звалища якогось замку. Скелі займали колись значно ширший простір, ніж тепер, пізніше їх було використано на каміння.

Від першої половини XIX ст. Чортова скеля притягала багатьох львів'ян, які любили там прогулюватися. Тоді її оспівували в поезіях та складали про неї фантастичні епопеї: про князя Ігоря, що тут мав свій замок, воював з братом Володарем і хотів відібрати його жінку Аделю; про Бонна й Вудиславу тощо.

Чортовою скелею пильно опікувалася ігуменя конвенту бенедиктинок Йосифа Кун. Вона встановила східці з поруччям, а на верху виставила альтанку з гострим дахом і верандою. Цю будову називала святинею Аполлона, або Муз. Сама ігуменя описала Чортову скелю й околиці міста у збірці віршів «Lembergs shonie Umgebungen» (гарні околиці Львова — нім.) (1834 р.). Австрійська влада запідозрила Йосифу Кун в участі у революційних гуртках, й ігуменю вивезли зі Львова до Старії.

У другій половині XIX ст. монахині збудували під скелею монастир, де мешкали влітку, а згодом добудували костел. Цікаво, що у краєзнавчих джерелах є згадка про перший монастир, збудований у 1595 р. сестрами Шариповськими з Коломиї, які поміняли свої землі у Коломиї на Чортову скелю і Лисиничі.

1912—1914 рр. навколо Львова з’являється кільце фортів. Його формували 11 фортів, споруджених у радіусі 8 км: Брюховичі, Грибовичі І і ІІ, Дубляни, Лисиничі, Винники, Зубра, Сокільники, Скнилів, Рясне, З’явленська гора.

Форт «Винники» знаходився біля підніжжя Чортової скелі, між Винниками і Лисиничами (залишки укріплень збереглися). Стіни  були побудовані з цегли місцевого виробництва — цегельня «Zupan» розташована  була у Винниках. Форт відносно невеликий — 90 м довжина, 40 м ширина.

7 липня 1926 р. Винниківчани на своєму Храмовому празнику 

1928 р.  Учні Філії Академічної гімназії під керівництвом професора Степана Гайдучка (третій зліва) під час лещетарської мандрівки околицями Львова.  З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів)

1930-і рр.. (з архіву Ткачука Ігоря)

1931 р. Винниківчани на Чортовій скелі

 

20 вересня 1939 р.

 

21 липня 1939 р. Родина українського поета, корінного Винниківчанина, Івана Врецьони (Златокудра)

 

1943 р.

Культура. З кінця XVIII ст. до Винник на Чортову скелю почали поступово приїжджати на відпочинок городяни Львова, а на початку і в середині XIX ст. скеля стала улюбленим місцем багатьох львів'ян. Горою стали цікавитися історики, краєзнавці, туристи. Приблизно тоді ж на одній зі скель був облаштований оглядовий майданчик (зберігся донині) з альтанкою, звідки відкривались чудові краєвиди на Надбужанську котловину.

У XIX ст. та на початку XX ст. на Чортовій скелі бували діячі культури і науки: відомі галицькі просвітителі, учасники «Руської Трійці» Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький; художники Корнило Устиянович, Артур Гротгер; письменники Іван Франко, Михайло Павлик, Марія Конопницька; історики Денис Зубрицький, Ісидор Шараневич, Юліан Целевич. Часто відпочивали біля підніжжя скелі художники Олекса Новаківський, Іван Труш, Осип Курилас, Олена Кульчицька, композитори Анатоль Вахнянин, Філарет Колесса, співачка Соломія Крушельницька, етнографи Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич, письменники Наталія Кобринська, Василь Стефаник та багато інших.

Геодезичний пункт біля Чортових cкель (цит. за: Геодезичний пункт біля Чортових Скель. https://zommersteinhof.dreamwidth.org/201002.html)

Біля Чортових скель встановлено монумент з граніту, на якому вміщено напис:

«Пам’ятка науки і техніки міжнародного значення Центральноєвропейська геодезична дуга
The Central European Geodetic Arc
Геодезичний пункт Винники
(Winniki (Zaptowska skala)
ф 49° 49' 43"  λ 24° 07' 07"
Відновлено Науково-дослідним інститутом геодезії і картографії у 2012 році Охороняється державою».

Надпис «Zaptowska skala» — це орфографічна помилка. Мало бути написано «Czartowska skała». Ще до війни геодезисти допустили цю помилку.  Якщо це сталось з вини довоєнних картографів і саме ця помилкова назва була занесена до міжнародного каталогу геопросторових даних, то тут уже нічого не поробиш. Символіка «UNESCO» на монументі — наразі не зрозуміла.

На монументі є ще надпис «Центральноєвропейська геодезична дуга». Що таке «Центральноєвропейська геодезична дуга»? Центральноєвропейська геодезична дуга будувалась як допоміжна до Дуги Струве. Метою було поєднати Дугу Струве з Дугою 30-го меридіану на африканському континенті.

Довідка. Дуга 30-й меридіан є набором триангуляційних пунктів, які утворюють дугу від Порт-Елізабет в Південній Африці до Каїру в Єгипті через весь африканський континент. Метою вимірювання було визначення розмірів і форми Землі. Ланцюг трикутників, виміряних вздовж 30-го меридіана, проходить через Ботсвану, Мозамбік, Зімбабве, Замбію, Танзанію, Бурунді, Уганду, Демократичну Республіку Конго, Судан і закінчується поблизу Каїра в Єгипті.

Проект був ініційований сером Девідом Гіллом, королівським астрономом у 1879 р., а остаточні виміри були завершені у 1954 р.

Головною перешкодою для продовження Дуги 30-й меридіан на європейський континент і поєднання з Дугою Струве виявилось Середземне море. Відтак з'явилась ідея розширення Дуги Струве методом відгалуження від неї ще однієї дуги з початком в Білорусі. Далі ця дуга має дійти (через м. ін. Польщу, Україну) до Середземного моря
і через о. Кріт може бути об'єднана з Дугою 30-го меридіану.
Разом ці дві дуги охоплять майже 105º по широті, що складає понад 11 650 км у довжину.

Саме в цій Центральній європейській дузі й знаходиться геопункт Winniki (Zaptowska skala).

ЛІТЕРАТУРА

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

* Чортові Скелі – маловідомі факти з історії. https://photo-lviv.in.ua/chortovi-skeli-malovidomi-fakty-z-istorii/?fbclid=IwAR3W9WmNNxp9OYR-l4DUKvsLcZjM2Kl_K9f2MEe1crwIlIXepszWIYVAaaQ