НАЗВА «БЕРЕСТЕЙЩИНА» НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КАРТАХ XVII - поч. XX ст.

Берестейщина — українська історико-географічна земля у середній течії річки Західний Буг. Розташована між річками Західний Буг, Прип'ять, Ясельда та Нарва. Сьогодні входить до складу Берестейської області Білорусі, охоплює її центральну, південну та західну частини. Центром є місто Берестя (Брест). Складається з двох історичних земель — Берестейської та Турово-Пінської. Також назва Берестейщина часто ототожнюється з Берестейським воєводством, утвореним зі східних земель колишньої Берестейської землі. Берестейщину історично також вважали Поліссям.

У межах сучасної Берестейської області Білорусі корінне українське населення охоплює Березівський, Берестейський, Дорогичинський, Жабинківський, Іванівський, Кам'янецький, Кобринський, Малоритський, Пинський, Столинський райони повністю, Івацевицький район на південь від Поліської розмежувальної лінії та південно-західну частину Лунинецького району. Загальна площа Берестейщини — 31,2-32,3 тис. км².

Інші назви Берестейщини — Берестейська земля, Берестейська волость, Берестійщина, Брестщина, Берестейський край, Полісся.

 

ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ

У V—IX століттях на території Берестейщини мешкали українські племена волинян і деревлян. До 1320-х років Берестейська земля та Турово-Пинське князівство входили до складу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства доки не були захоплені Великим князівством Литовським. Нетривалий період Берестейщина входила до складу Гетьманщини та УНР.

Берестейщина була українською, про це свідчать результати перепису населення 1897 року, яка проводилась в царській Росії. Українці становили у Берестейському повіті 64,4%, білоруси - 1,8%, у Кобринському - 79,6% і 0,8% відповідно.

Пізніші переписи, які там проводилися за часів міжвоєнної Польщі, СРСР й Білорусі, фальсифікували етнічний склад населення.

У 1919 році Берестейщину захопили поляки. Цей край за Ризьким договором 1921 року почав належати їм. І польська влада проводила тут активну політику полонізації.

Польська влада прагнула всіляко затушувати українство Полісся. Так, в переписах населення мешканців Берестейщини намагалися записувати не українцями, а русинами й «тутейшіми», тобто «тутешніми» (власне, люди без визначеної національної ідентифікації). Це було викликано панічним страхом перед українським національним рухом, що посилювався.

1939 року Берестейщина увійшла до складу БРСР. 4 грудня 1939 року у складі БРСР замість Поліського воєводства створені Берестейська та Пінська області. Попри те, що в 1940 році нова влада запровадила в Берестейській області 747 білоруських шкіл, 58 шкіл все ще залишалися українськими. У лютому 1943 року на території Берестейської області діяло 159 українських шкіл. Наприкінці 1944 року в Берестейській області діяло 120 загонів УПА по 7–10 осіб.

Більшість населення області на південь від Поліської розмежувальної лінії становлять українці. Зокрема корінне українське населення становить більшість у Берестейському, Жабинківському, Кобринському, Березівському, Дорогичинському, Іванівському, Кам'янецькому, Пінському і Столинському районах, частково — у Пружанському, Іваневицькому, Ляховицькому, Ганевицькому та Лунинецькому районах і загалом нараховує близько 1 млн осіб [В. Сергійчук. Розвиток українського визвольного руху на Берестейщині в роки Другої світової війни як вияв національного відродження / В. Сергійчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. Львів: Інститут українознавства НАН України ім. І. Крип’якевича, 2008. Вип. 17. С. 384-389.].

Влада БРСР і Білорусі здійснює етноцид українського населення області, нав'язуючи жителям регіону білоруську ідентичність, відмовляється визнавати їх українцями та надати українцям статусу національної меншини. Було заборонене викладання української мови, МВС Білорусі в особистих документах записує мешканцям області тільки білоруську національність, здійснюються заходи щодо фальсифікації історії. В офіційних переписах більшість населення записують білорусами.

