Вулька
Давній топонім біля Винник. Ойконім «Вулька» мали сучасні села Волиця (колишня
назва — Перша Вулька), Бережани (колишня
назва — Друга Вулька), Соснівка (колишня назва — Третя Вулька) Пустомитівського
району, частина Сихівського району м. Львова (Сихівська Вулька). Лісовий масив
між хутором Коп’ятин (c. Давидів) і Сиховом ще й тепер називають — Ліс Вулька. Назва Вулька походить від зменшувального від
польського «воля» (пол. Wola) – Вулька (пол. Wólka). «Воля» — вільне
поселення, слобода. У давнину так називали поселення, які заснували польські
магнати на вільних землях, звільняючи мешканців на 10-20 років від податків.
Цікавим є
факт, що в Тернопільській області у Бережанському районі теж с. Вульку
перейменовано на Волицю. Ще назву Вулька мають місцевості Франківського та Личаківського районів
Львова.
Вулька – місцевість
у Франківському районі м. Львова, яка обмежена вул. Княгині Ольги, Сахарова,
Героїв Майдану, Стрийською та залізничним полотном колії Львів – Чернівці.
Вулька – вільне приміське поселення над потоком Сорока (Вулецький потік), яке
було засноване у XVII столітті. У 1893 – 1894 рр. на
Вульці компанія «Сіменс і Гальске» збудувала трамвайне депо та електростанцію
постійного струму.
Вулька Каміанська
– місцевість у Личаківському районі м. Львова поруч із територією Львівської
обласної клінічної лікарні між сучасними вулицями Чернігівською, Пекарською,
Мечнікова та Юрія Руфа.
Підпреськ
На географічних мапах
XIX — першої пол. ХХ ст. у районі сучасної вул.
Забава позначено топоніми г. Пріска 360 м н. р. м. (Góra
Pryska),
урочище Пріска (Pryska). Ймовірно, що саме тут і розташовувався давній «Підпреськ»,
про який згадується в грамоті короля Казимира ІІІ від 22 серпня 1352 р.
(перша письмова згадка про Винники) (за І. Тимцем).
Великий ліс
Узгір’я, що
знаходиться вздовж правого берега р. Маруньки. Назва
очевидно походить від великого і колись дуже густого, важкопрохідного масиву
лісу. Великий ліс сьогодні є частиною Винниківського лісопарку (або
Майорівського лісопарку) — лісового масиву на території, підпорядкованій
Львівській міській раді. Площа лісопарку 2 799
га. Простягається від Майорівки до меж міста Винників. У ландшафтному плані
Винниківський лісопарк розташований на пагорбах Давидівського кряжа,
і межує на півночі з Малим Поліссям, а на півдні — з Львівським Опіллям. Основу
лісу становлять насадження сосни і бука. На основі лісопарку в 1984 р. було
створено лісовий заказник «Винниківський», загальною площею 848 га.
Охороняються цінні дубові насадження з мальовничими ландшафтами. Місце
знаходження: Пустомитівський р-н, Львівський ДЛГ, Винниківське л-во.
Коп’ятин
Коп’ятин — колишній хутір біля Третьої Вульки. Знаходиться на північ від Вульки, в сторону Пасік Зубрецьких, біля озера "Мала Швейцарія". Тепер підпорядковане с. Давидів (колишній Пустомитівський район).
На карті «Wіnniki» (Винники) 1919 р. позначені: г. Приска
360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі урочища Забава; Великий ліс (Wielki
Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька
(Wólka), Друга Вулька, Сихівська Вулька (Wólka Sichowska); поселення Коп’ятин. Масштаб
карти 1:25 000. Видавництво: Biuro Kartograficzne Oddz. IV. Dow. Gen. Iwaszkiewicza.
ВИННИКИ
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис.
до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що
споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник
та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За
чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією",
перлиною Львівщини.
Винники було засновано у другій
половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку
місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим
відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за
часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у
винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в
Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також
був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам
Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від
22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян
II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши
йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та
двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування
дня міста Винники.
1783 р.
Австрійська карта. 1861-1864 рр.
Польська карта 1931 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар