Гірняк Григорій (3 березня 1865 р., с. Мелна,
Бібрецький повіт — 1945 р. літо, м. Винники) —
видатний представник галицького духівництва, довголітній парох у Винниках (1889
—1945 рр.), заступник Винниківського декана (1906—1921 рр.), декан
Винниківський (1921—1935 рр.), член Архиєпархіального церковного суду,
парох-консультант Митрополичого Ординаріату, член управи священицького
вдово-сиротинського фонду, почесний радник Митрополичої Консисторії (з 1912
р.), почесний крилошанин Митрополичої Капітули (з 1931 р.). У
громадському житті — член Громадської ради Винник та Повітової ради, один
із засновників та активних діячів винниківської читальні товариства «Просвіта».
Отець Григорій Гірняк був прихильником
Юліанського календаря і закликав винниківських українців зберігати традиції
Київської церкви. Він старався протистояти процесові
полонізації й шукав різні способи, щоб завадити перетягуванню УКРАЇНЦІВ на
ЛАТИНСЬКИЙ ОБРЯД! У 1920-х рр. отець
Григорій вів непримириму боротьбу з ксьондзом Антонієм Сочинським (активним
провідником польської шовіністичної політики у Винниках та навколишніх селах).
Помічником (сотрудником)
о. Г. Гірняка був (1935 р. — 1940 р.) катехит о. Василь Богонюк.
Народився
Григорій в селянській родині. Батько — Лев Гірняк, мати Пелагія (з Горинів).
Молодий хлопчина виявився надзвичайно талановитим, батьки віддали його до
гімназії в Бережанах, яку він закінчив в липні 1885 р. з відзнакою. Закінчивши
гімназію, молодий Григорій вирішив присвятити життя Богові. Цього ж року (1885)
він потрапив у духовну семінарію «Барбареум» у Відні, куди церковна влада
посилала найталановитіших студентів. Тут він був членом студентського
товариства «Січ». Після закінчення університету (20 липня 1889 р.) з
найвищими оцінками, одружився з Ольгою Колянківською. Батько Ольги — статський
совітник Іван Іванович Колянковський (1901 р. працював професором гімназії в м.
Орел (Росія). Померла 13 квітня 1929 р. (прожила 59 р.). Похована у Винниках
(газета «Діло» №84 від 16.04.1929).
15 грудня 1889 р.
прийняв висвяту в священики з рук митрополита Сильвестра Сембратовича у соборі
св. Юра. Відразу після висвяти, 2 січня 1890 р., о. Григорій Гірняк отримав
призначення на посаду приватного сотрудника у Винники. Отець С. Хомінський в
цей час вже був сильно хворий. Після смерті о. С. Хомінського (помер 17
січня 1890 р.) 31 січня 1890 р. о. Г. Гірняк став завідувачем цієї парафії, а з
27 січня 1894 р. – парохом і залишався ним аж до смерті. Винники були першим і
останнім місцем його душпастирської праці, яка тривала 56 років.
Крім
настоятельства, о. Гірняк займав ще й інші церковні посади.
1914 р. був
іменований шкільним комісаром на Львівський повіт. І в громадському житті брав
о. Г. Гірняк активну участь. Він підтримував очолюваних Юліаном Романчуком
народовців у їхній боротьбі за рівноправність українців з поляками, за
відповідне українське представництво в Галицькому сеймі і Віденському
парламенті, а опісля за реформу виборів до цих установ. Григорій Гірняк разом з
Костем Левицьким був організатором і керівником політичного товариства
«Селянська рада» (поч. 1890-их – поч. 1900-их рр.), яка об’єднала хліборобів
Львівського повіту. Це неабияк допомагало українським кандидатам у
парламентських і сеймових виборах.
Отець Г. Гірняк
подбав про заснування у Винниках «Просвіти». 14 січня 1896 р. відбулися
установчі збори товариства «Просвіта». Першим її головою стає отець Григорій
Гірняк (до 1907 р.).