 

КАРТИ

1702 р. – 1707 р. Йоганн-Баптист Гоманн (Johann Baptist Homann; 1664-1724), німецький географ і картограф, фундатор німецької школи видання атласів, засновник картографічного видавництва “Ioh. Baptisto Homanno” (1702 р.).

Карта “HANC REGNI POLONIARVM MAGNIQVE DUCATVS LITHVANIAE RUSSIÆ, PRVSSIÆ, MAZOVIÆ, SAMOGITIÆ, KIOVIÆ, VOLHYNIÆ, PODOLIÆ, PODLACHIÆ, LIVONIÆ, SMOLENSCI, SEVERIÆ, ET CZERN. NOVAMETEXACTAM DELINEATIONEM, ADDITÄ GENERALI TABULÄ TOTIUS ELECTORATVS SAXONIAE SERENISSIMO PRINCIPI AC DOMINO DN. CHRISTIANO ERNESTO MARCH. BR POLONICÆ MAIESTATIS SOCERO HUMILLIME D.D.D. AUTHOR ІОН. ВАРТІSТА HOMANN” (Докладна нова карта Королівства Польщі, Великого князівства Литовського, Русі, Пруссії, Мазовії, Самогітії, Київщини, Волині, Поділля, Підляшшя, Лівонїї, Смоленщини, Сіверщини й Чернігівщини, доповнена генеральною картою електорату Саксонії найсвітлішого князя й володаря, п. Хрістіана Ернеста Б. P., тестя його польської королівської величності, найуклінніше присвячує автор, Йоганн Баптист Гоманн). Видавництво Нюрнберг.

З українських історико-географічних земель зображені Полісся (Palat. Polesia), Волинь, або Луцька земля (Palat. Volhynix sive Lvsvcensis), з позначенням Верхньої Волині (Volyniæ Superior), Поділля (Palat. Podoliæ), Покуття (Pocutia), Чернігівська земля (Palat. Czernicovia), Новгород-Сіверське князівство (Dvcatvs Severiensis). Назва Vkrania охоплює Брацлавщину (Palat. Braclaviensis), Київське (Palat. Kiouiensis) та Чернігівське (Palat. Czernicovia) воєводства. Hазва Russia охоплює територію Белзького воєводства (Palat. Beizensis), Руського, або Львівського, воєводства (Palat. Rvssiæ sive Leopoliensis), Холмської землі (Terra Chelmensis), Галицьку землю (Terra Halicenfise), Покуття (Pocutia). Червона Русь (Russia Rubra) охоплює землі Белзького, Волинського та Київського воєводств. Землі басейну Прип’яті (Pripicz flu) окреслені як Поліське воєводство (Palat. Polesia), або Берестейщина (Brescianensis). Землі від Старокостянтинова (Conftantinow), через Поділля і Верхню Волинь, аж до Черкас (Czyrkafsy) названі козацькими (Cosacki). Чорноморське узбережжя представлене Очаківською (Oczakow), Буджацькою (Bvdziack) та Малою (Tartariæ Minoris Pars) Тартаріями.

Московське царство назване Чорною Руссю (Rvssia Nigræ vvlgo Moscoviæ Pars).

Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa Tatarfka) в околицях Кодака на Дніпрі до Смоленщини (Smolensko) проходить Муравський шлях (Morawski Slak, Via guam sequuntur Tartari, dum folent intrare in Mofkouiam). Підписано гори Карпати (Crapak olim Carpathvs Mons).

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в атласі «ATLAS NOVUS TERRARUM ORBIS IMPERIA, REGNA ET STATUS EXACTIS TABULIS GEOGRAPHICE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTÆ HOMANNI. NORIMBERGÆ, MDCCXIV. - V. II. - P. 132.» Й. Б. Гоманна 1714 р.

