З історичної географії Криму. Князівство Кирк-Єр

Кирк-Єрське князівство (кінець XII ст. — 1299 р.; князівство Сорок Замків) - держава в передгірській частині Південно-Західного Криму; ймовірно, існувала там з раннього середньовіччя до захоплення її 1299 р. татарським родом Яшлау (Яшлав). Столиця — місто Кирк-Єр (сучасніша назва Чуфут-Кале). Площа території — близько 1 000 км2. Мова — грецька, аланська, кримськоготська. Форма правління — монархія. З півдня князівство межувало з князівством Феодоро (а до його виникнення, імовірно, з Ескі-Керменським князівством). Основним населенням Кирк-Єрського князівства були алани. Правляча династія і знать князівства доволі рано прийняли православ’я. З територією князівства часто асоціюють Фульську єпархію, а столицю Кирк-Єр — з містом Фули. Фульська єпархія існувала в цих місцях з VIII ст., перетворена в архієпархію у IX ст., про що свідчить запис під номером 36 у статуті візантійського імператора Лева VI. У XII ст. Фульську єпархію об’єднали з Сугдейською в Сугдею-Фульську. Населення колишнього князівства залишалося, здебільшого, християнським до виселення в Приазов’я 1778 р. Назва Кирк-Єр пізнішого тюркського походження, історична назва столиці не збереглася. Ядром держави були фортеці, що виникли в Гірському Криму між VI й X ст.: Кирк-Єр, Бакла, Тепе-Кермен та ін. Наприкінці XII ст. Кирк-Єр став центром невеликого князівства (площа території - менш як 1 тис. км2), яке згодом потрапило у залежність від Кримського улусу Золотої Орди. Найімовірніше, князівство не стало більш-менш централізованою державою (можливо, ще меншою мірою, ніж Феодоро), а було союзом удільних князів, вірогідно, залежних від доординських тюркських володарів Степового і Передгірного Криму. Після захоплення Кирк-Єра військами еміра Ногая 1299 р. в історії з’явилися беї Яшлау. Історикам відомі дві версії подій. За однією, дещо поширенішою, бей Яшлавський був воєначальником Ногая і керував штурмом міста. За іншою, Яшлау — місцевий можновладний рід, і, можливо, правитель Кирк-Єра доординського часу. Отже, рід Яшлау, потрапивши в залежність від Золотої Орди, ще деякий час, імовірно, володів князівством, хоча почалася його ісламізація: 1346 р. у Кирк-Єрі  побудували мечеть. Після  битви на Синіх Водах 1363 р. князівство, очевидно, цілковито втративши самостійність, стало частиною Орди і його більше ніде не згадують. Татарська орда хана Едигея зруйнувала місто 1399 р. Район Кирк-Єра до кінця існування Кримського ханства входив до бейлику Яшлау. Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с. Байцар Андрій. Географія Криму.: навч.-метод. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 301 с.