Г. Гірняк
організував гуртки «Сільський Господар» і «Сокіл», кооператив «Товариство
господарсько-кредитове» (28. 11. 1909 р.), а також «Горожанський клуб» (діяв
під час українсько-польської війни).
Отець Григорій Гірняк старався
протистояти процесові полонізації і шукав різні способи, щоб завадити
перетягуванню українців на латинський обряд. Він був
переконаний, що всю солідарну працю священика та батьків найперше слід інвестувати
в дітей. І тому постійно провадив у школі науку катехизму. Окрім цього радив
батькам віддавати дітей на навчання до гімназій, духовних семінарій,
університетів, щоб ті згодом могли зайняти відповідні становища в суспільстві.
Отець Григорій Гірняк мав беззаперечний авторитет і українці Винник
прислухались до його слів.
Помічниками у
своїй праці о. Г. Гірняк мав двох інтелігентів – нотаріуса Володимира
Левицького і суддю Антіна Рака. У Львові так і говорилось, що Винники – це
«Левицький, Рак і піп Гірняк». Головним чином завдяки їхній праці, українське
населення Винник стало свідомою і добре організованою національною спільнотою,
а Винниківський судовий повіт став найсвідомішим і найкраще організованим у
Львівському повіті.
Саме о. Г. Гірняк
запровадив традицію використання української вишивки в церкві Воскресіння
Господнього. У його листі до головного Виділу «Просвіти» читаємо: «... я власне
тепер веду борбу з фабрикою і поляками о рускі свята. Кожда справа з
релігійного церковного життя, котру поляки з якої небудь причини потрафляють
некорисно, або сьмішно представити, причиняється до ослаблення нашого обряду, а
тим самим і народности (деякі сполячені Русини (а тих у мене не бракує) тільки
чекають на яку нагоду, щоби свій перехід на обряд латинський перед сьвітом
оправдати). Се у мене дуже важлива справа. ... поляки попре усіх інших штуках
передовсім і головно косцьолами і косцюлками наш нарід нищать і на тим поли
чекає нас найбільша, але і найтрудніша борба».
Цікаві спогади, опубліковані у збірнику
Михайла Влоха, про отця Г. Гірняка залишив Володимир Левицький («Від
національного відродження до визвольної боротьби»): «Перелом у тих відносинах
настає з початком 1892 року, коли як сотрудник старенькому парохові св. п.
Хомінському присилано молодого, незвичайно енергійного й освіченого о. Григорія
Гірняка, абсольвента віденської теології. Він — свідомий
українень і то революційного напрямку — зачинає з місця «революцію» передусім
на церковному полі. Проповіді виголошує тільки україською мовою, спроваджує на
власний кошт велику кількість українських молитовників (тоді були тільки такі
видавництва чеського жида Штайбернера!) і починає впливати в першу чергу на
дітей і молодь, бо старші не вміли й читати по-українському. А велику поміч
дістає о. Гірняк в особі щойно перенесеного з Тернополя до Львова на становище
вчителя при школі вправ учительської семінарії у Львові уродженця Винник
Григорія Врецьони. Він — брат місцевого дяка, — часто заїжджаючи до Винник і
бачачи невідрадні умови нашого життя і змагання о. Гірняка, помагає йому
влаштувати доповіді, курси для неграмотних, і нарешті за 10 місяців після
приходу до Винник о. Гірняка старанням їх обох закладено читальню «Просвіти».
Про отця Г.
Гірняка згадує у своїх споминах (листопад 1993 р.) виходець з Винник
отець-канцлер Кияк Роман-Андрій: «Великий знавець обрядів, дуже величаво він
відправляв, знаючи деталі наших церковних церемоній. Чудово співав, а ще краще
проповідував».
Завдяки
зусиллям та старанням отця Григорія у Винниках відбулися важливі події
національно-культурного життя, відгомін яких поширився далеко за межі Галичини:
*1903 р. — розмальовано
церкву Воскресіння Господнього і встановлено різьблений і позолочений
чотириярусний іконостас рядової побудови (роботи Юліяна Макаревича, Модеста Сосенка
та Антіна Манастирського);
*3 грудня 1911 р. —
посвячення меморіальної дошки М. Шашкевичу в церкві Воскресіння Господнього (це
третя меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу в Україні та у світі);
*1913
р.(вересень) — запрацювали у школі українські паралельні класи;
*28
вересня 1913 р. — встановлення і освячення першого на Україні та у світі
скульптурного пам'ятника Т. Г. Шевченкові (архітектор Олександр
Лушпинський, скульптор Андрій Яворський);
*24
квітня 1921 р. — великий стрілецький похорон, тіла січових стрільців перевезено
на місцевий цвинтар і поховано у стрілецькій могилі;
*5
червня 1922 р. — встановлення і освячення першого на Україні пам’ятника воїнам
УГА (архітектори — Левко Лепкий та Павло Ковжун; скульптор — винниківчанин
Василь Сидурко);
*29
березня 1925 р. — відкриття відновленого пам'ятника Т. Шевченку;
*1925
р. — зведена мурована стінна дзвіниця у церкві Воскресіння Господнього;
*1
жовтня 1927 р. — дитячий садок товариства «Українська захоронка»;
*1938
р. (весна) — до 950-ліття Хрещення Русі-України встановлено та освячено Хрест
місійний у церкві Воскресіння перед Пасхою (на урочистостях був Митрополит
Андрей Шептицький та єпископ-помічник Митрополита Іван Бучко, це була остання
візитація Митрополита до Винник).
У 1919 р.
польська влада арештувала о. Григорія та позбавила можливості вільного виїзду
за межі парафії.
З кінця 1920-их рр. отець Григорій
Гірняк мав доброго помічника о. Йосифа Осташевського (1890–1948 рр.), який з
1927 р. був парохом с. Підберізці. 1931 р. о. Йосифа назначено
заступником отця-декана Гірняка, а вже у 1935 р. він приймає
відповідальність за Винницький деканат й сповняє цей обов’язок з усією ревністю
серця до кінця своїх днів.
З 1931 р. о.
Григорій Гірняк був членом консисторії.
1931 р. —
крилошанство о. Григорія Гірняка.
Помер отець
Григорій Гірняк 1945 р. Похований у капличці спільно з о.Стефаном Хомінським та
його родиною на старому Винниківському цвинтарі. 25 та 26 квітня 2015 р. у
Винниках відбулися урочистості, присвячені 150-ти літньому ювілею від дня
народження о. Григорія Гірняка.
У сім’ї о.
Гірняка було п’ятеро дітей — двоє синів і три доньки. Вони отримали добру
освіту і всі стали українськими патріотами. Хлопці одружилися. Дочка Оксана
вийшла заміж за директора Теодора Мартинця, а дочка Тетяна — за інженера
Володимира Богачевського. Їхня людська доля – це доля українських емігрантів у
Канаді та США. Наймолодша дочка Ірина Гірняк залишилася з батьком-вдівцем
у Винниках. Вона працювала вчителем молодших класів і опікувалася ним до самої
смерті. Ірині так і не пощастило вийти заміж і мати свою сім’ю. Вона померла в
1980 р. і похована на старому винниківському цвинтарі поряд із капличкою, де
спочиває о. Григорій Гірняк.
На честь о.
Гірняка Григорія названа одна з вулиць Винник. 29 вересня 2005 р. сесія ВМР присвоїла назви вулиць: Григорія Гірняка, Лисиницька, Засянська, Принада, В.
Обаранця, Мирослави Сопілки.
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
Отець Григорій Гірняк з дітьми
Отець Григорій Гірняк
Прижеттєвий портрет отеця Григорія Гірняка
25 квітня 2015 р. Вшанування 150-ї річниці від дня народження багатолітнього пароха – отця Григорія Гірняка (1865 – 1945) на Винниківському цвинтарі.
Немає коментарів:
Дописати коментар