1705 р. Йоганн-Баптист Гоманн. Карта “REGNI POLONIÆ MAGNIQUE DUCATUS LITHUANIÆ NOVA ET EXACTA TABULA AD MENTEM STAROVOLEŸ DESCRIPTA À IOH. ВАРТ. HOMANNO NORIMBERGÆ” (Нова докладна карта Польського королівства, Великого князівства Литовського, описана Йоганном Баптистом Гоманном за Старовольським). Видавництво Нюрнберг. Цей варіант карти міститься в атласах Й. Б. Гоманна починаючи з 1707 р. До 1714 р. карта перевидавалася щонайменше шість разів, і кожного разу, залежно від політичної ситуації, зі зміненими королівськими атрибутами в картуші та незначними змінами у зображенні ситуації. Після 1715 р. карта була вигравіювана вдруге, на ній з'являється примітка про титул королівського географа, наданий Й. Б. Гоманну 1715 p. Спадкоємці Гоманна, вносячи невеликі зміни, здебільшого у художнє оформлення карти, друкували її в атласах до 1750 р. Майже на всіх примірниках карти рік видання не вказано, єдиний датований примірник карти вийшов у атласі видавничої фірми “Спадкоємці Гоманна” 1739 р. 1739 р. видана у 6 версіях.

Українські історико-географічні землі, які на той час перебували у складі Речі Посполитої представлені Поліссям, Волинню, з позначенням Верхньої Волині (Volhynia Svperior), Поділля (Podolia), Покуттям (Pocutia), Чернігівською землею, Новгород-Сіверським князівством. Назва Україна (Vkrania) охоплює Брацлавщину, Київське та Чернігівське воєводства. Напис Russia Rubra (Червона Русь) на карті проходить через всю етнічну українську територію; Західна Україна – Russia (Русь). Землі басейну Прип’яті названі Поліським воєводством (Palatinatvs Polesia), або Берестейщиною (Brescianensis). Територія від Старокостянтинова, через Поділля і Нижню Волинь, аж до Черкас названа козацькою (Cosacki).

У межиріччі Південного Бугу і Дніпра позначене Дике поле (Саmрі deferti alias Dzike Pole). Від Кодака до Смоленська проходить Моравський шлях (Morawski Slak, Via quam sequuntur Tartari, dum folent intrare in Mofkoviam). Показані гори Карпати (Сrapak olim Carpathvs Mons).

1875 р. Олександр Ріттіх. «Этнографическая карта Европейской России (на 16 листах) напечатано по поручению Императорского Русского Географического общества действительным членом оного Александром Федоровичем Риттихом 1875-ом году в Санкт-Петербурге в Картографическом заведение Алексе́я Афиноге́новича Ильи́на, под наблюдением специальной комиссии из Вице-председателя П.П. Семенова и членов: А.И. Артемьева, Е.Г. Вейденбаума, М.И. Венюкова, А.А. Куника, П.И. Лерзе, Л.Н. Майкова, В.Н. Майкова и Н.В. Христиани. Карта составлена в масштабе 60 верст в дюйме (1 : 2 520 000)».

Берестейщина заселена українцями.

1903 р. Є. Ф. Карський (1860—1931), білоруський та російський мовознавець, філолог-славіст, палеограф, етнограф, академік Петербурзької (1916) та Російської (1917) Академії наук (згодом АН СРСР), дійсний член Академії наук СРСР (1925) та Чеської Академії наук (1929).

«Этнографическая карта белорусского племени. Белорусские говоры» (Етнографічна мапа білоруського племені) // Карский Е.Ф. Белоруссы. Том 1. Введение к изучению языка и народной словесности. Печатный документ. — Вильна, 1904.  466 с.

«Білоруської Берестейщини» там немає - вона українська.

 

1875 р. Фрагмент з етнографічної карти Олександра Ріттіха, на якому зображені північно-західні межі українців

1875 р. Фрагмент з етнографічної мапи Олександра Ріттіха

1875 р. Фрагмент з етнографічної мапи Олександра Ріттіха

1903 р. Є. Ф. Карський. «Етнографічна мапа білоруського племені». «Білоруської Берестейщини» там немає - вона українська