Левицький Володимир Лукич (2
вересня 1856 р., с. Белзець (тепер с. Гончарівка Золочівського району) — 6 жовтня
1938 р., м. Винники), псевдонім Василь Лукич — український
правник, письменник, видавець, літературознавець, громадський діяч, почесний
член т-ва «Просвіта» (з 1925 р.), дійсний
член НТШ (з 1926 р.), нотаріус у
Винниках, голова т-ва «Просвіта» у Винниках (1907—1914 рр.).
Газета «Діло» №124 від 07. 06. 1932 р. писала: «35-ліття діяльности В. Лукича. Свято в Винниках. У неділю, дня 29. травня ц. р. святкувала винницька округа 35-ліття діяльности на терені повіту нотара Володимира Левицького (Василя Лукича). Свято замітне не тільки особою Достойного Ювилята, відомого загалові письменника-журналіста, але також і діяльною участю в тім святі, широких кол українського громадянства, головно селянства винницького повіту. Свято було маніфестацією тісної єдности усіх верств громадянства; були на ньому представники духовенства, селянства, інтелігенції, ремісників і робітників із 12 місцевостей винницького судового повіту. Свято почалося академією у великій салі читальні «Просвіти», шо закінчилося спільною фотографією, вечором був комерс.
Газета «Діло» №124 від 07. 06. 1932 р. писала: «35-ліття діяльности В. Лукича. Свято в Винниках. У неділю, дня 29. травня ц. р. святкувала винницька округа 35-ліття діяльности на терені повіту нотара Володимира Левицького (Василя Лукича). Свято замітне не тільки особою Достойного Ювилята, відомого загалові письменника-журналіста, але також і діяльною участю в тім святі, широких кол українського громадянства, головно селянства винницького повіту. Свято було маніфестацією тісної єдности усіх верств громадянства; були на ньому представники духовенства, селянства, інтелігенції, ремісників і робітників із 12 місцевостей винницького судового повіту. Свято почалося академією у великій салі читальні «Просвіти», шо закінчилося спільною фотографією, вечором був комерс.
На академії перший промовив о. декан
Гірняк, другий д-р Кость Левицький. У концертовій частині академії співало 5
хорів, а саме один міщанський з Винник, під орудою п. Василя Согора, і чотири
селянські хори (з Лисинич, під орудою п. Драґана, із Підберезець Василя Блоха,
з Глухович Банаха і з Гаїв під орудою п. Дмитрика). Під артистичним оглядом
перше місце належиться хорові винницької читальні, а друге хорові з Лисинич.
Натомість найбільш бадьоре вражіння викликав своєю поставою хор з Гаїв. Після
численних привітів ріжних львівських установ і організацій переданих їхніми
представниками, витав ювилята від винницької міської ради заст. бурмістра
Маркевич, від Сільського Господаря Михайло Обранець, від Спортового Клюбу
„Дніпро" інж. Еліяшевський, від Торговельної кооперативи д-р Щуровський,
від Брацтва п. Кияк. Потім промовляв від духовенства винницького деканату о.
Осташевський, а накінець ішли привіти із сіл. Промовляли від Підберезець п.
Василь Влох, від Лисинич п. Бубела, п. Гриців із Германова, п. Михайло
Крохмальницький з Чижикова, п. Голод Іван з Глухович, Вовк Василь з Гаїв, Тимко
Токарівський з Борщович, Микола Тарас з Пикулович, Панько Макогін з Дмитрович,
від Черепина Й. Ольховий, а від Миклашева Петро Моравський, який свою промову
виголосив віршом. Деклямувала Франка: ,Не забудь юних днів“ п. Веснівна. Після
скінченої програми відчитали ще й письменні привіти. Поважний і сердечний
настрій панував теж на комерсі, в якому взяло участь більш як 80 гостей».
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій.
Історія
Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. —
Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар